СИНДРОМ ВИГОРАННЯ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ ТА ЧИННИКИ, ЯКІ ЙОГО ВИЗНАЧАЮТЬ

Abstract

Повномасштабна російська агресія вплинула на психоемоційний стан населення, а особливо постраждала від війни українська молодь. Втрата близьких людей, розлука з рідними, фінансові труднощі, невпевненість у завтрашньому дні, зміни освітнього середовища, постійні загрози життю і здоров’ю, які пов’язані з воєнними діями, ракетним бомбардуванням, негативно впливають на психічне здоров’я. Учасники навчального процесу долають випробування війни: вимушені перерви під час занять, перехід на дистанційну чи змішану форму навчання, відключення електроенергії. Повномасштабна війна погіршила доступ до освіти та поглибила освітню нерівність, негативно вплинула на якість навчального процесу та успішність студентів і емоційний стан студентів та викладачів. Такі психоемоційні переживання призвели до збільшення поширеності професійного вигорання серед студентів-медиків. Метою даного дослідження було вивчити поширеність синдрому вигорання серед студентів медичного факультету Тернопільського національного медичного університету та пов’язаних із ним чинників під час російсько-української війни. Серед студентів-медиків було проведено онлайн-дослідження. Вигорання оцінювалося за допомогою інструменту Maslach Burnout Inventory-Student Survey. Порівняння частотних показників між групами проводилося із використанням критерію хі­квадрат (χ2) Пірсона. Порівняння кількісних показників груп спостереження проводили за допомогою визначення t-критерію Стьюдента. Логістичний регресійний аналіз використовували для оцінки прогностичного зв’язку між професійним вигоранням і пов’язаними факторами. У цьому дослідженні проаналізовано 776 студентів-медиків із середнім віком (22,03±1,8) року. За результатами проведеного дослідження встановлено, що високий рівень емоційного виснаження відзначили 50,1 % студентів, деперсоналізації – 53,1 %, а зниження особистих досягнень – 38,1 %. Незалежний вплив на розвиток професійного вигорання має період навчання, який пов’язаний із курсом доклінічних чи клінічних дисциплін (exp(B)= 0,452, 95 % ДІ = 0,141–0,763, p = 0,001), а також вік студентів (exp(B) = 0,104, 95 % ДІ = 0,059–0,167, p-значення = 0,03). З метою зменшення вираженості проявів синдрому вигорання необхідно застосувати практичні та успішні методи подолання або розробити ефективну стратегію для мінімізації рівня вигорання серед студентів-медиків під час війни.

Full text

ISSN 1681-2751. МЕДИЧНА ОСВІТА. 2023. № 3104
ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ
DOI 10.11603/m.2414-5998.2023.3.14276
УДК 616.8-008.64:378.091.212:61:355.01
А. Г. Шульгай
ORCID https://orcid.org/0000-0002-2145-5851
Scopus Author ID 6506445523
Н. О. Федчишин
ORCID https://orcid.org/0000-0002-0909-4424
Scopus Author ID 57202833382
О. М. Шульгай
ORCID https://orcid.org/0000-0002-7052-8324
Scopus Author ID 57208186406
Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України
СИНДРОМ ВИГОРАННЯ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ
ТА ЧИННИКИ, ЯКІ ЙОГО ВИЗНАЧАЮТЬ
A. H. Shulhai, N. O. Fedchyshyn, O. M. Shulhai
I. Horbachevsky Ternopil National Medical University
THE BURNOUT SYNDROME OF MEDICAL STUDENTS DURING
THE WAR AND THE FACTORS THAT DETERMINE IT
Анотація. Повномасштабна російська агресія вплинула на психоемоційний стан населення, а особливо постраждала від
війни українська молодь. Втрата близьких людей, розлука з рідними, фінансові труднощі, невпевненість у завтрашньому дні,
зміни освітнього середовища, постійні загрози життю і здоров’ю, які пов’язані з воєнними діями, ракетним бомбардуванням,
негативно впливають на психічне здоров’я. Учасники навчального процесу долають випробування війни: вимушені перерви
під час занять, перехід на дистанційну чи змішану форму навчання, відключення електроенергії. Повномасштабна війна по-
гіршила доступ до освіти та поглибила освітню нерівність, негативно вплинула на якість навчального процесу та успішність
студентів і емоційний стан студентів та викладачів. Такі психоемоційні переживання призвели до збільшення поширеності
професійного вигорання серед студентів-медиків.
