Content uploaded by Eugene Ivanov
Author content
All content in this area was uploaded by Eugene Ivanov on Jun 01, 2023
Content may be subject to copyright.
Міжнароднанауково
-
практичнаконференція
«ГЕОГРАФІЧНАОСВІТАІНАУКА:ВИКЛИКИІПОСТУП»,
присвячена140-річчюгеографіїуЛьвівськомууніверситеті
Україна,м.Львів,18‒20травня2023р.
1
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ІВАНА ФРАНКА
ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
ЛЬВІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ГЕОГРАФІЧНОГО ТОВАРИСТВА
ГЕОГРАФІЧНА КОМІСІЯ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА імені ШЕВЧЕНКА
ТЮБІНГЕНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕБЕРХАРДА КАРЛА
ГЕОГРАФІЧНАОСВІТАІНАУКА:
ВИКЛИКИІПОСТУП
МАТЕРІАЛИ
міжнародноїнауково-практичноїконференції,присвяченої
140-річчюгеографіїуЛьвівськомууніверситеті
(Україна, м. Львів, 18‒20 травня 2023 р.)
GEOGRAPHICALEDUCATIONANDSCIENCE:
CHALLENGESANDADVANCEMENT
PROCEEDINGS
ofthe InternationalScientificandPracticalConferenceDedicated
tothe140thAnniversaryofGeographyatLvivUniversity
(Ukraine, Lviv, 18‒20 May 2023)
Львів–2023
Міжнароднанауково
-
практичнаконференція
«ГЕОГРАФІЧНАОСВІТАІНАУКА:ВИКЛИКИІПОСТУП»,
присвячена140-річчюгеографіїуЛьвівськомууніверситеті
Україна,м.Львів,18‒20травня2023р.
2
УДК [910+911] (06)
Г 35
ДрукуєтьсязаухвалоюВченоїрадигеографічногофакультету
ЛьвівськогонаціональногоуніверситетуіменіІванаФранка.
Протокол№3від19квітня2023р.
Г 35 Географічна освіта і наука: виклики і поступ: матеріали міжнародної науково-прак-
тичної конференції, присвяченої 140-річчю географії у Львівському університеті (м. Львів,
18–20 травня 2023 р.) / відповід. редактори: В. Біланюк, Є. Іванов. У 3-ох томах. Львів:
Простір-М, 2023. Том 3. 261 с.
У збірник наукових праць включені тексти доповідей з широкого спектру теоретичних і при-
кладних питань географічної освіти, науки і практики, які виголошено на міжнародній науково-практичній
конференції, присвяченій 140-річчю географії у Львівському університеті. Серед авторів збірника
науковці України, Великої Британії, Німеччини, Швеції, Польщі і Литви.
Для викладачів вищих навчальних закладів, науковців, докторантів, аспірантів, студентів, учи-
телів і тих, хто цікавиться проблемами географічної науки.
Відповідальніредактори:ВолодимирБіланюк,ЄвгенІванов
Редакційнаколегія:
ВолодимирБіланюк(голова), доцент, декан географічного факультету;
ЄвгенІванов(відповідальний секретар), професор, завідувач кафедри конструктивної географії і
картографії;
ЄвгенТиханович (відповідальний секретар), доцент, заступник декана географічного факуль-
тету з наукової і навчально-виховної роботи;
ЛідіяДубіс, професор, завідувач кафедри геоморфології і палеогеографії;
ІринаГудзеляк, доцент, в. о. завідувача кафедри економічної і соціальної географії;
ІванКруглов, д. геогр. н., доцент, завідувач кафедри геоекології і фізичної географії;
РоманЛозинський, професор, завідувач кафедри географії України;
МартаМальська, професор, завідувач кафедри туризму;
ІгорПандяк, доцент, завідувач кафедри готельно-ресторанної справи та харчових технологій;
ЗіновійПаньків, професор, завідувач кафедри ґрунтознавства і географії ґрунтів;
Ігор Рожко, доцент, завідувач кафедри раціонального використання природних ресурсів і
охорони природи;
Назар Ваньо (секретар), інженер навчальної лабораторії геоінформаційного моделювання і
картографування.
Адресаредакційноїколегії:
Україна, 79007, м. Львів, вул. Дорошенка, 41,
Львівський національний університет
імені Івана Франка, географічний факультет.
Тел.: +38 032 239 43 93
E-mail: geodekanat@gmail.com
Тексти подаються мовою оригіналу. Автори опублікованих матеріалів несуть повну відповідальність
за добір, точність наведених фактів, цитат, власних імен, повноту і достовірність наведених матеріалів,
посилань та інших відомостей.
УДК[910+911](06)
© Львівський національний університет
імені Івана Франка, 2023
© Автори статей, 2023
Міжнароднанауково
-
практичнаконференція
«ГЕОГРАФІЧНАОСВІТАІНАУКА:ВИКЛИКИІПОСТУП»,
присвячена140-річчюгеографіїуЛьвівськомууніверситеті
Україна,м.Львів,18‒20травня2023р.
3
До140-річчягеографії
уЛьвівськомууніверситеті
Tothe140thAnniversaryofgeography
atLvivUniversity
Географія у Львівському університеті була
предметом викладання від початку його вини-
кнення. До цього географію вивчали у братських
українських (руських) і латинських школах та
колегіумах. Географічні старовинні грецькі й
арабські книги зберігалися у бібліотеці Єзуїтсь-
кого колегіуму, а після заснування університету –
у його книгозбірні.
У 1882 р. вийшов наказ цісаря Франца Йоси-
фа про створення кафедри географії у Львівсь-
кому університеті. А в 1883 р. створено кафедру
географії при філософському факультеті універ-
ситету. Згодом, у 1930 р. на основі кафедри гео-
графії організовано Інститут географії. У 1945 р. засновано географічний факультет з кафедрами:
загальної фізичної географії, регіональної фізичної географії, економічної географії та геодезії і
картографії…
Сьогодні географічний факультет є одним з провідних наукових і навчальних центрів в
Україні з підготовки фахівців високого рівня кваліфікації. На факультеті функціонує девять
кафедр, дві науково-дослідні, сім навчальних, одна навчально-наукова та одна навчально-
виробнича лабораторії і чотири стаціонари. Науково-педагогічний потенціал факультету забез-
печують 11 викладачів, з яких 16 докторів наук, професорів і 86 кандидатів наук, доцентів.
В сучасних умовах розвитку географічної остіви і науки особливого значення набули
міжнародні конференції, які не лише надають можливості для обміну науковим досвідом, а й
істотно сприяють налагодженню й розширенню наукового співробітництва.
18–20 травня 2023 р., географічна спільнота України й світу святкує 140-річчя географії у
Львівському університеті. У рамках відзначення славного ювілею проводиться міжнародна
науково-практична конференція «Географічна освіта і наука: виклики і поступ», яка й підіб’є
підсумки багаторічної наукової і навчально-методичної роботи колективу географічного факу-
льтету. У конференції візьмуть участь понад 300 науковців, що представляють 50 провідних
навчальних і наукових установ України, Німеччини, США, Польщі і Литви. Ми вдячні усім
учасникам міжнародної науково-практичної конференції й сподіваємося на подальшу тісну й
плідну співпрацю. Висловлюю подяку організаторам конференції, зокрема відповідальним
секретарям проф. Є. А. Іванову і доц. Є. Є. Тихановичу.
Напередодні відзначення 140-річного ювілею колектив географічного факультету нала-
годжує співпрацю з провідними науково-дослідними і навчальними установами України та
Європи. Отож побажаємо географам університету та України здоров’я й нових творчих успіхів.
Дякую, дорогі колеги, за єдність і віру у перемогу України! Окремі слова подяки висловлюю
Збройним силам України, усім студентам, викладачам і випускникам географічних факультетів,
які протидіють агресорові, пам’ятаємо усіх, хто загинув у російсько-українській війні.
Зповагою,декангеографічногофакультету
ЛьвівськогонаціональногоуніверситетуіменіІванаФранка
ВолодимирБіланюк
Міжнароднанауково
-
практичнаконференція
«ГЕОГРАФІЧНАОСВІТАІНАУКА:ВИКЛИКИІПОСТУП»,
присвячена140-річчюгеографіїуЛьвівськомууніверситеті
Україна,м.Львів,18‒20травня2023р.
