Content uploaded by Kostiantyn Pavlov
Author content
All content in this area was uploaded by Kostiantyn Pavlov on Jun 28, 2023
Content may be subject to copyright.
ГО «ІНСТИТУТ ЕКОНОМІЧНИХ ТА ЕКОЛОГО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ»
EUROPEAN INSTITUTE OF FURTHER EDUCATION, (Словацька Республіка)
EASTERN EUROPEAN DEVELOPMENT AGENCY, (Словацька Республіка)
VYSOKÁ ŠKOLA DANUBIUS, (Словацька Республіка)
UNIVERSITY OF ECONOMY IN BYDGOSZCZ, (Республіка Польща)
UNIVERSITY OF NARYLAND, COLLEGE PARK, (USA)
WO'JT OF GMINA GROMADSKA, (Республіка Польща)
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ, ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА МАРКЕТИНГУ,
ВНУ ім. Лесі Українки)
VIІ МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНКА КОНФЕРЕНЦІЯ
"ПРОБЛЕМИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО, ЕКОЛОГО-
ЕНЕРГЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
УКРАЇНИ ТА ЇЇ РЕГІОНІВ
В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ"
(01 червня 2023 р., м. Івано-Франківськ – Луцьк, УКРАЇНА)
Збірник тез
Івано-Франківськ – Луцьк
2023
УДК 330.341.1(477):[316.47:502:620.9:34
Рекомендовано до друку науково-технічною радою
ГО «Інститут економічних та еколого-енергетичних досліджень»
(Протокол № 5 від 05.06.2023 р.).
Рецензенти:
Чорний Роман – доктор економічних наук, професор,
директор Нововолинського навчально-наукового інституту
економіки та менеджменту, Західноукраїнський національний
університет.
Рейкін Віталій – доктор економічних наук, професор, доцент
кафедри менеджменту та адміністрування, Волинський
національний університет імені Лесі Українки.
Проблеми раціонального використання соціально-
економічного, еколого-енергетичного потенціалу України та
її регіонів в умовах воєнного стану: матеріали VІІ Міжнародної
науково-практичної конференції ГО «ІЕЕЕД», (01 червня 2023 року),
Івано-Франківськ – Луцьк : ФОП Мажула Ю.М., 2023. 166 с.
ISBN 978-617-8279-13-4
В даному видані розміщено вибрані праці, що за змістом своїм
розкривають наступну проблематику: соціально-економічний
потенціал України в умовах воєнного стану; екологічний потенціал
України в умовах воєнного стану; енергетичний потенціал України
в умовах воєнного стану; підприємництво в Україні за умова
воєнного стану; маркетингові процеси забезпечення стабілізації
держави в умовах воєнного стану; фінансово-інвестиційна
стабілізація держави в умовах воєнного стану; публічне
управління, адміністрування в умовах воєнного стану.
ISBN 978-617-8279-13-4
© ГО «ІЕЕЕД», 2023
© Автори публікацій, 2023
3
ЗМІСТ
РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ
В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
Федашко Т., Гупало В., Новосад Д. SYNERGISTIC STRATEGY
FOR THE IMPLEMENTATION OF METHODOLOGICAL APPROACHES
TO THE STUDY OF SOCIAL AND ECONOMIC SYSTEMS
6
Данилюк Т., Голубчук І., Освіцінський Б. BASICS OF
RESOURCE CONSERVATION IN UKRAINE: ECONOMIC ASPECT
AND INTERNATIONAL EXPERIENCE
16
Павлова О. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОЦЕСИ В
УКРАЇНІ З ПОЗИЦІЇ НАУКОВЦЯ М.П. ДРАГОМАНОВА
25
Гречишкіна Т. СУЧАСНІ ТЕОРІЇ МОТИВАЦІЇ ЗА УМОВ
КРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ
34
Петровський А. СТАЛИЙ РОЗВИТОК. ІСТОРІЯ, ЦІЛІ ТА
ЗНАЧЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ
37
Павлов К., Семенов Н. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ
АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОГО ЖИТЛА ДЛЯ ВИМУШЕНО
ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ
40
Павельчук О. ВДОСКОНАЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО
ЗАКОНОДАВСТВА В СИСТЕМІ ОСВІТИ: ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД
43
Yakymchuk А., Iakovleva J. THE DEVELOPMENT OF
CIRCULAR GREEN ECONOMY IN THE CONTEXT OF
GLOBALIZATION
47
РОЗДІЛ 2. ЕКОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ
В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
Белова А., Журавська Н., Кокозей О., Журавський Д.
ДЕТЕРМІНАНТИ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
ТЕХНО-ПРИРОДНИХ СИСТЕМ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ
51
Павлов К. ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ТА
ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ
ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ
54
Гріщенко А. ОСОБЛИВОСТІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
ХЛІБОПЕКАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ В УМОВАХ
ВОЄННОГО СТАНУ
61
Гудков О. ПОТЕНЦІАЛ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ
УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
65
Журавська Н., Белова А., Поважнюк О. ЕКОЛОГО-
ОРІЄНТОВАНА РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ
ПОШКОДЖЕНОЇ ІНФРАСТРУКТУРНИХ ОБ’ЄКТІВ
71
Ласкаєв О. ВПЛИВ ВОЄННОГО СТАНУ НА ЕКОЛОГІЧНИЙ
ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ
75
Лизогуб О. ЕКОЛОГІЧНІ ЗАГРОЗИ, СПРИЧИНЕНІ
79
4
ВОЄННИМ СТАНОМ В УКРАЇНІ
Іванюта С., Якушенко Л. ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ РОСІЙСЬКОЇ
ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ
82
РОЗДІЛ 3. ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ
В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
Матійчук Л. TRENDS IN THE FORMATION OF
IDENTIFICATION VALUES FOR THE STATE OF THE
ELECTRICITY MARKET IN UKRAINE
86
Тимчишак А., Держай Н., Шульгач Н. MONITORING
PROCESSES IN SOCIO-ECONOMIC SYSTEMS:
ORGANIZATIONAL AND ENERGY ASPECT
96
Божанова В., Кононова О. THE LEVEL OF RENEWABLE
ENERGY IMPLEMENTATION WITHIN THE TOTAL USE OF
ENERGY RESOURCES AND GDP OF COUNTRIES
106
Шабала О. ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РИНКУ
АЛЬТЕРНАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД
109
РОЗДІЛ 4. ПІДПРИЄМНИЦТВО УКРАЇНИ
ЗА УМОВ ВОЄННОГО СТАНУ
Бортник А., Остапчук М. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ
ВЕДЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ В
УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
112
Павлова О., Солтис О. АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ, СИСТЕМА
МОТИВАЦІЇ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ГАЛУЗІ
118
Бабич Н., Буняк Н. CИСТЕМА АНТИКРИЗОВОГО
УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
122
Бендасюк О. РОЛЬ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВО
В СТАЛОМУ СІЛЬСЬКОМУ РОЗВИТКУ: ФОРМИ ТА ПЕРЕВАГИ
125
Бондарчук Н., Буняк Н. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ
БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА
128
Гріщенко А. ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ХЛІБОПЕКАРСЬКИХ
ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ
130
Снитюк Б., Буняк Н. МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА
134
РОЗДІЛ 5. МАРКЕТИНГОВІ ПРОЦЕСИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
СТАБІЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
Красневич О., Марчук В. РИЗИКИ ТА ЗАГРОЗИ ДЛЯ
МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ В СФЕРІ НЕРУХОМОСТІ
ЗА УМОВ ВОЄННОГО ЧАСУ
136
Булик О. ВПЛИВ ВІЙНИ В УКРАЇНІ НА ДЕФОРМАЦІЮ
ВІТЧИЗНЯНОГО ТА СВІТОВОГО МАРКЕТИНГУ
141
5
РОЗДІЛ 6. ФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА СТАБІЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВИ
В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
Загреба І. РОЛЬ РИНКУ ДЕРЖАВНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ У
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАКРОФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ
145
Огородник О., Глущенко Я. ON THE INVESTMENT
POTENTIAL OF UKRAINE
159
Павлов К., Шульгач Н. ЗАЛУЧЕННЯ ФІНАНСІВ ДЛЯ
БУДІВНИЦТВА МЕРЕЖІ ОВОЧЕСХОВИЩ НА ТЕРИТОРІЇ
УКРАЇНИ
152
РОЗДІЛ 7. ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ, АДМІНІСТРУВАННЯ
В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ‘
Милько І. СИСТЕМА РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ ЯК
СКЛАДОВА САМОМЕНЕДЖМЕНТУ
154
Yakymchuk A., Pochodaj J. SMART CITIES: HARNESSING
TECHNOLOGY FOR SUSTAINABLE DEVELOPMENT
157
Салманов С. Наукові підходи до питання удосконалення
кадрової політики у сфері публічного управління
161
6
РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ В
УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
Тарас ФЕДАШКО
аспірант кафедри економіки підприємництва та маркетингу
Волинського національного університету імені Лесі Українки
taraskoo@gmail.com
Володимир ГУПАЛО
аспірант кафедри економіки підприємництва та маркетингу
Волинського національного університету імені Лесі Українки
gvova0100@gmail.com
Дарина НОВОСАД
аспірант кафедри економіки підприємництва та маркетингу
Волинського національного університету імені Лесі Українки
novosaddarina3@gmail.com
SYNERGISTIC STRATEGY FOR THE IMPLEMENTATION OF
METHODOLOGICAL APPROACHES TO THE STUDY OF SOCIAL
AND ECONOMIC SYSTEMS
A significant number of scientific publications by Ukrainian and
foreign scholars are devoted to the problem of analyzing socio-
economic systems as a civilizational framework for economic
development, and there are many analytical documents,
considerations, assumptions, etc. However, the changes in
organizational and legal forms and management methods in macro and
micro systems are focused mainly on the European development
scenario and therefore require clarification and specification of
methodological components.
Many scholars and researchers have already considered some
methodological approaches to analyzing synergies in the development
of socioeconomic systems.
Social constraints should be harmonized with the country's
economic potential to ensure stable socio-economic development.
Therefore, an important vector of Ukraine's development should be to
increase competitiveness through the optimal level of socio-economic
orientation. Under such conditions, it is envisaged to solve several
outlined tasks to understand the socio-economic system [1].
This concept is exceptionally capacious since systematicity
determines the complex dynamic interaction of seemingly isolated
processes: production, distribution, exchange, and consumption of
goods and services in the country. The epicenter of the socio-economic
7
system is human resources, which ensure appropriate communication
in the social environment, realizing the needs and demands of people.
All components of the socio-economic system interact with each other
through appropriate connections and generate appropriate synergies
through self-organization.
Most scholars agree that synergetics, as a modern paradigm of
evolution, is generally focused on the processes of modeling and
forecasting that will take place in dynamic socio-natural systems.
Guided by appropriate methodological approaches, synergetics can
ensure the achievement of a separate state of society capable of saving
energy, minimizing losses, etc.
Synergetics is an interdisciplinary vector of scientific research
development, manifested in the definition of a whole range of
structurally interrelated tools, methods, approaches, and hypotheses
under conditions of ordered structures in systemic formations of
coherence in the language of their interaction and integrity. In
particular, it synthesizes the efforts of business entities to apply
methods of some regions of activity in fundamentally different
industries. In addition, synergetics form a particular system of views
on the multifaceted dimension of processes or phenomena designed to
obtain original and necessary scientific and practical effects.
The synergistic process involves considering the peculiarities of
crisis, risk, and probability of success theories. Synergism [Greek: joint
action] is the system's response to the combined effect of several
components, provided that the generalized effect of the action exceeds
the personal impact. In other words, synergistic nature results from
the combined action of several factors when each alone cannot provide
the desired effect. In a broad sense, the synergistic effect will be
obtained as a result of increasing the combination's efficiency and
integrating individual components into a single integrated system
through the emergence effect [17, 28].
The category of "synergetics" (from the Greek "more syn- geia" -
"joint," "acting in concert") was proposed in the early 70s of the
twentieth century by Hermann Hacken in his report "Cooperative
Phenomena in Strongly Non-Equilibrium and Non-Physical Systems."
Hermann Hacken worked at the University of Stuttgart as the Institute
for Synergetics and Theoretical Physics director. He was also the
editor-in-chief of the journal Synergetics. His research areas included
physics, chemistry, biology, economics, and sociology. As a result of
his observations, the scientist noticed processes of high
structuredness and self-organization in various systems, manifested
through a small amount of variability without regard to the socio-
economic systems themselves [28].
8
H. Hacken defines the essence of synergetics in the manifestation
of the following features:
- a homogeneous system that includes a certain number of
interconnected components.
- each component of the system is influenced by external and
internal factors, which generally characterize the instability and
unpredictability of the structure.
- when functioning efficiently, it is possible to obtain the
maximum possible positive result of the system rather than each of the
components individually.
In this direction, we should consider G. Shevtsova's views on
managing socio-economic systems, which are based on the variability
of the external environment. This refers to the possibility of choosing
numerous alternative methods and tools for managing socio-economic
systems, which will only sometimes provide an effective result [33].
Under these conditions, the scientist recommends applying
certain principles and tools of the synergistic theory.
Researcher V. Reshetylo, studying the application of a variety of
methodological approaches, believes that the study of the nature, type,
and consequences of irregular effects that exist in socio-economic
systems will allow us to understand the course of economic processes
within them from the individual to the national level [31].
In addition, the author draws attention to the fact that economic
synergetics not only studies complex and diverse socio-economic
systems but also forms the direction and methods of calculating the
relevant phenomena and processes through economic and
mathematical models. Therefore, economic synergetics is a system-
forming means of establishing new socio-economic structured
formations through the macroeconomic interaction of elements,
subjects, and objects in the internal environment.