Метою даного дослідження було вивчити поширеність синдрому вигорання серед студентів медичного факультету Терно-
пільського національного медичного університету та пов’язаних із ним чинників під час російсько-української війни.
Серед студентів-медиків було проведено онлайн-дослідження. Вигорання оцінювалося за допомогою інструменту Maslach
Burnout Inventory-Student Survey. Порівняння частотних показників між групами проводилося із використанням критерію хі-
квадрат (χ2) Пірсона. Порівняння кількісних показників груп спостереження проводили за допомогою визначення t-критерію
Стьюдента. Логістичний регресійний аналіз використовували для оцінки прогностичного зв’язку між професійним вигоранням
і пов’язаними факторами.
У цьому дослідженні проаналізовано 776 студентів-медиків із середнім віком (22,03±1,8) року. За результатами проведеного
дослідження встановлено, що високий рівень емоційного виснаження відзначили 50,1 % студентів, деперсоналізації – 53,1 %,
а зниження особистих досягнень – 38,1 %.
Незалежний вплив на розвиток професійного вигорання має період навчання, який пов’язаний із курсом доклінічних
чи клінічних дисциплін (exp(B)= 0,452, 95 % ДІ = 0,141–0,763, p = 0,001), а також вік студентів (exp(B) = 0,104, 95 % ДІ =
0,059–0,167, p-значення = 0,03).
З метою зменшення вираженості проявів синдрому вигорання необхідно застосувати практичні та успішні методи подолання
або розробити ефективну стратегію для мінімізації рівня вигорання серед студентів-медиків під час війни.
Ключові слова: студенти-медики; російська агресія; емоційне виснаження; синдром вигорання.
Abstract. Full-scale Russian aggression affected the psycho-emotional state of the population and Ukrainian youth was especially
affected by the war. Loss of loved ones, separation from relatives, nancial difculties, uncertainty about the future, changes in the
educational environment, constant threats to life and health, which are associated with military actions, missile strikes affect negatively
on mental health. Participants of the educational process overcome the trials of war: forced breaks during classes, transition to distance
or mixed form of education, power failures. The full-scale war worsened access to education and deepened educational inequality,
negatively affected on the quality of educational process and success of students, and emotional state of students and teachers. Such
psycho-emotional experiences led to increased prevalence of occupational burnout among medical students.
The aim of this investigation was to study the prevalence of burnout syndrome among students of medical faculty of Ternopil National
Medical University and related factors during the Russian-Ukrainian war.
 А. Г. Шульгай, Н. О. Федчишин, О. М. Шульгай

105
ISSN 1681-2751. МЕДИЧНА ОСВІТА. 2020. № 1 105ISSN 1681-2751. МЕДИЧНА ОСВІТА. 2023. № 3
ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ
An online study was conducted among medical students. Burnout was assessed using the Maslach Burnout Inventory-Student Survey
tool. Comparison of frequency scores between groups was performed using Pearson's chi-squared (χ 2) test. Quantitative parameters of
the observation groups were compared by determining Student's t-test. Logistic regression analysis was used to assess the prognostic
association between occupational burnout and related factors.
During this study 776 medical students with an average age of 22.03±1.8 years were analyzed. According to the results of the study
50.1 % of students noted a high level of emotional exhaustion, 53.1 % of students noted a high level of depersonalization and 38.1 %
of students noted decrease in personal achievements.
An independent inuence on the development of professional burnout has a training period that is associated with the course of
preclinical or clinical disciplines (exp (B) = 0.452, 95 % DI = 0.141–0.763, p = 0.001), as well as the age of students (exp (B) = 0.104,
95 % DI = 0.059–0.167, p-value = 0.03).
In order to reduce the severity of the manifestations of burnout syndrome, it is necessary to apply practical and prosperous methods
of overcoming or develop an effective strategy to minimize the level of burnout among medical students during the war.
Key words: medical students; Russian aggression; emotional exhaustion; burnout syndrome.
