Available via license: CC BY-NC 4.0
Content may be subject to copyright.
27
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
UDC 159.9:316.772.2 УДК 159.9:316.772.2
Scientific and Theoretical Analysis of the Problem
of Communication in Modern Foreign Theories
Науково-теоретичний аналіз проблеми
комунікації в сучасних зарубіжних теоріях
Nataliia Honcharuk
Ph.D. in Psychology, Assistant Professor, Assistant Professor
of the Department of General and Applied Psychology, Kamianets-
Podilskyi National Ivan Ohiіenko University, Kamianets-Podilskyi
(Ukraine)
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-9552-0946
E-mail: goncharuk.nat17@gmail.com
Наталія Гончарук
Кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри за-
гальної та практичної психології, Кам’янець-Подільський націо-
нальний університет імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Поділь-
ський (Україна)
ABSTRACT
The article presents a systematic theoretical and methodological analysis of
approaches to the problem of communication. The conceptual principles of the
main research projects abroad are compared. According to the results of scientific-
theoretical and comparative analysis, foreign theories of communication are
systematized and their main groups are identified. The aim of the article is to
identify theoretical aspects of the communication phenomenon.
In the realization of the purpose of this article theoretical methods of
research were used: analysis of psychological literature; systematization,
generalization, structuring of theoretical concepts.
Address for correspondence, e-mail: kpnu_lab_ps@ukr.net
Copyright: © Honcharuk Nataliia
e article is licensed under CC BY-NC 4.0 International
(https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/)
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
28
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
The main directions of foreign scientific researches are identified in the
results of the research. All theories include information where messages are
transmitted through a system of signs and symbols that encode the necessary
information. Transaction theories are described, they consider communication as
a system of simultaneous interaction of communication partners accompanied
by a change in position and indicate the interdependence of the elements. The
theories of transaction considering the dynamic model of communication,
characterized by the gradual acquisition of experience of communicative
interaction, are distinguished. Social theories that investigate the social context
of communication and describe features of socialization of the individual are
characterized. On the basis of the conducted analysis of social theories, the
question of the influence of network communication on communication processes
in society has been analyzed. Psycholinguistic theories that study language
and speech as a means of communicative interaction are highlighted. Cultural
theories that focus on the formation of speech culture and communication skills
in a cultural environment are described; they are considered to be a defining
characteristic in the society development level. Theories of relational dialectics
are presented clarifying the specific requirements for communication in the
conditions of tension and studying the main factors that influence the outcome
of competitive or conflict interpersonal interaction.
The author makes a number of generalizations and concludes that the
substantive characteristics of these theories are to be studied in order to
expand the communicative competences of the society participants, increase
their communicative activity and ensure priority directions of interaction in the
conditions of modern society.
The article aims to expand the information base of the communication
problem in order to identify and outline the main areas of empirical research to
clarify the psychological features of communication skills and define the ways of
their formation based on the presented research theories.
Key words: communication, communicative interaction, intercourse,
theories of communication.
Вступ
Сучасне суспільство характеризується формуванням но-
вого комунікативного середовища, що обумовлює трансфор-
мацію особистісних потреб, інтересів, життєвих стандартів
29
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
його громадян. Основою кожної соціальної взаємодії є ко-
мунікація, яка полягає у забезпеченні ефективного обміну
інформацією між членами цього суспільства. Шляхом кому-
нікативної взаємодії формуються канали зв’язку для обміну
знаннями, думками, міркуваннями, координуються спільні
завдання та дії, регулюються інформаційні потоки. Кому-
нікація стає важливим чинником удосконалення міжособи-
стісних взаємин у процесі соціального обміну.
У сучасних наукових дослідженнях комунікація постає
у взаємозв’язку з новими інформаційними технологіями і
засобами встановлення взаємин. Більш легкі та швидкі спо-
соби спілкування, не обмежені географічним положенням
і часовим бар’єром, уможливлюють ефективне налагоджен-
ня інформаційного обміну та міжособистісних взаємин. Як
свідчить аналіз теоретичних джерел, проблема комунікації
знайшла своє відображення у багатьох сучасних зарубіжних
теоріях. Зокрема, Р. Л. Ланіган (Lanigan, 2013), P. Cobley,
J. Deely, K. Kull, S. Petrilli (Cobley, Deely, Kull & Petrilli,
2011), M. Epure, E. Eisenstat, C. Dinu (Epure, Eisenstat &
Dinu, 2014) опрацьовували питання інформаційного обміну,
що здійснюється у процесі комунікації. Дослідники К. На-
урідіс (Ναυρίδης, 2020), M. Попеску (Popescu, 2012) вивчали
комунікацію як систему взаємного обміну інформацією, обу-
мовлену взаємозалежністю елементів. Учені Ш. Байрачаря
(Bajracharya, 2018) і Р. Данбар (Dunbar, 2010) досліджують
динамічні та соціальні аспекти спілкування в еволюційно-
му їх розвитку. Психологи Дж. Лал (Lull, 2000), М. Попес-
ку (Popescu, 2012), А. Філіппі, С. Авенданьо (Phillippi &
Avendaño, 2011) аналізують соціальні аспекти комунікації.
Учені-психолінгвісти А. Опаємі, Дж. Ойелеке, А. Попоола,
Р. Огунтайо (Opayemi, Oyeleke, Popoola & Oguntayo, 2019),
Г. Бенчіні (Bencini, 2013) опрацьовують мовно-мовленнєві
аспекти комунікативної поведінки. Дослідники К. Суреш
(Suresh, 2003) і Б. Холл (Hall, 1992) аналізують культур-
но-суспільні аспекти спілкування (Suresh, 2003; Hall, 1992).