4
СЕКЦІЯ
ЗБАЛАНСОВАНЕ
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
ІОХОРОНАПРИРОДИ
УДК 911.3:[332.3:630:504](477.83-2)"20"
ЛІСОГОСПОДАРСЬКЕЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯВЕЛИКОМОСТІВСЬКОЇ
ТЕРИТОРІАЛЬНОЇГРОМАДИЧЕРВОНОГРАДСЬКОГОРАЙОНУ
ПетроВойтків1,ГригорійМороз2,РоманГурський1
1ЛьвівськийнаціональнийуніверситетіменіІванаФранка,м.Львів,Україна,
2СФГ«Балкани»,смтСаратаОдеськоїобл.,Україна
Проаналізовано сучасний стан лісогосподарського землекористування Великомостівської терито-
ріальної громади. Загалом цей стан є оптимальний. Крім цього наявні певні локальні зони, де відбу-
вається екстенсивне використання лісів, екологічно деструктивні впливи та зміни у землекористуванні.
Метою дослідження є вивчення сучасного стану лісогосподарського землекористування на території
Великомостівської територіальної громади. Землекористування в межах громади проявляється в
інтенсивному використанні земель сільськогосподарського призначення і значно менше лісів та інших
лісовкритих площ. Основними користувачами цих земель є лісогосподарські підприємства. Особливе місце
у лісогосподарському землекористуванні на території громади повинно проявлятися у зменшенні
інтенсивності його використання. Вартувало би перевести частину лісів у категорії земель природо-
охоронного або рекреаційного призначення. Територія громади, завдяки наявності значних площ лісів,
має потужний туристично-рекреаційний потенціал.
Ключові слова: територіальна громада, структура земельного фонду, лісогосподарське землекористу-
вання, категорії користувачів.
FORESTRYLANDUSEOFTHEVELIKOMOSTIVTERRITORIAL
COMMUNITYOFTHECHERVONOHRADDISTRICT
PetroVoitkiv1,HryhoriіMoroz2,RomanGurskyi1
1IvanFrankoNationalUniversityofLviv,Lviv,Ukraine
2SFG«Balkany»,Sarata,Odesaregion,Ukraine
For the first time the current state of forestry land use in the Velyki Mosty urban hromada has been studied
and analyzed. In general, this state is optimal. In addition, there are certain local zones, where extensive use of
forests, ecologically destructive impacts and changes in the land use are occurred. The purpose of the research is
to study modern state forestry land use in the territory of the Velyki Mosty urban hromada. Land use within
hromada is manifested by the intensive use of agricultural lands and significantly less use of forests and other
wooded areas. The main users of these lands are forestry enterprises. A special place in forestry land use on the
territory of hromada should be manifested by reducing the intensity of its use. It would be worthwhile to
Міжнароднанауково
-
практичнаконференція
«ГЕОГРАФІЧНАОСВІТАІНАУКА:ВИКЛИКИІПОСТУП»,
присвячена140-річчюгеографіїуЛьвівськомууніверситеті
Україна,м.Львів,18‒20травня2023р.
5
transfer part of the forests to the category of nature conservation or recreational land. The territory of hromada,
through to the presence of large areas of forests, has a powerful tourism and recreational potential.
Keywords: urban hromada, land fund structure, forestry land use, user categories.
Природні екосистеми Великомостівської територіальної громади зазнали певних антропо-
генних впливів, що проявлявся в гірничовидобувній промисловості, а також в гідромеліора-
тивних та осушувальних роботах. Це призвело до втрати багатьох первісних як сільськогоспо-
дарський земель так і лісів та інших лісовкритих площ. На території громади є наявне
екстенсивне використання земель сільськогосподарського призначення, що призвело до погір-
шення їх екологічного стану та родючості ґрунтів. Крім цього гостро стоїть питання збереження та
збільшення площ лісів на території громади. Важливою проблемою є використання лісів як за
призначенням так і в інших цілях, які могли б покращити та стабілізувати саме природо кори-
стування і зробити його більш збалансованим. Тому актуальним є розгляд сучасного стану
лісогосподарського землекористування, а також зміни, що відбулися у використанні цих
земель за певний часовий період і під впливом різних чинників.
Метою дослідження є вивчення лісогосподарського землекористування на території Велико-
мостівської громади. Об’єктом дослідження є земельні ресурси громади, предметом – сучасний
стан лісогосподарського землекористування громади. Методи дослідження: статистичний, роз-
рахунковий, графічний, картографічний, аналізу, порівняльно-географічний та SWOT-аналізу.
Великомостівська громада відноситься до Західноєвропейської рівнини, як фізико-геогра-
фічної країни. За фізико-географічним районуванням відноситься до Поліської провінції зони
мішаних лісів області Бузького Малого Полісся. У межах Бузького Малого Полісся на півночі
громади виділяють район Ратинське Полісся, а на півдні – Желдецьке Полісся [4, 8]. В резуль-
таті антропогенного навантаження, здійснюваного людиною на екосистему громади, значні
площі земель різняться між собою за ступенем використання, порушення та вразливості.
Структура земельного фонду Великомостівської громади відрізняється. Зокрема, найбільшу
площі займають сільськогосподарські землі (18 268,09 га), у відсотковому відношенні це скла-
дає 58,59 %. Значні площі займають ліси та інші лісовкриті землі, які по громаді становлять
10 933,34 га, 35,07 %. Відносно забудованості, то площа цих земель в громаді становить всього
804,85 га, 2,58 %. Водно-болотні ресурси також займають незначні площі – 1 041,65 га, 3,34 %.
Інші категорії земель займають значно менші площі [3].
Лісогосподарське землекористування є типом використання земельних ділянок, що вкриті
лісовою рослинністю та не вкриті лісовою рослинністю, лісогосподарськими підприємствами,
громадянами України з метою забезпечення екологічних, економічних, соціальних та інших
потреб суспільства у лісових ресурсах і корисних властивостях лісів [7].
Лісовий покрив є важливим компонентом ландшафту, відповідальним за збереження
інших його складових – рельєфу, ґрунтів, поверхневих і підземних вод, фауни та повітря.
Величезним є екологічний вплив лісових екосистем на стан природного середовища, на
характер, темп і спрямованість екзогенних процесів, умови проживання людини [5, 6]. Велике
значення у формуванні рослинності громади належить діяльності людини, яка винищує одні
рослини, а звільнені площі використовує для культивування інших (наприклад, чагарники,
луки використовуються під сади і городи).
Територія Великомостівської територіальної громади знаходиться в межах Малого Полісся, де
лісистість за останні 12 років дещо збільшилася, а загальна частка лісів та інших лісовкритих
земель становить 35,07 %, а по Червоноградському районі частка лісів складає 25,44 % від
загальної площі земель. Тобто можна відмітити, що територія громади дуже добре забезпечена
лісами. Ареали лісів по території громади розподілені більш-менш рівномірно. В основному, ці
землі відносяться до «Сокальського лісового господарства». Однак відсутність лісів спосте-
рігаємо на півдні, заході, центрі та частково південному-сході громади (рис. 1).
Гостро стоїть проблема збереження та збільшення площ лісів і багаторічних насаджень, а
також зменшення вирубування в смугах лісових насаджень біля залізничних доріг та автошляхів.
Проблема несанкціонованих вирубок має вирішуватися накладанням великих штрафів. Протягом
останніх століть ліси громади мали переважно сировинне значення як джерело високоякісної
деревини для внутрішніх потреб господарства та експорту [9].
Міжнароднанауково
-
практичнаконференція
«ГЕОГРАФІЧНАОСВІТАІНАУКА:ВИКЛИКИІПОСТУП»,
присвячена140-річчюгеографіїуЛьвівськомууніверситеті
Україна,м.Львів,18‒20травня2023р.