Вступ. Російсько-українська війна змінила всі
сфери суспільного життя України. Постійні загрози
життю і здоров’ю, які пов’язані з воєнними діями,
ракетним бомбардуванням, психоемоційні пере-
живання є сприяючими чинниками травматизації,
розвитку тривоги та депресії. Війна та військові
конфлікти є важливими провісниками тривожних
розладів, оскільки вони характеризуються висо-
ким ступенем травми як для психічного, так і для
фізичного здоров’я [13]. Війна вплинула на багато
аспектів життя, включаючи здоров’я, психологічні,
соціальні, економічні проблеми [8, 13]. Починаючи
від 24 лютого 2022 р., закладам освіти необхідно
було внести суттєві зміни в організацію освітнього
процесу, створити безпечні умови навчання в очно-
му форматі, а частину лекцій та практичних занять
переводити в дистанційний формат. Залежно від ре-
гіону розташування закладу освіти та віддаленості
його від лінії фронту, заклади освіти автономно ви-
значали форми забезпечення освітнього процесу та
методи проведення навчальних занять. Зміни в на-
вчальному процесі, а також постійні загрози життю
та здоров’ю, пов’язані з ракетними бомбардуван-
нями з повітря, тривалі блекаути поставили перед
студентами-медиками серйозні виклики, які були
пов’язані зі швидкою адаптацією до дистанційного
навчання в умовах тривалої відсутності електрики,
інтернету, навчання в укриттях та бомбосховищах,
вивчення практичних навичок з допомогою вірту-
ального пацієнта, клінічних кейсів, дистанційного
поточного та підсумкового контролю знань. Такі
умови навчання дослідники пов’язують із високим
рівнем виснаження, підвищеним рівнем стресу та
пов’язаними зі стресом психічними та фізични-
ми симптомами, які впливають на якість життя та
повсякденне життя і діяльність студентів-медиків
[12]. Останнє сприяє розвитку симптомів депресії,
тривоги та стресу, які формують різного рівня про-
яви посттравматичного стресового розвитку та ви-
горання серед студентів-медиків [11]. На сьогодні
вже існують поодинокі дослідження щодо поши-
реності проявів психічних розладів серед різних
вікових груп населення тилових та прифронтових
регіонів України.
Вивчаючи прояви вигорання у студентів-медиків,
дослідники встановили, що вони характеризуються
втратою інтересу до навчання, відсутністю моти-
вації та виснаженням [1]. Також дослідники вста-
новили, що студенти-медики піддаються більшо-
му ризику вигорання, ніж люди відповідного віку
в загальній популяції, що може бути пов’язано зі
стресовим характером медичної освіти, гіршою
логічною якістю життя та неадекватними стра-
тегіями подолання [1]. На жаль, це має згубний
вплив на засвоєння компетентностей та програм-
них результатів навчання, академічні досягнення, а
також впливає на професійну поведінку, яка може
погіршуватися під час війни. Це також може впли-
вати на емпатію, етику та інші гуманістичні якості
студентів, які є важливими для медичної практи-
ки. Крім того, існує занепокоєння, що неліковані
проблеми психічного здоров’я у студентів-меди-
ків є основною причиною поганого психічного
здоров’я лікарів [4]. Зрештою, психічне здоров’я
нинішніх студентів-медиків через кілька шляхів
сформує систему охорони здоров’я майбутнього.
Для розробки стратегій подолання синдрому
вигорання у студентів-медиків під час війни, ко-
ригування освітнього процесу основним методом
і найбільш ефективним способом його запобіган-
ня або зменшення впливу на студентів вважається
його раннє виявлення [9]. Рівень депресії, тривоги
та стресу в жителів України за різні відрізки три-
валості російсько-української війни досліджували
вітчизняні та зарубіжні вчені [8, 13]. Проте оцінка
вигорання серед українських студентів-медиків,
які навчаються у закладах освіти, розташованих у
тилових регіонах, залишається маловідомою.
Мета дослідження – вивчити поширеність
синдрому вигорання серед студентів медичного

ISSN 1681-2751. МЕДИЧНА ОСВІТА. 2023. № 3106
ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ
факультету Тернопільського національного ме-
дичного університету імені І. Я. Горбачевського
МОЗ України та пов’язаних із ним чинників під
час російсько-української війни.
Методи дослідження. У період із 1 жовтня по
1 листопада 2023 р. серед студентів-медиків Тер-
нопільського національного медичного універси-
тету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України було
проведено перехресне онлайн-дослідження. До-
слідження проводилося за допомогою методу стра-
тифікованої випадкової вибірки з використанням
анкети у вигляді Google-форми. До дослідження
були залучені студенти 1–6 курсів, які навчалися на
медичному факультеті за спеціальністю «Медици-
на». Усі студенти отримали письмову інформовану
згоду, в якій наголошувалося, що конфіденційність
особи буде забезпечена.
Анкета складалася із запитань про особистість,
згоду з опитуванням, соціально-демографічні ха-
рактеристики (вік, стать, рік навчання) і три кате-
горії симптомів вигорання згідно з опитувальником
щодо вигорання [10]. Шкала опитувальника вклю-
чає 22 твердження про почуття та переживання,
повʼязані з роботою. Вони охоплюють три шкали:
емоційного виснаження, деперсоналізації і редукції
особистих досягнень.
