INTERNATIONAL ECOREGIONAL COOPERATION OF UKRAINE FOR THE PROTECTION AND PRESERVATION OF BIODIVERSITY

Abstract

The place of Ukraine in the systems of the biogeographic and ecoregion order of the world and the biogeographic organization of Europe are considered. The ecoregions are defined as objects of cross-border and international cooperation for protection and conservation of biodiversity and planning of global, regional and national natural protection systems. The review of ecoregions of Ukraine was proposed. 12 ecoregions were defined as existing on the territory of Ukraine. The terrestrial ecoregions are represented by European mixed forests, the Eastern European forest steppe, Pontic steppe, Crimean Submediterranean forest complex, Carpathian montane forests, Pannonian mixed forests. The freshwater ecoregions are represented by Central & Western Europe, Dniester – Lower Danube, Dnieper – South Bug, Crimea Peninsula, Don. The marine ecoregion plays an important role of the nature protection system of Ukraine. This ecoregion is the Mediterranean Sea Ecoregion. The Black and Azov seas belong to its composition. WWF has identified a list of Global 200 that contains 238 ecoregions (142 terrestrial, 53 freshwaters, 43 marine) priority for the protection of their habitat diversity and biodiversity. More than half of these ecoregions are marked as endangered. The habitats of two ecoregions from the Global 200 list are in Ukraine. These are the habitats of the terrestrial ecoregion European-Mediterranean Montane Forests (the mountainous territories of the Crimean and Carpathian regions) and the freshwater ecoregion Danube River Delta. The ecoregions of priority nature conservation in Ukraine are characterized. The features of international cooperation on the biodiversity conservation in these regions are analyzed. The Crimean sub-Mediterranean forest complex is designated as problematic ecoregion for international cooperation. The active participation of Ukraine in the international cooperation for the biodiversity protection in the Euro-Mediterranean mixed forest is outlined. The result of this collaboration is the transnational object «Ancient and Primeval Beech Forests of the Carpathians and Other Regions in Europe». The unique Crimean beech forests with oriental beech (Fagus orientalis), forest beech (Fagus sylvatica), and taurida beech (Fagus taurica) did not enter this object. International cooperation is not possible in annexed territories. Ukraine’s priority has identified the need to develop National Geospatial Data Infrastructure (NGDI). The NGDI is a prerequisite for fruitful international and eco-regional cooperation

Full text

~ 64 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817
ІV. ПРИРОДНИЧО-ГЕОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
http://doi.org/10.17721/1728-2721.2019.75.11
УДК 911.2
Л. Білоус, канд. геогр. наук, доц.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна
МІЖНАРОДНА ЕКОРЕГІОНАЛЬНА СПІВПРАЦЯ УКРАЇНИ
З ОХОРОНИ Й ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ
Розглянуто місце України в системах біогеографічного й екорегіонального порядку світу та біогеографічної орга-
нізації Європи.
Екорегіони визначено об'єктами транскордонного та міжнародного співробітництва в галузі охорони й збереження
біорізноманіття та планування глобальних, регіональних, національних систем природоохорони.
Охарактеризовано екорегіони пріоритетної природоохорони в Україні, що визначені Всесвітнім фондом дикої при-
роди в списку Global 200, а саме: Прісноводний регіон Дельта Дунаю, Карпатських гірських лісів, Кримський субсередзе-
мноморський лісовий комплекс. Проаналізовано особливості міжнародної співпраці з охорони й збереження біорізнома-
ніття в означених регіонах. Як проблемний визначено Екорегіон Кримський субсередземноморський лісовий комплекс.
Означено активну участь України в міжнародній співпраці з охорони й збереження біорізноманіття букових пралісів
біогеографічного регіону Європейсько-Середземноморських гірських мішаних лісів. Результатом такої співпраці є тра-
нснаціональний об'єкт "Давні і первозданні букові ліси Карпат та інших регіонів Європи". До цього об'єкту, в зв'язку з
неможливістю міжнародного співробітництва на анексованій території, не увійшли унікальні бучини Криму з буком
східним (Fagus orientalis), буком лісовим (Fagus sylvatica), буком таврійський (Fagus taurica).
Пріоритетнім національним завданням, для налагодження плідної міжнародної природоохоронної співпраці, визна-
чено необхідність розробки належної Національної інфраструктури геопросторових даних.
Ключові слова: біорізноманіття, Глобальний індекс живої планети, екозона, біогеографічний регіон, екорегіон,
список Global 200, міжнародна співпраця, охорона й збереження біорізноманіття, Прісноводний регіон Дельта Дунаю
Екорегіон Карпатських гірських лісів, Екорегіон Кримський субсередземноморський лісовий комплекс, біосферні ре-
зервати ЮНЕСКО.
Постановка проблеми. У 1992 р. саміт ООН з пи-
тань довкілля в Ріо-де-Жанейро прийняв визначення бі-
орізноманіття в офіційному виданні "Конвенції про біорі-
зноманіття". В цьому документі біорізноманіття означу-
ють як варіабельність живих організмів із всіх джерел,
включаючи, серед іншого, наземні, морські та інші водні
системи і екологічні комплекси, частиною яких вони є; це
поняття включає в себе різноманіття у межах виду, між-
видове та міжекосистемне [21].
Біорізноманіття є базовою складовою природно-те-
риторіального капіталу, організменно-біоценотичною си-
стемою біосферогенезу, визначається розмаїттям і геог-
рафією оселищ та відіграє вирішальну роль в забезпе-
ченні людства екосистемними послугами.
Біорізноманіття – це беззаперечна передумова існу-
вання суспільства й проблема його збереження та охо-
рони має міжнаціональний характер. Тому, необхідне
об'єднання зусиль урядів держав світу для конструкти-
вно-наукової співпраці з розробки узгодженої та ефекти-
вної політики природоохорони та плану дій зі збере-
ження біорізноманіття.
Серед міжнародних договорів, які стосуються охо-
рони біорізноманіття та стороною яких є Україна, слід
згадати наступні: Конвенція про біологічне різноманіття
(The Convention on Biological Diversity, CBD); Конвенція
про водно болотні угіддя, що мають міжнародне зна-
чення, головним чином, як середовища існування водо-
плавних птахів, або Рамсарська конвенція (The
Convention on Wetlands of International Importance
especially as Waterfowl Habitat, Ramsar Convention); Кон-
венція про охорону мігруючих видів диких тварин, або
Боннська конвенція (Convention on Migratory Species,
CMS); Конвенція про охорону дикої фауни та флори і
природних середовищ існування в Європі, або Бернська
конвенція (The Convention on the Conservation of
European Wildlife and Natural Habitats, Bern Convention);
Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни
і флори, що перебувають під загрозою зникнення, або
Вашингтонська конвенція (The Convention on
International Trade in Endangered Species in Wild Fauna
and Flora, CITES); Європейська ландшафтна конвенція,
або Флорентійська конвенція (The European Landscape
Convention); Конвенція щодо співробітництва по охороні
та сталому використанню ріки Дунай (The Danube River
Protection Convention); Конвенція про захист Чорного
моря від забруднення, або Бухарестська конвенція (The
Convention on the Protection of the Black Sea Against
Pollution); Рамкова конвенція про охорону та сталий ро-
звиток Карпат, або Карпатська конвенція (The
Framework Convention on the Protection and Sustainable
Development of the Carpathians, Carpathian Convention).
Серед інших міжнародних законодавчих актів щодо
біорізноманіття слід вказати на низку окремих угод, ук-
ладених в рамках Боннської конвенції: про збереження
мігруючих афро-євразійських водно-болотних птахів
(AEWA); про збереження кажанів у Європі
(EUROBATS); про збереження китоподібних Чорного
моря, Середземного моря і прилеглої акваторії Атлан-
тичного океану (ACCOBAMS).
Важливим інструментом охорони біорізноманіття є
також Всеєвропейська стратегія збереження біологіч-
ного і ландшафтного різноманіття (The Pan European
Biological and Landscape Diversity Strategy, PEBLDS), яка
є механізмом реалізації в Європі Конвенції про біологі-
чне різноманіття.
