ArticlePDF Available

Turkey's Black Sea Policy: A Balancing Act or Russian Roulette?

January 2020

Authors:

Filiz Tutku Aydin

Ankara Sosyal Bilimler Üniversitesi

http://aesc-online.eu/news/newsletter-1-2017

Content uploaded by Filiz Tutku Aydin

Content may be subject to copyright.



Глобальна стратеГія єс:

місце, роль і вклад україни



UCIPR

Ukrainian Center for Independent Political Research

Глобальна стратеГія єс:

місце, роль і вклад україни

міжнароднИЙ КрУГЛИЙ СТіЛ

INTERNATIONAL ROUND TABLE

Konrad-Adenauer-Stiftung |

Center for Global Studies «Strategy XXI»

Slovak Foreign Policy Association

Ukrainian Center for Independent Political Research

24 April 2017 | Kyiv

Visit our homepage: www.kas.de/ukraine

nd us on Facebook: www.facebook.com/kaskiev

EU GLOBAL STRATEGY:

PLACE, ROLE AND CONTRIBUTION OF UKRAINE

































Михайло Гончар, в.о. головного редактора

Павло Лакійчук, заступник головного

редактора

Олексій Бессарабов, заступник головного

редактора

Дмитро Штибліков, заступник головного

редактора

Віталій Мартинюк, відповідальний секретар

Оксана Іщук, оглядач

Сергій Жук, оглядач

Матео Кацулані, керівник Європейського

бюро

Наклад: 500 примірників

Надруковано ФОП Лановенко О.О.

м. Київ, вул. Гмирі, 1

тел.: 441-82-44



Передмова до номеру 3

#FreeShtyblykov#FreeBessarabov#FreeDudka

2016-й, листопад, 9-те,

або довоєнні спогади про колег і друзів 5



 8

 Воєнні загрози Росії

або з ким може воювати РФ 12



 24

Безпека

в Каспійсько-Чорноморському регіоні після

2014 року: погляд з Вірменії 24

  Військовий та геостратегічний

баланс між НАТО і Росією у розширеному

Чорноморському регіоні та перспективи

гарантування безпеки

«Реальна політика» Росії

і дилема чорноморської безпеки 38

Перспективи Румунії

у зміненому регіональному середовищі

безпеки 43

Безпека в Каспійсько-

Чорноморському регіоні після 2014 року:

погляд з Молдови 49

Чорноморська політика

Туреччини: Балансування чи «Російська

рулетка»? 55



 62

Анонс книги «Енергоформи війни – ХХІ:

полігібресія Росії» 74

Анонс книги «Донбас в огні» 75

При використанні матеріалів посилання на часопис

«Чорноморська безпека» обов’язкове.

Редакція може не поділяти точку зору авторів часопису.

Відповідальність за зміст поданих матеріалів несуть

автори.





У ваших руках перший номер аналітичного часо-

пису «Чорноморська безпека». Перший, що підго-

товлений і виданий не в Севастополі, а «на матери-

ку», але 29-й від часу заснування видання. Центр

глобалістики «Стратегія ХХІ» відновлює випуск

«Чорноморської безпеки», часопису, який був за-

снований 2005 року. Засновник – Центр сприяння

вивченню геополітичних проблем та євроатлан-

тичного співробітництва Чорноморського регіону

«НОМОС». Протягом 8 років в часописі друкува-

лись статті українських та іноземних експертів з Ес-

тонії, Молдови, Грузії, Азербайджану, Вірменії, Ту-

реччини, Франції, Великобританії, а також Росії. Це

було єдине видання Чорноморського регіону, що на

системній основі здійснювало моніторинг та аналіз

безпекового середовища не тільки Чорномор’я, але

й Південного Кавказу, Каспію, Середземномор’я,

Близького Сходу.

Ми, редакційний колектив часопису, вважали при-

родним і символічним, що видання, присвячене

питанням регіональної безпеки в Чорноморському

регіоні випускається в серці Чорномор’я – україн-

ському Севастополі. Так і було до 2014-го року. Але

в 2014 році відбулася подія, про високу ймовірність

якої експерти «НОМОСу» застерігали. Путінська

Росія, користуючись слабкістю української держа-

ви через внутрішньополітичну кризу, спричине-

ну суспільним опором проросійській клептократії

Януковича й спираючись на «троянського коня» –

сили Чорноморського флоту, який за добровільною

згодою України дислокувався на її суверенній те-

риторії, всупереч усім нормам міжнародного права,

окупувала Кримський півострів і проголосила його

«суб’єктом Російської Федерації».

Російська агресія проти України, окупація Криму

та Севастополя внесла свої корективи в діяльність

Центру «НОМОС». За одностайним рішенням за-

сновників вона була припинена, оскільки ніхто не

вважав за можливе перереєстровуватись за окупа-

ційним законодавством. Так само було припинено

випуск часопису. Виходили з того, що це буде тим-

часово.

Тепер настав час відновити випуск журналу. Що ми

й робимо. Двоє членів редакційної колегії часопису

– Дмитро Штибліков та Олексій Бессарабов – пере-

бувають у застінках ФСБ Росії в Криму за сфаль-

шованими звинуваченнями. Але вони лишаються з

нами, лишаються членами відновленої редакційної

колегії видання. Саме їм присвячена перша стаття в

цьому 29-му числі часопису, яку написав мій севас-

топольський колега Павло Лакійчук.

Варто нагадати про знаний не тільки в Україні, але

й за її межами, Центр «НОМОС», який був партнер-

ською організацією для «Стратегії ХХІ». Центр за-

ймався вивченням зовнішньої політики країн Чор-

номорського регіону, міжнародного регіонального

співробітництва, національної безпеки та оборони,

енергетичної політики, міжнародної та регіональ-

ної безпеки, євроатлантичного співробітництва, ви-

вченням проблем боротьби проти тероризму. Центр

«НОМОС» готував аналітичні дослідження, що

публікувалися у «Чорноморській безпеці». Він був

платформою для професійних дискусій. Партнера-

ми Центру були Міжнародний фонд «Відроджен-

ня», Інститут зовнішньої політики Дипломатичної

Академії при МЗС України, Національний інститут

стратегічних досліджень, Центр дослідження ар-

мії, конверсії та роззброєння, Центр ім. Разумкова,

Інститут євроатлантичного співробітництва, Гар-

вардська програма чорноморської безпеки (США),

Центр східних досліджень (Польща), Фундація «Ін-

ститут східних досліджень» (Польща), Дослідниць-

кий центр Словацької асоціації зовнішньої політи-

ки, Словацька асоціація газу та нафти, Японська

асоціація Чорноморських досліджень, Громадський

рух «Каспійське партнерство заради майбутнього»

(Азербайджан). Центр був членом Громадської ліги

Україна-НАТО, Мережі Україна-НАТО щодо під-

вищення обізнаності громадянського суспільства,

Мережі євроатлантичних клубів, Форуму грома-

дянського суспільства Східного партнерства, Ко-

аліції Ініціативи прозорості видобувних галузей,

низки громадських рад.

З 2006 року «НОМОС» виступав співорганізатором

традиційної щорічної конференції з питань безпе-

ки Чорноморсько-Каспійського регіону та регіо-

нального співробітництва. У червні 2006-го це була

конференція «Чорноморсько-Каспійський вимір єв-

ропейської безпеки», у травні 2007-го - «Через по-

літику сусідства до нових транзитних потужностей

Каспійсько-Чорноморсько-Балтійського простору»,

у квітні 2008-го – «Підсумки Бухарестського саміту

НАТО та чорноморський вимір європейської без-

пеки». Останнім заходом, співорганізатором якого

став НОМОС, була міжнародна експертна дискусія:

«Україна, Вишеградська група і НАТО: на шляху до

спільного використання наявних механізмів та ін-

струментів підвищення регіональної безпеки», що

проходив у Севастополі 6 листопада 2013 року, за

4 з невеликим місяці до початку російського втор-

гнення в Крим.

Експерти Центру були традиційними учасниками

низки міжнародних конференцій та форумів, кру-

глих столів та семінарів, таких як «Севастополь-

ський форум – 2006», «Консорціум демократичного

контролю», Форуму «Україна – НАТО» (Вроцлав,

2007 р.), Форуму «Україна – Європа» (Польща),

низки зустрічей Кримського політичного діалогу,

щорічної конференції «Енергетична безпека Цен-

тральної Європи та ЄС» (Братислава), щорічного

Міжнародного економічного форуму в Криниці

(Польща), енергетичних та газових форумів в фор-

маті Вишеградської групи та Центральної Європи.

Питання чорноморської безпеки також завжди була

в полі уваги Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».

Тому, відновлюючи випуск часопису, редакцій-

на колегія вирішила, що нинішнє його число буде

присвячено аналітичному погляду з різних країн

регіону на безпековий стан Чорномор’я після 2014

року, тобто, в контексті російської окупації Криму,

спробі перетворення Чорного моря в «російське

озеро», збройної інтервенції Росії на сході України.

Тому ми попросили наших колег, знаних експертів

з різних країн регіону зробити базовий аналіз. Ми

вдячні, що відгукнулися і давні автори «Чорномор-

ської безпеки» з Грузії, Вірменії та з’явилися нові

– з Туреччини, Болгарії, Румунії, Молдови.

Звісно, ми не могли обійти увагою появу Глобаль-

ної стратегії ЄС, що була прийнята 2016 року, а та-

кож рішення Варшавського саміту НАТО. Вашій

увазі пропонується дайджест зарубіжних та міжна-

родних оцінок і підходів до проблематики безпеки

Чорноморського регіону після зламу Росією Хель-

сінкського світопорядку.

Насамкінець. Запрошуємо аналітиків, експертів, на-

уковців до дискусій на шпальтах видання, вислов-

лення своїх думок та оцінок нинішнього становища

в Чорноморсько-Каспійському регіоні, Криму, на

Близькому сході.

Але, найголовніше, звертаємося до усіх колег –

експертів та журналістів, наших давніх партнерів

у Європі, США, Канаді, встати на захист політич-

них бранців Кремля. «Якщо ти аналітик і журна-

ліст, значить ти потенційний ворог Росії, і твоє

місце раніше чи пізніше в застінках ФСБ» - саме

такий месидж надсилає Кремль усім інакодумцям

в окупованому Криму випадком Штиблікова – Бес-

сарабова. Тому, наша громадянська позиція і наша

спільна дія – свободу бранцям Кремля!



В.о. головного редактора часопису

«Чорноморська безпека», президент

Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»,

директор енергетичних програм

Центру «НОМОС» (2006-2014)





      



In this article the author describes the real stories

of his colleagues and friends, Ukrainian experts,

who decided to stay in Crimea after its occupa-

tion by the Russian Federation.

В довоєнний час, для мене ця дата асоціювалася

хіба що з «день народження Штиблікова, день дру-

гий». Дмитро Штибліков – мій колега по Центру

«НОМОС», керівник міжнародних програм Цен-

тру, заступник головного редактора часопису «Чор-

номорська безпека». 9 листопада 2016-го з’явилось

повідомлення від ФСБ РФ, що «диверсионно-тер-

рористическая группа Минобороны Украины, го-

товившая диверсии на военных объектах Крыма,

задержана в Севастополе». Ця група – це Дмитро

Штибліков, Олексій Бессарабов та Володимир Дуд-

ка. Тож варто розповісти про моїх друзів і колег по

минулому, довоєнному життю в Севастополі.

День народження Олексія 5 грудня 2013 року

Діма Штибліков народився 8 листопада 1970 року

під Читою. Пізніше батьки переїхали в Крим. Жив

з мамою в Євпаторії, навчався у восьмій школі ра-

зом з майбутньою дружиною Оленою. Після школи

обрав кар’єру військового, закінчив Київське вище

загальновійськове командне училище. Вже після

розпаду СРСР був призначений у новосформова-

ний 32-й армійській корпус в Криму. На території

півострова пройшла його військова служба. У 2004

році звільнився з лав Збройних Сил – здоров’я вне-

сло свої корективи. Дмитро отримав важке пора-

нення – новобранець неповністю здійснив вистріл

з гранатомета, й Дімі довелося розряджати зброю,

боєприпас вибухнув... Став інвалідом з пробитою

головою, осколком під серцем і знівеченою рукою.

Але мізки у Діми були що треба! Аналітика була

його даром.

До окупації Криму Росією працював у Центрі «НО-

МОС» воєнним експертом, потім став керівником

міжнародних програм. Активно публікувався в

українських, російських і західних виданнях. Пра-

цював над науковою роботою про міжнародно-пра-

вові аспекти боротьби з тероризмом, брав участь в

конференціях в Україні і Росії, країнах Південного

Кавказу.

З Дмитром, а також іншими колегами, ми разом

ставили на ноги Центр «НОМОС», унікальний

неурядовий мозковий центр з довгою офіційною

назвою – Севастопольський центр сприяння ви-

вченню геополітичних проблем і євроатлантичного

співробітництва Чорноморського регіону. Власне,

словосполучення «сприяння євроатлантичному

співробітництву» у цій назві вже передбачало для

експертів Центру досьє в штабі ЧФ РФ ще в дово-

єнні часи, а після окупації півострова – ярлик «НА-

ТОвського гніздилища».





















Ми з Дмитром, як заступники головного редактора,

видавали перші номери «Чорноморської безпеки»,

шукали авторів, самі писали, редагували, верста-

ли... На круглих столах і конференціях Діма не да-

вав спуску маніпуляторам і фальсифікаторам – ні

російським, ні вірменським, ні азербайджанським,

ні будь-яким іншим. За що його і поважали колеги

і партнери не тільки вдома, а й за кордоном. Запро-

шували на форуми в Москву, Тбілісі, Єреван, Стам-

бул.

Дмитро ще у 2008 році передбачив чим обернеться

російська політика в Чорноморському регіоні. Його

стаття у 10-му числі «Чорноморської безпеки» за

2008-й рік промовисто говорить своєю назвою «Ро-

сійсько-грузинський конфлікт. Наступна – Укра-

їна?». він чітко розумів що відбувається навесні

2014-го. І усвідомлено зробив свій вибір. Замість

подальшої кар’єри експерта у вільній країні, «на

материку», як тепер прийнято говорити в Криму,

віддав перевагу турботі про близьких в окупації.

А робота? «Порядній людині всяка робота почесна

– якщо не буде іншої – буду двірником або коче-

гаром» – говорив він ... Я не знаю як він виживав

ці три жахливих роки, але знаю точно, що він за-

лишився порядною і чесною людиною.

Льошу Бессарабова я пам’ятаю ще курсантом Се-

вастопольського військово-морського інституту

імені П. Нахімова. Він 1999 року випуску. Служив

в Одесі в Західному районі, потім в Севастополі – в

штабі ВМС України. Ще в Одесі почав публікува-

тися в журналі «Судоходство». Журналістика була

його хобі, що стало згодом професією. Коли прихо-

пила виразка шлунку, його було звільнено із Зброй-

них Сил за станом здоров’я у 2008 році. Олексій

закінчив бакалаврат Інституту журналістики Київ-

ського національного університету ім. Шевченка.

Ми його запрошували працювати в «НОМОС», але

він погодився стати заступником головного редак-

тора «Чорноморської безпеки». Творення часопи-

су було йому до душі. Окрім цього, Бессарабов, як

творча особистість, був кореспондентом авторитет-

ного київського видання «Главред». Олексій Стрі-

лецький – таким було його творче псевдо, давав ак-

туальні матеріали і фоторепортажі.

Корінний севастополець, коріння роду якого тяг-

нуться десь з Новгородщини, що виріс в незалеж-

ній Україні, яку любив як свою Батьківщину. Після

окупації вибору у нього не було – родина, мама ...

