ResearchPDF Available

СТАН ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ НА ЗВІЛЬНЕНІЙ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Authors:
  • Independent Researcher

Abstract

Аналітичний звіт за результатами дослідження громадської думки громадян України, які перебували на тимчасово окупованій території. Київ : ТОВ «Вістка», 2023. 90 с. У звіті викладено аналіз результатів дослідження громадської думки громадян України, які проживають на деокупованих територіях України. Дані для аналізу зібрано шляхом анкетування мешканців деокупованих територій, проведення глибинних інтерв’ю та кабінетного дослідження відкритих джерел інформації, зокрема із залученням технологій та алгоритмів штучного інтелекту. Дослідження здійснене за фінансуваня Фонду імені Фрідріха Еберта. Думки, висловлені авторами звіту, є їхньою особистою позицією та можуть не збігатися з офіційною позицією Фонду імені Фрідріха Еберта. Матеріал призначено для працівників урядових структур та недержавних організацій, діяльність яких пов’язана з реінтеграцією звільнених та тимчасово окупованих територій України
АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ
СТАН ГРОМАДСЬКОЇ
ДУМКИ НА ЗВІЛЬНЕНІЙ
ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
ISBN 978-617-8189-13-6
Гладунов О.В., Богданець Н.М. Аналітичний звіт за результатами дослідження громадської думки
громадян України, які перебували на тимчасово окупованій території. Київ : ТОВ «Вістка», 2023.
90 с.
У звіті викладено аналіз результатів дослідження громадської думки громадян України, які
проживають на деокупованих територіях України. Дані для аналізу зібрано шляхом анкетування
мешканців деокупованих територій, проведення глибинних інтерв’ю та кабінетного дослідження
відкритих джерел інформації, зокрема із залученням технологій та алгоритмів штучного інтелекту.
Думки, висловлені авторами звіту, є їхньою особистою позицією та можуть не збігатися з офіційною
позицією Фонду імені Фрідріха Еберта. Матеріал призначено для працівників урядових структур
та недержавних організацій, діяльність яких пов’язана з реінтеграцією звільнених та тимчасово
окупованих територій України.
© Представництво Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні, 2023
ЗМІСТ
Вступ: актуальність, контекст ................................................................................................... 5
Подяки ............................................................................................................................................. 6
Список скорочень ........................................................................................................................ 7
Резюме ............................................................................................................................................ 8
1. Опис методології дослідження ......................................................................... 10
1.1. Мета та методи дослідження ........................................................................................... 10
1.2. Оцінка генеральної сукупності ........................................................................................ 10
1.3. Кабінетне дослідження ....................................................................................................... 13
1.4. Якісне дослідження: глибинні інтерв’ю .......................................................................... 18
1.5. Кількісне дослідження .......................................................................................................19
2. Результати дослідження ................................................................................... 22
2.1. Першопричина досліджуваної проблеми: окупація. Свідчення очевидців ........22
2.1.1. Цивільне населення у зоні бойових дій ..............................................................22
2.1.2. Форми та методи впливу на місцеве населення, використовувані
окупантами .................................................................................................................26
2.1.3. Спротив окупантам, стихійний і організований .............................................. 31
2.1.4. Випадки співпраці місцевих жителів з окупантами.
Оцінка колаборації респондентами ..................................................................... 35
2.2. Ситуація в деокупованих населених пунктах ............................................................. 40
2.2.1. Визволення і перші тижні після звільнення ...................................................... 40
2.2.2. Проблеми громад у звільнених населених пунктах .......................................44
2.2.3. Проблеми безпекової ситуації та руйнування інфраструктури................... 46
2.2.4. Базові потреби та гуманітарні проблеми .........................................................51
2.2.5. Проблеми, пов’язані з отриманням соціальних, адміністративних
та медичних послуг .................................................................................................. 53
2.2.6. Самооцінка матеріального становища мешканців деокупованих
територій ...................................................................................................................... 56
4
2.2.7. Проблеми, пов’язані з вихованням дітей і доглядом за ними .................... 58
2.2.8. Проблеми, пов’язані з доглядом за людьми з обмеженими
можливостями ........................................................................................................... 61
2.2.9. Громадська безпека у звільнених містах і селах ............................................61
2.2.10. Психологічна допомога мешканцям деокупованих територій .................62
2.2.11. Екологічні проблеми та наслідки екологічного тероризму окупантів ....65
2.2.12. Проблеми, що мають ознаки гендерної дискримінації ...............................67
2.2.13. Оцінка дій органів місцевої влади, благодійних організацій
та волонтерів .............................................................................................................. 68
2.3. Стан громадської думки на деокупованих територіях ............................................ 70
2.3.1. Настрій людей та їх емоційний стан через кілька місяців після
звільнення населеного пункту .............................................................................. 70
2.3.2. Громадська думка з приводу актуальних проблем суспільно-
політичного життя .................................................................................................... 73
2.3.3. Аналіз інформаційного впливу на мешканців деокупованих
територій ...................................................................................................................... 75
3. Висновки та рекомендації ................................................................................. 80
Додатки ................................................................................................................. 83
Додаток 1. Гайд глибинного інтерв’ю Дослідження громадської думки
на деокупованих територіях України...................................................................................... 83
Додаток 2. Анкета для опитування мешканців деокупованих територій України ... 85
Додаток 3. Чисельність респондентів у населених пунктах, де проводилося
анкетування ................................................................................................................................... 88
5
ВСТУП: АКТУАЛЬНІСТЬ, КОНТЕКСТ
1 Росія окупувала близько 20% території України. Forbes. URL: https://www.unian.ua/war/rosiya–okupuvala–mayzhe–chvert–ukrajini–blizko–20–
teritoriji–novini–vtorgnennya–rosiji–v–ukrajinu–11839503.html
2 Україна звільнила 40% окупованих після 24 лютого територій. Контрнаступ ЗСУ в цифрах.
URL: https://forbes.ua/war–in–ukraine/ukraina–zvilnila–40–okupovanikh–pislya–24–lyutogo–teritoriy–kontrnastup–zsu–v–tsifrakh–14112022–9743
3 Контрнаступ ЗСУ: у Міноборони повідомили, скільки територій вже звільнено.
URL: https://tsn.ua/ato/kontrnastup–zsu–u–minoboroni–povidomili–skilki–teritoriy–vzhe–zvilneno–2406883.html
4 Школа політичної аналітики НаУКМА. URL: https://www.facebook.com/SPANaUKMA/posts/pfbid0DrUWgYWHDWwBesvWasvnQbRadMTLWQDokHmp
UyiJGLur7dHWNzHkSdAcpmcRB1Swl
5 Розвідка на основі відкритих джерел (англ. Open Source Intelligence, OSINT), наприклад ресурс MilitaryLand.
URL: https://militaryland.net/
Протягом загарбницького нападу рф на територію України, що розпочався у лютому 2014 року та
досяг кульмінації після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, армією країни-агре-
сорки було окуповано понад 125000 кв. км, що становить близько 20% території нашої країни. Як
зазначає українське видання Forbes, з 2014 року російська армія загарбала стільки українських
земель, що їх загальна площа перевищує території Угорщини та Болгарії разом узяті1. У результаті
контрнаступу ЗСУ у 2022 році було звільнено понад 40 000 кв. км2. У 2023 році, за інформацією
МО України, було звільнено 270 кв. км3. Згідно з офіційною інформацією Мінреінтеграції, з початку
повномасштабного вторгнення деокуповано 687 населених пунктів у 87 територіальних громадах.
Наразі в окупації перебувають 2804 населені пункти у 144 територіальних громадах, що були захо-
плені після 24 лютого 2022 року4. Таким чином, станом на вересень 2023 року в тимчасовій окупації
залишаються близько 80% населених пунктів, окупованих з 2014 року. На підставі даних з відкритих
джерел, зокрема даних OSINT5, автори дослідження визначили кількість мешканців звільнених
територій у межах 0,7–0,9 млн осіб.
Тривалість окупації населених пунктів України суттєво відрізняється за регіонами та коливається
від кількох днів у Житомирській та кількох тижнів у Київський областях до семи і більше місяців — у
Херсонській та Запорізькій областях. Залежно від тривалості перебування в окупації відрізняється
особистий та колективний досвід мешканців. Однак і воєнні дії різної інтенсивності, і різноманітні
методи примусу, утисків та пропаганди з боку окупаційного режиму неминуче позначилися на
побуті, фізичному та психічному здоров’ї й світосприйнятті цих людей.
Окупація призвела до виникнення та загострення низки проблем у соціально-економічній, полі-
тичній, екологічній та ментальній сферах життя людей на ТОТ. Воєнні дії поблизу звільнених насе-
лених пунктів і загальна ситуація в країні, пов’язана з війною, суттєво ускладнюють розв’язання цих
проблем. Дане дослідження було націлене передусім на виявлення специфічних проблем людей,
які мешкають у звільнених населених пунктах, та оцінювання ефективності зусиль щодо їх подо-
лання. Також автори виходили з того, що досвід реінтеграції наших громадян у повноцінне життя
суспільства після звільнення з окупації надається до використання в майбутньому, коли поступово
відновлюватиметься суверенітет нашої держави над усіма українськими територіями — містами,
селищами та селами.
6
ПОДЯКИ
Висловлюємо подяку за сприяння та участь у проведенні дослідження:
Володимиру Паніотто, д.філос.н., президенту Київського міжнародного інституту соціології, за
дозвіл на використання деяких елементів методик КМІС у цьому дослідженні;
Оксані Черненко, к.е.н., доцентці кафедри промислового маркетингу КПІ ім. Ігоря Сікорського,
за аналіз статистичних даних кількісного дослідження за допомогою програмного забезпечення
IBM SPSS;
Олегу Торкунову, заступнику голови Київської обласної державної адміністрації (2019–2023 рр.);
Віолетті Царьковій, начальниці управління культури, молоді та спорту Херсонської обласної
державної адміністрації;
Ігорю Мещану, директору департаменту соціального захисту населення Київської обласної
державної адміністрації;
Анастасії Баклан, керівниці програм Центру міжнародного приватного підприємництва (CIPE);
Аллі Романовській, стажерці ГО «Рівненська обласна організація Української асоціації маркетингу»,
— за участь в укладанні реєстру звільнених населених пунктів України;
інтерв’юерам та інтерв’юеркам якісного дослідження:
Ользі Мовчан, журналістці, сценаристці, режисерці та продюсерці фільмів, зокрема про рух опору
на окупованих територіях;
Наталії Ткаченко, приватній психологині;
організаторам кількісного дослідження у регіонах:
Миколі Гоманюку, к.соц.н., доценту Херсонського державного університету, голові Херсонського
відділення Соціологічної асоціації України;
Олегу Сінаюку, директору ТОВ «Нью Імідж Маркетинг Груп»;
Анні Вербицькій, к.держ.упр., завідувачці кафедри маркетингу, PR-технологій та логістики
Національного університету «Чернігівська політехніка»;
інтерв’юерам кількісного дослідження:
Олексію Соловйову, м.Херсон;
Валентині Москаленко, к.е.н., доцентці кафедри маркетингу, PR-технологій та логістики
НУ «Чернігівська політехніка»;
Ларисі Бабаченко, к.е.н., доцентці кафедри маркетингу, PR-технологій та логістики НУ «Чернігівська
політехніка»;
Ірині Лисенко, к.е.н., доцентці кафедри маркетингу, PR-технологій та логістики НУ «Чернігівська
політехніка»;
а також працівникам установ, релокованих з Донецької області, імен яких ми на їхні прохання
з міркувань безпеки не зазначаємо.
7
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
ЗСУ Збройні Сили України
КМІС Київський міжнародний інститут соціології
Мінреінтеграції Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих
територій України
МОЗ України Міністерство охорони здоров’я України
МО України Міністерство оборони України
н/п населений пункт
OSINT розвідка на основі відкритих джерел (англ. Open Source
Intelligence)
ОМС органи місцевого самоврядування
PDNA оцінка потреб після катастрофи (англ. Post Disaster Needs
Assessment), міжнародно прийнята методологія визначення
фізичних збитків, економічних втрат і витрат на задоволення
потреб у відновленні після стихійного лиха за допомогою про-
цесу під керівництвом уряду
рф російська федерація
ССО Сили спеціальних операцій, рід військ ЗСУ
срср союз радянських соціалістичних республік, назва комуніс-
тичної російської держави у 1922–1990 рр.
SPSS статистичний пакет для соціальних наук (англ. Statistical
Package for the Social Sciences)
ТОТ тимчасово окуповані території
УВКПЛ Управління Верховного комісара ООН з прав людини
фсб спецслужба рф
ЮНІСЕФ дитячий фонд, спеціалізована структура ООН (англ. United
Nations Children’s Fund, UNICEF)
ШІ штучний інтелект
8
РЕЗЮМЕ
Метою цього дослідження, виконаного за ініціативою Представництва Фонду імені Фрідріха Еберта
в Україні, є вивчення потреб і проблем населення деокупованої території та розробка рекоменда-
цій щодо шляхів вирішення проблем і вдосконалення інформаційної політики, спрямованої на цю
цільову аудиторію.
Для досягнення мети дослідження використані такі методи:
кабінетне дослідження, аналіз статистичної інформації та аналітичних матеріалів. Зокрема,
було виконано моніторинг дописів щодо звільнених територій в українському інтернет-
середовищі, із застосуванням платформи для аналітики соціальних медіа на базі штучного
інтелекту YouScan. Загалом було проаналізовано 127 238 дописів і матеріалів в електронних
ЗМІ та соціальних медіа, опублікованих у період з 14 червня 2022 року до 14 червня 2023 року.
Також протягом травня–серпня 2023 року було сформовано базу аналітичних та інформа-
ційних матеріалів за тематикою дослідження для узагальнення інформації;
протягом червня–липня 2023 року методом глибинних інтерв’ю було опитано 75 респондентів
з числа експертів, журналістів, представників ОМС та мешканців деокупованої території;
за допомогою анкетування у формі структурованого інтерв’ю face-to-face опитано 1085
осіб віком понад 18 років у містах і селах, звільнених від окупації, в Київський, Чернігівській,
Сумській, Харківській, Херсонській та Миколаївській областях, загалом, у 105 населених
пунктах. Польовий етап кількісного дослідження тривав з 1 до 28 серпня 2023 року.
Статистична похибка вибірки не перевищує 3,1% (з довірчою ймовірністю 95%, без урахування
дизайн-ефекту).
Аналіз результатів дослідження здійснювався з огляду на поділ України на макрорегіони, зокрема:
Центральний макрорегіон – Вінницька, Житомирська, Сумська, Чернігівська, Полтавська,
Кіровоградська, Черкаська, Київська області та м. Київ;
Південний – Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області;
Східний макрорегіон – Донецька, Луганська і Харківська області.
За певними показниками деокуповані території демонструють значні відмінності, й одним із фак-
торів, що визначає ці відмінності, є тривалість тимчасової окупації.
Найбільш значущою проблемою для мешканців деокупованих територій є зруйноване житло.
Про це розповіли 73% респондентів у трьох макрорегіонах. Варто зазначити, що для мешканців
Південного макрорегіону, передусім Херсону і Херсонської області, найгострішою проблемою є
обстріли та ракетно-бомбові удари, на це вказали 85% опитаних.
Наступними за значущістю є замінування територій (64% респондентів) та проблеми з працев-
лаштуванням (63%). На проблеми, пов’язані з руйнуванням соціальної, адміністративної та еко-
номічної інфраструктури, вказують 62% респондентів. На нестачу їжі та одягу скаржаться від 3%
до 8% респондентів, залежно від регіону. Проблема з питною водою найгостріша на півдні країни
(26% опитаних), що вочевидь пов’язано з екологічною катастрофою, викликаною підривом греблі
Каховської ГЕС. Цей терористичний акт, вчинений окупантами, як зазначають експерти, спричинив
екологічну катастрофу, яка може перетворити південь України на пустелю вже у найближчі роки.
9
Результати дослідження дають змогу зробити висновок, що значна кількість мешканців звіль-
нених територій зберігає оптимізм і з розумінням сприймає проблеми, зумовлені реаліями війни.
Водночас, спостерігаються прояви розчарування низькою компетентністю представників органів
місцевої влади.
Результати дослідження дають підстави говорити про наявність певної соціальної напруги на
деокупованих територіях: спостерігаються конфлікти між людьми, яких звинувачують у колабо-
раціонізмі, та тими, хто послідовно дотримувався проукраїнської позиції, а також конфлікти щодо
несправедливого розподілу гуманітарної допомоги.
Якісне дослідження засвідчило поглиблення української національної ідентичності в умовах оку-
пації, тоді як кількісне продемонструвало, що значний відсоток населення все ще керується нара-
тивами російської пропаганди.
Якщо в індивідуальних інтерв’ю респонденти говорять про велику потребу в психологічній допо-
мозі, то в кількісному опитуванні це підтвердила меншість. Це може вказувати на значну соціальну
стигму, пов’язану зі зверненням по психологічну допомогу.
10
1. ОПИС МЕТОДОЛОГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ
6 Карта бойових дій. Оновлюється. URL: https://texty.org.ua/projects/106137/karta–bojovyh–dij–onovlyuyetsya/
1.1. МЕТА ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Дослідження виконано з ініціативи Представництва Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні. Метою
дослідження є кількісний та якісний аналіз громадської думки (сукупної свідомості) громадян
України, які мешкають на звільненій від тимчасової окупації території; визначення раціональних,
емоційних, поведінкових та інших складових сукупної свідомості; визначення основних проблем і
потреб цих мешканців і ключових елементів їхнього світогляду; виявлення специфічних патернів,
притаманних поведінці та світогляду громадян, які проживають на деокупованих територіях.
На основі аналізу результатів дослідження розроблено рекомендації щодо публічної комунікаційної
політики та концепції інформаційної активності, спрямованої на тимчасово окуповані та деокупо-
вані у 2022–2023 роках території.
Об’єктами дослідження є громадяни, мешканці тимчасово окупованих населених пунктів, звіль-
нених на час проведення дослідження; експерти, журналісти, працівники органів виконавчої влади
та ОМС, професійні психологи та журналісти, які працюють на деокупованих територіях, та ін.; при-
свячені подіям на звільнених територіях інформаційні матеріали у соціальних медіа та на інформа-
ційно-аналітичних сайтах і порталах.
Для досягнення мети дослідження використано такі методи:
Кабінетне дослідження, аналіз статистичної інформації та аналітичних матеріалів
У травні–червні 2023 року здійснено моніторинг дописів щодо звільнених територій в україн-
ському інтернет-середовищі. Збір та систематизацію даних виконано з використанням інтернет-ре-
сурсу YouScan, платформи для аналітики соціальних медіа на базі штучного інтелекту. Загалом
проаналізовано 127238 дописів і матеріалів в електронних ЗМІ та соціальних медіа, опублікованих
у період з 14 червня 2022 року до 14 червня 2023 року, які містять згадки про деокуповані / звіль-
нені території. Також протягом травня–серпня 2023 року сформовано базу аналітичних матеріалів
за тематикою дослідження для узагальнення інформації.
Якісне дослідження: глибинні інтерв’ю з громадянами, які мешкають на деокупованих територіях,
експертами/ками, волонтерами/ками, представниками/цями ОМС і громадських організацій
Протягом червня–липня 2023 року опитано 75 респондентів/ок віком понад 18 років. Результати
якісного дослідження представлено в тексті цього звіту, а також використано для розробки анкети
кількісного дослідження.
Кількісне дослідження у формі структурованого інтерв’ю face-to-face (анкетування)
Вибіркова сукупність 1085 осіб віком понад 18 років у звільнених від окупації містах і селах у
Київський, Чернігівській, Сумській, Харківській, Херсонській та Миколаївській областях. Польовий
етап тривав з 1 до 28 серпня 2023 року.