Серед важливих законодавчих актів ЄС в галузі збе-
реження біорізноманіття є директиви: Директива Ради
92/43/ЕЕС про збереження природних середовищ існу-
вання та дикої фауни і флори (Council directive
92/43/EEC on the conservation of natural habitats and of
wild fauna and flora); Директива Ради 79/409/ЕЕС про
охорону диких видів птахів (Council directive 79/409/EEC
on the conservation of wild birds); Директива Ради
No 338/97 про охорону видів дикої фауни і флори шля-
хом регулювання торгівлі ними (Council Regulation (EC)
No 338/97 on the protection of species of wild fauna and
flora by regulating trade therein).
Однак, попри численні міжнародні політичні домов-
леності, що декларують пріоритетність охорони, збере-
ження та сталого використання біорізноманіття, індика-
тори стану біорізноманіття, а саме: Глобальний індекс
живої планети (Living Planet Index), індекс оселищ видів
© Білоус Л., 2019

ISSN 1728-2721 ГЕОГРАФІЯ. 2(75)/2019 ~ 65 ~
(Species Habitat Indices), індекс Червоного списку МСОП
(Red List Index), індекс цілісності біорізноманіття
(Biodiversity Intactness Index), – усі вони вказують на
одне й те саме: втрата біорізноманіття триває. Зокрема,
Глобальний індекс живої планети, що розраховується у
зв'язку з аналізом наукових даних про стан 26573 попу-
ляцій та 4590 видів хребетних тварин, котрі мешкають у
сухопутних, прісноводних та морських оселищах у
всьому світі, засвідчує зменшення чисельності популя-
цій тварин у дикій природі більш ніж на 60% впродовж
останніх 40 років. Зменшення чисельності популяцій
особливо виражене в тропіках, представлених, зокрема,
Неотропічною біогеографічною зоною. До неї відно-
сяться Південна та Центральна Америка, а також район
Карибського моря – регіони, які зазнали найбільш різкого
скорочення чисельності популяцій видів (на 89 % від
1970 року). Ситуація з чисельністю популяцій видів Неа-
рктики та Палеарктики дещо краща: рівень скорочення
популяцій на цих територіях становить 23 % та 31 %, від-
повідно. Деградація й втрата оселищ є найбільшою загро-
зою біорізноманіттю в усіх біогеографічних регіонах [16].
У зв'язку з вищеозначеним, вбачається необхідність
у плідній міжнародній співпраці держав із визначення й
вивчення територій пріоритетної охорони, з точки зору
світового значення їх систем біорізноманіття, для розро-
бки транскордонних програм й планів збереження їх при-
родного капіталу.
Тому ідентифікація й належна, в контексті транскор-
донної співпраці, інформаційна інвентаризація глобально
значимих територіальних систем біорізноманіття України,
що потребують пріоритетної міжнародної охорони, є конс-
труктивним шляхом національної участі у збереженні й
примноженні світового природного капіталу.
Аналіз останніх досліджень, в яких започатко-
вано розв'язання даної проблеми. Аналіз результатів
досліджень та діяльності з охорони й збереження біоріз-
номаніття органічно здійснювати у зв'язку з біогеографі-
чним євроінтеграційним та міжнародним екорегіональ-
ним баченням проблеми.
Активні біогеографічні євроінтеграційні дослідження
в Україні задля охорони й збереження біорізноманіття
пов'язані з процедурою створення Панєвропейської еко-
логічної мережі (PEEN).
Україна є активним учасником Бернської співпраці з
ідентифікації та інвентаризації Територій Особливого
Природоохоронного Інтересу (Areas of Special
Conservation Interest, ASCI) й процедур розбудови ме-
режі Емеральд. Про це свідчить її участь в біогеографі-
чних семінарах, котрі організовує Секретаріат Бернсь-
кої конвенції.
Включення територій до мережі Емеральд відбува-
ється з використанням так званого біогеографічного під-
ходу. Біогеографічний підхід означає, що оцінка достатно-
сті й репрезентативності визначених територій мережі
Емеральд для довгострокового збереження видів і осе-
лищ проводиться в межах біогеографічних регіонів. Виді-
лення біогеографічних регіонів Європи здійснено за циф-
ровою версією "Мапи природної рослинності країн-членів
Європейського співтовариства та Ради Європи" [22].
У результаті на Європейському субконтиненті виок-
ремлено 11 біогеографічних регіонів.
Україна долучилась до розбудови PEEN в 4-х біогео-
графічних регіонах Європи: Альпійському (Alpine), Кон-
тинентальному (Continental), Паннонському (Pannonian),
Степовому (Steppic)
Міжнародні екорегіональні пріоритети природоохо-
рони ініціюються Всесвітнім фондом дикої природи
(WWF), котрий визначає екорегіон як ключову територі-
альну ділянку регіональних досліджень загалом й біорі-
зноманіття зокрема. За визначенням WWF екорегіон –
це територія чи акваторія з характерним комплексом
природних угруповань й відповідним складом біоти та
спектром екологічних процесів, що існують у певних гео-
графічних умовах [5].
Екорегіони виокремлюються в межах біогеографіч-
них регіонів певних екозон. В основу їх виділення покла-
дено мозаїку екосистем за біогеографічними системами
світу Pielou (1979) й Udvardy (1975). В якості екозон виді-
ляються наступні: Неарктична (NA – Nearctic); Палеарк-
тична (PA – Palearctic); Афротропічна (AT – Afrotropic);
Індомалазійська (IM – Indomalaya); Австралійська (AA –
Australasia); Неотропічна (NT – Neotropic); Океанічна (OC
– Oceania); Антарктична (AN – Antarctic) [18].
У межах екозон, за основними типами оселищ (Major
Habitat Types (MHTs)), ідентифіковано біогеографічні ре-
гіони світу, а саме 14 біогеографічних регіонів суші, 7 прі-
сноводних й 5 морських [19].
Виокремлення, власне, екорегіонів здійснювалось в
зв'язку з системою класифікації оселищ й пошуком уні-
кальних комплексів їх екземплярів у межах означених бі-
огеографічних регіонів [6].
WWF виділено 867 екорегіонів суші (Terrestrial
Ecoregions of the World (TEOW) [20], 450 прісноводних
екорегіонів (Freshwater Ecoregions of the World
(FEOW) [14], 232 морських екорегіони (Marine Ecoregions
of the World (MEOW) [17] та визначено список Global 200,
що містить 238 екорегіонів (142 наземних, 53 прісновод-
них, 43 морських) пріоритетних для охорони їх оселищ-
ного різноманіття й, відповідно, біорізноманіття. Загалом,
WWF надає кожному екорегіону один із наступних стату-
сів: критичний (що перебуває під загрозою зникнення);
вразливий; відносно стабільний (неушкоджений).
Вибір екорегіонів до рейтингового списку Global 200
базувався на аналізі видового різноманіття, ендемізму
видів, унікальності вищих таксонів біоти, незвичайності
екологічних чи еволюційних явищ, глобальної унікаль-
ності конкретних типів оселищ. Більше половини цих
регіонів відмічені як такі, що знаходяться під загрозою
знищення [15].
Постановка завдання. На території України пред-
ставлено ряд екорегіонів суші, прісноводних й морських,
що є базовими територіальними одиницями організації
систем раціонального природокористування, охорони
природи й біорізноманіття та два екорегіони пріоритет-
ної міжнародної природоохорони й стійкого розвитку.
Тому, актуальним завданням цього дослідження є геог-
рафічний огляд останніх як таких, що визначені в якості
територіальної арени міжнародної співпраці з глобаль-
ної охорони й збереження біорізноманіття.
Виклад основного матеріалу. Біорізноманіття є на-
ціональним багатством України. Збереження та неви-
снажливе його використання визнано одним із пріорите-
тів державної політики в сфері природокористування,
екологічної безпеки та охорони довкілля, невід'ємною
умовою поліпшення його стану та екологічно збалансо-
ваного соціально-економічного розвитку. Біота України
нараховує понад 70 тис. видів, з них флора та мікобіота
– понад 27 тис. видів, фауна – понад 45 тис. видів, при-
родних рослинних угруповань поширено понад 3,5 тис.,
до Червоної книги України занесено 511 видів рослин і
382 види тварин. За багатством біорізноманіття Україна
поступається в Європі лише Франції, і це покладає на неї
високу відповідальність за його збереження [3].
