Ancient European Ethnic Groups as Cultural Identities (A Case Study of the Iron Age Celts)

Abstract

The origin and widespread of ethnic and cultural entities, such as the Celts, Germans, Slavs, Scythians etc. remain an essential problem for both archaeologists and linguists. The article reassesses the main concepts of the Iron Age Celtic origin, including the traditional “Celts from Central Europe” approach, “the Celts from West” hypothesis, as well as the most recent assumptions according to which the Celts were just a historiographic cliché produced by the Classical authors. It seems that neither of these concepts could be accepted as an explanation of the Celtic origin; however, it is still possible to find common ground in understanding the “Celtic phenomenon” by synthesizing the disciplines of history, linguistics, archaeology, and population genetics. First of all, the Classical authors indeed used to attach an ethnic label Celts/Galatians/Gauls to various groups of population in Europe. However, there is no doubt that most of these groups in fact used some Celtic dialects. As far as the ethnic name Celts/Galatians/Gauls comes from the Celtic languages, it is highly likely that it was used by the Celts themselves at least to some extent (for example, as a sign of belonging to certain social group). Despite the concept of the Hallstatt and La Tène cultures seems to be outdated, the archaeology still proves that most of the “Celtic tribes” shared some common features of craftsmanship, art, religious beliefs, and rituals. At the same time, genetic studies and isotope analyzes of the remains of buried at the Hallstatt and La Tène cemeteries in various regions of Europe, clearly show that there were no major migrations of population during the Iron Age which potentially could lead to the emergence of Celts as a distinct ethnic group. There were rather small-scale migrations and social contacts (i. e., marriage, fosterage etc.), as well as an exchange of goods, technologies and ideas that played a crucial role in widespread of the Celtic identity. The author puts forward an idea that the Celticness once became a prestigious cultural concept for social elite of distinct groups of the barbaric population throughout the Europe.

Full text

62
№2 (83) 2022
Ukrainian Studies
ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ
УДК 94(3)
DOI: 10.30840/2413-7065.2(83).2022.258980
ЕТНІЧНІ СПІЛЬНОТИ ДАВНЬОЇ ЄВРОПИ ЯК КУЛЬТУРНІ
ІДЕНТИЧНОСТІ (НА ПРИКЛАДІ КЕЛЬТІВ ЗАЛІЗНОЇ ДОБИ)
Геннадій КАЗАКЕВИЧ
orcid.org/0000-0003-2690-860X
доктор історичних наук, професор, професор кафедри історії мистецтв
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Анотація. Походження та поширення етнокультурних спільнот, таких як кельти, гер-
манці, слов’яни, скіфи тощо, залишається актуальною проблемою для археології та лінгвіс-
тики. У статті розглядаються основні концепції походження кельтів залізної доби, включа-
ючи традиційну центральноєвропейську теорію, гіпотезу західноєвропейського походження,
а також нещодавні наукові пропозиції, згідно з якими «кельти» є не більше ніж історіогра-
фічним кліше, створеним греко-римськими авторами. Ймовірно, жодна з цих концепцій не
здатна дати достовірної відповіді на питання походження кельтів. Водночас автор вважає
можливим знайти точки дотику у положеннях різних гіпотез шляхом синтезу відомостей
історії, лінгвістики, археології та генетики й, таким чином, пояснити феномен стародавніх
кельтів. Зазначено, що античні автори справді довільно вживали етнонім «кельти/галати/
галли» для позначення різних етнічних груп, водночас більшість цих груп використовува-
ла кельтські діалекти. Зазначений етнонім походить з кельтських мов, тому, ймовірно, що
кельти справді використовували його, принаймні якоюсь мірою (наприклад, для позначення
належності до певної соціальної групи).
Концепція гальштатської та латенської культур як археологічного відповідника лінгвіс-
тичних кельтів сьогодні виглядає застарілою, однак археологічні відомості засвідчують, що
більшість кельтських племен справді мала спільні риси у сфері ремесла, мистецтва, релігій-
них уявлень та ритуалів. Генетичні дослідження та ізотопний аналіз викопних решток но-
сіїв гальштатської та латенської культур засвідчують гетерогенний склад кельтів і дають
можливість відкинути гіпотезу про масові міграції як основний чинник поширення культури
кельтів. Натомість провідну роль у цьому відігравали мікроміграції та соціальні контакти,
які призводили до обміну товарами, технологіями та ідеями. Автор припускає, що кельт-
ська ідентичність мала високий соціальний престиж, що сприяло її сприйняттю соціальною
елітою різних груп «варварського» населення Європи. Саме так можна пояснити появу окре-
мих кельтських елементів у культурі Давньої України.
Ключові слова: залізна доба; кельти; походження; міграції; прабатьківщина; культурна
ідентичність; кельтська археологія; популяційна генетика.
ANCIENT EUROPEAN ETHNIC GROUPS AS CULTURAL IDENTITIES
(A CASE STUDY OF THE IRON AGE CELTS)
Hennadii KAZAKEVYCH
Doctor of Historical Sciences, professor at the Department of Art History,
Taras Shevchenko National University of Kyiv
Анотація. e origin and widespread of ethnic and cultural entities, such as the Celts, Germans,
Slavs, Scythians etc. remain an essential problem for both archaeologists and linguists. e article
© Казакевич Г.