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
30
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
Сучасна психологія не пропонує єдиного підходу до ро-
зуміння комунікації, тому вивчення різних напрямів і тео-
рій є важливим аспектом теоретичного осмислення комуні-
кативного забезпечення міжособистісної взаємодії. Особли-
во цікавим із цієї точки зору є досвід зарубіжних розвідок
у сфері комунікації, який допомагає перейняти практику
впровадження інноваційних технологій для досягнення
ефективного забезпечення комунікативного процесу.
Мета статті – вивчити і систематизувати теорії комуні-
кації на основі науково-теоретичного аналізу сучасних зару-
біжних досліджень.
Завдання статті
1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз підходів
до проблеми комунікації.
2. Порівняти концептуальні положення основних зару-
біжних досліджень.
3. Систематизувати зарубіжні теорії комунікації на ос-
нові науково-теоретичного та порівняльного аналізу.
Методи та методики дослідження
Для теоретичного вивчення науково-дослідницьких дже-
рел було використано методи аналізу, порівняння, узагаль-
нення та систематизації. За допомогою аналізу досліджено
сутність наукових теорій, з’ясовано їх змістові й концепту-
альні характеристики. Шляхом порівняння визначено від-
мінності у базових положеннях, представлених у зарубіж-
них розвідках комунікації. Метод узагальнення дав змогу
розкрити основні закономірності міжособистісної взаємодії
та з’ясувати загальні ознаки різних комунікативних теорій.
На основі зазначених теоретичних методів здійснено систе-
матизацію сучасних зарубіжних досліджень міжособистіс-
ної взаємодії та побудовано теоретичну модель комунікації,
яка уможливлює виокремлення напрямів майбутніх емпі-
ричних розвідок із порушеної проблеми.
31
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
Результати та дискусії
Істотне значення для наукового тлумачення сутності
комунікації як психологічної категорії мають розробки не
лише вітчизняних, а й зарубіжних учених у представленій
сфері дослідження.
У зв’язку з цим проведений аналіз наукових джерел де-
монструє, що в більшості сучасних досліджень комунікація
визначається як обмін інформацією, думками та почуттями
між комунікантами (Гончарук & Онуфрієва, 2018; Cobley,
Deely, Kull & Petrilli, 2011; Epure, Eisenstat & Dinu, 2014;
Lanigan, 2013). Так, польські вчені J. Gоrniak, S. Kołdras,
S. Mazur і R. Paszkowska розуміють сутність процесу ко-
мунікації як потік інформації між різними модальностями,
який слугує для згоди усіх учасників цього процесу і визна-
чається спільним або тотожним розумінням ситуації. Тільки
тоді комунікація ефективна, якщо визначення тієї чи іншої
ситуації розуміється однаково усіма учасниками комуні-
кативного процесу (Gоrniak, Kołdras, Mazur & Paszkowska,
1999).
Дослідниця E. Josse, котра проводила свої дослідження
у Європейському університетському центрі Лотарингії, ана-
лізує комунікативну взаємодію як процес, завдяки якому
інформаційне повідомлення передається від одного суб’єк-
та до іншого. На її думку, комунікація є подвійним актом,
який, з одного боку, розкриває розуміння, думки та почуття
учасників спілкування, а з іншого – фіксує їх форми реагу-
вання. Зважаючи на це, для спілкування необхідно володіти
двома визначальними вміннями: а) уважно слухати, сприй-
мати й розуміти адресовані повідомлення; б) відображати це
розуміння, передаючи свої ідеї та почуття співрозмовникові.
Такі комунікативні компетенції є невід’ємною частиною по-
всякденного життя, виступаючи базовими для інформацій-
ного обміну та формування на основі цього власної когнітив-
но-інформаційної системи (Josse, 2019).
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
32
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
Важливість комунікації як основного засобу транспорту-
вання інформації започаткувала основи інформаційної тео-
рії комунікації.
У цій теорії людина є абстрактним утіленням системи
символів. Її спілкування відбувається на основі відображе-
них знаків: слів, що позначають предмети, жестів, міміки,
інтонації, сигналів руки, малюнків-піктограм тощо. Пізні-
ше людство удосконалює ці знаки, розробляючи мову та
писемність, які уможливлюють за допомогою символів по-
давати інформацію про події, предмети та явища. З часом
знакова система розвивається: сьогодні кодуються цифрові
сигнали за допомогою голосу, графіки, відео й інших за-
собів. Інформація передається зі швидкістю, близькою до
швидкості світла. Теорія інформації представлена не лише у
психології, а й у таких сферах, як математика, інформати-
ка, лінгвістика, соціологія, мистецтво (Pitiot, 2011).
Базовою основою теорії інформації є семіотика – нау-
ка про знакові інформаційні системи. Музична партитура,
математичні рівняння, дорожні знаки, букви й ієрогліфи,
тлумачення сновидінь (за З. Фрейдом) – це все знаки та сим-
воли, що несуть інформаційне навантаження. Вони можуть
бути безпосередніми (симптоми, сигнали) й опосередковани-
ми (метафори, аналогії).
Семіотичне є вихідним пунктом процесу комунікації.
