Content uploaded by Pavlo Shydlovskyi
Author content
All content in this area was uploaded by Pavlo Shydlovskyi on Nov 25, 2022
Content may be subject to copyright.
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ МКІП УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ МКІП УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЦЕНТР КОНСЕРВАЦІЇ ПРЕДМЕТІВ АРХЕОЛОГІЇ»
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЦЕНТР КОНСЕРВАЦІЇ ПРЕДМЕТІВ АРХЕОЛОГІЇ»
Науково-практичний семінар
Науково-практичний семінар
ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ
ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ
АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ
АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ
23 листопада 2022 р., Київ, Україна
23 листопада 2022 р., Київ, Україна
ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ
ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ
Київ 2022
Київ 2022
Scientific and Practical Seminar
Scientific and Practical Seminar
PROTECTION AND PRESERVATION OF
PROTECTION AND PRESERVATION OF
ARCHAEOLOGICAL HERITAGE OF UKRAINE
ARCHAEOLOGICAL HERITAGE OF UKRAINE
November 23, 2022, Kyiv, Ukraine
November 23, 2022, Kyiv, Ukraine
ABSTRACTS
ABSTRACTS
УДК 902.2:351.853(477)(043.2)
Н 34
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:
Шидловський П.С. — доц. кафедри археології та музеєзнавства КНУ імені
Тараса Шевченка, провідний наук. співробітник Українського державного
інституту культурної спадщини МКІП України
Корнієнко М.В. — заступник директора Комунального закладу «Центр кон-
сервації предметів археології»
Івакін В.Г. — керівник Моніторингової та Архітектурно-археологічної екс-
педицій Інституту археології НАН України
Буйських А.В. — заступник директора Інституту археології НАН України з
наукової роботи
Прокопенко І.В. — директорка Українського державного інституту куль-
турної спадщини МКІП України
Осінчук Т.М. — в.о. директора Комунального закладу «Центр консервації
предметів археології»
Синиця Є.В. — доц. кафедри археології та музеєзнавства КНУ імені Тараса
Шевченка, голова Спілки археологів України
Пічкур Є.В. — науковий співробітник Археологічного музею Інституту
археології НАН України
Науково-практичний семінар «ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ АРХЕОЛО-
ГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ» = «PROTECTION AND PRESERVATION OF
ARCHAEOLOGICAL HERITAGE OF UKRAINE» (23 листопада 2022 р.,
Київ, Україна): Тези доповідей / Київський національний університет
імені Тараса Шевченка; Державний інститут культурної спадщини
МКІП України; Інститут археології НАН України; Комунальний заклад
«Центр консервації предметів археології»
[відп. ред.
Шидлов-
ський П.С., Корнієнко М.В., Івакін В.Г.; редкол.: Буйських А.В., Про-
копенко І.В., Осінчук Т.М., Синиця Є.В., Пічкур Є.В.
]. —
К.: Центр кон-
сервації предметів археології, 2022. — 26 с., іл.
ISBN 978-617-95271-0-4
У збірці представлені тези доповідей, підготовлених до науково-
практичного семінару, який присвячено важливим проблемам охорони ар-
хеологічної спадщини в сучасній Україні. У час жорстокої агресії російської
федерації та ведення повномасштабних воєнних дій на теренах нашої Бать-
ківщини, питання збереження археологічного надбання є критично акту-
альним. У тезах семінару відображені найбільш важливі питання охорони та
збереження пам’яток, серед яких слід означити проблеми моніторингу по-
шкоджень пам’яток археології внаслідок воєнних дій та фіксації воєнних зло-
чинів проти культурної спадщини, питання паспортизації та обліку
археологічних об’єктів в сучасних умовах, проблеми збереження археоло-
гічних колекцій та предметів, особливості консервації та музеєфікації об’єк-
тів археологічної спадщини.
Запропонована збірка буде корисною для всіх, хто переймається долею
культурної спадщини в Україні, хто цікавиться проблемами дослідження, збе-
реження і популяризації археологічних та музейних об’єктів та предметів —
археологам, пам’яткознавцям, музеєзнавцям, співробітникам органів охо-
рони культурної спадщини, краєзнавцям, викладачам та студентам вищих
навчальних закладів.
УДК 902.2:351.853(477)(043.2)
ISBN 978-617-95271-0-4
@Автори тез, 2022
Н 34
ЗМІСТ
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА:АРХЕОЛОГІЧНА СПАДЩИНА УКРАЇНИ В УМОВАХ
ВІЙНИ 4
ПРОГРАМА СЕМІНАРУ «ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ АРХЕОЛО-
ГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ» 6
РОЗДІЛ І. Археологічна спадщина в часи воєнних дій 8
РОЗДІЛ ІІ. Музейні колекції та культурні цінності: порятунок
і збереження 15
СПИСОК УЧАСНИКІВ СЕМІНАРУ 23
ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ
4
ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ
ПЕРЕДМОВА
ПЕРЕДМОВА
Сучасне українське суспільство переживає один із найскладніших моментів
свого історичного розвитку. Жорстока неспровокована агресія російської федера-
ції на мирні міста і села стала причиною численних людських жертв, вимушеного
переміщення багатьох людей, значних економічних збитків, пошкодження інфра-
структури та комунікацій.
Під час війни культурна спадщина стає одним із найуразливіших сегментів сус-
пільного буття. Мета путінської війни в Україні не тільки у захопленні нашої тери-
торії та підкоренні людей, однак у руйнуванні української ідентичності, історії та
суспільної пам’яті. У цих умовах, об’єкти культурної спадщини стають особливими
мішенями для ворога. Враховуючи, що війна в Україні відбувається з 2014 року,
знищені чи пошкоджені пам’ятки налічуються тисячами, особливо в Донецькій і
Луганській областях та у Криму.
Разом з тим, наслідки бойових дій виявляються особливо нищівними для об’єк-
тів археологічної спадщини, з огляду на невідновлюваність археологічних пам’яток,
нерозривний зв’язок цих об’єктів з ландшафтом та екологічним середовищем, за-
гальнолюдським характером інформації, що може бути отримана при дослідженні.
Унаслідок неспровокованої агресії з боку російської федерації, яка відбувається вже
дев’ять місяців, ми є свідками масштабних руйнувань історичних ландшафтів, за-
знали пошкоджень тисячі археологічних пам’яток, які перебували у процесі до-
слідження або ще навіть не були відкритими. Наразі діяльність з охорони культурної
спадщини в Україні спрямована в основному на «видимі» об’єкти спадщини, такі як
архітектурні пам’ятки, релігійні будівлі та об’єкти монументального мистецтва.
Серед значних викликів для української археології слід назвати використання
археологічних пам’яток у якості воєнних об’єктів, незаконні розкопки на окупова-
них територіях, розграбування регіональних музеїв та збільшення продажу архео-
логічних предметів. Під час російського нападу та окупації частини території
України особливо активізувалась діяльність злочинних груп, метою яких є неза-
конне отримання археологічних предметів з наступним продажем та наповненням
приватних колекцій як в Україні, так і за кордоном.