В Україні величезну шкоду біорізноманіттю завдає
надмірне розорювання земель. У деяких районах степо-
вої зони розорано більше 80–90% земель. Біорізнома-

~ 66 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817
ніття руйнується, бо спотворюються місця проживання ви-
дів, проводяться надмірний відстріл тварин, неконтрольо-
ване рибальство, вирубування лісів. Використання інсек-
тицидів не тільки вбиває шкідників сільського господарс-
тва, але й шкодить корисним комахам. Всі такі дії порушу-
ють віками усталену рівновагу в угрупованнях, де випа-
діння або послаблення позицій одного виду може призве-
сти до повної деградації системи видів. Природна рослин-
ність займає лише 30 %, а ліси – 14 % території України.
В Європі під лісами находиться значно більша територія
– 41,3 %. Якщо на одного жителя в Європі припадає 1,3 га
лісу, то в Україні лише 0,2 га. Степи, які потенційно могли
б займати до 40 % території країни, повністю розорані й
збереглися лише в системі заповідних об'єктів на площі,
що становить близько 0,6 % території. За о станнє століття
різко скоротилась площа під луками й пасовищами. Стало
менше боліт, які тепер займають площу близько 1 % те-
риторії України. Звісно, таке надмірне споживання земель
вплинуло на різноманіття рослинного світу [2].
Об'єктна, а відтак й результативна охорона й збере-
ження біорізноманіття в Україні визначається, зокрема її
екорегіональними особливостями що визначені міжна-
родним екорегіональним порядком територій.
Екорегіонами, що виокремлюються в межах біогео-
графічних регіонів, і для яких доцільно вивчати земельні
покриви, оселища, ASCI з метою міжнародного, регіона-
льного й національного планування систем охорони й
збереження біорізноманіття є:
• екорегіони суші: Центрально-Європейський міша-
них лісів (Central European mixed forests, Scientific Code –
PA0412); Східно-Європейський лісостепів (East European
forest steppe Scientific Code – PA0419), степів Причорно-
мор'я (Pontic steppe, Scientific Code – PA0814), Кримський
субсередземноморський лісовий комплекс (Crimean
Submediterranean forest complex, Scientific Code –
PA0416), Карпатських гірських лісів (Carpathian montane
forests, Scientific Code – PA0504), Паннонський мішаних
лісів (Pannonian mixed forests, Scientific Code – PA0431);
• прісноводні екорегіони: Центрально – Східно-
європейський (Central & Western Europe, Scientific Code
– 404); Дністровсько – Нижньо-Дунайський (Dniester –
Lower Danube, Scientific Code – 418); Кримський півост-
рівний (Crimea Peninsula, Scientific Code – 426); Донсь-
ким (Don, Scientific Code – 427);
• морський екорегіон Середземного моря
(Mediterranean Sea, Scientific Code – 199) [6].
В Україні знаходяться оселища двох регіонів зі спи-
ску Global 200, а саме:
• прісноводного регіону Дельта Дунаю (Danube
River Delta), що виокремлюється як пріоритетній регіон
природоохорони в межах Дністровсько – Нижньо-Дунай-
ський прісноводного екорегіону;
• регіону суші Європейсько-Середземноморського
гірських мішаних лісів (European-Mediterranean Montane
mixed Forests) [15].
Прісноводний регіон Дельта Дунаю відносяться до
біогеографічного регіону Великі дельти річок (Large river
deltas) в Палеарктичній зоні виокремлюється як в межах
Дністровсько – Нижньо-Дунайський прісноводного екоре-
гіону і є в списку Global 200. Разом із ним до екорегіонів
пріоритетної охорони цього ж біогеографічного регіону
відносять: Дельту Волги (Казахстан, Росія); Дельту Тигру
і Євфрату (Іран, Ірак, Кувейт); Дельту Лени (Росія) [15].
Дельта Дунаю – другий за площею дельтовий екоре-
гіон в Європі після екорегіону дельти Волги, центр біорі-
зноманіття міжнародного масштабу, розташована у по-
літичних межах Молдови, Румунії та України.
Площа екорегіону Дельта Дунаю становить 5640 км², з
яких 4340 км² розташовані в Румунії і 1200 км² в Україні,
при цьому протяжність дельти постійно змінюється: через
наносні відкладення збільшується приблизно на 40 м/рік.
Екорегіон Дельта Дунаю віднесено до категорії кри-
тичних (зникаючих) зі списку Global 200.
Дельта є екосистемою плавнів, унікальних за осели-
щним різноманіттям, що визначається поєднанням ком-
плексу каналів, озер, ставків та боліт.
Клімат в екорегіоні помірно-континентальний. Сере-
дньорічна температура повітря становить 11 °C, сере-
дньорічна кількість опадів 400 мм, зменшується з за-
ходу на схід. Випаровуваність в два рази перевищує кі-
лькість опадів і становить біля 800 мм/рік. Середньорі-
чна температура води в дунайських руслах складає
12,7°С. Річкові води найбільш прогріті в липні-серпні,
коли їх температура в середньому становить 24,1°С з
максимумом в 27,6°С [9].
Рельєф рівнинний, найбільш високими елементами є
піщані дюни та приморські гряди.
Загалом, в екорегіоні нараховують близько 1600 ви-
дів рослин та більше 4300 видів тварин. Дельта є важ-
ливим місцем гніздування та сезонного перебування
птахів (трапляються 63 % птахів, зареєстрованих на те-
риторії України та 42 види птахів, занесених до Черво-
ної книги України і Європейського Червоного списку),
розмноження цінних промислових та рідкісних видів
риб, найбільшим в Європі місцепроживанням земново-
дних, що знаходяться під охороною. В екосистемах ре-
гіону гніздяться популяції декількох рідкісних та таких
що знаходяться під загрозою знищення видів коловод-
них птахів, у тому числі: розового та кучерявого пеліка-
нів, орлана-білохвоста, великого підорлика, малої ри-
балки та лукового дерихвоста [9].
Кілійське гирло в межах території України утворює,
так звану, Кілійську дельту, котра є найшвидшою части-
ною дельти Дунаю.
Румунська частина дельти перебуває під національ-
ною охороною з 1938 року, а 1991 року була визнана
ЮНЕСКО як Всесвітній природний спадок [10].
Вздовж Кілійського гирла, що протікає в Одеській об-
ласті України, розташований Дунайський біосферний за-
повідник (ДБЗ), де нараховують понад 20 видів рослин,
занесених до Червоної книги України, та понад 125 видів
тварин, які включені у Національний і Міжнародний Чер-
воні списки. У 1999 році ДБЗ (46 403 га) був об'єднаний
з румунським біосферним резерватом (580 тис. га) у тра-
нскордонний біосферний резерват "Дельта Дунаю", що
підтверджує відповідний сертифікат ЮНЕСКО [10].
Існує тісна співпраця між Біосфернім управлінням Ду-
найської дельти в Тулчі, Румунія та Дунайським заповід-
ником в Одесі, Україна. Також між Національним інсти-
тутом досліджень та розробок Дельти Дунаю (Danube
Delta National Institute for Research and Development
(DDNI), Румунія) та організаціями в рамках спільних під-
ходів, досліджень, проектів на підтримку результатив-
ного екологічного управління транскордонним біосфер-
ним заповідником.
Основні екологічні проблеми в біосферному заповід-
нику Дельта Дунаю: поводження з відходами, масовий
неконтрольований туризм, порушення оселищного по-
рядку й біорізноманіття, транспортні засоби (швидкі та
забруднюючі човни та судна), браконьєрство.
Загрозу унікальній природі екорегіону можуть стано-
вити українські та румунські судноплавні канали (Канал
Дунай-Чорне море (Україна) і Канал Дунай-Чорне море
(Румунія)) при недотриманні положень міжнародних кон-
венцій, у тому числі Конвенції про оцінку впливу на до-
вкілля у транскордонному контексті (Конвенція Еспоо).
Також численні техногенні системи, створені людиною,

ISSN 1728-2721 ГЕОГРАФІЯ. 2(75)/2019 ~ 67 ~
– протиповіневі дамби, рисові поля, гаті, польдери,
шлюзи, системи зрошення та інші гідравлічні конструкції.