Починаючи з точки відліку і завершуючи опрацюванням
інформації, комунікація проходить декілька етапів: коду-
вання повідомлення у його витоках – передача повідомлен-
ня каналами зв’язку – декодування повідомлення за новою
адресою. У пункті призначення знакові символи розшиф-
ровують, зіставивши з власною інформаційною системою
(Cobley, Deely, Kull & Petrilli, 2011; Epure, Eisenstat & Dinu,
2014).
Інформаційна теорія комунікації, яку описує R. L. La ni-
gan, порівнюється з теорією зв’язку, що еволюційно розви-
вається. Інформація удосконалюється, її статус змінюється,
33
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
розробляються інноваційні методи і технології передачі ін-
формації. Поняття інформації пов’язується із символічною,
математичною або риторичною логікою, де кожний крок –
це «біт» інформації. Значення біта як одиниці інформації
полягає у нашому розумінні його місця в послідовності ви-
бору, а не в тому, чи був цей вибір правильним або непра-
вильним, значущим або незначним. У цьому контексті від-
повідь «ні» дає такий самий обсяг інформації, як і відповідь
«так», тобто несе інформаційне навантаження для комуні-
кативного обміну (Lanigan, 2013).
Похідною від інформаційної є транзакційна теорія ко-
мунікації. Згідно концепції, яку розробив грецький учений
Κ. Ναυρίδης, комунікація визначається як процедура зв’язку
зовнішньої транзакції, де комунікатор передає інформацію
співрозмовникові за допомогою системи кодів. Транзакція є
одиницею спілкування двох персон, між якими циркулює
інформація в прямому чи зворотному порядку. Спілкуван-
ня ототожнюється автором із комунікативною поведінкою і
відрізняється різними рівнями та змістовими характеристи-
ками (Ναυρίδης, 2020).
Подібні погляди описує румунська дослідниця М. Popes-
cu. Вона визначає комунікацію як транзакцію, у якій лю-
дина знаходить і досягає своїх цілей. У цьому контексті
підкреслюються різні компоненти людського спілкування,
включаючи ставлення, наміри, умови, необхідні для ефек-
тивного спілкування. Важливе значення надається комуні-
кативним здібностям, знанням і соціокультурній системі, до
якої належить комунікант (Popescu, 2012).
Транзакційна (трансакційна) модель, що використову-
ється здебільшого для міжособистісного спілкування, перед-
бачає обмін повідомленнями між відправником й одержува-
чем, під час якого кожен по черзі надсилає чи отримує по-
відомлення. І відправник, і одержувач виступають як кому-
нікатори, і їх роль у взаємодії щоразу змінюється, оскільки
одночасно відбуваються процеси надання й отримання пові-
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
34
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
домлень. Транзакційна комунікація показує, що елементи в
спілкуванні взаємозалежні, тому її ще називають круговою
моделлю спілкування. Транзакція, що відбувається під час
комунікації, опирається на такі чинники, як попередній
досвід, культурні переконання, емоційні ставлення та само-
оцінка (Keya, 2013).
Окрім транзакційної кругової моделі в психології пред-
ставлені й інші геометричні моделі комунікації. Дослідни-
ки Ф. Денс і Ш. Байрачаря репрезентують гелічну модель
спілкування, яка описується спіраллю – тривимірною пру-
жиною, подібною до циліндра або конуса. Гелікс, у їхньому
розумінні, порівнюється з еволюцією спілкування людини
від народження до поточного моменту. Ця модель уможли-
влює отримання динамічних свідчень щодо становлення мі-
жособистісного спілкування на основі поняття часу, коли
безперервність процесу комунікації та реляційні взаємодії є
важливими. Учені вказують на те, що комунікація прогре-
сує з віком у міру збільшення нашого досвіду та словнико-
вого запасу: спочатку гвинтова спіраль невелика, а потім по-
ступово зростає в міру розвитку спілкування. Такий самий
ефект можна спостерігати і під час спілкування двох осіб,
на початкових етапах знайомства котрих нічого не відомо
про співрозмовника, а з практикою взаємодії знання по-
стійно зростають, оскільки досвід дає змогу краще пізнати
людину. Таким способом комунікативні взаємини виходять
щоразу на наступний рівень, що характеризується більшою
кількістю інформації (Bajracharya, 2018).
Ще однією геометричною моделлю психологи вважа-
ють лінійну модель комунікації, яка описується однобічним
зв’язком, що передбачає відправлення повідомлень, їх ко-
дування і транспортування через канали зв’язку в односто-
ронньому напрямі. Таке лінійне спілкування зустрічається
в масовій комунікації, яка реалізується за допомогою теле-
бачення, радіо, книг, газет і не передбачає використання
засобів негайного зворотного зв’язку. На сьогодні ведеться
35
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
дискусія щодо моделі лінійної комунікації на рахунок того,
чи вона визнає або не визнає концепцію зворотного зв’язку
(Gavi, 2013).
Сучасний досвід розвитку комунікації свідчить про те,
що використання комунікативних технологій зростає з кож-
ним днем. Вони впроваджуються у кожній сфері нашого
життя і впливають на нього по-різному. Он-лайн взаємодія,
соціальні медіа, інтернет-форуми, вебінари, IP-спілкування,
уніфікована комунікація – такі нові форми зв’язку полег-
шують спілкування та зменшують витрати часу для обмі-
ну інформацією. Тому їх засвоєння є актуальним моментом
нинішнього динамічного інформаційного обміну.
