Content uploaded by Natalia Lakhno
Author content
All content in this area was uploaded by Natalia Lakhno on Nov 30, 2022
Content may be subject to copyright.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО
Журнал заснований у 1918 році
ВЧЕНІ ЗАПИСКИ
ТАВРІЙСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО
Серія: Філологія. Журналістика
Том 32 (71) № 3 2021
Частина 1
Видавничий дім
«Гельветика»
2021
Головний редактор:
Казарін Володимир Павлович – доктор філологічних наук, професор, в.о. ректора Таврійського
національного університету імені В. І. Вернадського;
Члени редакційної колегії:
Гадомський Олександр Казимирович – доктор філологічних наук, доктор габілітований гуманітарних
наук в області мовознавства (Варшавський університет), професор, завідувач кафедри білоруських
та українських досліджень Інституту славістики Опольського університету (Ополе, Польща);
Досенко Анжеліка Костянтинівна – кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент кафедри
слов’янської філології та журналістики Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського;
Свенцицька Еліна Михайлівна – доктор філологічних наук, професор, професор кафедри слов’янської
філології та журналістики Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського;
Семенець Ольга Сергіївна (відповідальний секретар) – кандидат філологічних наук, завідувач
кафедри зарубіжної філології Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського;
Статкевич Лариса Павлівна – кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри зарубіжної
філології Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського;
Ткаченко Тетяна Іванівна – доктор філологічних наук, доцент.
Статті у виданні перевірені на наявність плагіату за допомогою програмного забезпечення
StrikePlagiarism.com від польської компанії Plagiat.pl.
Рекомендовано до друку та поширення через мережу Internet
Вченою радою Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського
(протокол № 10 від 7 червня 2021 року)
Науковий журнал «Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського.
Серія: Філологія. Журналістика» зареєстровано Міністерством юстиції України
(Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації
серія KВ № 24632-14572ПР від 04.11.2020 року)
Журнал включено до Переліку наукових фахових видань України (категорія «Б»)
зі спеціальностей 035 – Філологія, 061 – Журналістика відповідно до Наказу МОН України
від 17.03.2020 № 409 (додаток 1)
Журнал включено до міжнародної наукометричної бази Index Copernicus International
(Республіка Польща)
Сторінка журналу: www.philol.vernadskyjournals.in.ua
ISSN 2710-4656 (Print)
ISSN 2710-4664 (Online) © Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, 2021
УКРАЇНСЬКА МОВА
Білоусенко П. І., Бойко Л. П., Тернова А. І.
ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИКО-СЛОВОТВІРНИХ ТИПІВ ІМЕННИКІВ
PLURALIA TANTUM ІЗ СУФІКСОМ -ЦІ 1
Гогуленко О. П.
АНТРОПОНІМІЯ В ОНОМАСТИЧНОМУ ПРОСТОРІ 9
Коваленко Н. Д., Мозолюк О. М.
СТАРОСЛОВ’ЯНІЗМИ У ТВОРІ «СИНІЙ ЗОШИТ. АРКУШІ ДНІВ СВІТЯЩИХ»
МИРОСЛАВА ДОЧИНЦЯ 16
Комлик Н. Ю.
СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ І СЛОВО: НОМІНАТИВНА СИМЕТРІЯ ТА АСИМЕТРІЯ 22
Лахно Н. В.
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПЕРЕХІДНИХ
ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИХ ВАРІАНТІВ ДІЄСЛІВ РУХУ 27
Максим’юк О. В., Струк І. М., Максим’юк Н. В.
НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ КОМУНІКАТИВНОГО АКТУ ВІДМОВИ
У ДРАМАТИЧНОМУ ТЕКСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ
КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ. 32
Ментинська І. Б.
СТРУКТУРА ТЕРМІННОГО ПОЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ
КОМП’ЮТЕРНОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ 39
Підлужна І. А.
ШЛЯХИ ПРИСТОСУВАННЯ НІМЕЦЬКИХ ЛЕКСИЧНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ
ЗІ СФЕРИ ПОБУТУ ДО СИСТЕМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
НА РІЗНИХ РІВНЯХ 44
Погоріла С. Г., Тимчук І. М.
МОВНОСТИЛІСТИЧНІ ОДИНИЦІ ВИРАЖЕННЯ ГРОТЕСКНОГО ЗАДУМУ
В ПОВІСТІ В. ДРОЗДА «ИРІЙ» 50
Романенко К. М.
ТОПОНІМІЧНИЙ КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПРОСТІР РОМАНУ ВІКТОРІЇ АМЕЛІНОЇ
«СИНДРОМ ЛИСТОПАДУ, АБО HOMO COMPATIENS” 55
Рудь О. М.