6
Рис.1. Розташування Великомостівської територіальної громади [1]
Забезпеченість лісами по території громади в становить 10 933,34 га, 35,07 %. Такий високий
відсоток лісів свідчить про незначну антропогенну трансформованість ландшафтів Велико-
мостівської територіальної громади, однак вони є присутні. Найбільше лісів та інших лісовкритих
територій бачимо на території Великомостівської міської ради (3 517,1 га), дещо менше – в
межах Двірцівської (2 190,0 га), Бутинської (1 959,0 га), ще менше – у Купичвольської (1 027,0 га) та
Боянецької (834,6 га) сільських рад (табл. 1).
У структурі лісів та лісовкритих територій найбільші площі займають лісові землі, і набагато
менші – чагарники (табл. 2).
Найбільше лісових земель маємо також в межах Великомостівської міської ради (3 397,3
га), дещо менше – в Двірцівської (2 122,0 га), Бутинської (1 849,0 га) сільських рад. Найменше
цих земель на території Купичвольської (986,1 га) та Боянецької (764,7 га) сільських рад.
Таблиця1
Ліси та інші лісовкриті площі в межах Великомостівської територіальної
громади та Червоноградського району [10]
Адміністративні утворення
Загальна
площа земель,
га
Ліси та інші лісо вкриті
площі, га
Частка лісів та інших
лісовкритих земель від
загальної площі, %
2008 2020 2008 2020
Великомостівська міська рада
8
469,98
3
517,10
3
517,09
41,52
41,52
Бутинська сільська рада
6
339,19
1
959,00
1
959,00
30,90
30,90
Двірцівська сільська рада 5 170,50 2 190,00 2 190,00 42,36 42,36
Реклинецька сільська рада
4
969,70
1
405,70
1
405,70
28,29
28,29
Боянецька сільська рада
3
496,10
833,20
834,55
23,83
23,87
Купичвольська сільська рада
2
732,90
1
027,00
1
027,00
37,58
37,58
Великомостівськ
а громада
31
178,37
10
932,00
10
933,34
35,06
35,07
Червоноградський район
299
703,30
–
76
249,94
–
25,44
Міжнароднанауково
-
практичнаконференція
«ГЕОГРАФІЧНАОСВІТАІНАУКА:ВИКЛИКИІПОСТУП»,
присвячена140-річчюгеографіїуЛьвівськомууніверситеті
Україна,м.Львів,18‒20травня2023р.
7
Площа чагарників по громаді складає всього 84,2 га. Найбільше їх на території Бутинської
(22,0 га), Боянецької (21,4 га) та Двірцівської (16,0 га) сільських рад, площа яких за останні
роки залишилася без змін. Майже відсутні чагарники на території Великомостівської міської
ради (2 га). В інших сільських радах їх площа коливається в межах 10−15 га (див. табл. 2).
У структурі лісових земель виділяють землі, вкриті лісовою рослинністю, не вкриті лісовою
рослинністю та інші лісові землі. Згідно табл. 2, по всіх адміністративних утвореннях пере-
важають землі, вкриті лісовою рослинністю, яких найбільше на території Великомостівської
міської ради (3 397,3 га). Загалом по громаді площа цих земель збільшилася із 10 491,1 до
10 491,2 га. Площі земель, не вкритих лісовою рослинністю та інших лісових земель, є дуже
малою. В цілому по громаді вона становить 89,3 га. Найбільше їх в межах Великомостівської
(27,0 га) міської ради та Бутинської (22,0 га) сільської ради. Площі інших лісових земель по
громаді складають 268,7 га, а найбільше їх також в межах територій Великомостівської міської
ради (90,8 га), Бутинської (66,0 га) і Двірцівської (43,0 га) сільських рад. Щодо площ груп лісів,
то переважають ліси 2-ої групи. Зокрема, загальна площа лісів 1-ої групи по громаді складає
2 397,6 га, а 2-ої групи – 8 478,5 га. Найбільші площі цих двох груп лісів спостерігаємо в межах
території Великомостівської міської ради. Значні площі лісів 2-ої групи також маємо в межах
територій Бутинської і Двірцівської сільських рад (див. табл. 2).
Щодо розподілу лісів та інших лісовкритих площ Великомостівської територіальної громади
за категоріями користувачів, то переважна більшість лісів та інших лісовкритих площ громади
передана у користування категорії «лісогосподарські підприємства», зокрема по громаді 99,71 %
цих земель площею 10 902,43 га. І тільки 0,29 % від загальної площі залишаються у користу-
ванні всіх інших категорій користувачів (табл. 3). Найбільші площі лісових земель, що передані
в користування лісогосподарським підприємствам є територіях Великомостівської (3 494,59 га,
99,36 %) міської ради, Двірцівської (2 190,0 га, 100 %) та Бутинської (1 955,09 га, 99,80 %) сіль-
ських рад. Ліси та інші лісовкриті площі за категоріями інших землекористувачів, землевласників
мають значно менші площі. Зокрема, категорія «сільськогосподарські підприємства» у розподілі
лісів представлена тільки в межах Бутинської (3,91 га, 0,20 %) сільської ради. Серед користу-
Таблиця2
Структура лісів та інших лісовкритих площ на території
Великомостівської територіальної громади [10]
Адміністративне
утворення
роки
загальна площа
лісів,га
у тому числі
групи лісів
чагарники
лісові землі
з них
перша група
друга група
вкриті лісовою
рослинністю
не вкритих
лісовою
рослинністю
інші лісові
землі
Великомостівська
міська рада
2008
3517,1
2,0
3515,1
3397,3
27,0
90,8
1688,6
1801,5
2020
3517,1
2,0
3515,1
3397,3
27,0
90,8
1688,6
1801,5
Бутинська
сільська рада
2008
1959,0
22,0
1937,
0
1849,0
22,0
66,0
9,0
1950,0
2020
1959,0
22,0
1937,0
1849,0
22,0
66,0
9,0
1950,0
Двірцівська
сільська рада
2008
2190,0
16,0
2174,0
2122,0
9,0
43,0
621,0
1569,0
2020
2190,0
16,0
2174,0
2122,0
9,0
43,0
621,0
1569,0
Реклинецька
сільська рада
2008
140
5,7
9,6
1396,1
1372,1
1,0
23,0
77,0
1328,7
2020
1405,7
9,6
1396,0
1372,1
1,0
23,0
77,0
1328,7
Боянецька
сільська рада
2008
833,2
20,1
813,1
764,6
15,3
33,2
2,0
815,9
2020
834,6
21,4
813,2
764,7
15,3
33,2
2,0
817,3
Купичвольська
сільська рада
2008
102
7,0
13,2
1013,8
986,1
15,0
12,7
-
1012,0
2020
1027,0
13,2
1013,8
986,1
15,0
12,7
-
1012,0
Великомостівська
громада
2008
10932,0
82,9
10849,1
10491,1
89,3
268,7
2397,6
8477,1
2020
10933,4
84,2
10849,1
10491,2
89,3
268,7
2397,6
8478,5
Міжнароднанауково
-
практичнаконференція
«ГЕОГРАФІЧНАОСВІТАІНАУКА:ВИКЛИКИІПОСТУП»,
присвячена140-річчюгеографіїуЛьвівськомууніверситеті
Україна,м.Львів,18‒20травня2023р.
8
вачів лісів є категорія «підприємства транспорту та зв’язку», яка представлена тільки в межах
територій Великомостівської міської ради (6 га, 0,17 %), Боянецької (2 га, 0,36 %), та Реклине-
цької (2 га, 0,14 %) сільських рад.