Розглядаючи соціальні комунікації, еволюційний пси-
холог професор Р. Данбар, котрий розробив модель прогно-
зування соціальних чинників на основі аналізу розмірів
мозку, проводив дослідження з їх зіставлення із соціальни-
ми формами поведінки. У своїх наукових розвідках учений
вимірював об’єм неокортексу – мислячої частини мозку і зі-
ставляв його з особливостями соціальних взаємин і розміром
соціальних груп (на прикладі різних видів приматів). Вихо-
дячи з розмірів неокортексу, Р. Данбар зміг дуже точно пе-
редбачити розмір соціальної групи та кількість наближених
партнерів. Наприклад, шимпанзе належать до соціальних
груп, які налічують близько 50 особин і мають двох-трьох
партнерів по догляду (наближених партнерів). Більшість со-
ціальних груп людей складається зі 150 осіб. Це орієнтовно
відповідає кількості людей, яких можна попросити про по-
слугу й очікувати, що її буде надано. Якщо пам’ятати, що
кожна людина з кола особистого спілкування має також 150
людей у своєму оточенні для емоційного зв’язку, це може
значно полегшити взаємодію. Такий простір автор називає
слабким соціальним зв’язком. Сильний зв’язок формується
у межах родини. Родина включає близько 12 людей і фор-
мує інтимний простір кожного з нас (Dunbar, 2010).
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
36
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
На сьогодні слабкий соціальний зв’язок широко забез-
печується інтернет-мережами. Дослідженнями J. Lullа вста-
новлено, що інтернет-мережі та мас-медіа використовують-
ся для полегшення спілкування і базуються на забезпеченні
чотирьох видів задоволення: 1) отримання інформації – ці-
кавість людей задовольняється шляхом перегляду пізна-
вального контенту; 2) особистісного зростання – ототожнен-
ня себе з різними персонажами уможливлює формування
моделі своєї поведінки; 3) інтеграції та соціальної взаємо-
дії – засоби масової інформації дають змогу бути включеним
у спілкування, навіть якщо у реальному житті коло спілку-
вання обмежене; 4) розваг – іноді засоби масової інформації
використовуються просто для задоволення або відпочинку
(Lull, 2000).
Румунська дослідниця М. Popescu додає, що комуніка-
ційне розширення можливостей передбачає вміння співвід-
носити новий соціальний контекст із наявними комуніка-
тивними технологіями, щоб допомогти суб’єкту встановити
контакти і виразити себе колективно (Popescu, 2012).
Чилійські дослідники A. Phillippi й C. Avendaño у зв’яз-
ку з цим визначають чотири стратегічні елементи, які допо-
магають розширити соціально-комунікативний простір (на
прикладі школярів): школа, суспільство, друковані видання
(преса, книги) та засоби масової інформації. Усі вони за-
безпечують соціальний аспект комунікації та спрямовані на
підвищення комунікативної активності у плані навчитися
співвідносити новий соціальний контекст із наявними ко-
мунікаційними технологіями (Phillippi & Avendaño, 2011).
Соціальні аспекти комунікації тісно пов’язані із засо-
бами їх забезпечення, якими виступають мова і мовлення.
У своїй праці «Психологія мови: комунікація та соціаль-
на поведінка» група нігерійських учених (A. S. Opayemi,
J. T. Oyeleke, A. B. Popoola, R. Oguntayo) представляє пси-
холінгвістичний аспект комунікації. На їх думку, він пояс-
нює сфери культурних знань і виступає основним засобом,
37
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
за допомогою якого людина отримує доступ до «вмісту розу-
му інших людей». Він забезпечує комунікацію через зміну
світовідчуття, соціальне сприймання, особистісну ідентич-
ність, соціальну взаємодію, міжгрупові упередження, сте-
реотипізацію й атрибуцію. Так само, як використання мови
посягає на суспільне життя, так і його елементи складають
невід’ємну частину способу використання мови. У парадигмі
кодування інформації здійснюється за допомогою системи,
яка відображає набір сигналів (кодів). Розшифровуючи їх,
адресат може побудувати ментальне уявлення про співроз-
мовника, активувати спілкування та продуктивну соціальну
поведінку. Це набуває актуальності, коли проблеми кому-
нікації та лідерства стають пріоритетними для суспільства
(Opayemi, Oyeleke, Popoola & Oguntayo, 2019).
Як засвідчує аналіз наукових досліджень (Bencini,
2013), психолінгвістика традиційно охоплює три широкі
сфери: виробництво (продукування, формування мовлення),
його осмислення й оволодіння комунікативними мовленнє-
вими навиками.
Із точки зору G. Bencini, виробництво передбачає фор-
мування мовленнєвого акту на основі конкретизації уяв-
лень і процесів, необхідних для перетворення довербальних
повідомлень у лінгвістичні вирази, які можна фонетично
закодувати і сформулювати. На цьому етапі здійснюється
лексичне, граматичне, фонетичне кодування, що узгоджу-
ється з функціонуванням мовленнєвої артикуляції. Система
цих кодів є лінгвістичним двигуном виробництва комуніка-
тивних умінь і навиків. Осмислення є наступним ступенем
формування комунікативно-мовленнєвих навиків – це про-
цес мовленнєвого аналізу, спрямований на розкриття істот-
них ознак у межах заданих умов комунікативної ситуації
з подальшим формулюванням мовленнєвих понять і зако-
номірностей. Найвищим ступенем мовленнєвого розвитку є
оволодіння мовленнєвою комунікацією – системою вмінь і
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
38
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
навиків використання мовлення у структурі міжособистіс-
ного спілкування (Bencini, 2013).