According to his belief, socio-economic systems are complicated
to evaluate in terms of methodology, so the most appropriate
methodology would be a scientific analysis, which is actively used in
studies of economic synergy [31].
The views of one of the founders of synergistic economics, V.B.
Zang, are oriented to the fact that traditional theoretical economics
usually operates only with static and stable economic systems [34].
Under such conditions, unstable or irregular fluctuations are
considered random or rare phenomena, as in the basic theoretical
scientific worldview, they are considered random phenomena. A
synergistic approach should be applied for dynamism and an
appropriate objective methodological explanation of the management of
socio-economic systems. Synergetic economics appropriately
emphasizes the combination of absolute opposites: linearity and
9
nonlinearity, stability and instability, and sustainability and structural
variability of socio-economic systems.
S.V. Kolomiets and V.M. Tarasevych argue that the synergistic
economy is a highly self-organized open, nonlinear dissipative system
that develops under the condition of intensive interaction between its
elements in the mode of active metabolism, synthesis of direct and
reverse links, the unpredictability of the external environment,
hereditary prerequisites and created economic choice [2, 3, 32].
Researcher S. Kolomiyets argues that socio-economic
development is a complex, dynamic process but effective under the
condition of synergistic effect [2, 3].
Researcher O.V. Lysenko, studying synergies, identifies the following:
scale effect, integration effect, integrated advantage effect, and
conglomerate effect. The scale effect is a consequence of the activities of
large business structures when there is a reduction in the total costs of the
enterprise by using additional resource opportunities [16].
Integration is the effect of cooperation between different units
during the production, commodity, and cash flows. Under such
conditions, wholesale trade plays a significant role. The conglomerate
effect involves the dispersion of threats and risks among all business
units and the development of a standard anti-crisis growth policy.
Under such conditions, combining efforts will achieve synergies in
management, sales, savings, energy efficiency, investment, etc.
At the same time, it is necessary to outline the essential meaning
of economic synergy. This is a line of activity in modern economic
concepts focused on developing socio-economic systems in an unstable
socio-economic environment. The expected synergistic effect depends
on the degree of efficiency of social processes in the national economy.
The economy's structure includes relevant subsystems, such as
industries and sectors, and isolated business entities. A special place
in the economy belongs to the socio-economic system, which organizes
through the interaction of subjects and objects in the social,
organizational, and economic environment and is characterized by its
integrity. The integrity of the system means that each component, in
synchronization with other objects and subjects, harmonizes efforts to
achieve common goals. Therefore, it is essential to combine the
economy's integrity with its management process. Otherwise, when
there is a lack of coordination of socio-economic interests and tools for
achieving goals, there is an imbalance between the components of the
system that does not favor the state's development priorities.
A particular hierarchy or subordination characterizes the
socioeconomic system. The enterprise economy is a part and a lower order
of the city economy, which in turn is part of a higher order system - it is a
subsystem in a higher order system - in the regional economy and then in
10
the national and global socio-economic systems. It should be noted that
each component is already a system in its own right.
Another feature of the socio-economic system is complexity and
emergence. The concept of complexity requires some authorial
clarification. The socio-economic system's complexity means the
structure's variability and interrelationships between the system's
components, which impact business entities and the entire structure.
In addition, socio-economic systems have several interconnected direct
or reverse economic relationships. These links are usually formed by
information, communication, legal, organizational, sales, production,
intermediary, and other network interactions.
As for emergence, this concept encompasses the understanding of
the existence of specific features of a system that are not the result of
the essential characteristics of the system but, in an exogenous
manifestation, are the effect of a combination of the group or multiple
influences. As a rule, analyzing these systems causes specific
difficulties in calculation and identification.
A more thorough understanding of the essence of socio-economic
systems is found in their properties, which include
- the transience and variability of economic processes, changes in
measurement parameters and indicators, and the influence of various
factors of internal and external origin;
- the variegated nature of economic phenomena and processes
through the use of several statistical research methods, which
complicates forecasting processes;
- the ability to self-organize and coordinate joint efforts between
system components;
- widespread use of elements of some subsystems as part of the
functioning of other subsystems;
- availability and multidimensionality of resources and
application in socio-economic systems.
Considering the peculiarities of a synergy of socio-economic
systems, we should highlight a relatively new economic interpretation
of their interaction. Here, a special place belongs to certain principles
that should be followed to obtain the desired synergy effect. Among
these principles are the following [5]:
- complexity of the behavior of business entities,
- consideration of the laws of self-development and self-
organization;
- evolutionary achievements in the direction of objectivity of the
socio-economic system development.
Today, the inadequate functioning of socioeconomic systems
characterizes current developments. In particular, this is a
consequence of the imbalance of economic processes in Ukraine:
11
- lack of practice in applying an appropriate management
approach in terms of macroeconomic measurement indicators;
- calculation of dynamic processes without taking into account
the index of inflationary changes, which does not allow for an objective
assessment of the level of economic growth;
- the imbalance between indicators of social and economic
development through the use of different methods;
- lack of effective decision-making mechanisms in case of
significant deviations in the social and economic positions of the state.
Список літератури
1. Войт Д.С. Удосконалення методичних підходів до
моніторингу рівня соціально-економічного розвитку України.
Агросвіт № 11, 2020, с. 90-98. URL:
http://www.agrosvit.info/pdf/11_2020/13.pdf
2. Коломієць С. Управління соціально-економічними
системами: синергетичний підхід. математичні методи, моделі та
інформаційні технології в економіці. Причорноморські економічні
студії. Випуск 51. 2020. С.215-220. URL:
http://bses.in.ua/journals/2020/51_2020/36.pdf
3. Коломієць С.В. Категорії синергетики в економічних
дослідженнях: нелінійність соціально-економічних систем. Вчені
записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Економіка і
управління. Том 31 (70). № 3, 2020. URL:
file:///Users/kostiantyn_pavlov/Downloads/34.pdf
4. Купчак В.Р., Павлова О.М,, Павлов К.В., Лагодієнко В.Р.
Формування та регулювання регіональних енергетичних систем:
теорія, методологія та практика : Монографія. Луцьк: СПД Гадяк
Жанна Володимирівна, друкарня «Волиньполіграф», 2019. 346 с.
URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/16582
5. Лисенко І.В. Якість як складова синергетичного ефекту
кластерного утворення. URL:
http://ir.stu.cn.ua/bitstream/handle/123456789/7952/Yakist%60%
20yak%20skladova%20sy%60nergety%60chnogo%20efektu%20klaster
nogo%20utvorennya.pdf
6. Матійчук L., Павлова O., Павлов K., & Шабала O. (2022).
Регулювання ефективності системи енергетичної безпеки в галузі
відновлювальної енергетики. Modeling the development of the
economic systems, (4), 39–48. URL:
https://doi.org/10.31891/mdes/2022-6-6
7. Матійчук L., Павлова O., Павлов K., & Шабала O. (2022).
Регулювання ефективності системи енергетичної безпеки в галузі
12
відновлювальної енергетики. Modeling the development of the
economic systems, (4), 39–48. URL:
https://doi.org/10.31891/mdes/2022-6-6
8. Матійчук Л.П., Новосад О.В., Павлова О.М. Державні та
ринкові шляхи регулювання системи енергетичної безпеки. "Наука і
техніка сьогодні", Серія "Економіка". Випуск № 5(5) 2022. С. 139-
152.
9. Павлов К.В., Павлова О.М., Ільїн Л.В., Зайчук К.А.
Регулювання соціально-економічної активності на регіональних
ринках туристичних послуг: монографія. Луцьк : СПД Гадяк Жанна
Володимирівна, друкарня «Волиньполіграф», 2021. 170 с. URL:
https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21743
10. Павлов К.В. Оцінка соціально-економічних особливостей
Столичного регіонального ринку житлової нерухомості в Україні.
Фаховий науково-практичний журнал «Причорноморські
економічні студії». 2019. №39. Ч.2. –. С. 42-47
11. Павлов К. В. Оцінка соціально-економічних особливостей
Східного регіонального ринку житлової нерухомості. Фаховий
науково-практичний журнал «Причорноморські економічні студії».
2019. №37. С. 132-141
12. Павлов К.В. Оцінка соціально-економічних особливостей
Північного регіонального ринку житлової нерухомості. Науковий
вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. Серія
Економічні науки. 2018. №2 (87). Полтава, ПУЕТ – С. 78–87.
13. Павлов К.В. Оцінка соціально-економічних особливостей
Центрального регіонального ринку житлової нерухомості України.
Економічний часопис Східноєвропейського національного
університету імені Лесі Українки : журнал. Луцьк : Вежа-Друк,
2018. № 2 (14). С. 89-99.
14. Павлов К.В. Оцінка соціально-економічних особливостей
Західного регіонального ринку житлової нерухомості України.
Економіка та суспільство. 2018. №15. URL:
http://economyandsociety.in.ua.
15. Павлов К.В. Регіональні особливості формування
конкурентних відносин між суб’єктами ринку житлової нерухомості
в Україні. Соціально-економічні проблеми сучасного періоду
України. ДУ “Інститут регіональних досліджень імені М.І.
Долішнього НАН України”. Львів, 2017. Вип. 4(126). С. 38-42. 88 с.
16. Павлов К.В., Садовська І.Б., Бояр А.О., Вербова О.С.,
Коваль М.О. Теоретико-методологічні засади регулювання
заийнятості населення Украıни. Український журнал прикладної
економіки та техніки. 2021. Том 6. № 4. С. 132-139. DOI:
https://doi.org/10.36887/2415-8453-2021-4-15
13
17. Павлова О.М., Павлова К.В., Куденьчук А. Територіальні
аспекти дослідження поняття соціально-економічного розвитку
регіону. Економічний часопис Волинського національного
університету імені Лесі Українки: журнал. Луцьк. 2021. №1(25). С.
6-15.
18. Павлова О.М., Павлова К.В., Куденьчук А. Територіальні
аспекти дослідження поняття соціально-економічного розвитку
регіону. Економічний часопис Волинського національного
університету імені Лесі Українки: журнал. Луцьк. 2021. №1(25). С.
6-15.
19. Павлова О., Павлов К., Стрішенець М. Cоціально-
економічне становище Заліщанщини у 1672-1699 роках. Науково-
краєзнавчий збірник «Гомін Віків». Випуск 5.2020. С.90-93.
20. Павлова , О., Павлов, К. ., Омельчук, Б., & Кучерява , О.
(2022). Формування системи управління якістю як чинника
конкурентоспроможності продукції підприємств аграрної галузі.
Innovation and Sustainability, (4), 193–201. URL:
https://doi.org/10.31649/ins.2022.4.193.201
21. Павлова О. М., Павлов К. В., Новосад О. В., Шабала О.
П. Особливості та перспективи розвитку водневих енергетичних
систем в регіонах України/ Міжнародний науковий журнал
"Інтернаука". Серія: "Економічні науки". 2022. №1. URL:
https://doi.org/10.25313/2520-2294-2022-1-7815
22. Павлова О. М., Павлов К. В., Новосад О. В., Шабала О.
П. Особливості та перспективи розвитку водневих енергетичних
систем в регіонах України. Міжнародний науковий журнал
"Інтернаука". Серія: "Економічні науки". 2022. №1.
URL: https://doi.org/10.25313/2520-2294-2022-1-7815
23. Павлова О., Третевич Д. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ
ЕКОНОМІКИ ШВЕЙЦАРІЇ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ. Актуальні
проблеми управління соціально-економічними системами:
матеріали VІІ Міжнар. наук.-практ. інтернет-конф., Луцьк, 17 груд.
2021 р., Луцьк: ІВВ Луцького НТУ, 2021. С.54-55.
24. Павлова О., Павлов К., Букорос Т. Воднева енергетика в
напрямі реформування енергетичних систем. Трансформація
національної та регіональної моделей економічного розвитку та
законодавства в умовах глобальних викликів: Збірник наукових
праць / відп. ред. Костянтин Павлов, Йозеф Затько, Олена
Павлова, Людмила Шостак. Європейський інститут додаткової
освіти, Підгайська, Волинський національний університет імені Лесі
Українки, Луцьк, 2021. 93 с.
25. Павлова О.М., Павлов К.В., Купчак В.Р. Конкурентне
регулювання з боку держави: зарубіжна та вітчизняна практика.
14
Фінанси, банківська система та страхування в Украіні: стан,
проблеми та перспективи розвитку в кризовіи економіці: Збірник
наукових праць за матеріалами Міжнародноі науково-практичноі
інтернет-конференціі, 21-22 березня 2019р.- ДДАЕУ, 2019. С. 220-
223.
26. Павлова , О., Павлов, К. ., Омельчук, Б., & Кучерява , О.
(2022). Формування системи управління якістю як чинника
конкурентоспроможності продукції підприємств аграрної галузі.
Innovation and Sustainability, (4), 193–201. URL:
https://doi.org/10.31649/ins.2022.4.193.201
27. Павлова О.М., Ляшенко О.М. Теоретичні аспекти
туристичних кластерів як детермінант соціально-економічного
розвитку регіону. Економічний часопис Східноєвропейського
національного університету імені Лесі Українки. Луцьк. Вежа-Друк.
2017. № 4(12). 7-13 с.
28. Решетило В. Синергия становления и разви- тия
региональных экономических систем : монография. Харьков :
Харьковская национальная академия городского хозяиства, 2009.
