Available via license: CC BY 4.0
Content may be subject to copyright.
Всесвітня історія
101
© Д. В. Архірейський, 2019
Д. В. Архірейський
Дніпровський національний університет
імені Олеся Гончара
УДК 94(477) : 327.7 «1919/1927»
DOI 10.15421/311911
ФРІТЬОФ НАНСЕН ТА УКРАЇНА
Архірейський Д. В. Фрітьоф Нансен та Україна.
У статті розглядаються сюжети, в яких переплітаються долі відомого норвезького полярного дослідника
Ф. Нансена та України. На посаді верховного комісара Ліги Націй він допомагав українським мігрантам,
втікачам від більшовиків, шляхом видачі так званих нансенівських паспортів, облаштувати своє життя в
західних країнах. Норвежець створив та очолював Міжнародний комітет з надання допомоги постраждало-
му від голоду 1921–1923 рр. населенню України. На одержану ним Нобелівську премію Нансен створив на
території Катеринославської губернії сільськогосподарську станцію з метою передавання місцевим селянам
передового досвіду агрокультури. За кожним сюжетом проаналізовано відповідну історіографію і зроблено
висновок про відсутність узагальнюючої праці, присвяченої зв’язкам Ф. Нансена та України.
Ключові слова: Фрітьоф Нансен, міжнародні організації, допомога голодуючим, нансенівський паспорт.
Архирейский Д. В. Фритьоф Нансен и Украина.
В статье рассматриваются сюжеты, в которых переплетаются судьбы известного норвежского поляр-
ного исследователя Ф. Нансена и Украины. В должности верховного комиссара Лиги Наций он помогал
украинским мигрантам, беженцам от большевиков, путем выдачи так называемых нансеновских паспор-
тов, обустроить свою жизнь в западных странах. Норвежец создал и возглавлял Международный коми-
тет по оказанию помощи пострадавшему от голода 1921–1923 гг. населению Украины. На полученную им
Нобелевскую премию Нансен создал на территории Екатеринославской губернии сельскохозяйственную
станцию с целью передачи местным крестьянам передового опыта агрокультуры. По каждому сюжету про-
анализирована соответствующая историография и сделан вывод об отсутствии обобщающего труда, посвя-
щенного связям Ф. Нансена и Украины.
Ключевые слова: Фритьоф Нансен, международные организации, помощь голодающим, нансеновский
паспорт.
Arkhireysky D. V. Fridtjof Nansen und die Ukraine.
Der Artikel handelt von Geschichten, in denen die Schicksale des berühmten norwegischen Polarforschers
F. Nansen und der Ukraine miteinander verochten sind. Als Hochkommissar des Völkerbundes unterstützte er
ukrainische Migranten, Flüchtlinge aus den Bolschewiki, mit der Ausstellung der sogenannten Nansen-Pässe, um
ihr Leben in westlichen Ländern zu organisieren. Der Norweger gründete und leitete das internationale Komitee, um
den Opfern des Hungers von 1921 bis 1923 zu helfen. die Bevölkerung der Ukraine. Für den Nobelpreis errichtete
Nansen auf dem Territorium der Provinz Jekaterinoslaw eine Landwirtschaftsstation, um die besten Praktiken der
Landwirtschaftskultur auf lokale Bauern zu übertragen. Entsprechend der Hautgeschichte wurde die Geschichte und
Analyse der Geschichte des Landes besprochen und das Buch wurde besprochen und F. Nansen und der Ukraine
vorgestellt.
Schlüsselwörter: Fridtjof Nansen, Internationale Organisationen, Hungerhilfe, Nansen-Pass.
Arkhireyskyi D. V. Fridtjof Nansen and Ukraine.
The article studies the plots in which the fates of the famous Norwegian polar explorer F. Nansen and
Ukrainian history of 1920s are intertwined. The following three points were analyzed: 1) being at the position
of the High Commissioner of the League of Nations, he helped to the Ukrainian migrants, who were persecuted
by the Bolsheviks, to arrange their lives in Western countries. For that aim Nansen issuing so-called Nansen
passports; 2) the Norwegian set up and chaired the International Committee for Relief of the 1921–1923 Famine
(to support the starving population in Ukraine); 3) being awarded with the Nobel Prize, Nansen used the money
to establish an agricultural station on the territory of Katerinoslav province. He wanted to implement the best
experience of agriculture to local practice. The author presents historiography and makes the conclusion that there
is no a generalizing сomplete research devoted to F. Nansen`s activity in Ukraine. The author emphasizes that the
ISSN 2616-9479. Сучасні дослідження з німецької історії. 2019
102
Ukrainian historians have better studied Nansen`s help to Ukraine during 1921–1923 famine. Only a few Ukrainian
historians have studied Nansen’s assistance to the Ukrainian migrants. Nevertheless, they have a clear idea about
that. The conditions of Pan-European Committee for Relief of the Starving in Russia (other words, F. Nansen`s
mission) establishing are presented. The organizations which were included into the mission are mentioned. The
facts concerning the negotiations of the High Commissioner with the Soviet Russia`s and Ukraine`s governments,
as well as the structure, forms and characteristics of the Nansen`s mission organization in the Ukrainian starving
provinces are studied. The activity of the Nansen mission on the territory of Nikolayevshchina, Kherson region
and in Kharkov city (V. Quisling`s, the future Prime Minister of pro-Hitler Norway, worked there) are shown. The
author pays attention to the chain of Nansen`s canteens that were arranged for the starving and also for the homeless
children. The humanitarian assistance to students and higher education teachers is mentioned. The facts about of
agricultural machinery and special humanitarian supplies import, done by the mission, are noted. The activity of
the mission is shown in comparison with other Western charity organizations work. The author shows that the
creation of the agricultural station in Mikhailovka village at Nansen`s expense was reected primarily in the press.
