Available via license: CC BY-NC 3.0
Content may be subject to copyright.
97
ISSN 2412-0774 (Online) CONTINUING PROFESSIONAL EDUCATION : THEORY AND PRACTICE (SERIES: PEDAGOGICAL SCIENCES) ISSUE № 1 (70), 2022
Вступ. Трансформація сучасної освіти в Украї-
ні в контексті розвитку європейського освітнього
простору орієнтується на активне впровадження
нововведень в теорію та практику управлінської
діяльності. В інноваційних перетвореннях осо-
бливо високими є вимоги до рівня теоретичних
знань і практичної підготовки сучасного керів-
ника закладу освіти. Готовність керівників до
розроблення, апробації та впровадження в освіт-
ній процес інновацій є необхідним компонентом
їхньої професійної культури.
Концептуальні положення щодо забезпечен-
ня умов для підвищення кваліфікації керівни-
ків закладів загальної середньої освіти відповід-
но до суспільних викликів відображено в таких
державних нормативно-правових документах,
як Закон України «Про освіту» (2017 р.), «Про
повну загальну середню освіту» (2020 р.), поста-
нова Кабінету міністрів України «Деякі питання
підвищення кваліфікації педагогічних і науково-
педагогічних працівників» (2019 р.) тощо.
Упровадження освітніх інновацій супрово-
джують певні проблеми в діяльності керівни-
ків закладів освіти, наприклад, невідповідність
положень державних нормативних документів
діяльності окремого закладу освіти, необхід-
https://doi.org/10.28925/1609-8595.2022.1.11
УДК 373.3/.5.091.113:001.895
Вікторія Наумова
ORCID iD 0000-0002-0114-4749
старший викладач кафедри природничо-
математичної освіти і технологій,
Інститут післядипломної освіти,
Київський університет імені Бориса Грінченка,
просп. Павла Тичини, 17, 02152 Київ, Україна,
v.naumova@kubg.edu.ua
ГОТОВНІСТЬ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКІВ
ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ЯК СКЛАДОВА
ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ
Стаття присвячена аналізу стану готовності керівників закладів загальної середньої освіти
(ЗЗСО) до інноваційної діяльності в контексті професійної культури. Мета дослідження полягає
в теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці стану готовності до інноваційної
діяльності керівників закладів загальної середньої освіти як складової професійної культури. Гіпотеза
дослідження ґрунтується на положенні, що готовність керівників ЗЗСО до впровадження інноваційних
освітніх й управлінських технологій будується на основі такого складника професійної культури, як
постійне підвищення кваліфікації у форматі формальної, неформальної та інформальної освіти. За-
вдання дослідження: проаналізувати стан готовності керівників ЗЗСО до інноваційної діяльності;
експериментально довести гіпотезу дослідження; виокремити найбільш значущі педагогічні умови
та скласти рекомендації щодо підвищення готовності керівників ЗЗСО до інноваційної діяльності
на рівні ЗЗСО. З’ясовано, що в керівників ЗЗСО превалює достатній і високий рівні готовності
до інноваційної діяльності. До педагогічних умов віднесено наявність позитивної мотивації до
професійного вдосконалення і саморозвитку керівників ЗЗСО в умовах формальної, неформальної
й інформальної післядипломної освіти. Доведено необхідність створення і впровадження у кожному
ЗЗСО програми і методики розвитку готовності до інноваційної діяльності педагогічного колективу,
які були б спрямовані на вдосконалення професійно-педагогічної, науково-методичної та управлінської
майстерності і самоосвітньої діяльності керівників і педагогів. Важливою рекомендацією є створення
у ЗЗСО сучасного комунікативного середовища, в якому відбуватиметься суб’єкт-суб’єктна взаємодія
керівника з педагогами у системі «тьюторство – коучинг». Перспективу наукових пошуків вбачаємо в
розробленні інноваційних технологій, форм і методів підвищення кваліфікації керівників ЗЗСО в умовах
глобалізації освіти.
Ключові слова: заклад загальної середньої освіти; інноваційна діяльність, керівник закладу
загальної середньої освіти; підвищення кваліфікації, професійна культура.
