Облік мисливських звірів у мисливських угіддях (огляд методик) // Novitates Theriologicae 10, 121-132, 2017

Full text

Novitates Theriologicae. Pars 10 (2017)
121
Novitates Theriologicae, Pars 10: 121–132
Київ: Українське теріологічне товариство НАН України, 2017
Облік мисливських звірів у мисливських угіддях
(огляд методик)
Ельвіра Різун
Національний лісотехнічний університет України (Львів)
e-mail: rizun_elia@ukr.net
RIZUN, E. Census of game mammals on hunting grounds (a review of methods). — The work
on the census of game animals has regional features: dependence on a class and type of landscapes,
and also natural and historical conditions. In lowland conditions, it is recommended to carry out
accounting on test areas by a method of noise run and double mapping of animal tracks. In moun-
tainous areas, the route method (cenus of footprints in the snow) or full visual registration of deer at
the stations of residence (at the foot of mountains, slopes, clear-cut areas) are recommended. For
recording protected and non-abundant game species (bison, elk, brown bear, lynx, wild cat, gray
wolf, and Eurasian otter), which are listed in the Red Data Book, using the questionnaire and
hunting service annual phenological observations are recommended. In the field, registration of
gray hares is carried out by the method of noise run and route method (census of footprints in the
snow).
Вступ
Облік мисливських звірів, як і птахів, є обов’язковим для всіх користува-
чів мисливських угідь (ст. 30 Закону України «Про мисливське господарство
та полювання» (Закон 2000). Обласні управління лісового та мисливського го-
сподарства, керуючись листами Державного агентства лісових ресурсів Украї-
ни, видають щорічні накази про обліки мисливських і червонокнижних мис-
ливських звірів і птахів, де зазначають перелік користувачів мисливських
угідь, де мають бути проведені облікові роботи, методи обліку, строки вико-
нання робіт і подачі первинних матеріалів.
Обліки проводять після завершення сезону полювання в такі терміни:
• січень та перша декада лютого — облік мисливських та червонокнижних
мисливських звірів і птахів;
• травень та червень — облік мисливських звірів на норах (вовк, лисиця,
борсук).
За п’ять днів до проведення обліків в обласні управління лісового і мис-
ливського господарства користувачі мисливських угідь подають графіки про-
ведення обліків із зазначенням дати, місця та способу проведення обліку, від-
повідальних за їх проведення, телефони, час і місця збору обліковців.

Novitates Theriologicae. Pars 10 (2017)
122
Облік здійснюється штатними працівниками мисливських господарств під
контролем відповідальних спеціалістів державної лісової охорони, державних
районних мисливствознавців, представників управлінь екології та природних
ресурсів обласних державних адміністрацій спільно з фахівцями обласних
управлінь лісового та мисливського господарства. Також до обліків можуть
залучатися мисливці, члени громадських організацій, студенти профільних на-
вчальних закладів тощо.
Роботи з обліку мисливських звірів мають регіональні особливості: зале-
жності від класу (гірські чи рівнинні) й типу (мішанолісові, широколистянолі-
сові, лісостепові, степові) ландшафтів, а також природно-історичних умов. В
рівнинних умовах рекомендується проводити обліки методом шумового про-
гону на пробних площах і подвійного картування слідів. У гірських угіддях —
маршрутним методом (за слідами на снігу) або повним візуальним обліком
оленевих на стаціях перебування (біля підніжжя гір, схилів, на зрубах). Для
обліку червонокнижних та нечисленних мисливських звірів (зубр, лось, вед-
мідь бурий, рись, кіт лісовий, вовк, видра річкова) рекомендують використо-
вувати анкетно-опитувальний метод і річні фенологічні спостереження єгерсь-
кої служби господарства. У польових угіддях облік зайців сірих проводять ме-
тодом шумового прогону та маршрутним методом (за слідами на снігу).
При організації облікових робіт мисливствознавці дотримуються рекоме-
ндацій науковців, зокрема й розроблених кафедрою лісівництва Національного
лісотехнічного університету України (Бондаренко et al. 1989; Юркевич 1996).
Апробовані методики обліку мисливських звірів застосовуються диференційо-
вано, в залежності від виду тварин, місцевості і території, а також пори року.
