Kira Isaakivna Maidenberg-Todorova’s scientific contributions

The Ukrainian Women Artists with Their Weapons (UWATW) project, a brainchild of Karmella Tsepkolenko, is a unique artistic endeavor that brings together female composers and poets. A direct response to the war in Ukraine, this project fuses a national context with transculturality, as evidenced by its significant global impact. It comprises five vocal-instrumental works, all centered around a single thematic idea: reflection during the war. The main research questions of the article include the impact of the war on transcultural processes, defining the main aspects of the project that reflect transculturality,and the interaction of collective authorship with individuality in contemporary artistic trends. Transculturalism, as a manifestation of globalization and decolonization, plays a crucial role in forming new cultural identities, rethinking traditions, and supporting cultural exchanges. This concept emphasizes significant technologies for transcultural connections, remaining a practical tool for researchers and artists to deepen mutual understanding in a globalized world. The project UWATW showcases the interaction of cultures through the collaboration of artists from diverse backgrounds and cultural codes. The project participants represent regional and national centers, influencing the creative methodology of working with musical and poetic texts. The works in the project embody a strong life-affirming impulse, promote intercultural exchange, and draw attention to transnational issues related to the war. Thus, the UWATW project illuminates significant issues of identity and artistic expression during wartime. It demonstrates the capacity of contemporary art to express national ideas, serve as an instrument of cultural resistance, and provide a platform for intercultural exchange, uniting people and preserving cultural values in the challenging conditions of war.

The article examines the complex properties of the opera image as a central category of opera art. The importance of the structural and national-style aspects of the study of the opera image for compositional, performing creativity and musicological discourse in the context of the integration paradigm of modern musical art is determined. The purpose of the article is to define the main components of the complex unity of the opera image in the context of its musical and semantic integrity. It is proved that the national-style and structural factors of the integrity of the opera image are decisive for the formation of the vocal-performance interpretation, which is determined by the genre-style principles of the composer's thinking and musical-interpretive creativity.

Актуальність теми дослідження обумовлена зростаючим інтересом до творчості Еріка Саті у сучасному мистецькому просторі, зокрема підвищеним інтересом до аналізованого твору «Vexations» як особливої форми музичної композиції та авторської концепції. Світовий досвід виконання «Vexations» надає можливість зануритись у художньо виконавський потенціал твору, який є набагато глибшим, ніж сприймається при першому прочитанні. Мета дослідження полягає у виявленні оригінальних інтерпретативних маркерів в різних виконавських версіях та вивченні семантичних варіантів твору Е. Саті «Veхations». Методологія роботи базуєтсья на музикознавчо- та виконавсько-аналітичному підході, у поєднанні із джерелознавчим, компаративним та семантичним підходом. Наукова новизна роботи підкреслюється відсутністю в українському музикознавчому просторі досліджень, присвячених «Vexations» Е. Саті, в той час коли у світовій спільноті феномену цього твору приділяється чимало уваги. Пропонований аналіз останніх виконань є оригінальним та зроблений вперше. Висновки. Виділено наступні опозиційні пари інтерпретативних параметрів, які застосовуються у виконанні «Vexations», можуть бути скомбіновані та в рівній мірі допустимими у інтерпретації твору: часовий, тембровий, кількісний, подієвий, імпровізаційний та просторовий параметри. Проаналізовані приклади виконання «Vexations» доводять, що у процесі гри музична тканина починає формувати сама себе, поступово заволодівати виконавцями, в результаті чого починаються траплятися випадкові варіювання, які не стосуються фіксованої звуковисотної складової та створюють другий рівень цього твору – нескінченну варіантну послідовність, спонукають фантазувати не тільки виконавців, але й слухачів, дозволяють знаходити нові смисли в монотонному музичному матеріалі, перетворюють медитативну музику на інтерактивну.