Available via license: CC BY 4.0
Content may be subject to copyright.
УДК 930.1:94(47+57)»1917/1991»
DOI: 10.18523/2617-3417.2023.6.21-25
Шліхта Н. В.
ЧИ ВАРТО І НАВІЩО ЗАЙМАТИСЬ
РАДЯНСЬКОЮ ІСТОРІЄЮ?
Цей текст — роздуми про доречність і важливість дослідження радянської історії, поштовхом
до його написання стала робота над збірником матеріалів конференції «Радянське “я” і радянське
“ми” між ідеологією і реальністю».
Авторка ділиться застереженнями, які виникли у неї, як і в інших дослідників радянського, з по-
чатком повномасштабної російсько-української війни; пише про виклики, які постали перед істори-
ками. Екскурс в історію постання і розвитку радянознавчих студій на Заході й аналіз «уроків мину-
лого» спонукає до висновку не лише про те, що радянською історією займатися варто. А й про те,
що нині маємо унікальну можливість подолати російськоцентризм радянознавчих студій і нарешті
запропонувати «інакшу» — у нашому випадку українську — перспективу бачення радянської історії
як для власне української, так і для міжнародної аудиторії.
Ключові слова: радянознавчі студії, совєтологія, українська історія, російсько-українська війна.
Думки, викладені на цих сторінках, досить
довго не давали мені спокою. Власне, з початком
повномасштабної війни у лютому 2022 р. я пере-
жила справжню кризу професійної ідентичності.
Займатися радянознавчими студіями в умовах
цієї війни — навіть думка про це викликала
у мене внутрішнє відторгнення. За наступні пів-
тора року я заново усвідомила, наскільки кри-
тичне осмислення радянського минулого є важ-
ливим і в контексті самої війни, і для розбудови
України після її завершення. Конкретним же по-
штовхом до написання цього тексту стала робо-
та над колективною монографією за результата-
ми конференції «Радянське “я” і радянське “ми”
між ідеологією і реальністю», яка незабаром має
вийти друком у видавництві «Дух і Літера». Цей
довготривалий проєкт, який було задумано ще
далекого 2019 р., пережив виклики пандемії
COVID-19 і повномасштабної війни. І його за-
вершення є гарною нагодою нарешті викласти
на папері власні рефлексії щодо цих викликів
для історика, загалом гуманітарія і, конкретно,
дослідника радянського минулого.
24–26 червня 2021 р. силами кафедри історії
Національного університету «Києво-Могилян-
ська академія» було проведено Міжнародну
конференцію «Радянське “я” і радянське “ми”
між ідеологією і реальністю» 1. Захід став мож-
ливим завдяки підтримці Канадського інститу-
1 Відеозапис усіх засідань конференції доступний за по-
кликанням: https://www.youtube.com/watch?v=jaQU8dWvZUY&
list=PLV586vSwdZMdrFYdD6zQ5GsnRjwfQyFNo.
ту українських студій, історичного порталу
Historians.in.ua й технічній підтримці Центру
електронної освіти НаУКМА. 58 дослідників і
дослідниць із 47 наукових та освітніх установ,
музейних, архівних, громадських інституцій
України, Польщі, Білорусі, Молдови, США, Ка-
нади, Литви, Росії, Швеції взяли участь у цій
онлайн-конференції. 12 міждисциплінарних
секцій, які об’єднали істориків, літературознав-
ців, соціологів, економістів, мистецтвознавців,
філософів, та підсумкова дискусія «До 30-ліття
розвалу СРСР. Радянське минуле і радянська
спадщина: підходи до вивчення та можливості
подолання» дали змогу скласти загальне уяв-
лення про стан радянознавчих студій, передов-
сім в Україні, звідки була більшість учасників і
учасниць, і окреслити основні дослідницькі
виклики й перспективи. Основними обговорю-
ваними питаннями конференції стали «кон-
струювання індивідуальних та колективних
ідентичностей в радянському суспільстві, різ-
ниця між задекларованим та реальними повсяк-
денними практиками, переосмислення радян-
ського на сучасному етапі» 2.