Для успішного проведення обліку потрібно добре знати видовий склад мис-
ливських звірів досліджуваної території, сліди їх життєдіяльності і безпомил-
ково визначати давність сліду і його напрямок.
Мета обліку — встановити місця проживання звірів, їх територіальне
розміщення, чисельність у різних типах мисливських угідь для наступної роз-
робки заходів з охорони, відтворення і раціонального використання популяції.
У практиці мисливського господарства за одиницю обліку приймають од-
ну тварину, яка перебуває в зоні обліку чи зустрічається на маршруті, нору,
лігво, лежанку, слід тварини, погриз, подряпину, послід, голосовий прояв то-
що. Оскільки більшість мисливських звірів ведуть потаємний спосіб життя,
мають сутінкову або нічну активність, то для їх інвентаризації використовують
обліки за слідами життєдіяльності.
Якщо за одиницю обліку прийнято саму тварину, то такий облік назива-
ють прямим, якщо сліди її життєдіяльності — опосередкованим. Прямі чи опо-
середковані обліки бувають повними або вибірковими. При повному обліку
підраховують звірів або їх сліди на всій території, при вибірковому — обліко-
вують тільки частину (вибірку) на пробних ділянках, а потім екстраполюють ці
дані на всю територію (Делеган et al. 2007).

Novitates Theriologicae. Pars 10 (2017)
123
При обліку встановлюються показники чисельності, щільності чи відносні
показники населення тварин на час обліку. Показник чисельності тварин — це
виявлена або розрахована кількість особин, які перебували на досліджуваній
території під час обліку. Показник щільності населення — це виявлена чи роз-
рахована кількість особин, що приходиться на одиницю площі. Відносний по-
казник щільності населення — це та кількість виявлених чи розрахований го-
лів тварин, що припадає на одиницю довжини маршруту чи на часовий інтер-
вал, або кількість слідів життєдіяльності тварин по відношенню до одиниці
площі чи підрахована на одиницю часу.
Дані про відносну чисельність звірів одержують у результаті проведення
обліку на пробних площах, смугах, маршрутах, тобто не на всіх площі госпо-
дарства, а на її частині. При цьому абсолютні дані обліку на пробних площах,
маршрутах і смугах екстраполюються на всю площу угідь господарства чи ра-
йону. Обов’язковою умовою для отримання достовірних даних є знання біоло-
гічних особливостей диких тварин, застосування апробованих методик і моні-
торинг стану популяцій (Бондаренко 1989; Делеган 2007). Використання тіль-
ки одного методу обліку не дасть потрібної точності, тому рекомендується ви-
користовувати їх у поєднанні.
Облік оленя рекомендується проводити на риковиськах у поєднанні з про-
гоном (шумовим нагоном) на пробних ділянках за наявністю снігового покри-
ву, методом дворазової облоги за слідами (з обов’язковим стежкуванням) взи-
мку в період сталого снігового покриву, на зимових маршрутах, за слідами з
встановленням довжини середнього добового ходу тварин, що дозволить
отримати чисельні та статево-вікові характеристики складу популяції.
Обліки сарни рекомендується проводити шумовим нагоном на пробних
ділянках за наявності снігового покриву; методом дворазової облоги за сліда-
ми (з обов’язковим стежкуванням) взимку в період сталого снігового покриву;
на зимових маршрутах, за слідами з встановленням довжини середнього добо-
вого ходу тварин у період проведення обліків.
Обліки свині дикої — проводити на місцях постійної підгодівлі; дворазо-
вим облоговим методом, за слідами (з обов’язковим стежкуванням) взимку, у
період сталого снігового покриву.
Обліки зайця сірого проводити прогоном (шумовим нагоном) на пробних
ділянках за наявності снігового покриву; на зимових маршрутах за слідами з
одночасним визначенням протяжності середнього добового ходу тварини на
період проведення обліків; з собакою на маршрутній стрічці; за кількістю здо-
бутих особин.