Як і у багатьох хто залишився на півострові, як на

рідній землі України.

-

   

      



-

-

-





Дмитро Штибліков і Олексій Бессарабов були за-

арештовані ФСБ Росії і звинувачені в підготовці

диверсійно-терористичних актів. Парадокс і іронія

долі – автори численних публікацій і аналітичних

матеріалів, спрямованих на консолідацію міжна-

родної спільноти в боротьбі з терористичними про-

явами, звинувачені в тероризмі режимом, який, за

висловом покійного Олександра Литвиненка, піді-

рвав Росію.

Не можу тут не згадати ще про одну людину, тре-

тього «кримського «терориста-диверсанта» – Во-

лодимира Дудку. Він ніколи не був співробітником

«НОМОСу» і дописувачем «Чорноморської безпе-

ки», але читачем її був критичним, в’їдливим. Він













також мій друг, і без розповіді про нього ця історія

буде неповною.

Володимир Михайлович Дудка родом з Сум. Закін-

чив Калінінградське вище військово-морське учи-

лище на пару років раніше за мене, служив на Чор-

номорському флоті, в Мирному на Донузлаві. Після

розділу ЧФ СРСР перейшов у ВМС України. Був

командиром корабля управління «Сімферополь».

Потім, коли його рідний корабель поставили «на ві-

чний прикол» на завод, служив в штабі ВМС в опе-

ративній зміні на командному пункті. Після виходу

на пенсію у 2009 році працював інженером з техні-

ки безпеки в мобільному загоні МНС України, який

здійснював розмінування Інкерманських штолень і

місць боїв періоду ІІ світової війни на Мекензієвих

горах. Після анексії Криму програму розмінування

було прикрито окупаційною владою. На батьківщи-

ну, в Суми, не поїхав, у Севастополі тримала роди-

на єдиного сина, якого Володимир виховував само-

стійно. Весь вільний час він віддавав онуці...

Затримання і арешт за надуманими звинуваченнями

знаних в експертному середовищі аналітиків Цен-

тру «НОМОС» не можна розцінити ніяк інакше, як

помстою Кремля за їх аналітичну та журналістську

активність в Севастополі і Криму до окупації. До

того ж, після того як ФСБ зганьбилася з фальши-

вими «серпневими диверсантами» - Пановим, За-

хтієм, Сулеймановим – кримським феесбешникам

було поставлено завдання знайти що-небудь більш

«елегантне». Виконавці швидко знайшлись – з чис-

ла зрадників-колаборантів СБУ. Мотив – уникнути

відрядження у віддалені регіони РФ, показати свою

незамінність саме в Криму. Тому для легенди «ди-

версійно-терористичної групи» Дмитро Штиблі-

ков та Олексій Бессарабов підходили дуже влуч-

но – обоє колишні військові, обоє працювали «на

НАТО» в «НАТОвському гнізді під назвою «НО-

МОС», видавали антиросійське видання під на-

звою «Чорноморська безпека». Володимир Дудка,

який займався розмінуванням, «органічно» допо-

внював групу, бо двоє «диверсантів», «терористів»

та «шпигунів» – то мало. Так кримські гебісти на

догоду своїм московським шефам, згенерували ще

одну хвилю «українських диверсантів».

Але фальш ефесбешної історії з «кримськими те-

рористами-диверсантами» видна будь-якому не-

заангажованому спостерігачу. Я, як і будь-хто з

українців, не вірю в благородство системи НКВД-

КГБ-ФСБ і справедливість російської Феміди. Це

ми бачимо по справах Сєнцова, Кольченка, Семе-

ни, Сущенка, численних бранців Кремля з числа

кримських татар. Тільки міжнародний суспільний

резонанс прискорить свободу Дмитру Штибликову,

Олексію Бессарабову і Володимиру Дудці.







      





* * *

10. Дестабілізуючі дії та політика Росії включають:

тривалу незаконну та нелегітимну анексію Криму,

яку ми не визнаємо і не визнаватимемо, і від якої

ми закликаємо Росію відмовитися; порушення су-

веренних кордонів із застосуванням сили; навмис-

ну дестабілізацію ситуації на сході України; рап-

тове проведення масштабних військових навчань,

що суперечить духу Віденського документа, та

провокативні військові дії біля кордонів НАТО, у

тому числі у регіонах Балтійського і Чорного морів

та Східного Середземномор’я; безвідповідальну і

агресивну ядерну риторику, воєнну концепцію та

покладені в її основу стратегічні позиції; а також

неодноразові порушення Росією повітряного про-

стору країн Альянсу. До того ж воєнне втручання,

суттєва військова присутність Росії та підтримка

нею сирійського режиму і використання своєї вій-

ськової присутності у Чорному морі для демонстра-

ції сили у Східному Середземномор’ї створюють

додатковий ризик та загрозу безпеці членів Альян-

су та інших країн…

17. Росія несе повну відповідальність за серйозне

погіршення ситуації з правами людини на Крим-

ському півострові, зокрема за дискримінацію крим-

ських татар та інших представників місцевих гро-

мад. Ми вимагаємо від фактичної російської влади

вжити необхідних заходів для забезпечення безпе-

ки, прав та свобод для кожного, хто проживає на

півострові. Міжнародним моніторинговим струк-

турам має бути дозволено виконувати свої важливі

функції щодо захисту прав людини. Ми засуджує-

мо тривале широкомасштабне нарощування Росією

військової сили в Криму і висловлюємо занепоко-

єння діями та проголошеними планами Росії щодо

подальшого нарощування військової присутності у

Чорноморському регіоні…

23. Перед нами постають дедалі серйозніші за-

грози в регіонах Балтійського та Чорного морів,

Північної Африки, а також Середземномор’я, які

мають стратегічне значення для Альянсу і для на-

ших партнерів. Росія продовжує нарощувати свою

військову потугу, збільшувати військову актив-

ність, розміщувати нові, найсучасніші сили та засо-

би і створювати загрози для регіональної безпеки.

В результаті таких дій зросла непередбачуваність,

яку можна зменшити забезпеченням взаємної про-

зорості та заходами зниження ризику. Визнаючи

неподільність безпеки країн Альянсу, ми й надалі

уважно стежитимемо за ситуацією у цих регіонах.

Наша відповідь визначатиметься конкретними об-

ставинами у кожному з цих регіонів. Ми також

працюватимемо із зацікавленими партнерами, щоб

підвищувати рівень ситуаційної обізнаності і фор-

мувати спільні підходи до нових загроз…

У Чорноморському регіоні впродовж останніх ро-

ків безпекова ситуація також погіршилася. Ми і далі

докладатимемо зусиль для подолання наслідків, які

створюють для НАТО події у регіоні, і враховувати-

мемо їх у подальших підходах та політиці Альянсу.

Ми підтримуватимемо, в залежності від обставин,

регіональні зусилля прибережних держав Чорного

моря, спрямовані на зміцнення безпеки й стабіль-

ності. З цією метою ми поглиблюватимемо також

наш діалог з Грузією та Україною.









* * *

Нам необхідна сильна Європа. Таку Європу заслу-

говують наші громадяни, таку Європу чекає весь

світ. Ми переживаємо триваючу кризу як всередині

Європейського Союзу, так і за його межами. Наш

Союз під загрозою. Наш європейський проект, який

приніс з собою безпрецедентний світ, процвітання

і демократію, ставиться під сумнів. На схід від на-







ших кордонів була порушена Європейська система

безпеки, в той час як тероризм і насильство є ли-

хом для країн Північної Африки і Близького Сходу,

а також для Європи. В окремих регіонах Африки

економічне зростання відстає від демографічно-

го; напруженість в Азії наростає, а зміна клімату

створює додаткові труднощі. І все ж це також час

надзвичайних можливостей. Глобальне зростання,

мобільність і технічний прогрес поряд з нашими

зміцненими партнерськими відносинами забезпе-

чують умови для нашого процвітання і дозволяють

все більшій кількості людей уникнути бідності,

жити довше і жити вільніше. Ми будемо маневру-

вати у цьому неспокійному, все більш пов’язаному,

конкурентному і складному світі, керуючись наши-

ми спільними інтересами, принципами та пріори-

тетами. Ґрунтуючись на закріплених в Договорах

цінностях і покладаючись на наші сильні сторони

й історичні досягнення, ми будемо єдині в побудові

більш міцного Союзу, що грає свою сукупну роль

в світі.

* * *

    



Щоб Європа могла забезпечити мир і безпеку все-

редині і за межами своїх кордонів, важливо мати

відповідний рівень амбіцій і стратегічну автоно-

мію. Тому ми зосередимо зусилля на обороні, бо-

ротьбі з тероризмом, кібербезпеці, енергетиці та

стратегічних комунікаціях. Країни-члени ЄС пови-

нні втілити в життя зобов’язання про взаємну під-

тримку і солідарність, закріплені в Договорах. ЄС

зробить свій внесок в систему колективної безпеки

в Європі у тісній взаємодії зі своїми партнерами, в

першу чергу, з НАТО.

* * *



3.1 Безпека нашого Союзу

Глобальна стратегія Європейського Союзу повинна

починатися в ЄС. Протягом десятиліть наш Союз

надавав громадянам можливість насолоджувати-

ся безпрецедентним рівнем безпеки, демократії та

процвітання. Ми будемо розвивати ці досягнен-

ня в наступні роки. Незважаючи на це, тероризм,

гібридні загрози, зміна клімату, економічна не-

стабільність і ненадійність енергетичних поста-

вок представляють сьогодні небезпеку для наших

громадян і регіону. Політика страху кидає виклик

європейським цінностям і європейського способу

життя. Для того, щоб зберегти і примножити те,

чого ми досягли на сьогоднішній день, необхідні

поступові зміни. Для забезпечення нашої безпеки,

процвітання і збереження наших демократичних

суспільств ми повинні зміцнювати нашу безпеку і

оборону в повній відповідності з правами людини і

верховенством закону.

3.2. Державна і суспільна стійкість на Схід і Пів-

день

Наші сусіди

Державна і суспільна стійкість є нашим стратегіч-

ним пріоритетом в сусідньому оточенні. Багато лю-

дей на просторі Європейської Політики Сусідства

(ЄПС) як на схід, так і на південь бажають збудува-

ти тісніші відносини із Союзом... Стійкість є стра-

тегічним пріоритетом для усього простору на схід

і південь від ЄС, як країн, які прагнуть сильніших

зв’язків з ЄС, так і тих - в межах і поза ЄПС - які не

бажають цього.

3.3. Інтегрований підхід до конфліктів і криз

Таким чином, ЄС буде й надалі брати участь у вре-

гулюванні затяжних конфліктів і країнах Східного

партнерства. Жоден з цих конфліктів не відбува-

ється на одному рівні управління... Таким чином,

ЄС буде дотримуватись багаторівневого підходу

до конфліктів, діючи на місцевому, національно-

му, регіональному і глобальному рівнях. Нарешті,

жоден з цих конфліктів не може бути вирішений

тільки ЄС. Ми будемо реалізовувати багатосторон-

ній підхід, залучаючи усіх тих гравців, присутніх

в конфлікті і необхідних для його вирішення. Ми

будемо співпрацювати більш систематично на міс-

цях з регіональними та міжнародними організаці-

ями, двосторонніми донорами та громадянським

суспільством. Більш тісне співробітництво буде

налагоджене також на регіональному та міжнарод-

ному рівнях. Стійкого миру можна досягти тільки

на основі всеосяжних угод, закріплених в широ-

ких, глибоких і міцних регіональних і міжнародних

партнерських відносинах.



3.4. Кооперативні регіональні порядки

Європейський безпековий порядок

Суверенітет, незалежність і територіальна ціліс-

ність держав, непорушності кордонів і мирне врегу-

лювання суперечок є ключовими елементами євро-

пейської безпеки. Ці принципи застосовуються до

всіх держав, як всередині, так і за межами ЄС. Про-

те, мир і стабільність в Європі вже не є реальністю.

Порушення Росією міжнародного права і дестабі-

лізація України, як вершина затяжних конфліктів

в Чорноморському регіоні, поставили під сумнів

європейський порядок безпеки у його основі. ЄС

залишиться єдиним у відстоюванні міжнародного

права, демократії, прав людини, співробітництва і

права кожної країни вибирати своє майбутнє віль-

но.

Налагодження відносин з Росією є ключовим стра-

тегічним викликом. Послідовний і єдиний підхід

повинен залишатися наріжним каменем політики

ЄС щодо Росії. Істотні зміни у відносинах між ЄС

і Росією мають ґрунтуватися на повній повазі між-

народного права і принципів, що лежать в основі

європейської безпеки, в тому числі Гельсінського

Заключного Акта та Паризької хартії. Ми не буде-

мо визнавати незаконну анексію Криму Росією і

миритись із дестабілізацією Східної України. Ми

будемо зміцнювати ЄС, підвищувати стійкість на-

ших східних сусідів і відстоювати їхнє право вільно

визначати свій підхід до ЄС. У той же час, ЄС і Ро-

сія взаємозалежні. Тому ми будемо співпрацювати

з Росією, щоб обговорити розбіжності і співпрацю-

вати, якщо наші інтереси збігатимуться.

* * *

     

  



14 лютого 2016 року

* * *

Просуваючи партнерство СПБО

18. Наголошуючи на важливості подальшого про-

сування співпраці з партнерськими організаціями

і країнами-партнерами, Рада закликає Високого

Представника представити бачення для більш стра-

тегічного підходу до партнерської співпраці СПБО

з країнами-партнерами, які поділяють цінності ЄС

і готові та бажають зробити вклад у місії і операції

СПБО, з повною повагою інституційних рамок ЄС

і його автономності у прийнятті рішень. Цей стра-

тегічний підхід має включати можливості посилити

стійкість партнерів на Схід і Південь, включаючи

Африку, також беручи до уваги важливість безпеки

в рамках Європейської Політики Сусідства.

* * *

     





Стамбул, 20 листопада 2016 року

* * *

Парламентська Асамблея НАТО закликає Союзни-

ків посилити їхню оборону, включаючи збільшення

витрат, у відповідь на невизначене безпекове се-

редовище, створене “ревізіоністським і військовим

відновленням Росії”, у поєднанні із загрозами теро-

ризму і нестабільності із Близького Сходу...

У резолюції законодавці закликали уряди Союзни-

ків залишатись єдиними щодо своїх колективних

зобов’язань оборони, закріплених в установчому

договорі НАТО. Він визначає, що вони повинні до-

тримуватись підтримки партнерів, що стикаються

із російською агресією, таких як Україна, Грузія і

Республіка Молдова...

Крім того, засуджуючи «військову, економічну та ін-

формаційну агресію» Росії проти України, депутати

висловили глибоку заклопотаність нарощуванням

Москвою військового потенціалу навколо Прибал-

тики, Чорного моря, Східного Середземномор’я і в

Арктиці.

* * *









* * *





Доповідач засудила дії Росії в Україні, включаю-

чи анексію Криму, зазначивши, що криза в Украї-

ні може бути вирішена тільки на основі конструк-

тивного і відкритого діалогу. Нарешті, Цедерфельд

обсудила роль ОБСЄ в тривалих конфліктах, під-

кресливши, що найостанніші порушення лінії зі-

ткнення на територіях навколо Нагірного Карабаху

є найбільш серйозною ескалацією конфлікту з 1994

року. Вона підкреслила, що ОБСЄ повинна ви-

користовувати свій повний набір інструментів - в

тому числі й Парламентської асамблеї – щоб стабі-

лізувати ситуацію і домагатися всеосяжної мирної

угоди. Цедерфельд підкреслила, що парламентарії

грають ключову роль в досягненні довгострокового

врегулювання в процесі Придністровського врегу-

лювання, а також в мирному процесі щодо терито-

ріальних суперечок в Грузії.