СКЛАДНІ СЛОВА В МОВОТВОРЧОСТІ ЛІНИ КОСТЕНКО:
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ 61
РОСІЙСЬКА МОВА
Алиева У. Н.
ВЫРАЖЕНИЕ ПРЯМОГО ОБЪЕКТА В РУССКОМ ЯЗЫКЕ 67
Шепель Ю. А.
ПРО ДИНАМІЧНІ ДЕРИВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ
У СКЛАДІ СЛОВОТВІРНИХ ТИПІВ І РЯДІВ 72
ЗМІСТ
СЛОВ’ЯНСЬКІ МОВИ
Осіпчук Г. В.
МОВНА РЕАЛІЗАЦІЯ ЛЕКСЕМИ ‘ОЧІ’
ЯК ЗАСОБУ ВИРАЖЕННЯ ЗОВНІШНОСТІ ЛЮДИНИ
В РОМАНІ ГЕНРИКА СЕНКЕВИЧА «ВОГНЕМ І МЕЧЕМ» 80
ГЕРМАНСЬКІ МОВИ
Бечко Я. В.
СЕМАНТИЧНИЙ РОЗВИТОК ДІЄСЛІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ ГОРІННЯ
АНГЛ. BURN, FIRE У КОНТЕКСТІ ВНУТРІШНЬОЇ ФОРМИ ФРАЗЕМ 85
Бортник С. Б.
НАВЧАННЯ РЕФЕРУВАННЮ ТА АНОТУВАННЮ ФАХОВИХ ІНШОМОВНИХ
ТЕКСТІВ У ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ НЕМОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ 90
Гаман І. А., Лисюк Б. О.
МОВНІ ЗАСОБИ ВІДОБРАЖЕННЯ СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ
ПРОБЛЕМ НІМЕЧЧИНИ У ВІДЕОМАТЕРІАЛАХ САЙТУ YOUTUBE 97
Гойда О. І.
ГЕНДЕРНО КОРЕКТНА ПОЛІТИКА НІМЕЦЬКОЇ МОВИ
В РІЗНИХ ФОРМАХ ЇЇ УЗУСУ 104
Gryshkova R. O.
STYLISTIC ANALYSIS OF JOE BIDEN’S INAUGURATION SPEECH 110
Гулиева С. А.
РОЛЬ СИТУАЦИИ В КОММУНИКАЦИИ 115
Гуменюк І. Л.
ІНТОНАЦІЙНА МОДЕЛЬ ДИНАМІЧНИХ ПЕЙЗАЖНИХ ОПИСІВ
АНГЛОМОВНОЇ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ 121
Humeniuk N. H.
PRAGMATIC ASPECT OF THE QUEEN ELIZABETH II
CHRISTMAS 2020 MESSAGE (12.25.2020) 127
Ємельянова Д. В., Тадеуш О. Х.
ЗАСТОСУВАННЯ АВТОМАТИЗОВАНОГО ПЕРЕКЛАДУ
НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ТЕКСТІВ ІЗ СУЧАСНИХ ПРОБЛЕМ АСТРОФІЗИКИ 133
Zaitseva M. O.
COMMUNICATIVE SPECIFICITY OF ANGLOPHONE COURTROOM POLEMICS
(LINGUISTIC ASPECT) 139
Ковальова Т. П.
ЯВИЩЕ ХУДОЖНЬОГО ПАРАДОКСА В ЛІНГВІСТИЧНОМУ АСПЕКТІ
(НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ БЕРТОЛЬТА БРЕХТА) 145
Козлова О. Б., Приходько А. М.
СТРАТЕГІЯ ЗАПОБІГАННЯ КОНФЛІКТУ
В АНГЛОМОВНОМУ ДИСКУРСІ МЕДІАЦІЇ 154
Колісниченко Т. В., Коропатніцька Т. П.
МЕТАХТОН TOURISM: ФРЕЙМОВА МОДЕЛЬ 159
Котенко А. О., Камишова Т. М.
АНГЛОМОВНІ МЕТАФОРИЧНІ ТЕРМІНИ ГАЛУЗІ БУДІВНИЦТВА 164
Ликіна В. В.
КОГНІТИВНО-РИТОРИЧНІ МОДЕЛІ ВТІЛЕННЯ КОНЦЕПТУ ДЕМОКРАТІЯ
У ПРОМОВАХ ПРЕЗИДЕНТА БАЙДЕНА 169
Лучик O. Ю., Петренко О. Д.
МЕТАФОРИЧНІ ОДИНИЦІ АНГЛОМОВНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ 175
Медвідь О. М., Лигуша А. О., Таценко Д. О.
ПОТЕНЦІЙНІ НОМІНАТИВНІ МОЖЛИВОСТІ БЛЕНДИНГУ 181
Нікуліна Г. В., Кущ Е. О.
ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СКЛАДНИК
АНГЛОМОВНОГО ДИСКУРСУ МОДИ 187
Самаріна В. В., Шахматова О. В.