Емоційне виснаження включає 9 тверджень і
розглядається як основна складова «професійного
вигорання», що характеризується заниженим емо-
ційним фоном, байдужістю або емоційним пере-
насиченням.
Деперсоналізація (5 тверджень) проявляється у
деформації стосунків з іншими людьми. В одних
випадках це може бути зростання залежності від
інших людей, в інших – зростання негативізму, ци-
нічності установок і почуттів стосовно реципієнтів:
пацієнтів, клієнтів, підлеглих тощо.
Редукція особистих досягнень (8 тверджень) по-
лягає або в тенденції до негативного оцінювання
себе, своїх професійних досягнень та успіхів, не-
гативізмі щодо службової гідності і можливостей,
або у нівелюванні особистої гідності, обмеженні
своїх можливостей, обовʼязків щодо інших.
Пункти опитувальника К. Маслач були надані за
7-бальною шкалою Лайкерта в діапазоні від 0 до
6 (0 = ніколи, 1 = кілька разів на рік, 2 = раз на мі-
сяць, 3 = кілька разів на місяць, 4 = раз на тиждень,
5 = кілька разів на тиждень, 6 = щодня). Низький,
середній та високий рівні кожної субшкали пред-
ставлені в таблиці 1.
Шкала опитувальника характеризувалася висо-
кими показниками надійності (альфа Кронбаха),
де для емоційного виснаження α = 0,93, деперсо-
налізації α = 0,91, редукції особистих досягнень
α = 0,89.
Статистичний аналіз отриманих результатів про-
водився за допомогою програмного забезпечен-
ня IBMSPSS версії 21 26 (IBM SPSS Statistics for
Windows). Для визначення поширеності профе-
сійного вигорання використовували методи опи-
сової статистики (середнє значення, стандартне
відхилення). Частотні характеристики досліджу-
ваних ознак описували як абсолютне значення (n)
і відсот кову кількість (%). Порівняння частотних
показників між групами проводилося з викорис-
танням критерію хі квадрат (χ2) Пірсона. Порів-
няння кількісних показників груп спостереження
проводили за допомогою визначення t-критерію
Стьюдента. Відмінності між групами вважали до-
стовірними при p<0,05.
Логістичний регресійний аналіз використовували
для оцінки прогностичного зв’язку між професій-
ним вигоранням і пов’язаними факторами.
Результати дослідження. Ми провели опитуван-
ня 776 студентів медичного факультету за анкетою
валідованого опитувальника, запропонованого
C. Maslach (1981). Серед загальної вибірки проан-
кетованих студентів було 51,3 % таких, які навча-
ються на 1–3 курсах, або в так званій групі доклі-
нічного вивчення дисциплін, та 48,7 % студентів
4–6 курсів, які в основному вивчають клінічні дис-
ципліни та навчальні заняття яких відбуваються в
основному в закладах охорони здоров’я (табл. 2).
Більшість опитаних студентів була у віці до 21 року
(p<0,014). Середній вік усіх респондентів складав
(22,03±1,8) року.
За результатами проведеного дослідження встанов-
лено, що високий рівень емоційного виснаження від-
значено у 50,1 % студентів, деперсоналізації – 53,1 %,
а зниження особистих досягнень – у 38,1 % (табл. 3).
Таблиця 1. Рівні вигорання
Субшкала Низький рівень Середній рівень Високий рівень
Емоційне виснаження 0–16 17–26 27 і більше
Деперсоналізація 0–6 7–12 13 і більше
Редукція особистих досягнень 39 і більше 38–32 31–0

107
ISSN 1681-2751. МЕДИЧНА ОСВІТА. 2020. № 1 107ISSN 1681-2751. МЕДИЧНА ОСВІТА. 2023. № 3
ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ
Науковцями багатьох країн проводилося вивчен-
ня вигорання серед студентів-медиків. Результа-
ти їхніх досліджень вказують, що найвищий рі-
вень вигорання вони визначали у період пандемії
COVID-19, які сягали до 35 %. Проте у більшості
випадків під час пандемії COVID-19 поширеність
складових шкали вигорання серед студентів-меди-
ків становила 18,2 %, 15,0 % і 18,0 % відповідно
[2]. Деякі дослідники вказують і на вищу пошире-
ність вигорання у майбутніх лікарів [1], яку вони
пов’язують із використанням різних критеріїв для
визначення вигорання, різних інструментів вимі-
рювання, часу опитування, соціально-демографіч-
ними факторами учасників дослідження та інсти-
туційними системами навчання [5].