1.2. ОЦІНКА ГЕНЕРАЛЬНОЇ СУКУПНОСТІ
Офіційної статистичної інформації щодо генеральної сукупності — фактичної чисельності населення
у звільнених населених пунктах — наразі немає. Для оцінювання фактичної чисельності населення
на деокупованих територіях у рамках дослідження створено реєстр звільнених населених пунктів
України (на підставі даних OSINT6 та інших даних із відкритих джерел). Згідно з отриманими резуль-
татами станом на 29 червня 2023 року було звільнено 779 населених пунктів. Ця інформація на
11
11,8% відрізняється від офіційних статистичних даних станом на 23 вересня 2023 року7, що пояс-
нюється розбіжностями у відомостях із українських офіційних джерел та із джерел OSINT в умовах
щоденної зміни ситуації під час бойових дій.
Для оцінювання структури генеральної сукупності було застосовано запропоновану КМІС методо-
логію поділу України на макрорегіони8:
Західний макрорегіон Волинська, Рівненська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська,
Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області;
Центральний макрорегіон Вінницька, Житомирська, Сумська, Чернігівська, Полтавська,
Кіровоградська, Черкаська, Київська області, м. Київ;
Південний макрорегіон Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська
області;
Східний макрорегіон — Донецька, Луганська і Харківська області.
Результати оцінювання чисельності населення у деокупованих населених пунктах наведено в
Таблиці 1. Чисельність мешканців міст і сіл вказано відповідно до статистичної інформації9 та даних
у відкритому доступі станом на 01 січня 2022 року.
Таблиця 1. Чисельність і структура населення територій, звільнених у 2022–2023 рр., станом на 01 січня 2022 р.
Область Макрорегіон
Загалом, відпо-
відно до даних
Держкомстату,
01.01.2022 р.
Чисельність мешканців деоку-
пованих н/п, згідно з даними на
01.01.2022 р.
Частка населення
звільнених н/п у
загальній кількості
населення деоку-
пованих територій
Загальна Міське Сільське
Житомирська Центральний 1179032 2621 02621
Сумська 1035772 103805 29425 74380
Чернігівська 959315 176890 120977 55913
Київська 1795079 217680 74389 143291
Загалом,
Центральний
макрорегіон
4969198 500996 224791 276205 33,26%
Донецька Східний 4059372 47818 24570 23248
Луганська 2102921 284 0284
Харківська 2598961 413943 125225 288718
Загалом, Східний
макрорегіон 8761254 462045 149795 312250 30,68%
Запорізька Південний 1652489 1018 01018
Миколаївська 1091821 109933 39664 70269
Херсонська 1001598 432107 291548 140559
Загалом, Південний
макрорегіон 3745908 543058 331212 211846 36,06%
Разом 17476360 1506099 705798 800301 100,00%
7 Школа політичної аналітики НаУКМА.
URL: https://www.facebook.com/SPANaUKMA/posts/pfbid0DrUWgYWHDWwBesvWasvnQbRadMTLWQDokHmpUyiJGLur7dHWNzHkSdAcpmcRB1Swl
8 Див., наприклад: https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1253&page=1
9 Чисельність наявного населення України на 1 січня 2021 року.
URL: https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2021/zb/05/zb_chuselnist%202021.pdf
12
За різними оцінками, після звільнення чисельність населення на цих територіях становить не
більш ніж 30–50% від показників до 24 лютого 2022 року. Зокрема, голова Херсонської обласної
ради Олександр Самойленко вважає, що до повномасштабного вторгнення у регіоні мешкали
1млн 80тис. осіб. На сьогодні, за припущеннями голови облради, точна кількість невідома, але
вона не перевищує 300–350 тисяч мешканців10. Згідно з інформацією Офісу Президента України11,
з областей, територія яких частково перебувала під тимчасовою окупацією, виїхали понад
2,262 млн осіб, а повернулися близько 1,057 млн осіб (Рис.1). Таким чином, з урахуванням зазна-
ченої інформації, ми оцінюємо чисельність населення, що проживає на звільнених територіях, на
рівні 0,7–0,9 млн осіб.
Рисунок 1. Кількість людей, які виїхали та повернулися в області, територія яких була частково окупована,
а потім звільнена
10 «Багато загинуло та виїхало». Що буде з населенням півдня України після війни. Радіо Свобода.
URL: https://www.radiosvoboda.org/a/novyny–pryazovya–viyna–katastrofa–hes–khersonshchyna–kilkist–naselennya–zmenshuyetsya–/32496875.html
11 Скільки людей та бізнесу повернулися на деокуповані території. Інфографіка за областями. Forbes.
URL: https://forbes.ua/news/skilki–lyudey–ta–biznesu–povernulisya–na–deokupovani–teritorii–infografika–po–oblastyakh–04042023–12817
13
1.3. КАБІНЕТНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
У травні–червні 2023 року в українському інтернет-середовищі було проведено моніторинг дописів
щодо звільнених територій. Збір та систематизацію даних виконано з використанням інтернет-
ресурсу YouScan, платформи для аналітики соціальних медіа на базі штучного інтелекту.
Загалом проаналізовано 127 238 дописів і матеріалів в електронних ЗМІ та соціальних медіа,
опублікованих у період з 14 червня 2022 року до 14 червня 2023 року, що містять згадування про
деокуповані / звільнені території. Найчастіше тему деокупованих (звільнених) територій порушу-
вали в соціальних мережах Facebook, Telegram, YouTube та Twitter (Табл. 2, Рис. 2).
Таблиця 2. Кількість згадувань теми деокупованих територій на інтернет-ресурсах, 14.06.2022 — 14.06.2023
Джерело Кількість згадувань Частка джерела згадувань
facebook.com 46181 36,29%
telegram.me 29362 23,08%
youtube.com 3916 3,08%
twitter.com 2964 2,33%
breezee.com.ua 1005 0,79%
my.ua 749 0,59%
vk.com 746 0,59%
news.zt.ua 638 0,50%
zaxid.news 611 0,48%
ukrinform.ua 607 0,48%
top-news.com.ua 606 0,48%
suspilne.media 605 0,48%
Інші 39248 30,85%
Загалом 127238 100,00%
Рисунок 2. Частка джерел згадувань теми деокупованих територій на інтернет-ресурсах,
14.06.2022 — 14.06.2023
facebook.com
36,29%
telegram.me
23,08%
youtube.com
3,08%
twitter.com
2,33%
breezee.com.ua
0,79%
інші
34,43%
14
Частота згадувань та їх тональність (позитивна, нейтральна, негативна) описана на
Рисунку 3. Найбільший обсяг згадувань припадає на період з 06 вересня до 15 листопада 2022 року,
що збігається з часом успішного контрнаступу ЗСУ та визволенням значних територій
Харківської області, міста Херсону тощо (Рис. 3.). Тональність 74% повідомлень нейтральна, 25% —
позитивна, 1% — негативна. Частота використання найбільш вживаних слів у публікаціях, постах та
відеоматеріалах візуалізована на Рисунку 4.
Рисунок 3. Частота і тональність згадувань теми звільнених територій в інтернет-просторі
Рисунок 4. Хмара слів, що ілюструє частоту їх згадування в дописах та на відео
Частки позитивно, нейтрально та негативно забарвлених дописів щодо звільнених територій при-
близно однакові в усіх соціальних медіа, окрім Twitter (X), де частка позитивних дописів приблизно
в 6 раз перевищує цей показник в інших соціальних мережах (Рис. 5).
територія
допомога
херсон
україна
інфраструктура
звільнених територіях
деокупованих територіях
деокуповані території
розмінування деокупованих територій
російських
харківської області
питання
фонд
гуманітарної допомоги
підтримка
особа
мають
ворог
людям
херсонщина ситуація
район відновлення
вода
отримали
населених пунктів
окупація
дія
розмінування
повідомив
херсонської області
немає організація
громада
будинок
волонтер
вибухонебезпечних
світло
об’єкт
окупант
людей
рік
область
предмет
перемога захід
робота
обстріл
бойових
життя працюють
сапер
пункт
регіон
центр розповів
продовжують
бойових дій
можуть
херсонської
місто
місяць
люди
повідомляє
харківської
триває
мешканець
житель
українець
рок допомогти
зазначив
проблема
вибухонебезпечних предметів
йдеться
деокупованій
українських
війнаміна
харківщина
15
Рисунок 5. Частка позитивних, нейтральних та негативних згадувань теми звільнених територій у різних
соціальних медіа
За допомогою алгоритмів ШІ інтернет–ресурсу YouScan було визначено топ-10 дописів за показ-
ником «охоплення аудиторії» (станом на 14 червня 2023 року):
1. Відео «Рік. За кадром. День Президента. Спецпроєкт Дмитра Комарова»,
YouTube-канал «Світ навиворіт», 28.04.2023 р., охоплення — 108377 осіб.
https://www.youtube.com/watch?v=kso0D_–Efs0
2. Публікація  «Сама зібрала по шматках свого обвугленого сина, потягла його
на візочку й закопала в квітах біля розбитого будинку», сайт газети «Факти»,
09.10.2022 р., охоплення — 88040осіб.
https://fakty.ua/408754–sama–sobrala–po–kuskam–svoego–obuglennogo–syna–
potacshila–ego–na–kolyaske–i–zakopala–v–cvetah–u–razbitogo–doma–tragediya–
proizoshla–na–harkovcshine
3. Публікація «Пам’яті загиблого 26-річного фельдшера-рятувальника
Олексія Сича із Житомира», сайт «Суспільне Новини», 29.12.2022 р.,
охоплення — 59093 особи.
https://suspilne.media/348336–pamati–zagiblogo–26–ricnogo–feldsera–
ratuvalnika–oleksia–sica–iz–zitomira/
4. Відеоблог Віталія Кіма, vitaliykimoda, 22.11.2022 р., охоплення — 37705 осіб.
https://www.tiktok.com/@vitaliykimoda/video/7168758474514517254
5. Публікація «Герої в тилу. Як живуть, працюють і допомагають ДСНС: історія
однієї пожежної команди», сайт «ЛІГА.life», 17.01.2023 р., охоплення — 32176 осіб.
https://life.liga.net/all/article/geroi–v–tylu–kak–jivut–rabotayut–i–pomogayut–
gschs–istoriya–odnoy–pojarnoy–komandy
6. Публікація «Троє рятувальників із Житомирщини загинули, підірвавшись на
міні у Херсонській області», сайт «Суспільне новини», 24.12.2022 р., 32000 осіб.
https://suspilne.media/345690–troe–ratuvalnikiv–iz–zitomirsini–zaginuli–
pidirvavsis–na–mini–u–hersonskij–oblasti/
16
7. Публікація «Херсонщина отримала два комплекси розмінування хорватського
виробництва», сайт https://hromadske.ua/, 19.03.2023 р., охоплення — 28886 осіб.
https://hromadske.ua/posts/
hersonshina–otrimala–dva–kompleksi–rozminuvannya–horvatskogo–virobnictva
8. Відео «Волонтер чи ведучий? Неочікуване зізнання Сергія Притули», YouTube-
канал Маші Єфросиніної, 28.12.2022 р., охоплення — 26783 особи.
https://www.youtube.com/watch?v=RyRusJSW3Qk
9. Відео «Доктор Наташа — лікує у звільнених селах», YouTube-канал «Суспільне
Новини», 12.12.2022р., охоплення — 26775 осіб.
https://www.youtube.com/watch?v=7nos6xD9vds
10. Публікація «З молитвою та на колінах: в Дубно попрощалися з Олександром
Козюрою», сайт газети «Рівне вечірнє», 29.10.2022 р., охоплення — 25928 осіб.
https://rivnepost.rv.ua/news/z–molitvoyu–ta–na–kolinakh–v–dubno–
poproshchalisya–z–oleksandrom–kozyuroyu
Основні теми дописів та відеоматеріалів визначено за допомогою технології штучного інтелекту
(стилістика тексту, створеного засобами алгоритмів ШІ, збережена із незначним редагуванням).
Вони стосуються передусім питань військових злочинів агресора та заподіяної ним шкоди, про-
блеми замінування українських земель і населених пунктів, гуманітарних проблем тощо. Зокрема:
The conflict in Ukraine has resulted in numerous war crimes and crimes against national security
committed by the Russian Federation.
Українська поліція та її партнери у США та Канаді розслідують військові злочини, виконують
розмінування територій та забезпечення громадської безпеки.
На звільнених територіях триває відновлення критичної та важливої інфраструктури, включно
з житлом.
The rebuilding of infrastructure in liberated areas is not only important for restoring normalcy, but
also to address a rumor circulating on the internet.
Проводяться дії щодо визначення повного обсягу шкоди на постраждалих територіях.
ЗСУ продовжують наступальну операцію.
Український уряд і міжнародні партнери розробляють плани стабілізації та реінтеграції деоку-
пованих територій зі значною міжнародною підтримкою.
Наголошується на стійкості українського народу та важливості роботи над завершенням
конфлікту.
Обговорюється потенціал Канади щодо розмінування визволених територій та навчання укра-
їнських молодших офіцерів.
Українська армія та урядові посадовці і надалі докладають зусилля до стабілізації зон
конфлікту, відновлення важливих сервісів та пошуку зниклих військовослужбовців і
військовополонених.
США надали Україні 325 млн доларів допомоги в галузі оборони та планують новий пакет на
суму понад 2 млрд доларів.
Міжнародні організації надають допомогу та підтримку постраждалим населеним пунктам і
територіям, зокрема в царині розбирання завалів, відновлення критичної інфраструктури та
медичної допомоги.
17
Українські волонтери та організації активно надають допомогу та підтримку громадам, що
постраждали від конфлікту в країні.
Гуманітарна допомога, зокрема забезпечення основних потреб, медичних засобів та допо-
моги тваринам, надається військовим та цивільним на звільнених та окупованих територіях, а
також евакуйованим та вразливим особам.
Відновлення критичної інфраструктури, включно із залізничними коліями, мостами, дорогами
та лініями живлення, можливе лише після розмінування територій.
Міжнародна спільнота надає значну підтримку та допомогу у знешкодженні мін та ініціативах
з відновлення й відбудови в Україні.
Процес розмінування може зайняти десятиліття, а потенційна небезпека мін у зоні їх впливу
залишається високою.
Вплив на соціальне та психічне здоров’я населення є дуже серйозним, необхідне забезпечення
психологічної підтримки для біженців, ветеранів та цивільного населення.
Проблему становлять відсутність комунікації, прозорості та відповідальності, а також склад-
нощі з постачанням та розподілом необхідних запасів.
Зусилля щодо забезпечення фінансової допомоги тим, хто постраждав внаслідок конфлікту,
зокрема зареєстрованим ВПО, тривають.
Пропонується відновлення країни на основі оновлених демократичних принципів, що перед-
бачає потенційні досягнення в інфраструктурі та альтернативній енергетиці після перемоги.
Повномасштабна агресія рф значно вплинула на дітей, понад 9 000 отримали поранення,
зникли безвісти або були вбиті, найбільша кількість постраждалих дітей у Донецькій,
Харківській та Київській областях.
Конфлікт призвів до значних травм у дітей, зокрема вибухових травм, відновлення після яких
вимагає тривалої реабілітації.
Повномасштабне вторгнення  суттєво вплинуло на освіту, понад 3150 освітніх закладів
пошкоджено, 440 з них повністю зруйновані; цими закладами було охоплено майже 5,7 млн
дітей;
Війна справляє значний вплив на психологічне самопочуття дітей; такі ініціативи, як «Психологи
на війні» та 14-денний табір у Карпатах, працюють над наданням психологічної підтримки,
забезпеченням відпочинку та відновлення.
Українська влада та суспільство постійно стикаються з проблемами в галузях освіти та меди-
цини: зокрема, йдеться про необхідність очищення землі від мін і невибухлих боєприпасів,
залишених російськими окупантами, відновлення освітніх закладів та потребу в кваліфіко-
ваних фахівцях у сферах охорони здоров’я і освіти.
Українські церкви та релігійні організації надають допомогу постраждалим від війни.
Українська влада проводить зустрічі щодо духовної реінтеграції визволених територій, наголо-
шуючи на чутливості релігійних питань у часи війни.
Російські окупанти спалюють українські книги в областях, які взяли під контроль.
У деяких повідомленнях ідеться про важливість мови для національної ідентичності та страж-
дання, спричинені утисками на мовному ґрунті.
Протягом травня–серпня 2023 року команда проєкту проаналізувала понад 270 статей та аналі-
тичних матеріалів. Інформацію було використано для повнішого висвітлення тематики всіх розділів
цього аналітичного звіту.
18
1.4. ЯКІСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ: ГЛИБИННІ ІНТЕРВ’Ю
Якісне дослідження проведено методом глибинних інтерв’ю; гайд глибинних інтерв'ю (Додаток 1)
розроблено на основі гіпотез авторів дослідження, сформованих на підставі вивчення аналітичних
матеріалів за темою та консультацій з експертами. Як інтерв’юерів залучено досвідчених фахівців у
царинах соціології, маркетингу, психології, журналістики, які мають практичний досвід інтерв’ювання.
Польовий етап якісного дослідження проведено у червні–липні 2023 року. Відповідно до програми
було опитано 75 респондентів, рекрутування яких здійснено за методикою «снігова куля». Розподіл
респондентів за статусом і місцем перебування наведено в Таблиці 3.
Таблиця 3. Розподіл респондентів глибинних інтерв’ю за статусом і географічним перебуванням
Область Макрорегіон
Державні
службовці,
працівники ОМС
Експерти: науковці,
журналісти, громадські
активісти, волонтери
Мешканці
звільнених
н/п
Разом
1Житомирська Центральний 0 0 1 1
2Сумська 1034
3Чернігівська 1 1 46
4Київська 5 1 6 12
5Донецька Східний 01 6 7
6Харківська 2311 16
7Миколаївська Південний 0145
8Запорізька 0 0 2 2
9Одеська 0101
10 Херсонська 1 5 15 21
Разом 10 13 52 75
Розподіл респондентів глибинних інтерв’ю за віком і статтю наведено на Рисунку 6. У віковій групі
25–54 роки частка жінок суттєво перевищує частку чоловіків, що відображає загальну деформацію
вікової структури населення, спричинену війною. У вікових групах 55–64 роки та 65+ років вікова
структура респондентів відповідає статистичним даним станом на 01 січня 2022 року.
Рисунок 6. Розподіл респондентів глибинних інтерв’ю за віком і статтю
0
25–54 роки
30
11 11
16
54–64 роки
43
65+
10
5
15
25
20
30
Жінка
Чоловік
19
1.5. КІЛЬКІСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
Кількісне дослідження виконано у формі структурованого інтерв’ю face-to-face (анкетування),
вибіркова сукупність становить 1085 осіб віком понад 18 років у звільнених від окупації містах і
селах у Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Херсонській та Миколаївській областях,
загалом у 105 населених пунктах.
Польовий етап кількісного дослідження проведено з 1 до 28 серпня 2023 року. З огляду на
суттєві труднощі, пов’язані з організацією польового етапу на територіях, значна частина яких
перебувала під постійними обстрілами ворожої артилерії або ж зазнавала ракетно-бомбових
ударів, а частина охоплена зоною бойових дій, для різних районів було застосовано різні форми
анкетування.
У Київській, Чернігівській, Харківській та Херсонській областях інтерв’ю проводилися частково
наживо, з виїздами бригад інтерв’юерів у деокуповані населені пункти, частково телефоном.