ОБРАЗНІСТЬ У ВИКЛАДАННІ ГРАМАТИКИ 193
Сухова А. В.
ХАРАКТЕРИСТИКА АНГЛОМОВНОЇ НОВЕЛИ
ЯК СИНЕРГЕТИЧНОГО ФЕНОМЕНУ 198
РОМАНСЬКІ МОВИ
Косович О. В.
БОРОТЬБА ЧУЖОГО ТА ПИТОМОГО В СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ
В РОЗРІЗІ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ 203
Чистяк Д. О.
МІФОПОЕТИЧНА КОСМОЛОГІЯ У ДРАМІ «ПЕЛЕАС І МЕЛІСАНДА»
МОРІСА МЕТЕРЛІНКА 210
ТЮРКСЬКІ МОВИ
Arnautova A. R., Qadri-zade Z. İ.
ZEMANEVİY QIRIMTATAR TİLİNİÑ LATİN YAZISI:
/X/ VE /H/ FONEMALARNIÑ YAZIDA AKS ETİLÜV MESELESİ 217
Hasanova K. K.
SOME ETHNOTOPONYMS OF TURKIC ORIGIN
BELONGING TO DEMIRCHIHASANLI DISTRICT
IN THE “COMPREHENSIVE BOOK OF TBILISI PROVINCE” 223
КЛАСИЧНІ МОВИ. ОКРЕМІ ІНДОЄВРОПЕЙСЬКІ МОВИ
Водяна Л. В.
ЧИСЛІВНИК У ЛАТИНСЬКИХ, НІМЕЦЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ПАРЕМІЯХ 228
Жарікова Ю. В.
ПРАЦЯ ТА ДОБРОБУТ ЯК СКЛАДНИКИ УСПІШНОГО ЖИТТЯ
В ПАРЕМІЯХ ГРЕКІВ НАДАЗОВ’Я 233
ЗАГАЛЬНЕ МОВОЗНАВСТВО
Ибаев Н. А.
О ПРЕДМЕТЕ ФРАЗЕОЛОГИИ В АЗЕРБАЙДЖАНСКОМ ЯЗЫКОЗНАНИИ 238
Мамедова Н. Т.
МЕСТО УДАРЕНИЯ В СЛОЖНЫХ СЛОВАХ
В АНГЛИЙСКОМ И АЗЕРБАЙДЖАНСКОМ ЯЗЫКАХ 243
Мельник О. М.
КОНЦЕПТУАЛЬНЕ ПРОТИСТАВЛЕННЯ «СВОЄ/ЧУЖЕ»
У РОМАНІ ЕРІХА МАРІЇ РЕМАРКА «ТІНІ В РАЮ» 248
Пелепейченко Л. М.
МЕЖІ ТОЛЕРАНТНОСТІ У ЛІНГВІСТИЧНОМУ ВИМІРІ 254
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ 261
27
Українська мова
УДК 811.161.2’367.625
DOI https://doi.org/10.32838/2710-4656/2021.3-1/05
Лахно Н. В.
Київський університет імені Бориса Грінченка
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПЕРЕХІДНИХ
ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИХ ВАРІАНТІВ ДІЄСЛІВ РУХУ
У статті докладно проаналізовано перехідну зону лексико-семантичного поля руху, до
якої належать лексико-семантичні варіанти, що перебувають на перетині лексико-семан-
тичного поля руху з лексико-семантичного поля локативності, процесу та дії. Установлено,
що в розгляданих лексико-семантичних варіантах сема руху погашена лише частково. Дослі-
джувані лексико-семантичні варіанти позначають переміщення субстанцій в уяві людини.
Визначено, що семантеми домінують в області перетину лексико-семантичного поля руху
з лексико-семантичного поля процесу. Серед них найпоширенішою є група вторинних лексико-
семантичних варіантів зі значенням «перебіг часу». Також зафіксовано перехідні лексико-
семантичні варіанти на позначення наявності небесних світил, які людина уявляє собі так, як
бачить – ніби рух по небу, зі значенням «існування субстанцій, що перебувають в процесі уяв-
ного переміщення з одного пункту в інший» та із семантикою «поширення, розповсюдження».