© Наумова Вікторія, 2022
98
НЕПЕРЕРВНА ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА (СЕРІЯ: ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ) ВИПУСК № 1 (70), 2022 ISSN 1609-8595 (Print)
ність узгодження різних концепцій, методик і
методичних розробок педагогічних працівників.
Актуальною залишається проблеми готовності
керівників закладів освіти до інноваційної ді-
яльності, механізму реалізації управлінських й
освітніх інновацій в окремому закладі освіти.
Готовність до інноваційної діяльності педаго-
гічних працівників, керівників закладів освіти як
окремого складника професійної культури була
предметом досліджень українських педагогів і
психологів: О. Волярської, М. Гриньової, І. Дич-
ківської, Н. Клокар, Л. Калініної, Л. Карамушки,
Н. Муранової та інших.
О. Волярська і Н. Муранова трактують таку
готовність як «прагнення до набуття додаткових
професійних знань і навичок професійної реалі-
зації відповідно до суспільних інтересів і потреб,
що пов’язані з провідними характеристиками
людського капіталу в інноваційному інформа-
ційному суспільстві» (Муранова, Волярська,
2020, с. 58).
За результатами теоретичного аналізу психо-
лого-педагогічної літератури з теми дослідження
розглянуто методологічні засади розвитку про-
фесійної культури керівників закладів загальної
середньої освіти (ЗЗСО), а саме: філософське
значення культури в системі діяльності людини
(А. Маслоу, А. Мудрик, В. Рибалка, С. Рубінш-
тейн); визначено особливості організації та за-
провадження інноваційного педагогічного досві-
ду в системі підвищення кваліфікації педагога
(О. Аніщенко, М. Войцехівський, В. Олійник та
інші).
Вивчення наукових праць останніх років укра-
їнських дослідників (С. Королюк, О. Лебідь) до-
зволило виокремити загальні та специфічні осо-
бливості професійної культури педагога. Так,
С. Королюк (2020) характеризує професійну
культуру керівника закладу освіти як «систе-
му знань і вмінь, особистісних якостей, мотивів
і цінностей, які забезпечують якісне виконання
керівником управлінської діяльності, успішну
взаємодію з учасниками освітнього процесу та
ефективність управління в цілому» (с. 31).
О. Лебідь (2011) розуміє професійну культу-
ру керівника закладу загальної середньої освіти
як «складне особистісне утворення, що виникає
в педагогічному просторі, в якому абстрактно-
теоретичні цінності та ідеали, здобуті в процесі
навчання, інтегруються з результатами усвідом-
лення дійсності… у результаті напруженої реф-
лексивної роботи над собою» (с. 14–15).
З’ясовано, що професійна культура керівника
закладу загальної середньої освіти відображає
певний рівень розвитку його професійної ком-
петентності. З нашої точки зору, усвідомлення
впровадження інновацій (управлінських, освіт-
ніх тощо) у професійну діяльність як смислоут-
ворювального підґрунтя професійної культури є
першочерговим для сучасного керівника закладу
загальної середньої освіти.
В. Міляєва, Ю. Бреус (2016) наголошують,
що особистісна готовність до діяльності в умо-
вах змін як набір професійно важливих якостей,
які дозволяють керівникам реагувати на освітні
трансформації та здійснювати управлінську ді-
яльність, набуває великого значення в процесі
реалізації змін в системі освіти.
Цей висновок підтверджує емпіричне до-
слідження (Линьов та інші, 2022), в якому про-
аналізована готовність керівників до ефективної
трансформації шкіл та реалізації реформ в Укра-
їні через визначення особистісних характерис-
тик та виявлення таких психологічних чинників:
пристрасність; кмітливість; оптимізм; сміливість,
підприємництво; адаптивність; впевненість. Ав-
тори підкреслюють, що особистісна готовність
керівника школи до змін є важливим чинником,
що обумовлює будь-яку цілеспрямовану діяль-
ність та розглядається як невід’ємний компонент
його загальної професійної готовності.