Зрозуміло, що найбільш значимі, домінуючі утворення історичного ландшафту
зазнають найбільшої шкоди з огляду на активне використання зручних локацій
для будівництва сучасних вогневих та захисних пунктів. Однак моніторинг стану
об’єктів археологічної спадщини зустрічає певні труднощі у зв’язку з тим, що пе-
реважна більшість пам’яток — поселення, стоянки, ґрунтові могильники — існують
у «непроявленому стані», і визначення ступеню пошкоджень вимагає проведення
спеціальних досліджень. Саме через це переважна більшість археологічних об’єк-
тів не занесена до переліків пам’яток культурної спадщини, а до територій не за-
стосовується необхідний комплекс пам’яткоохоронних заходів. Специфіка
археологічних пам’яток полягає в тому, що їхнє виявлення часто безпосередньо
пов’язане з подіями катастрофічного характеру, а в даному випадку — руйнуван-
ням ландшафтів унаслідок воєнних дій.
Охорона археологічної спадщини перебуває у стані кризи через низку факторів,
однак основним є відсутність документації на переважну більшість об’єктів архео-
логії, що не надає цим територіям статусу пам’яток. Такий стан створює додаткові
проблеми для доступу до археологічних територій під час моніторингу та зменшує
кількість втрат, завданих загарбниками, на офіційному рівні.
Тому однією з актуальних тем нашого семінару є питання обліку археологічної
спадщини — проблеми, що виникають у процесі паспортизації та постановки на
державний облік археологічних пам’яток. Кризовий стан у системі обліку архео-
логічної спадщини та наявна необхідність фіксації збитків у сфері археології під час
війни дозволяє по-новому перезапустити систему паспортизації пам’яток на су-
часному рівні та з використанням зарубіжного досвіду.
Однією з болючих проблем для культурного спадку нашої держави є втрата ар-
хеологічних колекцій низки музеїв під час окупації. Найбільш вагомі втрати сто-
суються Херсонського, Маріупольського, Мелітопольського зібрань, а також низки
регіональних музеїв. Крім того, великої шкоди було завдано музейним комплек-
сам, які також визнаються у якості культурних цінностей, внаслідок ракетних уда-
рів та бомбардувань. За відсутності державних програм зі збереження музейних
23 листопада 2022 р., Київ, Україна
зібрань та алгоритмів евакуаційних заходів під час ведення воєнних дій, проблема
порятунку колекцій часто вирішувалася за участі громадських ініціатив та самих
музейних співробітників. В умовах активних воєнних дій, коли наглядно прояви-
лася вразливість археологічних зібрань, нагальною стала справа оцифрування
фондів з метою збереження інформації на цифрових носіях. У цьому руслі активно
працює декілька ініціатив з допомогою закордонних музейних організацій.
В умовах загрози втрати частини культурної спадщини внаслідок агресії, в сус-
пільстві відбувається переосмислення значення цієї спадщини та формується ро-
зуміння важливості збереження та вивчення об’єктів, що мають історичну, антро-
пологічну, етнографічну, археологічну цінність. У даному контексті важливим
аспектом існування пам’яткоохоронної справи є необхідність підготовки якісних
спеціалістів, адже держава як ніколи потребує забезпечення пам’яткоохоронної, ар-
хеологічної та музеєзнавчої галузей новими фахівцями. На жаль, маємо констату-
вати, що охорона пам’яток, музейництво та археологічні дослідження все ще не є
в пріоритеті державної політики, що відображається у низькому соціальному ста-
тусі вчених, музейників та освітян. Постійні акредитації освітніх програм за цими
напрямками створюють тільки нові перешкоди до формування нового покоління
пам’яткознавців, археологів та музейників.
Однак, незважаючи на смерть та розруху, що несе з собою війна, просто необ-
хідно заявити, що ці події стануть поворотним моментом у суспільній свідомості та
у виборі ціннісних орієнтирів на багато поколінь поспіль. Ми сприймаємо цю війну
в якості боротьби між діаметрально протилежними світоглядними комплексами. Це
боротьба за загальнолюдські цінності, серед яких особливе значення мають права
і свободи людини, повага до природи та культури, визнання цінності людського
життя та людської гідності.
У різнобарвному суспільному русі України, що бореться, закладаються основні
вектори майбутнього розвитку. Війна оголила ті проблеми, якими нехтували по-
передні уряди та бюрократії, зробила ці проблеми актуальними і поставила їх у
центрі уваги. Важливими стали процеси розбудови громадянського суспільства та
горизонтальних зв’язків, що дозволило нашій спільноті вижити у, здавалось би,
критичних моментах війни. Взаємодопомога стала основою людської солідарності
і зробила наше суспільство більш життєздатним на противагу автократичному «ра-
болєпству» ворогів. Більш вираженим стало розуміння суспільних цінностей — при-
родного багатства, архітектурних шедеврів, культурної спадщини України тощо.
Майбутні вектори суспільної свідомості безумовно будуть пов’язані з розвитком
критичного мислення, усвідомленістю та контролем над речами і подіями, які від-
буваються навкруги. Культурне надбання та різноманіття стане одним із фокусів
уваги суспільства нової України. Боротьба українців за незалежність є в тому числі
і боротьбою за гуманістичні цінності, серед яких особливе значення має повага до
культурної та природної спадщини людства.
5
ПЕРЕДМОВА
ПРОГРАМА СЕМІНАРУ
«ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ»
Україна 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 64, Червоний корпус, ауд. 349
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
23 листопада, 12:00
Відкриття семінару
Привітання:
Проректорка з наукової роботи Київського національного університету імені
Тараса Шевченка Ганна Толстанова
В.о. Декана історичного факультету Київського національного університету імені
Тараса Шевченка д. іст. наук Тарас Пшеничний
Директорка Українського державного інституту культурної спадщини МКІП
України Ірина Прокопенко
Вступне слово:
В.о. директора Комунального закладу «Центр консервації предметів археології»
Тетяна Осінчук
Заступник директора Інституту археології Алла Буйських
Доцент кафедри археології та музеєзнавства, Голова Спілки археологів України
Євген Синиця
ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ
Секція І. Археологічна спадщина в часи воєнних дій
Олександра Іванова. Порівняння проблем охорони археологічної спадщини
під час російсько-української війни та конфлікту на Балканах (12:20)
Павло Шидловський, Всеволод Івакін, Олександра Іванова. Передумови
створення та вектори діяльності міжгалузевої Групи моніторингу археологічних
ландшафтів (12:40)
Всеволод Івакін, Богдан Моця. Підрахунок збитків археологічної спадщини
України в результаті агресії рф: основні проблеми та перспективи (13:00)
Алла Буйських, Всеволод Івакін. Спільний україно-німецький проєкт «Ukrai-
nian Archaeological Heritage, threatened by War: saving and protection» (13:20)
Алла Буйських, Іван Зоценко, Павло Шидловський. Попередні результати
моніторингу археологічних пам’яток у Києві та Київській області (13:40)
Маргарита Корнієнко, Тетяна Осінчук. Облік об’єктів археологічної спад-
щини м. Києва: сучасний стан справ і шляхи вдосконалення (14:00)
Сергій Тараненко. Сектор археології Національного заповідника «Києво-
Печерська лавра» в умовах вторгнення рф у 2022 р. (14:20)
ПЕРЕРВА НА КАВУ (14:40 – 15:20)
Секція ІІ. Музейні колекції та культурні цінності: порятунок і збереження
Samuel Andrew Hardy. Looting of antiquities from Ukraine by soldiers, collabora-
tors and ordinary criminals, trafficking to and through russia and dealing and col-
lecting in Western Europe, since 2014 (15:20)
Лілія Казанцева, Наталія Писаревська, Любов Самойленко. Університет-
ські музеї і війна в Україні (15:40)
Маргарита Корнієнко. Консервація та музеєфікація пам’яток археології
м. Києва: проблеми на шляху реалізації (16:00)
Тимур Бобровський. З досвіду музеєфікації архітектурно-археологічних об’єк-
тів у 2018-2021 рр. на території Національного заповідника «Софія Київська»
(16:20)
Юрій Мазурик. Грабіжницька загроза давнім човнам-довбанкам на Волині
(16:40)
Олександр Науменко, Тетяна Радієвська. Історія колекції кам’яних арте-
фактів стоянки Іскорость із розкопок В. Хвойки (17:00)
Іванисько Світлана. Акредитація = свідома маніпуляція (17:20)
Ian Kuijt, William Donaruma. Protecting the Known, Identifying the Revealed,
and Securing the Displayed: War time Heritage Management in Ukraine (17:40)
ДИСКУСІЯ (18:00 – 19:00)
ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ
РОЗДІЛ І. Археологічна спадщина в часи воєнних дій
Олександра Іванова (КНУ імені Тараса Шевченка)
ПОРІВНЯННЯ ПРОБЛЕМ ОХОРОНИ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ ПІД ЧАС
РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ ТА КОНФЛІКТУ НА БАЛКАНАХ
Війни по всьому світу завжди мають схожі наслідки: вони призводять до жахли-
вих втрат серед цивільного населення, масового переміщення населення, пору-
шення прав людини та міжнародного гуманітарного права. Одним із втілень таких
порушень — є знищення культурної спадщини. У 1954 році, у Гаазі була підписана
конвенція про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту.