З’ясовано, що вторинні лексико-семантичні варіанти з архісемою «поширення» є основою для
формування значення «плин думок, що пов’язаний з уявним рухом субстанцій». Виявлено пере-
хідні лексико-семантичні варіанти з архісемою «локативність», які мають значення «бути,
перебувати, бути розташованим» і вказують на розташування видовжених предметів у про-
сторі. Значення «локативність» зафіксовано переважно в семантичній структурі парних
і непарних дієслів односпрямованого руху суб’єкта. Установлено, що на перетині лексико-
семантичного поля руху й дії перебувають тільки декілька лексико-семантичних варіантів
дієслова качати. Доведено, що одним із головних чинників, який зумовлює відмінності розви-
тку дієслівних лексем різних груп, є сема «напрям руху». Дієслова різноспрямованого руху не
розвивають значень, що мають ідею спрямованості: локативні, «перебіг часу», «існування
предметів у процесі руху». Визначено, що непарні дієслова руху не співвідносні з парними,
поєднують у своїх ядерних значеннях ідею як спрямованого, так і різноспрямованого руху,
саме тому в їхній семантичній структурі виділено типи багатозначності, властиві різним
групам парних дієслів руху.
Ключові слова: лексико-семантичне поле, парні й непарні дієслова руху, процес, дія, лока-
тивність.
Постановка проблеми. Завдяки тому, що дієс-
лова переміщення належать до ядра категорійного
значення дієслівної лексики й характеризуються
розвинутою багатозначністю та високою частот-
ністю вживання, вони неодноразово були пред-
метом дослідження багатьох лінгвістів. В останні
роки увагу вчених привертає аналіз різних аспек-
тів семантичного переходу лексико-семантичних
варіантів (далі – ЛСВ) з одного лексико-семан-
тичного поля (далі – ЛСП) до іншого. Розгалуже-
ність семантичної структури дієслів переміщення
та частотність формування подібних значень дає
широкі можливості для таких розвідок.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Р. І. Розіна описала ментальні значення дієслів
руху [6], О. В. Падучева – значення стану [5],
Т. Є. Янко – значення «псування» [8], Т. Анш-
татт – значення оцінки [1]. На матеріалі україн-
ської мови загальні закономірності семантичної
структури парних дієслів руху та їхньої префік-
сації розглянула С. О. Соколова [7, с. 39−53].
Не були предметом спеціальних наукових дослі-
джень ЛСВ дієслів руху, які перебувають на пере-
тині ЛСП руху з іншими ЛСП.
Постановка завдання. Метою статті є вста-
новлення закономірностей формування пере-
хідних ЛСВ і характеристика їхніх семантичних
ознак.
Виклад основного матеріалу. ЛСП дієс-
лів руху взаємодіє з іншими ЛСП, утворюючи
спільні ареали. Для опису таких ЛСВ ми вико-
ристали класифікацію дієслівної лексики, побу-
довану на основі класифікації предикатів
І. Р. Вихованця [3, с. 93−111], оскільки саме ця
класифікація найбільше відповідає меті нашого
дослідження.
Том 32 (71) № 3 Ч. 1 2021
28
Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика
Взаємодія ЛСП дієслів руху з іншими ЛСП
відбувається у двох напрямах. З розвитком семан-
тики дієслова руху можуть втрачати значення
руху й виходити за межі ЛСП, перетинаючись
з іншими ЛСП, а саме: дії (лексичні групи дієс-
лів зі значенням творення, видів діяльності, різ-
ної інтенсивності дії, спрямованої на об’єкт),
стану, процесу, локативності, якості суб’єкта,
наприклад: повзати (перед кимсь) / принижува-
тись / підлещуватись – дія; ходити дитям – стан;
дерево плаває – якість суб’єкта; колесо ходить –
процес; із сіней йшло троє дверей – локативність.
Інколи чітка межа між ЛСВ руху й не-руху від-
сутня, деякі ЛСВ з архісемами «локативність»,
«процес» і «дія» (рідко) перебувають на перетині
ЛСП і мають перехідний характер: ходять вісті
по селу – процес; дорога веде до саду – локатив-
ність; качати мед – дія.
У таких семантемах під час формування нових
значень актуалізованим є саме компонент «пере-
сування», через це сема руху погашена лише част-
ково. Перехідні значення ускладнені дією «люд-
ського фактора» [8, с. 509], насамперед наявністю
в ситуації суб’єкта, який її певним чином сприй-
має. Унаслідок цього відбувається актуалізація
статичного компонента в семантиці дієслова. Фор-
мування значень пов’язане зі зміною семи «серед-
овище пересування»: рух у реальному просторі
(вода, земля, повітря) → рух в уявному просторі
(в уяві людини). Отже, розглядані ЛСВ познача-
ють переміщення субстанцій в уяві людини.
Домінують ЛСВ з модифікованою архісемою
«процес». Це значення «стосується динамічних
виявів властивостей предмета» [3, с. 96]. Осно-
вною їхньою семантичною ознакою є позначення
сукупності певних дій, засобів, спрямованих на
досягнення певного наслідку. Суб’єкт водночас
є пасивним, не породжує і не стимулює процес.