Психолінгвістичний аспект тісно пов’язаний із куль-
турою мовленнєвого спілкування. Зважаючи на це, у своїх
наукових працях К. Suresh представляє культурну теорію
комунікації, у якій спрямовує увагу на формування мовної
культури та навиків спілкування, таких як здатність сприй-
мати і розуміти людей, допомагати та впливати, вирішувати
конфлікти, вести переговори, аналізувати кризові ситуації
та життєвий досвід, оцінювати інших, проявляти емпатію.
Відповідно до цього окреслюються такі навчальні комуні-
каційні положення: слухання інших із розумінням; відре-
агування почуттів при контактах з оточуючими; зворотний
зв’язок, прийняття конструктивної критики; аргументація
та відстоювання рішень; висловлювання поглядів і переко-
нань; формування почуття безпеки (Suresh, 2003).
Як стверджує B. J. Hall (Hall, 1992), контекст, культура
і ситуація мають конститутивний вплив на наші підходи
до спілкування. Культурне середовище, у якому перебуває
людина, суттєво впливає на те, ким вона є і як вона спілку-
ється. Культура представляє певну спільноту, пропонуючи
соціальну ідентичність членам цієї спільноти, надаючи нор-
мативний сценарій реалізації певних ролей і контролюю-
чи виконання системи приписів комунікативної поведінки
(Hall, 1992).
Практика показує, що не всі комунікативні взаємодії є
ефективними. Часто у житті людини виникають напруже-
ні ситуації, конфлікти, тривалі стани фрустрації, зумовлені
деструктивними комунікативними діями. Проаналізувати
їх дає змогу теорія реляційної діалектики (її представники:
П. Махарджан, Л. А. Бакстер, Б. М. Монтгомері) – міжо-
собистісна теорія комунікації, яка пояснює спілкування в
умовах напруженості та боротьби у відносинах. Ця напру-
женість може виникати у взаємостосунках між партнера-
ми або між членами соціуму та суспільством. Відповідно
39
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
до цього виокремлюється два типи реляційної діалектики –
внутрішня та зовнішня. Внутрішню пояснюють як напругу
між реляційними партнерами, тоді як зовнішню описують
термінами протистояння між громадянами і суспільством.
Реляційну діалектику можна описати низкою таких понять:
«інтеграція – роз’єднання зв’язку – автономія – усамітнен-
ня», «стабільність – нові зміни – прогнозовані умови – уні-
кальність». Реляційна теорія комунікації розроблена для
того, щоб пояснити, як спілкування постійно змінює та
врівноважує людські стосунки (Maharjan, 2018).
Окрім описаних моделей комунікації вчені виокрем-
люють й інші теорії, деякі з яких представлені у книзі
R. M. Krauss і S. R. Fussell «Соціально-психологічні моделі
міжособистісного спілкування». В американській науковій
думці комунікація описується як складна багатопрофільна
концепція, що охоплює різноманітні види комунікативних
актів. Психологи R. M. Krauss і S. R. Fussell вважають, що
всі ці акти передають інформацію іншими способами, тому
існує низка альтернативних концептуалізацій, що містять
відмінності у поясненні комунікації як міжособистісної
взає модії. Зважаючи на це, вони визначають типи комуні-
кації, представлені такими моделями: а) моделями коду-
вання-декодування значень, які описують властивість пові-
домлень відображати набір сигналів за допомогою системи
засобів і кодів; б) інтенціоналістичними моделями, основою
яких є припущення, що успішне спілкування передбачає об-
мін комунікативними намірами, центральною їх позицією
є думка, що слова та передбачувані ефекти на слухача не
несуть фіксованих наслідків (наприклад, щиро вимовлена
фраза «я люблю психологію» матиме інакший ефект, ніж ця
ж сама фраза, яка прозвучить з іронією); в) перспективни-
ми моделями, які передбачають, що люди проживають своє
життя по-різному і мають різні погляди стосовно один одно-
го; підґрунтям таких моделей є інтерпретаційний контекст
повідомлення, окреслений поняттями перспективи та соці-
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
40
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
ального прогнозування почуттів, думок і поведінки учасни-
ків комунікативної взаємодії; г) діалогічними моделями,
завданням яких є формування інтерсуб’єктивної активності
на основі взаємоспрямованих повідомлень; основною метою
такого спілкування є досягнення взаємної згоди у суттєвих
питаннях і досягнення консенсусу шляхом зближення роз-
біжних поглядів (Krauss & Fussell, 1996).
Висновки
Отже, на основі науково-теоретичного аналізу проблеми
комунікації в сучасних зарубіжних теоріях сформульовано
такі висновки відповідно до поставлених завдань.
У сучасних зарубіжних дослідженнях виокремлено такі
основні групи теорій:
1) інформаційні теорії, у яких повідомлення передають-
ся за допомогою системи знаків і символів, які кодують не-
обхідну інформацію і роблять її доступнішою для розуміння
(Cobley, Deely, Kull & Petrilli, 2011; Epure, Eisenstat & Dinu,
2014; Lanigan, 2013);
2) теорії транзакції, у яких комунікація розглядається
як система взаємного обміну інформацією, що відбуваєть-
ся одночасно і вказує на взаємозалежність елементів (Keya,
2013; Ναυρίδης, 2020; Popescu, 2012).
3) гелічні теорії, які в основу ставлять поняття гелік-
са – динамічну модель, що порівнюється з еволюцією спіл-
кування від народження до поточного моменту і відповідає
за збільшення нашого досвіду (Bajracharya, 2018).