Для біогеографічного регіону Європейсько-Сере-
дземноморських гірських мішаних лісів характерні
помірні хвойні, широколистяні та, власне, мішані
ліси, що охоплюють декілька основних гірських хребтів
Європи й Північної Африки, включаючи, зокрема, Альпи,
Піренеї, Атлас, Балканські гори, Родопи, Карпати. В ме-
жах даного біогеографічного регіону виокремлюються
наступні екорегіони:
• Альпійські хвойні та мішані ліси (Alps conifer and
mixed forests, Scientific Code – PA0501) – Австрія, Фран-
ція, Італія, Словенія, Швейцарія;
• Апеннінські листяні гірські ліси (Apennine deciduous
montane forests, Scientific Code – PA0401) – Італія;
• Карпатських гірських лісів (Carpathian montane
forests, Scientific Code – PA0504) – Чеська Республіка,
Польща, Румунія, Словаччина, Угорщина, Сербія, Авст-
рія, Україна;
• Кримський субсередземноморський лісовий ком-
плекс (Crimean Submediterranean forest complex,
Scientific Code – PA0416) – Росія, Україна;
• Дінарські гірські мішані ліси (Dinaric Mountains
mixed forests, Scientific Code – PA0418) – Албанія, Боснія
й Герцеговина, Хорватія, Італія, Чорногорія, Сербія,
Словенія;
• Середземноморські хвойні та мішані ліси
(Mediterranean conifer and mixed forests, Scientific Code –
PA0513) – Алжир, Марокко, Туніс;
• Піренейські хвойні та мішані ліси (Pyrenees conifer
and mixed forests, Scientific Code – PA0433) – Франція,
Іспанія;
• Родопські гірські мішані ліси (Rodope montane
mixed forests, Scientific Code – PA0435) – Болгарія, Гре-
ція, Македонія, Сербія [13].
Екорегіон Карпатських гірських лісів віднесено до
категорії вразливих зі списку Global 200. Площа екорегі-
ону 209256 км2. Виділено регіон на підставі геолого-гео-
морфологічних, біогеографічних, природно-історичних
та екологічних критеріїв. Охоплює Західні Карпати (Че-
хія, Польща, Словаччина, Угорщина), Східні Карпати
(Польща, Східна Словаччина, Україна, Румунія) та Пів-
денні Карпати (Румунія) як частини єдиної Карпатської
гірської системи. Найвищий ареал в регіоні – Татри, на
кордоні Польщі та Словаччини [11].
Клімат в екорегіоні помірно прохолодний і вологий,
при цьому температура та опади сильно корелюють з
висотою. Найтепліші місця в передгір'ї Карпат в Румунії
мають середньорічну температуру значно вище 10°C,
тоді як у найвищих районах Татр середньорічна темпе-
ратура складає лише – 2°C. Найбільше опадів, що пе-
ревищує 1800 мм на рік, припадає на північні схили
Татр; у передгір'ї Карпат річна кількість опадів може
становити до 600 мм [11].
В геологічному відношенні екорегіон характеризу-
ється строкатою будовою. Північна та північно-східна ча-
стини складаються із флішів, найвищі гірські масиви ма-
ють кристалічну будову, переважно з граніту. Є також
райони, де основа – вапняки, характерні, зокрема, для
внутрішньої частини Західних Карпат
Рослинність екорегіону демонструє яскраво вира-
жену зональність: передгір'я в основному вкрите зміша-
ними листяними лісами (Quercus robur, Quercus sessilis,
Quercus pubescens, Quercus cerris, Quercus frainetto, Tilia
cordata, Carpinus betulus). У монтанній зоні між 600 і 1100 м
на півночі та між 650 і 1450 м на півдні домінують чисті
бучини з Fagus sylvatica та рамені з домінуванням Abies
alba. У більшості районів Fagus sylvatica змішується з
Picea abies та Acer pseudoplatanus. Pinus cembra зустрі-
чається в альпійській лісовій зоні на найвищих гірських
хребтах. В лісовому поясі Татр ростуть змішані ліси
Pinus cembra-Larix decidua, подібні до центральних
Альп. Для висот 1400 м у північно-західних Карпатах ха-
рактерні криволісся з Pinus mugo, Juniperus communis
subsp., Nana та Alnus viridis. Над біоценозами криволісся
– альпійські луки. Найвищі вершини переважно кам'яни-
сті або вкриті дуже рідкою альпійською рослинністю [11].
Виключне біорізноманіття Карпат є результатом гео-
логічного різноманіття, значних екологічних градієнтів та
історичних змін клімату.
Флора екорегіону Карпатських гірських лісів специфі-
чна і багата на рідкісні та ендемічні рослини. Однак за
кількістю та рівнем ендемізму поступається флорам бі-
льшості екорегіонів біогеографічного регіону Європей-
сько-Середземноморських гірських мішаних лісів. Зага-
льна кількість ендемічних видів серед вищих рослин Ка-
рпат дещо перевищує 100 видів. Найбільша концентра-
ція ендемічних видів рослин характерна для гірського
масиву Татри (Saxifraga wahlenbergii, Delphinium
oxysepalum, Dianthus, Soldanella carpatica, Festuca tatrae,
Cerastium tatrae, Dianthus praecox) [11] .
Усі рідкісні та зникаючі рослини в регіоні є юридично
захищеними, а більшість найвищих концентрацій енде-
мічних рослин розташовані у суворо захищених районах
(біосферний заповідник Татри на кордоні між Польщею
та Словаччиною, Карпатський національний парк в Ук-
раїні, Національний парк Ретезат у Румунія та ін.).
В екорегіоні знаходяться оселища найбільших у Єв-
ропі популяцій бурого ведмедя (близько 2-х тисяч осо-
бин), вовка (понад 4-х тисяч особин) та рисі (близько
1000 особин), а також понад третини всіх європейських
видів рослин. Регіон є одним із останніх європейських
притулків дикої кішки та місцем гніздування беркута. Це
також єдиний гірський масив в Європі, що має вільну чи-
сельність популяції європейських зубрів [11].
Створення перших заповідних територій датується
1930-ми роками, однак нинішня мережа заповідних те-
риторій є недостатньо розвиненою. Лише близько 16 %
території екорегіону знаходиться під певним захистом та
охороною, проте зусилля по збереженню біорізнома-
ніття суттєво різняться поміж країнами регіону [11].
Складність новітньої історії співіснування країн в еко-
регіоні Карпатських гірських мішаних лісів; швидкий не-
передбачуваний розвиток пограничних районів; конфлі-
кти між охороною природи та туризмом, промисловістю
й транспортом; кардинальні зміни в системах управління
держав – ставлять під сумнів весь сталий розвиток регі-
ону, особливо з огляду на збільшення вразливості тери-
торій через зміни клімату.
Потужна міжнародна співпраця в екорегіонах Прісно-
водний регіон Дельта Дунаю та Карпатських гірських лі-
сів пов'язана з Дунайсько-Карпатською програмою
WWF, що заснована у 1998 році. ЇЇ мета – сприяти збе-
реженню, відновленню екосистем, створенню PEEN, га-
рмонійному співіснуванню людини і природи та коорди-
нувати діяльність WWF у країнах Дунаю та Карпатсь-
кого регіону: Україні, Молдові, Румунії, Болгарії, Сербії,
Словаччині, Чехії та Словенії. Пріоритетні напрямки
програми: стале управління лісами, охорона водно-бо-
лотних угідь та пралісів, збереження популяцій великих
хижих ссавців (вовк, рись, ведмідь) та осетрових, еко-
логічна освіта та зміни клімату. WWF активно працює з
законодавчими питаннями на національному рівні та
рівні Європейського Союзу.
У квітні 2001 року у Бухаресті у межах Дунайсько-
Карпатської програми WWF була організована перша зу-
стріч голів урядів із питань навколишнього середовища

~ 68 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817
та сталого розвитку у Карпатському регіоні. Декларація,
що була прийнята на Саміті та підписана президентами
9 країн регіону, закріпила їх обов'язки щодо охорони при-
роди. Саме ця зустріч надихнула країни на створення
Карпатської Конвенції ООН, що була підписана 2 травня
2003 р. у Києві під час Міністерської конференції "Навко-
лишнє середовище для Європи". Було прийнято Рам-
кову конвенцію про захист та сталий розвиток Карпат
(Карпатська конвенція) для сприяння сталому розвитку
регіону. Згодом 01 травня 2004 року у Віденських офісах
ООН з навколишнього середовища було відкрито Секре-
таріат Карпатської конвенції (SCC), який закликав науко-
вців на тематичному форумі (Alpinum 2007) докласти зу-
силь для вирішення проблем в регіоні. Результативність
діяльності науковців – регіональна наукова мережа "На-
ука для Карпат" (S4C), що презентована на наступній зу-
стрічі в Європейській академії (EURAC) у Больцано, Іта-
лія. S4C була офіційно запущена під час семінару в Ін-
ституті географії та просторового управління (IG&SM)
Ягеллонського університету, м. Краків, Польща, у травні
2008 року. В мережі синтезовано інформацію щодо су-
часного стану досліджень глобальних змін в екорегіоні у
сферах клімату, землекористування й земельного пок-
риву (LUCC), лісового господарства, біорізноманіття та
його збереження, туризму та екосистемних послуг. Дана
мережа є науково-технічним базисом з розробки, так
званої, Карпатської дослідницької стратегії та програм
оздоровлення регіону [23].