Найпоширенішою є група вторинних ЛСВ пар-
них і непарних дієслів односпрямованого само-
стійного руху зі значенням «перебіг часу», що від-
биває сприйняття людиною інтенсивності цього
процесу, який у певні моменти може бути різним:
час іде – «минає»; час біжить, летить – «швидко
минає»; час повзе, пливе – «тягнеться поволі».
Сема переміщення в таких ЛСВ стає фоновою,
формування значень спирається на актуалізацію
ознаки «інтенсивність».
ЛСВ неоднорідні за своїм характером, відпо-
відно, виділено дві підгрупи:
1. ЛСВ, що позначають «нескінченний час»
[5, с. 100], тобто плин часу, не розчленованого на
окремі моменти й відрізки: (про час, вік) повзти
2Ґ (нумерацію значень наведено за Академічним
тлумачним словником української мови (далі –
СУМ), відтінки значень проіндексовані літерами
української абетки); лізти 2Б, пливти 5В; летіти
4, бігти 4; іти 14, мчати 2, текти 4, крокувати*
(ЛСВ, які не зафіксовано в СУМі, позначені ).
Один лиш час і має совість: тече й тече (4),
немов Дніпро (В. Стус).
2. ЛСВ, що вказують на події, періоди життя,
метонімічно пов’язані зі своїми відрізками часу.
О. В. Падучева такі ЛСВ називає «моделлю
зустрічного руху» [5, с. 100]: літа мчати (2), бре-
дуть (1), повзуть (2Ґ), лізуть (2Б); теплі дні довго
пливуть (5В), летять(5), біжать (4), течуть (4);
день іде (14); іде зима, кожуха нема (15); йшла
небезпека (лихо, біда) (15А); кара йде за гріх (15Б),
квітень крокує*. За низеньким заґратованим віко-
нечком владно крокує* квітень (О. Донченко).
«Суб’єкт руху» може називати: періоди життя,
часу, роки, частини доби, пори року, події, свята,
певні дні, діла й інше. Сема «інтенсивність» не
є релевантною для описаних ЛСВ.
У семантичній структурі дієслів кружити,
кружляти зі значенням руху по колу або півсфері
також зафіксовано розглядане значення: І так
кружляли* вечори і світанки (Л. Первомайський)
(пор.: йшли, бігли, пливли).
ЛСВ на позначення наявності небесних сві-
тил, які людина уявляє собі так, як бачить, –
ніби рух по небу, переважно визначено в парних
дієслів односпрямованого самостійного руху
суб’єкта: пливе (3А), іде (2В) сонце, місяць. Мов
срібний човник, пливе місяць по сонному світі…
(Сидір Воробкевич). У непарних дієслів зазначене
значення не виділено: І місяць тече по хатах
(М. Вінграновський).
Формування ЛСВ, що називають уявний рух
небесних світил, не властиве дієсловам суміс-
ного пересування суб’єкта й об’єкта, оскільки
не передбачає наявність об’єкта руху, за винят-
ком ЛСВ котити 4, в якому цей семантичний
компонент погашений: Від хати по небу котив
повновидий місяць (П. Панч). ЛСВ поширений
локативним актантом, що вказує на шлях перемі-
щення: по небу.
ЛСВ парних дієслів різноспрямованого руху
позначають не лише уявний рух небесних світил
по небу: плавають (3Б) сонце, місяць; ходять
(5Д) світло, промені, світло в небі, а й по інших
поверхнях: тіні (світло) ходять (5Д) по стінах.
Плавав місяць у небі, як дим (В. Сосюра). Відпо-
відні непарні дієслова визначено в мовному мате-
ріалі, але не зафіксовано в СУМі: Блукав і там
29
Українська мова
над містом місяць (М. Хвильовий); Шугають
зорі у стожар! (М. Вінграновський). Локативні
актанти вказують на місце уявного пересування.
Значення «існування субстанцій, що перебу-
вають в процесі уявного переміщення з одного
пункту в інший» виділено лише в семантичній
структурі дієслів односпрямованого самостійного
руху суб’єкта: іти 2Ж – «пересилатися поштою,
телеграфом (про листи, посилки)», іти 10А –
«надсилатися куди-небудь (про матеріальні цін-
ності, вироби, сировину)», іти 10Б – «надходити
звідкись (про матеріальні цінності, вироби, сиро-
вину)», іти 10В – «передаватися, пересилатися
для затвердження (про плани, проєкти, накази
й таке інше)». Машини й промислове обладнання,
зерно й руда, мінеральні добрива й бітум, метал
і тканини ідуть з Херсона (З газети); Що лісове,
то не погане, сестро, – усякі скарби з лісу ідуть
(Леся Українка). Дорога Вірунечко, <…> тепер
все більше запевняюся, що листи наші йдуть
кудись на цензуру (М. Коцюбинський). Крім архі-
семи, до семного складу цих ЛСВ входять семи
«суб’єкт руху», «спрямування розвитку», «спо-
сіб здійснення процесу». Сема «суб’єкт» називає
конкретні неістоти. ЛСВ, до значеннєвого складу
яких входять семи «спосіб здійснення процесу»
й «спрямування процесу», поширені відповід-
ними актантами, наприклад: ідуть (2Ж) листи,
посилки поштою – актанти на позначення спо-
собу здійснення процесу; мінеральні добрива
йдуть (10А) з Херсона – актанти, які вказують на
уявний початковий пункт переміщення суб’єкта;
папери йдуть (10В) до центру – актанти зі зна-
ченням уявного кінцевого пункту руху.