Ключовим елементом професійної культури
багато дослідників вважають професійне лідер-
ство. Саме лідерська ідентичність у директорів
шкіл передбачає великі зміни та покращення в
освітніх результатах шкіл (Cruz-González et al.,
2021); трансформаційне лідерство директора по-
зитивно впливає на творчу поведінку вчителів і
на інноваційний клімат на рівні школи (Chang
et al., 2021; Moolenaar, et al., 2010); а в кінцевому
результаті трансформаційне лідерство директо-
рів через посередницький ефект інноваційного
шкільного клімату, професіоналізму вчителів та
ефективного викладання позитивно корелює з
рівнем освіти учнів на високому сучасному рів-
ні (Wang, 2021). Отже, директор школи повинен
впроваджувати в діяльності підхід трансформа-
ційного лідерства, сприяти побудові справедли-
вого, інклюзивного та інноваційного шкільного
клімату, наголошувати на покращенні соціаль-
них, емоційних та інноваційних якостей вчите-
лів, а також заохочувати вчителів вдосконалюва-
ти свою професійну діяльність для підвищення
сучасності учнів (Wang, 2021).
Вивчення та аналіз різних аспектів готовнос-
ті до інноваційної діяльності керівників закладів
загальної середньої освіти в контексті структури
професійної культури дає підстави говорити про
існування певного протиріччя між соціальним
визнанням необхідності впровадження інновацій
(управлінських, освітніх) у закладах освіти й від-
сутністю обґрунтованого механізму такого впро-
вадження.
Загальний інтерес до проблеми вивчення го-
99
ISSN 2412-0774 (Online) CONTINUING PROFESSIONAL EDUCATION : THEORY AND PRACTICE (SERIES: PEDAGOGICAL SCIENCES) ISSUE № 1 (70), 2022
товності до інноваційної діяльності керівників
закладів освіти залишається підвищеним, однак
недостатньо дослідженими залишаються такі ас-
пекти проблеми, як стан готовності керівників
ЗЗСО до інноваційної діяльності як складової
професійної культури.
Мета статті полягає в теоретичному обґрун-
туванні й експериментальній перевірці стану го-
товності до інноваційної діяльності керівників
закладів загальної середньої освіти як складової
професійної культури.
Методологія. Відповідно до мети поставлено
такі завдання дослідження: 1) проаналізувати
стан готовності керівників ЗЗСО до інноваційної
діяльності; 2) експериментально довести гіпо-
тезу дослідження; 3) виокремити найбільш зна-
чущі педагогічні умови та скласти рекомендації
щодо підвищення готовності керівників ЗЗСО
до інноваційної діяльності на рівні ЗЗСО.
Гіпотеза дослідження ґрунтувалася на поло-
женні про те, що готовність керівників ЗЗСО до
впровадження інноваційних освітніх й управ-
лінських технологій будується на основі такого
складника професійної культури, як постійне
підвищення кваліфікації у форматі формальної,
неформальної та інформальної освіти.
У процесі дослідження використано такі мето-
ди: 1) теоретичні: аналіз психолого-педагогічної
літератури з проблеми дослідження; 2) емпірич-
ні: вивчення нормативної документації; бесіди,
онлайн-опитування; 3) методи математичної ста-
тистики для інтерпретації й унаочнення резуль-
татів емпіричного дослідження.
Результати дослідження. Науковий пошук
здійснювався впродовж 2021 р. на базі Київ-
ського університету імені Бориса Грінченка й
висвітлює короткий опис процесу дослідження
готовності керівників ЗЗСО до інноваційної ді-
яльності, представлений аналітико-пошуковим,
констатувальним та узагальнюючим етапами.
На аналітико-пошуковому етапі на основі ви-
вчення нормативно-правового забезпечення ді-
яльності керівників ЗЗСО й визначення стану
проблеми у філософській, психолого-педагогіч-
ній, методичній літературі, визначено мету, за-
вдання, методи дослідження, сформовано гіпо-
тезу, обґрунтовано методику емпіричних заходів.