Для України міжнародна співпраця з охорони при-
роди в екорегіоні Карпатських гірських мішаних лісів ак-
туальна, зокрема, й у зв'язку з участю в діяльності між-
народної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.
В 1992 році до мережі віднесено Карпатський біос-
ферний заповідник, розташований у межах Рахівсь-
кого, Тячівського, Хустського та Виноградівського рай-
онів Закарпатської області. Заповідник створено з ме-
тою збереження унікальних для Європи ділянок дикої
природи, серед яких особливо цінні букові праліси. У
складі Карпатського біосферного заповідника налічу-
ється ряд відокремлених масивів (Свидовецький, Чор-
ногірський, Марамороський, Кузій-Трибушанський,
Угольсько-Широколужанський, Долина нарцисів) а та-
кож два ботанічні заказники загальнодержавного зна-
чення: "Чорна Гора", "Юлівська Гора" [7].
В 1998 році до мережі віднесено Міжнародний біос-
ферний резерват "Східні Карпати" – природоохоронна
територія, розташована в Східних Карпатах. Транскор-
донний резерват сприяє збереженню флористичного рі-
зноманіття Бескид, яке нараховує понад 1000 видів су-
динних рослин, а також збереженню популяцій таких рі-
дкісних видів хижих звірів як бурий ведмідь, вовк, рись,
дикий кіт, куниця та інших. На його території успішно ро-
змножується популяція зубра та популяція гуцульського
коня. Важлива роль резервату для підтримання екологі-
чної рівноваги басейнів гірських річок Ужа та Сяну. На
значній площі збереглися унікальні для Центральної
Європи пралісові екосистеми. Складається резерват з
трьох національних парків і трьох ландшафтних (приро-
дних) парків у трьох країнах: Бещадський національний
парк (Bieszczadzki Park Narodowy) і два ландшафтних
парки, які оточують його – Ландшафтний парк "Цісна-
Ветліна" (Ciśniańsko-Wetliński Park Krajobrazowy) і Ланд-
шафтний парк "Долина Сяну" (Park Krajobrazowy Doliny
Sanu) в Польщі; Національний парк Полонини (Národný
park Poloniny) з прилеглими територіями в Словаччини;
Національний природний парк "Ужанський" і Регіональ-
ний ландшафтний парк "Надсянський" в Україні [12].
Екорегіон Кримський субсередземноморський лі-
совий комплекс віднесено до категорії критичних (зни-
каючих) зі списку Global 200. Площа екорегіону –
30215 км2. Складається з 2-х прибережних анклавів Чо-
рного моря – це південній берег Криму, що простяга-
ється частково в гори (Україна) та чорноморське узбе-
режжя Краснодарського краю, що простягається на схід
вздовж Північно-Західного схилу Кавказу (Росія).
Південне узбережжя Криму – найтепліша ділянка
кримського узбережжя. Клімат середземноморський
субтропічний. У Ялті буває близько 210 ясних сонячних
днів на рік. Близько 150 діб на рік середня добова тем-
пература вище +15 °C. Весна розпочинається рано.
Літо сухе, майже бездощове, довге і спекотне. Опади,
які приносять середземноморські циклони, випадають
восени і взимку [8].
Це екорегіон вражаючої краси, з гірськими сосновими
лісами, водоспадами, печерами, кратерами, гротами та
скелястими пляжами. Багатий на ендемічні види біоти.
Рослинність – середземноморські вічнозелені твердоли-
стяні ліси та чагарники. На висотах до 400 м. переважа-
ють так звані маквиси з: Paliurus spina-christi та Pistacia
lenticulus. Між 400 і 800 метрами – ліси з: Pinus brutia,
Quercus pubescens, Carpinus orientalis, Fraxinus excelsior.
Від 800 до 1300 метрів – лісові масиви з: Pinus sylvestris,
Fagus orientalis. Багато середземноморських видів рос-
лин мають найпівнічнішу межу поширення в екорегіоні,
зокрема Pistacia mutica, Juniperus oxycedrus, Arbutus
andrachne, Cistus tauricus та Pyracantha coccinea. Для
кримської частини екорегіону нараховується близько
10 000 видів безхребетних і 400 видів хребетних тварин.
Відмічена велика кількість видів комах. Більшість з них
відносяться до трьох найбільш численних рядів:
Lepidoptera, Hymenoptera, Coleoptera [8].
Станом на березень 2014 року 8,3 % території АРК
перебувало під захистом закону – це 196 об'єктів приро-
дно-заповідного фонду загальною площею 220 тис. га.
11 об'єктів розміщені в Севастополі й займають 30,27%
його площі – це ще 26,15712 тис. га. Саме в Криму міс-
тяться 6 із 19 природних заповідників України, що стано-
влять найціннішу категорію природно-заповідного фо-
нду із суворим охоронним режимом території [1].
Адміністрації всіх заповідників на момент анексії
були підпорядковані різним державним установам Укра-
їни: Міністерству екології та природних ресурсів (Казан-
типський та Опукський природні заповідники, національ-
ний природний парк "Чарівна гавань"), Державному аге-
нтству лісових ресурсів (Кримський та Ялтинський гір-
сько-лісовий природні заповідники), Національній акаде-
мії наук (Карадазький природний заповідник) та Академії
аграрних наук (природний заповідник "Мис Мартьян").
Наукове керівництво всіма заповідниками, які є науко-
вими установами, здійснювала НАНУ [1].
У зв'язку з анексією в екорегіоні неможливою є будь-
яка міжнародна співпраця з охорони й збереження його
біорізноманіття.
Загалом, в розрізі природоохорони, для всього біоге-
ографічного регіону Європейсько-Середземномор-
ських гірських мішаних лісів 7 липня 2017 року на
41-й сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що
відбулась у м. Краків (Республіка Польща), прийнято рі-
шення про включення до складу українсько-словацько-ні-
мецького об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО "Букові
праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини" 63 ділянок
давніх букових лісів з 10-ти європейських країн [4].
Букові праліси Карпат у складі найбільш цінних при-
родних ділянок Карпатського біосферного заповідника,
Ужанського національного природного парку та словаць-
кого національного парку "Полонини" було визнано

ISSN 1728-2721 ГЕОГРАФІЯ. 2(75)/2019 ~ 69 ~
ЮНЕСКО у 2007 році та розширено за рахунок німецьких
бучин у 2011 році. В 2017 році до об'єктів світового над-
бання разом із буковими осередками з Албанії, Австрії,
Бельгії, Болгарії, Хорватії, Італії, Румунії, Словенії, Іспа-
нії доповнено українськими ділянками, які охороняються
в національних природних парках "Синевир", "Зачарова-
ний край" і "Подільські Товтри" та природних заповідни-
ках "Горгани" і "Розточчя" [4].
Варто відзначити, що світовому визнанню передувала
злагоджена і конструктивна багаторічна робота єдиної ко-
манди цілої низки європейських вчених, у тому числі з Ка-
рпатського біосферного заповідника і за підтримки Дунай-
сько-Карпатської програми WWF, у координації з Мініс-
терством екології та природних ресурсів України [4].
Формування транснаціонального об'єкта "Давні і пер-
возданні букові ліси Карпат та інших регіонів Європи"
(Ancient and Primeval Beech Forests of the Carpathians
and Other Regions in Europe) є свідченням виняткової
еволюції поглядів на охорону природи та результативно-
сті міжнародної співпраці з охорони й збереження біорі-
зноманіття в розрізі екорегіонів.
Висновки. Пріоритетними для міжнародної екорегі-
ональної співпраці з охорони й збереження біорізома-
ніття в Україні є два регіони з категорії критичних (зни-
каючих) зі списку Global 200, а саме: Прісноводний ре-
гіон Дельта Дунаю, що виокремлюється в Дністровсько
– Нижньо-Дунайському прісноводному екорегіоні
(Dniester – Lower Danube, Scientific Code – 418) та Крим-
ський субсередземноморський лісовий комплекс
(Crimean Submediterranean forest complex, Scientific
Code – PA0416). А також екорегіон Карпатських гірських
лісів (Carpathian montane forests, Scientific Code –
PA0504) що віднесений до категорії вразливих.