63
Українознавство
№2 (83) 2022
Казакевич Г. Етнічні спільноти давньої Європи як культурні...
Етногенез давніх спільнот, таких як
кельти, германці, слов’яни тощо, нале-
жить до категорії найбільш дискутованих
проблем історичної науки. Не в останню
чергу актуальність цієї проблеми пояс-
нюється тим, що національні історіогра-
фічні наративи, навіть в епоху доміну-
вання конструктивістських підходів до
етнічних процесів, схильні розглядати
макроетнічні спільноти доби античності
як першу стадію процесу модерного на-
цієтворення. Парадокс, однак, полягає в
тому, що накопичення нових археологіч-
них, лінгвістичних та антропологічних
відомостей радше віддаляє нас від чітких
та однозначних відповідей на питання, за
яких обставин з’я ви лися ті чи ті етнічні
спільноти давнини та яким чином вони
поширювалися в Європі.
Спробуємо на прикладі давніх кель-
тів оглянути основні тенденції науко-
вого осмислення процесів етногенезу в
епоху античності й окреслити основні
механізми цих процесів, які можуть
бути корисними для розуміння пробле-
ми походження слов’янських племен та
історичних витоків українського народу.
Щонайменше з середини ХХ ст. в
основу будь-яких концепцій етногене-
зу було покладено уявлення про те, що
певна сукупність спільних рис похо-
вального обряду та матеріального ви-
робництва, яка має назву археологічної
культури, відображає певну етнічну та
мовну спільноту, відмінну від інших
аналогічних спільнот. Вважалося, що
відстежування генези відповідних рис
у часі й просторі дає можливість лока-
лізувати «прабатьківщину» етномовної
спільноти та прослідкувати напрямки
її міграцій. Відповідно до цих уявлень
у 60-ті роки ХХ ст. сформувалася цен-
тральноєвропейська гіпотеза походжен-
ня кельтів. Згідно з її положеннями з кін-
ця бронзової і до початку залізної доби у
басейні Верхнього Дунаю існувала зона
reassesses the main concepts of the Iron Age Celtic origin, including the traditional “Celts from Central
Europe” approach, “the Celts from West” hypothesis, as well as the most recent assumptions according to
which the Celts were just a historiographic cliché produced by the Classical authors. It seems that neither
of these concepts could be accepted as an explanation of the Celtic origin; however, it is still possible
to nd common ground in understanding the “Celtic phenomenon” by synthesizing the disciplines of
history, linguistics, archaeology, and population genetics. First of all, the Classical authors indeed used
to attach an ethnic label Celts/Galatians/Gauls to various groups of population in Europe. However,
there is no doubt that most of these groups in fact used some Celtic dialects. As far as the ethnic name
Celts/Galatians/Gauls comes from the Celtic languages, it is highly likely that it was used by the Celts
themselves at least to some extent (for example, as a sign of belonging to certain social group). Despite
the concept of the Hallstatt and La Tène cultures seems to be outdated, the archaeology still proves that
most of the “Celtic tribes” shared some common features of crasmanship, art, religious beliefs, and
rituals. At the same time, genetic studies and isotope analyzes of the remains of buried at the Hallstatt
and La Tène cemeteries in various regions of Europe, clearly show that there were no major migrations
of population during the Iron Age which potentially could lead to the emergence of Celts as a distinct
ethnic group. ere were rather small-scale migrations and social contacts (i. e., marriage, fosterage
etc.), as well as an exchange of goods, technologies and ideas that played a crucial role in widespread
of the Celtic identity. e author puts forward an idea that the Celticness once became a prestigious
cultural concept for social elite of distinct groups of the barbaric population throughout the Europe.
Key words: Iron Age; Celts; origins; migrations; homeland; cultural identity; Celtic archaeology;
population genetics.

64
№2 (83) 2022
Ukrainian Studies
ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ
археологічної безперервності, представ-
лена такими культурами: унетицькою,
курганних поховань, полів поховань та
гальштатською. Ареалу цих культур від-
повідало поширення спільної кельтської
мови, яка сформувалася десь на початку
І тис. до н. е. Наприкінці VIст. до н. е. в
басейнах Марни й Мозеля, а також у Бо-
гемії сформувалася латенська культура,
носіїв якої прийнято ототожнювати з
кельтами, галатами та галлами античних
джерел[25, pp. 24–49; 7, pp. 63–67]. У ході
масштабних міграцій упродовж наступ-
них двох століть відбулося розселення
кельтів від Ірландії до Карпат.
Центральноєвропейська гіпотеза,
яка донедавна була загальноприйнятою
в науковій літературі, донині продовжує
домінувати у науково-популярних пра-
цях, виставкових проєктах тощо. Водно-
час на рубежі ХХ–ХХІст. в руслі тенден-
цій переосмислення усталених наукових
концепцій в дусі постструктуралізму ця
гіпотеза була піддана жорсткій критиці з
боку дослідників, які проголошують себе
«кельтоскептиками». Цю критику можна
звести до двох основних положень. По-
перше, не існує жодного надійного під-
твердження того, що усі кельтські пле-
мена мали спільну ідентичність. В епоху
античності терміни «кельти» або «гала-
ти» були наповнені реальним етнічним
змістом не більше ніж термін «індіанці»,
який використовувався європейцями
модерної доби для позначення усієї су-
купності автохтонного населення Но-
вого світу. Уявлення ж про «кельтів» як
етнокультурну спільноту, що була пред-
ком декількох європейських народів, є
продуктом історіографій епохи націона-
лізму XVIII–ХІХст. По-друге, археологія
схильна перебільшувати єдність латен-
ської культури, яка насправді становила
мозаїку локальних культурних груп,
суттєво відмінних одна від одної. Спіль-
ні риси в цих культурах, якщо й спосте-
рігаються, є у кращому разі результатом
поширення стародавньої моди, у гір-
шому – наслідком неправильних інтер-
претацій або маніпуляцій дослідників.
Важливим аргументом на користь за-
перечення існування «кельтів» є те, що
значна частина територій, на яких були
поширені кельтські діалекти, взагалі не
входила до ареалу латенської культури.
Зокрема, матеріальний комплекс кельт-
іберів Іспанії, давнього населення Ірлан-
дії, носіїв культури Голасекка у Північ-
ній Італії розвивався на основі місцевих
археологічних культур бронзової доби
й зазнав лише опосередкованого латен-
ського впливу[18; 6].
Аргументи, що їх висувають кельто-
скептики, є досить вагомими, однак вони
не спростовують того факту, що в Євро-
пі VI–Iст. до н. е. існувала група племен,
представники яких говорили близькими
діалектами й мали (принаймні у більшос-
ті) спільні традиції художнього стилю,
матеріального виробництва та поховаль-
ного обряду. Самий факт існування такої
спільноти, яку античні автори окреслю-
вали як «кельти», є важливішим, ніж те,
що члени цієї спільноти могли себе кель-
тами не вважати[26, p.36].
Дискусія між кельтоскептиками та
прихильниками більш усталених погля-
дів зайшла, таким чином, у методологіч-
ний кут. Вихід із нього на початку 2010-х
років спробували знайти археолог Баррі
Канліфф та лінгвіст Джон Кох[8]. Вони
запропонували гіпотезу, згідно з якою
ареалом виникнення кельтських мов
слід вважати «атлантичний фасад» Єв-
ропи – регіони, прилеглі до океансько-
го узбережжя Іспанії, Ірландії, Британії,