На констатувальному етапі діагностовано стан
готовності керівників ЗЗСО до інноваційної ді-
яльності й визначено шляхи її розвитку. На уза-
гальнюючому етапі сформульовано висновки та
розроблено рекомендації щодо розвитку готов-
ності керівників ЗЗСО до інноваційної діяльнос-
ті в міжкурсовий період підвищення кваліфікації.
У дослідженні взяло участь 62 керівника
ЗЗСО м. Києва, які проходили навчання на кур-
сах підвищення кваліфікації.
Проаналізуємо результати констатувально-
го етапу дослідження. У ході проведення бесід з
респондентами та на основі узагальненої оцінки
результатів їх освітньої діяльності у період про-
ходження курсів підвищення кваліфікації нами
було виокремлено такі рівні готовності до іннова-
ційної діяльності: високий рівень визначено у 18
(29,03 %) керівників, достатній – у 24 (38,71 %),
середній встановлено у 12 (19,35 %) керівників та
низький – у 8 (12,91 %) (рисунок 1).
У зв’язку з отриманими даними вважаємо за
необхідне підкреслити важливість організації й
забезпечення самоосвіти керівників ЗЗСО і про-
ведення контролю за її результатами.
Узагальнюючи результати бесід з керівниками
Рисунок 1. Рівні готовності до інноваційної діяльності керівників ЗЗСО.
100
НЕПЕРЕРВНА ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА (СЕРІЯ: ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ) ВИПУСК № 1 (70), 2022 ISSN 1609-8595 (Print)
ЗЗСО м. Києва, ми встановили, що високий і до-
статній рівень готовності до інноваційної діяль-
ності забезпечується розумінням ними страте-
гічних, тактичних й оперативних цілей управлін-
ської діяльності. З’ясовано, що стратегічні цілі ке-
рівники розуміють як відповідність об’єктивним
потребам суспільства. Ці цілі забезпечують ви-
рішення комплексу професійно-педагогічних й
управлінських завдань. Тактичні цілі, на думку
керівників ЗЗСО, є конкретизацією стратегічних
завдань, спрямованих на вдосконалення норма-
тивної, педагогічної, методичної, управлінської
та загальної культур. Оперативні цілі реалізову-
ються в професійній діяльності керівника ЗЗСО
через організацію освітнього процесу і сприяння
розвитку професійно-педагогічного потенціалу
педагогічних працівників ЗЗСО.
За результатами емпіричного дослідження
і власного практичного досвіду виокремлено
найбільш значущі педагогічні умови розвитку
готовності керівників ЗЗСО до інноваційної ді-
яльності.
Перша педагогічна умова – це наявність пози-
тивної мотивації до професійного вдосконалення
і саморозвитку керівників ЗЗСО в умовах фор-
мальної, неформальної й інформальної після-
дипломної освіти, що сприяє задоволенню їхніх
освітньо-професійних потреб: підвищення рівня
професійної культури, удосконалення професій-
но-педагогічних й управлінських компетентнос-
тей, професійно важливих якостей, які більшість
керівників ЗЗСО вважають провідним чинни-
ком особистісного самовдосконалення.
Другою педагогічною умовою є навчання на
курсах підвищення кваліфікації в Київському
університеті імені Бориса Грінченка. Зміст готов-
ності до інноваційної діяльності містить вимоги
до функціональних обов’язків керівників ЗЗСО
з урахуванням їхнього індивідуального управ-
лінського й педагогічного досвіду. Зазначимо, що
сам процес навчання на курсах підвищення ква-
ліфікації в умовах формальної післядипломної
освіти передбачає поєднання теорії і практики
через застосування інноваційних методів і техно-
логій освіти дорослих.
Світовий досвід організації професійного роз-
витку керівників різного рівня (Nehez et al., 2021)
доводить, що організований курс навчання, спря-
мований на надання стратегій інноваційних змін
і практикування їх у різноманітних умовах, на
зміцнення здатності керувати змінами і вдоско-
налювати інноваційний шкільний клімат, на об-
мін досвідом керування навчальним закладом і
аналіз передових політик і практик інноваційної
діяльності, позитивно впливає на готовність ке-
рівників ЗЗСО до інноваційної діяльності.