Найрезультативнішою слід визначити міжнародну
співпрацю України у вразливому екорегіоні Карпатських
гірських лісів. Про що свідчать, зокрема, діяльність у ме-
жах Дунайсько-Карпатської програми WWF, Карпатської
конвенції, міжнародної мережі біосферних резерватів
ЮНЕСКО, формування транснаціонального об'єкта "Да-
вні і первозданні букові ліси Карпат та інших регіонів Єв-
ропи". Остання програма співпраці свідчить про плідну
участь України у вирішенні проблеми природоохорони
всього біогеографічного регіону Європейсько-Середзем-
номорських гірських мішаних лісів.
Також варто констатувати відсутність будь-якої між-
народної співпраці з охорони й збереження біорізнома-
ніття, надзвичайно привабливих ландшафтів, цінних
оселищ в критичному (зникаючому) екорегіоні – Кримсь-
кому субсередземноморському лісовому комплексі. При-
крістю є неможливість долучення унікального об'єкту
екорегіону, а саме букових пралісів до програми "Давні і
первозданні букові ліси Карпат та інших регіонів Єв-
ропи". Кримські бучини унікальні, представлені буком
східним (Fagus orientalis), а також, звичайним для Кар-
пат, буком лісовим (Fagus sylvatica). Обидва вони дуже
добре вживаються разом, схрещуються між собою, утво-
рюючи гібрид – бук таврійський (Fagus taurica). Цей гіб-
рид також розповсюджений на Балканах і є звичайним у
місцях зіткнення обох видів.
Загалом, в результаті аналізу доробку міжнародної
екорегіональної співпраці України з охорони й збере-
ження біорізноманіття, слід відмітити недостатність дія-
льності з інформаційної інвентаризації земельних покри-
вів територій, їх оселищного різноманіття та Територій
Особливого Природоохоронного Інтересу регіонів. Від-
сутність таких національних геоінформаційних систем є
серйозною перепоною на шляху міжнародних інтеграцій-
них досліджень з розробки й впровадження систем охо-
рони природи. Тому пріоритетним завданням науковців
та управлінців в Україні є розробка належної Національ-
ної інфраструктури геопросторових даних. Базовими її
складовими мають бути дані для організації результати-
вних, з екологічної точки зору, систем міжнародного, ре-
гіонального й національного екорегіонального монітори-
нгу, управління й менеджменту.
Список використаних джерел:
1. Василюк О., Ширяєва Д. Заповідники Криму: підсумки двох років
анексії. Український тиждень, № 5 (429) 5 – 11.02.2016 // Електронний
ресурс. – Режим доступу: http://shron2.chtyvo.org.ua/Ukrainskyi_tyzhden/
2016_N05_429_Nasha_Stepova_Ellada.pdf
2. Гродзинський Д. М. Біогеографічні аспекти рослинного і тварин-
ного світу України / Д. М. Гродзинський // Київ. геогр. щорічник. – 2002. –
Вип.1. – С. 7–31
3. Концепція Загальнодержавної програми збереження біорізно-
маніття на 2005 – 2025 роки // Електронний ресурс. – Режим доступу:
https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/9110364
4. Сторінка новин Міністерства енергетики та захисту довкілля Ук-
раїни: "Новим ділянкам Букових пралісів Карпат надано статус Всесвіт-
ньої спадщини ЮНЕСКО" // Електронний ресурс. – Режим доступу:
https://menr.gov.ua/news/31568.html
5. A Portfolio of Stories : Ecoregion Conservation // Електронний ре-
сурс. – Режим доступу: https://wwf.panda.org/?7902/A-Portfolio-of-Stories-
Ecoregion-Conservation
6. Bilous L. (2017) Ecoregion as an object of cross-border and regional
planning of biodiversity protection systems. Visnyk Kyivskogo nacionalnogo
universytetu imeni Tarasa Shevchenka GEOGRAFIYA [Bulletin
of Taras Shevchenko National University of Kyiv, Geography], 3-4 (68-69),
30-34 (in Ukrainian, abstr. in English).
7. Carpathian // Електронний ресурс. – Режим доступу:
http://www.unesco.org/new/en/natural-sciences/environment/ecological-
sciences/biosphere-reserves/europe-north-america/ukraine/carpathian/
8. Central Asia: Southwest Russia and the Crimean Peninsula on the
Black Sea coast // Електронний ресурс. – Режим доступу:
https://www.worldwildlife.org/ecoregions/pa0416
9. Danube Delta // Електронний ресурс. – Режим доступу:
https://wwf.panda.org/knowledge_hub/where_we_work/black_sea_basin/
danube_carpathian/our_solutions/freshwater/danube_river_basin/danube_delta/
10. Danube Delta // Електронний ресурс. – Режим доступу:
http://www.unesco.org/new/en/natural-sciences/environment/ecological-
sciences/biosphere-reserves/europe-north-america/romaniaukraine/danube-delta/
11. Eastern Europe: Czech Republic, Poland, Romania, Slovakia, and
Ukraine // Електронний ресурс. – Режим доступу:
https://www.worldwildlife.org/ecoregions/pa0504
12. East Carpathians // Електронний ресурс. – Режим доступу:
http://www.unesco.org/new/en/natural-sciences/environment/ecological-
sciences/biosphere-reserves/europe-north-america/polandslovakiaukraine/
east-carpathians/
13. European-Mediterranean Montane mixed Forests // Електронний
ресурс. – Режим доступу: http://www.panda.org/about_wwf/where_we_work/
ecoregions/europeanmed_montane_forests.cfm
14. Freshwater Ecoregions of the World // Електронний ресурс. – Ре-
жим доступу: https://www.worldwildlife.org/pages/freshwater-ecoregions-
of-the-world--2
15. Global 200 // Електронний ресурс. – Режим доступу:
https://www.worldwildlife.org/publications/global-200
16. Living Planet Index // Електронний ресурс. – Режим доступу:
http://www.livingplanetindex.org/home/index
17. Marine Ecoregions of the World // Електронний ресурс. – Режим
доступу: https://www.worldwildlife.org/publications/marine-ecoregions-of-
the-world-a-bioregionalization-of-coastal-and-shelf-areas
18. Olson, David M.; Dinerstein, Eric; Wikramanayake, Eric D.; Burgess,
Neil D.; Powell, George V. N.; Underwood, Emma C.; D'Amico, Jennifer A.;
Itoua, Illanga; Strand, Holly E.; Morrison, John C.; Loucks, Colby J.; Allnutt,
Thomas F.; Ricketts, Taylor H.; Kura, Yumiko; Lamoreux, John F.; Wettengel,
Wesley W.; Hedao, Prashant; and Kassem, Kenneth R. (2001); Terrestrial
Ecoregions of the World: A New Map of Life on Earth, BioScience, Vol. 51,
No. 11., pp. 933-938 // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://wolf-
web.unr.edu/~ldyer/classes/396/olsonetal.pdf
19. Olson, D. M.&E. Dinerstein. 1998. The Global 200: A representation
approach to conserving the Earth's most biologically valuable ecore-
gions. Conservation Biol. 12: 502 – 515 // Електронний ресурс. – Режим
доступу: https://www.worldwildlife.org/biomes
20. Terrestrial Ecoregions of the World // Електронний ресурс. –
Режим доступу: https://www.worldwildlife.org/publications/terrestrial-
ecoregions-of-the-world
21. Text of the Convention // Електронний ресурс. – Режим доступу:
http://www.cbd.int/convention/convention.shtml
22. The Indicative Map of European Biogeographical Regions:
Methodology and development. ETC/BD, Paris, February 2006 // Електрон-
ний ресурс. – Режим доступу: https://www.eea.europa.eu/data-and-maps/
data/biogeographical-regions-europe-2005/methodology-description-pdf-format/
methodology-description-pdf-format/download)
23. SCC // Електронний ресурс. – Режим доступу:
http://www.carpathianconvention.org/the-interim-secretariat-iscc.html

~ 70 ~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817
References:
1. Vasyliuk O., Shyriaieva D. Zapovidnyky Krymu: pidsumky dvokh
rokiv aneksii. Ukrainskyi tyzhden, № 5 (429)5 – 11.02.2016 // Elektronnyi
resurs. – Rezhym dostupu: http://shron2.chtyvo.org.ua/Ukrainskyi_tyzhden/
2016_N05_429_Nasha_Stepova_Ellada.pdf
2. Hrodzynskyi D. M. Bioheohrafichni aspekty roslynnoho i tvarynnoho
svitu Ukrainy / D. M. Hrodzynskyi // Kyiv. heohr. shchorichnyk. – 2002. –
Vyp.1. – S. 7- 31
3. Kontseptsiia Zahalnoderzhavnoi prohramy zberezhennia
bioriznomanittia na 2005 – 2025 roky // Elektronnyi resurs. – Rezhym
dostupu: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/9110364
4. Storinka novyn Ministerstva enerhetyky ta zakhystu dovkillia
Ukrainy: "Novym diliankam Bukovykh pralisiv Karpat nadano status
Vsesvitnoi spadshchyny YuNESKO" // Elektronnyi resurs. – Rezhym dostupu:
https://menr.gov.ua/news/31568.html
5. A Portfolio of Stories : Ecoregion Conservation // Електронний ре-
сурс. – Режим доступу: https://wwf.panda.org/?7902/A-Portfolio-of-Stories-
Ecoregion-Conservation
6. Bilous L. (2017) Ecoregion as an object of cross-border and regional
planning of biodiversity protection systems. Visnyk Kyivskogo nacionalnogo
universytetu imeni Tarasa Shevchenka GEOGRAFIYA [Bulletin
of Taras Shevchenko National University of Kyiv, Geography], 3-4 (68-69),
30-34 (in Ukrainian, abstr. in English).