The author believes, that now there is only general, not completely reliable information about the conditions under
which the Soviet government had allowed to establish the Mikhailovsky station. There is a lack of information about
the ways of its creation, nancing, supply, stang, operation etc. It is stressed that the subject under study is of great
importance and has great prospects to research.
Key words: Fridtjof Nansen, international organizations, assistance to the starving, Nansen passport.
Вітчизняна історія тисячами капілярів спо-
лучена із загальносвітовим історичним про-
цесом. Цими капілярами є певні події та
люди. У списку таких осіб перебуває ім’я
відомого норвезького науковця і полярно-
го дослідника Фрітьофа Нансена, який усла-
вився також своєю політично-гуманітарною
діяльністю. Норвежець, зокрема, мав стосу-
нок до порятунку тисяч українських мігрантів
у післяреволюційний період 1920-х рр. До-
лучився він також до гуманітарної місії по-
рятунку українців, постраждалих від голоду
1921–1923 рр. Крім того, Ф. Нансен здійснив
відчайдушну спробу довести необхідність
модернізації українського сільського госпо-
дарства, облаштувавши на Катеринославщині
експериментальну сільськогосподарську
станцію.
Хоча у вітчизняних енциклопедично-
довідкових виданнях можна знайти згадки про
Ф. Нансена [9; 24�, наразі, на жаль, відсутні
наукові розробки, які б повною мірою розкри-
вали весь комплекс його зв’язків з Україною.
Проте відомий норвежець не обійдений ува-
гою українських істориків у цілому. Ті чи
інші аспекти його допомоги українським
мігрантам розкриваються, зокрема, у працях
В. Антоненко, Т. Бровченко, В. Власенка, Т.
Загороднюк, Я. Турецької, А. Яворського [1;
7; 10; 29; 34�. Втім вплив діяльності Ф. Нансе-
на на українську еміграцію, на наше, переко-
нання, все ще маловідомий сюжет.
Більш вивченою є гуманітарна місія Нан-
сена з порятунку голодуючих України. Хоча
цілеспрямовані й ґрунтовні дослідження цієї
місії досі відсутні, у межах аналізу діяльності
різноманітних міжнародних благодійних
організацій українські історики, безперечно,
звертають увагу й на гуманітарну допомогу
Нансена [5; 8; 12; 15–17; 19; 21, с. 130–135;
25–28; 33�.
Найменш дослідженою, точніше взагалі
недослідженою, є тема організації Ф. Нан-
сеном сільськогосподарської станції в селі
Михайлівка Катеринославської губернії.
Хоча цьому сюжету приділили увагу Л. Ану-
чина, І. Гусаров, С. Ільєвич, О. Маковій [2; 11;
14; 20�, у працях зазначених авторів або про-
сто згадується такий факт, або містяться якісь
загальні відомості.
За радянської доби Україна внаслідок
тоталітарної діяльності правлячого режи-
му, як відомо, пережила три страшні голо-
домори. Голод 1921–1923 рр., який відбувся
в період переходу до нової економічної
політики, відрізнявся від інших однією важ-
ливою обставиною: радянське керівництво,
розуміючи власну неспроможність впора-
тися з проблемою, дозволило міжнародним
благодійним організаціям надати гуманітарну
допомогу голодуючому населенню. Серед та-
ких організацій бачимо, зокрема, й місію Ф.
Нансена, верховного комісара Ліги Націй
у справах репатріації військовополонених і
біженців.
По завершенні Першої світової війни Ф.
Нансен очолив Норвезьку спілку зі створен-
ня Ліги Націй, отож, закономірно, що у 1920
р. він став першим представником Норвегії
в Лізі Націй. Ще у 1919 р. він виступив про-
ти інтервенції країн Антанти на території
колишньої Російської імперії [24�. Попри зви-
нувачення у потаканні більшовикам, Нансен
керувався, звісно, не ідеологічними мотивами,
а морально-гуманістичними принципами, вва-
жаючи, що інтервенція сприяє інтенсифікації
Всесвітня історія
103
конфлікту на просторах колишньої імперії,
від чого страждало передовсім цивільне насе-
лення. Ф. Нансен аж ніяк не був політичним
симпатиком більшовиків, і про це свідчить,
наприклад, той факт, що 25 листопада 1920 р.
при розгляді питання про вступ до Ліги Націй
Української Народної Республіки він, всу-
переч позиції більшості членів організації,
підтримав останню [24�.
У 1921 р. Ф. Нансен став верховним
комісаром Ліги Націй у справах репатріації
військовополонених і біженців, передовсім
із Східної Європи, включаючи й Україну. У
співробітництві з Міжнародним комітетом
Червоного Хреста Нансен організував обмін і
повернення до рідних домівок понад 427 тис.
колишніх військовополонених та емігрантів
з 26 країн [24�. Щоправда, як з’ясувалося,
репатріантів до «країни Рад» після повер-
нення на рідну землю масово розстрілювали
більшовики (наприклад, в Одесі тощо). Чутки
про це швидко поширювалися по Європі, що
у багатьох потенційних репатріантів вбивало
бажання повертатися на батьківщину. Реагую-
чи на таку інформацію, Ф. Нансен на підставі
Женевської угоди 1922 р. розробив спеціальне
посвідчення особи, яке за його підписом ви-
давалося біженцям-апатридам, вихідцям з
країн, які у повоєнному світі вже не існували.
Це посвідчення назвали паспортом Нансена,
і його визнавали 52 країни. Паспорт дозво-
ляв його власнику безперешкодно в’їжджати
на територію держав-підписантів Женевської
угоди. В такий спосіб від ймовірних репресій
більшовиків врятувалися й тисячі українців,
змушених тікати від радянської дійсності [1,
с. 113; 10, с. 30, 31, 35; 13; 29, с. 54; 34, с. 180�.