Цей висновок підтверджується і вітчизняни-
ми науковцями, зокрема І. Линьова (2010), під-
сумовуючи досвід експериментальної програми
підвищення кваліфікації керівників закладів
освіти м. Києва в Київському університеті імені
Бориса Грінченка, наголошує, що набуті знання,
вміння та установки щодо формування профе-
сійних компетентностей сучасного керівника
закладу освіти, ефективного управління мето-
дичною роботою закладу освіти та забезпечення
впровадження інноваційного аспекту на основі
застосування отриманих теоретичних знань, сис-
тематизації інформації, активний обмін власним
досвідом, практична розробка алгоритмів впро-
вадження інновацій дадуть необхідну підготовку
керівнику закладу освіти для забезпечення впро-
вадження інноваційного аспекту в управління
методичною роботою школи (с. 161).
Певний інтерес для нашого дослідження є ре-
зультати експерименту, проведеного українськи-
ми науковцями І. Іванюк й О. Овчарук у період з
січня по березень 2021 р. щодо проблем та потреб
учителів, що виникають у впровадженні дистан-
ційного та змішаного навчання під час каранти-
ну; визначення ставлення та готовності вчителів
до використання онлайн-інструментів та ресур-
сів під час дистанційного та змішаного навчання
на карантині (Ivaniuk & Ovcharuk, 2021).
У ході онлайн-опитування дослідницями була
використана випадкова вибірка педагогів у кіль-
кості 1463 осіб, серед яких 1298 жінок і 149 чо-
ловіків. За типами ЗЗСО були представники
загальноосвітніх шкіл (67,2%), ліцеїв (13,9%),
навчально-виховних комплексів (10,3%), гім-
назій (93,4%). З точки зору педагогічних пра-
цівників найбільш ефективними онлайн-фор-
м а м и п і д в и щ е н н я к в а л і ф і к а ц і ї є : 1 ) о н л а й н -
курси –32,1%; 2) онлайн-майстер-класи – 19,2%;
3) вебінари – 17,9%; 4) онлайн-конференції / се-
мінари –12,1%; 5) масові відкриті курси –10,6%;
6) онлайн-конкурси – 4,6%; 7) 9% респондентів
відзначило, що ефективними були всі перера-
ховані форми онлайн-підвищення кваліфікації
(Ivaniuk & Ovcharuk, 2021, c. 36). Отримані ре-
зультати онлайн-опитування є процесом реаліза-
ції діяльності фахівців наукових інституцій На-
ціональної академії педагогічних наук України,
спрямованої на вдосконалення професійно-пе-
дагогічних дій, отримання нових, більш якісних
результатів у процесі підвищення кваліфікації
керівних кадрів системи освіти. Це, на нашу дум-
ку, свідчить про доцільності застосування інфор-
маційно-комунікаційних технологій у процесі
розвитку готовності керівників ЗЗСО до іннова-
ційної діяльності.
До рекомендацій щодо удосконалення готов-
ності керівників ЗЗСО до інноваційної діяльнос-
ті на рівні ЗЗСО нами віднесено:
101
ISSN 2412-0774 (Online) CONTINUING PROFESSIONAL EDUCATION : THEORY AND PRACTICE (SERIES: PEDAGOGICAL SCIENCES) ISSUE № 1 (70), 2022
1) акцентувати увагу на розвитку готовнос-
ті до інноваційної діяльності керівників ЗЗСО
як складової професійної культури завдяки ви-
користанню інтерактивних форм роботи, які
найбільше відповідають розвитку інноваційно-
го мислення сучасних керівників ЗЗСО (роз-
робляти освітні й управлінські проекти, вико-
ристовувати методики педагогічної взаємодії
суб’єктів управлінського процесу в закладі осві-
ти);
2) у міжкурсовий період підвищення квалі-
фікації у ЗЗСО використовувати такі організа-
ційні форми науково-методичної роботи з педа-
гогічним колективом, як проблемно орієнтовані
вебінари, відеоконференції, тренінги, майстер-
класи, авторські семінари тощо. У практиці про-
фесійного розвитку керівників ЗЗСО доцільно
використовувати інноваційні освітні технології:
ігрові, проєктні, кейсові, інформаційно-комуні-
каційні, які сприяють удосконаленню професій-
но-педагогічних й управлінських компетентнос-
тей керівників ЗЗСО та розвитку їхніх профе-
сійно важливих якостей;
3) створити в ЗЗСО комунікативне середови-
ще, в якому відбуватиметься суб’єкт-суб’єктна
взаємодія керівника з педагогами у системі
«тьюторство – коучинг».