65
Українознавство
№2 (83) 2022
Казакевич Г. Етнічні спільноти давньої Європи як культурні...
Франції, які за бронзової доби були
зв’я за ні інтенсивними міжкультурни-
ми контактами. Економіка доби брон-
зи мала сприяти утворенню бл. 5000–
3000 рр. до н. е. комунікаційних мереж
(networks) уздовж Атлантичного узбе-
режжя, які обслуговувала lingua franca
у вигляді кельтських діалектів. Археоло-
гічним відповідником цієї мережі могла
бути спільнота дзвоноподібних келихів
та її наступники. Головний мовний аргу-
мент на користь цієї гіпотези полягає у
можливій кельтській належності тартес-
сійської мови, відомої переважно завдя-
ки епіграфічним написам на південному
заході Іберійського півострова. На ко-
ристь цієї гіпотези нібито свідчать і дані
археогенетичних досліджень, які дово-
дять близьку спорідненість населення
Ірландії, Шотландії та Уельсу (тобто су-
часних «кельтів») з басками, яких, через
мову-ізолят, традиційно вважають на-
щадками доіндоєвропейського населен-
ня Європи[33, pр. 5080–5081].
Проте концепцію західного похо-
дження кельтів переважна більшість
археологів та лінгвістів не сприйняла
(чому саме– розглянемо нижче). Цілком
очевидним сьогодні є лише те, що ані
«західна», ані «східна» гіпотези не мо-
жуть похвалитися створенням цілісної
та несуперечливої картини походження
кельтів. Глухий кут, у якому опинилася
кельтологія у своєму намаганні вирі-
шити цю проблему, демонструє стаття
Раймунда Карла, який пропонує взагалі
відмовитися від спроб вирішення цього
питання. Усвідомлюючи неможливість
повного усунення терміна «кельти»,
дослідник пропонує використовувати
його як суто класифікаційний, вважаю-
чи «кельтом» будь-якого індивіда, який
«або говорив кельтською мовою, або
виробляв чи використовував предмети
кельтського мистецтва чи матеріальної
культури, або якого називали «кельтом»
історичні джерела, або він сам себе так
називав»[20, p. 47]. Кельтськість, таким
чином, слід розглядати не як «успадкова-
ну якість» певного індивіда, який вико-
ристовував один із кельтських діалектів
або був носієм латенської археологічної
культури; це лише створений дослід-
никами класифікаційний інструмент,
який допомагає структурувати наукові
спостереження. Ще один компромісний
підхід останнім часом запропонував
Патрік Сімс-Уільямс. На його думку,
оскільки ані «східна», ані «західна» вер-
сії походження давніх кельтів не дають
можливості уникнути суперечностей,
кельтську прабатьківщину слід шукати
«десь посередині», а саме на теренах іс-
торичної Галлії[31]. Підкреслимо, однак,
що ця гіпотеза побудована не на якихось
особливих аргументах, які б вказували
саме на «галльське» походження кель-
тів, а радше на слабких рисах попередніх
двох гіпотез.
«Компромісні» підходи не дають від-
повіді на найфундаментальніше питан-
ня: яким чином на величезному обширі
Європи поширилися споріднені діалек-
ти, спільні риси матеріальної та духовної
культури, які прийнято в сукупності
характеризувати як «культура кельтів»?
Для того, щоб певним чином наблизи-
тися до вирішення цього питання, ви-
дається доцільним розділити проблему
кельтів на окремі шари з подальшим ви-
значенням точок дотику між ними.
«Історичні» кельти. Свідчення ан-
тичних авторів, які становлять основу
корпусу писемних джерел про давніх
кельтів, датуються періодом не раніше
середини VIст. до н. е., тобто часом, коли

