ArticlePDF Available

МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНІСТЬ ЯК СУЧАСНИЙ МЕТОД У НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Authors:
Оксана Крилова
Оксана Крилова
Оксана Крилова
  • This person is not on ResearchGate, or hasn't claimed this research yet.
Download full-text PDF
Read full-text
Download citation

Abstract

Мультидисциплінарність визначається як поєднання різних галузей знань та методів для вирішення складних проблем. Цей метод у сучасних наукових дослідженнях стає все більше важливим, оскільки він дозволяє науковцям знаходити нові підходи до вирішення складних проблем і отримувати глибше розуміння різноманітних явищ. В Україні питання наукових досліджень стає все більш актуальним у контексті пошуку ефективних рішень для вирішення різноманітних викликів у сферах економіки, науки та соціуму. Мультидисциплінарність визначається як ключовий засіб для досягнення цієї мети.
Available via license: CC BY-SA 4.0
Content may be subject to copyright.
Міжнародний науковий журнал «Грааль науки» | № 35 (січень, 2024)
2024 Авторські права захищені | Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 International License
99
СЕКЦІЯ V. ПРАВО ТА МІЖНАРОДНЕ ПРАВО
.ABSTRACT.
DOI 10.36074/grail-of-science.19.01.2024.016
МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНІСТЬ ЯК
СУЧАСНИЙ МЕТОД У НАУКОВИХ
ДОСЛІДЖЕННЯХ
Крилова Оксана Іванівна
здобувач наукового ступеня доктора філософії в галузі права
молодший науковий співробітник у сфері правознавства
ТОВ «НФЕ», Україна
Мультидисциплінарність визначається як поєднання різних галузей знань
та методів для вирішення складних проблем. Цей метод у сучасних наукових
дослідженнях стає все більше важливим, оскільки він дозволяє науковцям
знаходити нові підходи до вирішення складних проблем і отримувати глибше
розуміння різноманітних явищ. В Україні питання наукових досліджень стає все
більш актуальним у контексті пошуку ефективних рішень для вирішення
різноманітних викликів у сферах економіки, науки та соціуму.
Мультидисциплінарність визначається як ключовий засіб для досягнення цієї
мети.
На думку П. Бесселара у мультидисциплінарному дослідженні предмет
дослідження розглядається з різних точок зору з використанням різних
дисциплінарних перспектив. Проте, ані теоретичні надбання, ані практичні
висновки різних дисципліни у результаті не інтегруються [1].
Як наголошує доктор економічних наук, професор Яковенко Л.І.,
дослідження лише економічної, так само як і інших окремих складових
трансформації, є однобічним, не дозволяє врахувати усього спектру змін, а
пошук відповіді на питання про якість трансформацій та про їх подальший
перебіг є завданням цілої низки наук. Термін „мультидисциплінарність” означає
дослідження предмета в межах кількох наукових дисциплін.
Таким чином, концепція мультидисциплінарного дослідження у тому, що
різні дослідники (група дослідників) повинні продовжувати проводити
дослідження у межах дисципліни, яку вони вивчали.
Важливим є те, що запит на мультидисциплінарні наукові дослідження є
не тільки з позиції використання для розвитку наук в цілому, але й з позиції
створення єдиної платформи для комплексного дослідження конкретних бізнес-
ситуацій, та, в подальшому, прийняття комплексних стратегії та рішень.
Переваги мультидисциплінарності в наукових дослідженнях:
1. Ширший погляд: мультидисциплінарний підхід дозволяє оглядати
проблему з різних точок зору, включаючи різні аспекти науки, технології,
гуманітарних та соціальних наук. Це сприяє отриманню повного, комплексного
розуміння досліджуваного явища чи проблеми.
International scientific journal «Grail of Science» | № 35 (January, 2024)
All rights reserved | Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 International License 2024
100
SECTION V. LAW AND INTERNATI ONAL LA W
2. Комплексність рішень: мультидисциплінарні команди можуть
розробляти більш комплексні рішення, оскільки вони використовують знання з
різних галузей. Це особливо важливо в тих випадках, коли проблема вимагає
різнопланового підходу.
3. Творчий синтез: мультидисциплінарність сприяє творчому синтезу ідей
та методів з різних галузей. Взаємодія між вченими різних напрямків збагачує
дослідження новими ідеями та підходами.
4. Ефективність розв'язання завдань: використання
мультидисциплінарного підходу дозволяє збільшити ефективність розв'язання
складних завдань, оскільки різні галузі можуть спільно працювати над різними
аспектами проблеми.
5. Формування мультидисциплінарних груп: важливим етапом є
створення мультидисциплінарних груп, які об'єднують фахівців із різних
областей. Це створює сприятливі умови для обміну знаннями та дослідницькою
енергією.
6. Використання мультидисциплінарних програм: розвиток
мультидисциплінарних навчальних та дослідницьких програм сприяє
формуванню мультидисциплінарних навичок серед науковців.
В умовах інтеграції Українського дослідницького простору до
Європейського дослідницького простору варто приділяти особливу увагу
мультидисциплінарним, міждисциплінарним і трансдисциплінарним
дослідженням як ключовим елементам наукового прогресу. Найефективніше
такі інтеграційні процеси впроваджуються під час реалізації наукових проєктів
[2].
Таким чином, мультидисциплінарність стає необхідним елементом
наукових досліджень в умовах складних проблем та викликів. Її вплив на
розвиток науки полягає в здатності об'єднувати різні галузі знань для
досягнення більш глибокого та повного розуміння проблем та явищ у
сучасному світі. Коли зацікавлені особи, які мають конкретні практичні
проблеми, взаємодіють із науковцями різних спеціальностей, це створює
унікальну можливість для глибшого розуміння і вирішення складних завдань.
Зацікавлені особи, орієнтовані на практичний результат, можуть надати
конкретні завдання та виклики, що потребують вирішення, тоді як науковці
вносять свої експертні знання та дослідницький підхід.
Цей симбіоз має потенціал стати джерелом нових ідей, революційних
рішень та розвитку передових технологій. Науковці, відповідаючи на конкретні
виклики, можуть застосовувати свої знання з різних галузей, щоб створити