Обліки хижих звірів потрібно проводити: ведмедя — шляхом виявлення
усіх наявних барлогів; вовка — зимовим та літнім маршрутним обліком, кар-
туванням ділянок перебування, за кількістю здобутої дичини, «на вабу»; лиса,
борсука і єнотоподібного собаку — за жилими норами, прогоном (шумовим
нагоном) на пробних ділянках у сонячну погоду за наявності снігового покри-

Novitates Theriologicae. Pars 10 (2017)
124
ву, коли звірі менше знаходяться у норах; зимовим маршрутним обліком за
слідами з попереднім визначенням середньої протяжності добового ходу тва-
рин на період проведення обліків; за кількістю здобутої дичини; кун лісової і
кам’яної та тхора чорного — взимку на маршрутах, за слідами з одночасним
встановленням протяжності добового ходу тварин, а також з собакою на мар-
шрутних стрічках та за кількістю здобутих особин.
Рідкісних і зникаючих видів тварин (горностай, рись, кіт лісовий) доціль-
но обліковувати анкетно-опитувальним методом у поєднанні з обстеженням
місць їх ймовірного проживання (Делеган 2007; Порадник 2008).
Метод шумового прогону (нагону)
Техніка цього методу обліку досить проста, але вимагає багато часу і зна-
чної кількості обліковців. Найвідповідальніший момент при застосуванні ме-
тоду — вибір місця для проведення обліку. Вибирають одну або декілька про-
бних площ (ділянок) розміром від 30 до 1000 га. Площі, які обрані для прове-
дення обліку, мають бути характерними і добре відображати характер та типо-
логію угідь, їх кормові та захисні властивості. Конфігурація пробних площ
може бути різна, але зважаючи на виробничий досвід і дослідження, доцільно
віддавати перевагу формі видовженого трикутника. Загальна площа вибраних
для обліку ділянок повинна складати не менше 30 % від усієї площі угідь.
Перед початком роботи обліковець обходить намічену в натурі пробну
площу по її межах (просіках, дорогах, узліссях) з усіх чотирьох боків, запису-
ючи на бланках (з надписом «до прогону») усі вихідні сліди. За різницею вхід-
них і вихідних слідів встановлюється кількість тварин, які знаходяться на да-
ній пробній площі. Після цього всі сліди затираються (затоптуються). Група
загоничів у складі 5–10 чоловік з шумом проходять пробну площу з вужчого
боку до протилежного кінця, виганяючи всіх тварин, які знаходяться на даній
ділянці.
Проходячи пробну площу (ділянку), загоничі ідуть приблизно на однако-
вій віддалі один від одного (20–50 м), але ця віддаль не повинна перевищувати
70 м. Обліковці , які йдуть в загінці по краях пробної площі (ділянки), запису-
ють на бланках (з написом «після прогону») сліди звірів, які вийшли з обліко-
вої ділянки. Цю саму роботу може виконувати один обліковець, який після за-
гінки (прогону) знову обходить пробну площу, заносячи на бланк виявлені
сліди тварин.
Наступну пробну площу краще вибирати в стороні, протилежній до на-
прямку загінки на попередній пробній площі. При цьому не рекомендується
наганяти звірину в напрямі відкритих площ, на які вона рідко виходить.
Коли сніг великий, то звірі часто проходять одним слідом. В такому випа-
дку одному з нагоничів необхідно пройти слідом до того місця, де сліди роз-
ходяться. Оскільки диків свині можуть пройти одним слідом віддаль, яка знач-
но перевищує один кілометр, даний метод обліку при глибині снігового по-

Novitates Theriologicae. Pars 10 (2017)
125
криву більше 20–30 см застосовувати недоцільно. У таких випадках необхідно
переходити до візуального обліку нагоном, тобто додатково розставити на
умовній лінії обліковців, які в фіксували звірів. При цьому розмір пробної
площі, як правило, не перевищує 30–100 га, а кількість пробних площ збільшу-
ється. Результати обліку на всіх пробних площах, одержані методом шумового
прогону, екстраполюються на площу угідь, неохоплену обліком.
Цей метод дає значні похибки, так як навіть на добре підібраній пробі кі-
лькість тварин рідко відображає середню для господарства чисельність із-за
нерівномірного розподілу фауни на території.
Встановлено (Юргенсон 1968), що при вибірковому обліку копитних тва-
рин похибка не перевищує 10 % в тому випадку, коли загальна площа пробних
площ доведена до 25 % загальної площі господарства.