4) соціальні теорії, що вивчають соціальний контекст
комунікації та надають вирішальне значення соціальним
чинникам забезпечення комунікативної активності в умовах
суспільного життя (Lull, 2000; Phillippi & Avendaño, 2011;
Popescu, 2012).
5) психолінгвістичні теорії, що досліджують особливос-
ті використання мови для забезпечення соціальної взаємодії
(Bencini, 2013; Opayemi, Oyeleke, Popoola & Oguntayo, 2019).
41
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
6) культурні теорії, у яких провідна роль надається
формуванню мовленнєвої культури та навиків спілкування
у межах автентичних культур і суспільних норм (Hall, 1992;
Suresh, 2003).
7) теорії реляційної діалектики, що пояснюють спіл-
кування в умовах напруженості та простежують чинники
подолання конкурентної або конфліктної міжособистісної
взаємодії (Maharjan, 2018).
Аналіз описаних теорій уможливлює суттєво розшири-
ти інформаційну базу проблеми комунікації й окреслити ос-
новні пріоритетні напрями корекційно-розвивальної роботи
щодо формування комунікативних навичок на основі пред-
ставлених напрямів досліджень.
Література
Гончарук Н. М., Онуфрієва Л. А. Психологічний аналіз рівнів побудови
комунікативних дій. Psycholinguistics. Психолінгвістика. Психо-
лингвистика. 2018. Вип. 24 (1). С. 97–117. DОІ 10.31470/2309-
1797-2018-24-1-97-117.
Bajracharya, Sh. (2018). Helical model of communication. Businesstopia.
URL : https://www.businesstopia.net/communication/helical-model-
communication (дата звернення: 28.01.2020).
Bencini, G. (2013). Psycholinguistics: the Oxford handbook of construc-
tion grammar. Th. Hoffmann & G. Trousdale (Eds.). Oxford : Oxford
University Press. 606 p.
Cobley, P., Deely, J., Kull, K., & Petrilli, S. (Eds.) (2011). Semiotics
continues to astonish: Thomas A. Sebeok and the doctrine of signs.
Semiotics, communication and cognition. Berlin : De Gruyter Mou-
ton. P. 85–114.
Cody, M. J., & McLaughlin, M. L. (1989). The psychology of tactical com-
munication: мonographs in social psychology of language. Bristol :
Multilingual Matters. 376 p.
Dunbar, R. (2010). How many friends does one person need?: Dunbar’s
number and other evolutionary quirks. London : Faber & Faber.
302 p.
Epure, M., Eisenstat, E., & Dinu, C. (2014). Semiotics and persuasion
in marketing communication. Linguistic & Philosophical investiga-
tions. Р. 592–605.
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
42
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
Gavi, Z. (2013). Тhe models of communication. Сommunication process.
URL : http://thecommunicationprocess.com/models-of-communica-
tion/ (дата звернення: 30.01.2020).
Gоrniak, J., Kołdras, S., Mazu, S., & Paszkowska, R. (1999). Komunikacja i
partycypacja społeczna: poradnik. Jerzy Hausner (Ed.). Krakоw. 198 s.
Josse, E. (2019). Les techniques de communication dans la relation d’aide
psychologique. Notions de base. Nancy : Pôle universitaire européen
de Lorraine. URL : https://www.academia.edu/40203501/Les_tech-
niques_de_communication_dans_la_relation_daide_psychologique._
Notions_de_base (дата звернення: 22.01.2020).
Hall, B. J. (1992). Theories of culture and communication. Communication
theory, 2 (1), 50–70.
Keya, А. (2013). Interpersonal communication transactional model best hu-
man communication URL : https://www.academia.edu/8025834/IN-
TERPERSONAL_COMMUNICATION_TRANSACTIONAL_MODEL_
BEST_HUMAN_COMMUNICATION (дата звернення: 30.01.2020).
Krauss, R. M., & Fussell, S. R. Social psychological models of interperso-
nal communication. URL : http://www.columbia.edu/~rmk7/PDF/
Comm.pdf (дата звернення: 28.01.2020).
Lanigan, R. L. (2013). Theories and models of communication: Informa-
tion theories. P. Cobley & P. Schulz (Eds.). Handbooks of commu-
nication science, 22 (1), 58–83. Berlin, Germany; Boston, USA : De
Gruyter Mouton.
Lull, J. (2000). Media, communication, culture. A global approach. New
York : Columbia University Press. P. 160–188.
Maharjan, P. (2018). Relational dialectics theory. Businesstopia. URL :
https://www.businesstopia.net/communication/relational-dialec-
tics-theory.
Nauridis, K. (2013). Communication psychology – psychodynamic ap-
proach. Undergraduate curriculum. URL : https://eclass.uoa.gr/
courses/PPP499/ (дата звернення: 20.01.2020).
Opayemi, A. S., Oyeleke, J. T., Popoola, A. B., & Oguntayo, R. (2019).
Psychology of language: communication and social behaviour. Lan-
guage and literature for communication in human societies. Port-
Novo, Republic of Benin : Institute Universitaire Panafricain. URL :
https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1111/pops.12244] (дата
звернення: 23.01.2020).
Phillippi, A., & Avendaño, C. (2011). Empoderamiento comunicacional:
competencias narrativas de los sujetos. Communicative empower-
ment: narrative skills of the subjects. Comunicar. Revista cientнfica
de educomunicaciоn, 36, XVIII, 61–68.