2 Катерина Єремєєва, «На шляху творення нових нарати-
вів про радянське: огляд Міжнародної конференції “Радянське
«я» і радянське «ми» між ідеологією і реальністю” (24–26 черв-
ня 2021 року)», Historians.in.ua, 11 серпня 2021, дата звернення
17 липня 2023, https://www.historians.in.ua/index.php/en/
institutsiji-istorichnoji-nauki-v-ukrajini/2878-katerina-eremeeva-
na-shlyakhu-tvorennya-novikh-narativiv-pro-radyanske-oglyad-
mizhnarodnoji-konferentsiji-radyanske-ya-i-radyanske-mi-mizh-
ideologieyu-i-realnistyu-24-26-chervnya-2021-roku.
© Шліхта Н. В., 2023
22 ISSN 2617-3417. Наукові записки НаУКМА. Історичні науки. 2023. Том 6
Коли ми, як організатори, врешті провели цю
конференцію, то вважали, що подолали небачені
доти виклики. Адже конференцію було заплано-
вано за результатами наукового семінару
«Радянське “я” і радянське “ми”: історіографія,
джерела, дослідницькі підходи» ще у лютому
2019 р. 3
, однак завадив початок пандемії
COVID-19. Тож зрештою після проведення кон-
ференції, хоч і в новому для нас тоді онлайн-фор-
маті, всі випромінювали оптимізм: «Ми поділяє-
мо сподівання професора Якуба Садовського,
які він висловив під час своєї доповіді, стосовно
того, що так само, як на початку карантину, пе-
ренесення нашого заходу стало першим сигна-
лом того, що світ занурюється у зміни, так,
зрештою, і проведення нашої конференції після
низки перенесень, ознаменувало початок пози-
тивних змін та подолання труднощів» 4.
Тоді ми навіть уявити не могли, що підготов-
ка збірника за матеріалами конференції затяг-
неться на наступні 2,5 року через повномасш-
табну війну, яка розпочнеться з російських бом-
бардувань українських міст уранці 24 лютого
2022 р. Зрозуміло, що ця подія в усьому перевер-
шила виклики пандемії. Адже тепер ішлося вже
про нашу фізичну спроможність — науковців,
дослідників, гуманітаріїв — займатися тим, до
чого ми покликані: проводити дослідження, пи-
сати статті, укладати збірник... А тому роботу
над збірником ми змогли відновити лише влітку
2022 р., уже здобувши досвід виживання —
і суто у фізичному сенсі, і в науковому — в умо-
вах повномасштабної війни.
Вагомим став і виклик епістемологічний,
пов’язаний із темою конференції і збірки,
з предметом нашого дослідження. Чи можемо
ми, чи маємо ми моральне право займатися ра-
дянською історією? Чи можемо ми прагнути до
розуміння численних аспектів феномену «ра-
дянського»? Чи можу я — як українка, як мама
трьох маленьких дітей, яких 24 лютого вивози-
ла з Києва, — долучатись до радянознавчих
студій, до вивчення держави, декларована спад-
коємиця якої розпочала війну, щоб позбавити
3 Див. огляд наукового семінару: Олександра Оберенко,
«Повсякдення, пам’ять і практики пристосування радянської
людини: дослідницькі й етичні виклики в радянських студіях
(огляд Міжнародного наукового семінару “Радянське «я» і ра-
дянське «ми»: історіографія, джерела, дослідницькі підходи”)»,
Наукові записки НаУКМА. Історичні науки 2 (2019): 56–58,
https://doi.org/10.18523/2617-3417.2019.2.56-58.
4 Тетяна Бородіна, «Конференція “Радянське «я» і радян-
ське «ми»” як важливий майданчик міждисциплінарної дискусії
про “радянське”», Україна Модерна. Нотатки-Архів, 6 квітня
2022, дата звернення 17 липня 2023, https://uamoderna.com/
event/konferencziya-radyanske-ya-i-radyanske-mi-yak-vazhlivij-
majdanchik-mizhdiscziplinarnoi-diskusii-pro-radyanske-korotkij-
oglyad-podii/.