66
№2 (83) 2022
Ukrainian Studies
ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ
кельтські мови вже були поширені на
широких теренах Західної та Централь-
ної Європи. У периплі Гімількона йдеть-
ся про те, що кельти прибули з далеких
північних країв, витіснили лігурійців,
які жили на півдні сучасної Франції, й
проникли на Піренейський півострів.
Пізньоримський письменник Амміан
Марцеллін, з посиланням на традицію
кельтських жерців (друїдів), зазначає,
що частина галлів «була корінним насе-
ленням, але зійшлися також і прибульці
з віддалених островів і із зарейнських
областей, які були вигнані зі своєї бать-
ківщини частими війнами і розливами
бурхливого моря» (Amm. Marc. XV, 9,2).
Достовірність подібних свідчень ви-
глядає сумнівною, хоча звертає на себе
увагу той факт, що античні автори, роз-
мірковуючи на тему походження кельтів,
чільну роль відводили міграціям.
Слід визнати, що античні автори
досить довільно оперували термінами
Γαλαταί, Κελτοί, Galli як етнографічним
ярликом для позначення «північних вар-
варів». Це до певної міри нівелює науко-
ве значення цих етнонімів, роблячи їх
штучними, кабінетними конструкціями
греко-римської історіографії. Водночас
немає жодних сумнівів у тому, що назви
«кельти», «галати», «галли» походили
з кельтських мов. Більше того, сучасні
дослідження вказують на те, що усі три
терміни були спорідненими і могли по-
ходити від однієї основи (ймовірно, від
і.-є. *k´el- ‘hide’)[29, pp. 275–278]. Якщо
такі припущення справедливі, фонетич-
на різниця між словами «кельти», «гала-
ти», «галли» може пояснюватися тим, що
різні сусіди кельтів чули й записували
первинну назву по-своєму. Термін «кель-
ти», таким чином, був чимось більшим,
ніж накинутий іноземцями штучний
етнонім. Він цілком міг бути пошире-
ним серед давніх кельтів, вказуючи на
наявність певної форми культурної або
соціальної ідентичності (наприклад, на
належність до прошарку повноправних
членів громади, чоловіків-воїнів тощо).
Навряд чи ця ідентичність відігравала
суттєву роль у повсякденному житті са-
мих кельтів, однак для повного запере-
чення її існування аргументів у кельто-
скептиків все ж таки недостатньо.
«Лінгвістичні» кельти. Від самого
свого зародження кельтологія розвивала-
ся перш за все як мовознавча дисципліна,
й сьогодні в усьому, що стосується вирі-
шення питання походження кельтської
спільності, дослідники спираються на-
самперед на мовні аргументи. Найбільша
проблема, з якою стикаються лінгвісти у
спробах визначити географічний ареал
формування кельтських мов, полягає у не-
рівномірному розподілі наявної джерель-
ної інформації. «Живі» мови Q-кельтської
(гойдельської) та P-кельтської (бритт-
ської) груп донині збереглися насамперед
в Ірландії та Британії, тобто у регіонах,
які становили західну периферію старо-
давнього «кельтського світу». Не беручи
до уваги мову населення півострова Бре-
тань, яка сформувалася в результаті пе-
реселення бриттських колоністів за епохи
раннього середньовіччя, континентальні
кельтські мови відомі лише за короткими
епіграфічними написами, що здебільшо-
го погано піддаються розшифруванню, а
також численним, але менш значущим з
точки зору джерельної цінності, ономас-
тичним матеріалом.
Найбільш розлогий писемний до-
кумент мовою давніх кельтів станов-
лять таблиці з Боторітти І ст. до н. е.,
які містять епіграфічний напис кельт-
іберійською з доданим латинським

67
Українознавство
№2 (83) 2022
Казакевич Г. Етнічні спільноти давньої Європи як культурні...
перекладом. Завдяки цьому напису було
з’я со вано, що мова кельтіберів належа-
ла до Q-кельтської групи (тобто була
споріднена з сучасною ірландською) і
становила одну з найбільш архаїчних
кельтських мов. Її носії, до того ж, жод-
ним чином не були пов’язані з гальштат-
ською та латенською археологічними
культурами (у кращому разі можна го-
ворити лише про вплив) [3]. Останні,
в свою чергу, принаймні здебільшого
використовували P-кельтські діалекти,
близькі до сучасної валлійської.
Отже, гіпотеза щодо існування пев-
ної кельтської культурної спільнос-
ті на заході Європи, що розвивалася з
часів бронзової доби незалежним від
центральноєвропейських культурних
осередків шляхом, нібито знаходить
підтвердження. Однак жодних аргумен-
тованих пояснень можливого механізму
поширення кельтських мов із заходу на
схід досі не представлено. Cама по собі
сформульована Дж. Кохом лінгвістич-
на частина «західної» гіпотези, зокрема
його розшифрування тартессійських на-
писів, жорстко розкритикована іншими
мовознавцями[24, p. 259; 17, pp. 50–51].
На зміну панівній свого часу гіпоте-
зі італо-кельтської мовної єдності дедалі
частіше припускають «східне» походжен-
ня кельтських мов. Зокрема, набуває по-
пулярності гіпотеза про те, що у прото-
індоєвропейському середовищі кельтські
діалекти зазнавали тих саме інновацій,
що й сло в’ян ські, балтські, грецькі, індо-
іранські та фрігійські[17, p.54]. За бра-
ком джерел, однак, наука не в змозі вста-
новити ареали поширення тих чи тих
індоєвропейських мов щонайменше до
початку І тисячоліття до н.е.
Патрик Сімс-Уільямс загалом скеп-
тично ставиться до ідеї пошуку «мовної
прабатьківщини», зазначаючи, що мови
мають здатність поширюватися не лише
вертикально (від батьків до дітей), але й
горизонтально, тобто безвідносно зв’яз-
ків родинної спорідненості. В останньо-
му разі величезну роль може відігравати
чинник історичного випадку, прора-
хувати який, не маючи усієї повноти
джерел, ми просто не в змозі[30, p. 10].
Дослідник, проте, звертає увагу на ту об-
ставину, що в історичний час найбільша
концентрація особових імен кельтського
походження спостерігається у римській
провінції Норик у Подунав’ї, територія
якої розташована в ареалі формування
гальштатської та латенської культур, а
також у Галлії[31, g. 2]. Аналогічною є
й ситуація з географічним поширенням
кельтомовних топонімів [28, pp. 324–
325]. Отже, якщо виходити з суто лінг-
вістичних аргументів, Центральна Єв-
ропа виглядає вірогіднішим місцем
народження кельтських мов за доби піз-
ньої бронзи, хоча це й не пояснює мов-
них та культурних відмінностей кельт-
ського населення Іспанії та Ірландії.
«Археологічні» кельти. Концепція
механічного ототожнення археологічної
культури з певною етнічною спільністю,
яка викликала скепсис у багатьох фахів-
ців ще в останні десятиліття ХХст., сьо-
годні остаточно втратила свою актуаль-
ність. Це особливо помітно на прикладі
гальштатської та латенської культур, які
розпадаються на безліч окремих куль-
турних груп з дуже суттєвими локаль-
ними особливостями. Р. Карл слушно
відзначає, що, наприклад, гальштатська
культура була результатом науково-
го осмислення матеріальних па м’я ток
археологами середини ХІХ ст., і якщо
припустити відкриття цих пам’я ток
за інших обставин, навряд чи були б