Метод шумового прогону може застосовуватись також в комбінації з кар-
туванням слідів та маршрутним методом. В такому випадку в день прогону
підраховують одночасно кількість слідів на маршрутах, закладених з розраху-
нку 10 км на кожні 4–5 тис. га угідь.
Аналогічний підрахунок слідів (картування слідів) проводять по перимет-
ру пробної площі, де здійснюється прогон.
Обробку одержаних даних проводять за формулою:
К = , де
K — щільність звірів на 1000 га;
N — кількість слідів на 1 км маршруту;
n — кількість слідів на 1 км на пробній площі;
Е — кількість звірів, виявлених прогоном на пробній площі.
Одержавши результати на основі даних пробних площ, розраховують за-
гальну чисельність звірів за формулою:
S = K1·П1+K2·П2+ K3·П3+…….+Kn·Пn, де
S — загальна чисельність звірів в господарстві, голів;
К1, К2, К3… Kn — щільність звірів на 1000 га за даними обліку на кожній пробній
площі та маршруті, голів;
П1, П2, П3… Пn — площа типу угідь, для яких проводився облік на пробних пло-
щах та маршрутах, тис. га.
Метод подвійного картування слідів (подвійного окладу)
Метод полягає у визначенні чисельності звірів за різницею між кількістю
вхідних і вихідних слідів, облік яких проводиться по снігу два рази на попере-
дньо вибраних площах. Оптимальна пора для проведення обліку цим мето-
дом — лютий-березень, коли звірі значно активніші, ніж у грудні-січні, і від-
значаються більшою довжиною свого добового ходу. Загальна добова слідова

Novitates Theriologicae. Pars 10 (2017)
126
активність сарни європейської і свині дикої різко лімітується глибиною сніго-
вого покриву. Оптимальна глибина снігового покриву для обліку складає 10–
20 см. Найкраще проводити облік по свіжому снігу, на другий-третій день піс-
ля снігопаду у погожі дні (Бондаренко 1989).
Вся територія угідь, яка підлягає обліку, попередньо умовно поділяють на
окремі ділянки площею від 25 до 100 га. Ділянки розмежовують між собою
обліковими маршрутами; віддаль між суміжними маршрутами не повинна пе-
ревищувати 0,5–1,0 км. Маршрути для обліку і картування слідів прокладають
уздовж узлісь, чагарникових заростей, по периметру полів. Вибрані маршрути
наносять на абриси та загальну схему угідь. Перед початком роботи кожному
обліковцю вручається абрис площі угідь, які йому доручено обстежити. Розмір
площі для обстеження одним обліковцем повинен бути таким, щоб він міг
пройти її за 4 год. Маршрути на абрисі мають утворювати замкнені контури.
Важливо, щоб жодна сторона замкнутого контуру не випала з обліку, оскільки
найменша недбалість одного з обліковців може звести нанівець всю роботу.
На абрисах мають бути нанесені: квартальна мережа, дороги, стежки, ріки
та місця розташування годівниць, солонців, реміз тощо. Для точності обліку це
має важливе значення, зокрема тому, що в місцях підгодівлі в багатосніжний
період тварини затримуються довше і їхня слідова активність є меншою. На
інструктажі узгоджують, яким знаком чи іншим шифром позначати сліди тих
звірів, які перетнули ходову лінію.
Одержавши розпорядження про початок робіт, обліковці напередодні об-
ліку на всіх намічених маршрутах затирають як старі, так і свіжі сліди. В день
обліку (бажано після снігопаду чи пороші), як тільки розвидниться, кожен об-
ліковець виходить на початок свого маршруту і, рухаючись по ньому, нано-
сить на абрис, в місцях виявлення, кількість та напрямок слідів тих тварин, чи-
сельність яких повинна бути визначена. Сліди затирають у тому випадку, коли
слід звіра проходить якийсь відрізок по маршруту, на абрисі позначається
тільки його початок і кінець та вхід і вихід. Якщо на маршрутний хід виходить
слід табуна і важко розібратись, скільки було тварин, необхідно пройти по
ньому до місця, де звірі розійшлися. Після проведення обліку першого дня об-
ліковці уточнюють всі дані, а ранком другого дня знову ідуть тим самим мар-
шрутом по своїх слідах і занотовують свіжі сліди звірів.