моїх дітей, а з ними і мільйонів інших україн-
ських дітей, майбутнього? «Не можу залишити
осторонь Теодора Адорно про те, чи можлива
поезія після Аушвіцу, а відтак — поезія, наука,
та і власне нормальне життя після “Бучі”, гео-
графія якої сьогодні — вся Україна. Чи можуть
бути школи, виші, конференції, тексти?», — за-
питує у своїй рецензії на колективну моногра-
фію Олена Стяжкіна. Впевнена, ці запитання
у тій чи тій формі ставила перед собою біль-
шість дослідників і дослідниць, що працюють
у царині радянознавчих студій. Що є лише спе-
цифічним виявом тих запитань, що їх ставить
зараз перед собою українське суспільство: про
ставлення до радянського періоду, про радян-
ську спадщину, про російську мову. Те відтор-
гнення усього радянського, яке відбувається
зараз на численних рівнях — від особистого до
загальнонаціонального, є цілком природним
і очікуваним в умовах тієї війни, що її веде Ро-
сійська Федерація проти українців, проти цін-
ностей, на яких постала європейська культура
і цивілізація, проти гуманізму.
У таких умовах дослідники радянського,
українські автори й укладачі цього збірника
в той чи той момент постали перед вибором. Ви-
явити свою громадянську позицію, свою україн-
ськість, а тому «засудити» радянське, «відмежу-
вати» чітко історію українську від радянської
і не досліджувати останню як «імперіалістич-
ну», «репресивну», «тоталітарну», зрештою,
«не-свою»? Чи зберегти «ту благородну мрію»
своєї професії (за метафорою Пітера Новіка) 5
про можливість і необхідність пізнання, розу-
міння минулого, і радянського також? На ко-
ристь першого, в умовах війни, свідчить геть
усе. На користь другого, в умовах війни, —
майже нічого, окрім сутності власної професії
і знання минулого, минулих досвідів...
У другій половині 1940-х рр., в умовах «хо-
лодної війни» на Заході, передовсім у США,
постала нова дисципліна, що метою мала «пі-
знати ворога свого» у цій війні, «служити
і Марсу, і Мінерві, водночас долучатись до на-
ціональної безпеки і бути частиною академіч-
ного життя» 6. Совєтологія (саме таку назву
мала ця дисципліна) розвивалась упродовж на-
ступних десятиліть як під впливом змін у Хо-
лодній війні, політичній кон’юнктурі й інтелек-
туальній атмосфері на Заході, так і під впливом
5 Див.: Peter Novick, That Noble Dream: The “Objectivity
Question” and the American Historical Profession (Ideas in con-
text) (Cambridge: Cambridge University Press, 1988).
6 David C. Engerman, Know Your Enemy: The Rise and Fall of
America’s Soviet Experts (Oxford: Oxford University Press, 2011), 1.
Шліхта Н. В. Чи варто і навіщо займатись радянською історією? 23
змін у західній гуманістиці, методологічних
викликів другої половини ХХ — початку
ХХІ ст., врешті, залежала від ступеня закрито-
сті чи відкритості (пост)радянського просто-
ру 7. І зазнала досить суттєвих змін і трансфор-
мацій: від інструменту ідеологічного протисто-
яння в Холодній війні, сфокусованого винятково
на предметі «дослідження» (у цьому випадку
це слово треба обов’язково брати в лапки) і
само ізольованого від революційних змін у за-
хідній гуманістиці, до широкого дослідницько-
го поля, тісно інтегрованого в західну академіч-
ну спільноту, чиї представники мають найнові-
ший методологічний інструментарій, пишуть
трендові тексти і є авторитетними публічними
інтелектуалами.
Попри такі парадигмальні зміни в совєтоло-
гії, твердження Девіда Енґермана про те, що ра-
дянознавче «поле було російським у багатьох
сенсах» 8, є не лише історичною констатацією,
а й також відображає сучасний стан речей. Безу-
мовним індикатором останнього є полемічна
стаття однієї з найавторитетніших сучасних
совєтологинь Шейли Фіцпатрик, яка у березні
2022 р. виступила проти «культури заперечення»
Росії в західних медіа 9. Аргументи австралій-
ської дослідниці, зрозуміло, викликали негайну
і гостру реакцію з українського і проукраїнсько-
го боку. У своїй статті «Казус Шейли Фіцпатрик.