218 с. URL:
http://eprints.kname.edu.ua/16458/1/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%
D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D0%B8%D1%8F_%D0%
A0%D0%B5%D1%88-%D0%BF%D0%B5%D1%87.pdf
29. Стрішенець О.М., Павлов К.В. Особливості конкурентних
відносин на регіональних ринках нерухомості. Науковий вісник
ужгородського університету. Серія «Економіка». Збірник наукових
праць. Випуск 1 (47). Том 2. Ужгород, 2016. С. 35-38.
30. Стрішенець М.М., Павлова К.В., Павлов О.М., Сур'як А.В.
Діагностика соціально-економічних процесів в Україні у поглядах
М.П. Драгоманова. Агросвіт №7-8. URL:
https://nayka.com.ua/index.php/agrosvit/article/view/1345
31. Тарасевич В.М. Экономическая синергетика :
концептуальные аспекты. Економіка і прогнозування. 2002. № 4. С.
56–71.
32. Шевцова Г. Синергетичнии менеджмент під- приємств :
монографія. Киів : НАН Украіни, Інститут економіки промисловості,
2016. 454 с. URL: https://iie.org.ua/monografiyi/shevtsova-g-z-
sinergetichniy-menedzhment-pidpriyemstv-2016-r/
33. Шевчик О. Г. Проблема синергетики в економіці: сучасні
наукові дослідження. Е КОНОМІКА. Серія 18. Економіка і право.
Випуск 24. 2014. URL:
https://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/7385/Szew
czyk.pdf?sequence=1&isAllowed=y
15
34. Януль С. Павлов К., Коротя М., Галянт С. Характеристика
газотранспортної системи України. Економічний часопис
Східноєвропейського національного університету імені Лесі
Українки : журнал. Луцьк : Вежа-Друк, 2019. №1(17). С. 31-38.
16
УДК 316.776.3: 005.4
Тетяна ДАНИЛЮК
к.е.н., доцент, декан факультету економіки та управління
Волинського національного університету імені Лесі Українки
danyluk.tatiana@vnu.edu.ua
Ігор ГОЛУБЧУК
аспірант кафедри економіки підприємництва та маркетингу
Волинського національного університету імені Лесі Українки
e-mail: naukoviy@icloud.com
Богдан ОСВІЦІНСЬКИЙ
аспірант кафедри економіки підприємництва та маркетингу
Волинського національного університету імені Лесі Українки
e-mail: naukoviy@icloud.com
BASICS OF RESOURCE CONSERVATION IN UKRAINE: ECONOMIC
ASPECT AND INTERNATIONAL EXPERIENCE
Russia's war in Ukraine has affected the economy and all social
and economic life spheres. From this perspective, Ukraine is taking
many measures to increase the level of resource conservation, in
particular by developing renewable energy, improving the energy
efficiency of buildings and industrial enterprises, reducing the use of
plastic and other disposable materials, and developing waste sorting
and recycling. However, more is needed under martial law. New
technologies are needed to increase the productivity of enterprises.
It is of scientific and practical interest to understand the term
"resource-saving." Resource conservation is the process of reducing the
use of the quantity or volume of resources or increasing their efficiency
to reduce the negative impact on the environment and ensure
performance in achieving sustainable development. There are many
different methods of determining and assessing the level of resource-
saving in the world, including such indicators as energy, water,
materials, waste, etc. [3, 14, 22].
As resource conservation is becoming an increasingly important
topic for countries worldwide, more and more countries are paying
attention to implementing resource conservation projects. Some
countries have made significant progress in this area, while others are
just starting. Germany is one of the most prosperous countries in
terms of resource efficiency projects. In 2010, Germany launched the
Energy Transition program to switch to renewable energy sources
17
completely. Germany is progressing in reducing CO2 emissions and air
pollution, particularly by supporting electromobility and energy
efficiency in buildings [14, 15, 18, 19].
Another example is Sweden, which has been recognized as one of
the most sustainable economies in the world due to its effective
resource conservation measures. Sweden provides almost 50% of its
energy from renewable sources and has one of the highest waste
recycling rates in the world [14, 15, 18, 19].
Japan, in turn, is known for its resource conservation
programs covering all areas of life, including energy efficiency in
buildings and transportation, waste management, and renewable
energy sources [22, 24, 25].
Ukraine also only stands in these processes. 2019 the
Ukrainian government adopted the National Energy Efficiency
Action Plan for 2019-2023 [1, 18].
Like most countries in the world, Ukraine faces problems of
environmental pollution and energy efficiency. However, over the past
few years, Ukraine has begun implementing resource-saving programs
and projects to improve environmental quality and reduce dependence
on imported energy.
One of the most successful projects in Ukraine is the Big
Construction program, which involves constructing and reconstructing
roads, bridges, and infrastructure in cities. In particular, this program
involves the installation of modern LED lighting, which reduces
electricity consumption [1, 18, 22, 23-25].
In addition, Ukraine has established the National Green Building
Council, which implements new standards for constructing energy-
efficient buildings. Such houses have high thermal insulation, save
energy, and reduce heating costs [2, 3, 13, 14; 18].
Ukraine is also actively implementing renewable energy. In
particular, in 2020, Europe's largest solar power plant was launched
near Mykolaiv. In addition, in 2019, Ukraine's first modern wind farm
was launched in Zaporizhzhia region [1; 22; 24].
Another important program in Ukraine is Energy Modernization,
which involves replacing outdated heating systems and electrical
appliances with more efficient ones.
Successful implementation of resource efficiency in Ukraine
requires the involvement of all parties, including government agencies,
businesses, and the public. Clear strategies, mechanisms, and
incentives are needed to attract investment in energy efficiency,
renewable energy sources, and other areas of resource conservation. It
is essential to remember that resource conservation is not just an
environmentally oriented activity but also an economically profitable
18
process that reduces costs and increases the competitiveness of
enterprises and the country.
Given its geographical location and natural resources, Ukraine
has excellent potential for resource efficiency development. However, to
succeed in this area, it is necessary to ensure market stability and
predictability, raise awareness and teach people to use resources
rationally. It is also necessary to pay attention to the use of modern
technologies and innovations in resource conservation, particularly in
energy efficiency, renewable energy, waste sorting, and water
conservation.
In general, resource conservation is an essential component of the
country's sustainable development and ensures the conservation of
natural resources and the reduction of harmful environmental impact.
Therefore, implementing resource conservation programs and projects
is a necessary step for Ukraine on its way to sustainable development.
Since resource conservation helps to reduce the consumption of
natural resources and ensure the sustainability of their use for future
generations, it is an essential topic for the whole world. According to
the International Energy Agency, energy use accounts for about 60% of
global resource use, so efficient energy use is a critical element of
resource conservation [13, 18].
According to the International Energy Agency, from 2000 to 2019,
global energy consumption increased by 43%, while energy efficiency
improved by 15%. This shows that resource use still needs to be more
efficient in most countries. However, some countries are successfully
implementing resource-saving projects and achieving significant
results. For example, according to the International Energy Research
Institute, Japan ranks first in the world regarding energy efficiency,
with a rating of 77.4 points out of 100. Japan has experience
implementing energy-efficient technologies and energy-saving
assistance programs, leading to significant economic and
environmental benefits [2, 13, 18, 19, 21, 25].
As for the European Union countries, on average, their energy
efficiency increased by 36% from 2000 to 2019, while energy consumption
decreased by 7%.
As the table shows, European countries show different levels of
resource efficiency. For example, Austria and Luxembourg have high
recycling rates and energy efficiency ratios, which indicate the success of
their resource conservation programs. At the same time, Bulgaria and
Greece have lower recycling rates and energy efficiency ratios, which may
indicate that their programs are ineffective. The energy consumption per
unit of GDP shows how much energy is used to create a country's GDP
unit. High values in Denmark, Austria, and Finland indicate that these
countries have high industrialization and heavy industries. Comparing
19
these data can help countries understand which resource-saving
programs are effective and which should be abandoned to achieve
sustainable development and preserve resources for future generations.
In the long run, the main goal of such resource conservation
programs should be to reduce resource consumption and reduce the
negative impact on the environment. Various resource conservation
programs worldwide and in Ukraine aim to achieve this goal. In particular,
in the European Union, the priority is "green" growth, i.e., sustainable
development based on reducing emissions, using renewable energy
sources, and resource conservation. Thus, resource-saving programs in
Europe include quantitative and qualitative indicators of resources (the
purpose of this program is to increase the efficiency of resource use and
reduce their use), an integrated approach to energy efficiency (based on
reducing energy consumption and using renewable energy sources);
energy efficiency management system (establishing an energy efficiency
management system in organizations and enterprises).
Ukraine is also actively developing resource conservation programs.
One of the most important is Energy Efficiency 2020, which aims to
reduce energy consumption and emissions [1, 2, 3, 13].
Other resource-saving programs in Ukraine include the green tariff.
The purpose of this program is to support the use of renewable energy
sources and reduce the use of coal and gas [1, 13, 14, 18].
The following scheme of the resource-saving model is proposed:
1. Analysis of resources and identification of the main areas of their
efficient use;
2. Development of a resource conservation Strategy, including the
definition of goals and objectives, justification of the need for resource
conservation, and identification of financial and other resources for its
implementation.
3. Implement resource-saving measures, including modernizing
technologies and equipment to reduce resource consumption.
4. Implementation of energy-efficient solutions and measures to
improve energy efficiency.
5. Use of secondary resources and renewable energy sources.
6. Implementation of a system for monitoring and controlling
resource consumption.
7. Evaluation of the results of the resource-saving program and
adjustment of the Strategy based on the data obtained.
8. Supporting sustainable development and ensuring efficient use of
resources long-term.
This model can be adapted to the needs of a particular enterprise,
city or country. Effective implementation of a resource efficiency program
requires support from the government, business, and the public.
20
Thus, the table shows that Ukraine is implementing resource
conservation measures that have resulted in resource efficiency ranging
from 12.3% to 44.6%. The most effective is the work with secondary raw
materials, where successful projects have saved more than 44% of waste
and resources. However, it is necessary to pay attention to the use of land
resources, where the efficiency is only 15.7%, which indicates the need to
change the approach to land use and its rational use [16, 20, 23].
The need to develop resource conservation programs in all spheres of
life is becoming increasingly relevant, including in Ukraine. The
implementation of such programs is necessary both to preserve the
country's resources and to reduce the costs of their use, which, in turn,
will have a positive impact on economic development and improve the
quality of life of citizens.
The main indicators of resource saving in Ukraine in 2015-2020 are
shown in Table 3.
Table 3
Key indicators of resource saving in Ukraine, [2; 5; 9; 16].
Year
Energy consumption
(kWh/year)
Water
consumption
(cubic meters
per year)
Amount of waste
(tons/year)
2015
142,720 million
19,585 million
12,140 thousand
2016
138,810 million
18,540 million
11,590 thousand
2017
136,380 million
17,790 million
11,060 thousand
2018
133,570 million
16,960 million
10,540 thousand
2019
131,480 million
16,170 million
10,040 thousand
2020
128,960 million
15,410 million
9,570 thousand
As the table shows, there was a significant decrease in energy
consumption in 2015-2020 and a reduction in water consumption -
from 19.6 million m3 per year in 2015 to 5.4 million m3 per year in
2020. The volume of waste was reduced accordingly, from 12 to 9.5
million tons.
Resource conservation is an essential component of the country's
sustainable development. In recent decades, the world has seen an
increase in resource conservation activities, and many countries have
invested in the efficient use of resources. Successful examples of
countries such as Japan, Germany, and Denmark show that resource
conservation can be successfully implemented if the state establishes
the necessary regulations and finances the relevant programs. Ukraine
also only stands in this process. On the one hand, the country has
legislative acts and programs to support resource conservation.
On the other hand, implementing these measures is only
sometimes practical due to the low level of control and responsibility
21
and insufficient funding. However, resource conservation becomes
even more critical during the war and geopolitical changes. Saving and
optimizing the use of resources allows a country to reduce its
dependence on imports and increase its economic resilience. In
addition, resource conservation can help reduce the negative impact
on the environment, which is one of today's most pressing issues.
Successful implementation of resource-saving programs in
Ukraine requires legislation and programs and effective control and
responsibility for their implementation.
Список літератури
1. Державна служба статистики України (2023). URL:
http://www.ukrstat.gov.ua/.
2. Дослідження про стан відновлюваної енергетики в Україні.
URL: https://cspo.com.ua/wp-
content/uploads/2019/10/Study_1_2019_02_web.pdf.
3. Енергоефективність в Україні: стан та перспективи (2023).
URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2728374-
energoefektivnist-v-ukraini-stan-ta-perspektivi.html.
4. Матійчук Л.П., Павлов К.В., Павлова О.М. Security in the
sphere of application of renewable energy sources in Ukraine:
peculiarities of organization and implementation of systematicity № 8
(2023): Інвестиції: практика та досвід.
https://www.nayka.com.ua/index.php/investplan/article/view/1367
5. Михальчук М., Стрішенець О. (Павлова О.М.) Social-
economic Responsibility Companies by use of Natural Resources.
Економічний часопис Східноєвропейського національного
університету імені Лесі Українки : журнал. Луцьк : Вежа-Друк,
2016. № 4(8). 93-99 с.
6. Павлов К.В., Павлова О.М., Купчак В.Р. Державне
регулювання конкуренції на регіональних ринках житла в Україні.
Економічний часопис Східноєвропейського національного
університету імені Лесі Українки : журнал Луцьк : Вежа-Друк, 2019.
№4(16). С. 7-15.
7. Павлова О. М., Павлов К. В., Якимчук А. Ю., Сорокопуд І.
В., Галянт С. Р. Енергетичний ринок західного регіону України.
Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія: «Економічні
науки». 2020. №7. https://doi.org/10.25313/2520-2294-2020-7-6202
8. Павлова О., Павлов К., Букорос Т., Куденьчук А. Теоретичні
аспекти реалізації фінансової забезпеченості ресурсами
територіальних громад. SOCIALLY COMPETENT MANAGEMENT OF
CORPORATIONS IN BEHAVIORAL CONDITIONS ECONOMICS.
Collection of scientific papers Chapter I.2021.р.184-185.
22
9. Павлова О., Павлов К., Букорос Т., Куденьчук А. Теоретичні
аспекти реалізації фінансової забезпеченості ресурсами
територіальних
громад. Socially competent management of corporations in a behavior
al economy: Collection of scientific papers / resp. ed. Ondrej Mikulaš,
Kostiantyn Pavlov, Karol Viktor, Olena Pavlova, Ladislav Viera, Liudmil
a Shostak, Anton Milan, Alla Lyalyuk. European institute of further ed
ucation, Podhájska, 2021. 198-199.
10. Павлова О., Новосад Д., Басараб В. ЕКОНОМІЧНІ
ІННОВАЦІЇ. Socially competent management of corporations in a beha
vioral economy: Collection of scientific papers / resp. ed. Ondrej Mikul
aš, Kostiantyn Pavlov, Karol Viktor, Olena Pavlova, Ladislav Viera, Liud
mila Shostak, Anton Milan, Alla Lyalyuk. European institute of further
education, Podhájska, 2021. 294-296.
11. Павлова О., Павлов
К., Букорос Т., Куденьчук А. Теоретичні аспекти реалізації
фінансової забезпеченості ресурсами територіальних
громад. Socially competent management of corporations in a behavior
al economy: Collection of scientific papers / resp. ed. Ondrej Mikulaš,
Kostiantyn Pavlov, Karol Viktor, Olena Pavlova, Ladislav Viera, Liudmil
a Shostak, Anton Milan, Alla Lyalyuk. European institute of further ed
ucation, Podhájska, 2021. 198-199.
12. Стрішенець О.М. Ефективність використання
енергетичних ресурсів: світовий досвід та тенденції його реалізації
в Україні. Структурні зміни в економіці природокористування:
теоретичні основи та прикладні аспекти : [кол. моногр.] / за заг.
ред. д-ра екон. наук, проф. О. М. Стрішенець. – Луцьк : Вежа-Друк,
2016. – 190 с. С. 78-95.
13. Сітуха Ольга, Павлова Олена, Павлов Костянтин.
Перспективи використання водню як енергетичного ресурсу.
Галицький економічний вісник. №5 (72). 2021. С. 23-29.
https://doi.org/10.33108/galicianvisnyk_tntu2021.05
14. Стратегія сталого розвитку України до 2030 року. URL:
https://menr.gov.ua/docs/strategy-2030.pdf.
15. Стрішенець О.М., Павлов К.В. Особливості конкурентних
відносин на регіональних ринках нерухомості. Науковий вісник
ужгородського університету. Серія «Економіка». Збірник наукових
праць. Випуск 1(47). Том 2. Ужгород, 2016. С. 35-38.
16. Грицик, А. (2019). Ресурсозбереження та
енергоефективність в Україні: стан, проблеми та перспективи.
Наукові праці Державного університету інфраструктури та
технологій, 1(36), 108-116.
17. Кушнір, І. Я. (2017). Ресурсозбереження та екологічна
безпека в Україні: стан та перспективи. Проблеми соціально-
23
економічного розвитку, 1(17), 138-143.
18. Міністерство екології та природних ресурсів України. URL:
https://menr.gov.ua/.
19. Хуан, Ю., Лі, Дж., Лі, Б., і Чжоу, Л. (2020). Комплексний
огляд технологій ресурсозбереження: стратегія, політика та
регулювання. Ресурси, збереження та переробка, 154, 104630.
20. Шаповалова, І. В., & Калашнікова, С. М. (2019).
Ресурсозбереження у системі забезпечення сталого розвитку
України. Наукові праці Державного університету інфраструктури
та технологій, 1(36), 97-107.
21. Шмельов, С. Е., & О’Ніл, Д. В. (2017). Екологічна економіка:
принципи та застосування. Рутледж.
22. Geng, Y., Doberstein, B., & Fujita, T. (2012). Greening China’s
cities: A review of the literature and recommendations. Journal of
Cleaner Production, 17(6), 565-574.
https://doi.org/10.1016/j.jclepro.2012.01.022.
23. Home - Eurostat (europa.eu), 2023. URL:
https://ec.europa.eu/eurostat
24. Lowe, E. A., & Gonzales, R. (2018). A systematic literature
review of sustainability and sustainable supply chain management
research: The decadal review (2005-2015). Journal of Cleaner
Production, 189, 126-148.
https://doi.org/10.1016/j.jclepro.2018.04.244.
25. Parris, T. M., & Kates, R. W. (2003). Characterizing and
measuring sustainable development. Annual Review of Environment
and Resources, 28(1), 559-586.
https://doi.org/10.1146/annurev.energy.28.050302.105551.
26. Pavlov K., Pavlova O., Kupchak V. Stimulation of demand and
supply as a direction of regulation of competitive relations on the home
market in the regions of Ukraine. International Journal of New
Economics, Public Administration and Law. Publisher: Cech Rzemiosł
Różnych, Dr hab. 2018. №1(3). С. 173–184.
27. Pavlov, K., Pavlova, O. et al. (2021) Economic Diagnostics
and Management of Eco-Innovations: Conceptual Model of
Taxonomic Analysis. In: Russo D., Ahram T., Karwowski W., Di
Bucchianico G., Taiar R. (eds) Intelligent Human Systems Integration
2021. IHSI 2021. Advances in Intelligent Systems and Computing,
vol 1322. Springer, Cham. https://doi.org/10.1007/978-3-030-
68017-6_84
28. Pavlov K., Pavlova O., Romaniuk R., Pysanko S. Prospects of
implementation of a new model of functioning of the electric power
industry south-east region of Ukraine. Znanstvena misel journal.
Vol.1, №50/2021. Ljubljana, Slovenia. P.21-27.
24
29. Pavlov, K., Pavlova, O, & Kupchak, V. (2019). Integral
Indicators Based on Competitiveness Capacity Characteristics of
Regional Real Estate Markets of Ukraine. Journal of Competitiveness,
11(3), 87–108. https://doi.org/10.7441/joc.2019.03.06
30. Pavlov Kostiantyn, Pavlova Olena and al. Optimization of
multi-channel queuing systems with a single retail attempt: Economic
approach. Decision Science Letters. Decision Science Letters 9 (2020).
http://www.growingscience.com/dsl/online/dsl_2020_22.pdf
31. Pavlova, O., Pavlov, K., Horal, L., Novosad, O., Korol, S.,
Perevozova, I., Obelnytska, K., Daliak, N., Protsyshyn, O & Popadynet,
N. (2021). Integral estimation of the competitiveness level of the
western Ukrainian gas distribution companies.Accounting, 7(5), 1073-
1084. DOI:10.5267/j.ac.2021.3.001
32. Pavlova O., Zaychuk K. Differentiation of types of tourism
location of Volyn Region in the Context of Zoning. International
Journal of New Economics, Public Administration and Law. Publisher:
Cech Rzemiosł Różnych, Dr hab. 2019. №2(4). С. 74–83.
33. Pavlova, O., Pavlov, K., Panukhnyk, O., Ilyin, L., Apostolyuk,
O., Popadynets, N. (2022). Innovative Approaches to Determining the
Monopolitisation Level of Regional Primary Residential Real Estate
Markets of Ukraine. In: Elhoseny, M., Yuan, X., Krit, Sd. (eds)
Distributed Sensing and Intelligent Systems. Studies in Distributed
Intelligence . Springer, Cham. https://doi.org/10.1007/978-3-030-
64258-7_33 https://link.springer.com/chapter/10.1007/978-3-030-
64258-7_33
34. Sala, D.; Bashynska, I.; Pavlova, O.; Pavlov, K.; Chorna, N.;
Chornyi, R. Investment and Innovation Activity of Renewable Energy
Sources in the Electric Power Industry in the South-Eastern Region of
Ukraine. Energies 2023, 16, 2363.
https://doi.org/10.3390/en16052363
35. Yakymchuk A., Pavlov K., Pavlova O., et al. (2020) Public
Administration and Economic Aspects of Ukraine’s Nature
Conservation in Comparison with Poland. In: Kantola J., Nazir S.,
Salminen V. (eds) Advances in Human Factors, Business Management
and Leadership. AHFE 2020. Advances in Intelligent Systems and
Computing, vol 1209. Springer, Cham. https://doi.org/10.1007/978-
3-030-50791-6_33.
25
УДК 338.012 (075)
Олена ПАВЛОВА
доктор економічних наук, професор,
завідувач кафедри економіки підприємництва та маркетингу
Волинського національного університету імені Лесі Українки
pavlova.olena@vnu.edu.ua
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ З ПОЗИЦІЇ
НАУКОВЦЯ М.П. ДРАГОМАНОВА
Драгоманов Михайло Петрович - видатний український
вчений, історик, економіст, соціолог, філософ, фольклорист,
літературний критик, публіцист, видавець, громадський діяч. Це
велична, могутня постать в науці і культурі України, але, разом з
тим, суперечлива.” Мене критикували, - писав Драгоманов М.П., - з
семи сторін горизонта” [1, с.159]. “… мені все моє життя доводилося
полемізувати з багатьма різними партіями водночас. Не минає
майже тижня, щоб я не зустрівся з спрямованою проти мене
статтею” [4, с.163]. Відчуваючи непопулярність, “не модність” своїх
наукових ідей і положень він часто повторював слова французького
вченого Ренана Ж.Е., який говорив, що “Для того, щоб мати
слушність у майбутньому, треба в певний момент вміти бути
немодним” [5, с. 183; 10, с. 245].
Незважаючи на шалену критику, Драгоманов М.П. не
відступав, завжди відстоював власну позицію, мав неординарний,
волелюбний і незалежний ні від кого характер. Причину такої
поведінки вченого Павлик М.І. вбачав у тому, що “Драгоманов був
для нашої суспільності заоригінальний, завеликий, завсесторонній,
задалекоглядний… через що й нажив собі чимало ворогів серед
земляків і серед чужинців” [15, с.35-36].
Неоднозначною є й оцінка світогляду вченого, котрий
формувався і проходив громадянське гартування під впливом ідей
Шевченка Т.Г., Костомарова М.І., Герцена О.І., Прудона П.Ж.
Вчення останнього було поширене у європейських країнах в другій
половині ХІХ ст. і базувалося, за словами французьких дослідників
Жида Ш. і Ріста Ш., на “…глибокому відчутті економічної
реальності, і нині соціальна проблема формується у тих самих
рамках, в яких поставив її Прудон: реалізувати справедливість у
свободі” [10, с.234]. Помітний вплив на формування світогляду
Драгоманова М.П. мали й вчення соціалістів - утопістів, але
провідне місце посідали ідеї Шевченка Т.Г. та кирило -
Мефодіївського товариства, які поєднували соціальні, національні й
політичні аспекти суспільного життя з принципами християнської
26
моралі. Суть свого світогляду вчений викладає у ”Передньому слові”
до першого збірника “Громада”. Основу його складають ідеї
Прудона П.Ж. із засадами громадівства. За кінцеву мету вважає
отримання “…цілковитого безначальства і цілковитого
громадівства” [3, c. 289 ].
Велика заслуга Драгоманова М.П. і у розвитку національної
ідеї в Україні. Розв’язання її він пов’язував із розвитком суспільства
і розглядав у контексті політичних свобод. Невтомно обстоював
духовну єдність українського народу, соборність держави, говорив
про національно - географічні межі України, тобто повернення в
майбутньому всіх українських етнічних територій. Павлик М.І.
писав, що Драгоманов М.П. прагнув “…ухопити кінець нитки, що
увірвалася в нашій історії в ХУІІІ ст.” [14, c. 179]. Єфремов С.О.
підкреслював: “Для України Драгоманов справді був тим
“апостолом” правди і науки, що його з такою тугою виглядав перед
смертю Шевченко” [9, c.470]. Франко І.Я. вважав, що після
Шевченка Т.Г. Драгоманов М.П. найбільше “… зробив для
свідомості національної” [1, c.158]. “Драгоманов для нас є чимсь
більшим як заслуженим чоловіком” [24, c.27].
До інтелектуальної когорти України Драгоманов М.П. увійшов
як стратег, прозорливий мислитель, дослідник прогресивного
суспільного поступу [2, с.157]. Він був активним прихильником
культурно - національного просвітництва серед слов’янських
народів. Цій справі вчений присвятив усе своє життя [6; 7, с. 75;
8]. У наукових працях, надрукованих багатьма європейськими
мовами, торкається й окремих питань та проблем економіки. При
цьому вважав за необхідність дотримуватися історичних реалій.
Нинішній соціально - економічний поступ України актуалізує
потребу вивчення економічних поглядів Драгоманова М.П.,
зокрема його вчення про народне господарство (громадівство).
В процесі дослідження теми особлива увага зверталася на
розгляд таких питань, як: формування світогляду Драгоманова
М.П., його життєвої позиції та суспільної свідомості; розроблення
вчення про народне господарство (громадівство), його зв'язок із
сучасною стратегією розвитку об’єднаних територіальних громад;
вивчення вченим становища робітників і селян після Селянської
реформи 1861 року та визначення заходів по його поліпшенню; про
безпосередній зв'язок між рівнем освіти народу і його соціально –
економічним становищем; про оволодіння проводирами
(керівниками) практичною людською мудрістю, економічними
знаннями; трактування освіти як засобу формування здібностей
людини до самореалізації; обстоювання вченим духовної єдності
народу, соборності української держави [16, 18].