Оцінюючи кожну субшкалу вигорання окремо,
поширеність високого рівня емоційного виснажен-
ня, деперсоналізації та редукції особистих досяг-
нень значно переважала дані, які виявили Alqifari
та ін. (EВ = 29,5 %, ДП = 33,3 %, PД = 33,9 %)
[4]. Отриманий нами високий рівень складових
вигорання студентів-медиків логічно можна по-
яснити тим політико-соціальним станом, який
був пов’язаний із війною, постійними бомбарду-
ваннями всіх територій України, а також умовами
навчання студентів-медиків, які в досить значній
частині відбувалися в укриттях та бомбосховищах.
Проведеним порівняльним аналізом рівня вира-
женості синдрому професійного вигорання від віку,
статі, періоду навчання в університеті встановлені
наявні відмінності, які в більшості випадків мають
високий рівень достовірності.
На рисунку 1 представлені дані порівняння кіль-
кісних характеристик складових синдрому профе-
сійного вигорання в студентів, вік яких складав до
21 року та після 21 року.
Числові характеристики рівня емоційного висна-
ження у студентів до 21 року становили 26,3±8,3 і
достовірно були більшими від характеристик емо-
ційного виснаження у студентів віком після 21 року,
які дорівнювали 21,5±11,3 (p<0,002). Показники
деперсоналізації становили, відповідно, 15,1±3,8
та 11,6±4,5 (p<0,001), а редукції особистих досяг-
нень – 28,1±7,8 і 33,2±5,9 (p<0,03).
Наші дані заперечують результати досліджень [5],
які не вважають вік незалежним предиктором, який
впливає на розвиток та поширеність вигорання у
студентів-медиків. Проте є і такі дослідження, в
яких висвітлено статистично значущі середні від-
мінності в балах підшкали емоційного виснажен-
ня та деперсоналізації між віковими групами, що
узгоджувалося з дослідженням, проведеним серед
бразильських студентів-медиків, яке показало,
що високі EE та DP із нижчими балами PA були
Таблиця 2. Соціально-демографічні характеристики студентів-медиків, n=776
Предиктори характеристики n (%) Рівень достовірності
Стать чоловіки 180 (23,2) 0,001
жінки 596 (76,8)
Вік <21 412 (53,1) 0,014
≥21 364 (46,9)
Період навчання доклінічний (1–3 курси) 398 (51,3) 0,310
клінічний (4–6 курси) 378 (48,7)
Таблиця 3. Характеристика розподілу поширеності складових синдрому вигорання за рівнями, n=776
Складові вигорання Рівні вигорання n %
Емоційне виснаження низький 38 7,5
помірний 329 42,4
високий 389 50,1
Деперсоналізація низький 112 14,5
помірний 252 32,4
високий 412 53,1
Редукція особистих досягнень низький 147 18,8
помірний 334 43,1
високий 295 38,1

ISSN 1681-2751. МЕДИЧНА ОСВІТА. 2023. № 3108
ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ
більш поширеними в молодшій віковій групі [6].
У мета-аналізі Frajerman та ін. було зазначено, що
молодий вік постулюється як фактор, що сприяє
вищим балам підшкали вигорання серед студен-
тів-медиків [3].
Рівень емоційного виснаження у студентів-чоло-
віків становив 23,7±5,8, що відноситься до серед-
нього рівня вигорання, а у студенток – 28,1±10,6, що
відповідало високому рівню вигорання (p<0,004).
Достовірними були відмінності і у рівнях депер-
соналізації між студентами чоловіками і жінками
(чоловіки – 12,9±3,5; жінки – 15,3±4,9; p<0,03). За
рівнем редукції особистих досягнень достовірної
різниці між студентами чоловіками та жінками до-
стовірної різниці встановлено не було (чоловіки –
31,6±6,3; жінки – 29,3±7,9; p<0,09) (рис. 2).
Рис. 1. Порівняння середніх даних складових професійного вигорання студентів віком до 21 року та студентів
віком понад 21 рік. ЕВ – емоційне виснаження, ДП – деперсоналізація, РД – редукція особистих досягнень.
Середнє
Середнє і стандартне відх.