Перехідні ЛСВ дієслів самостійного різно-
спрямованого руху називають «уявний рух пред-
метів у тумані»: Принадно і таємниче кружили*
вечірні хати (М. Стельмах) (пор.: пливли).
Вторинні ЛСВ з архісемою «поширення»
є основою для формування значення «плин
думок, що пов’язаний з уявним рухом субстан-
цій». Суб’єктом процесу виступають абстрак-
тні поняття на позначення почуттів, розумових
і зорових образів тощо. ЛСВ нерідко поширені
локативними актантами, що вказують на кін-
цеву точку уявного руху думок, почуттів та інше.
Зазначені ЛСВ визначено переважно в семантич-
ній структурі парних і непарних дієслів односпря-
мованого самостійного руху суб’єкта: Пливуть
(4Г) чорні спогади, крають душу (М. Коцюбин-
ський); Я думами лечу (6) до нього (Леся Укра-
їнка); Думки тітки Оксани знову прямують (1Е)
до нього (Ю. Мушкетик); Думки течуть (2Г)
швидко, як літні сни (Ю. Яновський); Туга моя уся
ринула (4), як її і не було (Марко Вовчок).
Парні й непарні дієслова різноспрямованого
руху також розвивають розглядане значення:
літати (2В), сновигати (2), гуляти. Думками
високо літа вона (Леся Українка); А думка край
світа на хмарі гуляє (Т. Шевченко). Сема «суб’єкт»
називає абстрактні поняття (думки, мрії, настрій
і таке інше). Можливим є локативний актант, що
позначає місце існування суб’єкта. Синонімічним
до цих ЛСВ є дієслово мандрувати, що в осно-
вному значенні вказує на рух суб’єкта, індифе-
рентний до ознаки спрямованості: …мандрує (1А)
в думках він завзято (М. Рильський).
ЛСВ із семантикою «поширення, розповсю-
дження» виділено в семантичній структурі пар-
них і непарних дієслів руху. Підґрунтям для фор-
мування нових значень є актуалізовані семантичні
компоненти, притаманні ЛСВ, що мають значення
«поширення на великому просторі», й актуалізо-
вана сема «інтенсивність».
ЛСВ дієслів односпрямованого руху нази-
вають переважно уявне пересування суб’єкта
з ознакою «легкий» (звуки (слова), запахи, світло,
хвилі, прохолода, тепло, дим) під дією сили вітру:
повзти 2А, пливти 3Б, іти 12, бігти 2А (про
туман, дим); прямувати 1Д (про повітря); летіти
1Г, пливти 3, іти 12А, шугати 1Б, текти 2Б,
перти 4В, ринути 1Ґ (про голоси, звуки, запахи)).
Пливе туман по лугах, і клечально і клично поло-
щеться біля канави татарник, сонце вже сіло,
але верхи тополь ще вмиті полив’яним блиском
(Є. Пашковський). ЛСВ шугати 3 – «дути пори-
вами (переважно про вітер)» позначає фазовий
процес: …вітер шугає, шмагає, налітає, гуде,
виє, стугонить… (Культура слова).
Передання інформації також є уявним рухом:
повзти 2Б, летіти 1Ґ, іти 12Б, текти 2В, шугати
1Б (про чутки, слова, вістки); мчати 2А, ринути
1Д, текти 2Б (про інформацію)). – А може то не
я? Якийсь дядько бородатий… – і течуть слова
про все, такі дорогі, несподівані, як тільки буває
при нежданих зустрічах (М. Старицький).
ЛСВ дієслів різноспрямованого руху вказують
на поширення диму, пилу, туману (ходити 5Є);
звуків, слів (літати 2Г, ходити 9А, шугати 1Б);
світла, променів, запахів (ходити 5Д, шугати 4);
інформації (літати 2Ґ, 2Е, шугати 1Б, ходити 9);
певного стану (ходити 10, 10А). Під вашим сві-
том небес, лиць і будівель є грубіший і старіший
світ, місце, де літаки розвалюються на частини,
а повітря, мов стрічки, шугають звуки (О. Гор-
динчук). Два останні ЛСВ за своїми ознаками
Том 32 (71) № 3 Ч. 1 2021
30
Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика
тяжіють до ЛСВ з архісемою «стан», оскільки
позначають психологічний стан людей, але домі-
нантним семантичним компонентом є «поши-
рення»: Ходить селом тривога, червоніє хмарами
над хатами, поре ніч вогнистими язиками, як
ножами (П. Козланюк). Формування ЛСВ остан-
нього типу властиве тільки ЛСВ дієслів різно-
спрямованого руху. Існування предметів у процесі
переміщення описує ЛСВ ходити 5Ж – «дути,
повівати»: Вітер ходив по хаті (Панас Мирний).