Понад пів тисячі культурних об’єктів були частково або повністю знищені в Ук-
раїні внаслідок бойових дій, які точаться з початку повномасштабного російського
наступу. Проте чи пораховані в цю кількість десятки та навіть сотні знищених ар-
хеологічних пам’яток? Звісно що ні, тому що більшість з них перебувають у так
званому «прихованому стані» і можуть донині бути невідомими науковцям. Це один
із незліченних аспектів російської війни, яка має прямі наслідки для спадщини
всього людства і такі наслідки вже були у світі в минулому, під час конфлікту на
Балканах, під час війни в Афганістані, під час війн в Іраку і Сирії.
Українські пам’ятки культури, та зокрема археології, страждають від постійних
ракетних та артилерійських обстрілів. У той же час стародавні кургани, городища,
вали, території поселень, ще за часів будівництва зводилися на найвигідніших ді-
лянках території, що не змінилося зі століттями. Тому ці ділянки і зараз викорис-
товують для будівництва фортифікаційних споруд та укріплень, адже вони завжди
зводилися на найбільш вигідних позиціях. Таким чином, археологічні пам’ятки руй-
нуються на всій території країни, адже укріплені споруди потрібно будувати всюди,
аби захиститися від нападу ворога.
Щодо Балканського досвіду знищення культурної і в тому числі археологічної
спадщини: міжнародно–правовий режим захисту культурних цінностей під час вій-
ськових дій на Балканах мав низьку ефективність, зокрема через необізнаність
воюючих сторін із правилами поводження щодо культурної спадщини в умовах
бойових дій.
Проте, після стабілізації ситуації, міжнародні пам’яткоохоронні організації у спів-
праці з місцевими інституціями, провели низку дій, для захисту культури у май-
бутньому:
• розпочали відновлення зруйнованих пам’яток виняткової історичної цінності;
• створили комплексну схему створення кадрового резерву для посадових осіб
міністерств та адміністративного персоналу, відповідального за роботу з охорони
пам’яток історії та культури;
• заснували спеціалізований центр з реставрації об’єктів культурної спадщини;
• здійснили підготовку фахівців, які спеціалізуватимуться на традиційних мис-
тецтвах і ремеслах, для відновлення втраченої нематеріальної спадщини.
Наприклад, у 2005 році була проведена конференція ЮНЕСКО щодо захисту та
збереження культурної спадщини на територіях, де проходили військові дії в ко-
лишній Югославії. У підсумку конференції був створений каталог з коротким опи-
сом кожної пам’ятки, описом завданих їй руйнувань, фотографією та переліком
необхідних до виконання дій задля збереження цієї пам’ятки а також бюджетом
для цих дій.
В Україні процес фіксації та моніторингу археологічних пам’яток, які були по-
шкоджені війною варто починати вже зараз, адже їхня кількість до кінця війни
лише зросте та зазнає ще більших пошкоджень. Необхідно проводити фіксацію та
дослідження зруйнованих внаслідок військових дій археологічних пам’яток, фор-
мування відповідної бази даних, документування втрат історичного ландшафту на
звільнених територіях. Ці дії допоможуть Україні виконати умови Гаазької конвен-
ції та поставити Росію перед відповідальністю щодо зруйнованої культурної спад-
щини.
РОЗДІЛ І
8
23 листопада 2022 р., Київ, Україна
9
Археологічна спадщина в часи воєнних дій
Всеволод Івакін (Інститут археології НАН України),
Богдан Моця (Міністерство культури та інформаційної політики України)
ПІДРАХУНОК ЗБИТКІВ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ
ВРЕЗУЛЬТАТІ АГРЕСІЇ РФ: ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
На сьогодні Українською державою вже проводиться певна законодавча робота
з визначення розмірів компенсації за пошкодження чи знищення окремих катего-
рій об’єктів нерухомого майна внаслідок військової агресії російської федерації.
Завдяки пілотному проєктові Інституту археології НАН України (керівник —
д.і.н. А.В. Буйських) за фінансової підтримки Німецького археологічного інституту:
«Ukrainian archaeological heritage, threatened by war: saving and protection» нам
вдалося обстежити сучасний стан близько 260 об’єктів археології у Києві та Київ-
ської області, серед яких тільки 65 знаходяться під державною охороною. На пе-
реважну більшість пам’яток відсутня сучасна облікова документація з чіткими
координатами її меж. Існуюча облікова документація не завжди збігається з дер-
жавними реєстром та переліком археологічних пам’яток.
Основним сучасним інструментом археологічного дослідження у мирний час є
комплексне поєднання технологій ДЗЗ, супутникових навігаційних систем та ГІС-
технологій з традиційною польовою методикою археологічних досліджень. Як по-
казала практика сьогодення — лише безпосередні археологічні розвідки
дозволяють досягти необхідного результату, позаяк використання супутникових
або БПЛА-знімків заборонене через військові обмеження.
Головною причиною непотрапляння на археологічні об’єкти cтала закритість ок-
ремих територій внаслідок різних військових причин (10 об’єктів).
Проведення археологічного моніторингу з метою підрахування збитків (обсте-
ження пам’яток археології, складання акту про збитки слідчим-експертом, прове-
дення фіксаційних археологічних робіт) можливе виключно за умови тісного
співробітництва археологів і пам’яткоохоронців з державними структурами та на-
явності чіткої методики підрахунку збитків. Наразі для досліджень необхідна під-
тримка державного координатора та залучення науково-практичного потенціалу
спеціалістів, які сьогодні знаходяться в лавах Збройних Сил України. Для приве-
дення у порядок системи охорони археологічних пам’яток — необхідна довготри-
вала державна програма зі складання археологічного кадастру України.