У Херсоні та частині Херсонської області опитування здійснювалося із застосуванням дослід-
ницької панелі компанії «Нью Імідж Маркетинг Груп». У Сумській та Миколаївській областях опиту-
вання проводилося телефоном.
У процесі підготовки до польового етапу дослідження розроблено такі інструменти:
анкета опитування (Додаток 2);
інструкція інтерв’юера;
онлайн-форми для завантаження відповідей на питання анкети для інтерв’юерів, які
працювали у Київській, Чернігівській та Херсонській областях; акаунти на платформі
https://survey.lemur.ua для інтерв’юерів, які працювали в Харківській області, та для опиту-
вання респондентів панельного дослідження у Херсоні; форми фіксації відповідей для опиту-
вання телефоном.
Усі респонденти відповідали на ті самі запитання згідно з анкетою кількісного дослідження. Під
час розробки анкети було використано результати якісного дослідження, яке виявило найтиповіші
проблеми мешканців деокупованих територій. З метою порівняння результатів анкетування людей
на звільнених територіях і мешканців усієї України три запитання анкети (а саме: №№ 12, 17, 18) за
погодженням із керівництвом Київського міжнародного інституту соціології було сформульовано
аналогічно до запитань, які використав КМІС в опитуванні 2022 року.
Перелік населених пунктів, де проводилося анкетування, та кількість респондентів наведені в
Додатку 3. Бригадири польового етапу були поінформовані щодо демографічної структури насе-
лення станом на 01 січня 2022 року та щодо частки жителів деокупованих населених пунктів макро-
регіону у загальній структурі населення деокупованих територій (Табл. 4.). Однак з огляду на склад-
ність проведення опитування у зв’язку з воєнним станом і воєнними діями ця інформація мала
рекомендаційний характер.
Таблиця 4. Аналіз структури генеральної сукупності та рекомендації щодо планування вибіркової сукупності
кількісного дослідження
Область Макрорегіон
Кількість населення звільнених н/п
у макрорегіоні
Рекомендації щодо структури вибірки
населення звільнених н/п у макрорегіоні
Загалом Міське Сільське Загалом Міське Сільське
Житомирська Центральний 500996 224791 276205 333 149 183
Сумська 45% 55%
Чернігівська
Київська
20
Область Макрорегіон
Кількість населення звільнених н/п
у макрорегіоні
Рекомендації щодо структури вибірки
населення звільнених н/п у макрорегіоні
Загалом Міське Сільське Загалом Міське Сільське
Донецька Східний 462045 149795 312250 307 99 207
Луганська 32% 68%
Харківська
Запорізька Південний 543058 331212 211846 361 220 141
Миколаївська 61% 39%
Херсонська
Разом 1506099 705798 800301 1000 470 533
Відбір респондентів кількісного дослідження був випадковим. Географічний розподіл наведено у
Таблиці 5. та на Рисунку 7.
Таблиця 5. Структура респондентів кількісного дослідження за місцем перебування респондентів
Область Макрорегіон Загалом,
осіб %
Кількість,
осіб
Відсоток
Київська область Центральний 327 (30%) 189 17%
Сумська область 56 5%
Чернігівська область 82 8%
Харківська область Східний 480 (44%) 480 44%
Миколаївська область Південний 278 (26%) 59 6%
Херсонська область 115 20%
Загалом 1085 100%
Рисунок 7. Структура вибірки за макрорегіонами й областями
Демографічна структура вибіркової сукупності така: 44% респондентів чоловіки, 56% жінки.
Вік: 17% респондентів — 18–24 роки, 56% — 25–54 роки, 27% — 55 років і старші. 47% респондентів
20%
6%
44%
8%
5%
17% Київська
ОбластьМакрорегіон
Центральний
30%
Східний
44%
Південний
26%
Сумська
Чернігівська
Харківська
Миколаївська
Херсонська
Відсоток опитаних
База N = 1085
21
проживають у містах, 53% — у селах. Демографічну структуру вибіркової сукупності за макрорегі-
онами наведено на Рисунках 8–10. Демографічна структура вибіркової сукупності у Південному
макрорегіоні дещо відрізняється. Це пояснюється передусім тим, що понад 60% мешканців
Південного макрорегіону мешкають у Херсоні, великому місті та єдиному обласному центрі України,
окупованому після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. В інших макрорегіонах
чисельність мешканців сіл переважає кількість містян на звільнених територіях.
Рисунок 8. Структура вибірки за статтю
Рисунок 9. Структура вибірки за віком
Загалом
27%
56%
17%
28%
50%
22%
27%
56%
17%
26%
64%
10%
Центральний
регіон
Східний
регіон
Південний
регіон
N = 1085 N = 327 N = 480 N = 278База
55 і старші
25–54 років
18–24 роки
Рисунок 10. Структура вибірки за типом населеного пункту
Статистична похибка вибірки не перевищує 3,1% довірчою ймовірністю 95%, без урахування
дизайн-ефекту).
65%
35%
54%
46%
52%
48%
56%
44%
Загалом Центральний
регіон
Східний
регіон
Південний
регіон
N = 1085 N = 327 N = 480 N = 278База
Чоловіки
Жінки
65%
35%
37%
63%
46%
54%
47%
53%
Загалом Центральний
регіон
Східний
регіон
Південний
регіон
N = 1085 N = 327 N = 480 N = 278База
Село
Місто
22
Вважаємо за доцільне зазначити, що похибка дизайн-ефекту, спричинена застосуванням різних
способів опитування та вибору респондентів, може бути більшою, ніж зазвичай, в опитуваннях, які
не зазнають суттєвого впливу обставин воєнних дій. Методологічні труднощі у проведенні соціоло-
гічних опитувань, спричинені війною, описані фахівцями Київського міжнародного інституту соціо-
логії12. Однак, попри такі застереження, автори дослідження вважають, що результати анкетування
мають високий рівень репрезентативності.
12 Динаміка самооцінки матеріального становища родини після російського вторгнення: лютий 2022 року — травень 2023 року. Додаток 2.
Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни.
URL: https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1256&page=3
13 Офіційна сторінка Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного. Facebook.
URL: https://m.facebook.com/CinCAFU/posts/258786326416860?_rdr
14 Ukraine: civilian casualty update 24 September 2023. URL: https://www.ohchr.org/en/news/2023/09/ukraine-civilian-casualty-update-24-september-2023
15 Cайт УВКПЛ, https://www.ohchr.org/
2. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. ПЕРШОПРИЧИНА ДОСЛІДЖУВАНОЇ ПРОБЛЕМИ: ОКУПАЦІЯ. СВІДЧЕННЯ ОЧЕВИДЦІВ
2.1.1. Цивільне населення у зоні бойових дій
Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний у дописі на своїй офіційній сторінці
у Facebook 01 березня 2022 року зазначив13: «Вбивства цивільного населення, обстріли дитячих
садочків, лікарень і житлових будинків, провокування екологічних катастроф, розстріл шкільних
автобусів і блокування “швидких”, застосування крилатих ракет по житлових масивах ось
неповний перелік воєнних злочинів, вчинених вищим військово-політичним керівництвом РФ.
Злочинів, які не мають строків давності та за вчинення яких немає амністії».
З 24 лютого 2022 року, коли почалася повномасштабна збройна атака рф, до 24 вересня 2023 року
Управління Верховного комісара ООН з прав людини зафіксувало 27449 втрат серед цивільного
населення країни: 9701 загиблих і 17748 поранених14. З них, за підтвердженими даними ООН, заги-
нули 289 хлопчиків та 237 дівчаток, а також 29 дітей і 1918 дорослих, стать яких поки не вда-
лося встановити (Рисунки 11, 12). На тимчасово окупованій території втрати становили 5261осіб
(2 151 загиблий та 3110 поранених). Зокрема, у Донецькій і Луганській областях 3 620 осіб
(805 загиблих і 2815 поранених); у Чернігівській, Харківській, Херсонській, Київській, Миколаївській,
Сумській, Запорізькій областях 1641 особа (1346 загиблих і 295 поранених). УВКПЛ зазначає,
що фактичні цифри значно вищі, оскільки отримання інформації з деяких місць, де тривають інтен-
сивні бойові дії, було відкладено, а багато звітів досі очікують на підтвердження. Це стосується,
наприклад, Маріуполя (Донецька область), Лисичанська, Попасної та Сєвєродонецька (Луганська
область), звідки надійшли повідомлення про численні жертви серед мирного населення.
Рисунок 11. Україна. Загальна кількість жертв серед цивільного населення, за зброєю / інцидентом,
з 24 лютого 2022 року до 24 вересня 2023 року15
23
Рисунок 12. Україна. Загальна кількість жертв серед цивільного населення, за віком і статтю,
з 24 лютого 2022 року до 24 вересня 2023 року16
Респонденти глибинних інтерв’ю мешканці окупованих територій у своїх розповідях описують
жахливі подробиці страждань мирного населення, надають разючі свідчення про військові зло-
чини агресорів, які не мають виправдання ані з військової, ані з моральної точки зору.
Олександр, підприємець, м. Ірпінь, Київська область:
«4 квітня 2022 року, коли я вивозив своїх дітей, ми проїжджали нашою вулицею, і те, що
ми побачили... Це був шок! З усіх боків палали будинки. Вони вибухали не тільки внаслідок
пожеж, а й від прильотів... На дорозі та на узбіччі лежали понівечені тіла. Видно було, що
деякі з них раніше переїхала техніка. Авто, які не могли зробити об’їзд, їхали просто по цих
тілах. Всі, хто рухався тією дорогою, бачили цей жах: дорослі, старі, дітлахи...»
Вероніка, вчителька, Київська область:
«Коли росіяни входили в село, то обстрілювали нас касетними бомбами. Пригадую, ми
тоді були на вулиці, але в іншому місці. Так і залишилися живі. Але тоді загинули діти і
дорослі...»
Григорій, пенсіонер, смт Макарів, Київська область:
«Донька зранку подзвонила, повідомила, що почалося повномасштабне вторгнення. Ніхто
навіть не думав, що росіяни зможуть дійти до Макарова. Але вже 25 лютого 2022 року вони
були в нас. Сам я — колишній військовий, служив в артилерії. Мав бінокля. Перші три дні
стежив за ворожою технікою і передавав усе синові, який відразу вступив до добробату.
Кажу йому, що там і там заховані БТР, “Урал”, САУ ворожі. Через деякий час чую, як наші
“криють” їх. Багато полягло там орків і техніки... Пізніше зайшли у Макарів кадирівці. Вони
були жорстокіші до населення. Я вже не стежив, син заборонив. Коли кадирівці знущалися
над українцями, буряти грабували будинки. Навіть унітази зривали без бачків. А 10березня
вночі був дуже сильний обстріл. Кожен будинок на нашій вулиці постраждав. Зранку було
невеличке затишшя, ми з дружиною вийшли позбирати скло з розбитих шибок та якось
закрити їх плівкою. Бачу, що сусід Олег теж збирає. Він — мій найкращий друг дитинства.
Все життя ми були як рідні. Тільки-но я зайшов до Олега, як російські військові під’їхали до
двору. Кажуть, що нібито дадуть нам “коридор” і що у нас є дві години на виїзд. Інші люди,
як і я, не хотіли виїжджати, не довіряли оркам і боялися. На нашу відмову евакуюватися
російські військові почали стріляти в повітря. Наставивши на мене автомат, вони наказали,
щоб я сідав у своє авто і виїжджав. Я прибіг додому, сів у машину, за мною — дружина і
наша сусідка. Загалом було дев’ять автівок, потім в іншому селі до нас приєдналися ще три і
жовтий бус. Один з російських військових сів до краденої української автівки і наказав їхати
за ним. Сміючись, він повідомив, що зараз у нас буде справжній “зелений коридор”. Наша
16 Cайт УВКПЛ, https://www.ohchr.org/
24
колона рухалася за авто, в якому їхав росіянин. Проїхали одне село, потім інше. У лісосмузі,
уже біля російського блокпосту, авто з росіянином зупинилося. І їхні військові наказали нам
їхати просто по дорозі. Через кілька метрів нам перекрили шлях чотири танки — і почалося
пекло. Вони відкрили вогонь по наших автівках. Моя машина була прикрита жовтим
бусом, тож мені пощастило, на відміну від мого друга Олега. Його машина стояла третя в
смертельній колоні. Я сидів, ніби прикипівши, в кріслі, і чекав своєї черги вмерти. Я бачив, як
загорілося авто мого товариша, моїх сусідів, як палаючі люди вибігали в лісосмугу, як сусідці
пострілом знесло голову... Крики, сльози і сморід горілої плоті... Слова дружини привели
мене до тями, вона наказала їхати, втікати. Ми підібрали сусідку до своєї машини і поїхали
до ближнього села... Після відходу орків я повернувся на те місце, щоб побачити на власні
очі, що з Олегом. На тому місці, де було його авто, ми знайшли дві кістки. Я поклав їх у пакет.
На місці його невістки — одна. Від Олегового онука, якому було лиш 12 рочків, узагалі нічого
не залишилося... Ось так люди ходили і збирали кістки в пакети, щоб поховати хоча б якісь
рештки тіл своїх рідних чи друзів і оплакувати їх...»
Наталія, працівниця ОМС, Київська область:
«Мій чоловік потрапив під обстріл з боку російських військ. Він їхав до будинку своєї
матері. І випадково зупинився біля дому знайомого. Це його врятувало, бо коли раптово
почався обстріл, він впав у його дворі під паркан...»
Тетяна, домогосподарка, с. Озера, Київська область:
«Зранку збирала дітей до школи. Нам подзвонили зі школи, сказали, що почалося
повномасштабне вторгнення. Мене накрила паніка, адже у нашій родині четверо дітей.
Почитала в інтернеті, що влада заспокоює населення і закликає протриматися два тижні...
А ввечері подзвонила мама з Херсонської області, сказала, що вони окуповані. Це лівий
берег. Я розплакалася. Вона й досі в окупації. Тримаємо зв’язок через месенджери. Ми
живемо біля Гостомельського аеропорту. Тому вже 24 лютого 2022 року все відчули.
Аеропорт почали атакувати російські вертольоти. Вибухи були страшні. Вся наша родина
пішла до сусідки в підвал. Було нас одинадцятеро. Їжі було досить і в нас, і в сусідів. Тікати
на підконтрольну Україні територію боялися, бо чули, що людей розстрілюють. Ми прожили
в підвалі 16 днів. Виходили тільки їжу приготувати та гасити пожежі. Наші чоловіки брали
лопати і бігли допомагати сусідам на вулиці. Води не було. Тому вони копали землю,
гасили нею вогонь. А 12 березня сусід повідомив, що росіяни дають ”коридор” востаннє, і
можливості виїхати більше не буде. На свій страх і ризик ми вирішили поїхати з села...»
Валентина, працівниця ОМС, Київська область:
«Пригадую обстріл мого села 14 березня 2022 року. Тоді було вбито четверо людей, сімох
поранено. Це те, що назавжди запам’ятається...»
Наталія, психологиня, смт Димер, Київська область:
«Спочатку був шок, нам не вірилося, що це з нами відбувається. Потім прийшло звикання.
Ми звикли до смертей: вбивають людей — ми звикли. Зносять до лікарні поранених — ми
звикли. З 25 лютого до 10 березня 2022 року, поки ми були в окупації, я схудла на 10 кг...»
Юлія, працівниця ОМС, м. Гостомель, Київська область:
«24 лютого 2022 року ми перебували в Києві. Наша бабуся 1942 року народження була
в нашому будинку, який знаходиться за пів кілометра від Гостомельського аеропорту.
Відразу кинулися забирати її. Як тільки приїхали, побачили в небі гелікоптер, що летів дуже
низько, ніс сім снарядів. Як виявилося, з нього мали бомбити аеропорт. Відразу після
цього з’явилися російські військові на танках в парадній формі, їхали в бік аеропорту.
Тож ми виїхати не змогли. Техніка йшла і йшла, потім поверталася підбита. З 25 лютого
ми були без зв’язку, без світла та води. І з російським військовим по сусідству. Вибухи
були жахливі, літаки, вертольоти... В будинку неможливо було знаходитися. Тому ми
перемістилися у гараж, у яму для ремонту автівки, на цілу добу. Потім вже поклали туди
покришки, матраци і ковдри. Це місце стало для нас укриттям до 16 березня. Виходили
з нього, щоб поїсти. Їжу готувала на печі в старій літній кухні. Не завжди вдавалося
встигнути приготувати, тому їли консервацію, без нічого. Тато схуд десь на 10 кілограмів.
На кожній вулиці орки почали встановлювали свої блокпости і заселятися у будинки,
де мешкали люди. А 8 березня російські солдати прийшли з обшуком до нас. Вивели
мене і рідних у двір, виставили в ряд під автоматами. Оглядали чоловіків. Глузували та
25
залякували. З кожним днем ставало все гірше і гірше. Останні дні були нестерпними. Ми
не милися майже півмісяця. Одяг почав прилипати до тіла. Вже пізніше я побачила, що
на тілі були подряпини, синці — через шию і до ніг. Але не це було найстрашніше. Вибухи
вже не припинялися, вони тривали майже 24 години на добу. Після обіду був короткий
“перепочинок” — і знову. Орки сатаніли. Ходили п’яні вулицями, шукали молодих дівчат
для розваги. Тож 16 березня, не дочекавшись евакуації, на свій ризик ми вирішили
виїжджати...»
Тетяна, мешканка м. Святогірська, Донецька область:
«Вирішила не покидати домівку, хоча було важко. Світла і газу не було, тривали постійні
обстріли. Їжу готували на вогні в дворі. Після чергового обстрілу дуже сильно постраждав
будинок. Можливості в ньому жити не було, тож сусіди пустили до себе. Так разом і були.
Розбирали завали, гасили пожежі — все самі. Продукти не завозилися, хліб випікали на
пательні, виходив схожим на коржики. Був період, коли три дні не виходили з підвалу, на
п’ятьох людей було дві банки кабачкової ікри і пачка печива. Але найбільше було шкода
тварин. Для них варили кашу з борошна...»
Олена, помічниця вихователя, смт Ставки, Донецька область:
«Хочеться забути цей досвід, але не виходить. Було дуже страшно, найбільше — за дітей.
Ми вирішили не виїжджати. У нас гарний будинок, нещодавно зробили ремонт. Боялися
лишати майно, тому що в покинутих будинках промишляли мародери. Ми облаштували
підвал. 24 лютого закупили дуже багато продуктів: борошно, макарони, крупи, олію і
консерви. Ми, звісно, не очікували такого жаху! У нашому городі стояв танк... Майже всіх
курей у перші дні забрали окупанти. Моя родина два місяці прожила в підвалі...»
Іван, пенсіонер, учасник бойових дій, м. Лиман, Донецька область:
«Я на окупованих територіях не був, на той час проходив службу в ЗСУ. Мої сусіди
розповідали про тяжкі часи: відсутність світла, води, газу. Неможливість виїхати через те,
що окупанти не хотіли випускати людей. Я повернувся в Лиман не просто як звичайний
мешканець, ми його звільняли. Місто ми звільнили за шість днів. Був прикро вражений
руйнацією: приблизно на 70%».
Єлизавета, державна службовиця, м. Ірпінь, Київська область:
«Найбільше мене вразила евакуація. До потяга пускали тільки жінок, дітей та людей
похилого віку. Чоловіки залишалися стояти на пероні. Біль, сльози, розпач, невідомість
— побачать вони свої рідних ще раз чи прощаються назавжди... Мені запам’ятався юнак,
який стояв на пероні в жовтій куртці, а в рюкзаку у нього сидів кіт. Він розгублено дивився
на вагон потяга, вагаючись, заходити в нього чи ні. В його очах я побачила все те, що
відчувала і я: біль втрати родини, розгубленість, невизначеність, неприйняття, втому,
страх і розпач. Але всупереч усьому — відвагу і відданість країні. Він сказав: “Мені вже 16.