Напевно, найбільшою заслугою Ф. Нансе-
на як представника Ліги Націй була його ак-
тивна участь в організації допомоги голодую-
чим Росії та України під час голоду 1921–1923
рр. За пропозицією Міжнародного комітету
Червоного Хреста, 16 червня 1921 р. Нан-
сен був обраний верховним комісаром Ліги
Націй з допомоги голодуючим Росії. Чле-
ни Ліги офіційно відмовились (переважно з
політичних причин) допомагати російським
більшовикам. За таких умов верховний
комісар організував Загальноєвропейський
комітет допомоги голодуючим в Росії, що з
часом отримав назву місії Нансена. Місія була
утворена в серпні 1921 р. на 1-й Міжнародній
конференції допомоги голодуючим Росії, яка
відбулася в Женеві за участі 80 представників
48 товариств Червоного Хреста та інших гро-
мадських організацій. До її складу увійшли
Комітет Нансена в Амстердамі, Швейцарсь-
кий, Шведський, Голландський, Датсь-
кий, Норвезький і Німецький Червоні Хре-
сти, Швейцарський та Італійський комітети
допомоги дітям, Універсальна єврейська
конференція допомоги, Європейська допо-
мога студентам, Товариство адвентистів сьо-
мого дня, Сербсько-словенсько-хорватський
комітет, Чехословацька місія допомоги, То-
вариство допомоги дітям Голландського Чер-
воного Хреста. 27 серпня Ф. Нансен та нар-
ком закордонних справ РСФРР Г. Чичерін
підписали угоду про надання Міжнародним
Червоним Хрестом допомоги голодуючим
Росії. Вже восени 1921 р. до Росії почали над-
ходити перші вантажі місії Нансена.
Враховуючи, що більшовицьке керівництво
РСФРР довгий час замовчувало факт голоду
на теренах України, місія Нансена протягом
другої половини 1921 – початку 1922 рр. зосе-
реджувала свою діяльність переважно в голо-
дуючих районах Росії, особливо на Поволжі
[3; 6; 30�. Проте саме організація Нансе-
на звела нанівець політику замовчування ра-
дянським керівництвом голоду в Україні.
Віце-президент Міжнародного товариства
Червоного Хреста, особливий уповноваже-
ний верховного комісара Ліги Націй у спра-
вах репатріації військовополонених з України
Е. Фрік у січні 1922 р. повідомив про ситуацію
в Україні на 2-й Міжнародній конференції
допомоги голодуючим Росії. Його доповідь
ґрунтувалася на інформації, наданій головою
виїзної місії Українського товариства Черво-
ного Хреста І. Холодного [25�.
Особисто Ф. Нансен знав про голод в
Україні, як мінімум, із вересня 1921 р., коли
до нього з проханням про допомогу голоду-
ючим звернувся повноважний представник
УНР О. Шульгин [23�. Як відомо, московсь-
ке керівництво фактично заборонило урядові
УСРР офіційно розголошувати інформацію
про голод у республіці, а також звертати-
ся з проханням про допомогу не тільки до
іноземних держав і доброчинних організацій,
але й навіть до уряду РСФРР. Тому коли у
грудні 1921 р. місія Нансена підписала уго-
ду з головою РНК УСРР Х. Раковським про
надання допомоги голодуючим України,
цілком імовірно, що саме команда норвеж-
ця виступила ініціатором. Угода забороня-
ла іноземним благодійним організаціям зай-
матися на радянській території іншою, крім
доброчинної, діяльністю.
У доповідній же записці В. Леніну Х. Ра-
ковський, за даними дослідниці О. Мовчан,
зазначав, що «різні міжнародні комітети допо-
моги голодуючим були допущені на Україну
лише в січні і лише після того, як вони самі
полізли туди за згодою РСФРР». Тому «тільки
ISSN 2616-9479. Сучасні дослідження з німецької історії. 2019
104
з середини 1922 р. вони розгорнули активну
діяльність в УСРР. Усі іноземні організації
лише того року постачили в Україну близь-
ко 2,3 млн. пудів продовольства, з них пере-
важну частину забезпечила Американська
адміністрація допомоги» [22, с. 52�.
Щоправда, уклавши у жовтні 1921 р.
договір з Міжнародним менонітським
комітетом про надання ним допомоги голо-
дуючим України, уряд УСРР створив пев-
ний прецедент. У січні 1922 р. така угода буде
підписана з Американською адміністрацією
допомоги (АРА). Слід зазначити, що Ф. Нан-
сен, на відміну від керівника АРА Г. Гуве-
ра, прийняв пропозицію більшовицького
керівництва щодо розподілення гуманітарних
вантажів для населення через місцеві комісії
допомоги голодуючим, відмовившись тим
самим від створення власного апарату [25�.
Хоча таке його рішення було піддано гострій
критиці з боку російського емігрантського се-
редовища, а також певних західних кіл, воно
базувалося на беззаперечній логіці: кошти,
за які можна було утримувати значний штат
співробітників місії, витрачалися безпосеред-
ньо на допомогу голодуючим. Інша справа, що
більшовики навряд чи звітували перед нор-
вежцем у розподілі його вантажів. Щоправ-
да, діяльність лояльної до більшовицького
режиму місії Нансена, на відміну від АРА,
знаходила відображення у радянських за-
собах масової інформації. Американській
адміністрації допомоги, враховуючи, що в її
структурах працювали так звані позбавленці
(місцеві жителі, позбавлені режимом гро-
мадянських прав), радянська влада відверто
не довіряла, піддавала повсякчас критиці й
звинувачувала в антирадянській діяльності.
Аби ще більше підкреслити різницю між ло-
яльною місією Нансена та «ворожою» АРА,
відомого норвежця наприкінці 1921 р. навіть
«обрали» почесним депутатом Московської
міської ради депутатів трудящих [24�.
11 червня 1922 р. уряд УСРР уклав із місією
Ф. Нансена додаткову угоду, за якою структу-
ри місії могли спиратися у своїй гуманітарній
діяльності на структури Українського товари-
ства Червоного Хреста [21, с. 133�.