10
Павло Шидловський (КНУ імені Тараса Шевченка),
Всеволод Івакін (Інститут археології НАН України),
Олександра Іванова (КНУ імені Тараса Шевченка)
ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ ТА ВЕКТОРИ ДІЯЛЬНОСТІ
МІЖГАЛУЗЕВОЇ ГРУПИ МОНІТОРИНГУ АРХЕОЛОГІЧНИХ ЛАНДШАФТІВ
Серед основних чинників, що негативно впливають на стан археологічної спад-
щини під час воєнних дій, слід назвати руйнування, які пов’язані з: безпосереднім
веденням воєнних дій; облаштуванням воєнних об’єктів; використанням археоло-
гічних пам’яток (курганів, валів, ровів, городищ) у якості сучасних воєнних об’єк-
тів; нелегальними розкопками археологічних пам’яток з подальшим грабунком цих
об’єктів, незаконним вилученням археологічних предметів з контексту; акти ван-
далізму.
Для подолання означених загроз для археологічних пам’яток, у якості додатко-
вої та необхідної вимоги до оголошеного воєнного стану пропонується посилити
контроль за нерухомими об’єктами та рухомими предметами археологічної спад-
щини. Актуальне питання організації діяльності з моніторингу стану археологічних
об’єктів на звільнених територіях потребує значних організаційних та правових
засад. Моніторинг стану археологічних об’єктів зустрічає низку ризиків, пов’язаних
із небезпекою перебування поблизу воєнних об’єктів та в зонах близьких до во-
єнних дій, ускладненим доступом до об’єктів археології, які можуть використову-
ватися в якості воєнних об’єктів, можливістю виявлення нових об’єктів археології
внаслідок ландшафтних перетворень, що сталися під час воєнних дій.
На відміну від інших об’єктів культурної спадщини, моніторинг стану археоло-
гічних об’єктів значно ускладнений, адже вимагає не тільки фіксацію зовнішніх по-
шкоджень, але і отримання інформації через дослідження фактів руйнації
культурних шарів, що передбачає безпосереднє перебування дослідників на те-
риторії пам’ятки, проведення необхідних етапів археологічного дослідження та на-
укової інтерпретації отриманих даних. Тому слід констатувати, що тільки команда
професійних археологів, які володіють достатнім досвідом польових досліджень та
необхідним знанням для культурно-хронологічної атрибуції пам’яток, буде здатна
провести фіксацію пошкоджень та встановити ступінь збереженості конкретних ар-
хеологічних об’єктів.
Через вищезазначені причини, влітку 2022 р. було створено міжгалузеву Групу
моніторингу археологічних ландшафтів, метою діяльності якої б стало виявлення,
фіксація та дослідженням зруйнованих внаслідок військових дій археологічних
об’єктів та територій, а також формування бази даних щодо них. До складу групи
увійшли спеціалісти-археологи та пам’яткоохоронці з низки наукових, освітніх та
музейних інституцій. Протягом декількох місяців активної діяльності учасникам
групи вдалося задокументувати низку пошкоджень археологічних пам’яток Київ-
щини та Чернігівщини і налагодити співпрацю з силовими структурами з метою по-
дальшого співробітництва в галузі збереження археологічної спадщини.
ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ
РОЗДІЛ І
11
23 листопада 2022 р., Київ, Україна
Археологічна спадщина в часи воєнних дій
Алла Буйських (Інститут археології НАН України),
Всеволод Івакін (Інститут археології НАН України)
СПІЛЬНИЙ УКРАЇНО-НІМЕЦЬКИЙ ПРОЄКТ «UKRAINIAN ARCHAEOLOGICAL
HERITAGE, THREATENED BY WAR: SAVING AND PROTECTION»
У серпні 2022 р. почав діяти 5-місячний дослідницький пілотний проєкт Інсти-
туту археології НАН України (керівник — д.і.н. А.В. Буйських) за фінансової під-
тримки Німецького археологічного інституту: «Ukrainian archaeological heritage,
threatened by war: saving and protection».
В умовах збройних конфліктів пам’ятки археології стають одними з найвразли-
віших об’єктів вітчизняної культурної спадщини. Археологічні об’єкти містять в собі
величезний масив унікальної наукової інформації про давнє населення України,
проте, точна оцінка шкоди, завданої бойовими діями, як правило, уcкладнюється
чи взагалі унеможливлюється відсутністю прямого доступу до місця розташування
пам’ятки.
Полігоном для пілотного проєкту були спеціально обрані Київська, Чернігівська
та Миколаївська області. Згадані регіони або перебували під окупацією, або явля-
ють собою поле активних бойових дій та зазнали значних ландшафтних руйнацій.
Київська та Чернігівська області є територіальним ядром формування Української
державності – географічною основою Київської Русі, а також географічною осно-
вою українських земель Великого князівства Литовського, Речі Посполитої та Геть-
манщини. Археологічні пам’ятки Миколаївської області підкреслюють зв’язок куль-
тури давнього населення України з загальноєвропейською античною ойкуменою.
Проєктом передбачено обстеження низки археологічних пам’яток у населених
пунктах Київської (Київ, Білогородка, Бородянка, Вишгород), Чернігівської (Черні-
гів, Остер, Седнів, Щестовиця) та Миколаївської (Ольвія та її хора) областей.
ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ
12 РОЗДІЛ І
Алла Буйських (Інститут археології НАН України),
Іван Зоценко (Інститут археології НАН України),
Павло Шидловський (КНУ імені Тараса Шевченка)
ПОПЕРЕДНІ РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМ’ЯТОК
УКИЄВІ ТА КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Археологічна спадщина України є унікальною та невід’ємною частиною всесвіт-
ньої культурної спадщини, навіть часткова втрата якої стане справжньою трагедією
не лише для українського народу, але і для всієї світової спільноти.
Моніторинг археологічних пам’яток у Київській області проводиться завдяки фі-
нансовій підтримці Німецького археологічного інституту. «Ukrainian archaeological
heritage, threatened by war: saving and protection» ми вважаємо пілотним проєктом,
основним результатом якого буде відпрацювання методики та придбання досвіду
у сучасних складних умовах дослідницьких робіт.
Археомоніторингові дослідження розпочалися ще під час активних бойових дій
навколо столиці. На території міста Києва бійцями бригади Сил територіальної обо-
рони України виявлено раніше невідоме поселення софіївського типу трипільської
культури та досліджено давнє поховання цвинтаря церкви Апостолів Петра і Павла
на Куренівці.
Влітку — восени 2022 р. були обстежені археологічні об’єкти у Києві, Білгородці,
Бородянці, Віті-Поштовій, Вишгороді, Макарові, Мотижині, Нежиловичах. Прове-
дено археологічні розвідки, складено акти технічного стану відомих археологіч-
них пам’яток, виявлено низку нових археологічних об’єктів. Наразі проводиться
робота зі складання сучасної облікової документації на вказані об’єкти археології.
У результаті моніторингу зафіксовано факти руйнації та пошкоджень археологіч-
них культурних нашарувань унаслідок агресії з боку рф.
13
23 листопада 2022 р., Київ, Україна
Археологічна спадщина в часи воєнних дій
Маргарита Корнієнко (Комунальний заклад «Центр консервації предметів археології»),
Тетяна Осінчук (Комунальний заклад «Центр консервації предметів археології»)
ОБЛІК ОБ’ЄКТІВ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ м.КИЄВА:
СУЧАСНИЙ СТАН СПРАВ І ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
Облік археологічної спадщини м. Києва ґрунтується на нормативно-правових
актах часів УРСР та періоду незалежності України. Станом на 15.11.2022 р., Пере-
лік об’єктів культурної спадщини м. Києва (надалі — Перелік) нараховує 73 об’єкти
археологічної спадщини, із них — 25 пам’яток археології національного значення
(занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, надалі — Реєстр), 34
пам’ятки археології місцевого значення (із них 3 — у Реєстрі) та 14 щойно вияв-
лених об’єктів. Такий стан справ мало корелює з кількістю археологічних об’єктів,
виявлених дослідниками на теренах міста.
