Content uploaded by Oleksandr V. Tiaglo
Author content
All content in this area was uploaded by Oleksandr V. Tiaglo on Nov 23, 2022
Content may be subject to copyright.
1
ОЛЕКСАНДР ТЯГЛО,
доктор філософських наук,
професор кафедри соціально-гуманітарних дисциплін
Харківського національного університету внутрішніх справ
(Харків, Україна)
olexti@gmail.com
КОНСТРУКТИВНА РОЛЬ ПОМИЛОК В ОСВІТІ
Зазвичай у нормальному житті, у тому числі й у різноманітних освітніх
процесах, до помилок ставляться суто негативно – як до несвідомих або
свідомих чинників міркувань з хибними висновками, введення в оману, брехні
і т. ін. Часто-густо помилки заслуговують на таку негативну оцінку, та чи
завжди? Одним з численних виявів освітньої мудрості Григорія Савовича
Сковороди, що зовсім не втратив своєї актуальності й корисності дотепер, є
доволі зважене ставлення до помилок: його він не тільки прокламував, а й
реалізував у своїй вчительській практиці.
У переписці Григорія Савовича з улюбленим учнем Михайлом
Івановичем Ковалинським увагу привертає наступний фрагмент.
«Мій Михайле! Скажи мені щиро й одверто: гніваєшся ти на мене чи ні?
Невже ти тому не прислав мені жодного листа, що я вважав твої вірші
трохи недосконалими? Навпаки, тим частіше їх посилай. Бо хто ж
народжується митцем? Вправи через помилки ведуть нас до вишуканості
письма… Отже, ти на шляху до мети, гідної тебе, коли це тебе так хвилює»,
– скритикував і, водночас, підбадьорив свого учня дійсний Учитель. І додав
далі ще одну вельми цікаву пораду: «Якщо правда те, що я підозрюю, то не
бійся погрішити проти правил мови. Ах, ти не знаєш, наскільки ти
перевершуєш інших у письмі!» [1, c. 1070].
Осмислюючи цей фрагмент, по-перше, не можна не визнати
конструктивну роль помилок у освіті – як слизьких і непевних, але неминучих
2
щаблів важкого і часто дразливого сходження до вишуканості, досконалості,
зрештою – до якісних результатів труда. Земна людина уникати їх не в змозі, а
тому й не має намагатися: тут доречно згадати народне прислів’я, що не
помиляється лише той, хто нічого не робить, але й це помилка. Правда,
зазначена конструктивність не безумовна: ефективне просування до
досконалості, довершеності не можливе як без своєчасного виправлення
допущених помилок, так і без синхронного формування ґрунтовних вмінь їх
ідентифікації, критики, усунення
1
. Для цього спочатку не обійтися без
тямущого, критично-налаштованого, але терплячого і доброзичливого учителя.
З часом не виключено, що той, хто був сумлінним учнем, навчиться виявляти,
критикувати й усувати допущені помилки сам, самостійно продукувати якісне і
вишукане. Більше того – він буде у змозі продовжити справу свого учителя вже
з наступною генерацією учнів.
Сковорода, по-друге, не заперечував можливості й виправданості того,
щоб «погрішити проти правил мови». Але, як зрозуміло з контексту, подібні
«гріхи», порушення правил, формально помилки знов-таки не є допустимими
безумовно. В загальному випадку вони прийнятні для освіченого талановитого
новатора, котрий добре оволодівши встановленими правилами і вміючи їх
застосовувати, прагне зрозуміти їх межі та здолати задля відкриття нових
шляхів людського пізнання чи виробничої діяльності, зрештою – відкрити нові
істини, виробити сучасні зразки добра чи краси. Доцільно додати, що вони
знаходять виправдання у тих ситуаціях, які об’єктивно криють у собі потребу у
виході за межі колись усталених правил. Коротко кажучи, стверджувана
Сковородою можливість «грішити» проти встановлених правил орієнтує на
творчість, але творчість освічену й, вочевидь, адекватну викликам реальності.
1
Аби підтвердити сказане, пошлюся на свідчення з математики, яка цілком виправдано
вважається цариною точності й досконалої доказовості. Жак Адамар, видатний французький
вчений, вказував, що коли помилки роблять хороші математики – що зовсім не є рідкістю
– вони невдовзі це помічають і виправляють. Що стосується мене, визнавав він, то я їх
роблю набагато частіше за своїх учнів, але я їх завжди видаляю так, що не залишається
жодного сліду у кінцевих результатах [2, c. 48].
3
Григорію Савовичу Сковороді досить широко і регулярно приписують
сентенцію: «Найкраща помилка та, яку припускають у навчанні». Чи казав він
таке буквально, мені встановити не вдалося. Разом з тим, ця сентенція
узгоджується з виявленою вище конструктивною, а отже – за певних умов
позитивною, роллю помилок в освіті. Більше того, здається, вона криє у собі
ще одне тлумачення, вкрай актуальне сьогодні. А саме, позитив буває не тільки
у тих помилках, які робить учень, а й у тих, які свідомо, навіть навмисно
допускає, створює учитель. Чому і навіщо?