комплексні та інноваційні рішення. Крім того, це сприятиме розвитку
мультидисциплінарних підходів, оскільки різні фахівці приносять унікальні
погляди та методології. Така робота в команді сприяє не лише вирішенню
конкретних завдань, але й загальному розвитку наукового співтовариства та
його здатності ефективно впроваджувати нові знання в практику.
Список використаних джерел:
[1] Besselaar P., Heimeriks G. Disciplinary (2001) Multidisciplinary, Interdisciplinary - Concepts
and Indicators. Paper for the 8th conference on Scientometrics and
Міжнародний науковий журнал «Грааль науки» | № 35 (січень, 2024)
2024 Авторські права захищені | Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 International License
101
СЕКЦІЯ V. ПРАВО ТА МІЖНАРОДНЕ ПРАВО
Informetrics. – Sydney, – P. 1-9. Вилучено з:
https://www.academia.edu/2722325/Disciplinary_multidisciplinary_interdisciplinary_Co
ncepts_and_indicators.
[2] 2. Агапова В.О. (2022) Міждисциплінарність в науковому дослідницькому прострі як
домінанта наукових інновацій. Збірник матеріалів доповідей учасників міжнародної
науково-практичної конференції, 34-36. Вилучено з:
https://dspace.library.khai.edu/xmlui/bitstream/handle/123456789/2759/Agapova.pdf?
sequence=1.
[3] 3. Яковенко Л.І. (2007) Міждисциплінарність та необхідність її реалізації в освіті.
Друга Всеукраїнська науково-практична конференція Соціально-економічні
трансформації в епоху глобалізації, 25-31. Вилучено з:
http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/2842/1/Jakovenko.pdf.
[4] 4. Regulation (EU) 2021/695 of the European Parliament and of the Council of 28 April
2021 establishing Horizon Europe — the Framework Programme for Research and
Innovation, laying down its rules for participation and dissemination, and repealing
Regulations (EU) № 1290/2013 and (EU) № 1291/2013. Вилучено з: https://eur-
lex.europa.eu/legalcontent/EN/TXT/HTML/?uri=CELEX:32008H0416&from=EN.
ResearchGate has not been able to resolve any citations for this publication.
Disciplinary, Multidisciplinary, Interdisciplinary -Concepts and Indicators
Article
Full-text available
  • Jan 2001
Introduction The production of knowledge is dominantly organized in disciplines. At the same time, multidisciplinary and interdisciplinary research is developing at the boundaries of the scientific disciplines. In this paper we compare disciplinary and non-disciplinary forms of knowledge production in terms of communication patterns. We will suggest an indicator for measuring the degree of interdisciplinarity, and this allows us to evaluate the development of interdisciplinary fields. The indicator is based on the patterns and intensity of the knowledge streams between research fields. The communication of knowledge within a disciplinary field is expected to differ from the communication of knowledge within a non-disciplinary field. The same holds for the communication between a disciplinary and a non-disciplinary research field with their respective scientific environments. Clarifying these patterns of knowledge communication improves our understanding of the nature and dynamics of non-disciplinary research, and we will illustrate that interdisciplinary fields develop towards disciplinary patterns. Disciplinarity and interdisciplinarity Interdisciplinarity is an important and a complex issue. It is important as modern society increasingly demands application-oriented knowledge, and the usability of scientific knowledge generally requires the combination and integration of knowledge form various scientific disciplines. Traditionally, the disciplines have been very dominant in the organization of the science system, in the reward system, and in the career system. Nevertheless, funding agencies are increasingly stressing the social relevance of research results, and consequently a new mode of application-oriented research is emerging, on top of traditional academic research. In other words, the science system is not only growing in size, but its structure and functioning are changing too: the locus of research, the patterns of collaboration, and the aims of the scientific enterprise. Gibbons et al (1994) analyzed these changes by contrasting two modes of knowledge production, and the distinction between disciplinarity and interdisciplinarity is in the core of their approach. The differences between the two modes can be summarized as follows. Mode 1 is the production of traditional 'disciplinary science', in which the academic interest in 'pure' knowledge prevails. The aim is to produce theoretical knowledge of (physical and human) nature. The locus of Mode 1 is the university organized along disciplinary lines in faculties and departments. Consequently it is homogeneous in terms of organizational structures and practitioners, it is hierarchical, and relatively stable. Quality control is internal by peer review, and based on the journal system. In contrast, Mode 2 is interdisciplinary and application-oriented knowledge production. The focus is not so much on discovering 'laws of nature' but o n studying artifacts and the operation of complex systems. Examples are among others computer science, chemical engineering, and biotechnology. Mode 2 is heterogeneous, as a wider set of organizations and types of researchers are involved, operating in specific contexts on specific problems. Various different organizational forms co-exist within Mode 2, and research is not exclusively based in universities. The system of quality control is broader, and not only based on peer review of academic papers, and includes usability and social accountability. In that sense Mode 2 is heterarchical. Mode 2 knowledge production finds its roots in the intimate interaction between information and communication technologies (ICT), and advanced scientific and technological research and innovation. It is reflected and reinforced by large application-oriented and collaborative transnational research programs like the EU framework programs. Mode 2 is growing in importance, but not supplanting Mode 1 research, as it remains dependent on the development of disciplinary knowledge.
View