Проаналізувавши особливості облікової інформації на археологічну спадщину,
було виявлено необхідність таких дій задля впорядкування обліку:
1. Оновлення інформації в Реєстрі стосовно місцерозташування пам’яток
(у зв’язку зі зміною назв вулиць, провулків і т. д. внаслідок декомунізації).
2. Уточнення найменування і виду пам’ятки археології національного значення
«Будинок Державного академічного театру російської драми імені Лесі Українки
(Театр Бергоньє), де відбувся перший виступ української професійної трупи
М. Кропивницького» (вул. Богдана Хмельницького, 5/15).
3. Перенесення пам’ятки археології, історії «Ділянка прибережного міського
кварталу Середньовічного Києва» (Поштова площа) до категорії національного
значення.
4. Уточнення найменувань пам’яток у відповідності до стану збереження, то-
пографії, датування чи приналежності до культурно-історичної спільноти (зі вра-
хуванням результатів інвентаризації цих пам’яток).
5. Упорядкування Реєстру у відповідності до комплексності пам’яток археології
(у т. ч. зі внесенням змін до Порядку обліку об’єктів культурної спадщини).
Таким чином, облік археологічної спадщини м. Києва потребує як занесення
низки нових об’єктів до Переліку, так і впорядкування облікової інформації на вже
занесені об’єкти, з обов’язковим залученням новітніх результатів наукових до-
сліджень та моніторингу стану збереженості.
14
ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ
РОЗДІЛ І
Сергій Тараненко (Національний заповідник «Києво-Печерська лавра»)
СЕКТОР АРХЕОЛОГІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА
«КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА» В УМОВАХ ВТОРГНЕННЯ РФ У 2022 р.
З початком повномасштабного вторгнення склад сектору (Юлія Мисько, Дмитро
Пефтіць та Олена Махота) був виведений на вимушений простій. Завідувач сектору
був задіяний у заходах Заповідника зі збереження рухомих пам’яток культурної
спадщини України (зокрема й археологічних) та їх підготовки до можливої ева-
куації.
Від часу виведення на роботу працівників сектору (з 1.04 по 1.10) реалізовано
заплановані заходи: археологічний науково-практичний семінар для студентів Ки-
ївського університету імені Бориса Грінченка; круглий стіл «Володимир Богусевич —
археолог і музейник». Співробітники сектора взяли участь у створенні та оновленні
експозицій: «Цегла княжої доби Києво-Печерської лаври»; «Три тисячі років істо-
рії. Археологічне дослідження території церкви Спаса на Берестові».
Протягом року проведено архітектурно-археологічне дослідження прихованої
ніші у південному притворі церкви Спаса на Берестові та археологічні нагляди:
траншеї 1–3, корпус № 42; траншея 1, корпус № 93.
Протягом польового сезону було небезпечним проведення стаціонарних архео-
логічних досліджень склоробної майстерні XI ст. у Митрополичому саду, заявлених
на Кваліфікаційній раді. Але у листопаді на цій локації Заповідника трапилися про-
вали ґрунту на 3-х ділянках. В одному з них (№ 1) зафіксовано залишки монас-
тирських мурів XII ст.
Усвідомлюючи, що на територію Заповідника не впав жоден снаряд, і ми не були
в окупації, буде не коректним порівняння з установами, де так сталося. Але, вва-
жаємо, що виконання посадових обов’язків є той мінімум, який дозволяє говорити,
що робота археологічної служби Заповідника не припинялася. Службові обов’язки,
помножені на волонтерську діяльність, напевно — це формула сучасного підроз-
ділу будь-якої пам’яткоохоронної організації в Україні для охорони та збереження
археологічної спадщини.
23 листопада 2022 р., Київ, Україна
15
РОЗДІЛ ІІ
РОЗДІЛ ІІ. Музейні колекції та культурні цінності: порятунок і збереження
Samuel Andrew Hardy (Heritage Management Organization)
LOOTING OF ANTIQUITIES FROM UKRAINE BY SOLDIERS, COLLABORATORS AND
ORDINARY CRIMINALS, TRAFFICKING TO AND THROUGH RUSSIA AND DEALING
AND COLLECTING IN WESTERN EUROPE, SINCE 2014
Cultural property criminals in Ukraine, Russia and Belarus organise and discuss their
activities and lives in online forums and social networks. This generates vast amounts
of open-source intelligence about looting, smuggling and trafficking, plus the identities,
ideologies and other activities of those criminals. Just one conversation, about Russia’s
intensified aggression against Ukraine since the 24th of February 2022, comprises
more than ten thousand messages from at least tens of Russian-speaking artefact-
hunters — and some of those messages are a page long. From these sources, it is pos-
sible to explore not just what they are doing, but who they are, what they think about
what they are doing and what they think about the cultural, social, economic, political
and military contexts in which they are doing it. As this paper shows, even preliminary
research reveals public evidence in relation to key issues, such as the existence of
looters among Russian fighters and collaborators (or fighters and collaborators among
looters), looters among Russian police and border guards, looting of the occupied ter-
ritories by tourists from Russia and looters’ and traffickers’ criminal responses to eco-
nomic crisis and political sanctions.
16
ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ
РОЗДІЛ ІІ
Лілія Казанцева (КНУ імені Тараса Шевченка),
Наталія Писаревська (Національний технічний університет України КПІ ім. Ігоря Сікорського),
Любов Самойленко (КНУ імені Тараса Шевченка)
УНІВЕРСИТЕТСЬКІ МУЗЕЇ І ВІЙНА В УКРАЇНІ
Від початку агресії РФ проти України 2014 р. значних руйнувань зазнала також
система вищої освіти. На окупованих територіях Луганської, Донецької областей та
у Криму українські університети були ліквідовані окупаційною владою. Наша дер-
жава понесла не лише великі матеріальні збитки, але й невідтворювані втрати
значної частини культурної спадщини, що накопичили і зберігали університетські
музеї.
Університетське музейництво України має давню та бурхливу історію. Колекції
університетських музеїв часто є серед значних музейних зібрань своїх міст. Вони
стали однією з важливих форм організації освіти і науки, тим середовищем де вона
протікала і була підґрунтям для її розвитку. Адже музеї в університетах обов’язково
виникають як результат наукової діяльності викладачів та широко використову-
ються для потреб освіти і фахового удосконалення студентів. Вони також долучені
до збереження корпоративної історії та культури у ЗВО.
Незважаючи на прикрий досвід 2014 р., 2022 р. університетські музеї, на жаль,
не були готові до повномасштабного воєнного вторгнення. Жоден державний орган
не опікується і цілеспрямовано не забезпечує кошти на утримання та захист таких
музеїв і їх колекцій. Збереження національної спадщини у вузівських музеях на-
буває стихійного характеру і залежить лише від свідомої позиції ректора універ-
ситету. Далася взнаки і відсутність повноцінного правового статусу, що забезпечує
стандарти захисту і фінансування. Музеї університетів часто не реєструються і ніяк
не обліковуються. Сьогодні не можна навіть порахувати скільки і яких профілів
музеїв є в ЗВО України, як вони працюють, що, як і скільки зберігають.