Можливо, варто залишитися з іншими чоловіками і допомогти?..»
Протягом повномасштабного вторгнення рф велика кількість руйнівних ударів спрямовується на
українські міста. Агресори нищать житлові будинки разом із мешканцями, лікарні та школи, об’єкти
критичної інфраструктури, історичну забудову, пам’ятники, храми та підприємства. Експерти інфор-
мують про сотні мільярдів гривень заподіяної шкоди, але є і непоправні втрати — людські життя.
Руйнування міст під час збройних конфліктів справляє значний деструктивний вплив на атаковану
спільноту, яка вважає місто своїм. Це унеможливлює або істотно ускладнює її відтворення, під-
важує сталість існування спільноти17. Для аналізу такого впливу за допомогою інструментарію
соціології, політології та політичної філософії впроваджено поняття «урбіцид»18.
Урбіцид дослівно означає «знищення міста», а ширше «насильство щодо міст». Таким
чином, об’єктом насильства в разі урбіциду є, власне, не так місто, і тим більше не споруди, як
17 Урбіцид — стратегія російських окупантів в російсько-українській війні. НІСД.
URL: https://niss.gov.ua/news/komentari-ekspertiv/urbitsyd-stratehiya-rosiyskykh-okupantiv-v-rosiysko-ukrayinskiy-viyni
18 Мартін Ковард, Костянтин Мезенцев. Урбіцид — це «вбивство міста». LB.ua.
URL: https://lb.ua/culture/2022/12/25/540194_martin_kovard_kostyantin_mezentsev.html
26
урбаністичний уклад життя спільноти. Жорстокість до міст та містян визначальна риса стра-
тегії російської армії, хоч би де вона діяла. У 1990–2000-х роках під час двох російсько-чеченських
воєн росіяни цілеспрямовано руйнували столицю республіки — м. Грозний. У Сирії армія рф зни-
щила стародавнє місто Алеппо— від нього лишилися самі руїни. Тепер від російської жорстокості
потерпають українські міста.
Така жахлива послідовність утілення обраної стратегії вимагає осмислення її сенсу та результатів.
Це допоможе Україні запобігти деяким сумним наслідкам, а також сприятиме точнішому артикулю-
ванню позовів для майбутніх міжнародних судових процесів із засудження окупантів. Атака росіян
на українські міста зумовлена не лише значною концентрацією в них об’єктів інфраструктури чи
населення і, відповідно, можливостями знищення економічного потенціалу та живої сили супро-
тивника. Передусім це реакція на функцію міст як осередків політичного, освітнього та культур-
ного життя української спільноти. Міста — це пункти розвитку і впровадження сучасних технологій,
центри освіти. Важлива їхня символічна роль, насиченість «місцями пам’яті»19.
Насамкінець зазначимо, що Верховна Рада України виступила із заявою20, в якій закликала міжна-
родні інституції, іноземні уряди та парламенти визнати дії рф в Україні геноцидом українського народу.
Це звернення знаходить дедалі ширшу підтримку міжнародної спільноти. Воєнні злочини рф в Україні
визнали геноцидом парламенти Латвії та Естонії21. Офіційне визнання дій російських окупантів в
Україні геноцидом займе чимало часу, проте з високою вірогідністю таке рішення буде ухвалено. Про
це в інтерв’ю CNN заявила заступник держсекретаря США з політичних питань Вікторія Нуланд22.
2.1.2. Форми та методи впливу на місцеве населення, використовувані окупантами
Результати глибинних інтерв’ю, проведених у межах цього дослідження, а також публікації інших
авторів дають підстави стверджувати, що окупанти застосовують різноманітні способи впливу на
мешканців тимчасово окупованих територій з метою придушення їхньої особистості, ідеологічної
дезорієнтації та викорінення української ідентичності. Як зазначив президент США Джозеф Байден,
«…стає все зрозуміліше, що Путін намагається знищити навіть ідею бути українцем»23.
Як найчастіше застосовувані окупантами методи тиску на місцеве населення автори дослідження
виокремили такі:
залякування, фізичний і психологічний тиск, викрадення, взяття в заручники, шантаж;
створення атмосфери страху і недовіри, невизначеності, відсутності перспективи;
блокування доступу до незалежних джерел інформації, цілеспрямована і систематична
дезінформація;
доведення людей до зубожіння і голоду, а потім «вирішення проблеми» своїми гуманітар-
ними вантажами;
економічний тиск, примус до отримання паспортів громадян рф для здійснення підприєм-
ницької діяльності, отримання медичної допомоги тощо;
підкуп та схиляння до колаборації.
19 Урбіцид — стратегія російських окупантів в російсько-українській війні. НІСД,
URL: https://niss.gov.ua/news/komentari-ekspertiv/urbitsyd-stratehiya-rosiyskykh-okupantiv-v-rosiysko-ukrayinskiy-viyni
20 Заява Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2188-20#n12
21 Латвія та Естонія офіційно визнали дії росії в Україні геноцидом. АрміяInform.
URL: https://armyinform.com.ua/2022/04/21/latviya-ta-estoniya-oficzijno-vyznaly-diyi-rosiyi-v-ukrayini-genoczydom/
22 У США заявили, що з високою вірогідністю офіційно визнають дії рф геноцидом. Слово і діло.
URL: https://www.slovoidilo.ua/2022/04/14/novyna/svit/ssha-zayavyly-vysokoyu-virohidnistyu-oficzijno-vyznayut-diyi-rf-henocydom
23 Байден назвав дії Росії в Україні геноцидом. Він повторив це кілька разів. BBC News Україна. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/news-61082461
27
Про знущання, арешти, тортури та страти людей, яких окупанти запідозрили в проукраїнській
позиції, розповіла значна частина учасників якісного дослідження.
Віка, фотографиня, м. Херсон:
«Весь час я у Херсоні, не виїздила ні під час окупації, ані після. Залишилася без роботи. Під
час окупації допомагала фасувати продуктові набори, і на цей пункт прийшли росіяни. Потім
прийшли до мене додому, побачили вишивку з абревіатурою ЗСУ і забрали мене у підвал
за проукраїнську позицію. Тримали 24 дні. Катували струмом. У перший день затримали і
мою маму, правда, її відпустили того ж дня. Як я витримала? Думаю, у мене є сила духу. Я
бунтарка. І я сильно вірила в наших хлопців, у те, що тут ніколи не буде клятої рашки».
Світлана, пенсіонерка, м. Херсон:
«…на вулиці Маяковського, біля райвідділу внутрішніх справ, там колись наче катівні
НКВС були … Йду і бачу: стоїть машина росіян, поряд — четверо автоматників у балаклавах
ведуть наших хлопців, перебитих, блідих. І мені так шкода їх стало... Спочатку ми не могли
повірити, що це сталося, що нас окупували. Спершу бігали, бо у магазинах нічого не було,
гроші неможливо було зняти. У перший день війни приїхали родичі: нас було двоє з сином,
а стало шестеро, маленький циганський табір. І всіх треба нагодувати. Був шоковий стан. Я
думаю, що так усі люди — втратили здатність робити звичні речі».
Валентина, працівниця ОМС, Київська область:
«Рашисти нас попередили, як поводитися: мовляв, ми не повинні пізніше 5-ї години ходити
по селу; і взагалі, у вечірній час щоб ніхто не ходив, особливо чоловіки, бо стрілятимуть на
ураження...»
Олександр, психолог, м. Херсон:
«Принижували молодих хлопців: кожного разу роздягали на блокпостах, і при жінках — теж».
Галина, пенсіонерка, с. Оскіл, Харківська область:
«Село було в повній блокаді. Продуктів не було, раз на тиждень привозили товари
машиною в багажнику. Продавали за рублі, а їх не було. Аптека не працювала, лікарня
— теж. Проблеми були з питною водою, криниця знаходилася далеко. Через постійні
обстріли більшість часу перебували в підвалі. Одного дня прилетів снаряд у город,
пошкодив будинок: дах, стіни. Вікна вибиті позакривали ковдрами. Раз на три дні окупанти
видавали хліб, але перед тим — свої газети. Тому ми не приходили на їхні збори. Також в
один із таких днів обстріляли саме місце збору людей, було троє загиблих».
Людмила, продавчиня, смт Борова, Харківська область:
«...Жахіття почалося з ночі: сильний обстріл — і зайшла страшна орда. Почалася перевірка
усіх, навіть лежачу 92-річну бабцю питали про документи і чи знає, хто зараз служить в ЗСУ.
Заборонили виходити з домівок на 48 годин. Змогла вийти з села пішки, йшла 3,5 години в бік
наших позицій. Наші військові допомогли і відправили до Харкова, потім — у Кременчук...»
Владислав, будівельник, м. Гороховатка, Харківська область:
«Під час окупації я перебував у селі, не встигли виїхати. Два рази мене водили на перевірку,
тримали три дні без їжі. Давали зранку воду і пряника. Коли відпустили, сказали бути вдома,
нікуди не ходити. Вони дуже боялися місцевих. Світла не було, зв’язку — теж. З продуктами
було дуже складно, якщо їх завозили, то продавали за рублі. Звичайно, що грошей не було...»
Ганна, пенсіонерка, с. Чкаловське, Харківська область:
«Пережили і бурятів, і росіян, і луганських — усі тут були. Проводили обшуки, допитували
про рідних, які служать, хто з односельців служить, забирали телефони в людей практично
в кожній хаті, читали все, що в них знаходили, якщо щось не влаштовувало — навіть за
найменшої підозри — забирали з дому. Ми з моїм дідом уже старі, то нас не забрали.
Найгірші буряти були, чи хто вони там. Дикі, нарвані, говорить, а таке враження, що зараз
тебе розірве тут, як звірі. На “ти” до всіх, навіть до набагато старших. Я йому: “Чого ви
мені “тикаєте”, я ж старша, може, і втричі за вас”. А він мені каже: “Заткнись, бо по стіні
розмажу”. Росіяни і луганські — ті практично не зачіпали нас. Та хоч і не зачіпали, а все
одно нелюди. Куди ж так розбомбили хати? Хіба ж так люди роблять?»
28
Окупанти намагалися створити для мешканців захоплених міст і сіл інформаційний вакуум і в
умовах обмеження доступу до інформації з українських та незалежних джерел нагнітали дезінфор-
мацію та чинили психологічний тиск на людей, створюючи своє токсичне інформаційне поле. По
телебаченню транслювалися виключно російські телеканали. Деякі люди, особливо похилого віку,
у свідомості яких лишилися сентименти до молодих років, проведених у срср, легко потрапляли
під вплив цієї пропаганди. Однак більшість українців, які опинилися в окупації, не сприймали те, що
чули по телевізору. Щоб ліквідувати інформаційний зв’язок з Україною, окупанти позбавили укра-
їнців доступу до інтернету, змушували змінювати мобільних операторів тощо. Однак такі заходи
виявилися недостатньо ефективними, адже багато українців користувалися технологією VPN та
обходили блокування українського інтернету24.
Світлана, пенсіонерка, с. Озера, Київська область:
«...Орки постійно нагнітали. Говорили нам, що захоплять всю Україну. Що Київ впаде. Не
сьогодні — то через тиждень, місяць, півроку впаде. І ми не знали, на що чекати. Коли
вилізли з підвалу обгорілого будинку, думали, що це кінець. Але це був тільки початок...»
Олена, культурна адміністраторка, м. Херсон:
«Найстрашніше, що у нас був інформаційний вакуум. Ми не знали, що відбувається, не
зрозуміло, що, як і коли. Ми лише чули вибухи. Я особисто не могла зрозуміти, де бахкає,
чи це сусідня вулиця, чи далеко, в автівках сигналки вили, вікна стукали… Що відбувається
за межами нашого району, ми взагалі не знали».
Ольга, журналістка, м. Херсон:
«Не помітила російської пропаганди. Проте були яскраві випадки антипропаганди: форма
одягу солдат російських військ. Це така бідося і дрантя! Це відзначали практично всі мої
співрозмовники. І те, що російські солдати розповідали про “вєлікую і могучую страну”,
змушувало людей скептично посміхатися: ви серйозно? Прийшли обідрані, голодні й
говорите про якесь велике майбутнє разом з росією?.. Забирали на допити, на так звані
“настановчі розмови” — у різний спосіб, з різними людьми, з вчителями, працівниками
адміністрації тощо, про те, що “Россия здесь надолго”, “Украины здесь нет и никогда не
было”».
Олександр, психолог, м. Херсон:
«Коли нас звільнили, ми довгий час уникали людей у військовій формі, хоча й розуміли,
що це наші хлопці, — так ми відходили від страху. Під час окупації морально було тяжко.
Багато хто казав, що нас кинули... “Два-три тижні — і вас звільнять” — багато людей
“повелися” на ці обіцянки, не виїхали. Ні українського зв’язку, ні ТБ, потім вже трохи
інтернет з’являвся...»
Деокуповані території можна умовно розділити на три групи:
1. Північ, Центр (Київська, Житомирська, Чернігівська області), де окупаційний режим тривав
1–1,5 місяця. Там люди відчули всі негаразди та звірства окупантів і були налаштовані катего-
рично проти них.
2. Південь (Херсонщина, Миколаївщина), де окупація тривала півроку, і люди перебували під
системним психологічним і пропагандистським тиском.
3. Схід (і також окупований Крим, Донецьк, Луганськ), де окупаційний режим діє вже багато років,
і мешканці піддавалися цілеспрямованій пропаганді та інформаційному тиску.
Що довше триває окупація, то більшій деформації піддається громадська думка.
24 Тотальна ізоляція: Навіщо РФ створює інформаційний голод на окупованих територіях. УНІАН.
URL: https://www.unian.ua/society/totalna-izolyaciya-navishcho-rf-vlashtovuye-informaciyniy-golod-na-okupovanih-teritoriyah-12397248.html
29
Як розповів учасник глибинного інтерв’ю Андрій, підприємець із Херсону, у місті окупанти засто-
совували режим так званої «м’якої окупації», близько 80% магазинів працювали. Деякі люди мали
симпатії до рф ще до війни, мовляв, «не все так однозначно». «Тому вони охоче сприймали подачки
від окупантів, зокрема зарплату в рублях. Деякі пенсіонери отримували дві пенсії: одну — українську,
другу від рф. Окупанти суттєво знизили тарифи на комунальні послуги. Тариф на газ знизили до
рівня 2 грн за метр кубічний, окупаційний тариф за воду для підприємств встановили на рівні 25 рублів
(український 31 грн.). Ввели штучний курс: 1 грн — 1,25 руб., тож пенсіонери отримували пенсію
10 тис. руб. в окупаційному еквіваленті, це було 8 тис. грн. Також були скасовані попередні борги за
комунальними платежами. Таким чином окупанти намагалися підкупити пенсіонерів та підприємців.
Деякі люди без сталої проукраїнської позиції “дивилися собі в кишеню”, поступово ставали “м’якими”
колаборантами. Ще один засіб впливу окупантів вимкнули українських провайдерів мобільного
зв’язку. Багатьом довелося купувати сім-карти операторів рф, реєструючись при цьому. Таким чином
люди опинялися під контролем фсб. Російське ТБ почало трансляцію через два тижні після початку
окупації», — розповів Андрій.
Респонденти згадують про непоодинокі випадки, коли громадяни України переїжджали з ТОТ
на територію рф, при цьому отримували грошову допомогу формі сертифікатів) у розмірі
3–4 млн руб., купували за ці кошти квартири, отримували добре оплачувану роботу тощо. На жаль,
не завжди ці обіцянки були брехливими, як стверджують українські ЗМІ25.
Андрій, підприємець, м. Херсон:
«Один мій знайомий із сім’єю виїхав до Каховки перед деокупацією, потім — до рф, у
Псков. Вони отримали так звані підйомні в сумі 100 тисяч рублів і сертифікат на суму 4
млн рублів, за який придбали квартиру площею 65 кв. м. Їхні батьки отримали сертифікат
на суму 3,5 млн рублів. Інший мій знайомий у такий спосіб придбав квартиру в Краснодарі.
Подібна інформація, яку ми отримуємо від своїх колишніх знайомих, негативно впливає.
Спадає на думку: я не зрадив, натомість втратив бізнес у Херсоні, змушений знімати
житло в Києві, а вони за зраду отримали квартири. На жаль, українська держава не має
фінансових ресурсів, щоб підтримати зараз своїх громадян».
Олександр, підприємець, м. Херсон:
«Під час окупації все місто заполонила реклама: дідусі, бабусі, дітки у вишиванках і
напис “Ми брати”. Все місто завішане, всі білборди в пропаганді. Зробили штучний голод
і привезли гуманітарку, мовляв, подивіться, що ми хороші. Відрубали термінали і почали
роздавати рублі. І люди на це: Україна перестала платити пенсію, а росіяни роздали гроші,
мовляв, молодці. І я пояснюю, що вам прийшла пенсія на картку, але ви її не зможете
зняти, бо росіяни розбили термінали. Люди не розуміли...»
Світлана, пенсіонерка, м. Херсон:
«Під час окупації були розвішані білборди “расія навсєгда”. Все місто було в них. Також
були “підставні”, які голосно говорили, щоб створити ажіотаж. Наприклад, кричали в
трубку комусь, що, мовляв, беруть російський паспорт... Ми не слухали російські радіо і
телебачення».
Марина, підприємиця, волонтерка, м. Херсон:
«Окупанти намагалися підкупити людей, і часто це спрацьовувало. Пенсіонери отримували
пенсію від України і водночас, за складеними списками, отримували пенсію від рф, 10 тис.
рублів. За штучним окупаційним курсом 1 руб = 0,85 грн вони отримували в еквіваленті
8,5 тис. грн, що було суттєво вище від їхніх українських пенсій (які вони також отримували).
Тож “бабушки” жили непогано, всім іншим не було де працювати... Зрадників, “наводчиків”,
коригувальників ворожих обстрілів дуже багато. Що важливо, серед моїх знайомих
підприємців були люди, які їздили в Київ на “податковий майдан”. Зараз багато з них
виїхали в рф, отримали сертифікати на квартири, влаштовують своє життя там».
25 Квартири в депресивних регіонах: Російські житлові сертифікати для мешканців Херсонщини виявилися лохотроном. Гривна.
URL: https://grivna.ua/publikatsii/kvartiri-v-depresivnih-regionah-rosiyski-zhitlovi-sertifikati-dlya-meshkanciv-hersonshini-viyavilisya-lohotronom
30
Олександр, підприємець, м. Херсон:
«Контрастно врізалась у пам’ять ситуація під час окупації, тобто навіть стратегія росіян:
створити з українського народу таку ж тупу і п’яну масу, як самі росіяни. Безкоштовно або
просто багато продавалось горілки, просто в пластикових пакетах, пляшках, у “розливайках”,
де було написано “солодка водочка”, там із закусками її дешево збували. Вони намагались
розганяти ринки, але горілку не забороняли продавати, оборот навпаки зростав. Вони
почали організовувати шашличні, просто на вулиці, на проїжджій частині, і люди почали
пити, молодь почала пити. Це було жахливо!»
Аліна, вчителька початкових класів, м. Куп’янськ, Харківська область:
«Життя під час окупації було справжнім жахіттям, постійні перевірки і намагання тебе
змінити. У школі, де я працювала, нам сказали переходити на російське навчання.
Відмовилася — і мене почали цькувати. Деякі вчителі погодилися — через страх і
відсутність грошей. Виїхати змоги не було, я постійно перебувала вдома... Дуже важко
згадувати».