ЕВ
<21
року
ЕВ > 21
року
ДП
< 21
року
ДП
> 21
року
РД
< 21
року
РД
> 21
року
-10
0
10
20
30
40
50
p<0,002
p<0,001
p<0,03
Рис. 2. Порівняння середніх даних складових професійного вигорання студентів за статтю. ЕВ – емоційне ви-
снаження, ДП – деперсоналізація, РД – редукція особистих досягнень.
Середнє
Середнє і с тандартне від хил.
ЕВ
чол.
ЕВ жін.
ДП
чол.
ДП
жін.
РД
чол.
РД
жін.
0
5
10
15
20
25
30
35
40
45
50
55
p<0,004
p<0,03
p<0,09

109
ISSN 1681-2751. МЕДИЧНА ОСВІТА. 2020. № 1 109ISSN 1681-2751. МЕДИЧНА ОСВІТА. 2023. № 3
ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ
Наші дані підтверджують встановлені іншими
дослідниками закономірності, що жіноча стать є
значущим предиктором високого рівня емоційно-
го виснаження та деперсоналізації [3, 12]. Це може
бути пов’язано з тим, що студентки-медики частіше
відчувають стрес, ніж студенти-медики, оскільки
вони стикаються з більшими вимогами поза ме-
жами закладу освіти [5]. Крім того, дослідники
зазначають, що депресія та тривога були більш
поширеними в жінок, ніж у чоловіків, що сприяло
вищим балам підшкали вигорання, особливо для
емоційного виснаження [12].
Деякі дослідження виявили, що з кожним ро-
ком навчання серед студентів-медиків рівень
вигорання зростає [7]. Проте результати під-
рахунків та порівняння середніх даних складо-
вих нашого опитувальника у студентів, які на-
вчаються на 1–3 курсах (доклінічне навчання),
достовірно вищі в порівнянні зі студентами, які
навчаються на 4–6 курсах (клінічне навчання),
показники емоційного виснаження – 27,9±8,5 і
20,4±7,6, p<0,001 та деперсоналізації – 17,2±5,1
і 11,2±2,9, p<0,008 (рис. 3). Середні дані редук-
ції особистих досягнень, навпаки, у студентів
молодших курсів були меншими в порівнянні зі
студентами старших курсів (27,4±7,3 і 33,6±6,2,
p<0,01), що свідчить про більше зниження осо-
бистих досягнень у студентів, які навчаються на
доклінічному рівні.
Зниження вигорання у студентів старших курсів
дослідники пов’язують із тим, що рівень стресу
досягає піку на першому році навчання, а потім
неухильно спадає протягом наступних років, що
може сприяти тому, що середні рівні емоційно-
го виснаження та деперсоналізації були значно
нижчими, а середній рівень був значно вищим
у студентів клінічних медичних закладів, ніж у
студентів доклінічних медичних закладів у цьому
дослідженні [7].
Використовуючи логістичний регресійний ана-
ліз, ми провели встановлення незалежних пре-
дикторів із числа вікових характеристик, статі та
періоду навчання, які безпосередньо впливають
на поширеність професійного вигорання у студен-
тів-медиків України під час війни. Отримані дані
вказують на те, що незалежний вплив на розвиток
професійного вигорання має період навчання, який
пов’язаний із курсом доклінічних чи клінічних дис-
циплін (exp(B) = 0,452, 95 % ДІ = 0,141–0,763, p =
=0,001), а також вік студентів (exp(B) = 0,104,
95 % ДІ = 0,059–0,167, p-значення = 0,03).
Висновки та перспективи подальших дослі-
джень. 1. Поширеність синдрому вигорання серед
студентів-медиків Тернопільського національного
медичного університету імені І. Я. Горбачевського
МОЗ України під час війни характеризується висо-
ким рівнем та має безпосередній зв’язок із віком,
статтю та періодом навчання.
Середнє
Середнє і с тандартне відх.
ЕВ
1-3
курс
ЕВ 4-6 курс
ДП
1-3 курс
ДП
4-6 курс
РД
1-3 курс
РД
4-6 курс
0
5
10
15
20
25
30
35
40
45
50
p<0,001
p<0,008
p<0,01
Рис. 3. Порівняння середніх даних складових професійного вигорання студентів за періодом навчання. ЕВ –
емоційне виснаження, ДП – деперсоналізація, РД – редукція особистих досягнень.

ISSN 1681-2751. МЕДИЧНА ОСВІТА. 2023. № 3110
ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ
2. Найбільш вираженими проявами вигорання
студентів-медиків під час війни визначаються емо-
ційне виснаження та деперсоналізація.