Де закінчується совєтологія і починається росій-
ська пропаганда», Віталій Михайловський дуже
влучно резюмував: «Давня традиція цієї спеціа-
лізації (совєтології. — Н. Ш.) — бачити все
очима Москви» 10. У статті авторові йшлося про
наслідки такої «традиції», про те, що «потужні
окуляри совєтолога хороші, коли ти вивчаєш від-
далені в часі події. Натомість у роботі над осмис-
ленням сучасності вони безпорадні, та ще
й мають надто збитий фокус, суголосний із ро-
7 Докладніше про ці розвитки див.: Наталія Шліхта, «За-
хідна совєтологія в пошуках себе і предмета дослідження (сере-
дина 1940-х – початок 2000-х рр.)», в Docendo discimus — На-
вчаючи вчимося. Методологія нових ділянок історичного
знання та її впровадження у навчальні практики. До 25-річчя
кафедри історії НаУКМА, упоряд. Наталя Яковенко, Степан
Бліндер; наук. ред. Наталя Яковенко (Київ: Дух і Літера, 2020),
107–123.
8 Engerman, Know Your Enemy, 153.
9 Sheila Fitzpatrick, “Will ostracising Russia bring about an
end to the war in Ukraine? The Western media’s narrative might be
morally satisfying, but it could prove counterproductive”, ABC,
21 March 2022, accessed 17 July 2022, https://www.abc.net.au/reli-
gion/sheila-fitzpatrick-anti-russian-rhetoric-and-western-
media/13805488.
10 Віталій Михайловський, «Казус Шейли Фіцпатрик. Де
закінчується совєтологія і починається російська пропаганда»,
Український тиждень, 29 квітня 2022, дата звернення 18 липня
2023, https://tyzhden.ua/kazus-shejly-ttspatryk-de-zakinchuietsia-
sovietolohiia-i-pochynaietsia-rosijska-propahanda/.
сійською пропагандою» 11. Я ж хочу поставити
питання про її причини.
Той факт, що «радянознавче поле стало ро-
сійським у багатьох сенсах», це аж ніяк не істо-
рична випадковість. Адже біля витоків совєтоло-
гії були російські історики-емігранти, які, в умо-
вах існування Залізної завіси, а тому
джерельного голоду, повної неготовності до
стратегічної переорієнтації на нового «тоталі-
тарного ворога» (йшлося про незнання мови,
брак знання про СРСР, що мало цікавив західні
дослідницькі осередки у міжвоєнний період,
брак методології дослідження тощо), за визна-
ченням, ставали авторитетами, які мали монопо-
лію на «правдиву інформацію», а тому могли
транслювати власне уявлення і про радянську
історію, і про російську загалом. Олександр Ав-
рамчук так визначає «корені ілюзій» — як тран-
сльованих у західних радянознавчих студіях
упродовж наступних десятиліть, так і тих, що
висловлюють західні інтелектуали від початку
російсько-української війни:
Хоч як це парадоксально, «батьками-засновни-
ками» американської совєтології були росій-
ські емігранти. Михайло Карпович — між
іншим, учень Василя Ключевського — стояв
у витоків кафедри російської історії у Гарвар-
ді; Георгій Вернадський очолив кафедру
у Єльському університеті, а ексглава Тимчасо-
вого уряду Олександр Керенський викладав
у Каліфорнійському університеті. Всі вони
виховали цілу плеяду американських інтелек-
туалів і, ясна річ, вплинули на їхнє сприйняття
Росії (не забуваймо, що совєтологи переважно
дивилися на СРСР як на «російську» монона-
ціональну державу). Російський «інтелекту-
альний десант» переконував американців, що
«ненависний комунізм» не слід ототожнювати
з державою Пушкіна і Достоєвського. Зовсім
навпаки — більшовицький епізод — це лише
викривлення російської історії, випадковість,
злощасний збіг обставин 12.
Подальші розвитки дисципліни аж ніяк не
сприяли зникненню цих «ілюзій». Тут уже свою
роль відіграв характер радянської держави.