68
№2 (83) 2022
Ukrainian Studies
ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ
методологічні підстави об’єд нувати їх в
єдину спільність[20, pp. 50–51].
Ревізія поглядів у сфері кельтської
археології призвела до поступового ви-
тискання з лексикону дослідників термі-
на власне «латенська культура» та його
заміни більш нейтральним терміном
«латенський стиль». Останній дає мож-
ливість пояснити спільні риси матері-
ального виробництва та духовної куль-
тури в Західній та Центральній Європі
V–Іст. до н. е. акультурацією, поширен-
ням моди, торговельними зв’яз ками,
тобто чинниками, які безпосередньо не
по в’я зані з міграціями населення. Такий
підхід, однак, не враховує численних
проявів внутрішніх зв’яз ків всереди-
ні ареалу гальштатської та латенської
культур, що засвідчені у тому числі й
археологічними даними. Як приклад на-
ведемо новітні дослідження металевих
предметів, частина з яких містила за-
лишки органічних речовин, з поховань
паризіїв у регіоні Іль-де-Франс (перша
половина ІІІст. дон. е.). Застосування
поряд із традиційними підходами ар-
хеології низки природничо-наукових
методів, таких як газова хроматографія,
мас-спектрометрія, рентгенофлуорес-
центний аналіз тощо, засвідчило істотну
близькість артефактів з Північної Фран-
ції до тих, що були виявлені у Централь-
ній Європі, зокрема на теренах Нижньої
Австрії. Цей факт може бути пояснений
лише міграціями певних груп воїнської
еліти та ремісників[13; 14].
Нині немає підстав сумніватися у
тому, що ареал латенської археологічної
культури був оповитий складною сис-
темою внутрішніх зв’яз ків, які базува-
лися на звичаєвих практиках сусідства,
гостинності, обміну заручниками, над-
силання дітей на виховання до далеких
родичів тощо [6, рр. 522–525]. Подібні
зв’яз ки створювали передумови для ви-
никнення спільного поля обміну ідеями
та уявленнями, безпосереднім виявом
якого є стилістично доволі цілісне де-
коративно-ужиткове мистецтво, прита-
манне латенській культурі. Лише одним
із прикладів цього явища є іконографія
грифона та пар драконів у позі конфрон-
тації, яка представлена на піхвах мечів ла-
тенського часу. Поширення подібних зо-
бражень по в’я зу ють із наявністю певного
візуального коду в середовищі кельтської
воїнської еліти[15, pр. 102–104].
Окремі археологічні свідчення да-
ють можливість говорити також про
обмін релігійними ідеями в межах аре-
алу поширення латенської культури й
кельтських мов. Зокрема, під час роз-
копок культового центру поселення Ро-
зельдорф (Австрія) було виявлено мо-
нети з Британських островів, а також
унікальну «корону друїда» – бронзовий
головний убір, єдиний аналог якого по-
ходить з поховання Мілл Хілл у граф-
стві Кент (Велика Британія)[16, p. 125].
В Нантей-сюр-Ен на півночі історичної
Галлії[32, p. 69, g. 8] та в анатолійсько-
му Каман-Калегююк, де панували кельт-
ські переселенці до Малої Азії[23], були
виявлені сліди схожих ритуалів жерт-
воприношення – обезголовлені кістяки
людей та тварин у силосних ямах. В усьо-
му ареалі латенської культури поширені
деякі типи культових предметів (напри-
клад, мініатюрні фігурки вепрів), моне-
ти з характерним неповним розколом,
які призначалися для пожертв у святи-
лища[21, p. 90] тощо. І це– не згадуючи
про спільні риси поховального обряду,
які майже синхронно еволюціонували
на величезному просторі від Галлії до
Карпат.