27
При виконанні дослідницьких завдань використовувалися
положення й принципи діалектико – аналітичного та історичного
методів. Перший виступав як діалог різних позицій, думок і версій,
що вели до узагальнень і наближали до всебічного вивчення
питання. Другий вимагав при висвітленні соціально - економічних
явищ і процесів дотримуватися принципу історизму тобто
конкретно - історичного підходу до аналізу фактів і подій.
Драгоманов М.П. народився 6 (18) вересня 1841 року в місті
Гадяч Полтавської губернії у дворянській родині [1, с. 160]. Батько,
Петро Якимович, обіймав посаду земського судді міста. Один із
пращурів батька працював перекладачем (драгоманом) при уряді
гетьмана Б. Хмельницького. Звідси, очевидно, і пішла назва
прізвища. Мати, Єлизавета Іванівна, була дочкою сусіднього
поміщика Цяцька І.М.
Родина Драгоманових виростила шестеро дітей: три сини і
стільки ж дочок. Вихованням дітей опікувався батько. Він володів
кількома іноземними мовами, цікавився історією, географією і
літературою. Діти зростали в демократичному середовищі, знали
народні місцеві звичаї та обряди.
Своєрідна педагогічна система виховання, яка виключала
будь - яке насильство, сприяла формуванню у дітей високих
моральних якостей. “Я дуже зобов’язаний моєму батькові, - писав
Драгоманов М.П. у 1883 р. в “Автобіографічних замітках”, - який
розвинув у мені інтелектуальні зацікавленості і з яким у мене не
було моральних незгод” [4, c. 169].
В 1849 - 1853 рр. Драгоманов М.П. навчається в Гадячському
повітовому училищі. Після його закінчення вступає до Полтавської
чоловічої гімназії. Тут захоплюється європейською літературою,
виявляє нахил до гуманітарних дисциплін. Учитель історії Стронін
О.М. заохочує молодого гімназиста до читання праць зарубіжних
істориків, знайомить з роботами філософів західноєвропейського
просвітництва [2, c. 167].
Драгоманов М.П. вивчає твори українських письменників,
зокрема Котляревського І.П., Шевченка Т.Г., Куліша П.О. та ін. [19,
c. 41]. Конфлікт з вихователем Казначєєвим О.І. приводить до того,
що його виключають з випускного класу. На прохання видатного
хірурга, анатома, громадського діяча Пирогова М.І., який
здійснював опіку над Київським навчальним округом, йому було
дозволено скласти іспити екстерном [1, с. 158].
Успішно здавши їх, Драгоманов М.П. у 1859 році вступає на
історико – філологічний факультет Імператорського університету
імені Святого Володимира у Києві. В 1863 році завершує навчання
і його залишають в університеті на викладацькій роботі. Через рік
він достроково захищає магістерську дисертацію з історії, працює
28
спочатку приват-доцентом, пізніше (1870 р.) - доцентом кафедри
всесвітньої історії. Для вдосконалення педагогічної майстерності
його відряджають за кордон. Він відвідує навчальні заклади
Австрії, Італії, Німеччини та Чехії, слухає лекції відомих
західноєвропейських вчених. Збагачення новими педагогічними
прийомами та методами, науковими ідеями розширювало коло
його наукових інтересів, сприяло виробленню своєрідної стратегії їх
вирішення [17, 21, 22].
Повернувшись до Києва, Михайло Петрович долучається до
роботи у новоствореному Південно - Західному відділенні
Російського географічного товариства, очолює редакцію газети
“Київський телеграф”, зближається з членами лівого крила
товариства “Громада”.
Його діяльність викликає стурбованість і незадоволення
офіційних властей. На нього сипляться доноси у різні урядові
установи. Вченого звинувачують в проукраїнському настрої і в
1875 році звільняють з посади доцента університету за
“неблагонадійність” та забороняють перебувати на державній
службі на території Російської імперії.
В 1876 році він змушений був, разом із родиною, емігрувати
за кордон: спочатку до Відня, пізніше до Женеви. За кордоном
організовує роботу української друкарні, де друкуються
публіцистичні, художні та наукові книги і брошури українською та
кількома західноєвропейськими мовами. Займається виданням,
разом з Павликом М.І. та Подолинським С.А., часопису “Громада”.
Ініціює видання літературно - політичного журналу “Громадський
рух”. За редакцією Павлика М.І. надруковано лише два
примірники, але і ті були конфісковані поліцією.
В 1889 році Драгоманова М.П. запрошують до Болгарії
працювати на посаді професора, зав. кафедри загальної історії
Софіївської вищої школи, яка пізніше реорганізувалася в
університет. Тут він плідно працює як науковець. З під його пера
виходить ціла низка наукових праць. Виснажлива робота,
матеріальні нестатки підірвали здоров’я. Помер Драгоманов М.П. 8
(20) червня 1895 року у Софії. Тут же він і похований [14, с. 177;
24, с. 30 - 32].
У науково - публіцистичних творах Драгоманова М.П. помітне
місце займали економічні проблеми. Так, реформу, проведену у
Росії в 1861 р., він оцінював позитивно, вважав корисною для
суспільства. В той же час підкреслював її антинародну
спрямованість: реформа була проведена в інтересах
самодержавства, капіталістів і поміщиків.
Селяни позбавлялися землі, навіть тієї, “яка в них була” [11, с.
234]. Їм дісталася лише свобода, право продавати свою робочу
29
силу, “йти в найми”. Вчений правильно розумів так звану свободу
найму, сміється над гаслом прихильників економічного лібералізму
“ laisser faire laisser passer”. Тут мовиться про “вільний торг своєю
працею, по - мужичому, без хитрої мови: “Хіба ж тебе хто силує
найматись! Не вигідно, то не наймайсь, а як опухнеш з голоду, то
вже твоє діло…” [11, c. 235].
Становище селянства Росії було важким. До феодальних форм
експлуатації додавалися капіталістичні. Почало поширюватися
лихварство, з’являються суборендарі, виникають різні нові види
визиску. Причину тяжкого економічного становища селянства
вчений вбачає у суспільно - політичних відносинах і рішуче
виступає проти тих вчених, які причину всього цього вбачають у
пияцтві і ледарстві самих селян. Пияцтво, говорив Драгоманов
М.П., є “…головним чином наслідком тих причин, які зумовлюють
горе, злість і т.п.”
У тяжкому становищі перебували і робітники. Михайло
Петрович пропонує провести ряд заходів до його поліпшення. Це
підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня,
поліпшення умов праці тощо. Радикальні зміни в становищі
робітників і селян на краще пов’язував зі зміною суспільних
відносин [20, 23].
Драгоманов М.П. не заперечував капіталістичного шляху
розвитку. Вважав, що капіталізм прискорює розвиток
продуктивних сил, сприяє технічному прогресу суспільства. Разом з
тим відмічав і негативні риси капіталізму як, наприклад, кризи,
безробіття, тривалий робочий день, низька заробітна плата та ін.
Вчений вважав, що “… сам народ український мусить
впорядкувати свою долю як йому потрібно, скинувши з себе усяке
панство і державність” [3, с. 285]. Майбутнє країни пов’язував із
громадівством. Його він розумів як таке суспільство, при якому
заводи, фабрики, вироблена продукція будуть належати
робітничим громадам, а земля та продукція сільського виробництва
- сільським громадам. Перехід до нового виробництва, на думку
Михайла Петровича, повинен здійснюватися еволюційним шляхом:
створення асоціацій, спілок, різних виробничих товариств,
самоврядних громад людей тощо [11, с. 235].
Першочергове завдання вбачав у завоюванні політичних
свобод і здійсненні на їхній основі глибоких соціально -
економічних перетворень. Був палким прихильником встановлення
“безпанських і безначальницьких” порядків. Не відкидав учений
можливості використання і революційних виступів, “без яких
інколи не можна обійтись”.
Теорія громадівства Драгоманова М.П. знайшла нині
практичне втілення на теренах України. У містечках, селищах
30
міського типу та селах створюються об’єднані територіальні
громади, розвивається місцеве самоуправління. Використовуються
всі можливості для покращання соціально - економічного і
культурного становища кожної територіальної громади. Громада з
кожним днем стає комфортною для жителів і привабливою для
гостей. Любов до рідного краю, до України служать запорукою
успішної реалізації всіх добрих починань.
Михайло Петрович розумів, що існує безпосередній зв'язок між
соціально - економічним становищем суспільства і освітою. “…
зменшити своє горе народ міг би і тепер, якщо був би хоч просто
письменний…, а коли б він був добре освічений наукою…, тоді б
двох днів не подержались би усі ті порядки, що тепер доводять
народ до стану робочого скоту на панів, купців, царів” [2, с. 156].
Говорячи про проводирів (керівників) Драгоманов М.П.
зазначав, що вони повинні оволодіти практичною людською
мудрістю, “… убачати напрямок руху світового, його міру, закон і
послужитися тим рухом. Інакше рух той піде проти нас, роздавить
нас” [8, с. 365]. Застерігав від “сліпоти проводирів”: “При такій
сліпоті людей, котрі хотять бути нашими проводирами чи не пора
сказати їм: покиньте претензію проводирувати, а перше добіться
чому - небудь, щоб хоч знати, що то Рим, а що германці, що
Віфлієм і т. д., коли про них схочете говорити.
А далі покиньте алегорії і двозначні, а то й часто формальні
слова, як національність, а кажіть просто і ясно: які політичні,
соціальні й культурні ідеї й форми радите ви нам вибирати з тих,
що ми бачимо на світі? Які конкретні роботи покажете ви нам у
Галичині і Україні. Коли ж ви цього не можете вказати, то вчіть
нас, по крайній мірі, засівати не алегоричні, а дійсні ниви та
городи, то хоч буде на Україні більше жита та овочів. Тепер ви же
сиплете одні слова, слова, слова пусті, а то й шкідливі” [6, с. 371].
Драгоманов М.П. критикував теорію російських народників
про самобутній соціалізм. Не сприймав він вчення і про
марксистський соціалізм.
Заперечував теорію класової боротьби, соціалістичної
революції і встановлення диктатури пролетаріату. Соціалізм для
нього був справою далекого майбутнього і вважав його як ідею
соціальної справедливості переважно в етичній площині. Ідеалом
вважав таке демократичне суспільство, основу якого складають
самоврядні общини і національно - політичні утворення.
Прогресивним вважав все те, що сприяє утвердженню свободи та
права в поєднанні з високими загальнолюдськими цінностями.
Незважаючи на певний утопізм у розумінні окремих питань
суспільного розвитку, Драгоманов М.П. був реалістом.
31
Список літератури
1. Дзюба Т.І. Знакова постать в українській культурі ( штрихи
до наукової біографії Михайла Драгоманова ). Сіверянський
літопис. 2008. № 3. С. 157 - 165.
2. Довбня В.О. Філософськоосвітницькі погляди М. П.
Драгоманова. Сіверянський літопис. 2007. № 1. С. 152 - 161.
3. Драгоманов М.П. Переднє слово до “Громади”. 1878 р.
Михайло Драгоманов. Вибране. К.: Либідь, 1991. С. 176 - 326.
4. Драгоманов М.П. Автобіографічні замітки. 22 березня ( 3
квітня ) 1888 р. Михайло Драгоманов. Документи і матеріали. 1841
– 1895 рр. К.: Наукова думка, 2001. С. 160 - 175.
5. Драгоманов М.П. Додаток до автобіографічної замітки,
написаної для п. Leon Sicher на кінці лютого 1889 р. Михайло
Драгоманов. Документи і матеріали. 1841 - 1895 рр. К.: Наукова
думка, 2001. С. 177 - 183.
6. Драгоманов М.П. Сліпі поводирі. Михайло Драгоманов.
Літературно – публіцистичні праці. У 2 – х т. Т. 2. К.: Наукова
думка, 1970. С. 368 - 381.
7. Драгоманов М.П. Мій задум. Схожий очерк історії
цивілізації на Україні. Михайло Драгоманов. Вибране. К.: Либідь,
1991. С. 59 - 83.
8. Драгоманов М.П. Чудацькі думки про українську
національну справу. Михайло Драгоманов. Літературно –
публіцистичні праці. У 2 - х т. Т. 2. К.: Наукова думка, 1970. С. 312
- 366.
9. Єфремов С.О. Історія українського письменства. К.: Феміна,
1995. 487 с.
10. Жид Ш., Рист Ш. История экономических учений. Перевод
с фран. М.: Экономика, 1995. 383 с.
11. Корнійчук Л.Я. Історія економічної думки України.
Навчальний посібник. К.: КНЕУ, 2004. 431 с.
12. Корнійчук Л.Я. Соціально - економічна думка на Україні в
70 – х роках ХІХ ст. К.: Наукова думка, 1971. 263 с.
13. Корнійчук Л.Я. Драгоманов М.П. ( 1841 - 1895
рр.).Економічна енциклопедія. У трьох т. Т. 1. К.: Видавничий
центр “Академія”; Тернопіль: вид - во ТАНГ, 2000. С. 368 - 369.
14. Павлик М.І. Смерть і похорони М. П. Драгоманова. Нарід (
Львів ). 1895. № 12. С. 176 - 185.
15. Павлик М.І. Михайло Драгоманов і єго воля в розвою
України. Львів, 1907. 116 с.