Коли, в умовах хрущовської «розрядки», відбу-
лось «привідкриття» Залізної завіси і радянські
архіви і бібліотеки вперше стали хоча б міні-
мально доступними для західних дослідників,
останні могли потрапити хіба що в Москву й Ле-
нінград. Та й працювати там з обмеженим колом
11 Там само.
12 Олександр Аврамчук, «Про великі ілюзії, або Деякі пара-
докси американської совєтології», День, 11 серпня 2016, дата
звернення 18 липня 2023, https://m.day.kyiv.ua/article/istoriya-i-
ya/pro-velyki-ilyuziyi.
24 ISSN 2617-3417. Наукові записки НаУКМА. Історичні науки. 2023. Том 6
джерел — винятково російською мовою 13. Тен-
денція зберіглась і в наступні десятиліття, і після
розпаду СРСР. «Архівна революція», коли, за
визначенням Вальтера Лакера, «одкровення
гласності пролили світло майже на кожен аспект
радянського життя» 14, стосувалась першочерго-
во відкриття російських центральних і регіо-
нальних архівів. Описуючи розвитки совєтології
після 1991 р., Лінн Віола акцентує на встанов-
ленні контактів і розвитку співпраці з дослідни-
ками з колишнього Радянського Союзу. Це, на її
переконання, на новий рівень виводило критич-
ний джерелознавчий аналіз, зважаючи на розу-
міння останніми характеру джерел і вміння їх
інтерпретувати 15. Тут варто лише уточнити, що
і в цьому випадку йшлося переважно про росій-
ських науковців, російські дослідницькі центри
й університети, спільні проєкти з російською
стороною тощо. Наскільки в таких умовах захід-
ні совєтологи могли позбутися «російської приз-
ми», крізь яку звикли дивитись на радянську
історію, а тому продовжували дивитись і на
пострадянську дійсність? Запитання звучить до-
сить риторично.
А що ж українські діаспорні дослідники?
В який спосіб вони долучались до розвитку
знання про Радянський Союз на Заході? Певною
мірою спрощуючи складну історію розвитку
української академічної діаспоріани у Північній
Америці 16, можемо все ж визначити основну
ідею. Петро Саварин, один із батьків-засновни-
ків Канадського інституту українських студій
(CIUS), висловив її так: «Будь-яка “асоціація”
з так званими “славістичними”, чи, навіть біль-
ше, “радянськими”, студіями тільки дратувала
мене» 17. «Вихід із еміграційного гетто», «подо-
лання інтелектуального консерватизму», врешті,
«інтегрування до західної академічної спільно-
ти», як визначав Омелян Пріцак завдання засно-
ваного 1973 р. Українського наукового інституту
Гарвардського університету (HURI) 18, аж ніяк
не передбачали конкурентного впливу на розви-
13 Див. спогади совєтологів про такі дослідницькі візити:
Sheila Fitzpatrick, A Spy in the Archives: A Memoir of Cold War
Russia (London and New York: I. B. Tauris, 2015); Lewis H. Siegel-
baum, Stuck on Communism: Memoir of a Russian Historian (Ithaca
and London: Cornell University Press, 2019), 37–51.
14 Цит. за: Donald J. Ralegh, “Doing Soviet History: The Im-
pact of the Archival Revolution”, Russian Review 61 (1) (2002): 17.
15 Lynne Viola, “The Cold War in American Soviet Historiography
and the End of the Soviet Union”, Russian Review 61 (1) (2002): 32.
16 Комплексний огляд цих розвитків подав у своїй статті
Володимир Кравченко: Volodymyr Kravchenko, “The Canadian
Institute of Ukrainian Studies: Foundations”, East/West: Journal of
Ukrainian Studies 6 (1) (2019): 9–49, дата звернення 18 липня
2023, https://doi.org/10.21226/ewjus474.
17 Цит. за: Там само, 26.
18 Докладніше див.: Там само, 13–15.
ток совєтології. Не йшлося про те, щоб запропо-
нувати західним совєтологам інакшу — не-ро-
сійську — призму, крізь яку дивитися на Радян-
ський Союз. Через це свідоме відмежування
розвитки українських студій на Заході не могли
і фактично не вплинули на розвиток радянознав-
чих студій.