Таблиця3
Розподіл лісів та інших лісовкритих площ Великомостівської територіальної
громади за категоріями користувачів, га/% [10]
Категорії землекористувачів,
землевласників
Боянецька
сільська рада
Бутинська
сільська рада
Велико-
мостівська
міська рада
Двірцівська
сільська рада
Купичвольська
сільська рада
Реклинецька
сільська рада
Велико-
мостівська
громада
Сільськогосподарські
підприємства −3,91
0,20 − − − − 3,91
0,04
Підприємства
транспорту та зв’язку
2,00
0,36 −6,00
0,17 − − 2,00
0,14
10,00
0,09
Частини, організації,
установи оборони − − 16,50
0,47 − − − 16,50
0,15
Лісогосподарські
підприємства
832,05
99,58
1955,09
99,80
3494,59
99,36
2190,00
100
1027,00
100
1403,7
99,86
10902,43
99,71
Землі запасу та землі, не надані
у власність та постійне
користування
0,5
0,06 − − − − − 0,5
0,01
Всього земель 835,55
100
1959,00
100
3517,09
100
2190,00
100
1027,00
100
1405,7
100
10934,34
100
Користувачами лісів в межах громади є категорія «частини, організації, установи оборони», які
представлені на території Великомостівської міської ради (16,50 га, 0,47 %). Категорія «землі
запасу та землі, не надані у власність та постійне користування» в структурі використання лісів
представлені тільки в межах території Боянецької (0,5 га, 0,06%) сільської ради. Серед оптимі-
заційних заходів щодо раціонального лісогосподарського землекористування пропонуємо пере-
вести частину лісових земель у категорії земель природоохоронного та рекреаційного призначення.
Слід відмітити, що в межах Великомостівської громади знаходяться тільки такі природо-
охоронні території та об’єкти, як Великомостівське заповідне урочище місцевого значення площею
27 га та Двірцівський заказник – ботанічний заказник місцевого значення площею 63,9 га [2, 9].
Аналіз земель рекреаційного призначення на території громади показав, що тут знаходиться
всього 2,2 га цих земель.
Крім, цього землі громади мають потужний туристично-рекреаційний потенціал. За
результатами SWOT-аналізу можливостей організації туристично-рекреаційної діяльності на
території Великомостівської громади ми виділили такі сильні сторони: досить низьке еколо-
гічне навантаження; сприятливі кліматичні умови; наявність значних територій, зайнятих лісами
та іншими лісовкритими землями; облаштування зон для відпочинку (пляжі, кемпінги); створення
зоологічного та ботанічного заповідників та еколого-просвітницького центру; чищення існуючих
водойм з облаштуванням рекреаційно-відпочинкових зон; відновлення старих і створення нових
туристичних маршрутів; створення міжнародного екологічного центру водного та лісового
туризму та екологічного вело-, електротранспорту.
Серед слабких сторін слід виділити: відсутність упорядкованих місць відпочинку у лісових
масивах, прибережних смугах річок; відсутність сучасної системи управління твердими побу-
товими відходами; низький рівень екологічного виховання населення; відсутність налагодженої
системи енергоменеджменту; відсутність готелів та вільного житла; низький рівень впрова-
дження проектів енергоефективності в житлово-комунальній сфері; сучасний стан фінансування
не дозволяє кардинально покращити інженерні мережі; незадовільний стан утримання доріг.
Однак слабкі сторони можна виправити на основі капіталовкладень та інвести-цій у інфра-
структуру громади і розумного управління.
Міжнароднанауково
-
практичнаконференція
«ГЕОГРАФІЧНАОСВІТАІНАУКА:ВИКЛИКИІПОСТУП»,
присвячена140-річчюгеографіїуЛьвівськомууніверситеті
Україна,м.Львів,18‒20травня2023р.
9
Територія Великомостівської територіальної громади знаходиться в межах Малого Полісся, де
лісистість за останні роки дещо збільшилася, а загальна частка лісів та інших лісовкритих земель
становить 35,07 %, тобто територія громади дуже добре ними забезпечена. Найбільше лісів та
інших лісовкритих територій маємо на територіях Великомостівської міської ради (3 517,1 га),
Двірцівської (2 190,0 га) та Бутинської (1 959,0 га) сільських рад. За категоріями користувачів
переважна більшість лісів та інших лісовкритих площ громади передана у користування
категорії «лісогосподарські підприємства» (99,71 % цих земель площею 10 902,43 га).
Серед оптимізаційних заходів щодо раціонального лісогосподарського землекористування
пропонуємо перевести частину лісів та інших лісовкритих площ у категорії земель природо-
охоронного та рекреаційного призначення. Крім цього територія громади, завдяки наявності
значних площ лісів та інших лісовкритих площ, має потужний туристично-рекреаційний
потенціал.
СПИСОКВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ
1. Адміністративна карта Великомостівської територіальної громади. URL: https://rada.info/upload/
users_files/04056316/cebf8733cf55bffb8481b3363e687354.jpeg.
2. Великомостівська ОТГ: «Громада для інвестицій». URL: https://vmgromada.gov.ua/pro-gromadu-15-
33-23-15-10-2019/
3. Войтків П. С., Гурський Р. Р. Сучасний стан землекористування у Великомостівській територіальній
громаді Львівської області.Горизонтиґрунтознавства: зб. матер. наук. конф. Львів, 2021. Вип. 2. С.
43–49.
4. Геоекологія Львівської області: монографія / за заг. ред. Є. Іванова. Львів: Простір-М, 2021. 606 с.
5. Земельний кодекс України №2768–ІІІ від 2002 р.
6. Паньків З. П. Методичні вказівки до практичних робіт з курсу «Земельні ресурси і земельний
кадастр». Львів: Видав. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. 72 с.
7. Паньків З. П. Система класифікаційних категорій землекористування.Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр.
2011. Вип. 39. С. 260–266.
8. Природні ресурси Львівщини / Матолич Б. М., Ковальчук І. П., Іванов Є. А. та ін. Львів: ПП Лукащук В.
С., 2009. 120 с.
9. Стратегія розвитку Великомостівської об’єднаної територіальної громади на 2020–2027 роки. URL:
https://rada.info/upload/users_files/04056316/9d724d582d665e3840d4ab001a5ac41c.pdf
10. Фондові матеріали головного управління Держгеокадастру у Львівській області по земельних
ресурсах. Форма 6-зем. за 2008 і 2020 роки.
* * *
УДК [502.51:504.5]:628.4
МІКРОПЛАСТИКУРІЧКОВІЙЕКОСИСТЕМІ:СТАНПРОБЛЕМИ
ТАНАПРЯМКИДОСЛІДЖЕНЬ
ІгорНасєдкін1,ОльгаМитрофанова2,ЄвгенНасєдкін3,ТамараКуковська4
1НУ«Чернігівськийколегіум»іменіТ.Г.Шевченка,Чернігів,Україна
2ДУ«Інститутекономікиприродокористуваннятасталого
розвиткуНАНУкраїни»,Київ,Україна
3ІнститутгеологічнихнаукНАНУкраїни,Київ,Україна
4ДНУ«Центрпроблемморськоїгеології,геоекологіїтаосадового
рудоутворенняНАНУкраїни»,Київ,Україна
Розглянуто один з аспектів нагальної екологічної проблеми забруднення довкілля пластиковими
відходами та мікропластиком – роль річкових систем в перерозподілі, транспортуванні та накопиченні
синтетичних полімерів. Першочергову увагу приділено вивченню світового досвіду, зокрема методичної
та методологічної складових. Акцентовано увагу на необхідності об’єктивного врахування основних
екологічних, економічних та соціальних факторів при визначенні джерел та шляхів надходження цих
забруднювачів до водойм в межах їх водозбірних територій.
Kлючові слова: річкова мережа, пластикові відходи, мікропластик, шляхи надходження, забруднення,
світовий досвід.
Міжнароднанауково
-
практичнаконференція
«ГЕОГРАФІЧНАОСВІТАІНАУКА:ВИКЛИКИІПОСТУП»,
присвячена140-річчюгеографіїуЛьвівськомууніверситеті
Україна,м.Львів,18‒20травня2023р.
10
MICROPLASTICINRIVERECOSYSTEMS:STATUSOFTHEPROBLEM
ANDDIRECTIONSOFRESEARCH
IgorNasedkin1,OlhaMytrofanova2,YevhenNasiedkin3,TamaraKukovska4
1T.H.ShevchenkoNationalUniversity«ChernihivCollegium»,Chernihiv,Ukraine
2PublicInstitution«InstituteofEnvironmentalEconomicsandSustainable
DevelopmentoftheNationalAcademyofSciencesofUkraine»,Kyiv,Ukraine
3InstituteofGeologicalSciencesoftheNationalAcademyofSciencesofUkraine,Kyiv,Ukraine
4Statescientificinstitution«Centerforproblemsofmarinegeology,ofgeoecologyand
sedimentaryoreformationoftheNationalAcademyofSciencesofUkraine»,Kyiv,Ukraine
The publication considers one of the aspects of the urgent ecological problem of environmental pollution
with plastic waste and microplastics − the role of river systems in the redistribution, transportation and accumulation
of these synthetic polymers. Attention is focused on the need to objectively take into account the main ecological,
economic and social factors when determining the sources and routes of entry of these pollutants into water
bodies within their catchment areas.