7. Carpathian // Elektronnyi resurs. – Rezhym dostupu:
http://www.unesco.org/new/en/natural-sciences/environment/ecological-
sciences/biosphere-reserves/europe-north-america/ukraine/carpathian/
8. Central Asia: Southwest Russia and the Crimean Peninsula on the
Black Sea coast // Elektronnyi resurs. – Rezhym dostupu:
https://www.worldwildlife.org/ecoregions/pa0416
9. Danube Delta // Elektronnyi resurs. – Rezhym dostupu:
https://wwf.panda.org/knowledge_hub/where_we_work/black_sea_basin/
danube_carpathian/our_solutions/freshwater/danube_river_basin/danube_delta/
10. Danube Delta // Elektronnyi resurs. – Rezhym dostupu:
http://www.unesco.org/new/en/natural-sciences/environment/ecological-
sciences/biosphere-reserves/europe-north-america/romaniaukraine/danube-
delta/
11. Eastern Europe: Czech Republic, Poland, Romania, Slovakia, and
Ukraine // Elektronnyi resurs. – Rezhym dostupu: https://www.worldwildlife.org/
ecoregions/pa0504
12. East Carpathians // Elektronnyi resurs. – Rezhym dostupu::
http://www.unesco.org/new/en/natural-sciences/environment/ecological-
sciences/biosphere-reserves/europe-north-america/polandslovakiaukraine/
east-carpathians/
13. European-Mediterranean Montane mixed Forests // Elektronnyi
resurs. – Rezhym dostupu: http://www.panda.org/about_wwf/where_we_work/
ecoregions/europeanmed_montane_forests.cfm
14. Freshwater Ecoregions of the World // Elektronnyi resurs. – Rezhym
dostupu: https://www.worldwildlife.org/pages/freshwater-ecoregions-of-the-
world--2
15. Global 200 // Elektronnyi resurs. – Rezhym dostupu:
https://www.worldwildlife.org/publications/global-200
16. Living Planet Index // Elektronnyi resurs. – Rezhym dostupu:
http://www.livingplanetindex.org/home/index
17. Marine Ecoregions of the World // Elektronnyi resurs. – Rezhym
dostupu: https://www.worldwildlife.org/publications/marine-ecoregions-of-
the-world-a-bioregionalization-of-coastal-and-shelf-areas
18. Olson, David M.; Dinerstein, Eric; Wikramanayake, Eric D.; Burgess,
Neil D.; Powell, George V. N.; Underwood, Emma C.; D'Amico, Jennifer A.;
Itoua, Illanga; Strand, Holly E.; Morrison, John C.; Loucks, Colby J.; Allnutt,
Thomas F.; Ricketts, Taylor H.; Kura, Yumiko; Lamoreux, John F.; Wettengel,
Wesley W.; Hedao, Prashant; and Kassem, Kenneth R. (2001); Terrestrial
Ecoregions of the World: A New Map of Life on Earth, BioScience, Vol. 51,
No. 11., pp. 933-938 // Elektronnyi resurs. – Rezhym dostupu: http://wolf-
web.unr.edu/~ldyer/classes/396/olsonetal.pdf
19. Olson, D. M. & E. Dinerstein. 1998. The Global 200: A representa-
tion approach to conserving the Earth's most biologically valuable ecore-
gions. Conservation Biol. 12: 502 – 515 // Elektronnyi resurs. – Rezhym
dostupu: https://www.worldwildlife.org/biomes
20. Terrestrial Ecoregions of the World // Elektronnyi resurs. – Rezhym
dostupu: https://www.worldwildlife.org/publications/terrestrial-ecoregions-of-
the-world
21. Text of the Convention // Elektronnyi resurs. – Rezhym dostupu:
http://www.cbd.int/convention/convention.shtml
22. The Indicative Map of European Biogeographical Regions:
Methodology and development. ETC/BD, Paris, February 2006 // Elektronnyi
resurs. – Rezhym dostupu: https://www.eea.europa.eu/data-and-
maps/data/biogeographical-regions-europe-2005/methodology-description-
pdf-format/methodology-description-pdf-format/download)
23. SCC // Elektronnyi resurs. – Rezhym dostupu:
http://www.carpathianconvention.org/the-interim-secretariat-iscc.html
Надійшла до редколегії 12.12.19
L. Bilous, PhD Geography, Associate Professor
Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine
INTERNATIONAL ECOREGIONAL COOPERATION OF UKRAINE
FOR THE PROTECTION AND PRESERVATION OF BIODIVERSITY
The place of Ukraine in the systems of the biogeographic and ecoregion order of the world and the biogeographic organization of Europe are
considered.
The ecoregions are defined as objects of cross-border and international cooperation for protection and conservation of biodiversity and planning
of global, regional and national natural protection systems.
The review of ecoregions of Ukraine was proposed. 12 ecoregions were defined as existing on the territory of Ukraine. The terrestrial ecoregions
are represented by European mixed forests, the Eastern European forest steppe, Pontic steppe, Crimean Submediterranean forest complex,
Carpathian montane forests, Pannonian mixed forests. The freshwater ecoregions are represented by Central & Western Europe, Dniester – Lower
Danube, Dnieper – South Bug, Crimea Peninsula, Don. The marine ecoregion plays an important role of the nature protection system of Ukraine. This
ecoregion is the Mediterranean Sea Ecoregion. The Black and Azov seas belong to its composition.
WWF has identified a list of Global 200 that contains 238 ecoregions (142 terrestrial, 53 freshwaters, 43 marine) priority for the protection of their
habitat diversity and biodiversity. More than half of these ecoregions are marked as endangered. The habitats of two ecoregions from the Global
200 list are in Ukraine. These are the habitats of the terrestrial ecoregion European-Mediterranean Montane Forests (the mountainous territories of
the Crimean and Carpathian regions) and the freshwater ecoregion Danube River Delta.
The ecoregions of priority nature conservation in Ukraine are characterized. The features of international cooperation on the biodiversity
conservation in these regions are analyzed. The Crimean sub-Mediterranean forest complex is designated as problematic ecoregion for international
cooperation.
The active participation of Ukraine in the international cooperation for the biodiversity protection in the Euro-Mediterranean mixed forest is
outlined. The result of this collaboration is the transnational object "Ancient and Primeval Beech Forests of the Carpathians and Other Regions in
Europe". The unique Crimean beech forests with oriental beech (Fagus orientalis), forest beech (Fagus sylvatica), and taurida beech (Fagus taurica)
did not enter this object. International cooperation is not possible in annexed territories.
Ukraine's priority has identified the need to develop National Geospatial Data Infrastructure (NGDI). The NGDI is a prerequisite for fruitful
international and eco-regional cooperation.