69
Українознавство
№2 (83) 2022
Казакевич Г. Етнічні спільноти давньої Європи як культурні...
Названі явища, які відображають
лише окремі прояви «кельтської єднос-
ті», схиляють до думки про те, що ла-
тенська археологічна культура хоча й
становила «кабінетну» історіографічну
конструкцію, але все ж таки була відо-
браженням певного спільного культур-
ного поля, що об’єд ну вало принаймні
значну частину носіїв кельтських мов.
«Генетичні» кельти. На рубежі
ХХ–ХХІст. до наукового обігу були за-
лучені результати археогенетичних до-
сліджень, які допомагають простежити
переселення груп стародавнього насе-
лення[4]. Вони продемонстрували, що
на заході Європи, зокрема на Британ-
ських островах і на теренах сучасних
Іспанії та Франції, спостерігається най-
більша концентрація носіїв гаплогрупи
Y-хромосоми R1b. Таким чином, з’я-
ви лася цілком нова група джерел, яка
мала б допомогти у вирішенні пробле-
ми походження кельтів та інших давніх
народів.
Але використання цих джерел наразі
можливе лише з деякими суттєвими за-
стереженнями. По-перше, у переважній
більшості археогенетичні дослідження
спираються на аналіз біологічного мате-
ріалу сучасного населення. Останнє зо-
всім не обо в’яз ково з точністю відобра-
жає генетичну мапу стародавнього світу,
адже відомі чинники, що здатні суттєво
знижувати генетичну різноманітність у
популяції (наприклад, так званий «ефект
засновника»)[30, pp.3–4]. По-друге, до-
слідники здебільшого доходять висно-
вку про те, що масштабні рухи населен-
ня в Європі, які призвели до складання
принаймні у загальних рисах сучасної
генетичної мапи, відбувалися в епоху
неоліту– ранньої бронзи, тобто щонай-
менше за два тисячоліття до виникнення
перших надійних свідчень розподілу гі-
потетичної праіндоєвропейської спіль-
ноти на окремі мовні та культурні групи.
Наприклад, нам відомо, що принаймні
частина населення Ірландії та прилеглих
островів доби бронзи була генетично
по в’я зана з Північним При чор но мо-
р’ям та ареалом землеробських культур
Близького Сходу[5]. Але це мало сприяє
з’я су ван ню питання походження кельт-
ських мов.
Актуальними для розв’язання про-
блеми походження давніх кельтів можна
вважати насамперед генетичні дослі-
дження викопних решток носіїв галь-
штатської та латенської археологічних
культур. Проведення подібних дослі-
джень ускладнене поганим станом збе-
реженості біологічного матеріалу або
його повною відсутністю в регіонах, де
був поширений обряд кремації. Пер-
ші археогенетичні дослідження носі-
їв «кельтських» культур залізної доби
дають несподівані результати. Так, зо-
крема, дослідження викопних решток з
гальштатських поховань засвідчили, що
деякі з чоловічих зразків належали до
«західноєвропейської» гаплогрупи R1b,
тоді як інші– до «кавказької» G2[2; 9].
Здійснені за останні декілька ро-
ків дослідження кількох десятків зраз-
ків біологічного матеріалу з поховань
гальштатської та латенської культур
засвідчують такі характерні риси ге-
нетичної спадщини давніх кельтів: по-
перше, щонайменше на теренах Галлії
спостерігається виразний континуїтет
між населенням бронзової та залізної
доби, тобто зміна археологічних куль-
тур у зазначений час не призводила до
змін у генетичному складі населення.
По-друге, населення окремих регіонів
Франції латенської доби було відносно

70
№2 (83) 2022
Ukrainian Studies
ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ
гомогенним. Переміщення окремих осіб
з ареалу однієї латенської культурної
групи до іншої у більшості випадків при-
зводило до повної культурної асиміляції
переселенців (зокрема, сприйняття по-
ховального обряду місцевого населен-
ня). По-третє, існують суттєві генетичні
відмінності між біологічним матеріалом
у регіонах, які вважаються ядром фор-
мування «кельтських» археологічних
культур, та в місцях, куди ці культури
поширювалися з часом[1; 10; 11].
Таким чином, сучасні генетичні до-
слідження не дають підстав наполягати
на тому, що основним механізмом по-
ширення кельтської культури були ма-
сові міграції. Певна частка населення
справді могла бута задіяна в міграцій-
них процесах, як на це вказують дослі-
дження ізотопного складу зубної емалі
викопних решток з латенських поховань
у Богемії та Північній Італії[22; 27]. Але
ця частка не була значною. Інакше ка-
жучи, сучасні генетичні дослідження
підводять нас до двох альтернативних
можливостей: або формування кельт-
ських мов відбулося значно раніше
рубежу ІІ–І тис. до н. е., або основним
механізмом поширення цих мов була
акультурація. Оскільки перший варіант
роз в’я зан ня проблеми суперечить усій
наявній сьогодні схемі індоєвропей-
ської глотохронології, другий виглядає
більш імовірним.
Отже, зіставлення базових істори-
ко-археологічних, мовних та генетич-
них відомостей про походження кельтів
дає можливість дійти таких висновків.
Жодна «географічна» версія походжен-
ня кельтів («східна», «західна», «цен-
тральна/галльська») не дає достовірної
відповіді на питання, звідки з’я ви лася
і яким чином поширювалася кельтська
спільність. Важко сприйняти й гіпо-
тезу тих дослідників, які проголошу-
ють давніх кельтів історичним міфом.
Адже встановленим фактом можна
вважати існування на теренах Європи
спільноти, яка послуговувалася кельт-
ськими діалектами, мала деякі спільні
риси релігійно-світоглядних уявлень
та соціального устрою, що відображе-
ні в археологічних джерелах. Сусіди
цієї спільноти використовували для її
ідентифікації єдиний термін («кельти/
галати/галли»). І хоча він навряд чи ви-
користовувався самими кельтами для
етнічної самоідентифікації, суттєвим є
те, що він був укорінений в кельтських
мовах на широкому географічному об-
ширі. Кельтів не можна вважати гене-
тично спорідненою етнічною групою
(принаймні в сучасному розумінні цьо-
го терміна). Їхня спільнота становила
радше рідновид «культурної ідентич-
ності», що була об’єд на на комунікацій-
ною мережею завдяки торговельним,
політичним та шлюбно-сімейним кон-
тактам. У межах цієї мережі відбува-
лися мікроміграції груп населення або
окремих індивідуумів, а також обмін
товарами, ідеями та уявленнями.
Сприйняття кельтів як культурної
ідентичності знімає з порядку денно-
го питання щодо пошуку їхньої пра-
батьківщини, адже в основі поширення
«кельтськості» були не масові міграції
чи масштабна колонізаційна активність
з єдиного центру (навіть якщо такий
центр існував, установити його місце-
знаходження з наявних джерел уже не-
можливо), але насамперед культурна
експансія, сполучена з завойовниць-
кою активністю, схожою за своїми де-
мографічними масштабами на пізніші
походи вікінгів. Вона не призводила до