Keywords: river basin, plastic waste, microplastic, routes of entryof pollutants, pollution, world experience.
Наявність та невпинне зростання обсягу полімерних відходів, як побічного продукту про-
мислового виробництва та споживчої сфери населення, є постійним джерелом накопичувального
забруднення оточуючого середовища і, саме, поверхневої гідросфери мікропластиком (МП) та
пластиковим сміттям. Основна загроза такого забруднення полягає у фізико-хімічній стійкості
пластику і його постійного довготривалого накопичення у водних об’єктах. Так чи інакше
більшість пластику, що потрапляє у довкілля, вітровими потоками, площинним змивом і
техногенними стоками зноситься у водойми та гідромережу, за якою він надходить до основних
акумуляторів всіх видів забруднення – озер, морів і океанів.
Основні об’єкти продукування та накопичення пластиків і їх подальшого надходження у
морське середовище пов’язані з прибережними зонами (порти, приморські урбанізовані та
промислові осередки, зони відпочинку), а також включають господарську діяльність в акваторії і
транзит річками. За оцінками закордонних фахівців, 80 % пластику, що надходить в океани,
транспортується річками [17].
Вивчення досвіду європейських країн в проведенні досліджень розподілу мікропластику в
річкових системах, та залучення його до визначення сучасного стану річок України дозволить
отримати якісну інформацію, сумісну зі стандартами ЄС і сприятиме об’єктивній екологічній
оцінці ролі наших річок в перенесенні синтетичних полімерів в морське середовище. Такі роботи,
вимагають, в першу чергу збору та аналізу всебічної інформації щодо стану річок України в
екологічному, економічному, гідрологічному та географічному аспектах.
Літературні джерела свідчать про те, що наявність і кількість пластмаси у річковому стоку
тісно корелює з щільністю населення, урбанізованістю, якістю очищення стічних вод та рівнем
культури поводження з відходами. Через фрагментацію пластикового сміття частинки МП активно
потрапляють у річкові системи в межах житлових осередків зі стічними водами очисних споруд,
зливової каналізації під час сильних дощів, з сільськогосподарськими стоками, з повітряними
потоками та атмосферними опадами, стоком з доріг [7, 8, 10, 16, 31]. За оцінками фахівців, лише
стічні очисні споруди вносять до 520 тисяч тон пластику на рік до річок Західної Європи [13,
16]. Також активними переносниками пластику в межі водотоків за допомогою атмосферних
збурень вважаються вітри та поверхневий стік, спричинений опадами [3, 23, 28]. Розподіл пласти-
кових відходів у прісноводних системах залежить від кількох природних факторів: 1) особивостей
транспортування, 2) умов накопичення, 3) стійкості до деградації. Інтенсивність перенесення
пластику в прісноводних системах за течією залежить від швидкості потоку та його турбу-
лентності, яка може створюватися в результаті хвильової активності і змін підводного рельєфу.
Це призводить до вертикального різноспрямованого руху частинок забруднювачів в системі
«дно-водна товща-поверхня води», що сприяє їх перебуванню у завислому стані і покращанню
транспортованості [18, 19].
Міжнароднанауково
-
практичнаконференція
«ГЕОГРАФІЧНАОСВІТАІНАУКА:ВИКЛИКИІПОСТУП»,
присвячена140-річчюгеографіїуЛьвівськомууніверситеті
Україна,м.Львів,18‒20травня2023р.
11
В акваторіях річок на накопичення і інтенсивність транспортування пластику впливають
такі гідрологічні фактори, як рівень води, площа поверхні та швидкості потоку і сезонність її
змін [29, 4, 23]. Підвищення рівня води і збільшення обводненої площі зумовлює ремобілізування
пластмаси, яка тривалий час накопичуються на берегах річок або у прибережних зонах. Одно-
часно в період повені пластмаси також накопичуються, зокрема у прибережній рослинності
[30].
Фрагментація макропластиків призводить до вторинного потоку МП. Пластикове сміття в
річкових системах і морських акваторіях розкладається за механічної деградації через фізич-
ний контакт з іншими предметами, а також термічну та фотодеградацію [1]. Максимальні
температурні перепади та інтенсивність дії ультрафіолету (УФ), що спостерігається на мілко-
воддях та узбережних зонах річок, пришвидшують деструкцію пластмас порівняно з тими, що
знаходяться в поверхневи водах та осадах. Щодо біодеградації, то незважаючи на існування
цього процесу вона не вважається такою, що суттєво сприяє очищенню водного середовища,
через її повільні темпи [1].
Для України сектори економіки, в яких виготовляють або залучають вироби з пластмаси,
приблизно відповідають європейським, як і основні види полімерів, що при цьому використо-
вуються. В Європі на даний момент лише 9 % усіх коли-небудь виготовлених пластмас мають
вторинне використання [14], здебільшого за допомогою механічної переробки. Дванадцять
відсотків пластмас у відходах спалюються. В нашій державі, як і в Світі в цілому, більшість
пластмас утилізуються на звалищах [15], що являють собою джерела вторинного забруднення.
Крім того, частка пластмас надходить в навколишнє середовище безпосередньо зі сміттям, що
часто оцінюється приблизно в 2 % від загального виробництва пластику [17]. В Україні утворено
більше 9 млн тон побутових відходів, які захоронено на 6 тисячах офіційних звалищ і полігонів,
загальною площею понад 9 тис. га. Неофіційних звалищ – у декілька разів більше. При цьому в
загальному обсязі побутових відходів міститься до 6 % полімерної складової. Даний вміст
вважається умовним, і залежить від багатьох факторів, включаючи економічний стан, добробут
населення, клімат і благоустрій. Він може змінюватися в залежності від сезону, погодних умов і
низки інших факторів.
Очевидно, що при визначенні умов надходження мікропластику та пластикових відходів до
морських акваторій необхідно ґрунтовно розглянути гідрографічну мережу України (гідрологічні,
географічні, екологічні, соціально-економічні та промислові аспекти). Річкова мережа України,
як і інших країн [9, 12, 20, 27], є основним об’єктом збору з довкілля і локалізації мікропластику, і
одночасно найбільш інтенсивним і насиченим шляхом його транспортування до морських
екосистем.
При дослідженні цих процесів необхідно звертати увагу на гідрологічні та гідро морфо-
логічні особливостей водотоків [2, 5, 26], гідродинаміку, геоморфологічні характеристики русла та
берегових ділянок, сезонні та погодні події [6, 11]. Одночасно, важливими джерелами надходження
синтетичних полімерів вважаються прибережні міста, а кількість жителів, щільність забудови
та їх індустріальний розвиток, інтенсивність суднохідних маршрутів та цикли скидання стоків
корелюють із збільшення навантаження мікропластиком водних екосистем [21, 22, 24, 25, 26].
Як відомо, в Україні налічується 63 119 річок загальною довжиною 185,8 тис. км. Переважна
більшість з них (99 %) є малими (довжина яких не перевищує 100 км за умови, що річка
розташована в одній фізико-географічній зоні). Розподіл річок та їх густота в Україні дуже
нерівномірні, що пояснюється зональними і регіональними особливостями кліматичних умов,
характером рельєфу, геологічною будовою окремих районів та іншими факторами. Взагалі
кількість і водність річок зменшується у напрямку від більш вологого північного заходу до
посушливого південного сходу. Найбільша кількість річок у басейні Дніпра – 27,7 %, Дунаю –
26,3 %, Дністра – 23,7 % і Південного Бугу – 9,3 %.