Уряд РСФРР дозволив Україні отримува-
ти закордонну гуманітарну допомогу для го-
лодуючих районів тільки з березня 1922 р.
[4, с. 171�. В Україні місія Нансена розпоча-
ла свою роботу лише в середині травня 1922
р. (як, до речі, й АРА). Український осере-
док місії (з головною конторою у Харкові)
очолив Відкун Квіслінг [26�, майбутній
міністр-президент окупованої гітлерівською
Німеччиною Норвегії. Місія Нансена в
Україні, крім головної контори, мала два
відділення – Миколаївське на чолі з Хоко-
ном-Карсом Сюндом та Харківське під керу-
ванням Джорджа Гаррінґтона [25�.
Т. Михайловський, який досліджував
діяльність міжнародних організацій на Півдні
України в 1920-х роках, спираючись на
архівні джерела, надає дещо іншу інформацію
про структуру та штати місії Нансена в УСРР.
Історик стверджує, що, крім харківського
центрального офісу, діяло два регіональних
відділення – Миколаївське на чолі з доктором
Григорієм Плотіциним (у жовтні 1922 р. його
замінив доктор З. Барг) та Одеське на чолі з
Карлом Ганом та Григорієм Данішевським.
Також існували повітові контори: Херсонська
на чолі з Іллею Розенцвейгом; Тираспольська,
очолювана Шварцманом; Єлисаветградська
на чолі з доктором Савицьким [21, с. 132�.
У цілому до літа 1923 р. місія Нансена до-
ставила на територію України 315 тис. пудів
продовольства (або 12,2 млн пайків), понад
1 тис. продовольчих і речових пакунків, 40
т дефіцитних медикаментів на суму 140 тис.
дол. США, 50 т соку лайма, 116 т риб’ячого
жиру [25�. На загал допомогу від організації
Ф. Нансена отримали 90 180 жителів України.
Для порівняння: Міжнародний робітничий
комітет допомоги голодуючим Росії надав
голодуючим України 383 тис. продовольчих
пайків, місія Ф. Нансена – 12,2 млн, АРА –
180,9 млн пайків [18, с. 201�.
Діяльність організації Нансена була бага-
тогранною: «від постачання продуктів харчу-
вання та ліків, відкриття пересувних їдалень
з медпунктами до підвезення дров та вста-
новлення опалювальних котлів» [26�. Окре-
му увагу місія Нансена приділяла боротьбі
з епідеміями та допомозі менш захище-
них категорій населення: безпритульним,
школярам і студентам, інтелігенції. Зокре-
ма допомогу студентам надавала організація
«Європейська допомога студентам», а профе-
сорам – «Нансенівська допомога працівникам
інтелектуальної праці» зі складу місії Нансе-
на [25�. Представником останньої в Україні
був доктор Х. Ланнунінг. Українські студен-
ти отримували від місії продовольчу допо-
могу (лише у Харкові співробітники Нансе-
на відкрили для них дві їдальні на тисячу осіб
кожна), підручники та одяг. Професорам пе-
редавали продовольчі та речові пакунки, а та-
кож надавали науково-технічну допомогу.
Продовольчі пакунки були стандартними. До
кожного з них входило 7 кг борошна, 4 банки
згущеного молока, по одному кілограму сала
й цукру, 40 г чаю [25�. За даними Т. Михай-
ловського, вміст нансенівського пакунка був
Всесвітня історія
105
дещо багатшим: 6 банок згущеного молока,
7 фунтів цукру, 3 фунти какао, по два фунти
рису, кави та жирів, по фунту чаю, варення й
шоколаду [21, с. 133�. Вартість такого пакун-
ка становила 2 долари США.
У Миколаєві у вересні 1922 р. на кош-
ти Універсальної єврейської конференції до-
помоги, що входила до складу місії Нансе-
на, було відкрито дитячу їдальню. Разом з
продуктами харчування співробітники Нан-
сена видавали дітям медикаменти, робили
їм щеплення. Станом на серпень 1922 р. на
Миколаївщині функціонували 22 пункти хар-
чування, відкритих місією [26�. На прохан-
ня місцевого керівництва місія відкривала
їдальні і в окремих селах губернії [15, с. 129�.
На Катеринославщині продовольчі пункти
місії Нансена були відкриті на станції До-
вгинцеве та у Нікополі [20�.
Допомога безпритульним надавалася че-
рез створений у Харкові дитячий будинок
на 85 осіб. У 1922 р. «в їдальнях, які було
організовано Українським Червоним Хрестом
з Місією Нансена і з Міжнародною спілкою
допомоги дітям, було нагодовано близько
300 000 чоловік. Кількість виданих обідів
досягла 6 000 000» [31, арк. 73�. Як бачимо,
місія Нансена діяла в Україні, в тому числі
й через структури радянського Українського
Червоного Хреста, який, втім, не визнавав-
ся в той час Міжнародним товариством Чер-
воного Хреста. Голова Українського товари-
ства Червоного Хреста І. Холодний визнавав,
що його організацією спільно з місією Нан-
сена Міжнародною спілкою допомоги дітям
«було зроблено широку допомогу і підтримку
в роботі за кордоном в 22-му році для про-
паганди ідеї допомоги голодним» [31, арк.
74�. У листі до І. Холодного (січень 1923 р.)
Ф. Нансен жалкував про неможливість задо-
вольнити потреби усіх голодуючих України»
[12, с. 11�.
Серед вантажів місії Нанесена, що у
вигляді гуманітарної допомоги ввозили-
ся на територію радянської України, була
сільськогосподарська техніка. У жовтні 1922 р.,
зокрема, Українська економічна нара-
да, яка діяла при уряді республіки, кілька
разів на своїх засіданнях розглядала пи-
тання про звільнення «від митних зборів
сільськогосподарських машин, що прибу-
ли на адресу організації Нансена, і вантаж-
них автомобілів, що прибули на адресу АРА»
[32, арк. 37 зв., 39 зв., 40 зв.�.