Олександр, підприємець, м. Херсон:
«Перший місяць окупації нічим не займався, потім почав трохи працювати, я підприємець.
Місто почало перетворюватися на базар. І це були не лише продукти-ковбаси. Просто на
вулиці, на проїжджій частині, продавали горілку на розлив. Усі супермаркети “вийшли” з
Херсону, тож люди торгували на ринку. Пізніше росіяни почали відкривати свої супермаркети.
На нас почали тиснути, щоб ми перереєстрували документи і торгували в рублях. У мене
ціни були в гривні. Підходили дівчата, попереджали, що зараз будуть росіяни, щоб я їм
не заперечував. Всю окупацію я пропрацював за гривню, дрібним бізнесом, вдалося
“пропетляти”, не переоформлюватися. Окупанти заборонили користуватися терміналами,
громили крамниці — щоб українці не платили військовий збір через термінали. На початку
осені росіяни вже вільно почувалися: спершу їх 3–4 людини ходило, зі зброєю, а потім —
кадирівці, буряти “по гражданці”. Коли чули від нас українську мову, то підходили і казали, щоб
ми переходили на російську, що її треба вчити. Морально важко було...»
Андрій, підприємець, м. Херсон:
«Окупанти шукали лідерів громадської думки, спонукали їх до співпраці. У них були
списки, припускаю, що СБУ їх здала окупантам. Деякі комунальники, голови ОСББ почали
переоформлювати документи на окупаційні структури. Голови ОСББ були під тиском.
Мені довелося виїхати з міста, щоб не співпрацювати з окупантами. Також окупанти
примушували тих людей, які хотіли лікуватися в лікарні, оформлювати паспорти рф.
Пропаганда впливала, затягувала. Багато пенсіонерів, які жили під час срср, сприймали
це як можливість повернутися в молодість. Також певний вплив здійснювався через
московський патріархат».
Світлана, фахівчиня служби соціальної допомоги населенню, м. Горлівка, Донецька область:
«Ми з чоловіком опинилися в умовах окупації з дати вторгнення російських військ у 2014
році й залишалися до січня 2015 року в Горлівці. Тоді окупаційна влада почала вводити
свої закони, рублі, забороняти все українське. Було так, що своїх законів вони ще не
прийняли, а українські забороняли. Тож ми жили в умовах обстрілів. Напочатку не було
жодних пропускних пунктів, тому коли продукти в магазинах закінчилися, запаси не
поповнювали. Не було газу, світла. В умовах безвладдя у людей забирали бізнес, навіть
викрадали підприємців з метою отримати викуп у рідних. Коли людям не було чого їсти,
окупанти наказали місцевій птахофабриці роздавати живих курей. Оскільки особливого
вибору їжі не було, то люди брали, щоб не вмерти з голоду. Ми виїхали у 2015-му, після
обстрілу 18 січня, під який я потрапила. На моїх очах людей порозривало. Мені пощастило
вижити і вціліти. Тож чоловік прийняв рішення розрахуватися з роботи, і ми залишили
Горлівку. Їхали обхідними шляхами, хвилювалися сильно, як все складеться... А вже за
3–4 місяці з боку території України почали ставити блокпости, робити реєстр мешканців
окупованих територій, які мають там нерухомість, видавати перепустки. Таким чином ми
отримали можливість відвідувати рідних, які залишилися, мали змогу подивитися на свої
оселі. Цим же шляхом доставляли вантажі, продукти, допомогу. Тож це стало “дорогою
життя”, яка з’єднувала нас з непідконтрольними територіями...»
31
Наталія, працівниця ОМС, Київська область:
«Росіяни ходили по вулиці, і до нас у двір заходили. Просили води та картоплі. Поводилися
спокійно, обіцяли привезти солярки або пропонували продати їм воду й картоплю за гроші.
Незважаючи на те, що вони вели себе стримано, не коїли у нас того жаху, як у багатьох
інших селах, все-таки практично всі мешканці їх ненавиділи».
2.1.3. Спротив окупантам, стихійний і організований
Учасники дослідження та респонденти часто вкладали різний зміст у поняття «спротив окупантам».
Для деяких людей спротив це займатися звичними справами, шанувати українські традиції та
розмовляти українською мовою, не зважаючи на окупантів. Можна погодитися, що і така протидія
психологічному тиску окупаційного режиму є спротивом. Проте навіть такий, здавалося би, без-
невинний спротив міг мати трагічні наслідки для людини. Члени дослідницької команди в рамках
одного зі своїх проєктів кілька років тому познайомилися та співпрацювали з українським патрі-
отом, дитячим письменником, поетом і перекладачем Володимиром Вакуленком. Володимир сам
мав інвалідність, опікувався неповнолітнім сином із діагнозом «аутизм» і, лишившись на окупованій
території Харківської області, жодним чином не міг протидіяти окупантам активною боротьбою. Він
просто не приховував своїх проукраїнських поглядів. Тільки за це він був викрадений військовими
рф, а згодом розстріляний. Його тіло знайшли на узбіччі дороги неподалік села Капитолівки, що в
Ізюмському районі, 12 травня 2022 року26.
Марина, підприємиця, волонтерка, м. Херсон:
«...Було страшно, однак сильний стрес був також і стимулятором до активності. Ми зі
знайомими збиралися в невеличкій кав’ярні, святкували Різдво, інші свята, смажили
ковбаски, спілкувалися, допомагали один одному не опускати рук. Головне, що дозволяло
переносити стресову ситуацію, — це необхідність допомагати іншим. Шукали ліки, кому
які потрібні, засоби гігієни, памперси, підгодовували бездомних тварин, яких було дуже
багато... Звичайно, я боялася. Одного мого знайомого активіста заарештували окупанти,
протримали в своїх підвалах 54 дні...»
Олена, культурна адміністраторка, м. Херсон:
«У нас у чаті будинку дві працівниці з лікарні району ХБК казали, що поранені надійшли
— і наші, і російські солдати. То вони в чат будинку писали, які потрібні ліки. Бо аптеки
зачинилися 24 лютого 2022 року. Ми знали, що потрібні джгути, кровоспинні, хлопці їхали
й шукали. 26–27 лютого на все місто працювало 8 аптек, в яких ще й не було всього, що
потрібно. Біля лікарні Личанського черги стояли на дві вулиці — це херсонці несли все, що
могли, в лікарню. Нам написали, що дуже потрібні чоловічі труси різних розмірів, а ринок
не працює, нічого не працює, почали шукати власників магазинчиків... Словом, у кого що
є — віддавали. Дівчина з сусіднього під’їзду взялася шити... Одного разу якась бабуся
принесла пів метра резинки. Все, що було у неї, це лише цих пів метра резинки, але вона
хотіла бути корисною. Ми плакали...»
Віолетта, державна службовиця, м. Херсон:
«Весь час окупації, 11 місяців, перебувала в Херсоні. Не працювала, як державний
службовець отримувала 2/3 посадового окладу. У перші дні війни стихійно сформувався
гуманітарний штаб в одній зі шкіл міста. Мешканці приносили продукти, одяг, побутову
хімію, медикаменти. Ми формували списки людей, які потребували допомоги, розподіляли
те, що приносили. Так працювали перші два місяці окупації. Потім почали працювати
ринки, люди отримали можливість купувати необхідні речі. Загроза бути затриманим
окупантами ставала дедалі реальнішою. Тому моя волонтерська діяльність припинилася.
Окупанти зупиняли людей на вулицях, перевіряли документи, телефони... Тож більшу
частину часу я проводила вдома».
26 «Видали свої ж». Як жив і загинув від рук росіян письменник Володимир Вакуленко. BBC News Україна.
URL: https://www.bbc.com/ukrainian/news-63863965
32
Світлана, пенсіонерка, м. Херсон:
«Категорично не хотіла брати російську “сімку”, шукала місця з вайфаєм, щоб зв’язатися
через VPN з рідними, які виїхали. З мамою, яка на Острові жила (віддалений район
Херсону), ми листувалися, і брат носив листи як листоноша. Їхню картку я взяла в кінці
вересня — коли українські “сімки” у людей забирали і ламали. Російську я поставила у
старий телефон. Гидко було в руки взяти. Не купували російські товари, воду, ковбаси,
чіпси, — я казала синові, що це отрута. Тільки наше вибирали, купували, що було у
залишках. Уникали окупантів; мій собака, коли їх бачив, то коло них сідав у туалет, я його
не відтягувала...»
Марина, пенсіонерка, м. Херсон:
«Перші дні, з 25 лютого 2022 року, коли в місті з’явилися окупанти, ми почали виходити на
мітинги спротиву цій навалі. Мітинги відбувалися на площі Свободи. Ми з українськими
гаслами, з українським прапором виходили кожного дня до того часу, поки росіяни
не почали розстрілювати людей. Я свідок цьому всьому, під обстріли потрапила, під
сльозогінний газ — усе це було. Кожен день минав у напрузі. Виходили і боялися, де їх
зустрінемо, як вони поведуться... Але ми не падали духом, твердо були переконані, що нас
визволять, і ми підтримували одне одного. Збиралися тільки позитивні люди, які твердо
вірили в перемогу і визволення. Якось так ми і прожили окупацію. Це був не тільки страх,
а й підтримка, обійми, віра... Коли прийшли російські служби ФСБ, дуже складно ставало
виходити на мітинги, вони влаштували лови на активістів. І так все затихало…»
Олександр, психолог, м. Херсон:
«Став одним з організаторів акцій протесту на головному майдані Херсону. У перший
день вигнали російську гуманітарку, не дали людям брати ці продукти. До речі, продукти
“Чумак” — це були українські продукти, вони накрали наші ж продукти і нам намагались
дати як гуманітарну допомогу. Ми також на це зауважили, я давав інтерв’ю російському
телебаченню, що не можна вкрасти в нас, а потім нам “допомагати” цими продуктами. А
потім ми з іще одним чоловіком вирішили людей скликати на мітинг, усіх зібрати і заявити
про нашу незгоду з приходом “руського миру”. Я здивувався, коли зранку прийшли, а
там повний майдан, тисячі людей, які вийшли з національною символікою, з гаслами
українськими підтримувати Україну, сказати, що Херсон — це українське місто».
Олена, культурна адміністраторка, м. Херсон:
«13 березня 2022 року відбувся масовий мітинг. Це день звільнення Херсону від
фашистських загарбників. Там була така атмосфера, що передати не можу. І далі щодня о
10.00 ми збиралися, хоч уже менше людей, але щодня. Поки не було перших поранених, не
пустили сльозогінний газ. Після цього змінили локацію. Це так працює: чим більше людей,
тим менше страху. Я на мітинги зі скандалами виходила, бо до мене вся родина приїхала,
ми жили як циганський табір. Коли йшла на мітинги, то моя мама сварила мене, що це
небезпечно. А я вдома не могла лишатися, бо як так: я не піду на протест?..»
Віка, фотографиня, м. Херсон:
«В поганому сенсі вразило те, що знайомі мені люди стали сепаратистами. Мій вчитель
інформатики став. А з хорошого — це коли ми всі вийшли на мітинг 13 березня 2022 року.
І раніше виходили, але цей був велелюдний. Мені було приємно, що попри те, що ми одні
залишилися, — без поліції, — але ми вийшли. Багато прикладів людяності, коли херсонці
віддавали останнє, ділилися всім. Мені багато людей писали і зараз пишуть: виїжджай.
Зараз знову, коли затопили дамбу. Ми тут живемо під мінометними обстрілами, в окупації
жили, але ми не хочемо їхати. А хто виїхав, той чекає, щоб вода відійшла і можна було
заїхати знов. Так ось, вражає те, що люди навіть свої квартири здають, кому потрібно.
Мені, наприклад, знайомий пропонував свою машину, щоб на ній їздити, бо мою орки
забрали...»
33
Андрій, журналіст, м. Херсон:
«Напередодні окупації Херсону дитина, віком 4,5 роки, була хвора, висока температура,
тому вирішили не покидати місто. Морально були не готові тікати. Я — депутат
Суворовської райради, доєднався до стихійно створеного штабу, хабу, куди люди
несли, хто що міг: ліки, памперси, їжу... Протягом 2–3 днів у райрадах, школах
назбирався великий запас продуктів, речей. Однак у перший тиждень окупації цей
запас закінчився. 6 лютого вже були величезні черги за продуктами в гуртівнях, понад
300 людей в черзі. Зазвичай під час окупації до обіду люди займалися пошуками їжі,
медикаментів. Після 15.00 в місті вже практично нікого не було. Були проблеми з
готівкою. Банки працювали епізодично. Тому розрахунок безготівковою гривнею був
популярною формою розрахунку. За переведення в готівку доводилося платити велику
комісію».
Аналізуючи рух опору в різних регіонах України, Сергій Кузан, голова Українського центру безпеки і
співпраці, зазначив, що активна протидія окупантам у найрізноманітніших формах спостерігалася
в багатьох областях та містах. На Сумщині майже не було регулярних частин ЗСУ, а натомість міс-
цеві мешканці фактично партизанськими загонами зупиняли цілі колони російської бронетехніки,
знищували танки у співпраці з Силами спеціальних операцій (ССО)27.
Непоодинокі й випадки, коли прості громадяни, не маючи жодних навичок розвідувальної роботи,
виконували відповідальні завдання СБУ, військової розвідки та інших українських спецслужб.
Марина, пенсіонерка, м. Херсон:
«...Під час окупації у моїй пам’яті залишилися моменти, коли я ходила в адміністрацію
ворога і там з’ясовувала відповіді на питання, які мене попросила дізнатися Служба
безпеки України. Це назавжди запам’ятається...»
Ольга, журналістка, м. Херсон:
«Це історія мешканки Херсону, жінки похилого віку, яка ніколи не мала будь-якого
досвіду спілкування зі спецслужбами, розвідниками, не грала в театрі, проте проявила
себе надзвичайно сміливою та свідомою українкою і талановитою акторкою. Одного
разу вона дізналася інформацію про росіянина, персона якого була важливою для ЗСУ,
і щоб наші могли його знешкодити, вона повідомляла їм, де він дислокується. Щоб
дізнаватися про це, вона перевдягалася в різний одяг, накладала щось на зразок гриму,
як сама вміла, мімікрувала так, щоб її не можна було впізнати. Крім того, вона ходила до
окупаційної псевдоадміністрації, підлаштовувалася під їхні розмови, а потім передавала
те, що дізналася, для наших військових. Окупанти не вважали її небезпечною, бо вони
не сприймали як загрозу людей похилого віку. “Да что ты с этой бабки хочешь, это же
пенсионерка, что она может сделать” — за словами жінки, про яку я розповідаю, окупанти
ставилися до літніх людей саме так».
Важливо зазначити, що українська держава заклала інституційні основи для руху опору, створивши
відповідну законодавчу базу «Закон України про основи національного спротиву», ухвалений
16 липня 2021 року28. Таким чином, структури опору мають організаційну, методичну і матеріальну
підтримку відповідних державних органів. Це і Головне управління розвідки, і Сили спеціальних
операцій, й інші структурні підрозділи Збройних Сил України, які виконують координаційну та орга-
нізаційну роль. Звісно, рух опору потребує забезпечення підрозділів, логістики, комунікації та без-
пеки родин учасників. У законі міститься норма про те, що члени сімей представників руху опору
перебувають під захистом держави Україна. І на сьогодні чимало з учасників руху опору відправили
свої родини за кордон або на захід країни (за сприяння держави), а самі продовжують діяльність на
окупованій території29.
27 Про рух опору на окупованих територіях: у чому він проявляється і які наслідки. Радіо Свобода.
URL: https://www.radiosvoboda.org/a/ruh-opir-okupovana-teritoriya/31869986.html
28 Закон України «Про основи національного спротиву» від 16.07.2021 р. №1702-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1702-20#Text
29 Про рух опору на окупованих територіях: у чому він проявляється і які наслідки. Радіо Свобода.
URL: https://www.radiosvoboda.org/a/ruh-opir-okupovana-teritoriya/31869986.html
34
Ольга, журналістка, м. Херсон:
«Місцевий рух опору — це окрема історія. Що таке ці рухи опору? Це окремі групи людей,
їх десь близько 130. І співпраця налагоджена таким чином, що якщо когось забирали і
піддавали тортурам, то рух не припиняв свою діяльність. Я спілкувалася з людьми, які
брали участь у русі опору під час окупації Херсонської, Запорізької та Луганської областей
і потім виїхали звідти. У Херсоні я знімала документальний фільм про учасників руху
опору в березні 2023 року. Незважаючи на те, що Херсон було звільнено, там постійно
бахкало на момент, коли я працювала в місті: російські війська обстрілювали “Градами”,
бо це дешево, їм не потрібно витрачатися навіть на С300... Херсонці виявилися дуже
позитивними людьми. Вони такими були й під час тимчасової окупації, а після звільнення
міста позитиву їм, здається, подвоїлося, незважаючи на щоденні обстріли.
На противагу позитивним херсонцям, у Запорізькій області у людей, які виходили на
протести проти окупаційного режиму, після виїзду звідти я відчула депресивний стан.
Особливо це стосується мешканців тимчасово окупованого і нині Мелітополя. Учасникам
протестів — практично всім — довелося терміново виїжджати, тому що росіяни відкрили
на них полювання. Вони їх розшукували, вистежували, переслідували. Бо українці
виходили на вулиці, крокували маршем з українськими піснями, спалювали опудало
Путіна... Коли вони виїхали, то, спілкуючись зі мною, розповіли, що не знають, що робити
далі і як складеться доля їхнього міста. Вони були в розпачі, бо їм хотілося б, щоб тоді, на
початку окупації, набагато більше людей вийшло на протести, мовляв, тоді було би більше
шансів захистити місто. Звісно, сьогодні ми з вами розуміємо, що ніяких шансів у мирного
населення захистити Мелітополь не було, навіть якби їх вийшло в рази більше...»
Найвідомішою та найефективнішою організацією опору на ТОТ є військово-партизанський рух
«Атеш», який виник у Криму в осередку кримських татар та українців влітку 2022 року, коли стало
очевидно, що Росія проводитиме мобілізацію зокрема й на тимчасово окупованих територіях
України. Партизани вирішили, що цим можна скористатися, та розширили рух з Криму на інші ТОТ
кількість підпільників зросла майже до двох тисяч. Про це розповів в інтерв’ю Суспільному телеба-
ченню представник «Атеш»30.
Протягом 2022–2023 років «Атеш» провів низку успішних бойових операцій проти російських оку-
пантів. Зокрема, партизани руху ліквідували у лікарнях Сімферополя 30 російських військовослуж-
бовців, підірвали колію між Абрикосівкою і Раденськом у Херсонській області, вбили заступника
начальника військової адміністрації Нової Каховки та взяли на себе відповідальність за замах на
пропагандиста рф Захара Прилєпіна в Нижегородській області тощо31.
Один із респондентів звертає увагу на те, що у перші дні широкомасштабної агресії рф дії деяких
місцевих силових структур більше нагадували втечу, ніж організацію опору, і коли одні люди прояв-
ляли героїзм, інші, які мали би захищати місто, нехтували своїми обов’язками.
Андрій, підприємець, м. Херсон:
«1 березня 2022 року, в день окупації, у дружини почалась панічна атака, тож я пішов в аптеку
по ліки. Живу в центрі, поруч — СБУ, МВС. Біля обласного МВС стояли машини, в які щось
швидко вантажили. 1 березня поліціянтів у місті — у формі — вже не було. СБУ виглядало
повністю безлюдним — всі звалили ще звечора. Прикордонники з посту біля порту втекли
24 лютого. Вони покинули службових собак у вольєрах, підпалили свою будівлю і поїхали.