3. З метою зменшення вираженості проявів син-
дрому вигорання необхідно застосувати практичні
та успішні методи подолання або розробити ефек-
тивну стратегію для мінімізації рівня вигорання
серед студентів-медиків під час війни.
Список літератури
1. Behaviour-based functional and dysfunctional strategies
of medical students to cope with burnout / R. Erschens,
T. Loda, A. Herrmann-Werner [et al.] // Medical Education
Online. – 2018. – Vol. 23 (1). – Access mode : https://
www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/10872981.
DOI 10.1080/10872981.2018.1535738.
2. Burnout among medical students of a medical college
in Kathmandu; A cross-sectional study / D. B. Shrestha,
N. Katuwal, A. Tamang [et al.] // PLoS One. – 2021. –
Vol. 16 (6). https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/34166466/.
DOI 10.1371/journal.pone.0253808.
3. Burnout in medical students before residency: A
systematic review and meta-analysis / A. Frajerman,
Y. Morvan, M. O. Krebs [et al.] // Eur. Psychiatry. –
2019. – Vol. 55. – P. 36–42. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.
gov/30384110/. DOI 10.1016/j.eurpsy.2018.08.006.
4. Burnout in medical undergraduate students in Qassim,
Saudi Arabia / A. Alqifari, M. Alghidani, R. Almazyad [et
al.] // Middle East Curr. Psychiatry. – 2021. – Vol. 28. –
P. 47. DOI 10.1186/s43045-021-00128-2.
5. Burnout risk in medical students in Spain using the
Maslach Burnout Inventory-Student Survey / F. Galán,
A. Sanmartín, J. Polo, L. Giner // Int. Arch. Occup. Environ.
Health. – 2011. – Vol. 84 (4). – P. 453–459. https://pubmed.
ncbi.nlm.nih.gov/21373879/. DOI 10.1007/s00420-011-
0623-x.
6. Burnout Syndrome and associated factors among
medical students: a cross-sectional study / E. F. Costa,
S. A. Santos, A. T. Santos [et al.] // Clinics. – 2012. –
Vol. 67 (6). – P. 573–580. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.
gov/22760894/. DOI 10.6061/clinics/2012(06)05.
7. Entwicklung und Zusammenhang von Arbeitsverhalten,
Burnout-Beschwerden und Lebensqualität bei Studierenden
der Humanmedizin vom Studienstart bis zum ersten
Staatsexamen / M. Scholz, C. Neumann, C. Steinmann [et
al.] // Psychother. Psychosom. Med. Psychol. – 2015. –
Vol. 65 (3–4). – P. 93–98. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.
gov/25029252/. DOI 10.1055/s-0034-1375630.
8. Impact of the Russian Invasionon Mental Health
of Adolescents in Ukraine / O. Osokina, S. Silwal,
T. Bohdanova [et al.] // J. Am. Acad. Child Adolesc.
Psychiatry. – 2023. – Vol. 62 (3). – P. 335–343.
DOI 10.1016/j.jaac.2022.07.845.
9. Madigan D. J. Does Burnout Affect Academic
Achievement? A Meta-Analysis of over 100.000 Students /
D. J. Madigan, T. Curran // Educ. Psychol. Rev. – 2021. –
Vol. 33. – Р. 387–405. DOI 10.1007/s10648-020-09533-1.
10. Maslach C. Maslach burnout inventory manual /
C. Maslach, S. E. Jackson. – 2nd ed. – Palo Alto, CA :
Consulting Psychologists Press, 1986.
11. Prevalence of burnout among university students in
low- and middle-income countries: A systematic review and
meta-analysis / M. M. Kaggwa, J. Kajjimu, J. Sserunkuma
[et al.] // PLoS One. – 2021. – Vol. 16 (8). – Access mode :
https://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371/journal.
pone.0256402. DOI 10.1371/journal.pone.0256402.
12. Prevalence of burnout and its associated factors among
medical students during COVID-19 pandemic in Indonesia:
A cross-sectional study / B. Daryanto, J. Kurniawan,
Wiranigitasari [et al.] // PLoS One. – 2023. – Vol. 18 (6).
https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/37384674/. DOI 10.1371/
journal.pone.0285986.
13. Six months into the war: a rst-wave study of stress,
anxiety, and depression among in Ukraine / A. Kurapov,
I. Danyliuk, A. Loboda [et al.] // Front. Psychiatry. – 2023.
– Vol. 14. DOI 10.3389/fpsyt.2023.1190465.
References
1. Erschens, R., Loda, T., Herrmann-Werner, A.,
Keifenheim, K.E., Stuber, F., Nikendei, C., … Junne, F.