До розгляданих дієслів близькі за семантикою
непарні дієслова, основні значення яких назива-
ють коливальний рух, переміщення по колу або
півсфері. ЛСВ скакати 1Г, плигати 1Г та стри-
бати* позначають пересування (поширення)
відблисків, світла з місця на місце: На вербо-
лозі скакали рожеві відблиски багаття (Григо-
рій Тютюнник); Веселе полум’я <…> плигало
по стіні золотим зайчиком (М. Коцюбинський);
Сонце стрибало з дерева на дерево… (В. Дрозд).
Дієслова зі значенням руху по колу або сфері
можуть описувати процес поширення інформа-
ції (кружити 1Г, кружляти 1Г): …немало легенд
і повісток о тім місті [монастирі – Н. Л.] кру-
жить межі народом (І. Франко).
На основі актуалізації семи «каузація» розви-
вається значення «поширення тепла, прохолоди,
запахів, звуків під дією вітру» в ЛСВ нести 3
та безособова форма в дієслова тягти 10А, 10Б:
тягти теплом, холодом. Несе вітер гарячий
пісок, і ростуть гори, немов горби верблюжі…
(З газети); Від заболоченого лужка приємно тяг-
нуло вологою (І. Муратов).
ЛСВ з архісемою «локативність» мають зна-
чення «бути, перебувати, бути розташованим»
і вказують на розташування видовжених пред-
метів у просторі. На закономірність виникнення
таких значень у дієсловах руху звернув увагу
В. Г. Гак [4, с. 153], унікальність аспектуаль-
них властивостей «цих географічних вживань»
виявив Ю. Д. Апресян [2, с. 25], а механізм фор-
мування таких значень досить детально описала
О. В. Падучева [5, с. 93]. В основу її трактування
покладена ідея «переміщення мисленнєвого
погляду Спостерігача», оскільки згадані ЛСВ
насправді швидше описують шлях, яким руха-
ється у своїй уяві суб’єкт, ніж розташування
об’єкта в просторі. Для деяких ЛСВ основою
може слугувати й актуалізована сема «спосіб
здійснення руху» (наявна переважно в ядерних
значеннях): повзе змія (1 – «пересувається, зви-
ваючись») → повзе стежка, дорога (1Б – «зви-
висто пролягає»).
Зазначені ЛСВ приєднують актант «суб’єкт»,
що розмежовує ЛСВ і позначає конкретну пасивну
видовжену неістоту (напис, лавки, хребет; дорога,
стежка й таке інше). ЛСВ можуть сполучатися
з локативними актантами, які називають місце
розташування суб’єкта: по горі іде (18) хребет;
шлях на поле йшов яром, або з актантами на
позначення вихідного й кінцевого пунктів розта-
шування: шлях іде (18Б) до села.
Значення «локативність» зафіксовано пере-
важно в семантичній структурі парних і непарних
дієслів односпрямованого руху суб’єкта: Лавки
ідуть (18) чверть-кругом (сегментом) у три
поверхи (Леся Українка); Сходи йшли (18А) до
води (Л. Первомайський); Шлях на поле йшов
(18Б) яром, понад панським садком (Панас Мир-
ний); Бігли (2Б) до моря цвітучі цитрини (Л. Пер-
вомайський); Самотою повзли (1Б) між хатами
брудні дороги (М. Коцюбинський); Від озера до
парку прямував (2) уже наполовину готовий
вузенький канал (Ю. Смолич).
Серед дієслів односпрямованого сумісного
руху суб’єкта й об’єкта лише ЛСВ дієслова вести
5 має розглядане значення: Стежка веде нас
яром, через ліс, до панського маєтку (Л. Перво-
майський). Суб’єкт − іменники стежка, дорога,
об’єкт – іменник на позначення істоти; в семемі
наявна також нейтралізована сема напряму, ЛСВ
приєднує локативні актанти.
У парних дієсловах різноспрямованого руху
й непарних дієсловах ЛСВ з архісемою локатив-
ності не виявлено.
На перетині ЛСП руху й дії перебувають
тільки ЛСВ качати 4 – «видобувати», 4А – «пода-
вати за допомогою помпи чи насоса»: Тільки було
почують, що качаю [мед – Н. Л.], то й летять,
мов ті оси (В. Кучер). ЛСВ приєднують актанти
«суб’єкт» та «об’єкт».