Внаслідок пожежі почали вибухати боєприпаси, які вони лишили в будівлі. Працівники
прокуратури виїжджали організовано, колоною автомобілів, о 06:00 24 лютого. Отже, найбільше
вразила реакція правоохоронних органів, які навіть не спробували організувати опір, а
всі швидко покинули місто. Натомість непідготовлені бійці ТРО, Нацгвардія та цивільні з
“коктейлями Молотова” намагалися зупинити окупантів. Багато загинуло 1 березня у Бузковому
парку. Чоловік моєї колеги, лейтенант НГУ, загинув 24 лютого на Антонівському мосту...»
30 «Наші агенти є від Калінінграда до Сибіру»: партизанський рух «Атеш» розповів про роботу всередині російської армії. Суспільне Новини.
URL: https://suspilne.media/583337-nasi-agenti-e-vid-kaliningrada-do-sibiru-partizanskij-ruh-ates-rozpoviv-pro-robotu-vseredini-rosijskoi-armii/
31 Рух «Атеш». Вікіпедія. URL: http://surl.li/lxxrk
35
2.1.4. Випадки співпраці місцевих жителів з окупантами. Оцінка колаборації респондентами
Згідно з чинним українським законодавством покарання за колабораціонізм передбачено
статтею 111-1 Кримінального кодексу України. Отже, колабораціонізм – це32:
1. публічна підтримка дій держави-агресора, збройних формувань або окупаційної влади, збройної
агресії проти України або заперечення її факту мережі Інтернет або через ЗМІ). Такі дії кара-
ються позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк
від 10 до 15 років;
2. добровільне обіймання посади в незаконних органах, створених на тимчасово окупованих тери-
торіях України (ТОТ). Це карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися
певною діяльністю на строк від 10 до 15 років з можливою конфіскацією майна;
3. пропаганда у закладах освіти на підтримку окупаційної влади та дії, спрямовані на впрова-
дження стандартів освіти держави-агресора. Це карається виправними роботами на строк
до 2 років чи арештом на строк до 6 місяців або ж позбавленням волі на строк до 3 років з
позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від
10 до 15 років;
4. надання матеріальних ресурсів незаконним воєнізованим формуванням, створеним на ТОТ,
та господарська діяльність у взаємодії з окупаційною владою. Такі дії караються штрафом
до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 тис. грн) або позбавленням
волі на строк від 3 до 5 років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися
певною діяльністю на строк від 10 до 15 років із конфіскацією майна;
5. обрання до незаконних органів, створених на ТОТ, участь в організації та проведенні виборів чи
референдумів на цих територіях або ж публічні заклики до таких дій. Карається позбавленням
волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися
певною діяльністю на строк від 10 до 15 років із можливою конфіскацією майна;
6. організація, проведення або активна участь у політичних заходах (з’їзди, збори, мітинги, походи,
демонстрації, конференції, круглі столи тощо) та спільна інформаційна діяльність з окупаційною
владою. Такі дії караються позбавленням волі на строк від 10 до 12 років з позбавленням права
обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років із мож-
ливою конфіскацією майна;
7. добровільне обіймання посади в судових або правоохоронних органах, створених на ТОТ, а
також участь у діяльності незаконних збройних формувань чи допомога їм у веденні бойових
дій проти ЗСУ, добровольчих формувань, які захищають незалежність України. Ці дії караються
позбавленням волі на строк від 12 до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади або
займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років із можливою конфіскацією майна.
Станом на 2 березня 2023 року в Державному бюро розслідувань (ДБР) звітували про розсліду-
вання 214 кримінальних проваджень за фактом колабораційної діяльності. В офісі Генпрокурора
станом на 23 березня 2023 року повідомили про відкриття з початку повномасштабної війни
4787 проваджень за статтею 111-1 ККУ. Служба безпеки України у 2022 році розслідувала
понад 2,6 тис. справ щодо колаборантів. З них до суду передано понад 30033.
У громадах на звільнених територіях спостерігається значний психологічний розкол між тими, хто
співпрацював з ворогом, і тими, хто ні. Люди обурюються, що часто дії тих, кого вони вважають
32 ТОТ: Що відноситься до колабораційної діяльності і яка за це передбачена відповідальність? Реінформ.
URL: https://reinform.com.ua/6619/tot-shho-vidnosytsya-do-kolaboraczijnoyi-diyalnosti-ta-yaka-za-cze-peredbachena-vidpovidalnist/
33 Хто такі колаборанти і яке для них передбачене покарання. Explainer.
URL: https://explainer.ua/hto-taki-kolaboranty-i-yake-dlya-nyh-peredbachene-pokarannya-poyasnyuyemo/
36
зрадниками, не отримують покарання згідно з законом. Можна стверджувати, що на сьогодні спра-
ведливість та покарання колаборантів є важливим суспільним запитом на звільнених територіях.
Віктор, пенсіонер, с. Шандриголове, Донецька область:
«Моя родина виїхала, я залишився доглядати за господарством. Сусідів було мало, ми всі
разом жили, сиділи в підвалах. Але найгірше те, що ти з часом не розумієш, хто є хто. Ніби
ти знав людину багато років, а фактично кожен може донести на тебе. Окупація навчила
мовчати. Були постійні перевірки. Продуктів не було. З рідними не спілкувався протягом
чотирьох місяців, постійно хвилювався за них...»
Григорій, пенсіонер, смт Макарів, Київська область:
«Колабораціонізм має підпадати тільки під юридичну, правову оцінку. Моя сусідка здала
сусіда, який був радіотехніком. Не тільки привела орків до нього, а ще й вказала, що він
переховується в льосі. Після цього чоловіка допитували й катували. Після звільнення вона
досі живе, ніби нічого не сталося. Сусід каже, що пробачив їй... Але пробачення мало, вона
має відповісти за свій вчинок».
Віка, фотографиня, м. Херсон:
«Найбільша проблема деокупованих територій — це сепаратисти і колаборанти. Ті, хто,
як ми точно знаємо, топили за “рускій мір”. Як моя сусідка, яка вибігла до них і кричала:
“Ой, мальчікі, я здєсь одна руская, всє бандеровци”. Фільтрація у нас занадто лояльна.
Я вважаю, що їх потрібно вивезти. Колаборантів саджати немає сенсу, ще їх годувати за
наші гроші по тюрмах! Я б їх на розмінування полів відправила. Я б їх виселяла у містечко
окреме. Щоб не так, як мій знайомий, який став колаборантом, був за росію — і звалив у
Болгарію. Треба їх у містечко, щоб там умови були наближені до того, як в таганрогу чи
на колимі, а не в Болгарії. Щоб бруд і туалети на вулиці дерев’яні. Списки мають бути, хто
отримував російський паспорт. Нам прямим текстом казали: він же не корегувальник, а
що висловлюється за росію — то йому нічого не зробиш. Тоді чекайте 10 років, що ці “за
росію” виховають таких же дітей і знову припруться сюди...»
Ольга, журналістка, м. Херсон:
«Наприклад, у Фейсбуці була саркастична група, створена херсонцями, де обстьобували
колаборантів: таким чином вони повідомляли людям, хто є колаборантом, щоб з цими
особами не спілкувалися... Усі люди, з якими я спілкувалася, — за те, щоб співпраця з
ворогом каралася. Людям необхідне відчуття справедливості. Вони вимагають покарання
для колаборантів».
Світлана, пенсіонерка, м. Херсон:
«Обов'язково їх треба поcадити! Взагалі все, що можна по закону, все їм треба заподіяти.
Зрадили — відповідайте! Ті, що виїхали в росію, — те саме. Купили в краснодарському
краю квартиру — хай там сидять! А їхня місцева квартира хай дістанеться тим, кому нема
де жити».
Наталія, психологиня, смт Димер, Київська область:
«Колабораціонізм має підпадати під юридичну оцінку. В Димері деякі мешканці мали
можливість не працювати з ворогом, але вони це робили...»
Експерти та респонденти називають різні мотиви колабораціоністської діяльності34. Зокрема,
росіяни спокушали людей грошима: соціальними гарантіями, виплатами, допомогою бізнесу, фер-
мерам, іпотекою і житловими сертифікатами тим, хто виїхав до Криму чи у Краснодарський край.
Зараз колаборанти на окупованому лівому березі отримують непропорційно високі виплати навіть
порівняно з територією рф.
Ще одна причина зради — бажання влади та вищого статусу. Деякі колишні правоохоронці, які були
звільнені після Революції Гідності 2014 року, зачаїли образу і бажання помститися українській дер-
жаві за «поламану кар’єру» — і стали на бік росіян.
34 Зустріч світів. Як громади Херсонщини протистояли окупантам. Українська правда.
URL: https://www.pravda.com.ua/columns/2023/06/13/7406627/
37
Свою роль відіграв і інший чинник — примус. Частина людей погодилася на співпрацю після погроз
і тортур. Колаборанти швидко підхоплюють наративи окупанта: «треба виживати тут і зараз»,
«України більше не буде» тощо. Люди з подібними поглядами гуртуються в групи.
Респонденти глибинних інтерв’ю зазначають, що основним чинником зрадницької діяльності були
ідеологічні переконання, радянсько-комуністична ідеологія, симпатії до політичного режиму рф,
причетність до політичних партій, які в Україні пропагували «дружбу» з росією.
Олег, державний службовець, Київська область:
«У Київській області колабораціонізм не мав масового характеру. Колабораціоністами люди
ставали передусім через ідейні переконання — колишні комуністи, прихильники срср...»
Тетяна, домогосподарка, с. Озера, Київська область:
«До повномасштабного вторгнення було багато пропаганди. Вона лилася на українців
звідусіль: радіо, телебачення, інтернет, проросійські партії. По радіо звучали російські
пісні, по ТБ — те саме, телеканал «Інтер», канали Медведчука були рупорами цієї
пропаганди. Партія ОПЗЖ, інші, багато депутатів, це все “шобло” і є цією пропагандою.
Вони досі не покарані та навіть обіймають державні посади. Під час окупації пропаганди
не бачила, бо з підвалу майже не виходили...»
Олександр, підприємець, м. Херсон:
«Однозначно правова оцінка колабораціонізму має бути. Ми через колаборантів і
страждаємо. Вони мають відповідати, ці люди, які обіцяли росіянам підтримку. Це за
їхньою наводкою росіяни прийшли! Кирило Стремоусов, я його знав особисто, а він
почав працювати на росіян, був агентом. Сальдо... У нас багато депутатів місцевих
переметнулися на бік росіян, це вони багато зробили для того, щоб прийшов “рускій мір”.
А пенсіонери, які досі ниють, що добре було при росії, отримували дві пенсії, от що з ними
робити?..»
Деякі респонденти вказують, наскільки суттєвий вплив на світогляд українців тривалий час чинила
рф через культуру й освіту. Таким чином, вважають опитані, росіяни готували підґрунтя для агресії
та колаборації в майбутньому.
Світлана, фахівчиня служби соціальної допомоги населенню, м. Горлівка, Донецька область:
«Напевно, на звільнених територіях відчувається залишковий вплив на мешканців, коли
росіяни зомбували людей тривалий час, і вони починають говорити про зраду й таке інше...
І до окупації вплив був сильним. Особливо відчувався через культуру та освіту. Наприклад,
коли наша дитина йшла до першого класу, у школі запропонували мову викладання на
вибір — російська чи українська. Ми обрали українську, оскільки жили в Україні, думали,
що й іспити дитина складатиме українською... Але у відповідь ми почули, мовляв, може, ми
подумали б ще, адже в Горлівці всі російськомовні, навіщо ж українською і т.п. Через освіту,
через культуру, — музика, фільми, — російська пропаганда вдало протягувалася...»
Населення негативно реагує на колаборацію вчителів, які пропагували так званий «русский мир»
дітям. Люди вимагають за це покарання для освітян-зрадників.
Олександр, державний службовець, с. Великий Бурлук, Харківська область:
«Мені відомо, що окупанти хотіли, аби медпрацівники написали заяву на перехід
у структури окупаційної влади, але вони відмовилися. Практично не виявилося
колаборантів і в апараті селищної ради, де до війни працювали близько ста людей.
На бік ворога перейшли четверо. А ось серед освітян зрадників було більше. З десяти
шкіл громади повністю відмовилися працювати три школи — Першогнилицький,
Підсереднянський та Площанський ліцеї. Там усі 100 відсотків колективу в один голос
сказали окупантам, що з ними працювати не будуть. Щодо решти шкіл, є і 10, і 20, і навіть
80 відсотків персоналу, що перейшли на бік окупанта. Тож 1 вересня ворог відкрив
3–4 школи. Діти йшли на навчання, бо росіяни погрожували батькам відібрати дітей, якщо
їх не поведуть до школи. Такі батьки не можуть вважатися колаборантами. А ось вчителі,
які пішли на співпрацю з окупантами, — це колаборанти».
38
Сергій, вчитель, с. Снігурівка, Миколаївська область:
«Більшість колаборантів є людьми, яким вже за 50 років. Мені складно сказати, чому
вони пішли на співпрацю з ворогом. Думаю, що декого з них росіяни готували до цього
заздалегідь, а дехто просто повірив російській пропаганді. З 60 вчителів, які були в
окупації, тільки 15 виявили бажання співпрацювати з росіянами, інші відмовилися. Тих, які
співпрацювали, відразу після визволення було звільнено».
Аліна, вчителька початкових класів, м. Куп’янськ, Харківська область:
«Життя під час окупації було справжнім жахіттям, постійні перевірки і намагання тебе
змінити. У школі, де я працювала, нам сказали переходити на російське навчання.
Відмовилася — і мене почали цькувати. Деякі вчителі погодилися — через страх і
відсутність грошей. Виїхати змоги не було, я постійно перебувала вдома... Дуже важко
згадувати».
Респонденти розрізняють роботу під час окупації на нижчих посадах заради виживання та пособ-
ництво окупантам. Деякі ситуації потребують додаткового розслідування, наприклад, коли людина
виконувала обов’язки старости в окупованому селі й водночас допомагала українським патріотам.
Андрій, підприємець, м. Херсон:
«Потрібно розрізняти колабораціонізм і виживання. Моя сусідка мала на утриманні
дитину і хвору матір. Щоб виживати, працювала тихенько на водоканалі. Це виживання.
Робота в органах окупаційної влади — це колаборація, це кримінальна відповідальність.
На жаль, деякі голови ОСББ, квартальні (ті, хто виконував функції голови ОСББ в районах
приватної забудови) пішли на співпрацю з окупантами, надавали списки для референдуму,
вказували на вільні квартири, будинки тощо. Багато з тих, хто співпрацював з окупантами,
виїхали в рф. Вважаю, що всіх колаборантів потрібно показово судити, застосовувати
суворі покарання».
Світлана, пенсіонерка, с. Озера, Київська область:
«Співпраця з окупантами має підпадати під юридичну, правову оцінку. Але не так, щоб
хтось звів наклеп — і людину посадили. На жаль, наш староста села Вадим Мартинов був
затриманий за співпрацю з ворогом. Він нібито здавав маршрут доріг окупантам, отримав
від них зброю. Мартинов — єдиний, хто не боявся і ходив допомагати людям. Він зробив
перепис села, тобто знав на момент окупації, скільки нас було людей, хто лежачий, хто
пенсіонер. І до них ходив через день — ділився тим, що було. Дружина пекла хліб, який
він розносив по селу. Також Вадим врятував десять солдатів Нацгвардії: він сховав
форму, переодягнув їх у цивільне, намагався вивезти своєю машиною. Але не вийшло — і
хлопці виїхали з місцевими, коли орки дали коридор. Ми, мешканці села, не розуміємо,
чому чоловік, який допомагав вижити всьому селу, опинився за ґратами. Селяни
написали спільну заяву проти затримання та обвинувачення старости села. За моїми
спостереженнями, під час окупації у селі залишалося близько 200 людей. Під заявою
підписалося 168 односельців. Поки безрезультатно...»
Тетяна, домогосподарка, с. Озера, Київська область:
«Колаборанти заслуговують на справедливий суд та моральний осуд. Наприклад, наш
староста села був ув’язнений незаконно. Він допомагав усім. З росіянами спілкувався, бо
був змушений. Багато хто в селі з ними спілкувалися, це ж окупація! Він ходив до них, щоб
домовиться про поховання вбитих односельців. Справа в тому, що російські окупанти не
дозволяли заходити на цвинтар. Натомість місцеві мародери, які викрали те, що росіяни
не встигли вивезти, на свободі, почуваються вільно і безкарно».
Олена, культурна адміністраторка, м. Херсон:
«Допускаю, що міг бути вплив, хтось пішов на співпрацю, бо хвилювався за найдорожчих.
Навіть наш колектив розділився в оцінці колаборантів, хтось називає це полюванням на
відьом. Я у цьому питанні кардинальна і радикальна. Усі ці дії мають спеціальні органи
розбирати і доводити. Це позиція громадянська, і якщо тебе притискають і змушують,
то втечи. Ми всі втікали, було складно. Я з колаборантами на одну сцену не вийду.
Колаборанти повинні бути виявлені й покарані, за законом».
39
Зруйнований обстрілами російської армії житловий багатоповерховий будинок у смт Бородянка Київської області.
Фото: Yevhen Sukhenko / Pexels.com
40
2.2. СИТУАЦІЯ В ДЕОКУПОВАНИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ
2.2.1. Визволення і перші тижні після звільнення
У листопаді 2022 року Кабінет Міністрів України розробив план дій (розпорядження) з відновлення
деокупованих територій, який передбачає понад 160 заходів35. Ключові напрями:
відновлення діяльності місцевої влади, територіальних підрозділів органів державної влади;
відновлення казначейського обслуговування;
організація надання медичної, соціальної, інших видів допомог, виплати пенсій;
відновлення інфраструктури: електро-, газо- та водопостачання;
забезпечення населення харчовими продуктами та ліками;
забезпечення правопорядку.
Однак, як зазначають посадовці, органи місцевого самоврядування вирішують проблеми звільнених
населених пунктів на власний розсуд, з огляду на ситуацію, що складається на поточний момент.
Олег, державний службовець, Київська область:
«Так, знайомий з цим розпорядженням, однак план є формальним, оскільки КМУ зараз не
є дієвим органом влади. Все управління здійснюється через Офіс Президента. Єдиного
протоколу (алгоритму) щодо відновлення деокупованих територій немає. Обласна і місцева
влада діє з огляду на власну оцінку ситуації, яка є різною для різних населених пунктів.
Можливо, це правильно, так само, як у військовій сфері ініціатива та прийняття оперативних
рішень було децентралізоване, передане на розсуд середньої та нижньої ланки управління».
Відхід російських військових з тимчасово окупованих територій відбувався по-різному. З деяких
населених пунктів вони відступали похапцем і «по-тихому», а з деяких — руйнуючи енергетичну, про-
мислову та соціальну інфраструктуру, крадучи все, що бачили. Наприклад, за словами виконувача
обов’язків голови Бородянської селищної громади (Київська область) Георгія Єрка, окупанти пов-
ністю знищили 8 та частково пошкодили 32 багатоповерхові будинки, а також знищили близько 500
приватних будинків, а ще близько 450 частково зруйновані або зазнали пошкоджень. З-під завалів
рятувальникам вдалося дістати 41 загиблого36.
Андрій, підприємець, м. Херсон:
«Коли росіяни відступили, я відчув велике емоційне піднесення. При відступі окупанти
підірвали об’єкти енергетичної інфраструктури, тому три тижні не було електрики, опалення,
води, був тільки газ. Та люди говорили: “Без світла, без води... Головне — без кацапів”».