16. Павлова О.М. Товарне виробництво і торгівля в Україні
(друга половина ХVІІ – кінець ХVІІІ ст.). Чернівці: Вид – во “Місто”,
2009. 304 с.
32
17. Павлова О.М., Павлов К.В. Торговельно-економічна
політика Гетьмана Богдана Хмельницького. Економічний часопис
Східноєвропейського національного університету імені Лесі
Українки. Луцьк. Вежа-Друк. 2020. №-3(23). С. 7-14.
18. Павлова О.М., Павлов К.В., Садовська І.Б., Шворак А.М.,
Вербова О.С. Економічні погляди Є.В. Храпливого. Український
журнал прикладної економіки та техніки. 2021. Том 6. № 3. С. 258-
265.
19. Павлова О.М. Товарна форма організації суспільного
виробництва В умовах розвитку національної економіки України
(другої половини ХVII - кінця XVIII ст.) : монографія / О.М. Павлова.
– Луцьк : видавництво «Терен», 2019. – 480 с.
20. Павлова О.М. Товарне виробництво і торгівля в Україні
(друга половина ХVІІ – кінець ХVІІІ ст.). Чернівці: Вид – во “Місто”,
2009. 304 с.
21. Пчілка О.П. Спогади про Михайла Драгоманова. Україна.
1926. Кн. 2 - 3. С. 38 - 64.
22. Стрішенець М.М., Павлова О.М., Павлов К.В. Промисли
Волинського Воєводства (друга половина XVI століття – середина
XVII століття): монографія. Луцьк : ФОП Мажула Ю.М., 2023. 221.
23. Стрішенець М.М., Павлова О.М., Павлов К.В. Просте
товарне виробництво і зародження мануфактур в Україні :
монографія. Луцьк : видавництво «Терен», 2019. 292 с.
24. Стрішенець М.М., Павлова О.М., Павлов К.В. Економічні
погляди та економічна політика гетьмана і. С. Мазепи.
Економічний часопис Волинського національного університету
імені Лесі Українки: журнал. Луцьк. 2021. №2(26). С. 6-15.
25. Стрішенець О.М., Стрішенець М.М. До питання про
торговельно-економічні зв’язки Правобережної України та
західноукраїнських земель із Польщею в другій половині ХVІ-кінці
ХVІІІ ст. Економічний часопис Східноєвропейського національного
університету імені Лесі Українки : журнал. Луцьк : Вежа-Друк,
2016. № 1(5). 8-12 с.
26. Стрішенець О.М. Світові тенденції розвитку економіки
енергетики у ХХІ ст.: адаптація до українських реалій.
Економічний часопис Східноєвропейського національного
університету імені Лесі Українки. Луцьк : Вежа-Друк. 2016. № 1(5).
73-80 с.
27. Стрішенець О.М. До питання про торговельно-економічні
зв’язки правобережної України та західноукраїнських земель з
Польщею у другій половині ХVІ – кінці ХVІІІ ст. Актуальні проблеми
економіки. – 2016 № 5 – С. 78-89.
28. Стрішенець М.М., Стрішенець (Павлова) О.М. До питання
про місце ХVІІ ст. в економічній історії Європи. Економічний
33
часопис Східноєвропейського національного університету імені Лесі
Українки : журнал. Луцьк : Вежа-Друк, 2016. № 2(6). 8-13 с.
29. Франко І. Я. Доповідь на народному віче у Львові з нагоди
30 - річчя літературно - наукової праці Михайла Драгоманова.
Михайло Драгоманов. 1841 - 1895 рр. Єго ювілей, смерть,
автобіографія, спис творів. Злагодив і видав М. Павлик. Львів,
1895. С. 25 - 132.
34
Тетяна ГРЕЧИШКІНА
аспірант,
Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут»
tatyana.gre4ishkina@gmail.com
СУЧАСНІ ТЕОРІЇ МОТИВАЦІЇ ЗА УМОВ
КРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ
Еволюційно склалася необхідність спонукання людей
продуктивно працювати на організацію, задля збільшення
ефективності. Після промислової революції змістовні та
процесуальні теорії мотивації постійно вдосконалювалися,
доповнювалися. Психологічні теорії мотивації з’явилися значно
пізніше, в 1940-х роках і розвиваються до теперішнього часу.
Криза – це крайнє загострення протиріч у соціально-
економічній системі як всередині неї, поміж ключовими її
компонентами (персонал, техніка, технологія, виробництво,
фінанси тощо), так і спричинене взаємодією окремих соціально-
економічних систем (людина, група, підприємство, національна
економіка, світове господарство), що загрожує її життєстійкості в
зовнішньому середовищі, не дозволяючи виконати місію, цілі або
завдання підприємства [2].
Кризові ситуації супутні явища людського життя. Коли Адам
Стім писав свою відому працю «Дослідження про природу та
причини багатства народів» життя простої людини було важким,
люди, буквально, боролися за виживання.
Сучасне середовище гнучке, більш адаптоване до змін,
сумарно більш освічене. У кризовому управлінні менеджери
стикаються з надзвичайними ситуаціями та стресом. Стрес – це
неспецифічна (тобто одна і та сама на різні подразники) реакція
організму на будь-яку висунуту до нього вимогу [3]. В загальному,
такі теорії як потреб Абрахама Маслоу, очікувань Врума,
зацікавленості Фредеріка Герцберга, надії Крістофера Снайдера –
можуть бути застосовані.
Процес мотивації через потреби нескінчений, однак, за
кризової ситуації радикально змінюються і потреби. Швидкість
зниження рівня потреб, задля виживання, може бути різкою, в такі
моменти домінуюча потреба не є стимулюючою. Передбачити
майбутні витрати і доходи, що впливають на діяльність
підприємства, стає ризиковано.
Професіоналізм менеджера виявляється в кризових ситуаціях.
Об’єктом вирішення ймовірнісних подій не завжди є прогнозовані
явища, тому менеджери нерідко змушені користуватися
35
ймовірністю, яка визначена на основі їх особистого досвіду або
експертної оцінки відповідних спеціалістів.
Завдання управління – вибрати загальну стратегію,
оптимістичний прогноз, який передбачає найкращій результат. Під
час швидкого прийняття управлінських рішень важливо пов’язати
аналіз даних та систем з більш м’яким та не визначеним світом
людської взаємодії. Комплексні способи нейтралізації та управління
стресом, відомі з психології:
допомога іншим;
релігія;
зміна способу життя;
тактика боротьби зі стресом, залежно від часу його настання [3].
Враховуючи унікальність кожної кризової ситуації, важливо
також мати на увазі контекст та індивідуальні особливості
співробітників для розробки ефективної стратегії мотивації.
Як пише Деніел Амен, нейрофізіолог і нейропсихолог: «Ви не
можете стати тим, ким хочете, якщо ваш мозок функціонує
неправильно. Від роботи мозку залежить, наскільки ви щасливі,
наскільки відчуваєте себе ефективним і працездатним, як будуєте
свої взаємини з оточуючими» [1].
Наш мозок постійно створює і використовує шаблони. Після
трьох повторень якоїсь дії базальні ядра в головному мозку
починають вбачати в них потенційний шаблон. Шаблони дають
можливість мозку оптимізувати роботу, виконуючи її максимально
швидко і точно.
Для управління важливо розуміти корисності, тобто, шаблонне
мислення дає ефективність, але супротив новому. Гнучкість під час
кризи – як перемикач між шаблонним мисленням і аналітичним.
Індивідуальна здатність до адаптації може різнитися.
Теорія цілі-орієнтації підходить для виявлення у співробітників
різних типів орієнтації до цілі. Теорія позитивної психології
зосереджена на розвитку позитивних емоцій, сил і ресурсів у
співробітників для підвищення їх мотивації та ефективності. В
кризових ситуаціях важливо підтримувати позитивний клімат і
створювати можливості для росту і розвитку співробітників.
Людина не завжди діє раціонально, подекуди імпульсивно,
опираючись на емоційний стан, соціальну підтримку. В умовах
кризових ситуацій мотивація складна, відрізняється від певних
варіантів розвитку подій, залежить від культурних факторів,
особистих переконань. Управлінському апарату суб’єктів
господарювання, держава має виступати гарантом безпеки,
розробляти певні алгоритми дій, опираючись на стратегії. Компанія
забезпечує, по можливості, захист співробітникам, зберігає ідеали і
36
цінності, дух команди, надію на майбутнє. Не забуваючи мету
створення, діючи в умовах ризику.
Список літератури
1. Daniel G. Amen. Making a Good Brain Great: The Amen
Clinic Program for Achieving and Sustaining Optimal Mental
Performance / Daniel G. Amen., 2006. – 336 с. – (First Edition).
2. Кривов’язюк І. В. Антикризове управління підприємством
: навчальний посібник. 3-тє видання, доповн. і переробл. Київ :
Видавничий дім «Кондор», 2020. 396 с.
3. Наугольник Л. Б. Психологія стресу: підручник. Львів :
Львівський державний університет внутрішніх справ, 2015. 324 с.
37
Артем ПЕТРОВСЬКИЙ,
аспірант І року навчання,
Спеціальність: 051-Економіка
Волинський національний університет
імені Лесі Українки
Petrovskyi.Artem@vnu.edu.ua
СТАЛИЙ РОЗВИТОК. ІСТОРІЯ, ЦІЛІ ТА ЗНАЧЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ
Стрімкі темпи економічного та демографічного зростання
зумовлюють вплив людства на навколишнє середовище та
дисбаланс соціальної рівноваги у суспільстві. Враховуючи надмірну
експлуатацію природних ресурсів, соціальні та екологічні кризи,
було запропоновано концепцію сталого розвитку (англ. “sustainable
development”). Дана концепція передбачає розвиток, що
задовольняє потреби нинішнього покоління без шкоди для
можливості майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби.
Вважається, що основою сучасної концепції «сталого розвитку»
стала перша доповідь Римського клубу під назвою «Межі зростання»
(1972). Якщо її коротко описати, то сучасний економічний розвиток
виявився несумісним із довготривалим життям планети.
Вперше термін «сталий розвиток» з’явився в документі
Міжнародного союзу охорони природи «Всесвітня стратегія охорони
природи» (1980). Однак, ще майже десятиліття він залишався
практично непоміченим.
Доповідь «Наше спільне майбутнє» (1987) — напрацювання
комісії, видані норвезькою громадською та політичною діячкою Ґру
Гарлем Брундтланд. Підходи, викладені нею, лягли в основу
концепції сталого розвитку та популяризували її. Після цього
«сталий розвиток» став центральною ідеєю ряду великих
конференцій ООН та національних стратегій.
У 2015 році на саміті ООН були розроблені 17 цілей сталого
розвитку. Документ «Перетворення нашого світу: Порядок денний в
області сталого розвитку на період до 2030 року» погодили лідери
майже двохсот країн, серед яких є Україна. Власне, сталий
розвиток і став загальною ідеєю, за якою світ домовився жити та
видозмінюватися до 2030 року.
Згідно з програмним документом, план дій має 17 цілей та 169
задач. Зі свого боку країни повинні вжити заходів для досягнення
цих глобальних цілей [3].
Як і інші країни-учасники ООН, Україна доєдналися до
процесу забезпечення сталого розвитку. У 2019 році було видано
Указ Президента України «Про Цілі сталого розвитку України на
період до 2030 року», в якому підтримано забезпечувати
38
дотримання Цілей сталого розвитку України на період до 2030
року, а саме:
1) подолання бідності;
2) подолання голоду, досягнення продовольчої безпеки,
поліпшення харчування і сприяння сталому розвитку сільського
господарства;
3) забезпечення здорового способу життя та сприяння
благополуччю для всіх у будь-якому віці;
4) забезпечення всеохоплюючої і справедливої якісної освіти та
заохочення можливості навчання впродовж усього життя для всіх;
5) забезпечення гендерної рівності, розширення прав і
можливостей усіх жінок та дівчат;
6) забезпечення доступності та сталого управління водними
ресурсами та санітарією;
7) забезпечення доступу до недорогих, надійних, стійких і
сучасних джерел енергії для всіх;
8) сприяння поступальному, всеохоплюючому та сталому
економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та
гідній праці для всіх;
9) створення стійкої інфраструктури, сприяння всеохоплюючій
і сталій індустріалізації та інноваціям;
10) скорочення нерівності;
11) забезпечення відкритості, безпеки, життєстійкості й
екологічної стійкості міст, інших населених пунктів;
12) забезпечення переходу до раціональних моделей
споживання і виробництва;
13) вжиття невідкладних заходів щодо боротьби зі зміною
клімату та її наслідками;
14) збереження та раціональне використання океанів, морів і
морських ресурсів в інтересах сталого розвитку;
15) захист та відновлення екосистем суші та сприяння їх
раціональному використанню, раціональне лісокористування,
боротьба з опустелюванням, припинення і повернення назад
(розвертання) процесу деградації земель та зупинка процесу втрати
біорізноманіття;
16) сприяння побудові миролюбного і відкритого суспільства в
інтересах сталого розвитку, забезпечення доступу до правосуддя
для всіх і створення ефективних, підзвітних та заснованих на
широкій участі інституцій на всіх рівнях;
17) зміцнення засобів здійснення й активізація роботи в
рамках глобального партнерства в інтересах сталого розвитку [1].
Багато компаній у всьому світі все більше приділяють увагу
питанням сталого розвитку свого бізнесу. Вони вбачають у цьому
не лише соціальну відповідальність, але й спосіб підвищити
39
лояльність співробітників, клієнтів, місцевих громад та можливість
залучити "зелене" фінансування. Впровадження сталих практик у
бізнес – не просто процес, який можна впровадити за місяць чи
рік. Тут потрібна комплексна трансформація бізнес-моделі та
додаткові інвестиції, часом досить великі, для переобладнання
підприємств, встановлення додаткового устаткування тощо [2].