* * *

    

    



Істрате поінформував парламентаріїв про пріори-

тети Форуму безпекового співробітництва. Румун-

ське Головування, сказав він, буде зосереджено на

кризі в і навколо України, затяжних конфліктах в

ширшому  , ДЗЗСЄ, Ві-

денському документі і транснаціональних загрозах

як кібер-безпека. Він зазначив, що проводить дво-

вимірний підхід до безпеки - як географічний, так

і тематичний. Він говорив про свій намір організу-

вати два діалоги з безпеки з акцентом на двох об-

ластях, що представляють безпосередній інтерес:

Балканах і .

* * *







      



In this article the author analyses security en-

vironment in Eurasia, Russia’s ofcial security

documents and military potential, and makes

conclusions on possible escalations of conicts

around Russia and challenges of news ones.



У 1961 році, напередодні XXII з’їзду КПРС, пре-

красний артист Марк Бернес вперше виконав пісню

«Хотят ли русские войны» (автор музики – Едуард

Колмановський, автор слів – Євгеній Євтушенко).

Пісня, безумовно, прекрасна, і для мільйонів ра-

дянських людей, які пам’ятали про минулу Війну,

була наповнена сенсом і відповідала їх бажанням

і надіям.

Однак уже сьогодні в інтернеті можна знайти

рядки: «Хотят ли русские войны? Спросите вы

у «Тишины». Чорний гумор цих рядків полягає в

тому, що «Тишина» – це назва стрілково-гранато-

метного комплексу. [1, 2]

Все це можна було б віднести до розряду курйозів

або невдалих жартів, але не виходить ...

На початку 2012 року російський «Левада-центр»

провів дослідження думки росіян, і ось яку цифру

дало опитування населення: 55% росіян вважають,

що для Росії існує військова загроза з боку інших

країн.

Порівняємо цифри:

2010 - 47%

2011 - 53%

2012 - 55%

Цікаві й цифри щодо тих, хто хотів би, щоб їхні

сини або інші близькі родичі служили в армії:

1998 - 13%

2012 - 37% [3]

Поверховий аналіз наведеної статистики показує

явну мілітаризацію свідомості російських грома-

дян. Природньо, така динаміка зростання міліта-

ристських настроїв не радує оточуючих (найближ-

чих сусідів Російської Федерації). Якщо додати до

цього декларовану Кремлем мету Росії стати ре-

гіональним лідером, не втратити / відновити зони

впливу колишнього СРСР і тому подібні речі, то

картина стає зовсім безрадісною. Більш того, сві-

това історія наочно показує, що економічні кризи,

посилені внутрішніми і зовнішньополітичними,

мають тенденцію виливатися в збройне протисто-

яння, тобто у форму війни.

Виникає закономірне питання - до якої війни готу-

ється і з ким збирається воювати Росія? З ким, за

своїм військово-економічним потенціалом, в стані

воювати Москва?

Питання не пусте для найближчого оточення РФ,

так як практично будь-яка війна Росії з ким би то не

було, відіб’ється на сусідах (з урахуванням хоча б

енергозалежності), а то й навіть «прокотиться» по

їх території.

Останнім часом в Росії все частіше і частіше зву-

чить мілітаристська риторика. Військові лякають,

все активніше мусують тему зовнішнього ворога і

можливого військового конфлікту, що зачіпає інтер-

еси РФ. У листопаді минулого року (2011р.- Ред.)

начальник Генштабу Микола Макаров несподіва-

но заговорив про загрозу залучення Росії навіть до

ядерної війни. [4]

Так, газета «Коммерсант» від 18 листопада 2011

року повідомляє: «начальник російського генштабу

- перший заступник міністра оборони генерал армії

Микола Макаров, виступаючи на засіданні Громад-

















ської палати, пообіцяв Росії великомасштабну ві-

йну і не виключив можливість застосування ядер-

ної зброї. У своїй доповіді генерал Макаров зазна-

чив, що після розпаду СРСР можливість локальних

збройних конфліктів по периметру кордонів Росії

зросла».

«За певних умов я не виключаю, що локальні і ре-

гіональні збройні конфлікти можуть перерости у

великомасштабну війну, в тому числі із застосуван-

ням ядерної зброї», - цитує слова генерала газета.

Далі «Комерсант» перераховує чинники, які, на

думку генштабу, можуть привести Росію до війни.

На заході однією з найбільш ймовірних причин для

збройного протистояння є антиросійська політика

країн Балтії та Грузії, яка може створити кризу в

стосунках Росії і НАТО.

Нестабільна обстановка в Афганістані і Пакиста-

ні створює передумови для військових конфліктів

в Центрально-Азіатському регіоні. Вони, в свою

чергу, можуть послужити приводом для залучення

російських військ для виконання зобов’язань в рам-

ках Договору про колективну безпеку (ОДКБ).

У генштабі також не виключають, що нарощуван-

ня ядерного потенціалу Іраном і Північною Кореєю

буде вирішуватися силовим методом за допомогою

США - при такому варіанті, пише газета, буде роз-

глядатися сприяння Росії в цьому питанні.

Ще одним приводом для конфлікту можуть послу-

жити протиріччя в Арктиці.

Втім, начальник генштабу зазначає і те, що вій-

ськово-промисловий комплекс Росії не готовий до

можливої війни: ряд зразків озброєнь вітчизняного

виробництва поступається за своїми характеристи-

ками зарубіжним аналогам, що ставить російську

армію в заздалегідь програшне становище. [5]

Колишній міністр оборони РФ Анатолій Сердю-

ков також не залишився осторонь, нарікаючи, що

«з’явилися нові центри сили, які претендують на

регіональне лідерство і джерела військово-політич-

ної напруженості для Росії». Головний військовий

чиновник також виявив ймовірність «ескалації на-

пруженості по периметру наших кордонів» і зазна-

чив, що збільшується ризик втягування Росії в різні

військові конфлікти.

Російські експерти частково підтримують побою-

вання керівництва країни і військових, звертаючи

увагу на те, що сьогоднішня військово-політична

обстановка в світі далека від ідеальної, проте за-

кликають не переоцінювати небезпеку, оскільки в

більшості випадків загрози носять гіпотетичний

або незначний характер. Звертає на себе увагу і те,

що сьогодні військовим вигідно створити ілюзію

небезпеки, оскільки необхідно виправдати ті витра-

ти, які найближчим часом планує витратити держа-

ва на оборону. Як відомо, на розвиток збройних сил

РФ в найближчі роки планується витратити понад

23 трлн рублів, урізуючи інші статті бюджету. [6]

Ось думка з приводу військових загроз Росії про-

відного спеціаліста Центру військових стратегіч-

них досліджень ГШ РФ Романченка Ю.Г. висловле-

на ще в 2001 році:

«В даний час і в доступній для огляду перспекти-

ві найбільшу значимість становитимуть протиріч-

чя, пов’язані з виснаженням природних ресурсів,

зростанням етнічної, демографічної напруженості,

загостренням екологічної обстановки в окремих ре-

гіонах і в світі в цілому.

Згідно з прогнозами, найближчі 10-15 років будуть,

майбуть, одними з найважчих в історії цивілізації

через глобальні демографічні кризи та визначені

ними екологічні кризи.

Військово-політичним змістом глобалізації є роз-

ширення НАТО. Серйозну загрозу безпеці Росії, на-

віть при відсутності агресивних намірів (виділено

автором) в даний момент, являє наявність великої

кількості особового складу і військової техніки по-

близу російських кордонів і її союзників.

В результаті докорінно змінюється баланс сил в

Європі і на кордонах РФ: якщо раніше СРСР пере-

вершував у військовій могутності не тільки будь-

яку сусідню країну, а й НАТО в цілому, то тепер

НАТО в чотири рази перевершує Росію в звичай-

них озброєннях. Потенційна військова загроза РФ

з боку Північноатлантичного альянсу створюється

також за рахунок переваги їх наступальних можли-

востей над оборонним потенціалом нашої країни.

Розширення НАТО за рахунок нових членів цей

дисбаланс ще більш посилить.

Потенційна військова загроза РФ може бути також

пов’язана з подальшим зміцненням збройних сил

держав Азії.

Японія має значний військовий потенціал. Вже

зараз її збройні сили за чисельністю порівнянні з

угрупованням ЗС РФ, розгорнутим на Далекому

Сході, а за якістю значно його перевершують.

Афганістан, Пакистан і Туреччина, в меншій мірі

Іран, окремо або у будь-якій комбінації можуть в

найближчі 10-20 років представляти проблему для

безпеки РФ. Іран і Туреччина разом мають ЗС, чи-

сельно рівні російським, а з Пакистаном - на 50%

більше. Вони можуть заохочувати етнічний або ре-

лігійний сепаратизм на Північному Кавказі і у По-

волжі.

Продовжують збільшуватися військові потенціали

інших країн Азії. Особливе побоювання викликає

докорінну зміну співвідношення військово-мор-

ських сил на користь сусідніх держав. При збере-

женні нинішніх тенденцій, до 2005 року наш флот

буде поступатися на Чорному морі ВМС Туреччини

- в два рази, на Балтиці - Швеції також в два рази,

Німеччині - в чотири рази. На Далекому Сході роз-

рив у співвідношенні військово-морських сил на

користь інших держав буде ще більш значним». [7]

Начальник генерального штабу Микола Макаров,

виступаючи на засіданні Громадської палати 17

листопада 2011 року позначив наступні загрози вій-

ськовій безпеці РФ:

1. Прагнення Заходу забезпечити енергетичну без-

пеку на шкоду економічним і політичним інтересам

Росії (підписання «Енергетичної хартії ЄС» і ство-

рення т.зв. «енергетичного НАТО»).

2. Порушення стратегічного балансу сил (розгор-

тання елементів глобальної системи протиракетної

оборони, розробка міжконтинентальних балістич-

них ракет в звичайному спорядженні).

3. Збереження світового лідерства США, розши-

рення військової присутності і зон відповідальності

США і НАТО (розширення НАТО на Схід, рекон-

фігурація базування ОЗС НАТО, створення ОК ЗС

США в Африканській зоні).

4. Військово-технічні та технологічні переваги про-

відних західних країн (розробка перспективної ви-

сокоточної зброї, мініатюризація роботизованих

бойових і розвідувальних систем, безпілотні лі-

тальні апарати).

5. Наявність територіальних домагань до Російської

Федерації та її союзників:

- територіальні претензії Норвегії;

- територіальні претензії Фінляндії;

- територіальні претензії Естонії;

- територіальні претензії Німеччини і Литви;

- територіальні претензії Польщі до Білорусі;

- територіальні претензії Японії.

6. Проведення військово-силових акцій в обхід

принципів і норм міжнародного права (військові

операції в Югославії та Іраку).

7. Можливість виникнення й ескалації збройних

конфліктів на Південно-Західному та Центрально-

Азіатському стратегічному напрямку.

8. Початок «змагання» за освоєння надр і комуні-

кацій в Арктиці (нарощування криголамного флоту,

базування підрозділів ЗС).

9. Посилення військового потенціалу Євросоюзу

(формування європейських сил швидкого реагуван-

ня).

10. Виведення зброї в космос і розробка протису-

путникової зброї (знищення ракетами китайського

та американського супутників).

11. Зростання масштабів наркотрафіку через Росію

(РФ - частина т.зв. «північного шляху» наркотиків з

Азії в Європу з оборотом $ 15 млрд. на рік).

12. Прагнення США контролювати ядерний комп-

лекс Росії (звинувачення в уразливості ядерно-не-

безпечних об’єктів на території РФ). [8]

Що б зрозуміти, до якої ж війні і з ким готується

Росія, звернемося до офіційного документу - онов-

леної російської військової доктрини, затвердженої

указом № 146 президента Дмитра Медведєва від 5

лютого 2010 року. У розділі «II. Військові небезпе-

ки і військові загрози Російській Федерації» зазна-

чено такі моменти:

«8. Основні зовнішні військові небезпеки:

а) прагнення наділити силовий потенціал Органі-

зації Північноатлантичного договору (НАТО) гло-

бальними функціями, реалізованими в порушення

норм міжнародного права, наблизити військову

інфраструктуру країн - членів НАТО до кордонів

Російської Федерації, в тому числі шляхом розши-

рення блоку;

б) спроби дестабілізувати обстановку в окремих

державах і регіонах і підірвати стратегічну стабіль-

ність;

в) розгортання (нарощування) військових контин-

гентів іноземних держав (груп держав) на територі-

ях суміжних з Російською Федерацією та її союзни-

ками, а також у прилеглих акваторіях;

г) створення і розгортання систем стратегічної про-

тиракетної оборони, що підривають глобальну ста-

більність і порушують співвідношення сил в ракет-

но-ядерній сфері, а також мілітаризація космічного



простору, розгортання стратегічних неядерних сис-

тем високоточної зброї;

д) територіальні претензії до Російської Федерації

та її союзників, втручання в їх внутрішні справи;

е) розповсюдження зброї масового ураження, ракет

і ракетних технологій, збільшення кількості дер-

жав, що володіють ядерною зброєю;

ж) порушення окремими державами міжнародних

домовленостей, а також недотримання раніше укла-

дених міжнародних договорів в області обмеження

і скорочення озброєнь;

з) застосування військової сили на територіях су-

міжних з Російською Федерацією держав в пору-

шення Статуту ООН та інших норм міжнародного

права;

і) наявність (виникнення) вогнищ і ескалація

збройних конфліктів на територіях суміжних з Ро-

сійською Федерацією та її союзними державами;

к) поширення міжнародного тероризму;

л) виникнення вогнищ міжнаціональної (міжкон-

фесійної) напруженості, діяльність міжнародних

збройних радикальних угруповань в районах, при-

леглих до державного кордону Російської Федера-

ції і кордонів її союзників, а також наявність тери-

торіальних суперечностей, зростання сепаратизму

і насильницького (релігійного) екстремізму в окре-

мих регіонах світу.

9. Основні внутрішні військові небезпеки:

а) спроби насильницької зміни конституційного

ладу Російської Федерації;

б) підрив суверенітету, порушення єдності і терито-

ріальної цілісності Російської Федерації;

в) дезорганізація функціонування органів дер-

жавної влади, важливих державних, військових

об’єктів і інформаційної інфраструктури Російської

Федерації.

10. Основні військові загрози:

а) різке загострення військово-політичної обста-

новки (міждержавних відносин) і створення умов

для застосування військової сили;

б) перешкоджання роботі систем державного і

військового управління Російської Федерації, по-

рушення функціонування її стратегічних ядерних

сил, систем попередження про ракетний напад,

контролю космічного простору, об’єктів зберігання

ядерних боєприпасів, атомної енергетики, атомної,

хімічної промисловості та інших потенційно небез-

печних об’єктів;

в) створення і підготовка незаконних збройних

формувань, їх діяльність на території Російської

Федерації або на територіях її союзників;

г) демонстрація військової сили в ході проведення

навчань на територіях суміжних з Російською Фе-

дерацією або її союзниками з провокаційними ці-

лями;

д) активізація діяльності збройних сил окремих

держав (груп держав) з проведенням часткової або

повної мобілізації, переведенням органів держав-

ного і військового управління цих держав на роботу

в умовах воєнного часу». [9]

Таким чином, оцінка військових загроз у воєнній

доктрині, заявах офіційного Кремля і в російсько-

му експертному співтоваристві в основному збіга-

ються. Однак при цьому необхідно розуміти, що

військові загрози не обов’язково переростають у

збройний конфлікт - вирішення багатьох таких про-

блем, особливо сьогодні, лежить в області диплома-

тії як офіційної, так і народної.