У ситуації воєнного стану університетські музеї та їхні колекції в багатьох ви-
падках опинилися далеко не в першій черзі на увагу та евакуацію. Часто на це
просто не вистачало часу, людей та логістичних можливостей. Фактично, вся від-
повідальність за їхнє збереження була добровільно взята на себе самими музей-
никами на місцях. Проте, з’явилися нові можливості завдяки бажанню колег зі
всього світу і місцевих волонтерів надати відчутну допомогу.
У кожного конкретного музею своя історія виживання під час війни і свій осо-
бистий досвід. На прикладі музеїв двох провідних університетів Києва без зайвих
подробиць спробуємо його змалювати та подати певні висновки.
23 листопада 2022 р., Київ, Україна
17
Музейні колекції та культурні цінності: порятунок і збереження
Маргарита Корнієнко (Комунальний заклад «Центр консервації предметів археології»)
КОНСЕРВАЦІЯ ТА МУЗЕЄФІКАЦІЯ ПАМ’ЯТОК АРХЕОЛОГІЇ М. КИЄВА:
ПРОБЛЕМИ НА ШЛЯХУ РЕАЛІЗАЦІЇ
Консервація та музеєфікація пам’яток археології є одним із дієвих способів збе-
реження археологічної спадщини та, водночас, інструментом для підвищення ту-
ристичного потенціалу міста. Реалізовані у Києві проєкти консервації та музеєфі-
кації — щодо фундаментів церкви Успіння Богородиці (Пирогощі) на Контрактовій
площі, фундаментів палацу (західного) у Десятинному провулку — належать до ус-
пішних прикладів збереження культурного надбання столиці.
На підставі результатів вивчення археологічних об’єктів м. Києва було визна-
чено, що у контексті продовження означеної практики видаються перспективними
кілька пам’яток, а саме — фундаменти давньоруських церков. Мова йде про
пам’ятки за адресами: вул. Вознесенський узвіз, 20 та 22, вул. Юрківська, 3. Що-
правда, стосовно об’єкта на вул. Вознесенський узвіз, 22 ситуацію ускладнює той
факт, що на фундаментах церкви триває спорудження храму без відповідних на те
дозволів, у зв’язку з чим визначити актуальний стан збереженості пам’ятки вида-
ється малоймовірним.
Аналіз нормативно-правової бази засвідчив існування аспектів, що значно ус-
кладнюють здійснення проєктів консервації та музеєфікації археологічних
пам’яток. Це, зокрема, приналежність пам’яток археології до державної власності,
у той час як земельні ділянки, на території яких вони розташовані, можуть бути у
державній, комунальній або приватній власності. У результаті — консервація та
музеєфікація за рахунок коштів місцевого бюджету опиняється в заручниках пра-
вової ситуації, коли розпорядник коштів не є ані власником, ані користувачем
пам’ятки, а, отже, не може їх витрачати на ці потреби. Існує потреба у деталізації
на правовому рівні поняття користування та охоронних договорів щодо пам’яток
археології, з урахуванням здійснення права власності на земельні ділянки, на яких
вони розташовані.
Отже, перспективи консервації та музеєфікації окремих археологічних пам’яток
у м. Києві залежать від стану збереження та правових аспектів, що ускладнюють
реалізацію відповідних заходів.
18
ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ
РОЗДІЛ ІІ
Юрій Мазурик (Національна спілка краєзнавців України)
ГРАБІЖНИЦЬКА ЗАГРОЗА ДАВНІМ ЧОВНАМ-ДОВБАНКАМ НА ВОЛИНІ
У 2015 р. на теренах Волинської області випадково були виявлені човни-
довбанки:
• у річці Турія біля с. Щитинь Любешівського району, довжиною 3,48 м, дату-
вання невизначене;
• у річці Стир біля с. Старосілля Маневицького району, довжиною 12,2 м, перша
половина XV ст.;
• у річці Стир біля с. Семки Маневицького району, довжиною 11,20 м, датування
невизначене.
Щитинський і старосільський човни були виявлені місцевими жителями, які не-
хтували пам’яткоохоронним законодавством та не повідомили органи охорони
культурної спадщини місцевого самоврядування, а почали самовільно проводити
розкопки. Лише завдяки випадку про них дізналися дослідники. Окрім цього, зна-
хідкам загрожувала участь бути проданими невідомим особам. Однак ці два арте-
факти вдалося врятувати і включити до музейного фонду. Семківський човен
зловмисники самовільно розкопали і вивезли у невідомому напрямку, доля його
досі невідома… Звернення до поліції результатів не дало, справу закрито.
Таким чином, було зроблено висновок, що для грабіжників археологічних арте-
фактів давні човни-довбанки теж є товаром, тому для того, щоб запобігти грабунку,
треба йти на випередження. У цьому напрямку вже зроблено перші кроки. Так, у
2018 році була проведена Перша гідроархеологічна експедиція на Волині. Загін
підводних досліджень проводив водолазне візуальне обстеження дна річки Стир
між селами Копилля — Старосілля і Семки — Комарово з ціллю виявлення, кар-
тографування та фіксації археологічних знахідок. Усі учасники експедиції працю-
вали на волонтерських засадах. На дні річки Стир було виявлено ще один
човен-довбанку з нашитими бортами із дощок, детальні обміри якого, однак, про-
вести не вдалося, оскільки він виглядав з ґрунту лише до 4,5 м завдовжки. Такий
тип човна з нашитими бортами на даний час єдиний із відомих нам артефактів.
Гідроархеологи з нетерпінням чекають повноцінного фінансування, щоб організу-
вати експедицію для підйому та музеєфікації цієї знахідки. Хто випередить?
Отже, у час ведення війни іде широкомасштабне розграбування унікальних
пам’яток, які належать державі. На початку ХХ ст. був прийнятий міжнародний сиг-
нал «SOS». Цей сигнал застосовують і до наших днів у разі, коли судно терпить
лихо і потребує допомоги. Вочевидь, на початку ХХІ ст. в Україні необхідно при-
йняти особливий сигнал державного значення «SOS monument (з латинської —
пам’ятка)» і застосовувати його тоді, коли потерпають від розграбування і потре-
бують невідкладної допомоги пам’ятки суднової археології.
23 листопада 2022 р., Київ, Україна
19
Музейні колекції та культурні цінності: порятунок і збереження
Олександр Науменко (Національний музей історії України),
Тетяна Радієвська (Національний музей історії України)
ІСТОРІЯ КОЛЕКЦІЇ КАМ’ЯНИХ АРТЕФАКТІВ СТОЯНКИ ІСКОРОСТЬ
ІЗ РОЗКОПОК В. ХВОЙКИ
Стоянка Іскорость (нині — м. Коростень, Житомирська область) була відкрита в
1911 р. під час досліджень В. Хвойки курганів в околицях м. Овруча та в с. Іско-
рость. Тоді було зафіксовано сліди трьох вогнищ, довкола яких лежали крем’яні ар-
тефакти. В. Хвойка зібрав понад 500 кам’яних предметів і розподілив їх між Імпе-
раторським Російським Археологічним Товариством (на сьогодні ці артефакти в
кількості 253 одиниць зберігаються в Музеї антропології і етнографії РАН) і Київ-
ським художньо-промисловим та науковим музеєм (нині — Національний музей іс-
торії України). Загальна кількість предметів у зібранні останнього складає 265 оди-
ниць: 246 походять із розкопок В. Хвойки в 1911 р., інші 19, можливо, із
розвідкових робіт, які здійснювали І. Левицький, Ф. Козубовський і К. Коршак на
пам’ятці в 1920–1940-х рр.