Дотепер популярна освітня традиція, що надихається виключно потягом
до «подання чистої істини» чи «навчання правильному». Але, попри ці благі
наміри, чи є вона необхідно реалістичною? Чи уберігає вона людину
інформаційного суспільства від незчисленних забруднень океану інформації
несвідомими і свідомими помилками, хибою і брехнею, фейкам і
маніпуляціями різного роду? Чи готує вона вже змалку ефективно протидіяти
цим загрозам?
Створювані тут загрози і реальну можливість значної шкоди від них
цілком підтверджує, наприклад, фрагмент звернення Президента України 16
липня 2022 року, в якому був згаданий фейк про нібито масований російський
ракетний удар по Україні. Володимир Зеленський підкреслив, що таким чином
ворог намагається доповнити ракетний та артилерійський терор проти
України ще й інформаційним терором. Зрештою він узагальнив ситуацію так:
«Іноді інформаційна зброя може зробити більше, ніж зброя звичайна.
Очевидно, що будь-якими ракетами й артилерією Росії не вдасться зламати
нашу єдність і збити нас зі своєї дороги. І так само очевидним має бути й те,
що українську єдність не зламати брехнею чи залякуванням, фейками чи
теоріями змови» [3].
Виходячи зі сказаного, не важко зрозуміти: повноцінна освіта мусить не
тільки вчити правильному, а й приділяти належну увагу різноманітним
помилкам, типовим змістовним і логічним порушенням у теоретичній та
практичній діяльності нормальної людини, навчати їх вміло виявляти,
4
переконливо критикувати і вчасно уникати чи усувати. Для цього належним
чином підготований та вмотивований вчитель і має створювати різного роду
навчальні ситуації з помилками, терпляче заохочуючи учнів їх осмислювати і
вправно виробляти потрібні рішення. Саме такий підхід застосовується,
наприклад, мною у викладанні логіки у Харківському національному
університеті внутрішніх справ, він відображений у підручнику з юридичної
логіки [4].
Доречно додати, що цілеспрямоване вивчення різноманітних помилок,
вироблення вмінь їх ефективної профілактики чи усунення знаходиться у
фокусі широко визнаного у світі критичного мислення. В Україні його
популярність стрімко зростає протягом останнього десятиліття. На жаль, при
цьому інколи спостерігається нерозуміння його суті, вульгаризація чи навіть
спотворення вже знайдених і апробованих світової думкою результатів, що
веде до публікації неякісних підручників і посібників, зрештою – до
некоректної організації освітнього процесу. Виправити ці ексцеси виконавців
важливої освітньої інновації видається можливим тільки через поглиблене
осягнення багатомірності належного критичного мислення, налагодження
багатоступеневого та довготривалого процесу опанування ним засобами як
формальної, так і неформальної освіти [5], [6].
Підбиваючи підсумок цієї короткої розвідки, не можна не визнати
актуальності освітньої мудрості Григорія Савовича Сковороди для сучасного
бачення витоків і взаємозв’язку освіченої творчості й належного критичного
мислення. Органічно пов’язує їх, серед іншого, прокламоване і реалізоване
Сковородою виважене ставлення до помилок, до їх конструктивної – за певних
умов – ролі у навчанні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Сковорода Г. До Михайла Івановича Ковалинського / Григорій
Сковорода // Повна академічна збірка творів / за редакцією проф. Леоніда
5
Ушкалова. – Харків-Едмонтон-Торонто: Майдан; Видавництво Канадського
Інституту Українських Студій, 2011. – С. 1060-1233.
2. Адамар Ж. Исследование психологии процесса изобретения в
области математики / Ж. Адамар. – М.: Советское радио, 1970.
3. Зеленський В. Ракетами та артилерією Росії не вдасться зламати
нашу єдність і збити нас зі свого шляху – звернення Президента України /
Володимир Зеленський // Президент України Володимир Зеленський.
Офіційний веб-сайт. – 16 липня 2022.
URL: https://www.president.gov.ua/news/raketami-ta-artileriyeyu-rosiyi-ne-
vdastsya-zlamati-nashu-ye-76521
4. Тягло О. В. Досвід засвоєння критичного мислення в українській
вищій школі / О. В. Тягло // Філософія освіти. Philosophy of Education, 2017. –
№ 2(21). – С. 240-257. URL:
https://www.researchgate.net/publication/324840890_Dosvid_zasvoenna_kriticnogo
_mislenna_v_ukrainskij_visij_skoli
5. Тягло А. В. «Наука рассуждать» в «быстром мире» / А. В. Тягло //
Философские науки, 2013. – № 3. – С. 129-136.
6. Тягло О. В. Чи просто «увімкнути критичне мислення»? /
О. В. Тягло // Зміст освіти та освітні практики нової української школи:
матеріали всеукраїнського освітнього форсайту «Зміст освіти та освітні
практики Нової української школи» (Полтава, 28 квітня 2021 р.). – Полтава:
ПОІППО, 2021. – C. 46-50. URL:
https://drive.google.com/file/d/1_393kBehBBVvuIgniG-rCSjmJDNaTvz4/view