Виходячи із зазначеного, дослідження проблем накопичення, емісії і перенесення синте-
тичних полімерів річковою мережею України має включати багаторівневу оцінку водозбірних
басейнів Дністра, Південного Бугу, Дніпра та Дунаю за низкою показників, що включають:
vрозподіл звалищ твердих побутових відходів у межах території водозбору;
Міжнароднанауково
-
практичнаконференція
«ГЕОГРАФІЧНАОСВІТАІНАУКА:ВИКЛИКИІПОСТУП»,
присвячена140-річчюгеографіїуЛьвівськомууніверситеті
Україна,м.Львів,18‒20травня2023р.
12
vстан систем водовідведення та розташування гідротехнічних скидних споруд у межах міст
та інших інфраструктурних об’єктів;
vнаявність природних об’єктів з відновлення якості водних потоків, зокрема біоплато,
гідродинамічних природних осадових пасток;
vзагальний екологічний стан малих річок, як таких, що формують водні ресурси;
vіндустріальне та соціально-побутове навантаження на водні об’єкти на протязі течії, вплив
гідротехнічних споруд;
vекологічний стан територій в межах водозборів річок (категорії водних ресурсів, стан та
кількість звалищ побутових/промислових відходів, кількість, характер скидів, географічні
можливості різних ділянок річок до самоочищення).
Попередній аналіз, проведений нами, засвідчив, що за охопленням водозбірних територій
України гідрографічною мережею, притоками та малими річками, а також розташуванням
джерел скидання стічних вод у прибережних містах серед досліджуваних водотоків домінує
басейн Дніпра. При цьому для річок, що дренують територію нашої країни, найбільш впливовими
факторами щодо надходження синтетичних полімерів слід вважати:
vзахаращення русел малих річок безпосереднім скиданням пластикових відходів, та подаль-
ший переніс їх водними масами;
vаерозольне (вітрове) перенесення при розташуванні незаконних (стихійних) звалищ в
межах водозборів;
vпаводкове чи дощове перенесення сміття з території суходолу в річки;
vскидання недостатньо очищених побутових та промислових стічних вод у межах середніх
та великих міст;
vзливові стоки з міських територій у річки в разі значних площ суцільного дорожнього
покриття (тротуарна плитка, асфальт, інше) прилеглих до водойм районів міст.
Основними джерелами забруднення річок мікропластиком у межах населених пунктів слід
вважати комунальні стоки і побутове сміття. При цьому попередній аналіз ситуації показав, що
малі річки України забруднені більше, ніж великі, що пояснюється не тільки їхньою малою
водністю, але й недостатньою охороною.
Розробка заходів щодо зменшення емісії синтетичних полімерів в річкову мережу України
є серйозним питанням у сфері екологічної безпеки і заслуговує на певну пріоритетність. Вкрай
важливими питаннями є: впровадження систем роздільного збирання і утилізації побутових
відходів, будівництво та реконструкція очисних споруд і систем водовідведення, упорядкування
водовідведення зливових вод з урбанізованих територій водозаборів малих річок. Спорудження
або реконструкція систем водовідведення надасть змогу зменшити надходження забруднень
як від точкових джерел, так і від дифузних джерел з поверхневих стоків. Стік з урбанізованих
територій талих, дощових, дренажних вод відноситься до дифузних джерел забруднення і може
бути частково упорядкований та очищений завдяки облаштуванню водовідведення зливових
вод. Важливими завданнями є виявлення несанкціонованих скидів забруднених вод та їх
припинення, виявлення та ліквідація сміттєзвалищ.
СПИСОКВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ
1. Andrady A. L., Bergmann M. et al. Persistence of Plastic Litter in the Oceans. MarineAnthropogenicLitter.
2015. Р. 57–72. DOI: 10.1007/978-3-319-16510-3_3
2. Besseling E., Quik J. T. K., Sun M., Koelmans A. A. Fate of nano- and microplastics in freshwater systems: A
modeling study. Environ.Pollut. 2017. Vol. 220. P. 540–548.
3. Bruge A., Barreau C., Carlot J., Collin H., Moreno C., Maison P. Monitoring Litter Inputs from the Adour River
(Southwest France) to the Marine Environment. JournalofMarineScienceandEngineering. 2018. Vol. 6(1).
P. 24. URL: https://doi.org/10.3390/jmse6010024
4. Castro-Jiménez J., González-Fernández D., Fornier M., Schmidt N., Sempéré R. Macro-litter in surface waters
from the Rhone River: Plastic. September 2019. P. 60–66.
5. Constant M., Ludwig W., Kerherve P. et al. Microplastic fluxes in a large and a small Mediterranean river
catchments: The Tet and the Rhone, Northwestern Mediterranean Sea. Sci.TotalEnviron. 2020. Vol. 716.
6. Corcoran P., Belontz S., Ryan K., Walzac M. Factors controlling the distribution of miroplastic particles in
benthic sediment of the Thames River, Canada. Environ.Sci.Technol. 2020. Vol. 54. P. 818–825.
Міжнароднанауково
-
практичнаконференція
«ГЕОГРАФІЧНАОСВІТАІНАУКА:ВИКЛИКИІПОСТУП»,
присвячена140-річчюгеографіїуЛьвівськомууніверситеті
Україна,м.Львів,18‒20травня2023р.
13
7. Dehghani S., Moore F., Akhbarizadeh R. Microplastic pollution in deposited urban dust, Tehran metropolis,
Iran. Environmentalscienceandpollutionresearchinternational. 2017. Vol. 24. P. 20360–20371. DOI:
https://doi.org/10.1007/s11356-017-9674-1
8. Dris R., Imhof H., Sanchez W. et al. Beyond the ocean: contamination of freshwater ecosystems with (micro-)
plastic particles. EnvironmentalChemistry. 2015. Vol. 12. P. 539–550.
9. Duis K., Coors A. Microplastics in the aquatic and terrestrial environment: sources (with a specific focus on
personal care products), fate and effects. EnvironmentalSciencesEurope. 2016. Vol. 28(2).
10. Estahbanati S., Fahrenfeld N. L. Influence of wastewater treatment plant discharges on microplastic concen-
trations in surface water. Chemosphere. 2016. Vol. 162. P. 277–284.
11. Falahudin D., Cordova M. R., Sun X. et al. The first occurrence, spatial distribution and characteristics of
microplastic particles in sediments from Banten Bay, Indonesia. Sci.TotalEnviron. 2020. Vol. 705.
12. Faure F., Demars C., Wieser O. et al. Plastic pollution in Swiss surface waters: Nature and concentrations,
interaction with pollutants. Environ.Chem. 2015. Vol. 12. P. 582–591.
13. Frei S., Piehl S., Gilfedder B. S. et al. Occurence of microplastics in the hyporheic zone of rivers. Scientific
Reports. 2019. Vol. 9(1). DOI: 10.1038/s41598-019-51741-5
14. Geyer R., Jambeck J., Law K. Lavender Production, use, and fate of all plastics ever made. ScienceAdvances.
2017. Vol. 3(7). DOI: https://doi.org/10.1126/sciadv.1700782
15. Hoornweg D., Bhada-Tata P. What a waste, a global review of solid waste management. Washington: World
Bank, 2012.
16. Horton A. A., Walton A., Spurgeon D. J. et al. Microplastics in freshwater and terrestrial environments:
evaluating the current understanding to identify the knowledge gaps and future research priorities. Science
oftheTotalEnvironment.2017. Vol. 586. P. 127–141.
17. Jambeck J. R. et al. Plastic waste inputs from land into the ocean. Science. 2015. Vol. 347. P. 768–770.
18. Kukulka T., Proskurowski G., Morét-Ferguson S., Meyer D. W., Law K. L. The effect of wind mixing on the
vertical distribution of buoyant plastic debris. Geophysicalresearchletters. 2012. Vol. 39. DOI: doi:10.1029/
2012gl051116
19. Lebreton L., Slat B., Ferrari F. et al. Evidence that the great Pacific garbage patch is rapidly accumulating
plastic. ScientificReports. 2018. Vol. 8(1). P. 4666.
20. Lebreton L. C. M., van der Zwet J., Damsteeg J.-W. et al. River plastic emissions to the world’s oceans. Nature
communications. 2017. Vol. 8. P. 15611.