71
Українознавство
№2 (83) 2022
Казакевич Г. Етнічні спільноти давньої Європи як культурні...
переміщення значних груп населення
й була можливою тому, що на певному
етапі історичного розвитку кельтські
технології матеріального виробництва,
соціальні інститути й релігійні уявлен-
ня, а також діалекти, які їх обслугову-
вали, виявилися достатньо привабли-
вими та престижними для автохтонних
еліт різних регіонів Європи. Приблизно
за такою схемою описують культурну
ідентичність елліністичної доби [14,
pp.276–277]. Подальші дослідження да-
дуть змогу з’я су вати, наскільки її можна
екстраполювати на такі макроетнічні
спільноти доби античності та ранньо-
го середньовіччя, як германці, скіфи,
слов’яни тощо.
У контексті дослідження етногенезу
та історичних витоків українського на-
роду погляд на кельтів як на культурну
ідентичність дає можливість зрозуміти
феномен «латенізації» археологічних
культур Закарпаття та Правобереж-
жя Дніпра (насамперед зарубинецької
та пшеворської), а також поширення у
Наддністрянщині кельтських топоні-
мів, зафіксованих античними авторами.
Упродовж ІІІ–Іст. до н. е. та чи інша міра
«кельтизації» виявилася достатньо при-
вабливою для носіїв місцевих культур,
і саме цей період можна вважати най-
більш можливим історичним контек-
стом для кельто-слов’ян ських контактів,
які багатьма дослідниками розгляда-
ються як досить імовірні. На рубежі ер
кельтський вплив втратив свій первин-
ний престиж і поступився місцем іншим
культурним віянням.
REFERENCES
1. ANCTIL, M. (2020). Ancient Celts: A Re-
consideration of Celtic Identity through Dental
Nonmetric Trait Analysis. PhD thesis. Liverpool,
455 p.
2. BRUNEL, A., BENNETTA, E., CARDIN,
L. (2020). Ancient Genomes from Present-Day
France Unveil 7,000 Years of Its Demographic
History. Proceedings of the National Academy of
Sciences, (117.23), pp. 12791–12798.
3. BURILLO MOZOTA, F. (2005). Cel-
tiberians: Problems and Debates. e-Keltoi, 6,
pp.411-480.
4. CAVALLI-SFORZA, L., MENOZZI, P.,
PIAZZA, A. (1994).e History and Geography
of Human Genes. Princeton (New Jersey): Princ-
eton University Press.
5. CASSIDY, L., MARTINIANO, R., MUR-
PHY, E. et al. (2016). Neolithic and Bronze Age
Migration to Ireland and Establishment of the
Insular Atlantic Genome. Proceedings of the Na-
tional Academy of Sciences, (113.2), pp. 368–373.
6. COLLIS, J. (2004). e Celts: Origins,
Myth, and Inventions. London: Tempus publish-
ing, 256 p.
7. CUNLIFFE, B. (2000). e Ancient Celts.
Harmondsworth: Penguin, 360p.
8. CUNLIFFE, B., KOCH, J., eds. (2010).
Celtic from the West: Alternative Perspectives
from Archaeology, Genetics, Language, and Lit-
erature. Oxford and Oakville: Oxbow Books,
384 pp.
9. DAMGAARD, P., MARCHI, N., RAS-
MUSSEN, S.et al. (2018). 137 Ancient Human
Genomes from across the Eurasian Steppes. Na-
ture,(557),pp. 369–374.
10. FISCHER, C.-E., PEMONGE, M.-H.,
DUCOUSSAU, I. et al. (2022), Origin and Mo-
bility of Iron Age Gaulish Groups in Present-
Day France Revealed through Archaeogenom-
ics. iScience, (25),[online]. Available at: https://
doi.org/10.1016/j.isci.2022.104094
11. FISCHER,IC.-E., LEFORT, A., PE-
MONGE M.-H. et al. (2018), e Multiple Ma-
ternal Legacy of the Late Iron Age Group of
Urville-Nacqueville (France, Normandy) Docu-
ments a Long-Standing Genetic Contact Zone
in Northwestern France. PLoS ONE 13, (12),
[online]. Available at: https://doi.org/10.1371/
journal.pone.0207459
12. GINOUX, N., RAMSL, P. (2014). Art
and Crasmanship in Elite-Warrior Graves:

72
№2 (83) 2022
Ukrainian Studies
ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ
From Boii to Parisii and Back Again. Ch. Gos-
den, S. Crawford, K. Ulmschneider (Eds.), Celtic
Art in Europe, Making Connections, Essays in
honour of Vincent Megaw on his 80th birthday.
Oxford: Oxbow, pp. 274-285.
13. GINOUX, N., ROBCIS N., LER-
OUX, M., DUSSERE, F. (2014). Metal Cra
and Warrior Elites in the ird Century BC:
New Sights from the Carpathian Basin to Gaul.
Berecki, S. (ed.). Iron Age Cras and Crasmen
in the Carpathian Basin. Targu Mureş: Mega,
pp.9–18.
14. HALL, J. (2002). Helllenicity: Between
Ethnicity and Culture. Chicago: University of
Chicago Press, 312 p.
15. HARDING, D. (2007). e Archaeology
of Celtic Art. London, New York: Routledge,
302p.
16. HOLZER, V. (2014). Roseldorf – An
Enclosed Central Settlement of the Early and
Middle La Tène Period in Lower Austria (Rosel-
dorf/Němčice Centre). M. Fernández-Götz,
H.Wendlingand, K. Winge (eds.) Paths to Com-
plexity. Centralisation and Urbanisation in Iron-
Age Europe. Oxford and Philadelphia: Oxbow
Book, pp. 122–131.
17. ISAAC, G. (2004). e Nature and Ori-
gins of the Celtic Languages: Atlantic Seaways,
Italo-Celtic, and Other Paralinguistic Misappre-
hensions. Studia Celtica, (58), pp. 49–58.
18. JAMES, S. (1999). Atlantic Celts. An-
cient People or Modern Invention? Madison:
University of Wisconsin Press, 160 p.
19. KARL, R. (2006). Altkeltische Sozial-
strukturen. Budapest: Archaeolingua, 609 p.
20. KARL, R. (2010). e Celts from Ev-
erywhere and Nowhere. A Re-Evaluation of
the Origins of the Celts and the Emergence
of Celtic Cultures. Cunlie, B. W., Koch, J. T.,
eds., Celtic from the West: Alternative Perspec-
tives from Archaeology, Genetics, Language and
Literature. Oxford and Oakville: Oxbow Books,
pp. 39–64.
21. KAZAKEVYCH, G. (2021). Horse-Rid-
er Image on the Coins of the Eastern Celts and
the Cult of Celtic War Goddess. e Ukrainian
Numismatic Annual, (5), pp. 81–92.
22. LAFFRANCHI, Z., GRANADOS-TOR-
RES, A., LÖSCH, S. et al. (2022). “Celts” Up and
Down the Alps. Insights on Mobility Patterns in
the Pre-Roman/Celtic Population from Verona
(NE Italy, 3rd–1st c. BCE): A multi-isotopic ap-
proach. American Journal of Biological Anthro-
pology, 1–17.
23. MATSUMURA, K. (2007). Animal and
Human Skeletons from Late Stratum II pits at
Kaman-Kalehöyük, Anatolian Archaeological
Studies, (16), pp. 97–110.
24. MIKHAILOVA, T. A. (2015). Celtic Ori-
gin: Location in Time and Space? Reconsidering
the “East-West Celtic” Debate. Journal of Lan-
guage Relationship, (13/3), pp. 257–279.
25. POWELL, T. (1999). Celtowie: Tłum. z
ang. Warszawa: RTW, 234 p.
26. RODWAY, S. (2010). Celtic – Deni-
tions, Problems, and Controversies. L.F. Vaga-
linski (ed.). In Search of Celtic Tylis in race
(IIIc. BC). Soa: NOUS Publishers, pp. 27–50.
27. SHEERES, M., KNIPPER, C., HAUS-
CHILD, M. et al. (2014), ‘Celtic Migrations’:
Fact or Fiction? Strontium and Oxygen Iso-
tope Analysis of the Czech Cemeteries of Ra-
dovesice and Kutná Hora in Bohemia’, Ameri-
can Journal of Physical Anthropology, 155,
pp.496–512.
28. SIMS-WILLIAMS, P. (2006). Ancient
Celtic Place-Names in Europe and Asia Minor.
Oxford & Boston: Blackwell Publishing, 406 pp.
29. SIMS-WILLIAMS, P. (2011). Celto-
Etruscan Speculations. Luján, E. R., Garsía
Alonso, J., L. (eds.) A Greek Man in the Iberian
Street. Innsbrucker Beitr. Z. Sprachwissenscha,
pp. 275–282.
30. SIMS-WILLIAMS, P. (2012). Bronze
and Iron Age Celtic Speakers: What Don’t We
Know, What Can’t We Know, and What Could
We Know? Language, Genetics, and Archaeol-
ogy in the 21st Century. e Antiquaries Journal,
(8), pp. 1–23.
31. SIMS-WILLIAMS, P. (2020). An Al-
ternative to ‘Celtic from the East’ and ‘Celtic
from the West’, Cambridge Archaeological
Journal, [online]. Available at: https://doi.
org/10.1017/S0959774320000098

73
Українознавство
№2 (83) 2022
Казакевич Г. Етнічні спільноти давньої Європи як культурні...
32. VERGER, S. (2009). Societe, Politique et
Religion en Gaule avant la Conquete. Elements
pour une Etude Anthropologique. PALLAS,
(80), pp. 61-82.
33. WILSON J., WEISS D., RICHARDS,M.
et al. (2001). Genetic Evidence for Dierent
Male and Female Roles during Cultural Tran-
sitions in the British Isles. Proceedings of the
National Academy of Sciences, (98.9), pp.5078–
5083.
Етногенез давніх спільнот, таких як кельти, германці,
сло в’яни тощо, належить до категорії найбільш дискуто-
ваних проблем історичної науки. Не в останню чергу ак-
туальність цієї проблеми пояснюється тим, що національні
історіографічні наративи, навіть в епоху домінування кон-
структивістських підходів до етнічних процесів, схильні
розглядати макроетнічні спільноти доби античності як пер-
шу стадію процесу модерного націєтворення. Парадокс, од-
нак, полягає в тому, що накопичення нових археологічних,
лінгвістичних та антропологічних відомостей радше відда-
ляє нас від чітких та однозначних відповідей на питання, за
яких обставин з’я ви лися ті чи ті етнічні спільноти давнини
та яким чином вони поширювалися в Європі.