Список літератури
1. Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030
року: Указ Президента України від 30 вересня 2019 року №
722/2019. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/722/2019#Text (reference
date: 31.05.2023)
2. Сталий розвиток України: час державі та бізнесу
об’єднатись. URL:
https://www.epravda.com.ua/columns/2021/11/29/680231/
(reference date: 31.05.2023)
3. Сталий розвиток: що це, чому це важливо та до чого тут
Україна. URL: https://ucap.io/stalyj-rozvytok-shho-cze-chomu-cze-
vazhlyvo-ta-do-chogo-tut-ukrayina/(reference date: 31.05.2023)
40
Костянтин Павлов
Д.е.н., професор, професор кафедри економіки,
підприємництва та маркетингу
Волинського національного університету
імені Лесі Українки,
ieeer@ieeer.top
Семенов Назарій
Аспірант Волинського національного університету
імені Лесі Українки
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОГО ЖИТЛА
ДЛЯ ВИМУШЕНО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ
Вимушене переміщення людей є серйозним соціальним та
економічним викликом, з яким стикаються багато країн,
включаючи Україну. Воєнні конфлікти, природні катастрофи,
соціально-політичні потрясіння та інші негативні обставини можуть
змусити тисячі людей залишити свої домівки та шукати притулку в
інших регіонах або країнах.
Одним із найважливіших аспектів, які потрібно врахувати під
час надання соціального житла для вимушено переміщених осіб, є
забезпечення їм безпечного, адекватного та стабільного
проживання. Це означає, що житло повинно відповідати
мінімальним стандартам життя, забезпечувати достатній простір
для проживання та зручності, такі як вода, каналізація,
електроенергія та опалення.
Крім того, соціальне житло для вимушено переміщених осіб
повинно бути доступним із фінансової точки зору. Багато з цих
людей можуть втратити свої робочі місця або джерела доходу
внаслідок переміщення, тому важливо забезпечити їм доступ до
доступних за ціною житлових приміщень або фінансової підтримки
для оплати оренди або придбання житла.
Крім того, соціальне житло для вимушено переміщених осіб
повинно сприяти їхньому соціальному інтегруванню. Це можна
досягти шляхом розміщення їх в житлових комплексах або районах,
де є доступ до освіти, медичних послуг, робочих місць та
інфраструктури. Крім того, важливо створити умови для соціальної
взаємодії та спілкування між вимушено переміщеними особами, що
сприятиме процесу їхньої адаптації та підтримки одне одного.
Держава, спільно з міжнародними організаціями та
громадським сектором, повинна грати ключову роль у забезпеченні
соціального житла для вимушено переміщених осіб. Необхідно
розробити та впровадити ефективні програми та політики, які
41
сприятимуть будівництву та наданню житла для цієї категорії осіб.
Фінансова підтримка, публічно-приватні партнерства та механізми
соціальної оренди можуть бути використані для забезпечення
доступності та стійкості соціального житла.
Зрештою, успіх будь-якої ініціативи зі забезпечення
соціального житла для вимушено переміщених осіб залежить від
комплексного підходу та співпраці між різними зацікавленими
сторонами. Необхідно залучати усіх зацікавлених сторін - урядові
органи, місцеву владу, громадські організації, міжнародні партнери
та самі вимушено переміщені особи - для розробки та реалізації
ефективних рішень, які забезпечать стійке та гідне житло для всіх,
хто стикнувся з проблемою вимушеного переміщення.
Уряд України, спільно з міжнародними партнерами та
громадськими організаціями, вживає заходів для забезпечення
соціального житла для вимушено переміщених осіб. Були створені
спеціальні програми, спрямовані на будівництво нових житлових
комплексів, реконструкцію пошкоджених будинків та надання
фінансової допомоги для оренди житла.
Проте, війна і непевна політична ситуація у деяких регіонах
країни ускладнюють реалізацію цих програм. Відсутність контролю
над певними територіями та обмежена доступність до ресурсів
ускладнюють процес відновлення житлового фонду та надання
соціального житла.
Всеохоплюючий підхід до соціального житла для вимушено
переміщених осіб має велике значення для реінтеграції та
підтримки цих людей у новому середовищі. Покладання наголосу
на аспекти безпеки, доступності та соціального інтегрування
допоможе створити умови для поліпшення їхнього життя та
сприятиме сталому розвитку суспільства в цілому.
Список літератури
1. Про житловий фонд соціального призначення: Закон
Украіни від 24.03.2022 р. No 2153- IX. ВВР, 2021, № 6, ст.50
2. 2,4 мільйона українців втратили домівки за час війни. Що з
обіцяним житлом від держави? URL:
https://www.epravda.com.ua/publications/2022/11/7/693516/
3. Без правил. Як Росія знищує цивільну інфраструктуру України
URL: https://kse.ua/ua/about-the-school/news/zagalna-suma-
pryamih-zbitkiv-infrastrukturi-zrosla-do-114-5-mlrd/
4.Павлов К.В., Павлова О.М., Шостак Л.В., Романюк Д.А.
Стратегічні напрями нарощення економічного потенціалу
підприємства. Вісник Харківського національного університету
імені В.Н. Каразіна. Випуск 14. Харків. 2021. С. 90-95.
42
5. Стрішенець М.М., Павлова О.М., Павлов К.В. Інституціональна
економічна теорія і розвиток світової економічної науки в умовах
глобалізації. Міжнародний науковий журнал "Інтернаука". Серія
"Економічні науки". №5(49). 1 Том. 2021. С. 91-98.
6. Павлова О.М., Павлова К.В., Куденьчук А. Територіальні аспекти
дослідження поняття соціально-економічного розвитку регіону.
Економічний часопис Волинського національного університету імені Лесі
Українки: журнал. Луцьк. 2021. №1(25). С. 6-15.
43
Олена ПАВЕЛЬЧУК,
магістр юридичного факультету,
спеціальності 081 «Право» ПВНЗ
Міжнародний економіко-гуманітарний
університет імені академіка
Степана Дем’янчука
ВДОСКОНАЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА В
СИСТЕМІ ОСВІТИ: ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД
Україна, як суверенна країна, має на меті забезпечення
якісної освіти для своїх громадян. Однак, українське законодавство
в галузі освіти потребує подальшого вдосконалення, щоб
відповідати сучасним вимогам та надати оптимальні умови для
розвитку освітньої системи [1]. Тому важливий закордонний досвід
та погляди вчених на шляхи вдосконалення українського
законодавства в системі освіти.
Наприклад, інклюзивна освіта є однією з ключових складових
сучасної освітньої системи. Вона забезпечує рівні можливості
навчання для всіх учнів, незалежно від їхніх особливостей чи
обмежень. Закордонний досвід показує, що ефективними
інструментами для реалізації інклюзивної освіти є законодавчі
акти, які гарантують доступність середовища навчання та
індивідуалізований підхід до навчання. Українське законодавство
повинно враховувати цей досвід та забезпечити відповідну правову
базу для розвитку інклюзивної освіти в країні [2].
Українська освітня система потребує зміцнення професійного
розвитку вчителів. Закордонний досвід демонструє, що якісний
професійний розвиток вчителів сприяє покращанню якості
навчання та досягненню кращих результатів учнями шкіл. В цьому
плані корисними є також погляди вчених, які досліджували
проблему освіти у світі. Наприклад, Джон Дьюї (John Dewey),
видатний американський філософ, психолог і педагог,
підкреслював важливість зв’язку між освітою та демократією. Дьюї
вважав, що освіта повинна сприяти розвитку практичних навичок
і здатностей учнів, а також формувати активну громадянську
позицію. Він підкреслював значення практичного досвіду і
навчання через взаємодію з оточуючим середовищем. Відомий
бразильський педагог, Пауло Фрейре (Paulo Freire), вніс значний
внесок у галузь критичної педагогіки. Він вважав освіту засобом
звільнення від соціальної нерівності та пригнічення. Фрейре
стверджував, що освіта повинна сприяти критичному мисленню,
розумінню соціальної реальності та залученню учнів до активної
участі у власному навчанні та соціальних змінах. Йоханнес
44
Хултгрен (Johannes Hultgren), шведський вчений, стверджує, що
успішність системи освіти залежить від цілісності навчання [1-4].
Cучасні умови воєнного стану в Україні, безумовно, негативно
впливають на якість освіти з таких причин:
1.Відсутність або руйнування інфраструктури: у зоні
конфлікту часто спостерігається руйнування шкіл, університетів та
інших освітніх установ. Це призводить до нестабільності у
навчальному процесі, втрати доступу до навчальних матеріалів та
погіршення умов для навчання.
2.Відсутність фінансування: воєнний конфлікт викликає
економічну нестабільність, що може призводить до зменшення
фінансування освіти. Недостатній бюджет може призвести до
зниження зарплат вчителів, обмеження ресурсів для навчання та
розвитку, а також до недостатнього утримання навчальних закладів.
3.Втрата кваліфікованих вчителів: війна зумовлює міграцію
кваліфікованих вчителів та інших фахівців з освіти. Це може
призвести до нестачі компетентних вчителів та зменшення якості
навчання.
4.Психологічні та соціальні проблеми: воєнний конфлікт може
спричинити психологічний стрес та травми серед учнів та
педагогічного персоналу. Це може вплинути на їхню здатність до
навчання й викладання, а також спричинити зростання соціальних
проблем, таких як дискримінація та насильство.
Щодо проблем з законодавством, умови воєнного стану
можуть призвести до таких проблем як незабезпечення прав на
освіту: воєнний стан може призвести до обмеження доступу до
освіти для певних груп населення, наприклад, внутрішньо
переміщених осіб.
Відомо, що на сьогоднішній день, освіту в Україні регулюють
такі нормативні акти:
1. Закон України "Про освіту" (2017 рік): визначає загальні
принципи організації та функціонування системи освіти в Україні.
Він встановлює основні засади, права і обов’язки учасників
освітнього процесу, принципи регулювання освіти на рівні
держави та регіонів.
2. Закон України "Про вищу освіту" (2014 рік): визначає
правові засади функціонування вищої освіти в Україні. Він регулює
організацію, управління та контроль якості вищої освіти, засади
акредитації навчальних закладів, процедуру видачі дипломів тощо.
3. Закон України "Про загальну середню освіту" (2017 рік):
встановлює правила організації та функціонування
загальноосвітніх шкіл в Україні. Він регулює зміст та структуру
освітньої програми, порядок атестації учнів, вимоги до кваліфікації
педагогічних працівників тощо.
45
4. Закон України "Про дошкільну освіту" (2017 рік):
встановлює правові засади організації та функціонування
дошкільних навчальних закладів. Він регулює вимоги до якості
дошкільної освіти, стандарти безпеки, вікові категорії дітей, які
мають можливість навчатися в дошкільних закладах тощо.
Аналіз цих законів вказує на поступове оновлення
українського законодавства. Задля вдосконалення законів, які
регулюють освіту в Україні, пропонуються до запровадження такі
аспекти:
1. Забезпечення фінансової стабільності: необхідно
забезпечити адекватне фінансування освіти на всіх рівнях,
зокрема збільшити бюджетні видатки на освіту та залучити
додаткові джерела фінансування, такі як приватні інвестиції або
публічно-приватні партнерства.
2. Зміцнення ролі педагога: важливо створити сприятливі
умови для професійного зростання та підвищення статусу вчителя.
Це можна досягти шляхом підвищення оплати праці вчителів,
покращення умов праці, забезпечення доступу до професійного
розвитку та підтримки їхнього автономного професійного розвитку.
3. Розвиток інклюзивної освіти: необхідно забезпечити
доступність якісної освіти для всіх учнів, незалежно від їхніх
особливостей, потреб чи здібностей. Для цього варто розширювати
мережу інклюзивних навчальних закладів, надавати належну
підтримку та індивідуалізований підхід учням з особливими
освітніми потребами.
4. Посилення регулювання якості освіти: варто зміцнити
механізми контролю якості освіти, зокрема шляхом розробки та
впровадження стандартів якості навчання, оцінювання учнів та
випускних кваліфікаційних робіт. Також важливо підтримувати
дослідження та інновації в освіті, сприяти впровадженню сучасних
педагог
Висновки. Війна негативно позначилася на розвитку освіти в
Україні. Необхідно в першу чергу владнати проблеми з
законодавством, що регулює освіту в Україні. Зокрема, руйнування
інфраструктури, недостатнє фінансування, втрата кваліфікованих
вчителів та соціальні проблеми впливають на навчальний процес і
якість освіти. Для вдосконалення українського законодавства в
системі освіти можна звернути увагу на кілька аспектів:
забезпечення фінансової стабільності освітніх установ, зміцнення
ролі педагога, розвиток інклюзивної освіти та посилення
регулювання якості освіти. Ці заходи сприятимуть покращенню
доступності та якості освіти, підвищенню статусу вчителя,
створенню сприятливих умов для учнів з особливими потребами та
забезпеченню ефективного контролю за якістю навчання.
46
Подальше вдосконалення законодавства в системі освіти в Україні
є важливим кроком для створення сучасної, інклюзивної та якісної
освітньої системи, яка забезпечить розвиток та успіх молодого
покоління в країні.
Список літератури
1.Про правовий режим воєнного стану: Закон України, м. Київ,
12 травня 2015 року, № 389-VIII. URL:
ttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text.
2.Про утворення військових адміністрацій: Указ Президента
України від 24 лютого 2022 року, № 68/2022. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/68/2022#Text.