Висновки. Таким чином, на основі результа-
тів проведеного дослідження встановлено стан
готовності до інноваційної діяльності сучасних
керівників ЗЗСО м. Києва, виокремлено педаго-
гічні умови та підготовлено методичні рекомен-
дації щодо удосконалення розвитку готовності
керівників ЗЗСО до інноваційної діяльності як
складової професійної культури. За отримани-
ми результатами опитування керівників дове-
дено необхідність створення і впровадження в
кожному ЗЗСО програми і методики розвитку
готовності до інноваційної діяльності педагогіч-
ного колективу, які були б спрямовані на вдо-
сконалення професійно-педагогічної, методич-
ної та управлінської майстерності і самоосвіт-
ньої діяльності керівників і педагогів. Завдання
дослідження виконано, гіпотеза дослідження
знайшла своє підтвердження.
Перспективи подальших досліджень. Про-
ведене дослідження не вичерпує всіх аспектів
окресленої проблеми. Насамперед подальшо-
го вивчення потребують методологічні засади
управлінського розвитку керівників ЗЗСО.
Перспективу наукових пошуків вбачаємо в роз-
робленні інноваційних технологій підвищення
кваліфікації керівників ЗЗСО в умовах глобалі-
зації освіти.
Список використаної літератури
1. Королюк С. В. Розвиток професійної культури керівника освітнього закладу в системі після-
дипломної освіти. Імідж сучасного педагога. 2019. № 3 (186). С. 30–34. http://isp.poippo.pl.ua/article/
view/168065
2. Лебідь О. В. Професійна культура керівника загальноосвітнього навчального закладу. До-
нецьк: ЛАНДОНХХІ, 2011. 263 с.
3. Линьова І. Підготовка керівників навчальних закладів до реалізації інноваційних підходів в
управлінні методичною роботою. Освітологічний дискурс. 2010. № 2. С. 154–164.
4. Линьов К., Сабол Д., Коцюба А., Мерзлякова О. Особистісна готовність до змін керівника за-
кладу загальної середньої освіти міста Києва: результати аналітичного дослідження. Освітологічний
дискурс. 2022. № 1. С. 19–38. DOI: https://doi.org/10.28925/2312-5829.2022.12
5. Міляєва В. Р., Бреус Ю. В. Особистісна готовність керівника закладу середньої освіти до ді-
яльності в умовах освітніх трансформацій в Україні. Міжнародний науковий журнал «Університети і
лідерство». 2016. № 3.
6. Муранова Н. П., Волярська О. С. Готовність науково-педагогічних працівників до впрова-
дження ключових інноваційних тенденцій розвитку освіти. Освіта та розвиток обдарованої особис-
тості. Серія «Педагогіка», «Психологія». 2020. № 3 (78). 56–62. DOI: https://doi.org/10.32405/2309-
3935-2020-3(78)-56-62
7. Chang C.-M., Hsieh H.-H., Chou Y.-H., Huang H.-C. The relationship between physical education
teachers’ perceptions of principals’ transformational leadership and creative teaching behavior at junior
and senior high schools: A cross-level moderating effect on innovative school climates. Sustainability. 2 0 2 1 .