43
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
Pitiot, R. (2011). Information theory. Education, technology. URL :
https://www.slideshare.net/rogerpitiot/information-theory (дата
звернення: 30.01.2020).
Popescu, M. (2012). Psychology of communication – between myth and
reality. International journal of academic research in accounting,
finance and management sciences, 2 (1), 321–325.
Suresh, К. (2003). Journalism and mass communication. Theories of com-
munication. New Delhi. URL : http://www.peoi.org/Courses/Cour-
sesen/mass/mass2.html (дата звернення: 23.01.2020).
References
Honcharuk, N. M., & Onufriieva, L. A. (2018). Psykholohichnyi analiz
rivniv pobudovy komunikatyvnykh dii [Psychological analysis of
the levels of constructing communicative actions]. Psycholinguistics.
Psykholinhvistyka. Psikholingvistika – Psycholinguistics. Psycho-
linguistics. Psycholinguistics, 24 (1), 97–117. DOI 10.31470/2309-
1797-2018-24-1-97-117 [in Ukrainian].
Bajracharya, Sh. (2018). Helical model of communication. Businesstopia.
Retrieved from https://www.businesstopia.net/communication/
helical-model-communication.
Bencini, G. (2013). Psycholinguistics: the Oxford handbook of construction
grammar. Th. Hoffmann & G. Trousdale (Eds.). Oxford : Oxford
University Press.
Thomas, A. (2011). Sebeok and the doctrine of signs. Semiotics, commu-
nication and cognition. Cobley, P., Deely, J., Kull, K. & Petrilli, S.
(Eds.). Semiotics continues to astonish, (pp. 85–114). Berlin : De
Gruyter Mouton.
Cody, M. J., & McLaughlin, M. L. (1989). The psychology of tactical com-
munication: мonographs in social psychology of language. Bristol :
Multilingual Matters.
Dunbar, R. (2010). How many friends does one person need?: Dunbar’s
number and other evolutionary quirks. London : Faber & Faber.
Epure, M., Eisenstat, E., & Dinu, C. (2014). Semiotics and persuasion
in marketing communication. Linguistic & Philosophical investiga-
tions, (pp. 592–605).
Gavi, Z. (2013). Тhe models of communication. Сommunication process.
Retrieved from http://thecommunicationprocess.com/models-of-
communication/.
Gоrniak, J., Kołdras, S., Mazu, S., & Paszkowska, R. (1999). Komunikacja
i partycypacja społeczna: poradnik. Jerzy Hausner (Ed.). Krakоw [in
Polish].
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
44
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
Josse, E. (2019). Les techniques de communication dans la relation d’aide
psychologique. Notions de base. Nancy : Pôle universitaire européen
de Lorraine. Retrieved from https://www.academia.edu/40203501/
Les_techniques_de_communication_dans_la_relation_daide_
psychologique._Notions_de_base [in French].
Hall, B. J. (1992). Theories of culture and communication. Communication
theory, 2 (1), 50–70.
Keya, А. (2013). Interpersonal communication transactional model best
human communication. Retrieved from https://www.academia.
edu/8025834/INTERPERSONAL_COMMUNICATION_TRANSAC-
TIONAL_MODEL_BEST_HUMAN_COMMUNICATION.
Krauss, R. M., & Fussell, S. R. Social psychological models of interpersonal
communication. Retrieved from http://www.columbia.edu/~rmk7/
PDF/ Comm.pdf.
Lanigan, R. L. (2013). Theories and models of communication: Informa-
tion theories. P. Cobley & P. Schulz (Eds.). Handbooks of commu-
nication science, 22 (1), 58–83. Berlin, Germany; Boston, USA : De
Gruyter Mouton.
Lull, J. (2000). Media, communication, culture. A global approach. New
York : Columbia University Press, (pp. 160–188).
Maharjan, P. (2018). Relational dialectics theory. Businesstopia. Retrieved
from https://www.businesstopia.net/communication/relational-
dialectics-theory.
Nauridis, K. (2013). Communication psychology – psychodynamic ap-
proach. Undergraduate curriculum. Retrieved from https://eclass.
uoa.gr/courses/PPP499/.
Opayemi, A. S., Oyeleke, J. T., Popoola, A. B., & Oguntayo, R. (2019). Psy-
chology of language: communication and social behaviour. Language
and literature for communication in human societies. Port-Novo, Re-
public of Benin : Institute Universitaire Panafricain. Retrieved from
https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1111/pops.12244].
Phillippi, A., & Avendaño, C. (2011). Empoderamiento comunicacional:
competencias narrativas de los sujetos. Communicative empower-
ment: narrative skills of the subjects. Comunicar. Revista cientнfica
de educomunicaciоn, 36 (XVIII), 61–68 [in Spanish].
Pitiot, R. (2011). Information theory. Education, technology. Retrieved
from https://www.slideshare.net/rogerpitiot/information-theory.
Popescu, M. (2012). Psychology of communication – between myth and
reality. International journal of academic research in accounting,
finance and management sciences, 2 (1), 321–325.
45
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
Suresh, К. (2003). Journalism and mass communication. Theories of commu-
nication. New Delhi. Retrieved from http://www.peoi.org/Courses/
Coursesen/mass/mass2.html.
Гончарук Наталія. Науково-теоретичний аналіз проблеми комунікації в
сучасних зарубіжних теоріях
АНОТАЦІЯ
У статті представлено системний теоретикометодологічний аналіз
підходів до проблеми комунікації. Здійснено порівняння концептуальних
положень основних зарубіжних досліджень. За результатами науко-
вотеоретичного й порівняльного аналізу систематизовано зарубіжні
теорії комунікації та виокремлено основні їх групи. Метою цих дослі-
джень є визначення теоретичних аспектів феномену комунікації.