Висновки і пропозиції. Дієслова руху мають
складну семантичну структуру, виявляють поді-
бні моделі багатозначності й розвивають вторинні
значення, що перебувають на перетині ЛСП руху
й процесу, локативності, зрідка дії. Одним із голо-
вних чинників, що зумовлює відмінності в розви-
тку дієслівних лексем різних груп, є сема «напрям
руху». Дієслова різноспрямованого руху не роз-
вивають значень, що мають ідею спрямованості:
локативні, «перебіг часу», «існування предметів
у процесі руху».
Непарні дієслова руху, не співвідносні з пар-
ними, поєднують у своїх ядерних значеннях
ідею як спрямованого, так і різноспрямованого
руху, саме тому в їхній семантичній структурі
31
Українська мова
виділено типи багатозначності, властиві різним
групам парних дієслів руху. Зовнішню валент-
ність дієслів власне руху визначає здебільшого
сема «напрям». У всіх актантів, що поширюють
дієслово, є спільні з дієсловом семи. Установ-
лення типової семантичної структури дієслів
руху, що належать до різних підгруп, дає змогу
спрогнозувати ЛСВ, не зафіксовані в словни-
ках (зокрема СУМі), та знайти їх у мовному
матеріалі.
Список літератури:
1. Анштатт Т. Стремление к лучшему: Семантическое поле действия как база для выражения оценки.
Логический анализ языка. Языки динамического мира / отв. ред. Н. Д. Арутюнова, И. Б. Шатуновский.
Дубна, 1999. С. 491–505.
2. Апресян Ю. Д. Дейксис в лексике и грамматике и наивная модель мира. Семиотика и информа-
тика. № 28. Москва, 1986. С. 21–27.
3. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. Київ : Наукова думка,
1992. 224 с.
4. Гак В. Г. Сопоставительная лексикология (На материале французского и русского языков). Москва :
Международные отношения, 1997. 264 с.
5. Падучева Е. В. Глаголы движения и их стативные дериваты (в связи с так называемым движением
времени). Логический анализ языка. Языки динамического мира / отв. ред. Н. Д. Арутюнова, И. Б. Шатунов-
ский. Дубна, 1999. С. 87–108.
6. Розина Р. И. О некоторых производных значениях глаголов перемещения в русском языке.
Глагольные префиксы и префиксальные глаголы. Москва, 1995. Т. 5. № 2. С. 352–360.
7. Соколова С. О. Префіксальна сполучуваність парних дієслів руху на тлі їхньої полісемії. Українська
мова. Київ, 2004. № 1. С. 39–53.
8. Янко Т. Е. Движение к худшему: глаголы движения в значении порчи. Логический анализ языка.
Языки динамического мира / отв. ред. Н. Д. Арутюнова, И. Б. Шатуновский. Дубна, 1999. С. 506–510.
Lakhno N. V. FORMATION OF TRANSITIONAL LEXICAL-SEMANTIC VARIANTS
OF MOVEMENT VERBS
The article analyzes the transition zone of the lexical-semantic eld (LSF) “movement” with lexical-
semantic variants (LSV), which are at the intersection of LSF “movement” with LSF “locativity”, “process”
and “action”. The trac pattern is repaid only partially оn the considered LSV. The studied LSV indicate
the movement of substances in the human imagination. It is determined that the semanteme dominate in
the area of intersection of the LSF “movement” with the LSf “process”. The group of secondary LSV “time
course” is the most common. Transient LSV denote the presence of celestial bodies, which a person imagines
as he sees – as if moving in the sky, with the meaning “substances are in the process of imaginary movement
from one point to another” and with the semantics of “propagation”. Secondary LSV with the “spread”
archetype are the basis for the formation of the meaning of “the ow of thoughts associated with the imaginary
movement of substances”. Transitional LSV with the “locativity” archetype have the meaning “to be, to be
located” and indicate the location of elongated objects in space. The meaning of “locality” is xed mainly in
the semantic structure of pair and unpaired verbs of unidirectional movement of the subject. Only a few LSV
verbs “to swing” were placed at the intersection of LSF “movements” and “actions”. The seme “direction
of movement” is one of the main factors that causes dierences in the development of verbs of dierent
groups. Verbs of multidirectional movement do not develop meanings with motivation of orientation: locative,
“the passage of time”, “the existence of objects in the process of movement”. unpaired verbs, which are
not correlated with pair verbs, combine in their nuclear meanings the idea of directed and multidirectional
motion. Therefore, the types of polysemantic in dierent groups of pair verbs of motion are distinguished in
the semantic structure of unpaired verbs.
Key words: lexical-semantic eld, pair and unpaired verbs of movement, process, action, locality.