Матеріали, які лишили в Україні, до 1936 р. зберігалися в Археологічному музеї
ВУАН, куди вони були передані з Всеукраїнського історичного музею, а після, як і
інші археологічні комплекси, увійшли до складу Центрального історичного музею.
У цей час із цією частиною колекції працювали К. Коршак, Т. Тесля, П. Борисков-
ський. Частина знахідок з Іскорості була представлена в новій експозиції відділу
«Докласове суспільство» Центрального історичного музею (1938–1941 рр.).
Під час Другої світової війни колекцію Іскорость було перевезено з Києво-
Печерської лаври до колишнього Музею Леніна. Археологічна збірка стала основою
для створення експозиції Крайового музею до– і ранньої історії. Восени 1943 р. ма-
теріали зі стоянки були вивезені до Кракова, звідти до Гьохштедта. У 1947 р. куль-
турні цінності, перевезені з Гьохштедта до Мюнхена, були доставлені в радянську
зону окупації Берліна, а звідти — до Києва. На початку наступного року експерти
спеціальної комісії почали приймати збірки, що повернулися з Німеччини. Інвен-
таризація цих колекцій розтяглася на десятиліття. Унаслідок складнощів, які ви-
никали під час ідентифікації музейних предметів, предмети з Іскорості були
записані в збірні колекції: 29 одиниць — до «а3 Волинь», переважна кількість —
до «а252 Полісся Житомирське». Певний час вважалося, що єдині знахідки з роз-
копу В. Хвойки на стоянці, які збереглися дотепер, містяться в колекції «а3 Во-
линь». Під час останнього звірення колекцій була ідентифікована й інша частина
предметів зі стоянки Іскорость.
20
ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ
РОЗДІЛ ІІ
Світлана Іванисько (КНУ імені Тараса Шевченка)
АКРЕДИТАЦІЯ = СВІДОМА МАНІПУЛЯЦІЯ
У 1-му семестрі 2022/23 н.р. відбувається акредитація освітньої програми (ОП)
підготовки бакалаврів спеціальності «Музеєзнавство, пам’яткознавство» історич-
ного факультету КНУ. Для того, щоб розібратися, що таке «акредитація» і за
якими критеріями (всього 9 для бакалаврів) здійснюється аналіз, звернемося до По-
ложення про акредитацію освітніх програм
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0880—
19#Text
.Процес акредитації відбувається в кілька етапів: самоаналіз ЗВО, аналіз
експертною групою, галузевою експертною радою та остаточне прийняття рі-
шення Національним агентством з оцінювання якості вищої освіти. ЕГ оцінила 2 з
9 критеріїв за рівнем А (найвища оцінка, освітня програма має інноваційний/взір-
цевий характер), 7 — за рівнем В (освітня програма та освітня діяльність за цією
програмою загалом відповідають визначеному критерію з недоліками, що не є сут-
тєвими). ГЕР змінила оцінку за 3 критеріями, знизивши оцінки за рівнем А до рівня
В, а оцінку за критерієм 2 «Структура та зміст освітньої програми» до рівня Е — ос-
вітня програма загалом не відповідає визначеному критерію, однак виявлені не-
доліки можна усунути протягом одного року. Дана оцінка передбачає умовну (від-
кладену) акредитацію. Оцінка ГЕР здійснювалася не з позиції відповідності
стандарту вищої освіти для відповідної галузі та рівня, а з точки зору «а що там у
істориків та туристів». У висновку ГЕР стверджується, що пам’яткознавство, пам’ят-
коохоронна діяльність та управління пам’ятками — різні речі. ГЕР також ставить під
сумнів фаховість викладачів та розробників програми, що дивно з огляду на їхній
професійний досвід у галузі. Більшість зауважень ГЕР є некоректними та не відпо-
відають критеріям, за якими здійснювалась оцінка, свідомо ігноруються відомості
подані у звіті ЗВО та ЕГ, дані з відкритих джерел (сайту кафедри, електронних баз
тощо). Ми не погоджуємось з оцінками ГЕР та умовною (відкладеною) акредитацією.
В умовах запуску процесів моніторингу стану культурної спадщини під час жор-
стокої агресії російської федерації, при аналізі втрат та фіксації збитків, нанесених
пам’яткам та музейним колекціям, питання освіти в галузі пам’яткознавства та му-
зейництва є надзвичайно актуальним. Невідповідні реаліям та необґрунтовані ви-
сновки ГЕР створюють додаткові перешкоди для формування нового покоління
пам’яткознавців та музеєзнавців, знецінюють освітню, наукову та суспільно зна-
чиму роботу викладачів освітньої програми та підважують основні принципи про-
цесу акредитації як об’єктивної фахової оцінки програми.
23 листопада 2022 р., Київ, Україна
21
Музейні колекції та культурні цінності: порятунок і збереження
Ian Kuijt (University of Notre Dame, IN, USA),
William Donaruma (University of Notre Dame, IN, USA)
PROTECTING THE KNOWN, IDENTIFYING THE REVEALED,
AND SECURING THE DISPLAYED: WAR TIME HERITAGE MANAGEMENT IN UKRAINE
Archaeological heritage management in Ukraine during times of war and conflict
presents three major challenges: protecting the known, identifying the revealed, and
securing the displayed. Under normal conditions archaeologists, employed in Univer-
sities, museums, and government, serve as the front-line in heritage management
through the identification and assessment of cultural heritage. One part of this is that
they have a major role in the projection and management of the known, with identi-
fied archaeology sites, shaped by conversations of the value of specific heritage, and
drawing upon a comparative understanding of identified cultural heritage for context.
A second part of this is that archaeologists deal with the hidden, including the assess-
ment of unknown cultural heritage uncovered through economic development, such as
the uncovering of prehistoric and historic archaeology with highway construction. The
third challenge is that of securing mobiliary materials and objects, such as paintings,
furniture, and religious icons, that are displayed or curated within museums. Beyond
managing immobile cultural heritage, such as buildings and graveyards, archaeologists
face the challenge of limiting looting of objects from inside regional museums and
churches, and removal of art and sculptures displayed in public outdoor locations.
Conflict in Ukraine has increased the urgency of thinking about, and planning for,
these challenges, as the scale and repeated occurrence of looting, damage, and de-
struction of cultural heritage is staggering. If anything, it has underlined the need for
researches and administrators in government to anticipate these challenges, to re-
consider the scale and magnitude of these challenges, and to develop an integrative
management plan.
21
Моніторингова археологічна експедиція Інституту археології НАН України та
Група моніторингу археологічних ландшафтів
Висловлює щиру подяку Німецькому археологічному інституту (DAI)за надану
допомогу у проведенні моніторингу пам’яток археологічної спадщини в рамках про-
екту «Ukrainian Archaeological Heritage threatened by War: saving and protection» за
програмою DAI Research Scholarship (керівник Алла Буйських).
Monitoring Archaeological Expedition of the Institute of Archaeology, the National
Academy of Sciences of Ukraine and Archaeological Landscape Monitoring Group
Expresses sincere gratitude to the DEUTSCHES ARCHÄOLOGISCHES INSTITUT (DAI)
for the assistance provided in the monitoring of archaeological heritage sites within the
framework of the «Ukrainian Archaeological Heritage threatened by War: saving and
protection» project under the DAI Research Scholarship program (leader Alla Bujskikh).