3. Якимчук А. Ю., Кардаш О. Л., Постельжук О. П., Якимчук О.
Ф. Державне управління фінансуванням закладів вищої освіти
України у контексті забезпечення якості освіти і досягнення
безпекових показників. Економіка та держава. 2020. № 9. С. 25–
32. DOI: 10.32702/2306-6806.2020.9.25. Index Copernicus С. 25-32.
4. Конституція / Основний закон / України. К.,1997.
5. Національна доктрина розвитку освіти. - К., 2001.
6. Закон України "Про освіту". К.,1996.
7. Закон України "Про загальну середню освіту". Освіта України.
- 1999 -12 серпня.
47
УДК 333.6
Alina YAKYMCHUK,
Doctor of Economic Sciences, Professor, Lesya Ukrainka Volyn
National University, Lutsk, Ukraine, alinayakim@ukr.net; ORCID
0000-0002-5038-5215.
Juliia IAKOVLEVA,
University of Information Technology and Management, Poland,
w66196@student.wsiz.edu.pl
THE DEVELOPMENT OF CIRCULAR GREEN ECONOMY
IN THE CONTEXT OF GLOBALIZATION
Introduction. The concept of a circular green economy has gained
significant attention in recent years as a sustainable approach to
economic development. With the increasing concerns over climate
change and the depletion of natural resources, countries around the
world are striving to adopt circular economy principles to minimize
waste generation and maximize resource efficiency. That is why the
development of the circular green economy within the context of
globalization is so important.
A circular green economy is an economic system designed to eliminate
waste and ensure the efficient use of resources. It aims to decouple
economic growth from resource consumption by promoting the reuse,
recycling, and regeneration of materials. In this system, products are
designed for durability, repairability, and recyclability, and waste is seen as
a valuable resource rather than a burden. By closing the loop of production
and consumption, a circular green economy contributes to environmental
sustainability and economic resilience.
Main part. Globalization has both facilitated and necessitated the
development of circular green economies. The interconnectedness of
the global economy has led to increased resource extraction,
production, and consumption, resulting in significant environmental
degradation and waste generation. However, globalization has also
created opportunities for knowledge sharing, technological
advancements, and international collaborations, which can support
the transition to a circular green economy [1-4].
For example, the Netherlands is recognized as a global leader in
the development of a circular economy. The government has
implemented policies and initiatives to promote circularity, such as tax
incentives for recycling and waste reduction. Dutch companies have
also embraced circular principles, with innovative practices in sectors
like agriculture, construction, and textiles. For instance, the company
48
Mud Jeans offers a lease model for jeans, allowing customers to return
used jeans for recycling or upcycling [2-6].
Sweden has made significant strides in waste management and
resource recovery. The country has achieved a high recycling rate and
is known for its waste-to-energy plants, which convert non-recyclable
waste into electricity and heat. Furthermore, Sweden encourages the
repair and reuse of products through tax breaks and reduced value-
added tax (VAT) rates. The success of Sweden’s circular economy
initiatives is evident in its low landfill rates and reduced greenhouse
gas emissions. Japan has a long history of embracing sustainable
practices, including the promotion of a circular economy. The country
has implemented laws and regulations to encourage resource efficiency
and waste reduction. For example, the Law for the Promotion of
Effective Utilization of Resources requires businesses to establish
recycling programs and reduce waste generation. Japan is also
renowned for its innovative approaches, such as the concept of
"industrial symbiosis," where one company’s waste becomes another’s
raw material [3; 4; 5; 6].
Governments worldwide recognize the importance of funding the
transition to a green circular economy and often allocate public funds
to support related projects. These funds are typically disbursed
through various mechanisms, such as grants, subsidies, tax
incentives, and public-private partnerships. Governments also
establish dedicated funding programs to incentivize research,
development, and implementation of circular economy initiatives [7].
The private sector is a significant source of funding for green
circular economy projects. Companies and investors are increasingly
incorporating environmental, social, and governance (ESG)
considerations into their investment decisions. This has led to the rise
of sustainable finance, including green bonds, impact investing, and
venture capital funds that focus on circular economy innovations.
Private sector investments provide financial resources, expertise, and
market access for scaling up circular business models [4; 6; 9].
International organizations and development banks play a crucial
role in financing green circular economy initiatives, particularly in
developing countries. Institutions such as the World Bank, United
Nations Development Programme (UNDP), and European Investment
Bank (EIB) provide grants, loans, and technical assistance to support
sustainable projects. Multilateral agreements and partnerships foster
international cooperation, knowledge sharing, and funding
collaborations for circular economy development.
Conclusion. The development of a circular green economy is
crucial in the face of global challenges like climate change and
resource scarcity. Countries around the world are recognizing the
49
importance of transitioning towards a circular economy to achieve
sustainable development. The examples of the Netherlands, Sweden,
and Japan demonstrate the diverse approaches and successful
implementation of circular economy principles. As globalization
continues to shape the world economy, international collaboration and
knowledge exchange will be key in driving the widespread adoption of
circular green economy practices. By embracing circularity, countries
can create economic opportunities, reduce environmental impact, and
build a more sustainable future for generations to come. Funding
mechanisms for green circular economy initiatives vary across
countries, with a mix of government funding, private sector
investments, and international cooperation. Governments provide
financial support through grants, subsidies, and public-private
partnerships. International organizations and development banks
contribute to funding through grants, loans, and technical assistance.
Collaboration between these stakeholders is crucial to accelerate the
transition to a green circular economy and achieve sustainable
development goals globally.
Literature
1. Ellen MacArthur Foundation. (2015). Towards the Circular
Economy: Economic and Business Rationale for an Accelerated
Transition. URL: https://www.ellenmacarthurfoundation.org/assets/
downloads/TCE_Ellen-MacArthur-Foundation_9-Dec-2015.pdf.
2. European Commission. (2020). A New Circular Economy
Action Plan: For a Cleaner and More Competitive Europe. URL:
https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/
?uri=CELEX:52020DC0098&from=EN.
3. World Economic Forum. (2019). The Circular Economy
Handbook: Realizing the Circular Advantage. URL:
https://www.weforum.org/reports/circular-economy-handbook-
realizing-the-circular-advantage.
4. Geng, Y., Doberstein, B., & Fujita, T. (2020). Circular Economy
in Cities: Concepts, Methods, and Practices. Edward Elgar Publishing.
5. International Resource Panel. (2019). Resource Efficiency and
Climate Change: Material Efficiency Strategies for a Low-Carbon
Future. URL: https://www.resourcepanel.org/reports/resource-
efficiency-and-climate-change-material-efficiency-strategies-low-
carbon-future.
6. Geissdoerfer, M., Savaget, P., Bocken, N. M., & Hultink, E. J.
(2017). The Circular Economy: A New Sustainability Paradigm?
Journal of Cleaner Production, 143, 757-768.
7. Joss, S., Cowley, R., & Tomozeiu, D. (Eds.). (2019). The
Routledge Handbook of Urban Resilience. Routledge.
50
8. United Nations Development Programme. (2020). Financing
the 2030 Agenda for Sustainable Development. URL:
https://www.undp.org/publications/financing-2030-agenda-
sustainable-development
9. European Investment Bank. (2021). EIB and Circular
Economy. URL: https://www.eib.org/ en/topics/circular-economy.
51
РОЗДІЛ 2. ЕКОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ В УМОВАХ
ВОЄННОГО СТАНУ
УДК 330.331.4
Алла БЕЛОВА
д.е.н., проф.,
проф. менеджменту та управління територіями Київського
інституту інноваційної освіти Київського національного
університету будівництва і архітектури
Наталія ЖУРАВСЬКА
к.т.н., доцент,
доцент кафедри технологій захисту
навколишнього середовища та охорони праці,
Київського національного університету будівництва і архітектури
nzhur@ua.fm
Ольга КОКОЗЕЙ
студентка,
Міжрегіональної академії управління персоналом
Дмитро ЖУРАВСЬКИЙ
студент,
Київського національного університету
будівництва і архітектури
ДЕТЕРМІНАНТИ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
ТЕХНО-ПРИРОДНИХ СИСТЕМ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ
Індивідуальні та колективні дії людей створюють величезне
антропогенне навантаження на планету та форми життя, які вона
підтримує [1]. Оскільки людство сприяє деградації навколишнього
середовища, швидкій втраті біорізноманіття та зміні клімату, його
дії також мають забезпечувати вирішення цих проблем.
Еколого-економічні дії можуть відіграти важливу роль у
необхідному перетворенні на більш екологічно стійкі напрямки
існування суспільства у поєднанні з ініціативами уряду [2],
громадянського суспільства та приватного сектору - формувати
цінності та погляди. Це також сприяє розвитку навичок, концепцій
та інструментів, які можна використовувати для скорочення чи
припинення нестійких практик для управління техно-природними
системами.
52
Пропозицією по вирішенню є об'єднання, синергія
організаційно-управлінських рішень у процесі [3]: знання про
сталий розвиток у різних організаціях, галузях та практиках;
включаючи діловий, консалтинговий, екологічний, соціальний
(зараз головний меседж всіх відкритих панелей для спілкування та
прийняття рішень по існуючих проблемам наслідку війни та
відбудови країни, партнери готові інвестувати у відновлення
України, але їх може стримувати брак прозорості та підзвітності –
головне ставити людину та її потреби на перше місце: безпеку,
комфорт та розвиток, економічний, управлінський (ESG) та
енергетичний сектори (в сфері безбар’єрності проводиться у чіткій
відповідності до Національної стратегії зі створення безбар’єрного
простору в Україні на період до 2030 р. - розроблена та
затверджена в межах ініціативи Першої леді Олени Зеленської та
на виконання указу Президента України) [2].
Також уряд має заохочувати інвестиції приватного сектору
в будівельну галузь шляхом надання податкових пільг та
створення сприятливого бізнес-середовища. Інвестиції
приватного сектору допоможуть збільшити обсяги виробництва
будівельної галузі та створити можливості для працевлаштування
у постраждалих районах.
Для посилення заходів безпеки має забезпечити
впровадження заходів для захисту працівників на постраждалих
територіях. Цього можна досягти шляхом надання захисного
спорядження та навчання, в тому числі, будівельників, а також
направлення співробітників служби безпеки на будівельні
майданчики в постраждалих районах [3].
Одним з основних завдань реалізації еколого-економічної
політики є зменшення частки енерго- та ресурсомістких галузей,
впровадження еколого-економічного управління техно-
природних систем, еколого-енергозберігаючих технологій [4-8],
що характеризується розробкою відповідного типу структурно-
галузевої стратегії з вибором пріоритетів розвитку, в тому числі,
будівельних підприємств.
Таким чином, для реконструкція та відбудова країни,
економічної стабільності в Україні потрібні та життєвою
необхідні сучасні багатовекторні та інтеграційні процеси з
забезпеченням результативності регулювання розвитку, зокрема,
з метою досягнення надійної аналітичної інформації;
конструктивні дії відповідно до макроекономічних моделей
інноваційної інформаційної складової для різних галузей
виробництва.
53
Список літератури
1. Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН).
Екологічні наслідки конфлікту на сході України. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу:
https://www.ua.undp.org/content/ukraine/en/home/library/crisis_p
revention_and_recovery/the-environmental-consequences-of-the-
conflict-in-eastern-ukrain.html (Дата звернення 23.05.2023).
2. Національна стратегія із створення безбар’єрного простору в
Україні на період до 2030 року. – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/366-2021-
%D1%80#Text (Дата звернення 23.05.2023).
3. Методи прийняття управлінських рішень. URL:
https://msn.khmnu.edu.ua/mod/page/view.php?id=110977#:~:text=
%D0%A3%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0
%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D1%80%D1%96%D1
%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%20%D0%BE
%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1
%86%D1%96%D1%97%20%E2%80%94%20%D1%82%D0%B2%D0%B
E%D1%80%D1%87%D0%B8%D0%B9,%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D
0%BB%D1%96%D0%B7%D1%83%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0
%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%
BF%D1%80%D0%BE%20%D1%97%D1%97%20%D1%81%D1%82%D
0%B0%D0%BD. (Дата звернення 25.05.2023).
4. Zhuravska N. Organizational and economic instruments of investment
and innovation providing restructuring of the enterpris / N. Zhuravska, A.
Bielova, O. Orlovska, A. Kochedykova // International Journal of Engineering
and Technology (UAE). V.7, N 4.8. - 2018. – С. 702 - 706.
5. Zhuravska, N. Two-tier integral indicator system for controlling
the material flow heat-power engineering objects / N. Zhuravska, P.
Kulikov, A. Bielova // USEFUL online journal. – Vol. 2, – N. 4,
December 2018. – pp. 80 – 87.
6. Zhuravska N. The influence of globalization processes on
formation of innovative environmental policy of the enterprise / N.
Zhuravska, A. Bielova, A. Kochedikova // USEFUL online journal, vol.
2, n. 4, In Press, December 2018.
7. Zhuravska N. Organization and conduct of environmental and
economic monitoring of the state of material flows in of thermal power
facilities systems under the conditions of electromagnetic fields / N.
Zhuravska, P. Kulikov, A. Bielova, D. Chernyshev // SHS Web of
Conferences 67, Kharkiv, Ukraine. S. Panchenko etc. V.67. - p. 5.
8. Zhuravska N. Thermodynamic concept of nanotechnological
processes reagent-free water treatment in heat and power systems of
construction / N. Zhuravska, P. Kulikov // International Journal of
Engineering and Technology (UAE). V. 7, N4.8. 2018. – С. 428-431.