21. Mani T., Hauk A., Walter U., Burkhardt-Holm P. Microplastics profile along the Rhine River. Scientific
Reports. 2016. Vol. 5. P. 17988.
22. McCormick A. R., Hoellein T. J., Mason S. A. et al. Microplastic is an abundant and distinct microbial habitat in
an urban river. Environ.Sci.Technol.2014. Vol. 48. P. 11863–11871.
23. Moore C. J., Lattin G. L., Zellers A. F. Quantity and type of plastic debris flowing from two urban rivers to
coastal waters and beaches of Southern California. RevistadeGestaoCosteiraIntegrada-JournalofIntegrated
CoastalZoneManagement. 2011. Vol. 11(1). P. 65–73.
24. Morgana J. G., Prato S., Antonelli D. Caratterizzazione della Qualita Ambientale del Fiume Mignone Tramite il
Calcolo di Indici Biotici Basati sulla Struttura delle Comunita di Macroinvertebrati Bentonici; ENEA–Dipartimento
Ambiente Centro Ricerche Casaccia: Roma, Italy, 1999.
25. Murphy F., Ewins C., Carbonnier F., Quinn B. Wastewater treatment works (WwTW) as a source of
microplastics in the aquatic environment. Environ.Sci.Technol.2016. Vol. 50. P. 5800–5808.
26. Napper I. E., Thompson R. C. Release of synthetic microplastic plastic fibres from domestic washing machines:
E_ects of fabric type and washing conditions. Mar.Pollut.Bull.2016. Vol. 112. P. 39–45.
27. Schmidt L. K., Bochow M., Imhof H. K., Oswald S. E. Multi-temporal surveys for microplastic particles enabled
by a novel and fast application of SWIR imaging spectroscopy − Study of an urban watercourse traversing
the city of Berlin, Germany.Environ.Pollut.2018. Vol. 239. P. 579–589.
28. Tramoy R., Gasperi J., Dris R. et al. Assessment of the plastic inputs from the Seine Basin to the sea using
statistical and field approaches. FrontiersinMarineScience. 2019. Vol. 6. P. 151.
29. van Emmerik T., Kieu-Le T. C., Loozen, M. et al. A methodology to characterize riverine macroplastic
emission into the ocean. FrontiersinMarineScience.2018. Vol. 5. P. 372.
30. van Emmerik T., Strady E., Kieu-Le T. C. et al. Seasonality of riverine macroplastic transport. Scientific
Reports. 2019. Vol. 9(1). P. 1–9.
31. Ziajahromi S., Neale P. A., Leusch F. D. L. Wastewater treatment plant effluent as a source of microplastics:
review of the fate, chemical interactions and potential risks to aquatic organisms. Waterscienceand
technology. 2016. Vol. 74. P. 2253–2269.
* * *
Міжнароднанауково
-
практичнаконференція
«ГЕОГРАФІЧНАОСВІТАІНАУКА:ВИКЛИКИІПОСТУП»,
присвячена140-річчюгеографіїуЛьвівськомууніверситеті
Україна,м.Львів,18‒20травня2023р.
14
УДК 911.9 (477.84)
ОПТИМІЗАЦІЙНАМОДЕЛЬЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ
ВБАСЕЙНІРІЧКИКАЧАВА
ЛюбовЯнковська,СвітланаНовицька
Тернопільськийнаціональнийпедагогічнийуніверситет
іменіВолодимираГнатюка,Тернопіль,Україна
Завдяки проведеному аналізу структури землекористування в басейні річки Качава виявлено значне її
відхилення від науково обґрунтованих норм (переважають антропогенно перетворені території (72,9 %),
у тому числі рілля (62,2 %). Виявлено надмірно високу і екологічно небезпечну розораність: землі у багатьох
випадках розорані аж до русла річки, що можна спостерігати у всіх селах, через це екокоридори, які є
важливою ланкою екомережі, у басейні обриваються. Запропоновано заходи з оптимізації землекористу-
вання в басейні річки Качава: пропонується скоротити орні землі на 123 га (7,7 %) за рахунок здебільшого
заліснення; створення нового заповідного об’єкта (ландшафтного заказника біля с. Малий Ходачків). Подана
пропозиція сприятиме зростанню частки земель під природними екостабілізаційними угіддями з 27,1 до
35 % від загальної площі річкового басейну і досягти формування суцільного екокоридору, який з’єднає
між собою наявні природно-заповідні об’єкти.
Ключовіслова: басейн річки, екостан, землекористування, антропогенна трансформація, оптимізація.
OPTIMIZATIONMODELOFLANDUSEINTHEKACHAVARIVERBASIN
LiubovYankovska,SvitlanaNovytska
TernopilVolodymyrHnatiukNationalPedagogicalUniversity,Ternopil,Ukraine
The analysis of the land use structure in the Kachava River basin revealed a significant deviation from
scientifically sound norms (anthropogenically transformed territories prevail (72.9%), including arable land
(62.2%). Excessively high and environmentally dangerous plowing has been identified. In many cases, the land is
plowed up to the riverbed, which can be observed in all villages, that is why eco-corridors, which are an
important link in the ecological network, are being cut off in the basin. The paper proposes measures to optimize
land use in the Kachava River basin. It is proposed to reduce arable land by an average of 123 hectares (7.7%)
through reforestation; creation of a new protected area (landscape reserve near the village of Malyi Khodachkiv).
The proposal will increase the share of land under natural ecological stabilization lands from 27.1 to 35% of the
total area of the river basin and achieve the formation of a continuous eco-corridor that will connect the existing
protected areas.
Keywords: river basin, ecological state, land use, anthropogenic transformation, optimization.
Одним із важливих питань сьогодення у сфері охорони навколишнього середовища є
екологічна ситуація у басейнах середніх і малих річок. Сучасне нераціональне використання
водних та земельних ресурсів призвело до порушення екологічної рівноваги й виникнення
таких проблем як забруднення водойм, руйнування природних ландшафтних комплексів річкових
долин та прилеглих територій [9].Актуальність даного дослідження пов’язана зі зміною еколо-
гічної ситуації у басейнах річок Тернопільської області, у тому числі р. Качави.
Наукові дослідження процесів природокористування басейнових систем у останні роки
проводили І. Ковальчук, Г. Гончаренко, О. Мережко, Я. Мольчак, Л. Царик, О. Пилипович, Ю. Анд-
рейчук, Н. Крута, О. Бакало, В. Царик та ін. Басейновий принцип все частіше використовується
для виявлення і прогнозування природоохоронних проблем, а також формування цілісних
природоохоронних систем (екомереж) або комплексних систем природоохоронних об’єктів
(Ю. Шеляг-Сосонко, 2004, С. Стойко, 2004, Л. Царик, 2009, О. Бакало, 2018 [8, 9]). Геоекологія
річково-басейнової системи верхнього Дністра детально висвітлена у працях І. Ковальчука і
О. Пилипович (2017) [5]; питання дослідження річок та їх басейнів в умовах техногенезу
розглядаються у працях Я. Мольчака (2004); оцінювання і аналіз трансформації ландшафтних
екосистем річкових долин Центральгого Побужжя – у монографії Г. Гончаренко та співавторів
(2009); комплексні еколого-географічні дослідження провели Ю. Андрейчук на матеріалах
Міжнароднанауково
-
практичнаконференція
«ГЕОГРАФІЧНАОСВІТАІНАУКА:ВИКЛИКИІПОСТУП»,
присвячена140-річчюгеографіїуЛьвівськомууніверситеті
Україна,м.Львів,18‒20травня2023р.
15
басейну р. Коропець в межах Західного Поділля [1], О. Бакало – трансформація еколого-гео-
графічних процесів басейну р. Джурин [2], О. Данильченко – геоекологічний аналіз річкових
басейнів території Сумської області, Н. Крута – еколого-географічний стан річково-басейнової
системи Луг, І. Нетробчук − геоекологічний стан басейну річки Луга та ін.