Для реалізації мети використано теоретичні методи дослідження:
аналіз психологічної літератури, систематизація, узагальнення, струк-
турування теоретичних концепцій.
За результатами аналізу розкрито основні напрями зарубіжних
досліджень. Серед усіх теорій виокремлено інформаційні, у яких повідом-
лення передається за допомогою системи знаків і символів, які кодують
необхідну інформацію. Описано теорії транзакції, які розглядають кому-
нікацію як систему одночасної взаємодії партнерів по спілкуванню, що су-
проводжується поперемінною зміною позиції та вказує на взаємозалеж-
ність елементів. Відображено сутність гелічних теорій, в основу яких
покладено динамічну модель спілкування як поступове набуття досвіду
комунікативної взаємодії. Охарактеризовано соціальні теорії, що вивча-
ють соціальний контекст комунікації й описують особливості соціаліза-
ції індивіда. На основі аналізу соціальних теорій опрацьовано проблеми
комунікативних процесів, що відбуваються у сучасному суспільстві, та
впливу мережевого спілкування на їх розвиток. Виокремлено психолінгві-
стичні теорії, що вивчають мову та мовлення у якості засобів комуніка-
тивної взаємодії. Представлено культурні теорії, які акцентують увагу
на формуванні мовленнєвої культури та навиків спілкування в культур-
ному середовищі, що вважається визначальною характеристикою рів-
ня розвитку суспільства. Відтворено теорії реляційної діалектики, що
уточнюють особливі вимоги до комунікації в умовах напруженості й про-
стежують основні чинники, які впливають на подолання конкурентної
чи конфліктної міжособистісної взаємодії.
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
46
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
Автором здійснено низку узагальнень і зроблено висновок про необ-
хідність вивчення змістових характеристик цих теорій для розширення
комунікативних компетентностей учасників соціуму, підвищення їх ко-
мунікативної активності та забезпечення пріоритетних напрямів взає-
модії в умовах сучасного суспільства.
Статтю підготовлено з метою розширення інформаційної бази
проблеми комунікації задля визначення й окреслення основних напрямів
емпіричного дослідження щодо з’ясування психологічних особливостей
комунікативних навичок та окреслення шляхів їх формування на основі
представлених теоретичних досліджень.
Ключові слова: комунікація, комунікативна взаємодія, спілкування,
теорії комунікації.
Гончарук Наталия. Научно-теоретический анализ проблемы комму ни-
кации в современных зарубежных теориях
АННОТАЦИЯ
В статье представлен системный теоретикометодологический ана-
лиз подходов к проблеме коммуникации. Проведено сравнение концепту-
альных положений основных зарубежных исследований. По результатам
научнотеоретического и сравнительного анализа систематизирова-
ны зарубежные теории коммуникации и выделены основные их группы.
Целью этих исследований является определение теоретических аспек-
тов феномена коммуникации.
Для реализации цели использованы теоретические методы иссле-
дования: анализ психологической литературы, систематизация, обоб-
щение, структурирование теоретических концепций.
По результатам анализа раскрыты основные направления зару-
бежных исследований. Среди всех теорий выделены информационные,
в которых сообщение передается с помощью системы знаков и симво-
лов, которые кодируют информацию. Описаны теории транзакции,
которые рассматривают коммуникацию как систему одновременного
взаимодействия партнеров по общению, что сопровождается попе-
ременной сменой позиции и указывает на взаимозависимость элемен-
тов. Отражено сущность гелических теорий, в основе которых лежит
динамическая модель общения как постепенное приобретение опыта
коммуникативного взаимодействия. Охарактеризованы социальные
47
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
ISSN 2227-6246 (Print)
ISSN 2663-6956 (Online)
2020. ВИПУСК 47DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47
http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246
DOI (article): https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.27-47
© Honcharuk Nataliia
теории, изучающие социальный контекст коммуникации и описываю-
щие особенности социализации индивида. На основе анализа социальных
теорий рассмотрены проблемы коммуникативных процессов, происхо-
дящих в современном обществе, и влияния сетевого общения на их раз-
витие. Выделено психолингвистические теории, изучающие язык и речь
в качестве средств коммуникативного взаимодействия. Представлены
культурные теории, акцентирующие внимание на формировании рече-
вой культуры и навыков общения в культурной среде, что считается
определяющей характеристикой уровня развития общества. Воспро-
изведены теории реляционной диалектики, которые уточняют особые
требования к коммуникации в условиях напряженности и прослеживают
основные факторы, которые влияют на преодоление конкурентного или
конфликтного межличностного взаимодействия.
Автором осуществлен ряд обобщений и сделан вывод о необходимо-
сти изучения содержательных характеристик этих теорий для расши-
рения коммуникативных компетенций участников социума, повышения
их коммуникативной активности и обеспечения приоритетных направ-
лений взаимодействия в условиях современного общества.
Статья подготовлена с целью расширения информационной базы
проблемы коммуникации для определения основных направлений эмпири-
ческого исследования психологических особенностей коммуникативных
навыков и определения путей их формирования на основе представлен-
ных теоретических исследований.
Ключевые слова: коммуникация, коммуникативное взаимодейст
вие, общение, теории коммуникации.
Original manuscript received January 31, 2020
Revised manuscript accepted February 14, 2020