Який висновок можна зробити з цього екс-
курсу в минуле радянознавчих досліджень? Нині
ми спостерігаємо тектонічні зміни в ставленні
до всього, що раніше окреслювали виключно як
«радянське» і «пострадянське» (а тому, зазвичай,
бачили «сферою впливу Росії»), з боку західного
політикуму, публічних інтелектуалів, громад-
ськості, спостерігаємо щирий інтерес до всього
українського у світі, й академічному також.
А тому маємо не втратити цієї можливості
і спробувати змінити наявний стан речей — ро-
сійськоцентризм — у радянознавчих студіях, за-
пропонувати «інакшу» призму дослідження ра-
дянського.
Саме таке розуміння і стало тим основним
аргументом, що переважив зазначені вище ва-
гання і змусив мене, мою колегу Тетяну Бороді-
ну та всіх наших авторів повернутися до роботи
над колективною монографією і завершити її.
Олена Стяжкіна у згаданій рецензії говорить
і про суспільну затребуваність нашого довготри-
валого міждисциплінарного осмислення фено-
мену «радянського»: «Власне, ця збірка — про
власний голос та роботу із минулим, яку ми
маємо робити не тільки в історичному, але
й у широкому суспільному сенсі».
Анонсована колективна монографія, публіка-
ція якої стала можливою завдяки щедрій під-
тримці Канадського інституту українських сту-
дій, складається з 21 дослідницької статті
й містить також репліки Іллі Гєрасімова, Оксани
Кісь та Сергія Плохія, висловлені під час диску-
сії «До 30-ліття розвалу СРСР. Радянське минуле
і радянська спадщина: підходи до вивчення та
можливості подолання». Окрім українських ав-
торів і авторок, до проєкту долучились також
науковці з США та Польщі. Історики, літерату-
рознавці, мистецтвознавці, музеєзнавці, філосо-
фи й економісти презентують результати влас-
них досліджень, об’єднані у дві тематичні ру-
брики — «Людина в радянській державі:
Пропагований ідеал, механізми творення, реалії
повсякдення» та ««Нова культура»: Проєкти та
їх втілення. Спадщина і вивчення». Сподіває-
мось, що наша колективна монографія знайде
своїх читачів і стане нашим маленьким кро-
ком — пропозицією української перспективи у
дослідженні радянського минулого.
Шліхта Н. В. Чи варто і навіщо займатись радянською історією? 25
Avramchuk, Oleksandr. “Pro velyki iliuzii, abo Deiaki paradoksy
amerykanskoi sovielohii”. Den’. 11 August 2016. Accessed
18 July 2023. https://m.day.kyiv.ua/article/istoriya-i-ya/pro-ve-
lyki-ilyuziyi.
Borodina, Tetiana, “Konferentsiia ‘Soviet ‘I’ and Soviet ‘We’ be-
tween Ideology and Reality’ iak vazhlyvyi maidanchyk mizh-
dystsyplinarnoi dyskusii pro ‘radianske’”. Ukraina Moderna.
Notatky-Arkhiv, 6 April 2022. Accessed 17 July 2023. https://
uamoderna.com/event/konferencziya-radyanske-ya-i-radyan-
ske-mi-yak-vazhlivij-majdanchik-mizhdiscziplinarnoi-disku-
sii-pro-radyanske-korotkij-oglyad-podii/.
Engerman, David C. Know Your Enemy: The Rise and Fall of Ameri-
ca’s Soviet Experts. Oxford: Oxford University Press, 2011.
Fitzpatrick, Sheila. A Spy in the Archives: A Memoir of Cold War
Russia. London and New York: I. B. Tauris, 2015.
— — —. “Will ostracising Russia bring about an end to the war in
Ukraine? The Western media’s narrative might be morally satis-
fying, but it could prove counterproductive”. ABC. 21 March
2022. Accessed 17 July 2022. https://www.abc.net.au/religion/
sheila-fitzpatrick-anti-russian-rhetoric-and-western-me-
dia/13805488.