№ 13 (15). Art. № 8184. DOI: https://doi.org/10.3390/su13158184
8. Cruz-González C., Rodríguez C. L., Segovia J. D., & Mula-Falcón J. Identity Metamorphosis: The
Teacher-Principal Transition of a Female Leader for Social Justice. The International Journal of Educational
Organization and Leadership. 2021. № 28 (2). P. 97–106. DOI: https://doi.org/10.18848/2329-1656/
CGP/v28i02/97-106
9. Ivaniuk I., Ovcharuk O. Problems and needs of teachers in the organization of distance learning in
Ukraine during quarantine caused by Covid-19 pandemic: 2021 research results. Information Technologies
and Learning Tools. 2021. № 85 (5). P. 29–41. DOI: https://doi.org/10.33407/itlt.v85i5.4669
102
НЕПЕРЕРВНА ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА (СЕРІЯ: ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ) ВИПУСК № 1 (70), 2022 ISSN 1609-8595 (Print)
10. Moolenaar N. M., Daly A. J., Sleegers P. J. C. Occupying the principal position: Examining relationships
between transformational leadership, social network position, and schools’ innovative climate. Educational
Administration Quarterly. 2010. № 46 (5). P. 623–670. DOI: https://doi.org/10.1177/0013161X10378689
11. Nehez J., Blossing U., Gyllander Torkildsen L., Lander R., & Olin A. Middle leaders translating
knowledge about improvement : Making change in the school and preschool organisation. Journal of
Educational Change. 2021. DOI: https://doi.org/10.1007/s10833-021-09418-2
12. Wang S. How Does Principals’ Transformational Leadership Impact Students’ Modernity?
A Multiple Mediating Model. Education and Urban Society. 2021. № 53 (4). P. 425–445. DOI: https://doi.
org/10.1177/0013124520931955
References
Korolyuk, S. V. (2019). Rozvitok profesijnoyi kulturi kerivnika osvitnogo zakladu v sistemi pislyadiplomnoyi
osviti [Development of Professional Culture of the Education Instruction Manager in the System of In-
service Education]. Imidzh suchasnogo pedagoga, 3 (186), 30–34. https://doi.org/10.33272/2522-9729-
2019-3(186)-30-34
Lebid, O. V. (2011). Profesijna kultura kerivnika zagalnoosvitnogo navchalnogo zakladu: [Professional culture
of the head of a secondary school]. LANDONXXI.
Lynova, I. (2010). Pidgotovka kerivnikiv navchalnih zakladiv do realizaciyi innovacijnih pidhodiv v
upravlinni metodichnoyu robotoyu [Training of heads of educational institutions for the implementation
of innovative approaches in the management of methodological work]. Educological Discourse, 2, 154–
164.
Lynov, K., Sabol, D., Kotsiuba, A., Merzliakova, O. (2022). Osobistisna gotovnist do zmin kerivnika zakladu
zagalnoyi serednoyi osviti mista Kiyeva: rezultati analitichnogo doslidzhennya [Personal readiness to
change of the menegers of institution of general secondary education in Kyiv: the results of analytical
research]. Educological Discourse, 1, 19–38. https://doi.org/10.28925/2312-5829.2022.12
Miliaieva, V., Breus, Y. (2016). Personal readiness of the head of a secondary education institution to work in
the conditions of educational transformations in Ukraine [Manager of secondary education institutions’
personal readiness for activities in conditions of educational transformations in Ukraine]. International
Scientific Journal of Universities and Leadership, 3.