Вероніка, вчителька, Київська область:
«Росіяни, відходячи, підривали мости. Вибухи були такі потужні, аж земля трусилася. Ми
йшли потім і бачили, як люди тягли рибу... Анам нічого не хотілося, якісь незрозумілі
відчуття переповнювали. Перші дві–три ночі ми не спали, сусіди — теж. Коли росіяни
стояли в селі, то казали, мовляв, з ними нас ніхто не зачепить. Тож коли вони пішли, ми
боялися, що прилетить ворожий літак — і все розбомбить. Не знали, що й думати. А коли
гавкали собаки вночі, ми боялися, що окупанти повертаються...»
Наталія, психологиня, смт Димер, Київська область:
«Коли ми виїжджали, то помітили, що росіяни почали вивозити все. Ми зрозуміли: щось
скоро відбудеться. Вони крали автівки, знімали номери, вивозили техніку, всю, яку бачили.
В моєму офісі вкрали всю техніку, навіть каву і чай винесли. Як виявилося, це вони так
відступали. Коли вони вийшли з села, люди змогли вийти на вулицю. Проте не вірили
очам, що їх уже нема. Коли односельці побачили наших військових, ЗСУ, всім хотілося їх
нагодувати, хто що має. Ми відчули радість від звільнення».
35 Уряд розробив план дій з відновлення деокупованих територій. Урядовий портал.
URL: https://www.kmu.gov.ua/news/uryad-rozrobiv-plan-dij-z-vidnovlennya-deokupovanih-teritorij
36 Бородянка. Перші дні після звільнення. URL: https://www.youtube.com/watch?v=vtsCW-DOICE
41
Валентина, працівниця ОМС, Київська область:
«Одразу не могли зрозуміти, що це уже все, що росіяни відійшли... Ми дізналися, що вони
відступили, від нас пройшли на Білорусь 31березня 2022 року. Минуло кілька днів — і ми
зрозуміли, що чужих у селі вже немає. І тоді почали приходити до тями. Але дивлячись на
ту розруху і все, що було зроблено ними... Словом, особливої радості не було, тому що ніхто
не розумів, чи надовго росіяни відійшли. Це ж могло бути тимчасово, а дізнатися не було
де. Тому що ні зв’язку не було, ні світла...»
Наталія, працівниця ОМС, Київська область:
«31 березня 2022 року ми побачили, що російські війська починають виїжджати. Ми
живемо в такому місці, де видно два мости. Росіяни раптом почали метушитися,
крутилися під мостом. Тоді мій чоловік зрозумів усе і сказав нам з бабусями вийти з хати,
і ми заховалися. Коли вони підірвали мости, гупнуло так, що в нас вилетіли всі шибки з
віконними рамами. Чоловік на емоціях вибіг і почав голосно кричати на них, мовляв, що
ви робите. Схоже, він перенервував, і йому потрібно було викричатися... Родичі прийшли
потім і допомогли нам все прибрати. Односельці почали сходитися й обговорювати,
що відбувається. Наступного дня увійшли наші військові. Звісно, ми їм дуже зраділи,
зустрічали їх, поїли чаєм і кавою, пригощали всім, що в кого було».
На звільнених територіях у стислі терміни необхідно було розв’язати нагальні проблеми, зокрема:
відновлення діяльності органів місцевої та державної влади; вирішення гуманітарних питань; охо-
рона та оборона окремих об’єктів Національною гвардією України; визначення завданої шкоди та
об’єктів, які потребують відновлення; відновлення обігу національної валюти; вирішення питання з
документами та наданням адміністративних послуг. На тимчасово окупованих територіях весь цей
час тривало життя, документацію видавали органи окупаційної влади. Як зазначають респонденти,
переважну більшість нагальних проблем було вирішено в перші тижні після звільнення.
Олег, державний службовець, Київська область:
«Дуже добре, що звільнення Київщини відбулося у сприятливий сезон: весна, коли відсутні
проблеми, пов’язані з необхідністю опалення помешкань тощо. Натомість це дало нам
можливість здійснювати ремонтні роботи, реконструкцію приміщень та інфраструктури
протягом тривалого теплого періоду, розпочинати посівні, обробляти городи і загалом
додавало оптимізму. Природа відроджується, повернулася українська влада — це все
формує позитивний настрій. Звільнення території взимку і восени створює додаткові
проблеми та обмеження для відновлення нормального життя в громаді».
Олександр, державний службовець, с. Великий Бурлук, Харківська область:
«Одне з перших питань після звільнення стосувалося пенсійних виплат. Люди їх не
отримували з моменту окупації — були паралізовані банки, не працювала пошта.
Знадобився певний час, аби відновити цей процес. Пенсії почали активно виплачувати з
листопада 2022року, зараз із цим проблем немає. У громаді працює п’ять стаціонарних
і одне пересувне відділення «Укрпошти». Якщо довгоочікувані пенсії люди отримали, то
гроші від міжнародних організацій ще ні, через що в громаді існує певна напруга. Жителі
чекають на виплати, які передбачені на деокупованих територіях, — 1200 гривень від
Червоного Хреста і 2200 гривень від Міжнародної організації з міграції. Важко пояснити
людям, що це не бюджетні кошти, це міжнародні донори. Також у перші дні після
деокупації люди жалілися, що їм нічого їсти. Завдяки Харківській обласній і Куп’янській
районній військовим адміністраціям, Червоному Хресту та іншим міжнародним
організаціям вдалося завезти гуманітарну допомогу в кожен населений пункт громади.
Гуманітарка активно роздається і зараз. Після деокупації громади були певні проблеми
з газом, але на тривалий період він не зникав. А ось без світла люди сиділи десь до
середини жовтня 2022 року, поки енергетики не відновили всю систему по кожному
населеному пункту. Мобільний зв’язок є, але не в усіх населених пунктах громади.
Магазини й аптеки теж працюють».
42
Наталія, працівниця селищної військової адміністрації, с. Радча, Житомирська область:
«Була проблема — поруйновані будинки. Нині відремонтували майже 60% домівок у
звільнених селах. Деяким людям, які втратили житло, надали помешкання в інших
селах, що постраждали менше. У всіх населених пунктах відновлено електро-, водо-,
газопостачання і мобільний зв’язок. У Радчі, що є найбільшим серед звільнених населених
пунктів селом, вже працює знищений загарбниками магазин. Окрім того, двічі на день
звідти в Народичі курсує маршрутка».
Сергій, вчитель, с. Снігурівка, Миколаївська область:
«10 листопада 2022 року 131-й розвідувальний батальйон Збройних Сил України нарешті
вибив орків зі Снігурівки. 13листопада було відновлено мобільний зв’язок, 14 – подачу
води. Ми протягом восьми місяців жили без подачі питної води! Тому звільнення стало для
нас великою радістю».
Після звільнення від російської окупації люди переживали різні емоції. Багато хто відчував радість
і полегшення, але також були й ті, хто переживав стрес і страх через невизначеність майбутнього.
Та передусім домінувала радість і ейфорія від переможного повернення ЗСУ й української держави.
Ольга, журналістка, м. Херсон:
«Наприклад, херсонці святкували звільнення міста тиждень. Вони навіть святкували
кожен вдалий приліт по окупантах за координатами, які вони надавали нашим...»
Світлана, пенсіонерка, с. Озера, Київська область:
«1 квітня 2022 року наші воїни зайшли до підвалу. Це було так неочікувано! Після обстрілу
фосфором ми думали, що це вже кінець. Що вся Україна впала. Тому що наше село диміло
не один день. Стояв білий дим, такого я раніше не бачила. А тут — чуємо українську мову і
не віримо своїм вухам. Запитую: «Синочки, ви наші?» І чую у відповідь, що свої. Ми плакали,
кричали, цілували їх на радощах... Наші воїни дали нам телефони. І ми почали одразу
дзвонити рідним. Коли я додзвонилася до дітей в Гостомель і дізналася, що вони живі, це
був мій найщасливіший день у житті. Люди чули своїх близьких і плакали від щастя».
Марина, підприємиця, волонтерка, м. Херсон:
«Це було щастя! Під час операції визволення три дні були без електрики, води, інтернету.
Однією з перших частин, які увійшли в Херсон, був добровольчий грузинський легіон.
Моя сусідка, жінка похилого віку, яка пережила Другу світову війну, стала на коліна перед
воїнами, плакала. Ми всі й зараз плачемо, коли згадуємо ці перші моменти визволення.
Дивимося фільм Дмитра Комарова “Рік” — і знову плачемо».
Віолетта, державна службовиця, м. Херсон:
«11 листопада 2022 року, в день звільнення, інтернету не було. Хтось сказав мені, що
наші в центрі міста підняли український прапор... Були сльози, вітання, потужні позитивні
емоції! Машини сигналять, люди вийшли на багатотисячний мітинг в центрі міста. Це було
відчуття свободи, можливості вільно дихати!»
Марина, пенсіонерка, м. Херсон:
«У нас же не було ні зв’язку, ні світла, тобто інформація передавалася з уст в уста, і я
уже знала, що у місті багато наших хлопців. 12 листопада 2022 року я бігала вулицями,
щоби зустрітися з ким-небудь, обійнятися. Я знайшла хлопців, які стояли на блок-посту.
Я з квітами прибігла до них. Емоції переповнювали, і я впала на коліна перед ними зі
сльозами радості...»
Олександр, підприємець, м. Херсон:
«Святкували раніше 9 травня, я не розумів цього. Тепер я розумію, що таке звільнення.
Не передати словами емоції! 11 листопада — це велике свято для тих, хто був в окупації.
Ми виходили на площу, святкували, були люди напідпитку, але все було чудово, без бійок,
без скандалів... З ЗСУ обіймалися... Усе сталося несподівано для нас. Я ще 10 листопада
їхав машиною і бачив, як кудись мчала БМП російська, ми з другом пожартували, мовляв,
дивися, тікають. Росіяни ще по місту їздили ввечері, а зранку ЗСУ нас звільнили. Зв’язку ж
не було, але працювало “сарафанне радіо”. Так і дізналися. Поїхали на площу та побачили
ЗСУ, людей з українськими прапорами».
43
Олена, культурна адміністраторка, м. Херсон:
«Я важко пережила той факт, що не була в Херсоні, коли деокупували місто. Я коли бачила,
як херсонці обіймали наших військових, мене якийсь черв’ячок точив усередині, що я не
там. Що я стільки мітингів виходила під дулом автомата — і не можу там бути, бо виїхала
і вивезла дитину в Одесу... Я весь час думаю, чим для мене буде закінчення війни? Ось
я розумію, що ніколи путін не скаже, що капітулює. До яких кордонів не вийшли би наші
військові, але поки буде країна росія з цим лідером, війна не закінчиться. Тільки коли росія
розпадеться і помре путін. Але ніхто ж не знає, яка інша мавпа з гранатою чи ядерною
кнопкою вийде! Україна як сусідка цієї держави — під загрозою. Поки є росія».
Світлана, пенсіонерка, м. Херсон:
«Херсон звільнили на мій день народження. Я свій день народження страшенно не любила,
а сусідка прийшла цього дня і каже: Херсон звільнили!.. Ми стоїмо, дивимося, як наші
проїздять, і плачемо. Ми не могли повірити і думали, що це провокація. Бо дуже тихо
зайшли, не було руйнувань. Тепер інакше день народження сприймаю».
Єлизавета, державна службовиця, м. Ірпінь, Київська область:
«Відчувала безмежну лють і ненависть до росії, яка позбавила мене всього уже вдруге.
Ненависть не тільки до їхньої армії та правлячої гілки, а й до російського народу, культури.
Нерозуміння, як жити далі, з чого все знову починати. Та найбільше, чого я не очікувала від
себе, — це почуття зібраності й тверезого розуму. По життю я схильна панікувати. Але в
цій стресовій ситуації все було навпаки. Навіть заспокоювала інших в укритті... 28 березня
2022 року я перебувала у Закарпатті й дізналася зі сторінки нашого мера в соцмережах
про звільнення Ірпеня. Я плакала від щастя! Не знала, вцілів мій будинок чи ні, але я
була щаслива, що цього разу зможу повернутися у своє місто. 26 квітня нам дозволили
повернутися. Я відразу виїхала додому. І, на моє щастя, мій дім вцілів. Ці радісні емоції
неможливо описати».
Людмила, продавчиня продовольчих товарів, смт Борова, Харківська область:
«Коли я повернулася після деокупації додому, побачила розруху, але мене вразила
стійкість людей. Вони увесь цей час вірили в перемогу! Навіть коли їм роздавали російські
паспорти, ввели рублі замість гривні... Люди казали, що скоро буде Україна. Було дуже
складно з продуктами, через знищений міст неможливо дістатися села. Перший тиждень
перетягували все необхідне по воді за допомогою плота...»
Олена, помічниця вихователя, с. Ставки, Донецька область:
«Вразила майстерність наших військових, адже село звільнили швидко. За кілька днів до
нас почали завозити допомогу. Ми навіть не сподівалися, за час окупації уже втрачали
надію...»
Тетяна, кухарка, м. Святогірськ, Донецька область:
«Насамперед вразило ставлення наших військових, усі були з нами дуже привітні.
Відчувалася доброзичливість, за місяці окупації ми забули про таке...»
Віктор, пенсіонер, с. Шандриголове, Донецька область:
«Після звільнення наших сіл я вперше зміг виїхати до міста, почути голос рідних. Приємне
ставлення було наших військових до нас, ми хвилювалися, не знали, на що чекати. В
мене була проблема з ногою, так надали навіть медичну допомогу: привезли ліки, возили
мене на своєму транспорті в лікарню. Були, звичайно, і неприємні моменти: люди почали
наговорювати одне на одного, це звичка з окупації. Тому в нашому селі провели збори,
пояснили, як все буде на теперішній час. Зараз у нас проживають військові, навели
порядок. Ми намагаємось жити далі, посадили городи...»
Владислав, будівельник, с. Гороховатка, Харківська область:
«Найбільше вражало те, що село вільне, все ніби добре, а відчуття страху не зникло.
Змінити ритм життя складно. Перші тижні боялися ходити по вулиці, сусіди між собою
нічого не обговорювали. Страх повернення росіян відчувався. Ми були приємно здивовані
значною допомогою та підтримкою. Також після звільнення села ми дізналися, що деякі
мешканці втекли, бо дуже боялися нашої армії. Я після спілкування з нашими військовими
вирішив піти добровольцем. Зараз перебуваю на навчанні...»
44
2.2.2. ПРОБЛЕМИ ГРОМАД У ЗВІЛЬНЕНИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ
На підставі аналізу глибинних інтерв’ю виокремлено три групи проблем громад та мешканців
деокупованих територій:
проблеми, пов’язані з безпековою ситуацією та руйнуванням інфраструктури;
базові потреби та гуманітарні проблеми;
проблеми, пов’язані з отриманням соціальних, адміністративних та медичних послуг.
Відповідно до результатів опитування 1085 респондентів, проведеного в 105 населених пунктах
на звільнених територіях, найбільш гострими й болісними проблемами є: зруйноване житло й
інфраструктура, обстріли та ракетно-бомбові удари по населених пунктах, брак можливості пра-
цевлаштування у звільнених від окупантів містах і селах, що цілком узгоджується з результатами
глибинних інтерв’ю.
Валентина, пенсіонерка, с. Циркуни, Харківська область:
«Наші потреби зараз — відновити житловий фонд, бо практично жоден дім не вцілів. Буває
так, ніби бачиш перед собою цілу хату. Обходиш, оглядаєш — а дах пробитий. Також велика
проблема — заміновані комунікаційні мережі. Світла нема ще орієнтовно у 20% будинків.
Ну, хоч так, бо у сусідніх населених пунктах таке, що нема світла вже рік...»
Лариса, адміністраторка готелю, Харківська область:
«Відсутність електропостачання. Наприклад, деякі села громади ще досі без світла. Не
тому, що наші електрики не здатні. Якби не заміновані території, все вже було б зроблено, і
люди повернулися би, кому є куди. А так...»
Олексій, працівник ОМС, Харківська область:
«Майже у кожному селі були якісь агрофірми або фермерські господарства, а зараз
більшість із них не працюють. Раніше чимало мешканців громади їздили на роботу до
Харкова, але й там тепер багато компаній позакривалися чи релокувалися. Люди втратили
робочі місця, громада втратила надходження до бюджету. Більшість доходів сільська рада
отримувала від орендної плати за землю, а земля тепер практично не використовується.
Тепер ці поля ще й заміновані. У нас родюча земля, здебільшого чорноземи. З часом
їх можна буде очистити від мін і повернути на службу людям. Але всі місцеві експерти
схиляються до того, що для повернення на довоєнні показники нам знадобиться близько
двох років...»
Світлана, пенсіонерка, с. Озера, Київська область:
«Ми з подругою раптом побачили вогники, що спалахували та вибухали, — і швидко
зайшли до підвалу. Потім чули страшні вибухи зовні, вапно зі стелі почало сипатися нам
на голову, стіни ходили ходором. Церосіяни обстрілювали нас фосфорними бомбами...
Просиділи ми в підвалі майже добу. Коли вийшли, побачили, що будинку над нами немає.
На його місці — згарище. Кожен будинок на вулиці був пошкоджений, дев’ять із них
вигоріли вщент. Як ми вижили після цього, досі не розумію...»
Світлана, фахівчиня служби соціального захисту населення, м. Горлівка, Донецька область:
«Найбільші проблеми звільнених територій — це зруйноване житло, зруйновані життя,
зруйновані сім'ї. Адже хтось їде, хтось залишається, а когось силою вивозять... Цебрак
робочих місць, заміновані території...»
Валентина, пенсіонерка, Херсонська область:
«Таж у нас тут стільки будинків понищено, ви б бачили! Не знаю, чи вернуться господарі,
хто повиїжджав. Куди їм повертатися? На згарище? Вже й позаростало все. А не
повернуться — ось і вимиратимуть села. Міста виглядають порівняно перспективніше. А
села — заміновані...»
Аліна, вчителька початкових класів, м. Куп’янськ, Харківська область:
«Основна проблема— це постійні обстріли, наше місто прифронтове. Дуже багато людей
виїхали через зруйновані будинки. Міський транспорт працює нерегулярно. Роботи
немає...»
45
Олег, державний службовець, Київська область:
«Працевлаштування. Відновлення інфраструктури, водопостачання, каналізації,
енергопостачання відбулося протягом місяця після деокупації. Варто зазначити, що в Ірпінь,
наприклад, повернулися 85% людей, які виїхали у період вторгнення, і додатково тут —
20 тисяч ВПО. Є проблема з розмінуванням, але це потребує тривалого часу. Наприклад,
розміновано основні шляхи, а ліси, польові стежки лишаються замінованими. Проте місцеві
ходять до лісу, незважаючи на ризики, мотивуючи це тим, що “треба якось виживати”».
Олександр, підприємець, м. Херсон:
«Зв’язок після потопу погіршився, мабуть, вишки не працювали. Молодше покоління
виживає. Як тільки звільнили, нічого не було: світла, де зарядити гаджети, шукали їжу...
Приїхав в Одесу. У Херсоні — постійні обстріли. Немає роботи — нема заробітку. Херсон і
так був дещо відсталим за українськими мірками, а зараз окупанти ще й повивозили все.
Нема куди повертатися: ні дому, ні праці. Гуманітарки було багато після звільнення, воду,
світло, зв’язок за місяць наші зробили. Але росіяни почали обстріли. До потопу в Херсон
завозили вже менше гуманітарки, сертифікати «АТБ» і «Сільпо» не всі отримали, довга черга
була. Тяжко було тим, хто не отримав, бо ж роботи нема, грошей нема. Зараз приїздять дуже
багато волонтерів, роздають воду — навіть тим, у кого є. Херсон у всіх на слуху...»