Річка Качава розташована на території Тернопільського адміністративного району, бере
початок у південно-західній частині села Поплави, тече переважно на північний захід через
села Костянтинівка та Малий Ходачків, у селі Романівка впадає в річку Теребну – ліву притоку
Гнізни Гнилої. Довжина річки 11 км, похил – 2,2 м/км. Формується з багатьох безіменних
струмків і водойм. Річка протікає у межах Подільської височини. Територія річкового басейну
здебільшого представлена заплавами та низькими терасами, складеними алювіальними
суглинками і супісками з різнотравними луками на лучних і дерново-лучних ґрунтах; плоскими
плакорами, складеними легкосуглинистими лесовидними суглинками із сформованими на них
глибокими малогумусними чорноземами, що зараз знаходяться в сільськогосподарському
обробітку, а раніше були вкриті лучним різнотрав’ям, подекуди з невеликими болотами [12].
У басейні річки Качави знаходяться такі населені пункти, як Романівка, Магдалівка, Теклівка,
Колодіївка, Жеребки, Галущинці, Малий Ходачків, Костянтинівка. Русло річки зарегульоване
ставами (Романівкий, Колодіївський, Жеребківський, Галущинецький, Малоходачківський),
найбільшим з яких є Романівський, створений у 80-х роках минулого століття (найбільша
глибина – 8 м, площа – 32,8001 га) [11].
Аналіз статистичних даних (ДП «Тернопільського інституту землеустрою») доводить, що
структура землекористування в басейні річки Качава не відповідає науково обґрунтованим
нормам – переважають антропогенно перетворені землі (72,9 %), у тому числі рілля (62,2 %).
Найбільша питома вага земель під ріллею (понад 70 %) – у селі Теклівка (79,8 %), Магда-
лівка (75,4 %), Колодіївка (71,5 %), близько половини земель у сільськогосподарському обро-
бітку – у селах Галущинці (56,3 %) і Костянтинівка (59,3 %). Якщо порівняти наявні показники
розораності земель в басейні річки Качава з оптимальними (30 %, за Ю. Одумом), то слід
констатувати перевищення оптимальних показників у 1,9−2,6 рази, що свідчить про суттєву
розбалансованість структури землекористування на досліджуваній території.
Під забудовою та об’єктами інфраструктури знаходиться загалом 10,7 % земель. Незначне
перевищення оптимального показника (10 %, за Ю. Одумом) спостерігається в селах Жеребки
(15,9 %), Костянтинівка (12,4 %), Галущинці (12,1 %), тоді як в селах Теклівка (7,7 %), Коло-
діївка (7,3 %), Малий Ходачків (8,9 %) рівень забудованості території низький [12].
Природні угіддя займають 27,1 % від загальної площі річкового басейну, у тому числі сіножаті
та пасовища (20,2 %), багаторічні насадження (0,7 %), ліси (0,7 %), дерево-чагарникові насадження
(0,7 %), болота (0,7 %). Цей показник у більш, ніж удвічі, нижчий за оптимально необхідний
(60 %, за Ю. Одумом), що свідчить про потребу оптимізації землекористування у басейні
р. Качави. Слід відзначити дуже низький показник лісистості території (всього 0,7 %). Ліси є
лише біля двох населених пунктів: с. Малий Ходачків (1,1 га) і с. Романівка (11,1 га). Найбільше
земель під сіножаттями та пасовищами – у селі Галущинці (25 %), найменше – у селі Магдалівка
(5,8 %). Найбільше багаторічних насаджень – у селі Романівка (6,0 %), а найменше – у селах
Колодіївка і Жеребки (0,1 %)[10].
Річкова долина подекуди заболочена, а саме у поблизу сіл Магдалівка (1,0 %), Малий Ходачків
(1,6 %), Костянтинівка (5,2 %), Романівка (0,4 %). Коефіцієнт антропогенної транс-формації
геосистем у басейні річки Качава, визначений за методикою П. Шищенка, дорівнює 7,2, що
свідчить про високий рівень перетвореності геосистем на досліджуваній території [13].
При розробці оптимізаційної моделі землекористування враховано:
vландшафтно-екологічні пріоритети досліджуваної території (ранжуванні видів функцій
геосистем у порядку їх значущості для з урахуванням сучасної екологічної ситуації,
загальних тенденцій і потреб соціально-економічного розвитку [3]);
vспіввідношення між природними та антропогенно перетвореними геосистемами;
vреалізацію завдання щодо збільшення площі природно-заповідного фонду відповідно до
Державної стратегії регіонального розвитку в частині збереження біологічного і
ландшафтного різноманіття та збільшення площі природно-заповідного фонду.
Міжнароднанауково
-
практичнаконференція
«ГЕОГРАФІЧНАОСВІТАІНАУКА:ВИКЛИКИІПОСТУП»,
присвячена140-річчюгеографіїуЛьвівськомууніверситеті
Україна,м.Львів,18‒20травня2023р.
16
1. Визначення пріоритетів розвитку території річкового басейну. У зв’язку із сприятли-
вими умовами для розвитку сільського господарства (наявністю родючих ґрунтів, рівнинним
рельєфом території, співвідношенням тепла і вологи тощо) одним із пріоритетних напрямів
природокористування в басейні р. Качави є аграрне.
Наявність ставків, популярних не тільки серед місцевого населення, що уже й на сьогодні
використовуються для рекреаційних потреб, потребує більшої уваги до розвитку рекреаційного
природокористування з облаштуванням для цього відповідної інфраструктури.
Необхідність формування екологічної мережі, реалізації Державної стратегії регіонального
розвитку в частині збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, збільшення площі
природно-заповідного фонду, зумовлюють пріоритет розвитку природно-заповідного природо-
користування. Долина річки Качава могла би виступати екокоридором локального значення,
що на даний момент є дещо проблематичним завданням через високу освоєність території.
2.Пошукшляхівзбалансуванняземлекористування. Антропогенно перетворені землі займають
72,9 % від загальної площі річкового басейну, з них 62,2 % під ріллею. Це свідчить про значне
відхилення від оптимальних показників (майже у два рази). Слід також зазначити, що частка
земель під лісами є не просто недостатньою, а й критичною (0,7 %). Щоб покращити ситуацію
пропонуємо заліснення схилових місцевостей річкового басейну, а саме схилів стрімкістю
більше 7°, а також ярів і балок. Це сприятиме зростанню лісистості території до 6,4 %.
Враховуючи надмірно високу і екологічно небезпечну розораність земель річкового басейну, її
необхідно скоротити для початку на 7,7% за рахунок вилучення з орного клину і залуження та
заліснення земель, які розорані аж до русла річки, сприяючи відновленню екокоридорів. Так, у
селі Галущинці річка не лише розорана впритул до русла, а й тече близько біля кар’єру. Загальна
площа, яку потрібно заліснити і залужити, – 24,19 га. Між селами Жеребки та Колодіївка рілля
простягається уздовж р. Качави та восьми потічків (її приток). Ця територія могла б виступати
екокоридором для такого заповідного об’єкту, як Жеребківський ботанічний заказник. Загальна
площа угідь, які необхідно вкрити лісовою і лучною рослинністю, становить 21,59 га. У Малому
Ходачкові заліснення потребують берегова лінія ставка та потічків. Аналогічна ситуація – між
даним населеним пунктом і селом Романівка. Загальна площа земель, які потрібно вкрити лісовою
рослинністю, – 12,81 га. У селі Костянтинівка необхідно заліснити 15,68 га земель здебільшого
уздовж приток р. Качави. Частина річки, що протікає через села Магдалівка і Теклівка, є більш-
менш залісненою, тоді як за межами цих населених пунктів таких ділянок немає. Загальна площа
земель, яка пропонується під заліснення, становить 17,24 га. У селі Романівка пропонується
озеленення північно-західної частини узбережжя Романівського ставу та долини річки, що
знаходиться між даним населеним пунктом і селом Галущинці. Площа земель, які необхідно
засадити деревною рослинністю, – 2,67 га. Якщо реалізувати запропоновані оптимізаційні заходи,
коефіцієнт антропогенної трансформації басейну річки Качава (за методикою П.Г. Шищенка)
зменшиться з 7,2 до 6,2 (тобто з високого до середнього).
Отож, завдяки лише залісненню та залуженню запропонованих ділянок у