Іншими словами, вважаючи НАТО основною вій-

ськовою загрозою безпеки Росії (чотири перші

пункти у 8 пункті розділу «II. Військові небезпеки

і військові загрози Російській Федерації»), Росія

не зможе воювати з Альянсом через величезну різ-

ницю у військово-економічному потенціалі і буде

намагатися вирішити виникаючі проблеми дипло-

матичними способами. Теж можна сказати і про за-

грози на Сході (Китай, Японія).

З іншого боку, у березні 2012 року, президент РФ

Дмитро Медведєв заявив, що Росія не закриває две-

рі в переговорах по ЄвроПРО, але «треба готувати-

ся до зміни ситуації». «До 2017-2018 рр. ми повинні

бути у всеозброєнні, повинні бути готові дати будь-

яку відсіч. Всі вказівки Міністерству оборони мною

дані», - повідомив президент Росії на розширеній

колегії Міноборони РФ. Там же, глава Міноборони

зазначив, що в цих умовах збройні сили повинні

бути готовими забезпечити військову безпеку кра-

їни при найбільш несприятливому розвитку подій.

Анатолій Сердюков додав, що в грудні 2012 року

відомство представить президенту план оборони

Російської Федерації на період до 2016 року. [10]

Так з ким же реально сьогодні готова воювати Ро-

сія?



За оцінками експертів і виходячи з військової док-

трини РФ, а також ряду інших документів, в Крем-

лі вважають що в найближчій перспективі значно

посилиться міжнародна конкуренція за доступ до

природних ресурсів та ринків збуту. Країни-претен-

денти на освоєння сировинних запасів Близького і

Середнього Сходу, Каспію, Арктики розгорнули

інтенсивну діяльність по закріпленню за собою (в

тому числі із залученням військових засобів) прав

на розробку та транспортування біоресурсів.

У той же час, вірогідність розв’язування війни про-

ти Росії на Заході залишається низькою. Це підтвер-

джується, насамперед, рівнем боєздатності і спря-

мованістю будівництва збройних сил європейських

держав, змістом їх оперативної і бойової підготов-

ки, а також неготовністю більшості населення і елі-

ти західних країн до ведення воєн на європейському

континенті. У зв’язку зі зміною характеру завдань,

що вирішуються в останні роки збройними силами

США і НАТО в Іраку і Афганістані, відбувся пере-

розподіл зусиль в сторону контр-терористичних

дій. З програми оперативної і бойової підготовки

фактично виключені питання організації та прове-

дення великомасштабних військових операцій.

Однак, на думку президента Академії геополітич-

них проблем генерал-полковника Леоніда Івашо-

ва, сьогодні головні загрози походять з боку країн

НАТО, які частіше стали вирішувати свої економіч-

ні проблеми силовим шляхом. На думку експерта,

в світі стрімко розхитується усталена система між-

народної безпеки, і це в кінцевому підсумку при-

зведе до того, що Росія буде втягнута у цілий ряд

збройних конфліктів. [11]

Швидше за все, така думка виникла через те, що

найбільшу загрозу для військової безпеки Росії

на Заході являє здатність НАТО в короткі терміни

організувати нанесення масованих ракетно-авіа-

ційних ударів по критично важливим об’єктам із

застосуванням високоточних боєприпасів, що при

нинішньому стані ЗС Росії якраз і створює «пере-

вагу їх наступальних можливостей над оборонним

потенціалом Росії».

Крім того, найбільш критичним для військової без-

пеки РФ сьогодні є південно-західний напрямок. Це

визначається цілим комплексом невирішених полі-

тичних та національно-етнічних проблем, а також

діяльністю міжнародних терористичних організа-

цій, які за певних умов можуть призвести до виник-

нення військових конфліктів.

На цьому вибухонебезпечному фоні Росія намага-

ється не допустити в цей регіон США і Північно-

атлантичний альянс, вважаючи його своєю істо-

ричною геополітичної територією. У свою чергу і

США, і ЄС прагнуть відігравати провідну роль у

вирішенні кризових ситуацій в регіоні.

В даний час, в умовах зниження ймовірності прямої

військової конфронтації між Росією і Північноат-

лантичним альянсом, найбільш серйозну небезпеку

становить можливість втягування РФ у збройний

конфлікт, спочатку що виникає на території одної з

пострадянських держав.

Так, в Республіці Молдова активізується діяльність

прорумунських політичних сил із силового приєд-

нання Придністровської Молдавської Республіки

(ПМР), що може спровокувати нове збройне проти-

стояння.

У той же час необхідно нагадати, що в ПМР

знаходиться угруповання миротворчих сил в

Придністров’ї зі штабом в Тирасполі. У складі ми-

ротворців представники Росії, України і Молдови.

При цьому між Росією і Молдовою так і не підписа-

ний договір про базування частин, що залишилися

після розпаду СРСР. Тут залишається один з най-

більших складів озброєння в Європі, в районі насе-

леного пункту Колбасна, що належав колишній 14-й

армії ЗС СРСР. Для вивозу лише боєприпасів зна-

добилося б понад 2500 вагонів. Крім боєприпасів,

тут знаходиться на зберіганні близько 100 танків,

50 БМП, 100 БТР, 200 зенітно-ракетних комплексів,

бойові машини ПТУР, установки систем залпового

вогню «Град», артилерійське озброєння, міномети,

розвідувальні машини, майже 35 000 автомобілів,

автомобільні шасі, близько півтисячі одиниць інже-

нерної техніки, 130 вагонів інженерного майна та

1300 тон інженерних боєприпасів, 30000 автоматів,

кулеметів і пістолетів. Росія зобов’язалася вивезти

зброю і весь особовий склад з території ПМР ще

до 2001 року за рішенням Стамбульського наради

ОБСЄ (1999).

Зараз у складі оперативної групи в Придністров’ї

залишаються два російських окремих мотострілко-

вих батальйону (виконують миротворчі завдання),

батальйон охорони і обслуговування, вертолітний

загін, кілька підрозділів забезпечення. Чисельність

особового складу групи - близько 1000 чоловік. [12]

Однак, як стало відомо російським ЗМІ, зокре-

ма «Независимой Газете» (31 липня 2012 року)

від джерела в найближчому оточенні президента

Придністров’я, Тирасполь запропонував Росії роз-

містити в невизнаній республіці військову базу і



використовувати аеродром колишньої 14-ї армії. В

обмін влада регіону просить у РФ фінансову допо-

могу, яку вони використовували б для створення

потужної системи безпеки.

Раніше перспективу військової бази РФ в

Придністров’ї - в обмін на фінансову допомогу Мо-

скви, - президент ПМР Євген Шевчук обговорив з

віце-прем’єром РФ, спецпредставником президента

Росії в Придністров’ї Дмитром Рогозіним.

Про те, що такі розмови між Тирасполем і Москвою

ведуться, «НГ» підтвердив голова комітету із зо-

внішніх зв’язків придністровської Верховної ради

Дмитро Соїн. «Про таку ініціативу я чув. Вона сво-

єчасна, з огляду на активну позицію Румунії в ре-

гіоні. Бесеску - харизматичний лідер, який багатий

на нестандартні висловлювання і рішення, в тому

числі і з проблематики Молдови. Нещодавно він за-

явив, що Придністров’я отримало право увійти до

Євросоюзу разом з Молдовою. Залишившись пре-

зидентом, він продовжить лінію на її поетапне по-

глинання». [13]

З огляду на все вищесказане і той факт, що Румунія

є членом НАТО, виникнення конфлікту між ПМР

і Молдовою і його подальша ескалація може при-

вести до втягування в нього Росії, України і ряду

західних країн. У той же час необхідно визнати,

що нинішнє керівництво Молдови налаштоване на

мирне врегулювання конфлікту з ПМР, та й дії ЄС

в цьому напрямку останнім часом стали більш ді-

євими і вже приносять свої плоди.

Наступна і найбільш обговорювана проблема в ро-

сійському експертному співтоваристві - це Грузія.

Експерти не виключають повторення подій серпня

2008 року в Абхазії і Південній Осетії.

Проте наголошується, що у зв’язку зі зміною по-

літичної влади в Грузії така ймовірність різко зни-

зилася. І все ж, як відзначають експерти, від гру-

зинського керівництва в будь-який момент можна

чекати різних несподіванок, так що повністю ви-

ключити бажання повернути під свою юрисдикцію

військовим шляхом Абхазію і Південну Осетію не

можна навіть сьогодні. [14]

На жаль в російських ЗМІ не проводиться більш

глибокий аналіз підходів Грузії до вирішення аб-

хазької і осетинської проблем. З одного боку він

свідчить про те, що в найближчій перспективі Тбі-

лісі не змириться з втратою окупованих територій і

продовжить вживати заходів щодо створення умов

для відновлення над ними свого контролю. Од-

нак, в якості основного напрямку в досягненні цієї

мети декларується реалізація стратегії «Залучення

шляхом співпраці», яка повинна забезпечити від-

новлення юрисдикції над Республікою Абхазією і

Республікою Південна Осетія виключно мирним

шляхом. При цьому в Тбілісі розуміють, що гаран-

тією від спроби вирішення цієї проблеми силовим

шляхом з боку Росії буде закріплена на рівні між-

народних договорів допомога з боку США, країн

НАТО і ЄС.

Причиною тому, на наш погляд, як не дивно, став

Югославський прецедент. А саме, використання

сил НАТО на території колишньої Югославії. Це

обумовлено тим, що Північноатлантичний альянс

відпрацював модель дій, яка може бути застосована

і вже застосовувалася на пострадянському просто-

рі. Крім того, в психологічному плані, населення єв-

разійських країн на досвіді Югославії, а населення

пострадянських країн на досвіді Грузії привчається

до думки про допустимість використання військо-

вої сили для вирішення тих чи інших внутрішніх

протиріч.

Як юридичне обґрунтування силового втручання

у внутрішні справи держав, під час югославських

подій і під час російсько-грузинського збройного

конфлікту (так званої п’ятиденної війни) активно

використовувалися концепції «гуманітарної інтер-

венції» та «обмеженого суверенітету». Пряме за-

стосування військової сили все більше пов’язується

з колективними зусиллями з «примусу до миру».

Цілком зрозуміло, що миротворчість, яка не від-

повідає існуючим нормам права, є загрозою без-

пеці держави та її територіальній цілісності. Тому

можна припустити, що в цих умовах, політику ряду

країн буде визначати так званий «югославський

синдром» - бажання убезпечити себе від загрози

нападу або військово-політичного тиску під при-

водом права на «гуманітарну інтервенцію». Саме

тому, незважаючи на фактичну зміну влади в Тбілі-

сі, керівництво Грузії не відмовилося від прагнення

в найкоротші терміни вирішити питання інтеграції

країни в євроатлантичні структури (в першу чергу

в НАТО). В даному контексті Тбілісі висловлює го-

товність сприяти Вашингтону у відстоюванні аме-

риканських інтересів в Закавказзі.

Тим часом, за оцінками експертів, сьогодні вій-

ськовий потенціал Грузії значно нижче, ніж навіть

в серпні 2008 року. У той же час в рамках Догово-

ру про дружбу і співробітництво Росія прийняла на

себе зобов’язання надавати Абхазії військову допо-

могу і розмістила на території цієї країни свої вій-

ська, в тому числі дві військові бази, де чисельність



російських військовослужбовців кожної становить

близько тисячі чоловік. Крім того, ось уже більше

чотирьох років Москва витрачає десятки мільярдів

рублів на питання забезпечення безпеки Абхазії.

Гроші виділяються в тому числі і на облаштування

абхазького кордону і російської військової бази на

території республіки. [15]

Наступним серйозним джерелом загроз військовій

безпеці в регіоні залишиться неврегульованість

Нагірно-Карабахського конфлікту. Цей регіон над-

звичайно мілітаризований, конфліктуючі сторони

- Азербайджан і Вірменія - мають настільки ради-

кально протилежні позиції, що реальність нової

війни цілком відчутна. Самопроголошена Нагір-

но-Карабахська Республіка (НКР) при активній по-

літичній і військовій підтримці Вірменії зберігає

контроль над 13% території колишньої Азербай-

джанської РСР. Ситуація на лінії зіткнення військ

Азербайджану, НКР і Вірменії характеризується

систематичними порушеннями протиборчими сто-

ронами домовленостей про припинення вогню. За-

яви про намір повернути втрачені території будь-

яким способом, в тому числі силовим, залишаються

головним аргументом азербайджанської політичної

еліти.

У разі прийняття рішення азербайджанським ке-

рівництвом на початок військової операції по від-

новленню контролю над Нагірним Карабахом, в

дане протиборство з великим ступенем ймовірнос-

ті буде залучена Росія. При цьому можлива під-

тримка Туреччиною дій Азербайджану може при-

звести до втягування РФ, пов’язаної договірними

зобов’язаннями з Вірменією в рамках ОДКБ, в ве-

ликомасштабний військовий конфлікт в Закавказзі.

У зв’язку з цим потрібно згадати, що у Вірменії в

місті Гюмрі знаходиться 5-тисячна 102-а російська

військова база. У серпні 2010 року на 49 років був

продовжений термін її перебування на території

республіки і розширена географічна сфера відпо-

відальності. Сьогодні російські військові мають

домовленість захищати Республіку Вірменія від

зовнішніх ворогів, щоправда ці зобов’язання все

ж не стосуються території Нагірного Карабаху. За

прогнозами експертів, у разі початку бойових дій

російські війська прикриють кордон Вірменії, тим

самим звільнять значну частину національної ар-

мії, що дозволить ефективніше використовувати її

в Нагірному Карабасі. До того ж, Вірменія - єдиний

«правильний» союзник Росії на Кавказі, не має з

РФ спільного кордону. А це означає, що в разі на-

дання військової допомоги Вірменії при ескалації

конфлікту, ця допомога може бути надана тільки

через територію Грузії, що призведе до втягування

і її у конфлікт.

Як вважає заступник директора Інституту політич-

ного і військового аналізу Олександр Храмчихін,

Росії невигідно, щоб її залучили до бойових дії на-

вколо Нагірного Карабаху, і в разі військової «роз-

морожування» конфлікту, Москва може виявитися

в скрутному становищі. За оцінкою експерта, у

Закавказзі Росії вдається вести досить гнучку по-

літику, примудряючись одночасно співпрацювати

і з Вірменією, і з Азербайджаном. За прогнозами

експерта, якщо конфлікт виникне тільки між цими

двома країнами, то Росія не буде відкрито виступа-

ти на стороні Вірменії, а вплутається у війну тільки

в разі, якщо туди ж втягнуться треті країни, напри-

клад Туреччина. [16]

Потенційно конфлікто-небезпечною залишається

ситуація навколо Ірану. Застосування військової

сили під приводом протидії розповсюдженню ядер-

ної зброї з боку США і їх союзників проти Тегера-

на неминуче призведе до ескалації напруженості в

усьому регіоні, в тому числі в Закавказзі і Каспій-

ської морській зоні.

На сьогоднішній день потенційною загрозою без-

пеці Росії залишається ситуація в Сирії, особли-

во якщо враховувати той факт, що на її території

розташована єдина військова база РФ в далекому

зарубіжжі. Офіційно військовий об’єкт в Тарту-

сі значиться як пункт матеріально-технічного за-

безпечення. Однак для Росії, на думку експертів,

він має стратегічне значення, оскільки забезпечує

всім необхідним військові кораблі, які виконують

завдання у Близькосхідному регіоні, в Атлантиці,

біля берегів Африки, в Перській затоці.