Доброчинна діяльність Ф. Нансена висо-
ко оцінювалася не лише у постраждалих від
голоду радянських республіках. Зокрема у
1923 р. його було обрано почесним членом
Українського товариства Червоного Хреста.
У 1922 р. він був нагороджений Нобелівською
премією миру (122 тис. крон), що дозволи-
ло йому посилити гуманітарну допомогу. На
свої преміальні верховний комісар Ліги Націй
організував виробничу допомогу російським
та українським селянам. Він виходив з думки
про те, що основною причиною голоду була
культурна і технічна відсталість місцевого
селянства. Підвищення рівня агрокультури,
механізація та модернізація сільського госпо-
дарства, на його переконання, мали унемож-
ливити голод у майбутньому.
Нова економічна політика саме в цей час да-
вала можливість іноземним інвесторам брати
в оренду землю. Отож, у січні 1923 р. Ф. Нан-
сен розпочав у Москві переговори про ство-
рення кількох дослідних станцій-господарств,
які б використовували у своїй роботі передо-
вий досвід сільського господарства. За заду-
мом норвежця, працювати на станціях мали
місцеві селяни, управляючими ж повинні
стати іноземні фахівці, здатні навчати своїх
підлеглих і передавати їм передові мето-
ди господарювання, включаючи кредитуван-
ня селян шляхом видачі насіння, худоби, ре-
маненту. Для роботи станцій передбачалося
ввезення додаткової сільськогосподарської
техніки. За підрахунками, витрати Ф. Нан-
сена на цей задум склали близько 2 млн
карбованців.
Таким чином, 5 червня 1923 р. було
підписано п’ятирічний договір, відповідно
до якого уряд СРСР видавав Ф. Нансену в
концесію ділянки землі, субсидував необхідну
на перший час кількість насіння і надавав 50 %
знижки на провезення радянською територією
іноземної техніки та реманенту. Для таких
станцій були вибрані села Росташі (сучас-
ний Балашовський район Саратовщини) та
Михайлівка (сучасний Апостолівський район
Дніпропетровської області).
Михайлівська сільськогосподарська
дослідна станція, або Перша землеробська
станція доктора Нансена, доволі швидко ста-
ла взірцевим насінницьким господарством
УСРР. На станцію були завезені 45 тракторів
американського виробництва, що дозволило
організувати тракторні загони. Станція ста-
ла не просто передовим, взірцевим госпо-
дарством, вона перетворилася на справжній
полігон, центр підготовки нової генерації
українських агровиробників, агрономів,
механізаторів-трактористів, меліораторів та
ін. Тут, крім іншого, було створено кінний за-
вод, налагоджено молокопереробне вироб-
ництво. Іноземна техніка дозволяла, чи не
вперше в Україні, використовувати при обробці
ISSN 2616-9479. Сучасні дослідження з німецької історії. 2019
106
ґрунту важкі дискові борони. Цікаво, що на по-
лях станції були встановлені телефонні будки
для зв’язку між працюючими бригадами. Ро-
бочий час працівників станції був фіксований і
становив 10 годин. Персонал отримував спецо-
дяг, посуд, заробітна плата видавалася гроши-
ма [11; 14�. Як зазначає С. Ільєвич, «нові фор-
ми праці та сучасна культура землеробства,
висока трудова дисципліна і механізоване ви-
конання робіт дозволяли збирати тут по 50-60
пудів пшениці, 35-50 пудів жита…» [14�.
Незважаючи на досягнення, виробни-
ча діяльність господарства залишалася ви-
Бібліографічні посилання
тратною, тому 22 лютого 1927 р. воно було
ліквідовано. На базі станції було організовано
взірцевий насінницький радгосп імені Нансе-
на [14�.
Як бачимо, Україні є за що бути вдяч-
ною Фрітьофу Нансену. Безперечно, його
благородна діяльність взагалі і вкрай важ-
лива допомога постраждалим українцям зо-
крема потребують, як мінімум, подальшого,
більш детального і повноцінного вивчення.
Нові наукові публікації про багатогранну
діяльність славетного норвежця будуть до-
брою пам’яттю про нього.
1. Антоненко В. В. Документи ЦДАГО про
діяльність українських громадських організацій
в еміграції (за матеріалами колекції документів
«Український музей у Празі») // Архіви України. 2015.
№ 5–6 (299). С. 109–120.
2. Анучина Л. В. Постать Фритьофа Нансена та
українська культура // Переяславская рада: ее истори-
ческое значение и перспективы развития восточнос-
лавянской цивилизации: сб. науч. трудов: по матер.
VІ Междунар. науч.-практ. конф. 15–16 дек. 2011 г. /
под ред. А. Г. Романовского, Ю. И. Панфилова. Харків,
2012. С. 413–415.
3. Аншакова Ю. Ю. Голод начала 1920-х годов в
России в оценках иностранных организаций помощи
голодающим // Известия Самарского научного центра
Российской академии наук. 2013. Т. 15. № 1. С. 74–78.
4. Архірейський Д. В. Українська преса Канади про
українсько-російські економічні взаємини під час голо-
ду 1921–1923 рр. (за матеріалами книги Р. Сербина) //
Питання аграрної історії України та Росії: матеріали
сьомих наук. читань, присвячених пам’яті Д. П. Пой-
ди: зб. наук. пр. Дніпропетровськ, 2008. С. 165–173.
5. Барчак А. Про «Місію Нансена» на
Миколаївщині // Південна правда (Миколаїв). 1990, 16
лист.
6. Бондаренко Т. Ю. Помощь Фритьофа Нансена
учебным заведениям Саратова в период голода 1921–
1922 годов // Известия Сарат. ун-та. Сер.: История.