При необхідності така робота може проводитися ще й на третій день облі-
ку, або через деякий час повторюється ще раз дводенний облік, кількість і на-
прям слідів фіксується кожного разу на новому абрисі.
В камеральних умовах на схему території угідь, охоплених обліковими
маршрутами, переносять з абрисів дані про кількість і напрям слідів.
Обробка польових матеріалів проводять за наступною формою (табл. 1).
В даному випадку беруться до уваги вхідні і вихідні сліди тварин дводен-
ного обліку. Наприклад, на пробній площі 8 в перший день картування слідів
виявлено 6 вхідних слідів сарни європейської і 2 — вихідних. Різниця між кі-

Novitates Theriologicae. Pars 10 (2017)
127
лькістю вхідних і вихідних слідів свідчить про те, що на ділянці залишилося
4 сарни. На другий день обліку зафіксовано 6 вихідний слідів, з чого видно, що
2 сарни не залишили слідів. Отже на даній пробній площі береться на облік
8 сарн. Опрацьовані польові матеріали заносять в картку обліку (табл. 2).
Таблиця 1. Облік ратичних методом подвійного картування слідів
1-й день обліку 2-й день обліку Поле, уро-
чище, ква-
ртал чи но-
мер проб-
ної площі
Площа,
га
Вхідних слідів
Вихідних слідів
Залишилось тва-
рин
Не дали слідів
Всього тварин
Вхідних слідів
Вихідних слідів
Залишилось тва-
рин
Не дали слідів
Всього тварин
8 50 6 сн. 2 4 2 8 – 6 – – 8
Таблиця 2. Облік звірів з врахуванням їх вікової та статевої структури популяцій
Картка обліку №
Адміністративний район____________________________________
Господарство______________________________________________
Урочище__________________________________________________
Глибина снігового покриву__________________________________
Погода____________________________________________________
Дата проведення ____________Тип і бонітет угідь_______________
Облік перший, другий, третій (підкреслити)
Самці Самки №
з/п
Вид звіра
молоді старі молоді старі
Молод-
няк
Всього
тварин
Примітка
8 Сарна європейська 2 2 2 2 4 8 1 хв.
Дані про кількість тварин, які не дали слідів, записуються тільки на дру-
гий день обліку. Як правило, результати 1-го і 2-го обліків не збігаються, що
значною мірою зумовлено добовим переміщенням певної кількості тварин. В
облікову картку обов’язково записують вік і стать виявлених тварин. Тварин, у
яких важко в польових умовах визначити вік чи стать, відмічають у графі 8
(Всього тварин), а в примітках відзначають нетипові сліди звірів.
Форму цієї облікової картки доцільно застосовувати і при інших методи-
ках обліку звірів, тоді (наприклад, при візуальному обліку) в примітках відзна-
чають тварин знесилених, хворих, з нехарактерним забарвленням волосяного
покриву, з недорозвиненими рогами, тих, що підлягають вилученню в процесі
селекційного відстрілу. В облікову картку заносять, крім копитних, дані про
сліди вовка, лисиці, зайців і інших звірів.
При обліку цим методом має бути охоплено 100 % площі мисливських
угідь. Чим густішою буде мережа облікових маршрутів, тобто чим на менші

Novitates Theriologicae. Pars 10 (2017)
128
ділянки буде розбита площа, охоплена обліком, тим точнішими будуть одер-
жані дані про кількість тварин. Чим більшу кількість днів поспіль витрачається
на облік, тим достовірнішими будуть результати. Коли сніг глибокий, необ-
хідно зменшувати площу ділянок і збільшувати кількість днів обліку.
Облік оленя шляхетного «на реву»
Цей метод є основним для обліку оленя в гірських умовах. Основа даного
методу обліку полягає в тому, що в шлюбний період (з 15 вересня до 10 жов-
тня) проводиться облік оленів, що ревуть. Для цього завчасно проводиться ан-
кетування єгерів та встановлюються місця можливого реву оленів. Після цього
територія господарства (філії) розподіляється між обліковцями (робітниками
філії і єгерями). На своїх ділянках обліковці підраховують всіх оленів, яких
вдалося почути чи побачити. Одночасно кожний обліковець повинен, по мож-
ливості, підрахувати кількість самок в 1–2 «гаремах».