На думку Леоніда Івашова, вплутуватися в цей кон-

флікт на боці Сирії небезпечно і для самої Росії, і

для Сирії, оскільки конфлікт легко може перерости

в протистояння між Росією і НАТО. Також експерт

зазначає, що у Росії сьогодні немає коштів і сил,

щоб впливати на ситуацію в даному регіоні. Мак-

симум, що російський ВМФ може направити до

сирійських берегів, це великі десантні і сторожові

кораблі Чорноморського флоту. [17]

У даній ситуації основним союзником Сирії зали-

шається Іран. Крім того, Дамаск розраховує на під-

тримку з боку Росії і Китаю, які виступають про-

ти іноземного втручання у внутрішньо-сирійській

конфлікт.

На думку російського експертного співтовариства,



ймовірна зміна влади в Дамаску спричинить за со-

бою ланцюгову реакцію в інших державах регіо-

ну - Йорданії, Лівані, Іраку. При цьому, підсумки

«кольорових» революцій в ряді країн дозволяють

обґрунтовано припустити, що результатом соціаль-

них потрясінь там також стане посилення впливу, а

в гіршому випадку і прихід до влади, ісламістських

структур, ідеологічно близьких до всемусульман-

скої асоціації екстремістських угруповань «Бра-

ти-мусульмани». Однак, як було сказано вище, «у

Росії сьогодні немає коштів і сил, щоб впливати на

ситуацію в даному регіоні». Залишаються тільки

дипломатичні шляхи для вирішення ситуації, що

склалася.

Якщо говорити про Центрально-Азіатський регіон,

то реальну загрозу представлятимуть наслідки про-

никнення в країни Центральної Азії - республіки

СНД озброєних бойовиків з Афганістану. Скоро-

чення угруповання коаліційних військ на території

країни призведе до загострення збройного проти-

стояння між афганською владою і талібами, які бу-

дуть прагнути взяти під контроль всю територію

держави. У міру зміцнення їх положення зростуть

і масштаби експансії екстремістів в Центральну

Азію, що неминуче призведе до загострення ситуа-

ції на Північному Кавказі.

Однак, на наш погляд, набагато більш серйозні про-

блеми в цьому регіоні можуть виникнути з інших

причин. Ситуація в Центральній Азії може усклад-

нитися і через наростання внутрішньої нестабіль-

ності в країнах, що входять до складу СНД, і в пер-

шу чергу, в Таджикистані і Узбекистані. Крім того,

викликає побоювання зростання протестної актив-

ності у відносно благополучному Казахстані.

Ситуація в регіоні може розвиватися за кількома ва-

ріантами.

Після скорочення угруповання коаліційних сил в

Афганістані, таліби будуть прагнути взяти під свій

контроль всю територію країни. Неминуча зміна

поколінь в керівництві Ісламського руху талібів і

низький рівень життя населення Афганістану при-

зведе до поступового перенацілювання бойовиків

Ісламського руху Узбекистану (ІРУ) на активізацію

дій в країнах Центральної Азії, що в свою чергу

призведе до об’єднання зусиль екстремістів ІРУ з

прихильниками таджицької опозиції і антирахмо-

новскими силами з території Узбекистану. Це, як

мінімум, призведе до збройного протистояння в

цих республіках зі збройною опозицією. При цьо-

му, Афганістан перетвориться в «тилову» базу між-

народного тероризму і екстремізму в регіоні.

Інший варіант пов’язаний з можливим відходом Ка-

рімова з поста президента Узбекистану. Крім того,

в 2014 році повинні пройти президентські вибори в

республіці. Все це швидше за все призведе до заго-

стрення боротьби за владу між політичними угру-

пованнями, що, в свою чергу, може спровокувати

збройні виступи бойовиків ІРУ (за підтримки боєз-

датних формувань узбецьких ісламістів з північних

провінцій Афганістану) в узбецькій частині Фер-

ганської долини, Бухарської і Сурхандар’їнської

областях з метою захоплення влади.

І нарешті, можливий варіант відновлення внутріш-

нього збройного конфлікту в Киргизії з загрозою

територіальної дезінтеграції країни з одночасним

загостренням міжкланових та міжетнічних про-

тиріч. Як показують події червня 2010 року, в цій

ситуації можлива дестабілізація обстановки в ре-

зультаті масових заворушень. Не виключаються

виступи ісламських екстремістів в Ошській і Бат-

кенській областях на півдні республіки, викорис-

тання в політичній боротьбі ресурсу організованих

злочинних угруповань. Крім того, можлива спроба

захоплення влади в киргизькій частині Ферганської

долини бойовиками ІРУ з північних провінцій Аф-

ганістану.

Необхідно особливо відзначити, що збройні сили

цих республік, союзників Росії по ОДКБ, не змо-

жуть самостійно забезпечити протидію іррегуляр-

ним формуванням бойовиків протягом тривалого

часу. За оцінками російських військових, рівень

оперативної та бойової підготовки національних

збройних сил низький, озброєння і військова тех-

ніка перебувають в незадовільному стані. В цьому

випадку в зв’язку з міжнародними зобов’язаннями

Росії перед союзниками по Організації договору

про колективну безпеку може виникнути необхід-

ність участі РФ у вирішенні збройних конфліктів за

межами національної території.

Таким чином, все вищесказане свідчить, що на За-

ході найбільш реальна загроза воєнної безпеки Ро-

сії - можлива ескалація конфлікту в ПМР, ймовір-

ність якої сьогодні досить невелика. Якщо говорити

про ситуацію на Південному Заході і в Центральній

Азії, то найбільш реальну загрозу військової без-

пеки РФ представлятиме нестабільність обстанов-

ки на Кавказі, обумовлена перш за все ситуацією

в НКР, а також активізація діяльності екстреміст-

ських угруповань в Центрально-Азіатському райо-

ні.

На Сході вірогідність розв’язування війни проти

Росії також невисока. Основними зовнішніми дже-



релами потенційних загроз безпеці РФ залишаться

територіальні претензії до Російської Федерації з

боку Японії і Китаю, а також ситуація на Корей-

ському півострові.

Повернення «північних територій» постійно фігу-

рує в якості одного з основних напрямків зовніш-

ньої політики будь-якого нового кабінету міністрів

Японії. Крім того, Японія не приховує своїх праг-

нень до регіонального лідерства, в тому числі за

рахунок зняття обмеження на застосування япон-

ських збройних сил за межами національної тери-

торії. Нагадаємо, що на думку провідного фахівця

Центру військових стратегічних досліджень ГШ

РФ Романченко Ю.Г., ще в 2001 році «збройні сили

Японії за чисельністю були порівнянні з угрупован-

ням ЗС РФ, розгорнутим на Далекому Сході, а за

якістю значно його перевершували». [18]

Однак, офіційний Токіо, незважаючи на наявність

територіальних суперечностей з Росією, в серед-

ньостроковій перспективі не має намірів (і реаль-

них можливостей) вирішити це питання із застосу-

ванням військової сили. До того ж, до цього часу

Японія ще не в повній мірі впоралася з негативни-

ми наслідками минулорічних потужних землетру-

сів, які спричинили значні руйнування в транспорт-

ній та енергетичній інфраструктурі країни.

Осередком нестабільності на Сході залишається

Корейський півострів, де зберігається потенційна

загроза виникнення збройного конфлікту, про що

свідчать події грудня 2010 року, пов’язані з арти-

лерійським обстрілом острова Енпхендо. Північна

Корея може піти на розв’язання військових дій про-

ти Південної як крайній захід з метою збереження

існуючого в країні режиму. Не виключена можли-

вість нанесення США превентивного удару по те-

риторії Північної Кореї з метою змусити Пхеньян

відмовитися від реалізації своїх ядерної і ракетної

програм і прийняти американські умови нормалі-

зації обстановки на Корейському півострові. Заго-

стрення ситуації на півострові здатне загрожувати

безпеці Росії, перш за все, в силу непередбачува-

ності масштабів гуманітарної катастрофи, яка може

вибухнути у Північній Кореї в разі військового кон-

флікту або посилення режиму міжнародних санк-

цій проти Пхеньяна. Наявність спільного кордону

з Північною Кореєю зажадає значного посилення

прикордонного режиму у вкрай стислі терміни з

метою перешкоджання переміщенню на російську

територію неконтрольованих потоків біженців.

Слід зазначити, що Китай, який є одним з ключо-

вих «гравців» регіону (який претендує в перспекти-

ві на світове лідерство), незважаючи на союзницькі

зобов’язання перед КНДР, при будь-яких варіантах

розвитку обстановки буде активно прагнути уник-

нути збройного зіткнення з США і ухилитися від

прямої участі у військових діях.

У той же час російські експерти розглянули непря-

мі ознаки підготовки Китаю до війни з Росією. У

прикордонних з РФ районах активно ведеться бу-

дівництво широкосмугових бетонних автострад -

по шість-вісім смуг, які в мирний час - надмірність,

але в разі війни можуть використовуватися для вій-

ськових перевезень, оскільки витримують наванта-

ження при перекиданні важкої техніки і озброєння.

Не секрет, що Китай з кожним роком нарощує свій

військовий бюджет. Зараз в китайську оборону що-

річно вливаються близько 80 млрд доларів США.

Армія і флот КНР оснащені озброєнням, яке схиль-

ні до «плагіату» китайці вже найближчим часом

виведуть на світовий рівень. Крім того, у китайців

є беззаперечна перевага в людських ресурсах. У

разі війни Народно-визвольна армія Китаю, за най-

скромнішими підрахунками, зможе поставити під

рушницю більше 200 млн солдатів. За прогнозами

експертів, початок великомасштабної наступальної

операції уздовж всього сухопутного кордону і ви-

садка десанту на півночі Росії завершаться повною

швидкою перемогою Китаю і відторгненням тери-

торії Росії до Уралу.

Східний військовий округ, відповідальний за цей

напрямок, відповісти на таку потужну військову

машину практично нічим не зможе - для цього не-

має ні сил, ні резервів. Раніше на кордоні з Китаєм

перебували укріпрайони, тепер всі вони ліквідова-

ні. Масове скорочення армії, і офіцерського складу

залишило Далекий Схід і Східний Сибір без сило-

вого прикриття від зовнішнього ворога.

На думку заступника директора Інституту політич-

ного і військового аналізу Олександра Храмчихіна,

зіткнення між двома країнами неодмінно вилляться

у великомасштабну війну із застосуванням ядерної

зброї, а не залишаться, як це було в 60-х, дрібним

конфліктом на кордоні. На думку експерта, така

війна цілком імовірна уже через 10-15 років. При-

чому наявність у Росії ядерного арсеналу не може

вважатися панацеєю від китайського вторгнення.

Китай також має ядерний арсенал, поки що Росія

має перевагу в засобах доставки міжконтиненталь-

ної дальності, але воно нівелюється наявністю у

КНР значного числа ракет середньої дальності.

Росія не має таких ракет, оскільки, відповідно до

положень радянсько-американського Договору про



ліквідацію ракет середньої і меншої дальності, зни-

щила їх. [19]

Однак, російські експерти не беруть до уваги той

факт, що Китай останні десятиліття проводить ак-

тивну прагматичну неконфронтаційну і деідеоло-

гізовану зовнішню політику, спрямовану на заво-

ювання домінуючих позицій на основних ринках

сировини і збуту. Її основною особливістю є реа-

лізація концепції «м’якої сили», яка передбачає ви-

користання виключно мирних засобів для росту по-

літичного впливу Китаю. У зв’язку з цим, головним

завданням вважається не стільки активна протидія

існуючим викликам, скільки запобігання превен-

тивними методами їх ескалації або виникнення но-

вих загроз.

Крім того, якщо територіальні претензії до Росії

скоріше віртуальні (офіційно Китай не висував

претензій на російські території, хоча російські

військові експерти стверджують, що на картах в

шкільних підручниках Східна Сибір відзначена

як територія Китаю), то на сьогоднішній день збе-

рігається ймовірність загострення розбіжностей

між КНР, Японією і низкою країн Асоціації держав

Південно-Східної Азії через спірні острови в Схід-

но-Китайському і Південно-Китайському морях,

яскравим прикладом чого є події 30 жовтня 2012

року, коли суперечка через острови Сенкаку (Дя-

оюйдао) між Китаєм і Японією призвела до заго-

стрення відносин між ними. [20]

Можна стверджувати, що в найближчій перспективі

розвиток ситуації в цьому регіоні буде визначатися

стратегічним суперництвом Пекіна і Вашингтона,

при якому ініціатива знаходиться в руках США, на-

рощує тиск на Китай за рахунок демонстрації сили

в ході спільних з союзниками військово-морських

навчань поблизу його східних кордонів, а також

шляхом нав’язування своєї участі у вирішенні тери-

торіальних суперечок і реалізації курсу на отриман-

ня доступу до об’єктів військової інфраструктури

країн Південно-Східної Азії.

Таким чином, можна констатувати, що КНР не роз-

глядає Російську Федерацію в якості військового

супротивника. У той же час, Китай є стратегічним

партнером Росії, співпраця з яким оформлена, в

тому числі в рамках Шанхайської Організації Спів-

робітництва. Однак, в довгостроковій перспективі

не можна повністю виключати можливість виник-

нення кризової ситуації у відносинах між Пекіном

і Москвою.

Незважаючи на той факт, що Арктика виділена

М.Макаровим в окремий регіон, де є військові за-

грози Росії, необхідно відзначити, що ймовірність

виникнення в цьому регіоні збройного конфлікту

так само низька, як і на західному напрямку. На-

гадаємо, що потенційною загрозою генерал вважає

«нарощування криголамного флоту і базування під-

розділів ЗС».

Сьогодні, активізується діяльність приполярних

держав, що прагнуть в найкоротші терміни юри-

дично зарезервувати за собою право на розширення

національних територій за рахунок континенталь-

ного шельфу і островів акваторії Північного Льодо-

витого океану, і Росія в цій гонці займає не останнє

місце. Поряд з самостійними кроками зацікавлені

держави прагнуть вирішити задачу домінування в

приполярних районах через міжнародні організа-

ції, а також неурядові суб’єкти. Тому РФ проголо-

сила, що постійна військова присутність в Арктиці

і можливість захисту державних інтересів засобами

збройної боротьби розглядається як складова час-

тина загальної політики забезпечення національної

безпеки. Але все це не дає можливості в середньо-

строковій перспективі прогнозувати військовий

конфлікт в цьому регіоні.

Таким чином, проаналізувавши основні військові

загрози Росії, можна зробити наступний висновок,

що в даний час розв’язання великомасштабної вій-

ськової агресії проти Росії в найближчій перспекти-

ві малоймовірно.

В межах Центрально-Азіатського регіону зберіга-

ється небезпека виникнення локальних конфліктів,

в тому числі збройних, між окремими державами

ЦАР, на ґрунті неврегульованості прикордонних

суперечок і проблем спільного водокористування,

а також в результаті активізації діяльності іслам-

ських екстремістів.

Реальна ступінь військової безпеки Російської

Федерації обумовлюється рівнем нестабільності

військово-політичної обстановки на Північному

Кавказі і в Закавказзі. У цьому регіоні зберігається

можливість різкого загострення міждержавних про-

тиріч, що може привести до виникнення локальних

конфліктів за участю РФ:

- військова операція Азербайджану проти Вірменії

по відновленню контролю над Нагірним Караба-

хом;

- активна діяльність екстремістських угруповань

по силовому просуванню ідей ісламського фунда-

менталізму в райони Росії з переважно мусульман-

ським населенням;



- застосування військової сили США та їх союз-

никами проти Ірану під приводом протидії розпо-

всюдженню ядерної зброї неминуче призведе до

ескалації напруженості в Закавказзі і Каспійської

морській зоні.