Muranova, N. P., Volyarska, O. S. (2020). Gotovnist naukovo-pedagogichnih pracivnikiv do vprovadzhennya
klyuchovih innovacijnih tendencij rozvitku osviti [Readiness of Research and Teaching Staff to
Implement Key Innovative Trends in Higher Education Development]. Osvita ta rozvitok obdarovanoyi
osobistosti. Seriya «Pedagogika», «Psihologiya», 3 (78), 56–62. https://doi.org/10.32405/2309-3935-
2020-3(78)-56-62
Chang, C.-M., Hsieh, H.-H., Chou, Y.-H., Huang, H.-C. (2021). The relationship between physical education
teachers’ perceptions of principals’ transformational leadership and creative teaching behavior at junior
and senior high schools: A cross-level moderating effect on innovative school climates. Sustainability,
13 (15), 8184. https://doi.org/10.3390/su13158184
Cruz-González, C., Rodríguez, C. L., Segovia, J. D., & Mula-Falcón, J. (2021). Identity Metamorphosis:
The Teacher-Principal Transition of a Female Leader for Social Justice. The International Journal of
Educational Organization and Leadership, 28 (2), 97–106. https://doi.org/10.18848/2329-1656/CGP/
v28i02/97-106
Ivaniuk, I., Ovcharuk, O. (2021). Problems and needs of teachers in the organization of distance learning in
Ukraine during quarantine caused by Covid-19 pandemic: 2021 research results. Information Technologies
and Learning Tools, 85 (5), 29–41. https://doi.org/10.33407/itlt.v85i5.4669
Moolenaar, N. M., Daly, A. J., Sleegers, P. J. C. (2010). Occupying the principal position: Examining
relationships between transformational leadership, social network position, and schools’ innovative climate.
Educational Administration Quarterly, 46 (5), 623–670. https://doi.org/10.1177/0013161X10378689
Nehez, J., Blossing, U., Gyllander Torkildsen, L., Lander, R., & Olin, A. (2021). Middle leaders translating
knowledge about improvement : Making change in the school and preschool organisation. Journal of
Educational Change, https://doi.org/10.1007/s10833-021-09418-2
Wang, S. (2021). How Does Principals’ Transformational Leadership Impact Students’ Modernity?
A Multiple Mediating Model. Education and Urban Society, 53 (4), 425–445. https://doi.
org/10.1177/0013124520931955
Стаття надійшла до редакції 10.03.2022
Прийнято до друку 28.04.2022
103
ISSN 2412-0774 (Online) CONTINUING PROFESSIONAL EDUCATION : THEORY AND PRACTICE (SERIES: PEDAGOGICAL SCIENCES) ISSUE № 1 (70), 2022
READINESS FOR INNOVATIVE ACTIVITY OF HEADS OF GENERAL SECONDARY
EDUCATION INSTITUTIONS AS A COMPONENT OF PROFESSIONAL CULTURE
Naumova Viktoriia,
Senior Lecturer of the Chair of Natural Sciences
and Mathematics Education and Technologies,
In-service Teacher Training Institute,
Borys Grinchenko Kyiv University,
17 Pavlo Tychyna Ave., 02152 Kyiv, Ukraine,
v.naumova@kubg.edu.ua
The article is devoted to the analysis of the state of readiness of heads of general secondary education
institutions for innovative activities in the context of professional culture. The purpose of the study was to
theoretically substantiate and experimentally test the state of readiness for innovation of heads of general
secondary education institutions as part of professional culture. The hypothesis of the study was based on the
premise that the readiness of GSEI leaders to implement innovative educational and management technologies
is based on such a component of professional culture as continuous training in formal, non-formal and informal
education. Objectives of the study: to analyze the state of readiness of the leaders of GSEI for innovation;
experimentally prove the research hypothesis; identify the most important pedagogical conditions and make
recommendations to increase the readiness of GSEI leaders to innovate at the level of GSEI. It was found
that GSEI leaders have a sufficient and high level of readiness for innovation. The pedagogical conditions
include the presence of positive motivation for professional development and self-development of GSEI
leaders in the conditions of formal, non-formal and informal postgraduate education. The necessity of creation
and implementation in each GSEI of the program and methods of development of readiness for innovative
activity of pedagogical collective which would be directed on improvement of professional-pedagogical,
scientific-methodical and administrative skill and self-educational activity of heads and teachers is proved.
An important recommendation is to create a modern communicative environment in GSEI, in which the subject-
subject interaction of the head with teachers in the system of «tutoring – coaching» will take place. We see the
prospect of scientific research in the development of innovative technologies, forms and methods of professional
development of leaders of GSEI in the context of globalization of education.
Key words: advanced training; general secondary education institution; head of a general secondary
education institution; innovation activity; professional culture.