(2018). Behaviour-based functional and dysfunctional
strategies of medical students to cope with burnout. Med.
Educ. Online, 23(1). DOI 10.1080/10872981.2018.1535738.
2. Shrestha, D.B., Katuwal, N., Tamang, A., Paudel, A.,
Gautam, A., Sharma, M., … Budhathoki, P. (2021). Burnout
among medical students of a medical college in Kathmandu;
A cross-sectional study. PLoSOne, 16(6). DOI 10.1371/
journal.pone.0253808.
3. Frajerman, A., Morvan, Y., Krebs, M.O., Gorwood, P.,
& Chaumette, B. (2019). Burnout in medical students before
residency: A systematic review and meta-analysis. Eur.
Psychiatry, 55, 36-42. DOI 10.1016/j.eurpsy.2018.08.006.
4. Alqifari, A., Alghidani, M., Almazyad, R., Alotaibi, A.,
Alharbi, W.A., Aljumail, E., … Alqifari, H. (2021). Burnout

111
ISSN 1681-2751. МЕДИЧНА ОСВІТА. 2020. № 1 111ISSN 1681-2751. МЕДИЧНА ОСВІТА. 2023. № 3
ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ
in medical undergraduate students in Qassim, Saudi
Arabia. Middle East Curr. Psychiatry, 28, 47. DOI 10.1186/
s43045-021-00128-2.
5. Galán, F., Sanmartín, A., Polo, J., & Giner, L. (2011).
Burnout risk in medical students in Spain using the Maslach
Burnout Inventory-Student Survey. Int. Arch. Occup.
Environ. Health, 84(4), 453-459. DOI 10.1007/s00420-
011-0623-x.
6. Costa, E.F., Santos, S.A., Santos, A.T., Melo, E.V., &
Andrade, T.M. (2012). Burnout Syndrome and associated
factors among medical students: a cross-sectional study.
Clinics (Sao Paulo), 67(6), 573-580. DOI 10.6061/
clinics/2012(06)05.
7. Scholz, M., Neumann, C., Steinmann, C., Hammer, C.M.,
Schröder, A., Eßel, N., … Burger, P.H. (2015). Entwicklung
und Zusammenhang von Arbeitsverhalten, Burnout-
Beschwerden und Lebensqualität bei Studierenden
der Humanmedizin vom Studienstart bis zum ersten
Staatsexamen. Psychother. Psychosom. Med. Psychol.,
65(3-4), 93-98. DOI 10.1055/s-0034-1375630.
8. Osokina, O., Silwal, S., Bohdanova, T., Hodes, M.,
Sourander, A., & Skokauskas, N. (2023). Impact of the
Russian Invasionon Mental Health of Adolescents in
Ukraine. J. Am. Acad. Child Adolesc. Psychiatry, 62(3),
335-343. DOI 10.1016/j.jaac.2022.07.845.
9. Madigan, D.J., & Curran, T. (2021). Does Burnout
Affect Academic Achievement? A Meta-Analysis of over
100.000 Students. Educ. Psychol. Rev., 33, 387-405.
DOI 10.1007/s10648-020-09533-1.
10. Maslach, C., & Jackson, S.E. (1986). Maslach burnout
inventory manual. (2nd ed.). Palo Alto, CA: Consulting
Psychologists Press.
11. Kaggwa, M.M., Kajjimu, J., Sserunkuma, J.,
Najjuka, S.M., Atim, L.M., Olum, R., … Bongomin, F.
(2021). Prevalence of burnout among university students
in low- and middle-income countries: A systematic review
and meta-analysis. PLoSOne, 16(8). DOI 10.1371/journal.
pone.0256402.
12. Daryanto, B., Kurniawan, J., Wiranigitasari, Hioe, F.,
Nurhadi, P., & Yudhantara, D.S. (2023). Prevalence of
burnout and its associated factors among medical students
during COVID-19 pandemic in Indonesia: A cross-sectional
study. PLoSOne, 18(6). DOI 10.1371/journal.pone.0285986.
13. Kurapov, A., Danyliuk, I., Loboda, A., Kalaitzaki, A.,
Kowatsch, T., Klimash, T., & Predko, V. (2023). Six months
into the war: a rst-wave study of stress, anxiety, and
depression among in Ukraine. Front. Psychiatry, 14. DOI
10.3389/fpsyt.2023.1190465.
Отримано 10.10.2023.
Рекомендовано 13.10.2023.
Електронна адреса для листування: fedushunno@tdmu.edu.ua