Ieremeeva, Kateryna, “Na shliakhu tvorennia novykh naratyviv pro
radianske: ohliad Mizhnarodnoi konferentsii ‘Soviet ‘I’ and
Soviet ‘We’ between Ideology and Reality’ (June 24–26,
2021)”. Historians.in.ua. 11 August 2021. Accessed 17 July
2023. https://www.historians.in.ua/index.php/en/institutsiji-is-
torichnoji-nauki-v-ukrajini/2878-katerina-eremeeva-na-
shlyakhu-tvorennya-novikh-narativiv-pro-radyanske-oglyad-
mizhnarodnoji-konferentsiji-radyanske-ya-i-radyanske-mi-
mizh-ideologieyu-i-realnistyu-24-26-chervnya-2021-roku.
Kravchenko, Volodymyr. “The Canadian Institute of Ukrainian
Studies: Foundations”. East/West: Journal of Ukrainian
Studies 6 (1) (2019): 9–49. Accessed 18 July 2023. https://doi.
org/10.21226/ewjus474.
Mykhailovsky, Vitalii. “Kazus Sheily Fitzpatrick. De zakinchuiet’sia
sovietolohiia i pochynaiet’sia rosiiska propohanda”. Ukrainsky
tyzhden’. 29 April 2022. Accessed 18 July 2023. https://tyzh-
den.ua/kazus-shejly-ttspatryk-de-zakinchuietsia-sovietolohi-
ia-i-pochynaietsia-rosijska-propahanda/.
Novick, Peter. That Noble Dream: The “Objectivity Question” and
the American Historical Profession (Ideas in context). Cam-
bridge: Cambridge University Press, 1988.
Oberenko, Oleksandra. “Povsiakdennia, pamiat’ i praktyky prysto-
suvannia radianskoi liudyny: doslidnytski i etychni vyklyky
v radianskykh studiiakh (ohliad Mizhnarodnoho naukovoho
seminaru ‘Soviet ‘I’ and Soviet ‘We’: Historiography, Sources,
Research Approaches)”. NaUKMA Research Papers. His-
tory 2 (2019): 56–58, https://doi.org/10.18523/2617-
3417.2019.2.56-58.
Ralegh, Donald J. “Doing Soviet History: The Impact of the Archi-
val Revolution”. Russian Review 61 (1) (2002): 16–24.
Shlikhta, Natalia. “Zakhidna sovietolohiia v poshukakh sebe i pred-
metu doslidzhennia (seredyna 1940-kh — pochatok 2000-kh rr.)”.
In Docendo discimus — Navchaiuchy vchymosia. Metodolohiia
novykh dilianok istorychnoho znannia ta ii vprovadzhennia u
navchal’ni praktyky. Do 25-richchia kafedry istorii NaUKMA,
ed. by Natalia Yakovenko, compl. by Natalia Yakovenko and
Stepan Blinder, 107–123. Kyiv: Dukh i Litera, 2020.
Siegelbaum, Lewis H. Stuck on Communism: Memoir of a Russian
Historian. Ithaca and London: Cornell University Press,
2019.
Viola, Lynne. “The Cold War in American Soviet Historiography
and the End of the Soviet Union”. Russian Review 61 (1)
(2002): 25–34.
Bibliographic References
N. Shlikhta
IS SOVIET HISTORY WORTH DOING AND WHY?
This text-reection is about the appropriateness and importance of studying Soviet history, the impetus
for writing which was the work on the conference volume “Soviet ‘I’ and Soviet ‘We’ between Ideology and
Reality.”
The author shares the reservations that arose in her, as well as in other Soviet researchers, with the be-
ginning of the full-scale Russo-Ukrainian war; she writes about the challenges they faced. A look back at
the history of the emergence and development of Sovietology in the West and an analysis of the “lessons of
the past” lead her to the conclusion that it is worth studying Soviet history. She moreover concludes that
Ukrainian academia has currently a unique opportunity to overcome the Russian-centrism of Soviet studies
and nally oer a “dierent” — Ukrainian — perspective of seeing Soviet history for its own as well as
international audience.
Keywords: Soviet studies, Sovietology, Ukrainian history, Russo-Ukrainian war.
Матеріал надійшов 05.06.2023
Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0)