На реву олені завжди переходять з місця на місце і тому, щоб уникнути
помилок, обліковці повинні відзначати на схемі напрямок руху оленів, що ре-
вуть, і записувати час початку і закінчення «реву» для зменшення можливості
подвійного обліку. В таких випадках остаточні значення потрібно приймати
після збору матеріалів від обліковців. Під час проведення обліку можна визна-
чати «гареми» тільки тих самців, які ревуть найбільш інтенсивно. Інтенсив-
ність реву змінюється дуже сильно і залежить, головним чином, від погоди та
господарської діяльності в місцях проживання звірів. Найкраще олені ревуть в
тихі похмурі дні, навіть під час слабкого дощу.
Облік слід починати після 15 вересня і проводити протягом двох тижнів.
Під час спостереження за оленями, під час «реву», необхідно збирати дані, що
характеризують стан поголів’я: відмічати вік тварин (приблизно), розвиток ро-
гів. Перевага обліку оленів на «реву» полягає у відсутності виконання екстра-
поляції.
Облік оленів на місцях зимової концентрації
Цей метод застосовується тоді, коли олені добувають собі їжу, в основно-
му на зрубах. Обліковець вибирає маршрут таким чином, щоб за допомогою
бінокля оглядати територію, на якій пасуться тварини. Обліковець підраховує
їх та, коли це можливо, встановлює вік і стать.
Ведуть роботи протягом 2–4 днів, в ясну погоду. Найкращий термін облі-
ку — друга половина зими, коли сніг стає глибоким. Результати заносять у ві-
домість довільної форми, де вказують дату, час, лісництво, квартал.
Облік на місцях підгодівлі
Застосовується в угіддях, де налагоджена регулярна підгодівля тварин.
Протягом зими до місць підгодівлі звірі підходять поступово і наприкінці зими
біля підгодівельних майданчиків звичайно концентрується найбільше число

Novitates Theriologicae. Pars 10 (2017)
129
тварин. В цей час доцільно проводити 2–3 чергування і встановити кількість
тварин, виявлених біля годівниці чи на підгодівельних майданчиках.
При обліку на місцях підгодівлі відмічають кількість, вид, стать, вік тва-
рин, дату та час обліку. Результати обліку заносять в журнал за формою, пред-
ставленою в наступній таблиці (табл. 3).
Таблиця 3. Облік тварин біля підгодівельного майданчика
Підгодівельний майданчик № 1
Дата: _____________ Обліковець: ________________
У тому числі Години Вид тварин К-сть
голів самиць самців молодняк
Примітки
4–6 свиня дика 8 2 1 5 Старий сікач
6–8 – – – – – не було
8–10 свиня дика 9 – 1 7 Другий гурт
10–12 сарна 3 2 1 –
У одного неправильно
розвивається ріг
Таким чином, підгодівельний майданчик відвідує два гурти диких свиней,
в тому числі один старий сікач і стадо сарн.
Слід пам’ятати, що не всі тварини в м’яку зиму відвідують підгодівельні
майданчики. Тому копитних, які зустрічаються поза межами приваблення під-
годівельними майданчиками (до 4–6 км), фіксують окремо і відносять до числа
звірів, виявлених біля майданчика (Бондаренко 1989).
Анкетно-опитувальний метод
Анкетний облік в основному застосовується для вивчення поширення та
виявлення чисельності рідкісних видів, коли фактична щільність кабана і сар-
ни удвічі нижча за мінімальну. Також цим методом доцільно користуватись
для виявлення місць зимової концентрації диких тварин, при оперативному
плануванні біотехнічних заходів, а також при опрацюванні та виборі інших
методів обліку і місць закладання контрольних пробних площ.
Інформація добувається шляхом усного чи письмового опитування насе-
лення або певної групи людей (лісової охорони, агрономів, механізаторів).
шляхом спеціального опитування можна також виявити зміни чисельності ма-
сових видів звірів, а в окремих випадках розрахувати їхню кількість. Завдяки
широким потенційним можливостям анкетний метод обліку є універсальним.