Підтвердженням цьому є нарощування Росією вій-

ськового потенціалу на Кавказі. З одного боку, з

огляду на складну обстановку в північно-кавказь-

ких республіках РФ - по суті, невщухаючу грома-

дянську війну, кроки цілком зрозумілі. Однак, свого

часу, однією із заслуг нинішнього президента РФ

В.Путіна називалося рішення про непритягнення

формувань ЗС РФ до контр-терористичних опера-

цій на Північному Кавказі. Сьогодні в російській

пресі з’явилися такі повідомлення: «Ситуація на

Північному Кавказі дійшла до такого стану, що Мі-

ноборони знову розглядає плани залучення армії до

контр-терористичних операцій, які регулярно про-

водяться в даний час в регіоні силами спецслужб і

МВС. Про це, посилаючись на свої джерела в ро-

сійському оборонному відомстві, пише «Незави-

симая Газета». І хоча остаточне рішення про при-

тягнення армії до боротьби з банд-формуваннями

поки ще не прийнято, «якщо напади на військо-

вослужбовців на Кавказі продовжаться, військове

відомство підключиться до операцій зі знищення

банд-підпілля і дасть рішучу відсіч бойовикам»,

повідомляють джерела видання. Плани із залучен-

ня армії до контр-терористичних операцій обумов-

лені збільшеними втратами, які несуть в регіоні си-

лові структури, в т.ч. армійські підрозділи. Тільки

за останній тиждень серпня на Північному Кавказі

загинули 15 і поранені 11 солдатів і офіцерів право-

охоронних органів і міноборони. Такі втрати були

на початку 2000-х, коли війська вели на Північному

Кавказі активні бойові дії.

На можливість підключення армії до боротьби з

банд-формуваннями вказує і опублікований вчора

(06.09.12 - прим авт.) на кремлівському сайті указ

президента РФ «про включення міністра оборони і

начальника Генштабу до складу Національного ан-

титерористичного комітету». [21]

Як бачимо, сьогодні проходить не тільки нарощу-

вання військового потенціалу на Північному Кав-

казі, а й демонстрація сили - у вересні в регіоні

Росія провела стратегічні командно-штабні навчан-

ня «Кавказ-2012». Очевидно, що цей напрямок в

Кремлі вважається найбільш небезпечним з точки

зору військових загроз. Однак воювати на цьому

напрямку з США або НАТО Росія явно не збира-

ється.

Більш того, виходячи із заяв офіційних осіб РФ, по

військово-економічним показникам Росія сьогодні

не в змозі вести війну ні з країнами НАТО, ні з Ки-

таєм, ні з Японією. Очевидний висновок - збройні

сили Російської Федерації сьогодні здатні в повно-

му обсязі вирішувати бойові завдання на постра-

дянській території проти збройних сил цих держав.

Виходить що мілітаристські настрої у російських

громадян спрямовані проти найближчих сусідів?

Хочеться сподіватися що це не так! Швидше за все,

військово-політичне керівництво Російської Феде-

рації все активніше мусує тему зовнішнього ворога

і можливого військового конфлікту для виправдан-

ня будь-яких способів підтримки стабільності в

країні, консолідації населення і відволікання його

від гострих соціальних проблем. У той же час, сьо-

годні російським військовим вигідно створити ілю-

зію небезпеки, оскільки необхідно виправдати ті

витрати, які найближчим часом планує витратити

держава на оборону, урізуючи інші статті бюджету.

Однак, чи зможе керівництво Кремля вчасно пога-

сити вогонь мілітаризму, що роздувається сьогодні?

У висновку наведу іншу «переробку» віршів Євге-

на Євтушенка, розміщену на сайті «анонімної са-

тири» (http://krotov.info/history/21/1/voyna.htm), без

елементів чорного гумору, але на жаль більш прав-

диву для сьогоднішнього дня:

Хотят ли русские войны?

Не спрашивай у тишины,

Не спрашивай у тех солдат,

В мемориалах, что лежат.

Спроси у цинковых гробов,

В которых молодых сынов

С земель соседских привозили

Старухам, чтоб те слезы лили.

Спроси у бравых тех ребят

В Кремле которые сидят,

К погонам звезды пришивая,

Дубиной «мирною» махая.

Спроси у Польши и Литвы-

Им о России снятся сны.

Спроси у пражской у весны, -

Хотят ли русские войны?



Спроси у венгров, как когда-то

На танках русские солдаты,

По Будапешту рассекали,

Вугорцев к миру «приучали».

Тебе ответит старый финн,

Проживший много – до седин,

Как «мирно» русские войска

Рвались сквозь зиму и снега.

Есть что сказать и белорусу ,

Тому, чьи предки из литвин,

Какою жуткою ценою

Им братство подарил москвин.

Когда Суворова орда

Палила села, города...

Спроси, спроси у Куропат-

Там непокорные лежат.

Спроси – что Украине братской,

Заверенной в любви славянской,

Из цепких рук большого брата,

Зачем защит искать у НАТО?

Спроси всех западных славян, -

Как миру их учил Иван...

Миролюбив солдат-Иван

Бомбил Кабул, Афганистан.

В их кишлаки и города

Не мир пришел – пришла беда.

Спроси у вдов, детей Чечни, -

Хотят ли русские войны?

Кто он, русский «миротворец»,

Тебе ответит гордый горец.

Грузин, улыбчивый всегда,

Сквозь слезы просто промолчит.

От миролюбия соседа

Сейчас его земля горит.

ХОТЯТ ЛИ РУССКИЕ ВОЙНЫ?

И от Китая до Литвы

Найдется ль хоть один сосед,

Который твердо скажет, - «НЕТ!»?





 





















 











 

































/





        



In this article the authors analyze the situation

in the Caspian – Black Sea Region and changes

provoked by Russia’s aggression against Ukraine

with regard to views on them from Armenia.

З початком третього президентського терміну

Володимира Путіна у травні 2012 року, який настав

після наймасовіших у пострадянський період

Росії громадських протестів, викристалізувалася і

отримала завершені форми неоімперська політика

Москви [1] щодо пострадянських держав. Це

знайшло своє відображення також і в керівних

документах, що були прийняті у перші ж місяці,

зокрема – «Концепції зовнішньої політики

Російської Федерації» [2], підписаній президентом

РФ 12 лютого 2013 року. У ній відзначається, що

«Росія вважає пріоритетним завдання формування

Євразійського економічного союзу, покликаного

не тільки максимально задіяти взаємовигідні

господарські зв’язки на просторі СНД, але і стати

такою, що визначає майбутнє країн Співдружності

моделлю об’єднання, відкритого для інших

держав». [3]

Цей період співпав із завершенням переговорів з

рядом країн-учасниць Східного партнерства ЄС, у

тому числі і з Вірменією, щодо Угод про Асоціацію

з ЄС, підписання/парафування яких було намічено

на Вільнюському саміті СхП 28-29 листопада 2013

року. На старті програми Східного партнерства

офіційна Москва не вбачала будь-яких проблем

або загроз для своїх інтересів, про що свідчить

заява глави МЗС Сергія Лаврова 13 травня 2010

року про «передчасність алармістських настроїв»,

при тому, що міністр зазначає, що інтеграційні

пропозиції країн-учасників Східного партнерства з

боку Брюсселя «в принципі, можуть завдати шкоди

нашим спільним інтеграційним напрацюванням в

рамках СНД, Євразес, Митного союзу, позначитися

на динаміці наших відносин з країнами-учасниками

Програми». [4]

Але ситуація змінилася з середини 2013 року,

коли майже чотирирічні переговори з Брюсселем

наближалися до успішного завершення, Москва

сприйняла процес «в багнети» і почала планомірний

і грубий тиск на керівництво пострадянських країн,

кинувши виклик не тільки їх безпеці, а й усій

системі міжнародних відносин, що склалася після

розпаду СРСР, а з анексією Криму – порядку, що

склався після Другої світової війни, коли політика

Росії стала багато в чому асоціюватися з політикою

Німеччини зразка 1938 року [5], коли вона піддала

анексії Судетську область Чехословаччини і піддала

«аншлюсу» незалежну Австрію. [6]

Природно, проблема не могла обмежитися лише

рамками україно-російських відносин, але і

знайшла своє відображення на усьому просторі

Східного партнерства ЄС, пострадянському

просторі, і стала одним з важливих питань порядку

денного міжнародних відносин.

Вірменська дипломатія вступила у цей «кримський»,

а потім посткримский період з досвідом серпня

2008 року, коли Грузія зазнала агресії з боку Росії,

з одного боку, а з іншого – вже позбавлена значною

мірою політичного ресурсу, що дозволив у 2008

році не допустити, щоб Росія здійснила ворожі

кроки щодо Грузії з території Вірменії навіть

при наявності військової бази в Гюмрі, а також

дотримати баланс – не зіпсувати добросусідських

відносин з Грузією і не спровокувати Росію на

ворожі дії вже стосовно самого Єревана.

До початку політичної кризи в Україні Вірменія



















сама стала першою жертвою неоімперської

політики Росії, і було при цьому очевидно, що

головною стратегічною мішенню була Україна [7].

Росія перейшла до мови погроз з весни 2013 року. Ці

заяви-погрози озвучувалися як вустами близьких до

Кремля експертів [8], так і офіційних представників

Посольства Росії в Єревані [9]. Програма Східного

партнерства не зачіпала, і в даний час також не

зачіпає, сферу безпеки пострадянських країн,

що уявляється однією з найбільш важливих вад,

здатних визначити перешкоди аж до непереборного

характеру для її імплементації [10]. І в силу

загрозливих обставин, що почали з’являтися,

влада Вірменії, особисто Серж Саргсян 3-го

вересня 2013 року озвучив несподіване [11] навіть

для своїх найближчих соратників рішення про

зовнішньополітичний розворот Вірменії на 180

градусів [12]: намір відмовитися від парафування

Угоди про Асоціацію з ЄС і приєднатися до

ініційованого Росією Євразійського економічного

союзу (ЄАЕС). [13]

З початком громадських протестів на київському

Майдані, влада Вірменії, сформована після подій 1

березня 2008 року, відреагувала досить обережно,

але у політично активної частини суспільства [14],

преси [15] і низки політиків [16] сам Євромайдан

і, зокрема, спроби його жорстокого розгону,

які перейшли у масовий розстріл силовиками

і організованими владою кримінальними

елементами мирних демонстрантів, викликали

прямі асоціації з післявиборчими подіями в Єревані

у 2008 році. Причому, особливо акцентувалась

однакова роль Росії у сприянні місцевій владі в

силовому придушенні протестного руху у Вірменії

та в Україні [17]. 2 грудня 2013 року, в ході свого

офіційного візиту до Єревану, В.Путін зробив заяву

щодо подій у Києві [18], сказавши: «Події в Україні

нагадують більше не революцію, а погром. На мій

погляд, це мало пов’язано з відносинами України з

Євросоюзом».

На фоні такої ж, як у влади, обережної і мовчазної

реакції титульної опозиції, у соціальних мережах

розгорнулася широка дискусія про події в Україні

серед політично активної частини суспільства.

Зокрема, була створена ініціатива під назвою

«Вірменський Комітет солідарності з Майданом»

[19], перша заява якого була оприлюднена 3 березня

2014 року і опублікована низкою вірменських

і українських ЗМІ, і виражалася беззастережна

підтримка і солідарність з Україною, яка бореться

за європейське майбутнє. Крім того, Комітетом

були проведені акції солідарності з Україною біля

українського посольства в Єревані [20], а також

акція протесту біля посольства Росії. [21]

Ситуація різко змінилася з початком загострення

відносин Росії із Заходом. З одного боку, Вірменія

опинилась перед важкодоланими перешкодами

для продовження колишнього курсу, з іншого

боку, Росія стала жорстко пускати в хід наявні

важелі, взявши Вірменію на «жорсткий причіп».

Свідчення тому – ряд кроків офіційного Єревану,

що прямо суперечать інтересам його зовнішньої

політики та безпеки. У першу чергу, мова йде

про голосування Вірменії на Генасамблеї ООН по

резолюції A/RES/68/262 на захист територіальної

цілісності України [22], що визнає незаконним т.зв.

референдум у Криму, що поставило Вірменію разом

з 11-ма країнами в один ряд з найбільш одіозними

режимами на політичній карті світу. Це призвело до

тимчасового відкликання посла України у Вірменії

для консультацій до Києва і охолодження відносин

[23]. При цьому потрібно відзначити, що Вірменія

офіційно не визнала ні законності анексії Криму

Росією, ні незалежності Абхазії і Південної Осетії.

З розвитком подій довкола України відбулися

кардинальні трансформації і в Нагірно-

Карабаському (НК) конфлікті, і в переговорному

процесі з його мирного врегулювання.

Влітку 2014 року відбулося найзначніше з 1994

року загострення на вірмено-азербайджанському

кордоні і лінії зіткнення у Нагірному Карабасі

(НК), у результаті якого сторони зазнали значних

втрат вбитими і пораненими. Військовий союз

ОДКБ, членом якого є Вірменія, по-перше, заявив

про те, що НК не входить в зону його компетенції,

а по-друге, так і не зробив ніяких осудливих заяв з

приводу цього загострення. Слід зазначити, що цей

період збігався з гарячою фазою війни на Донбасі,

де участь російських військ стала доведеним фактом

і викликом для міжнародного співтовариства,

відповіддю на який стали секторальні санкції

щодо Росії, які охопили життєво важливі сфери

її економіки. За цим послідували перші заяви

вірменських офіційних осіб про невдоволення

фактом продажів наступальної зброї Азербайджану

на мільярди доларів, що почалися у великих

масштабах ще з 2010 року. [24]

Ініційована Азербайджаном при потуранні Росії

квітнева Чотириденна війна в НК (2-5 квітня

2016 року) показала, наскільки крихкою стала

безпека в регіоні Південного Кавказу. Подальша

логіка розвитку подій показала, що на тлі згоди

Анкари і однозначного тактичного збігу інтересів

Москви і Баку розв’язана війна переслідувала мету

кардинальної зміни статусу-кво в зоні Нагірно-

Карабахського конфлікту [25]. Азербайджан

повинен був почати наступальну операцію,

захопити кілька районів, після чого Москва

повинна була заявити, що вірменська сторона не в

змозі захищати НК, необхідно ввести російський

миротворчий контингент, що є головною метою

«плану Лаврова» [26]. Уявляється, що саме такою

була квітнева легенда, яка провалилася завдяки

героїзму військ, дислокованих на передньому краї

лінії зіткнення.