Междунар. отношения. 2015. Т. 15. Вып. 2. С. 110–115.
7. Бровченко Т. Участь Чехословацької
республіки у міжнародному процесі врегу-
лювання становища біженців (1921–1938) //
Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка.
2006. Вип. 84. С. 93–95.
8. Букрєєв Т. Б. Боротьба з дитячою
безпритульністю та бездоглядністю у першій
половині 20-х років ХХ ст. на Півдні України
(за матеріалами Херсонщини) // Наук. праці
істор. фак-ту Запоріз. нац. ун-ту. 2015. Вип.
42. С. 67–72.
9. Варварцев М. М. Нансен (Nansen)
[Електронний ресурс�. – Режим доступу:
https://uk.wikisource.org/wiki/Україна_в_
міжнародних_відносинах/6/Нансен_
(Nansen)_Ф. (дата звернення: 12.10.19).
10. Власенко В. М. Правове становище міжвоєнної
української еміграції в Румунії (міжнародний аспект) //
Сумська старовина. 2014. № XLV. С. 29–36.
11. Гусаров И. Миссия Нансена или урок утопиче-
ского капитализма // Бизнес-время. 2003, 21 авг. С. 6.
12. Даниленко О. Міжнародна комунікація
Українського Червоного Хреста (1920-і рр.) // Часопис
української історії. 2017. Вип. 35. С. 9–18.
13. Загороднюк Т. Запровадження паспортів для
біженців у Чехословацькій Республіці (20–30-ті рр.) //
Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Сер.:
Історія. 2015. № 4 (127). С. 13–16.
14. Ильевич С. Помнят на Днепропетровщине имя
Фритьофа Нансена // Зеркало недели. 1997, 30 мая.
15. Кириленко В. П. Допомога голодуючим у 1921–
1923 рр. на Півдні України // Наук. вісник Миколаїв.
нац. ун-ту ім. В. О. Сухомлинського: зб. наук. пр. Вип.
3.33: Істор. науки. Миколаїв, 2012. С. 126−132.
16. Кириленко В. П. Голод 1921–1923 років на
Миколаївщині та допомога «Місії Нансена» в його
подоланні // Аркасівські читання: матеріали ІІІ між
нар. наук.-практ. конф. (26–27 квіт. 2013 р.). Миколаїв,
2013. С. 224–227.
17. Крикалова И. В. Благородная миссия (помощь
международных организаций голодающей Никола-
евщине в 1921–1923 гг.) [Електронний ресурс�. – Ре-
жим доступу: http://mk.archives.gov.ua/public/ або http://
mk.archives.gov.ua/pubonsite/95-pubblagmisiya.html
(дата звернення: 12.10.19).
18. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше
десятиріччя (1919–1928). Київ, 1996. 396 с.
19. Ліньов А. А. Міжнародна допомога голоду-
ючим на Миколаївщині в 1921–1923 рр. // Наукові
дослідження в контексті історичних проблем: зб.
наук. пр. Миколаїв-Одеса, 2003. Т. 1: Історія та
українознавство. С. 157–168.
20. Маковій О. Фрітьйоф Нансен на Апостолівщині
і в світі // Промінь освіти. 2011, л. 13.
21. Михайловський Т. О. Діяльність міжнародних
організацій на Півдні України (1921–1929 рр.): Дис. на
здобуття наук. ступ. к. і. н. Миколаїв, 2018. 267 с.
22. Мовчан О. М. Голод 1921–1923 рр. в Україні //
Сторінки історії України: ХХ століття: посібн. / упо-
ряд.: В. П. Шевчук, А. А. Чуб, Н. А. Дехтярьова; за ред.
С. В. Кульчицького. Київ, 1992. С. 45–61.
23. Мовчан О. М. Іноземна допомога голодуючим в
УСРР 1922–23 [Електронний ресурс�. – Режим досту-
пу: http://esu.com.ua/search_articles.php?
Всесвітня історія
107
id=12324 (дата звернення: 12.10.19).
24. Мовчан О. М. Нансен Фрітьоф [Електронний
ресурс�. – Режим доступу: http://resource.history.org.ua/
cgibin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN
=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_
all&C21COM=S&S21R=20&
S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COL
ORTERMS=0&S21STR
=Nansen_F (дата звернення: 12.10.19).
25. Мовчан О. М. Нансена місія [Електронний ре-
сурс�. – Режим доступу: http://resource.history.org.ua/
cgibin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&
S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM
=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TR
N=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Nansena_misiia
(дата звернення: 12.10.19).
26. Николаев И. «Миссия Нансена» на Николаев-
щине в период голода 1921–1923 годов // Новости N.
2015, 5 авг.
27. Сахно В. В. Участь гуманітарної організації Гу-
вера-Нансена Ара в подоланні голоду 1921–1923 роках
на Херсонщині-Миколаївщині // Таврійський науковий
вісник. Херсон, 1999. Вип. 10. С. 164–173.
28. Сильченко В. Ленін проти Нансена, або як
дослідник Арктики заважав нашому голоду // Дзерка-
ло тижня. 2000, 27 жовт.
29. Турецька Я. П. Історія запровадження паспор-
та Нансена: «попередника» проїзного документа
біженця // Наук. вісник Міжнарод. гуманітар. ун-ту.
Сер.: Юриспруденція. 2017. № 30. Т. 1. С. 53–55.
30. Хайруллина А. И. «European Student Relief» и
казанское студенчество (1922–1923 гг.) // Известия Ал-
тайского государственного университета. 2009. № 4
(64). С. 251–254.
31. Центральний державний архів вищих органів
влади і управління України (далі – ЦДАВОУ). Ф. 283,
Оп. 1, Спр. 75.
32. ЦДАВОУ. Ф. Р-4, Оп. 1, Спр. 52.