Тварина, облік якої передбачається проводити даним методом, повинна
бути добре відома особам, серед яких проводиться анкетування. Облік того чи
іншого виду тварин вимагає певної категорії кореспондентів (мисливців, ліс-
ників, шоферів чи механізаторів). У відповідності до певної категорії кореспо-
ндентів складається опитувальна відомість-анкета.

Novitates Theriologicae. Pars 10 (2017)
130
При складанні анкети потрібно звернути увагу на те, щоб запитання були
сформульовані чітко і коротко і їх кількість — від 2 до 10. В анкеті слід зазна-
чити, що повернути її бажано навіть у тому випадку, коли вказаних видів на
території немає.
Серед результатів опитування завжди має місце певний відсоток бракова-
них анкет. Найчастіше це пояснюється недобросовісним ставленням кореспо-
ндентів до цієї роботи, невмінням відповісти на поставлені запитання чи прос-
то відсутністю даних. Вибраковування анкет слід проводити на основі співста-
влення даних по сусідніх територіях. У кожному випадку, коли цифри сусідніх
кореспондентів значно розбігаються, доцільно проводити перевірку. Якщо пе-
ревірка не підтвердить правильність наведених даних, їх не враховують.
В процесі обробки дані анкетування наносять на карту-схему господарст-
ва для формування загальної картини. Виявляють території з різною щільність
тваринного населення. Потім дані групують і екстраполюють на всю площу.
Наприклад, анкетним методом вивчався річний приріст (Пр) у польової
популяції сарни з метою розробки заходів по регулюванню чисельності. У від-
повідь на запитання анкети двісті осіб повідомили, що бачили по одному теля-
ті, 50 бачили по двоє телят, а 10 — по троє телят.
Порядок розрахунку такий:
Пр = ((200х1) + (50х2) + (10х3)) / 260 = 1,2
Звідси, для подальших розрахунків приймається, що величина приплоду
становить 1,2 теляти.
Аналіз результатів, одержаних анкетним методом, проводиться шляхом їх
співставлення з літературними даними, інформацією про добування звірів ми-
сливцями, матеріалами вибіркових обліків на контрольних площах тощо.
Оцінка облікових робіт
Після закінчення облікових робіт (на основі первинної документації) роб-
лять розрахунок чисельності тварин за бонітетами. Формула для розрахунків
така (позначення використано також у табл. 4):
О = , де
О — загальна чисельність тварин в угіддях бонітету;
К — число тварин на обліковій площі угідь бонітету, особин;
Б — загальна площа угідь бонітету, га;
П — облікова площа угідь бонітету, га.
На основі первинної картки обліку і розрахунків чисельності тварин за
бонітетами складають підсумковий акт про наявність фактичного поголів’я
тварин в угіддях господарства на час обліку (табл. 5).

Novitates Theriologicae. Pars 10 (2017)
131
Таблиця 4. Розрахунок чисельності мисливських звірів на всю площу господарства
Назва виду Боні-
тет
Облікова
площа угідь
бонітету, га
(П)
Виявлено тва-
рина на облі-
ковій площі,
особин (К)
Загальна площа
угідь бонітету в
господарстві, га
(Б)
Загальна чисель-
ність тварин на всю
площу господарства
по бонітетах (О)
І
ІІ
Заєць сірий
ІІІ
Всього
Керівник обліку (підпис, прізвище)____________________
Таблиця 5. Підсумковий акт про проведення облікових робіт чисельності фауни
в угіддях _______________господарства «___»_____________20___ р.
В обліку брали участь ____________чол. (Список додається)
(позначення віку: мол. — молодих, дор. — дорослих, стар. — старих)
У тому числі
самців самок стать не встановл.
Види
тварин
Загальна чи-
сельність тва-
рин в угіддях
(голів)
цьо
го-
річок мол. дор. стар. мол.дор. стар.мол. дор.стар.