Тетяна, кухарка, м. Святогірськ, Донецька область:
«Основні проблеми — це відсутність води, роботи. Транспортне сполучення не налагоджене,
автобус курсує раз на тиждень. Усе заміновано, міст зруйнований, містечко розірване на дві
половини. Футбольне поле все побите снарядами, дітям немає де проводити час. Дякуємо
волонтерам, завозять гуманітарну допомогу, проте не вистачає засобів гігієни. Підвезення
води здійснюється, але через спеку потреба стала набагато більшою. Намагаються бурити
свердловини, та поки що виникають якісь складнощі...»
Віктор, пенсіонер, с. Шандриголове, Донецька область:
«У нас більше року немає світла. Продукти привозять військові, волонтери до нас не їздять —
небезпечно. Раз на тиждень хтось їде до міста, заряджає наші телефони, купує ліки. Дуже
багато людей виїхало, а ті, хто повернувся, сподіваються на спокій. Але, на жаль, останні
кілька тижнів тривають сильні обстріли, знову сидимо в підвалі. Я багато насадив городини:
картоплі, моркви, кукурудзи. Однак усе знищено постійними ракетними ударами».
Відновлення життя у населених пунктах, які були звільнені понад рік тому, триває досі. Стабільне
функціонування соціально-економічної інфраструктури поступово вдається відновити. Згідно з
результатами опитування, проблема зруйнованої соціальної, адміністративної та економічної інф-
раструктури актуальна для 30% мешканців Центрального макрорегіону; для порівняння, у Східному
макрорегіоні для 79%, у Південному для 69% опитаного населення. Цей висновок підтвер-
джують і респонденти глибинних інтерв’ю.
Єлизавета, державний службовець, м. Ірпінь, Київська область:
«Зараз наше містечко практично повністю відновилося завдяки сприянню держави і
волонтерських організацій. Людям допомагали зі встановленням вікон та дверей. Ще
одна проблема, що потребує негайного вирішення, — це відновлення зруйнованого старого
Романівського мосту».
Віолетта, державна службовиця, м. Херсон:
«Громадський транспорт не працював три місяці після звільнення. Протягом трьох тижнів
після звільнення не було електрики. Зараз не вистачає робочих рук. Виїхали понад 50%
мешканців, повернулия близько 30% з тих, хто виїхав. Поганий зв’язок, інтернет. Обмежена
кількість супермаркетів, що працюють, вони відкриті переважно до 15.00. Через місяць
після звільнення запустили тролейбусне сполучення. Побутові проблеми вирішені, банки
працюють, термінали працюють. Важко отримати медичні послуги, лікування. Багато
медиків виїхали з міста, в лікарнях — дефіцит кадрів... Пошта працює, функціонує багато
міжнародних благодійних організацій. Люди отримують продуктові сертифікати. Мережі
супермаркетів «АТБ», «Сільпо» видають продукти за сертифікатами, які приходять в смс».
46
2.2.3. Проблеми безпекової ситуації та руйнування інфраструктури
За результатами опитування, найгострішою проблемою для мешканців звільнених населених
пунктів є зруйноване житло: цю проблему зазначили 73% респондентів. 64% опитаних вказують на
проблему замінованих територій, 62% на зруйновану соціальну, адміністративну та економічну
інфраструктуру. 34% респондентів серед найактуальніших проблем називають обстріли та ракет-
но-бомбові удари по населених пунктах (Табл. 6, Рис. 13).
Значущість деяких проблем суттєво відрізняється залежно від макрорегіону. Для Південного макро-
регіону найвагомішою проблемою є обстріли, на це вказують 85% респондентів. Для Центрального
макрорегіону відповідний показник становить 29%, для Східного — 9%. Причина таких розбіжностей
у тому, що з-поміж міст, які найбільше потерпають від обстрілів (Харків, Запоріжжя, Краматорськ
тощо), лише Херсон перебував у тимчасовій окупації й належить до числа великих міст, де проводи-
лося опитування (171 респондент).
Андрій, підприємець, м. Херсон:
«Найголовніше — це відсунути лінію фронту від міста. Щоб припинилися обстріли. Вони
ведуться артилерійськими системами, час прильоту — декілька секунд, тому система
оповіщення недієва».
Для мешканців Південного макрорегіону екологічні проблеми є суттєво актуальнішими, ніж для
Східного макрорегіону (28% проти 6%), що пояснюється екологічною катастрофою через підрив
росіянами дамби Каховської ГЕС. Водночас на нестачу будівельних матеріалів вказують 35%
респондентів Східного макрорегіону та 12% Південного. Можна припустити, що йдеться про
відмінності у співвідношенні сільського і міського населення: за рахунок Херсону частка містян
в Південному макрорегіоні суттєво вища, ніж у Східному. Відновлення багатоквартирних будинків
у місті є проблемою передусім для органів влади, а мешканці сіл самі переймаються ремонтом
житла, що і формує в них більшу потребу в будматеріалах, ніж у мешканців міст.
Таблиця 6. Розподіл відповідей на запитання анкети щодо проблем, пов’язаних
із безпековою ситуацією та руйнуванням інфраструктури (респонденти могли
обрати кілька варіантів відповіді, тому сума відсотків більша за 100%)
Відповіді
Кількість відповідей Відсоток
Загалом Центральний
регіон
Східний
регіон
Південний
регіон Загалом Центральний
регіон
Східний
регіон
Південний
регіон
Зруйноване житло 791 183 419 189 73% 56% 87% 68%
Заміновані
території
692 122 365 205 64% 37% 76% 74%
Зруйнована
соціальна,
адміністративна
та економічна
інфраструктура
668 98 379 191 62% 30% 79% 69%
Обстріли та
ракетно бомбові
удари
370 94 41 235 34% 29% 9% 85%
Нестача
будівельних
матеріалів
265 64 168 33 24% 20% 35% 12%
Екологічні
проблеми
181 76 28 77 17% 23% 6% 28%
Проблеми з
електро-
постачанням
172 88 44 40 16% 27% 9% 14%
47
Відповіді
Кількість відповідей Відсоток
Загалом Центральний
регіон
Східний
регіон
Південний
регіон Загалом Центральний
регіон
Східний
регіон
Південний
регіон
Нестача робіт-
ників та робочих
рук
148 54 66 28 14% 17% 14% 10%
Проблеми з
водопостачанням
137 60 61 16 13% 18% 13% 6%
Низький рівень
правопорядку
та громадської
безпеки
124 67 18 39 11% 20% 4% 14%
Проблеми з
газопостачанням
та іншими
енергоносіями
63 747 96% 2% 10% 3%
Загалом 1085 327 480 278
Для всіх макрорегіонів проблема зруйнованого житла посідає одну з перших позицій за частотою
згадування респондентами, на неї ж вказують і учасники якісного дослідження.
Олександр, підприємець, м. Ірпінь, Київська область:
«Проблема відновлення житла полягає в тому, що люди самотужки все відновлюють.
Мені тільки допомогли з вікнами та дверима. Все інше самотужки тягнув. Є багато людей,
які потребують допомоги».
Світлана, пенсіонерка, с. Озера, Київська область:
«Першочерговою проблемою нашого села була потреба в житлі. Село сильно вигоріло.
Приватне підприємство допомогло з відновленням вікон і дверей. Але мешканці
переважно самотужки відновлюють свої домівки. У моєму домі ще досі зруйнований
дах. Стеля постійно тече. Мені на пенсії це не відновити... Якщо є допомога, то її надають
в основному волонтери. Не звинувачую державу, в нас зараз багато проблем... Хотілося
б допомоги в цьому плані від наших партнерів, закордонних меценатів. Багато хто з
іноземців приїздив до нас. Але всі тільки дивляться, обіцяють — і нічого...»
Тетяна, домогосподарка, с. Озера, Київська область:
«У нашому селі основною проблемою залишається повільне відновлення житла.
Недостатня кількість укриттів, насамперед у школі. Відновлення світла, газу, тепла,
інтернету. І найголовніше, це прихисток для тих, хто втратив своє житло або їхній будинок
сильно пошкоджено. Їжу, засоби гігієни привозили волонтери. Фонд Мазепи допоміг нам з
модульним будиночком (приблизно 40 кв. м), надав його в оренду на два роки.
В будиночку є дві кімнати, без комунікацій. Соромно сказати, але туалет у нас на вулиці,
миємося в мисках. Воду носимо від сусідів. Також сусідка дозволила в неї готувати.
Взимку в будиночку було дуже холодно. Опалення електричне. Тому при відключенні
світла спали у верхньому одязі. Через постійний холод у будинку розповсюдилася
пліснява. Наш власний будинок ніхто не відновив. Грошей на відбудову в нас немає,
держава лише склала акт, що будинок ми втратили під час пожежі внаслідок воєнних дій».
Григорій, пенсіонер, смт Макарів, Київська область:
«Найперша проблема — з відновленням будинків. Наприклад, зруйновані вщент чомусь
не будують наново. Потрібна відбудова школи, пошти, аптеки, магазинів. Якась допомога
чи безвідсоткові кредити на відновлення втраченого бізнесу, щоб відбудувати аптеки та
магазини...»
48
Юрій Гончар демонструє свою домівку зі сльозами на очах. Намет встановлено в городі біля повністю
зруйнованого будинку. 04 серпня 2023 року, с. Козаровичі, Київська область.
Фото: Наталія Ткаченко, інтерв’юер дослідження
Рисунок 13. Проблеми щодо безпекової ситуації та руйнування інфраструктури за макрорегіонами
56%
37%
30%
29%
20%
23%
27%
17%
18%
20%
2%
73%
64%
62%
34%
24%
17%
16%
14%
13%
11%
6%
87%
76%
79%
9%
35%
6%
9%
14%
13%
4%
10%
68%
74%
69%
85%
12%
28%
14%
10%
6%
14%
3%
Загалом Центральний
регіон
Східний
регіон
Південний
регіон
N = 1085 N = 327 N = 480 N = 278База
Зруйноване житло
Заміновані території
Зруйнована соціальна, адміністра-
тивна, економічна інфраструктура
Обстріли та ракетно-бомбові удари
Нестача будівельних матеріалів
Екологічні проблеми
Проблеми з електропостачанням
Нестача робітників та робочих рук
Проблеми з водопостачанням
Низький рівень правопорядку
та громадської безпеки
Проблеми з газопостачанням
та іншими енергоносіями
49
Зазначимо, що замінованість територій є, можливо, найсуттєвішою безпековою проблемою для
України в довгостроковій перспективі.
У травні 2023 року керівництво МВС і ДСНС України повідомило, що 30% території країни заміновані.
Фото: David Peinado / Pexels.com
За попередніми оцінками, станом на вересень 2023 року внаслідок російської агресії близько
30% території України, або 174 тис. кв. км, забруднено вибухонебезпечними предметами, з них
13,5тис.кв. км — акваторія водних об’єктів. Цю інформацію оприлюднив заступник начальника вiд-
дiлу органiзації пiротехнiчних робiт ДСНС України Микола Дiдик на брифiнгу в Military Media Center37.
Такі обсяги дорівнюють половині площі Німеччини або третині площі Франції. Таким чином, на
сьогодні Україна є країною з найбільшою кількістю замінованих територій у світі, чим випереджає
Афганістан і Сирію. Понад 6 млн громадян перебувають у зоні ризику через міни та снаряди, що не
вибухнули. Жертвами мін вже стали біля 800 українців, з них понад 250 загинули38.
Наразі найбільш замінованою вважається Херсонська область: окупанти залишили велику кіль-
кість мін різних видів під час втечі. Експерти прогнозують, що повне розмінування української
території після війни займе не менш ніж п’ять років. З початку російської агресії ДСНС вилучила
майже 326 тис. вибухонебезпечних предметів і майже 3 тонни вибухових речовин, пiротехніки
обстежили 93 тис. га замінованих площ i 7,5 тис. га акваторii, де було знайдено i нейтралізовано
427 тис. вибухонебезпечних предметів, зокрема протипiхотнi мiни, касетнi боєприпаси, дистан-
цiйно встановленi мiни.
37 Military Media Center. Telegram-канал. URL: t.me/militarymediacenter/3084
38 Маємо притягти до відповідальності агресора та змусити компенсувати збитки, завдані ним довкіллю, — Юлія Свириденко. Міністерство
економіки України.
URL: https://www.me.gov.ua/News/Detail?lang=uk-UA&id=255966a7-29f2-4fb8-862f-d2b7352c5939&title=PritiagtiDoVidpovidalnostiAgresora
50
Олег, державний службовець, Київська область:
«Розмінування потребує довготривалої роботи. Розміновані основні дороги, однак ліси,
лісові і польові дороги лишаються замінованими. Проте місцеві жителі ходять у ліс, не
зважаючи на ризики, мотивуючи це тим, що “треба якось виживати”».
Наталія, с. Жеревпілля, Київська область:
«Головна проблема — розмінування. Комунікації вже провели. Були підірвані мости. Наше
село було геть відірване від усього світу. Транспортне сполучення відновилося, як було
до війни. Збудували один стаціонарний міст, інший добудовують. Багато хто вже зробив
ремонт осель. Росіяни ж багато будинків понищили. Наприклад, у селі моєї мами, за 12 км
від нас, росіяни знищили 103 будинки з 300, в тому числі розбили мамин дім».
Ірина, м. Снігурівка, Миколаївська область:
«У нас проблема — замінування. Це найперша велика проблема. Вода, світло, зв’язок – усе
це відновили поступово. З продуктами і медикаментами дуже помагали волонтери, дякую
їм велике. Але наші військові кажуть, що ми на лінії зіткнення, тому й мінували нас росіяни,
де бачили. У нашому районі навіть, кажуть, британські сапери працювали. Тобто робота є
всьому світу, не тільки нашим захисникам».
Олексій, працівник ОМС, с. Липки Харківська область:
«Більшість своїх доходів сільська рада отримувала від орендної плати за землю, а земля
тепер практично не використовується. Тепер ці поля ще й заміновані, на них багато
вибухових предметів».
Вибухонебезпечні предмети, якими російська армія нашпигувала ґрунти міст і сіл України.
Фото: David Peinado / Pexels.com
51
2.2.4. Базові потреби та гуманітарні проблеми
Проблеми, пов’язані з базовими потребами, для мешканців звільнених територій не належить до
першочергових. Частка респондентів, які вказали на проблеми щодо забезпечення їжею, питною
водою та одягом, коливається в межах 3–8% залежно від регіону (Табл. 7, Рис. 14). Виняток ста-
новить лише Південний макрорегіон, де на проблеми із забезпеченням водою вказали 26% рес-
пондентів, що пояснюється екологічною катастрофою в Херсонській області, пов’язаною з руйну-
ванням росіянами греблі Каховського водосховища.
Олег, державний службовець, Київська область:
«Першочергові проблеми — забезпечення їжею, водою, адміністративними, фінансовими
послугами — загалом задовольняються. Найважливішим елементом інфраструктури є
інтернет (“Старлінк”), через який здійснюються комунікації, надаються фінансові послуги і
тому подібне».
Найбільш значущими проблемами, пов’язаними з базовими потребами та гуманітарними питан-
нями, є нестача медикаментів (33% респондентів), а також труднощі у зв’язку з вихованням дітей
та доглядом за ними (33% опитаних) і з доглядом за людьми з обмеженими можливостями
(26% респондентів).
Таблиця 7. Розподіл відповідей на запитання анкети щодо проблем, пов’язаних із базовими потребами та гумані-
тарними питаннями (респонденти могли обрати кілька варіантів відповіді, тому сума відсотків більша за 100%)
Відповіді
Кількість відповідей Відсоток
Загалом Центральний
регіон
Східний
регіон
Південний
регіон Загалом Центральний
регіон
Східний
регіон
Південний
регіон
Нестача
медикаментів
362 88 188 86 33% 27% 39% 31%
Проблеми, пов’я-
зані з вихованням
дітей і доглядом
за ними
362 97 198 67 33% 30% 41% 24%
Проблеми, пов’я-
зані з доглядом
за людьми з
обмеженими
можливостями
285 61 120 104 26% 19% 25% 37%
Несправедливий
розподіл гумані-
тарної допомоги
210 87 42 81 19% 27% 9% 29%
Нестача пального 161 36 107 18 15% 11% 22% 6%
Нестача засобів
гігієни
146 38 74 34 13% 12% 15% 12%
Не вистачає
питної води
116 24 20 72 11% 7% 4% 26%
Нестача одягу 67 27 22 18 6% 8% 5% 6%
Не вистачає їжі 59 23 15 21 5% 7% 3% 8%
Загалом 1085 327 480 278
52
Рисунок 14. Проблеми, пов’язані з базовими потребами та гуманітарними питаннями, за макрорегіонами
Четвертою значущою проблемою учасники анкетування вважають несправедливий розподіл
гуманітарної допомоги. Це стосується передусім Південного (29% респондентів) та Центрального
(27% опитаних) макрорегіонів.
Ось як описують ситуацію респонденти глибинних інтерв’ю.
Марина, пенсіонерка, м. Херсон:
«Перший місяць не помічали проблем, бо були нарешті вільні. Це була велика радість, і
білборди, розміщені в нашому місті: “Рідні, ви вільні”,— підіймали дух херсонців, які чекали
на ЗСУ. А потім потихеньку почали з’являтися проблеми. Коли пішла гуманітарна допомога,
то тут все було якось не зовсім організовано, без контролю. Тобто люди стояли і зараз
стоять у довгих чергах. Це і пенсіонери, і непрацююча молодь... На сьогодні обстрілів
менше, але є, і люди стоять, ризикуючи життям. Були прильоти в деяких місцях, де видавали
гуманітарну допомогу, і загинули люди. Те, що процес неконтрольований в нашому місті, чую
від багатьох мешканців. Тобто херсонці невдоволені не отриманням гуманітарної допомоги,
а неправильним її розподілом. Хтось отримує двічі, тричі, і грошову допомогу. Хтось взагалі
нічого не отримує. Та й не всі можуть взяти ту допомогу, адже багато маломобільних людей,
пенсіонерів — вони не можуть бігати за тими машинами, де вони там будуть роздавати
гуманітарку. Люди цим невдоволені. Ця проблема для херсонців, які тут пережили окупацію,
і для тих, хто повертається, є актуальною».
Віолетта, державна службовиця, м. Херсон:
«Люди дуже швидко звикають до отримання благодійної допомоги. Вже накопичився
великий запас консервованих продуктів, місто завалене консервами. Малий бізнес,
торгівля продуктами харчування загинули».
Існують певні відмінності у визначенні пріоритетних проблем між мешканцями міст і сіл (Табл. 8).
Так, 27% мешканців міст вказують на несправедливий розподіл гуманітарної допомоги, а частка
невдоволеного цим сільського населення становить 12%. Нестачу медикаментів зазначають як
проблему 42% мешканців сіл і 24% мешканців міст. Удвічі більше селян (порівняно із містянами)
згадують про нестачу засобів гігієни (18% і 9% відповідно). Для села гострішою є проблема нестачі
пального.
Загалом Центральний
регіон
Східний
регіон
Південний
регіон
N = 1085 N = 327 N = 480 N = 278
База
Нестача медикаментів
Проблеми, пов’язані з вихованням
дітей і доглядом за ними
Проблеми, пов’язані з доглядом за
людьми з обмеженими можливостями
Несправедливий розподіл
гуманітарної допомоги
Нестача пального
Нестача засобів гігієни
Не вистачає питної води
Нестача одягу
Не вистачає їжі
27%
30%
19%
27%
11%
12%
7%
8%
7%
39%
41%
25%
9%
22%
15%
4%
5%
3%
31%
24%
37%
29%
6%
12%
26%