33. Щербакова О. М. Міжнародна допомога голо-
дуючим півдня України 1921–1923 років // Науковий
вісник. Миколаїв, 2008. Вип. 21: Історичні науки. С.
69–78.
34. Яворський А. А. Політика керівництва Чехосло-
ваччини щодо українських емігрантів та їх професійних
об’єднань у 20–30-х рр. ХХ ст. // Наук. праці істор. фа-
культету Запоріз. нац. ун-ту. 2016. Вип. 46. С. 178–182.
References
1. Antonenko V. V. (2015) Dokumenty` CzDAGO
pro diyal`nist` ukrayins`ky`x gromads`ky`x organizacij
v emigraciyi (za materialamy` kolekciyi dokumentiv
«Ukrayins`ky`j muzej u Prazi») [Documents of the CSTAO
on the Activity of Ukrainian NGOs in Expatriation (Based
on the Collection of Documents of the Ukrainian Museum
in Prague)�. Archives of Ukraine, № 5-6 (299), pp. 109–120.
2. Anuchyna L. V. (2012) Postat` Fry`t`ofa Nansena ta
ukrayins`ka kul`tura [Fritof Nansen’s gure and Ukrainian
culture�. Pereyaslavskaya Rada: its historical signicance
and prospects for the development of East Slavic
civilization: materials VI International scientic-practical
conf., Dec. 15–16 2011. Kharkiv, pp. 413–415.
3. Anshakova Yu. Yu. (2013) Golod nachala 1920-
kh godov v Rossii v otsenkakh inostrannykh organizatsiy
pomoshchi golodayushchim [The famine of the early
1920s in Russia in assessments of foreign starvation aid
organizations�. Bulletin of the Samara Scientic Center of
the Russian Academy of Sciences, Vol. 15, № 1, pp. 74–78.
4. Arkhireyskyi D. V. (2008) Ukrayins`ka presa Kanady`
pro ukrayins`ko-rosijs`ki ekonomichni vzayemy`ny` pid
chas golodu 1921–1923 rr. (za materialamy` kny`gy`
R. Serby`na) [Ukrainian Press of Canada on Ukrainian-
Russian Economic Relations During the Famine of
1921–1923 (Based on R. Serbin’s Book)�. Questions of
Agricultural History of Ukraine and Russia: Materials of
the Seven Sciences. readings dedicated to the memory of D.
P. Pojda. Dnipropetrovs`k, pp. 165–173.
5. Barchak A. (1990) Pro «Misiyu Nansena» na
My`kolayivshhy`ni [About «Nansen’s Mission» in Mykolaiv
region�. Southern truth (My`kolayiv), November 16.
6. Bondarenko T. Yu. (2015) Pomoshch Fritofa Nansena
uchebnym zavedeniyam Saratova v period goloda 1921–
1922 godov [The help of Fridtjof Nansen to educational
institutions of Saratov during the famine of 1921–
1922�. News of the Saratov University. Series: History.
International relationships,Vol. 15, iss. 2, pp. 110–115.
7. Brovchenko T. (2006) Uchast` Chexoslovacz`koyi
respubliky` u mizhnarodnomu procesi vregulyuvannya
stanovy`shha bizhenciv (1921–1938) [The Czechoslovak
Republic’s Participation in the International Refugee
Settlement Process (1921–1938)�. Bulletin of Taras
Shevchenko National University of Kyiv, iss. 84, pp. 93–95.
8. Bukryeyev T. B. (2015) Borot`ba z dy`tyachoyu
bezpry`tul`nistyu ta bezdoglyadnistyu u pershij polovy`ni
20-x rokiv XX st. na Pivdni Ukrayiny` (za materialamy`
Xersonshhy`ny`) [Fighting child homelessness and neglect
in the rst half of the 20-ies of the twentieth century. in
the south of Ukraine (based on Kherson region)�. Scientic
works of the Faculty of History of Zaporizhzhya National
University, iss. 42, pp. 67–72.
9. Varvarcev M. M. Nansen [Nansen�. Available at:
https://uk.wikisource .org/wiki/Україна_в_міжнародних_
відносинах/6/Нансен_(Nansen)_Ф. (accessed: 12.10.19).
10. Vlasenko V. M. (2014) Pravove stanovy`shhe
mizhvoyennoyi ukrayins`koyi emigraciyi v Rumuniyi
(mizhnarodny`j aspekt) [Legal status of Ukrainian inter-
war emigration in Romania (international aspect)�. Sumy
antiquity, № XLV, pp. 29–36.
11. Gusarov I. (2003) Missiya Nansena ili urok
utopicheskogo kapitalizma [Nansen’s mission or lesson of
utopian capitalism�. Business time, August 21, p. 6.
12. Danylenko O. (2017) Mizhnarodna komunikaciya
Ukrayins`kogo Chervonogo Xresta (1920-i rr.)
[International Communication of the Ukrainian Red Cross
(1920`s)�. Journal of Ukrainian History, iss. 35, pp. 9–18.
13. Zagorodnyuk T. (2015) Zaprovadzhennya pasportiv
dlya bizhenciv u Chexoslovacz`kij Respublici (20−30-ti
rr.) [Introducing passports for refugees in the Czechoslovak
Republic (20−30`s)� // Bulletin of Taras Shevchenko National
University of Kyiv, Series: History, № 4 (127), pp. 13–16.
14. Ilyevich S. (1997) Pomnyat na Dnepropetrovshchine
imya Fritofa Nansena [In Dnepropetrovsk remember the
name of Fridtjof Nansen�. The mirror of the week, May 30.
15. Kyrylenko V. P. (2012) Dopomoga goloduyuchy`m
u 1921−1923 rr. na Pivdni Ukrayiny` [Assistance to the
starving in southern Ukraine in 1921−1923�. Scientic
Bulletin of Mykolayiv National University named after V.
O. Sukhomlinsky, iss. 3.33: Historical Sciences. Mykolayiv,
pp. 126−132.