Керівник обліку (підпис, прізвище)______________
Старші обліковці (підпис, прізвище)_____________
Обговорення
Облік чисельності мисливських звірів є обов’язковим щорічним заходом
для користувачів мисливських угідь. На його основі планують не тільки екс-
плуатаційні заходи (добування), але й біотехнічну діяльність господарств, охо-
рона і раціональне використання поголів’я. Дані про чисельність мисливських
звірів подають у формі щорічної статистичної звітності (форма 2-ТП (мислив-
ство), і вони є основою для встановлення лімітів на добування звіра в конкрет-
ному господарстві. При обліках встановлюють не тільки кількісні показники,
а, за можливості, й статево-вікову структуру популяції, що також сприяє раці-
ональному веденню мисливського господарства (наприклад, вилученню менш
цінних з точки зору відтворювальної здатності або хворих особин).
Станом на сьогодні в державі відсутні нормативні вимоги щодо порядку
обліку мисливської теріофауни, за якими всі користувачі мисливських угідь
повинні проводити облікові роботи. У Настанові з упорядкування мисливсь-
ких угідь (Настанова 2002) розділ про методи обліків мисливських тварин вза-
галі відсутній. Накази обласних управлінь лісового і мисливського госпо-
дарств щодо методів обліку мисливських звірів носять рекомендаційний хара-
ктер. У державній статистичній звітності подаються абсолютні цифри щодо

Novitates Theriologicae. Pars 10 (2017)
132
чисельності мисливських звірів (наприклад, 20 голів оленя, 358 особин зайця
сірого). Якщо для копитних (лося, оленя, сарни) ще можна забезпечити таку
точність, то щодо хутрових звірів таку точність не може забезпечити жодний із
методів обліку, і отримані дані викликають більше запитань щодо їх достовір-
ності. Облікові роботи теріофауни в мисливському господарстві мають ряд іс-
тотних недоліків, що вимагають нормативно-методичного вдосконалення в
контексті переходу ведення мисливського господарства на популяційні прин-
ципи (Різун & Бондаренко 2016). На практиці при підборі методу обліку бе-
руться до уваги географічні і кліматичні умови, наявні людські ресурси і ква-
ліфікація обліковців. Кожний з методів обліку має свою похибку, тому бажано
використовувати вище наведені методи в комплексі. Обов’язковим є цілоріч-
ний моніторинг чисельності звіра в угіддях єгерською службою.
Література
Бондаренко В.Д., І. В. Делеган, І. П. Соловій, М. П. Рудишин. 1989. Облік диких тварин. Практич-
ні рекомендації. Львів, 1–65.
Делеган, І. В., М. В. Чернявський, В. С. Феннич. 2007. Перспективи розвитку мисливського госпо-
дарства в Закарпатті. Фоліант, Івано-Франківськ, 1–158.
Закон України про мисливське господарство та полювання. Законодавство України (2000) [Елект-
ронний ресурс]. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1478-14
Настанова... 2002. Настанова з упорядкування мисливських угідь. Урожай, Київ, 1–113.
Різун, Е., В. Бондаренко. 2016. Динамічні тенденції стану популяцій мисливської теріофауни
України та пропозиції щодо вдосконалення облікових робіт. Праці Теріологічної Школи, 14: 34–
40.
Чернявський, М. В. (ред.). 2008. Порадник карпатського лісівника. Фоліант, Івано-Франківськ, 1–
368. (C. 196)
Юргенсон, П. Б. 1968. Охотничьи звери и птицы. Лесная промышленность, Москва, 1–308.
Юркевич, Ю. 1996. Дикі звірі і птахи Карпат. Облік та оберігання. Надвірна, 1–92.
Резюме
РІЗУН, Е. Облік мисливських звірів у мисливських угіддях (огляд методик). — Роботи з об-
ліку мисливських звірів мають регіональні особливості: залежності від класу й типу ланд-
шафтів, а також природно-історичних умов. В рівнинних умовах рекомендується проводити
обліки методом шумового прогону на пробних площах і подвійного картування слідів. У гір-
ських угіддях — маршрутним методом (за слідами на снігу) або повним візуальним обліком
оленевих на стаціях перебування (біля підніжжя гір, схилів, на зрубах). Для обліку червоно-
книжних та нечисленних мисливських звірів (зубр, лось, ведмідь бурий, рись, кіт лісовий,
вовк, видра річкова) рекомендують використовувати анкетно-опитувальний метод і річні
фенологічні спостереження єгерської служби господарства. У польових угіддях облік зайців
сірих проводять методом шумового прогону та маршрутним методом (за слідами на снігу).