Причому, з великою часткою ймовірності можна

стверджувати, що введення миротворців у зону НК-

конфлікту Москва планує під прапором ОДКБ. Цим і

пояснюється непризначення представника Вірменії

на пост генсека ОДКБ за ротаційним принципом,

домовленість щодо якої була досягнута між усіма

країнами-членами ще в грудні 2015 року. При

чому, Москва сама це зрежисирувала, при цьому

дистанціюючись від цього, воліючи робити це

руками Мінська й Астани, «пояснюючи», в першому

випадку, в Москві, відсутністю А.Лукашенко, а

в другому, на саміті ОДКБ в Єревані, відсутністю

Н.Назарбаєва. Очевидно, що перебування на посаді

генсека ОДКБ представника Вірменії у такому

випадку було б неприйнятно для Баку, а казахсько-

білоруський фактор – всього лише прикриття

для реалізації намірів Москви. Сформовані

ексклюзивні відносини між Лукашенком і Алієвим

[27], а також наміри Назарбаєва знову виступити з

посередницькими послугами в НК-врегулюванні

на фоні постійного прагнення Росії зірвати

діяльність Мінської Групи ОБСЄ – всі ці фактори

в сукупності здатні в короткостроковій перспективі

певною мірою «зцементувати» ОДКБ, що тріщить

по швах [28]. У разі такого розвитку подій, що

видається високоймовірним, природньо, що

головним бенефіціаром стає Росія, а переможеними

– Вірменія, Захід, а також Іран, який прагне з

Вірменією та Грузією забезпечити функціонування

енерготранспортного коридору Перська затока-

Чорне море, здатного скласти серйозну конкуренцію

російським постачанням вуглеводнів.

Через три дні після Санкт-Петербурзького саміту

ОДКБ [29] Азербайджан 29 грудня 2016 року

зробив спробу диверсійного проникнення вже

не на лінії зіткнення в НК, а безпосередньо на

кордоні з Вірменією – на позиціях біля села

Чинари області Тавуш [30], що стало приводом для

безпрецедентного після квітня 2016 року сплеску

напруженості. Воєнні дії на території країни-члена

ОДКБ з іншою стороною, що не входить у блок,

не могли залишитися без заяви з боку керівництва

блоку без втрати обличчя. І генсек ОДКБ

М.Бордюжа в той же день розповсюдив коментар

[31], що викликав різке невдоволення Баку. А три

дні потому, 1 січня, Бордюжа, який роками обіймав

посаду генсека організації, раптово покинув свій

пост «у зв’язку із закінченням строку повноважень»

[32], про що взагалі не йшлось до цього навіть на

неофіційному рівні.

Росія ніколи не була зацікавлена у всеохоплюючому

врегулюванні НК-конфлікту і ніколи не буде в цьому

зацікавлена. Азербайджан знову висунув варіант

поетапного врегулювання НК-конфлікту. Однак цей

варіант перестав існувати [33], в першу чергу - після

анексії Криму Росією, коли стало зрозуміло, що не

діють інститути міжнародних гарантій на прикладі

Будапештського меморандуму 1994 року, коли не

тільки Росія, але і США і Британія не виконали

взятих на себе зобов’язань щодо України, і друге –

після квітневих військових дій в НК. Причому, про

це говорить і президент Азербайджану [34]: «Той,

у кого є сила, ігнорує ці договори. Тобто у світі

почався новий період, ми повинні знати це ... Тобто

міжнародне право є всього лише інструментом для

сильних держав, щоб вони примушували несильні

держави до чогось».

Зростання такого сприйняття в політичних елітах

регіональних акторів обумовлено, насамперед,

ослабленням США і Європи в регіоні на фоні

відомих політичних змін – зміни адміністрації у

Вашингтоні та інституціональною кризою в ЄС.

Основна характеристика поточного періоду - це

непередбачуваність на тлі зростання популізму в

ліберальних демократіях. У Вашингтоні значною

мірою зазнала змін і методологія у підходах до

вирішення різномасштабних проблем, принаймні

– в політичній риториці: якщо останні 20-25 років

керувалися принципом «якщо проблема не має

рішення – не вирішувати», то зараз – «у будь-

якому випадку дати хоч погане, але рішення». А

Брюссель і європейські столиці після фактичного

провалу політики Східного партнерства у редакції

2010-2013 років повністю дезорієнтовані, і слова

екс-головнокомандувача військами НАТО в Європі

генерала Філіпа Брідлава у 2014 році про те, що «в

даний момент не сформульована політика НАТО

щодо того, що робити з народами, які перебувають

за межами альянсу і не входять до складу

Російської Федерації» [35], не тільки не втратили

свою актуальність, але й стали найважливішою

характеристикою поточного періоду. Можна



констатувати, що нинішня архітектура безпеки

втратила свою функціональність і здатність

адекватно відповідати на виклики, і потенційно

бути новим архітектором здатний тільки

Вашингтон. Однак, на даний момент регіональна

політика США – під великим питанням і в тумані

невизначеностей: погляд на регіон з Вашингтона

формується в переломленні через трикутник

Москва-Анкара-Тегеран.

Цей тристоронній формат свою першу «обкатку»

пройшов у Сирії, досягнувши обмеженого успіху, у

суто військовому вимірі, у вирішенні кризи в Сирії,

політичне врегулювання якої у короткостроковій

перспективі не проглядається через явні зіткнення

або, щонайменше, різноспрямованість інтересів

всередині цього трикутника. До того ж, окремі

складові цього трикутника мають свої проблеми

зі світовим співтовариством – з тенденцією до їх

поглиблення.

Безпрецедентна криза у відносинах Москви й

Анкари (листопад 2015 — травень 2016 року),

вбивство російського посла – не зменшили енергії

їх керівників у своєму прагненні кооперуватись в

реалізації їх багато в чому співпадаючих інтересів,

в тому числі — в регіоні Південного Кавказу.

Внутрішньополітичні трансформації у країні,

ініційовані Ердоганом, природньо віддаляють

Туреччину від її західних союзників і формують

такий же природній дрейф у напрямку Москви.

Для Вірменії, на тлі неврегульованості її відносин з

Анкарою [36], це — виклик, тим більше, що Анкара

підтримує зусилля Москви і Баку з переведення

процесу врегулювання НК-конфлікту з формату

Мінської Групи ОБСЄ в площину двосторонніх

домовленостей Анкара-Москва, що є рімейком

подій 1920-21 років, в результаті яких Вірменія, а

також Грузія і Азербайджан, втратили незалежність.

Події довкола Алеппо дають підстави припускати,

що Анкара може погодитися на роль «другої

скрипки» і на Кавказі, задовільнившись лише

безперебійним функціонуванням грузинського

транзиту азербайджанських енергоносіїв (Баку-

Тбілісі-Джейхан), не перешкоджаючи російській

регіональній стратегії щодо повного повернення

регіону Південного Кавказу під свій контроль.

Потенційно цьому можуть чинити опір Вашингтон

і Тегеран. Але, при нинішньому стані справ,

США, швидше за все, будуть «дивитися крізь

пальці», а Іран навряд чи буде здатний цьому

перешкодити наодинці, якщо Москва надумає

жорстко «повернутися» в регіон. Уявляється

симптоматичним, що останнє загострення на Сході

України навколо Авдіївки сталося після телефонної

розмови Трамп-Путін.

Тобто, якщо у Москви є серйозні підстави не

загострювати конфронтації з Заходом і уникати

того, щоб зайвий раз не ставити під загрозу

сприятливі тренди, що з’являються у Вашингтоні

після входження Д. Трампа в Білий дім, то у неї

залишається достатній потенціал для того, щоб

у регіоні розпалити такий конфлікт, що США

і Європа самі можуть звернутися до Москви із

закликом зупинити катастрофу. Багато чого буде

залежати від того, які резони більше переважать у

процесі політичних рішень у Москві, і позитивним

фактором, а також індикатором до наступного

розвитку, стає реакція Вашингтона на дії Росії в

Україні, зокрема те, що в ОБСЄ і ООН представники

США не тільки піддали Москву жорсткій критиці

[37], але й заявили про намір зберегти санкції [38].

У цьому ж ряду – жорстка заява британського

міністра оборони про необхідність стримування

Москви і російської дезінформації [39], а також

заява генсека НАТО в Болгарії про рішення

альянсу посилити присутність в басейні Чорного

моря [40] і «дуже хороший дзвінок» [41], згідно

з повідомленням Білого дому, між президентами

України і США, в ході якого Вашингтон підтримав

суверенітет і територіальну цілісність України,

що навіть у випадку угоди з Росією залишається

закріпленою позицією.

У офіційного Єревану однозначно є розуміння

загрози, і, як наслідок – прагнення диверсифікувати

зовнішню політику і політику безпеки. У цьому

ключі можна розглядати візити президента Ірану

Хасана Роухані до Єревану у грудні 2016 року і

підписання спільної вірмено-іранської декларації, а

також міністра оборони Вірменії Вігена Саргсяна до

Тегерану [42], в ході якого відбулася серія зустрічей

з високопосадовцями країни. При цьому, через

жорстку політику нової адміністрації Білого Дому

щодо Ірану додається новий фактор напруженості в

регіоні та в зоні НК-конфлікту. [43]

Слід відзначити, що, незважаючи на широкий

контекст відносин Ірану з Заходом, в регіоні

Південного Кавказу Тегеран традиційно відіграє

важливу стабілізуючу роль, будучи найважливішим

актором, що виступає проти присутності

позарегіональних військ у регіоні, навіть

миротворчих або під маскою миротворчих, як у

можливому випадку з Росією, вбачаючи у цьому

пряму загрозу своїй безпеці на північному кордоні.



Іншим тривожним фактором у регіональних подіях

є те, що Південний Кавказ в цілому, а зона НК-

конфлікту – в особливості, перетворюються на одне

з важливих полів у протистоянні між Іраном та

Ізраїлем. Радник з міжнародних справ Верховного

лідера Ірану Алі Акбар Велаяті в ході зустрічі з

главою МО Вірменії заявив: «Деякі зовнішні сили,

такі, наприклад, як Ізраїль, намагаються проникнути

в регіон і втрутитися у регіональні процеси. Ми

повинні бути пильними і не допустити, щоб чужі

провокували сутички в нашому регіоні». [44]

Позбувшись від тягара санкцій у результаті

укладання угоди з «Шісткою» щодо ядерної

програми, Іран не приховує прагнення

використовувати транзитний потенціал регіону

для виходу до узбережжя Чорного моря, що

відкриває шлях на найбільш перспективний –

загальноєвропейський ринок, і в цьому питанні

інтереси Ірану і європейських столиць збігаються,

чого не можна сказати про Анкару та Москву, які

вбачають у цьому загрозу зростання можливостей

серйозного конкурента не тільки з енергетичним,

але і з серйозним виробничим потенціалом.

У цей контекст вписується також інтерес Китаю,

що корелює з інтересами і Тегерана, і Єревана, і

Тбілісі. Китайські компанії інвестують значні суми

в будівництво грузинського порту Анаклія на березі

Чорного моря, і Пекін також висловив готовність

вкладати кошти в будівництво залізниці Іран-

Вірменія. Про зацікавленість китайських компаній

зробив заяву посол Китаю у Вірменії. [45]

Реалізація цих проектів, а також розширення

газопроводу Іран-Вірменія, здатні підірвати позиції

Росії в регіоні, і в Москві є розуміння цього.

Користуючись періодом невизначеності, Москва

прагне зміцнити гарантії збереження своїх важелів,

і цим і пояснюється намір «Газпрому» знизити

ціну на газ для Вірменії у 2016 році, змінити умови

транзиту через Грузію і укласти новий договір,

який передбачає грошову оплату замість відбору

10% обсягу газу, що поставляється. Причому, в

грузинському суспільстві є побоювання, що новий

договір з «Газпромом» вплутує керівництво країни

в «традиційну» корупційну схему. А з урахуванням

розвитку подій навколо Нагірно-Карабахського

конфлікту, в Тбілісі зріє обґрунтоване побоювання,

що Москва може зажадати від Грузії транзиту для

перекидання військ для «миротворчої операції».

Причому, будуть перекинуті війська, дислоковані

в Південному військовому окрузі РФ, до якого

включені також частини і з’єднання, розміщені в

Абхазії, Південній Осетії і Криму, а також 102-га

військова база у Вірменії, і в такому випадку Тбілісі

може стати перед дилемою екзистенціального

характеру, а то й перед фактом окупації.

А з Азербайджаном Москва веде торг довкола

свого плану зі зміни статусу-кво в НК-конфлікті на

користь Азербайджану без остаточного вирішення.

При цьому, Баку не виключає [46] вступ до ОДКБ і

ЄАЕС у разі «достатньої мотивації» [47], під чим

треба розуміти – в обмін на ряд територій навколо

НК. [48]

Таким чином, використовуючи сукупність

вищенаведених факторів, Москва за останній

період збільшила свої можливості щодо повного

повернення в регіон. Період невизначеності

збільшує ризики подій форс-мажорного характеру,

здатних спричинити у регіональному масштабі

ефект «чорних лебедів». Але, абстрагуючись від

них, уявляється, що при «лінійному» ході подій на

тлі сьогоднішньої їхньої динаміки й спрямованості,

Росія має як потенціал, так і намір (див. Концепцію

зовнішньої політики РФ) знову перетворити

Південний Кавказ на «Закавказзя», на свою

імперську околицю, на буфер.



1. Неоимперская Россия: захват Армении и регио-

нальная безопасность. Первый Информационный.

Статья Давида Шахназаряна.

2. «Концепция внешней политики Российской Фе-

дерации». 303-18-02-2013. Официальный сайт

МИД РФ.

3. Там же, пункт 44.

4. Программа сотрудничества ЕС и стран СНГ

может нести ущерб интересам России – Лавров.

Новости-Армения.13.05.2010г.

5. Андрей Пионтковский: «Путинская концепция

«русского мира» угрожает всем территориям, где

есть русское население». Сайт Института совре-

менной России. 26 февраля 2015г.

6. Кризис в Украине и Армения: взгляд из Еревана.

Рубен Меграбян. Исследование. 10.09.2015г Сайт

Армянского Института международных отноше-

ний и безопасности.

7. Неоимперская Россия: захват Армении и регио-

нальная безопасность. Первый Информационный.





Статья Давида Шахназаряна.

8. Если Ереван подпишет Соглашение об Ассоци-

ации с ЕС, то Баку станет главным партнером Мо-

сквы: Власов, Первый Армянский Информацион-

ный 1in.am,. 18.08.2013.

9. Д. Шахназарян: Вступление в Таможенный союз

антиконституционно, Лрагир, 05.09.2013.

10. «Отношение России к ее соседям – неприемле-

мо»: конференция в Варшавском университете, Вы-

ступление Р.Меграбяна в Варшавском университе-

те, Первый Армянский Информационный 1in.am,

19.07.2013.

11. Галуст Саакян: «Армения парафирует Соглаше-

ние об ассоциации», Радио Азатутюн, 03.09.2013.

12. Речь Президента РА Сержа Саргсяна во

время пресс-конференции по итогам переговоров

с Президентом РФ Владимиром Путиным, Офици-

альный сайт Президента Армении, 03.09.2013.

13. Членство Армении в Евразийском экономиче-

ском союзе: политические последствия. Апрель

2015г, Сайт Армянского Института международ-

ных отношений и безопасности.

14. В Ереване активисты у посольства Украины вы-

разили свою поддержку Майдану. Первый Инфор-

мационный. 19.02.2014г.

15. «От 1-го марта 2008-го по 22-ое января 2014-

го…». Первый Информационный. 22.01.2014г.

16. Давид Шахназарян: “Событиями 1 марта в Ере-

ване и действиями в Киеве руководили из одного и

того же центра”. «Аравот».

17. Там же.

18. Путин: акции в Киеве подготовлены извне, это

не революция, а погром. РИА Новости. 02.12.2013г.

19. Armenian Committee of Solidarity with Maidan.

Инициатива в Фейсбуке..

20. Членство Армении в Евразийском экономиче-

ском союзе: политические последствия. Апрель

2015г, Сайт Армянского Института международ-

ных отношений и безопасности.

21. Путин, руки прочь от Армении и Украины. В

армянской столице почтили память жертв 1 марта.

Epress.am. 01.03.2014г.