Key words: biodiversity, Global Living Planet Index, ecozone, biogeographic region, ecoregion, ecoregions of Ukraine, Global 200, international
cooperation, biodiversity conservation, Freshwater Danube Delta, ecoregion of the Carpathian mountain forests, ecoregion of the Crimean sub-
Mediterranean forest complex, UNESCO biosphere reserves.
Л. Билоус, канд. геогр. наук, доц.
Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, Украина
МЕЖДУНАРОДНОЕ ЕКОРЕГИОНАЛЬНОЕ СОТРУДНИЧЕСТВО УКРАИНЫ
ПО ОХРАНЕ И СОХРАНЕНИЮ БИОРАЗНООБРАЗИЯ
Рассмотрено место Украины в системах биогеографического и екорегионального порядка мира и биогеографической организации
Европы.
Экорегионы определены объектами трансграничного и международного сотрудничества в области охраны и сохранения биораз-
нообразия, а также планирования глобальных, региональных, национальных систем природоохраны.
Охарактеризованы экорегионы приоритетной природоохраны в Украине, которые определены Всемирным фондом дикой природы
в списке Global 200, а именно: Пресноводный регион Дельта Дуная, Карпатских горных лесов, Крымский субсредиземноморский лесной

ISSN 1728-2721 ГЕОГРАФІЯ. 2(75)/2019 ~ 71 ~
комплекс. Проанализированы особенности международного сотрудничества по охране и сохранению биоразнообразия в указанных ре-
гионах. В качестве проблемного определено экорегион Крымский субсредиземноморский лесной комплекс.
Отмечено активное участие Украины в международном сотрудничестве по охране и сохранению биоразнообразия буковых лесов
биогеографического региона Европейско-Средиземноморских горных смешанных лесов. Результатом такого сотрудничества являе-
тся транснациональный объект "Древние и первозданные буковые леса Карпат и других регионов Европы". К этому объекту, в связи
с невозможностью международного сотрудничества на аннексированной территории, не вошли уникальные буковые леса Крыма с бу-
ком восточным (Fagus orientalis), буком лесным (Fagus sylvatica), буком таврическим (Fagus taurica).
Приоритетной национальной задачей для налаживания плодотворного международного природоохранного сотрудничества опре-
делена необходимость разработки надлежащей Национальной инфраструктуры геопространственных данных.
Ключевые слова: биоразнообразие, Глобальный индекс живой планеты, экозона, биогеографический регион, экорегион, список Global
200, международное сотрудничество, охрана и сохранение биоразнообразия, Пресноводный регион Дельта Дуная, экорегион Карпатских
горных лесов, экорегион Крымский субсредиземноморский лесной комплекс, биосферные резерваты ЮНЕСКО.
http://doi.org/10.17721/1728-2721.2019.75.12
УДК 551.515 К. Каверіна, магістр,
І. Костирко, асп.,
Р. Олійник, канд. фіз.-мат. наук, доц.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна
ІНДЕКСАЦІЯ МЕТЕОРОЛОГІЧНОЇ ПОСУХИ
Посуха – це екстремальна кліматична подія, яка негативно впливає на фізичне середовище та системи водних ре-
сурсів, викликаючи порушення в гідрологічному циклі даного регіону. Це стохастична природна небезпека, що спричи-
нена постійним дефіцитом опадів. Життєвий цикл посухи починається з метеорологічного явища, а подальший вплив
реалізується в усьому гідрологічному циклі. Необхідні адекватні заходи для реагування та пом'якшення різних наслід-
ків, спричинених посухами. Розробка та реалізація стратегій пом'якшення посухи та реагування на неї вимагає розу-
міння різних показників, які використовуються для дослідження посухи. Характеристики посухи є важливою умовою,
що дозволяє здійснювати як ретроспективний аналіз, так і перспективне планування – оцінку ризику. Таким чином,
потрібен засіб об'єктивної ідентифікації подій посухи за часом, тривалістю виникнення, масштабом та суворістю
прояву. Це можливо реалізувати за допомогою інтегральних показників, в які залучені основні характеристики посухи.
Наразі запропоновано вже понад 150 індексів посухи, деякі з них сприймаються як оперативна інформація, що викорис-
товується для характеристики посухи за допомогою карт на регіональному та національному рівнях. Шляхом кількіс-
ного визначення рівня суворості та оголошення початку та кінця посухи індекси посухи на даний час допомагають у
різних операціях, включаючи раннє попередження, моніторинг посухи та планування надзвичайних ситуацій. Зважаючи
на їх різноманітність та постійний розвиток, важливо забезпечити всебічний огляд наявних показників метеорологі-
чної посухи, що підкреслює їх різницю та вивчає тенденцію їх розвитку, і які можуть бути використані з врахуванням
особливостей регіонального клімату.
Ключові слова: посуха, характеристики посухи, індекс, метеорологічна посуха.
Вступ. Посуха – кліматичне явище стохастичної при-
роди, що виникає внаслідок значного дефіциту опадів.
Посуха є частиною природного кліматичного циклу, який
зазвичай вражає великі території і може тривати кілька
місяців і навіть років, це складне явище з широкомасш-
табними екологічними та соціально-економічними нас-
лідками і вважається в усьому світі однією з найдорож-
чих природних небезпек [2,10,12,15]. Посуха може розг-
лядатися як нормальна, періодична особливість клімату,
хоча існує альтернативна думка, що це надзвичайна по-
дія [ 3 ]. Однак точне, однозначне визначення посухи за-
лишається поки що невизначеним [4]. Посуха, як пра-
вило, є результатом поєднання природних факторів, які
можуть бути посилені антропогенними впливами, основ-
ною причиною будь-якої посухи є дефіцит опадів, який
може спричинити дефіцит води, необхідний для функці-
онування природних екосистем та соціально-економіч-
ної сфери. Внаслідок зростаючої повторюваності цієї по-
дії у більшості регіонів світу, існує занепокоєння серед
наукової та дослідницької громадськості щодо нездатно-
сті ефективно та своєчасно реагувати на її виникнення
та пом'якшувати пов'язані з цим наслідки. Ефективне уп-
равління посухою вимагає адекватних знань та розу-
міння різних способів, що характеризують її виникнення.
Характеристики посухи дозволяють проводити такі опе-
рації, як раннє попередження про посуху та аналіз ри-
зику події [10], що дозволить ефективніше планувати
надзвичайні ситуації. Це можливо за допомогою доступ-
них індексів для аналізу різних типів посухи в різних сек-
торах розвитку. Індекси посухи – це кількісні заходи, що
характеризують рівень посухи шляхом засвоєння даних
однієї або декількох змінних (показників), наприклад, та-
ких як опади та евапотранспірація, в єдине числове зна-
чення. Такий індекс легше використовувати, ніж необро-
блені дані індикатора. Індекси посухи відображають різні
події та умови; вони можуть відображати аномалії сухо-
сті клімату (кількість опадів) або відповідають затримці
гідрологічних впливів, таким як втрата вологи в ґрунті.
Використовуючи порівняно просту методологію, інде-
кси посухи перетворилися на основний інструмент для
передачі рівнів посухи серед залучених суб'єктів. Деякі
індекси на даний час використовуються для видання
оперативних тижневих карт на основі посухи, які є зага-
льнодоступними. Оскільки розробка індексу посухи
може концептуально базуватися на множині факторів,
то на тепер вже розроблено понад 150 індексів посухи
[7,17]. Вважається, що широке визначення посухи може
призвести до більш повного аналізу та оцінки цього
явища. Посуха не починається з екстремальних метео-
рологічних подій, її настання відбувається поступово, і
вона зазвичай вражає різні кліматичні регіони, з різним
рівнем інтенсивності та в різні періоди часу. У цьому
контексті показники посухи – це об'єктивні показники
стану системи, який може допомогти визначити на-
стання, збільшення чи зменшення тяжкості та припи-
нення посухи. Тим не менш, жоден окремий показник
чи індекс не можуть точно описати настання та серйоз-
ність події. У зв'язку з цим ефективні системи раннього
попередження про посуху повинні базуватися на декі-
лькох показниках, щоб повністю описати масштабність
та серйозність даної події. Хоча жоден з основних інде-
ксів за своєю суттю не перевершує решту за будь-яких
обставин, деякі показники для певного використання
краще підходять, ніж інші. Характер індикатора, місцеві
©
Каверіна К., Костирко І., Олійник Р., 2019