ISSN 2616-9479. Сучасні дослідження з німецької історії. 2019
108
Надійшла до редколегії 02.08.19
16. Kyrylenko V. P. (2013) Golod 1921−1923 rokiv na
My`kolayivshhy`ni ta dopomoga «Misiyi Nansena» v jogo
podolanni [The famine of 1921−1923 in Mykolayiv region
and the help of the Nansen Mission in overcoming it�.
Arkasovsky readings: materials of the III research practice
conf. (Apr 26−27, 2013), Mykolayiv, pp. 224−227.
17. Krikalova I. V. Blagorodnaya missiya (pomoshch
mezhdunarodnykh organizatsiy golodayushchey
Nikolayevshchine v 1921–1923 gg.) [Noble mission
(assistance of international organizations to the starving
Nikolayevshchina in 1921–1923)�. Available at: http://
mk.archives.gov. ua/public/ або http://mk.archives.gov.ua/
pubonsite/95-pubblagmisiya.html (accessed: 12.10.19).
18. Kul`chycz`kyі S. (1996) Komunizm v Ukrayini:
pershe desyaty`richchya (1919–1928) [Communism in
Ukraine: The First Decade�. Kyiv, (in Ukrainian).
19. Lin`ov A. A. (2003) Mizhnarodna dopomoga
goloduyuchy`m na My`kolayivshhy`ni v 1921–1923
rr. [International assistance to the starving in Mykolaiv
region in 1921–1923�. Scientic research in the context of
historical problems. My`kolayiv-Odesa, t. 1: History and
Ukrainian Studies, pp. 157–168.
20. Makovij O. (2011) Frit`jof Nansen na
Apostolivshhy`ni i v sviti [Frityo Nansen in the
Apostolove region and in the World�. Ray of education,
November 13.
21. Mykhajlovs`kyі T. O. (2018) Diyal`nist`
mizhnarodny`x organizacij na Pivdni Ukrayiny` (1921–
1929 rr.) [Activities of international organizations in the
south of Ukraine (1921–1929)�: Dy`s. na zdobuttya nauk.
stup. k. i. n. Mykolayiv, (in Ukrainian).
22. Movchan O. M. (1992) Golod 1921–1923 rr. v
Ukrayini [The famine of 1921–1923 in Ukraine�. Pages of
Ukrainian History: The Twentieth Century: A Handbook.
Kyiv, pp. 45–61.
23. Movchan O. M. Inozemna dopomoga
goloduyuchy`m v USRR 1922–23 [Foreign aid to the
starving in the Ukrainian SSR 1922–23�. Available at:
http://esu.com.ua/search_articles.php?id=12324 (accessed:
12.10.19).
24. Movchan O. M. Nansen Frit`of [Nansen Fritto�.
Available at: http://resource.history.org.ua/cgibin/eiu/
history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1
&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CN
R=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COL
ORTERMS=0&S21STR=Nansen_F (accessed: 12.10.19).
25. Movchan O. M. Nansena misiya [Nansen Mission�.
Available at: http://resource.history.org.ua/cgibin/eiu/
history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=
1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21C
NR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21C
OLORTERMS=0&S21STR=Nansena_misiia (accessed:
12.10.19).
26. Nikolayev I. (2015) «Missiya Nansena» na
Nikolayevshchine v period goloda 1921–1923 godov
[Nansen’s mission «in Nikolayevshchina during the famine
of 1921–1923�. News N., August 5.
27. Saxno V. V. (1999) Uchast` gumanitarnoyi
organizaciyi Guvera-Nansena Ara v podolanni golodu
1921−1923 rokax na Xersonshhy`ni-My`kolayivshhy`ni
[Participation of the Hoover-Nansen Ara Humanitarian
Organization in Overcoming the Famine of 1921−1923
in Kherson-Mykolaiv Region�. Taurian Scientic Herald.
Kherson, iss. 10, pp. 164–173.
28. Syl`chenko V. (2000) Lenin proty` Nansena, abo
yak doslidny`k Arkty`ky` zavazhav nashomu golodu
[Lenin against Nansen, or as an Arctic explorer interfered
with our hunger�. The mirror of the week, October 27.
29. Turecz`ka Ya. P. (2017) Istoriya zaprovadzhennya
pasporta Nansena: «poperedny`ka» proyiznogo
dokumenta bizhencya [History of the introduction of
the Nansen passport: the «precursor» of the refugee
travel document�. Scientic Bulletin of the International
Humanities University. Series: Jurisprudence, № 30,
Vol. 1, pp. 53–55.
30. Khayrullina A. I. (2009) «European Student Relief»
i kazanskoye studenchestvo (1922–1923 gg.) [“European
Student Relief” and Kazan students (1922–1923)�. News of
Altai State University, № 4 (64), pp. 251–254.
31. Central State Archive of Higher Authorities and
Administration of Ukraine (CzDAVOU). f. 283, invento-f. 283, invento-. 283, invento-invento-
ry 1, le 75.
32. CzDAVOU. f. R-4, inventory. 1, le 52.
33. Shherbakova O. M. (2008) Mizhnarodna dopomoga
goloduyuchy`m pivdnya Ukrayiny` 1921–1923 rokiv
[International assistance to the starving south of Ukraine
1921–1923�. Scientic Bulletin. Mykolayiv, iss. 21:
Historical sciences. pp. 69−78.
34. Yavors`kyі A. A. (2016) Polity`ka kerivny`cztva
Chexoslovachchy`ny` shhodo ukrayins`ky`x emigrantiv
ta yix profesijny`x ob’yednan` u 20−30-x rr. XX st. [The
Czechoslovak leadership’s policy towards Ukrainian
expatriates and their professional associations in the
1920’s and 1930’s�. Scientic works of the Faculty of
History of Zaporizhzhya National University, iss. 46,
pp. 178–182.