22
ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ
ПОДЯКИ
23 листопада 2022 р., Київ, Україна
23
СПИСОК УЧАСНИКІВ 23
Буйських
Алла Валеріївна
Заступник директора Інституту археології НАН України з наукової
роботи, доктор істор. наук
Зоценко
Іван Володимирович Інститут археології НАН України
Івакін
Всеволод Глібович
Керівник Моніторингової та Архітектурно-археологічної експедицій
Інституту археології НАН України, канд. істор. наук,
wkniaz16@ukr.net
Іванисько
Світлана Іванівна
Асистент Кафедри археології та музеєзнавства, гарант освітньої про-
грами підготовки бакалаврів спеціальності «Музеєзнавство, пам’ятко-
знавство» КНУ імені Тараса Шевченка, канд. істор. наук,
svitlive@gmail.com
Іванова
Олександра Андріївна
Бакалавр археології, магістрантка кафедри археології та музеєзнав-
ства Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
olexandra.ivanova00@gmail.com
Казанцева
Лілія Вікторівна
Завідувачка Астрономічного музею Астрономічної обсерваторії Київ-
ського національного університету імені Тараса Шевченка,
канд. ф.-м. наук
Корнієнко
Маргарита
Заступник директора Комунального закладу «Центр консервації
предметів археології», korniienkomv@gmail.com
Мазурик
Юрій Михайлович
Національна спілка краєзнавців України, м. Луцьк,
juriymazuryk@gmail.com
Моця
Богдан Олександрович Міністерство культури та інформаційної політики, канд. істор. наук,
Науменко
Олександр Олександрович
Старший науковий співробітник Національного музею історії України,
alexandr.naumenko.jr@gmail.com
Осінчук
Тетяна Миколаївна
В.о. директора Комунального закладу «Центр консервації предметів
археології», osinchukt@gmail.com
Писаревська
Наталія Володимирівна
Директорка Державного політехнічного музею імені Бориса Патона
Національного технічного університету України КПІ ім. Ігоря Сікор-
ського
Пічкур
Євген Вікторович
Науковий співробітник Археологічного музею Інституту археології
НАН України, pichkur_e@ukr.net
Прокопенко
Ірина Віталіївна
Директорка Українського державного інституту культурної спадщини
МКІП України, udiks@ukr.net
Пшеничний
Тарас Юрійович
В.о. Декана історичного факультету Київського національного уні-
верситету імені Тараса Шевченка, pshenychnyi.taras@knu.ua
Радієвська
Тетяна Миколаївна
Старший науковий співробітник Національного музею історії України,
tetyana_arch@ukr.net
Самойленко
Любов Григорівна
Завідувачка Археологічного музею Київського національного універ-
ситету імені Тараса Шевченка, samyl@ukr.net
Синиця
Євген Валентинович
Доцент Кафедри археології та музеєзнавства КНУ імені Тараса Шев-
ченка, голова Спілки археологів України, sin@univ.kiev.ua
Тараненко
Сергій Пантелійович
Завідувач науково-дослідного сектору археології Національного за-
повідника «Києво-Печерська лавра», кандидат історичних наук,
taransun@ukr.net
Шидловський
Павло Сергійович
Доцент кафедри археології та музеєзнавства Київського національ-
ного університету імені Тараса Шевченка, prehist@knu.ua
Donaruma,
William
Professor at Department of Film, Television and Theater, University of
Notre Dame, IN, USA, donaruma.1@nd.edu
Hardy,
Samuel Andrew
Head of Illicit Trade Research, Heritage Management Organization, Dr.,
samarkeolog@gmail.com
Kuijt,
Ian
Professor at Department of Anthropology, University of Notre Dame, IN,
USA, Ian.Kuijt.1@nd.edu
СПИСОК УЧАСНИКІВ СЕМІНАРУ
ISSN 2522-9419 (online) ISSN 2519-4542 (print)
ʺVITA ANTIQUA http://vitaantiqua.org.ua/en/main
ʿʻ-ʽˈʽˀʽʻʤ˃ʤʯʥʫˀʫʮʫʻʻ˔ʤˀˈʫʽʸʽʧʳˋʻʽʴˁʿʤʪˍʰʻʰ˄ʶˀʤʴʻʰ;ϮϯϮϬϮϮͿʦhttp://vitaantiqua.org.ua/uk/ruls-ua
ʿDOI Crossref ʯʯhttp://vitaantiqua.org.ua/en/archives/category/news
http://vovkcenter.org.ua/uk/2022/04/28/3814/
ʧArchaeological Landscapes Monitoring Group
https://www.facebook.com/profile.php?id=100086540551116
http://vovkcenter.org.ua/en/projects/archaeolandscapes/
ISSN 2522-9419 (online) ISSN 2519-4542 (print)
The materials of the seminar, devoted to the protection of cultural
heritage during hostilities, are planned to be published as part of the
VITA ANTIQUA almanac http://vitaantiqua.org.ua/en/main
Materials for publication will be submitted on the day of the scientific and practical seminar
PROTECTION AND PRESERVATION OF THE ARCHAEOLOGICAL HERITAGE OF UKRAINE
(November 23, 2022).
Requirements for the preparation of materials for publication: http://vitaantiqua.org.ua/uk/ruls-ua
Submitted articles and report texts, formatted in accordance with the requirements, will be
published in the framework of the annual almanac with the provision of DOI in the Crossref system
and will be freely accessible on the website of the publishing.
In order to attract the attention of society and state bodies to the issues of preserving cultural
heritage during the war, printed copies of the almanac are planned to be distributed among state
institutions, structures of the military bloc, museums, educational and scientific institutions.
We invite everyone interested in the preservation of cultural heritage to participate.
http://vitaantiqua.org.ua/en/archives/category/news
http://vovkcenter.org.ua/en/2022/11/07/protection-and-preservation-of-the-archaeological-
heritage-of-ukraine/
Archaeological Landscapes Monitoring Group
https://www.facebook.com/profile.php?id=100086540551116
http://vovkcenter.org.ua/en/projects/archaeolandscapes/
НАУКОВЕ ВИДАННЯ
Науково-практичний семінар
«ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ
АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ»
(23 листопада 2022 р., Київ, Україна):
Тези доповідей
На обкладинці: Чернігів, Шестовицький могильник Х-ХІ ст.
«Князівський» курган пошкоджений внаслідок бомбардування. Березень, 2022. Фото
Сергій Тарабаров
За редакцією П. Шидловського,М. Корнієнко та В. Івакіна
Технічний редактор, комп’ютерна верстка, дизайн:Є. Пічкур
Видавець: Комунальний заклад «Центр консервації предметів археології»
04070, м. Київ, вул. Спаська, 12
https://www.archkyiv.org.ua/ ccrao2021@gmail.com
Свідоцтво про внесення
до Державного реєстру видавців, виготовлювачів
і розповсюджувачів видавничої продукції
Серія ДК № 7537 від 09.12.2021
Підписано до друку 21.11.2022.
Формат 60 × 84/8. Гарн. Dejavu Sans.
Папір офс. Друк офс.
Ум.-друк. арк. 3.0. Обл. вид. арк. 2.22. Тираж 300 екз.
Надруковано ФОП Гузік О.М.
Реєстраційний номер №2705814113
м. Київ, вул. Б. Гаврилишина, 16
Тел.: 338-16-61