22. Backing Ukraine’s territorial integrity, UN

Assembly declares Crimea referendum invalid. UN

News Centre. 27.03.2014.

23. Кризис в Украине и Армения: взгляд из Еревана.

Рубен Меграбян. Исследование. 10.09.2015г Сайт

Армянского Института международных отноше-

ний и безопасности.

24. Азербайджан занимает второе место по импорту

вооружения в Европе. Радио Азатутюн. 16.03.2015.

25. «Поэтапного» варианта урегулирования Кара-

бахского конфликта больше не существует: Давид

Шахназарян. «Аравот». Интервью. 28.12.2016г .

26. «Изменить формат войны!». 168.am. интервью

Давида Шахназаряна. 05.05.2016.

27. «Я отработаю»: Лукашенко поцеловал орден из

рук Алиева. Хартия-97. 6.02.2017г.

28. Путину не удалось использовать ОДКБ против

США – эксперт. Крым.Реалии. Интервью Давида

Шахназаряна. 17.10.2016г.

29. Кремль прокомментировал отсутствие Лукашен-

ко на саммитах ЕАЭС и ОДКБ. РБК. 26.12.2016г.

30. Противник предпринял попытку диверсионно-

го проникновения на госгранице в Тавуше: Арцрун

Ованнисян. «Аравот». 29.12.2016г.

31. Комментарий Генерального секретаря ОДКБ

Н.Бордюжи в связи с вооруженным инцидентом на

армяно-азербайджанской границе. Официальный

сайт ОДКБ. 29.12.2016г.

32. Об истечении сроков полномочий Генерального

секретаря ОДКБ Н.Н.Бордюжи. Официальный сайт

ОДКБ. 01.01.2017г.

33. Азербайджан занимает второе место по импорту

вооружения в Европе. Радио Азатутюн. 16.03.2015.

34. «Мы мстим и будем мстить армянам»: скандаль-

ные выпады азербайджанского диктатора. Первый

Информационный. 20.03.2015г.

35. Бридлав считает, что угроза «гибридной войны»

нависла над Молдовой. Голос Америки. 16.09.2014г.

36. «Нервные соседи: пять лет спустя после

протоколов Армения-Турция». Статья Давида

Шахназаряна в Turkish Policy Quarterly, 12.12.2014г,

на русском – Первый Информационный. 21.02.2015г.

37. Emergency Situation in Avdiivka, Ukraine |

Statement to the PC. OSCE. 31.01.2017.

38. Новый посол США при ООН осудила

«агрессивные действия» России в Украине. Голос

Америки. 03.02.2017.

39. Британский министр обвинил Россию в

«превращении дезинформации в оружие». Голос

Америки. 03.02.2017г.

40. Joint press point with NATO Secretary General

Jens Stoltenberg and the President of the Republic of

Bulgaria, Rumen Radev. NATO. 31.01.2017.

41. Трамп провел телефонные переговоры с лидерами

Украины и Италии. Голос Америки.05.02.2017г.

42. Вигена Саргсяна в Иране встретили официальной

церемонией. Арменпресс. 31.01.2017г.

43. Следующий парламент будет политической

копией Госдумы – Давид Шахназарян. Tert.am.

06.02.2017.

44. Мы не должны допустить, чтобы чужие

провоцировали столкновения в нашем регионе:

Али Акбар Велаяти. «Аравот». 03.02.2017.

45. Кого обидел Овик Абраамян?. Эмма Габриелян.



«Аравот». 15.09.2015г.

46. Ильхам Алиев президент Азербайджана

(интервью 2016). СНГ. /Евразийский Деловой

Совет/. YouTube. 24.10.2016г.

47. Алиев выдвинул условие Путину по Карабаху.

Наира Айрумян. Лрагир. 18.10.2016г.

48. Давид Шахназарян: Алиев предлагает Путину

членство в ЕАЭС взамен на «территории». Первый

Информационный. 07.11.2017.



  

        



In the research, there are analyzed main aspects,

related to the importance of the geopolitical location

of the Black Sea Region, militarization of the region –

especially after the Crimea crisis, military potential of

Russia and NATO member states from the Black Sea

Region and new strategy of NATO and USA for the

Black Sea Area based on the current realities.



Тривала українська криза та військова агресія

Росії проти Грузії й України, разом з окупацією

Цхінвальського регіону (так званої Південної

Осетії), Абхазії та Криму, чітко показали, що

застосування жорсткої сили, яким би поступовим

воно не було, залишається однією з дієвих опцій

для розгортання подій у Чорноморському регіоні.

Після окупації Кримського півострову, яка стала

причиною порушення балансу безпеки в регіоні

Чорного моря, підвищення рівня мілітаризації

стало однією з головних характеристик території

Криму за новим сценарієм. Більше того, активні

дії військово-морських сил зацікавлених акторів

в басейні Чорного моря знову привернули увагу

до значущості морського аспекту в контексті

регіональної безпеки.

Тим не менше, військовий потенціал країн

Чорноморського регіону залишається значною

мірою неспіввимірним, а останні події підкреслили

роль НАТО та США у процесі створення

компенсаційного механізму російському

військовому потенціалу в регіоні Чорного моря. В

даній статті, окрім дослідження військових витрат

країн Чорноморського регіону, автор аналізує

співвідношення збройних сил в регіоні, на основі

оцінок та порівнянь з відповідним військовим

потенціалом сусідніх країн.

   



Після розпаду СРСР були створені нові

геополітичні реалії на світовій політичній арені,

зокрема на пострадянському просторі. Разом з

такою позитивною подією, як розпад останньої

тоталітарної імперії СРСР, на початку 90-х років ХХ-

го століття на пострадянському просторі, зокрема в

регіоні Чорного моря, мали місце кілька політичних

і міжетнічних конфліктів. Імперіалістичні амбіції

Росії збільшили напругу на цьому просторі.

Розширений Чорноморський регіон перетворився

на новий стратегічний фронт Європи, Росії та

США в світлі енергетичної безпеки, заморожених

та тривалих конфліктів, торгівельних зв’язків,

міграції та з огляду на інші ключові політичні

сфери. Перспективи розгортання подій в регіоні

у ХХІ сторіччі будуть зазнавати впливу взаємодії

між головними зовнішніми гравцями, амбіціями

держав та народів регіону, а також його роллю в

якості перехрестя цивілізацій.

На сьогодні в регіоні Чорного моря представлені

три основні групи інтересів. По-перше, інтереси

Заходу чітко визначилися між позицією США й

основних континентальних європейських країн.

Як Вашингтон, так і країни ЄС впроваджують

стратегії, спрямовані на зміну і трансформацію

регіону Чорного моря, в основу яких покладені різні

політичні програми, які збігаються лише частково.

По-друге, існують інтереси пострадянської Росії

та Туреччини, як головних геополітичних гравців

в регіоні. По-третє, не лишаються непоміченими

інтереси менших країн Чорноморського регіону

(включаючи Україну, хоча площа її території

не дозволяє віднести її до «менших країн»).

Менші країни напрочуд відрізняються за своїми

політичними програмами.



















   



В період з 2000 по 2015 роки витрати на оборону

в регіоні Чорного моря в середньому складали 2,5-

2,4% ВВП. Максимуму було досягнуто у 2007 році,

коли видатки на оборону в середньому в регіоні

досягли 3,1% ВВП. Перша половина двохтисячних

років була ознаменована падінням витрат на

оборону до мінімуму – 2,3% від ВВП у 2004 році,

а друга половина десятиліття з 2005 по 2008 роки

охарактеризувалась зростанням військових витрат.

Після 2008 року, не зважаючи на російсько-грузинську

війну, економічна криза поклала кінець зростанню

рівня мілітаризації регіону та збільшенню витрат

на оборону в Чорноморському регіоні, зокрема з

2008 по 2009 роки відзначалось різке падіння витрат

(на 10%), у фінансовому еквіваленті з майже $40

млрд. до $36 млрд. По відношенню до ВВП, витрати

стабілізувались на рівні близько 3%. Найбільш

помітні зміни спостерігались в період з 2008 по

2010 роки. У 2010 році, країни Чорноморського

регіону витратили на збройні сили 2,6% ВВП, що

у фінансовому еквіваленті дорівнювало майже

$34 млрд. та стало найнижчим показником з 2005

року. Однак, з 2010 року, коли негативні наслідки

економічної кризи пішли на спад, у Чорноморському

регіоні знов спостерігалось суттєве зростання витрат

на оборону – майже на 10%, або ж у фінансовому

еквіваленті з $34 млрд. у 2010 до $38 млрд. у 2013

році [1].

Кримська криза змусила країн-членів НАТО

переглянути свої оборонні видатки, зменшені через

наслідки світової економічної кризи. У червні 2014

року, міністр оборони США Чак Гейгель (Chuck

Hagel) звернувся до союзників НАТО з вимогою

збільшити витрати на оборону та інвестувати

не менше ніж 2% ВВП на розвиток оборонного

сектору [2]. У відповідь на українську кризу,

Румунія, Польща, Литва і Латвія заявили про свої

плани збільшити оборонний бюджет.

    





Для визначення нової ситуації безпеки у

Чорноморському регіоні необхідно проаналізувати

військовий потенціал держав-членів НАТО та

Росії. За даними Стокгольмського міжнародного

інституту досліджень проблем миру, військові

витрати Росії у 2013-2014 роках збільшились на

108% [3].

Російський військовий контингент у Чорноморсько-

Каспійському регіоні, представлений Південним

військовим округом Росії, сформованим у 2010 році

на базі Північно-Кавказького військового округу,

Чорноморського флоту, Каспійського флоту та 4-го

командування ВПС та ППО РФ зі штабом у Ростові.

До цього округу відносяться військові бази, що

дислокуються у Вірменії, на окупованих територіях

– Абхазії, Цхінвальському регіоні (колишньому

Південно-Осетинському автономному окрузі), і з

березня 2014 року - в Криму, у т.ч. в Севастополі.

Після окупації частини території України,

численність російських збройних сил, дислокованих

в регіоні, була змінена, але російські джерела не

вказують точну цифру. Вважається, що війська

Південного округу мають на озброєнні кращі

зразки військової техніки і краще підготовлені, ніж

в інших військових округах, зокрема у Західному,

Центральному та Східному.

З огляду на бажання Росії розширити сферу свого

геополітичного та геостратегічного впливу в

Чорноморському регіоні, військовий контингент

Росії був значно збільшений в період з 2013 по 2016

роки. Було сформовано чотири нові дивізії з дев’яти

бригад, двадцяти двох полків, включаючи дві

ракетні бригади, оснащені ракетними комплексами

«Іскандер-М».

В арсеналі Південного військового округу

нараховують близько 400 танків (Т-72 і Т-90,

представлені порівну), близько 1 тис. бойових

машин, зенітно-ракетні системи «С-300», «Бук»,

«Стріла-10» та інші.

Військово-повітряні сили Південного військового

округу налічують близько 100 од. надзвукових

бомбардувальників Су-24, більше 80 од.

штурмовиків Су-25, близько 100 од. винищувачів

(Міг-29, Су-27, Су-30). Представлена потужна

група армійської авіації з більше ніж 100 од.

бойових гелікоптерів, 12 од. важких транспортних

гелікоптерів Мі-26 і більш ніж 60 од. багатоцільових

військово-транспортних гелікоптерів Mi-8/17.

У складі Чорноморського флоту наявні шість

субмарин, ракетний крейсер «Москва», шість

малих ракетних кораблів, п’ять ракетоносців, сім

великих десантних кораблів [4].

Водночас на озброєнні Каспійського флоту стоять

два сторожових кораблі зі спеціальним ракетним

комплексом, три малих ракетних кораблі і шість

десантних катерів.

Приблизно 90% флоту розміщується в портах

Криму, перш за все в Севастополі (80%) та Феодосії

(9%). Особовий склад налічує близько 13 тис. осіб,

які дислокуються головним чином в Криму, а також

на інших військових базах: Темрюк (Азовське

море), Новоросійськ та Очамчире (Абхазія).



   



Збройні сили Туреччини, вважаються

другими за своєю численністю в НАТО після ЗС

США, у 2015 році їх численність була оцінена

на рівні 639 551 військових, цивільних та

напіввійськових осіб [5]. Туреччина – одна з п’яти

країн-членів НАТО, яка входить до програми

ядерного обміну Альянсу разом з Бельгією,

Німеччиною, Італією та Нідерландами. На авіабазі

Інджирлік розміщено 90 ядерних бомб B61, 40 з

яких призначені для використання ВПС Туреччини,

в разі ядерного конфлікту, проте їх застосування

вимагає ухвалення від НАТО [6].

– Загальна чисельність особового складу

ЗС Болгарії станом на 2014 рік складала 37 100 осіб,

з яких 30 400 (80,1 %) були представлені діючим

особовим складом і 8 100 (11,9%) – цивільним

персоналом. Сухопутні війська є найчисленнішим

видом збройних сил Болгарії і налічують близько

18 000 осіб. У відсотковому відношенні, 53%

особового складу збройних сил проходять службу в

сухопутних військах, 25% - у військово-повітряних

силах, 13% у військово-морських силах і 9% у

міжвидовому командуванні збройних сил [7].

Після розгортанні подій на Україні, 5 лютого 2015

року на зустрічі міністрів оборони НАТО було

ухвалено рішення про заснування Командного

Центру Сил реагування НАТО.

 Особовий склад ЗС Румунії складає 84

тис. осіб. З 90 тис. осіб військового та цивільного

персоналу, 60 тис. – активні підрозділи, в той

час як 30 тис. – активний територіальній резерв

[8]. Станом на 2010 рік, численність сухопутних

військ складала 43 тис. осіб, ВПС – 9,7 тис. осіб,

ВМС – 7,150 тис. осіб, Об’єднаних сил – 13,5 тис.

осіб. Відповідно до Білої книги 2011 року, дані сили

мали бути поступово скорочені в період з 2011 по

2014 роки до 65 тис. активних військ та активного

резерву, проте після погіршення ситуації в Криму

у травні 2014 року, прем’єр-міністр Румунії Віктор

Понта визначив, що до кінця 2014 року Румунія

мала збільшити військові витрати на 0,2%. В січні

2015 року новообраний президент Румунії Клаус

Йоганніс обіцяв, що Бухарест збільшить витрати на

оборону до 2% ВВП до 2017 року і підтримуватиме

військові витрати на зазначеному рівні до 2027

року [9].

 



Після завершення Холодної війни, зокрема з

моменту підписання у 1997 році Хартії про особливе

партнерство між Україною та НАТО, в рамках

програми «Партнерство заради миру» кожного

року проводяться міжнародні україно-американські

навчання військово-морських сил “Sea Breeze”,

в яких беруть участь як країни Чорноморського

регіону так і країни-члени НАТО.

Військова агресія Росії проти Грузії та України

змусила НАТО та США переглянути питання

присутності в Чорноморському регіоні. Головні

аспекти нової стратегії НАТО розглядались в ході

самітів НАТО у Варшаві та в Уельсі. Так, зокрема

Саміт НАТО в Ньюпорті (Уельс), проведений 4 -

5 вересня 2014 року, став найважливішою подією

після окупації Криму Росією. Уельський саміт

2014 був охарактеризований адміралом Джеймсом

Ставрідісом як найважливіша подія з часів падіння

Берлінської стіни [11].

На саміті були підписані наступні декларації та

угоди:

Декларація Уельського саміту (Wales Summit

Declaration);

Угода Об’єднаних експедиційних військ (Joint

Expeditionary Force agreement);

Декларація Збройних Сил (Armed Forces

Declaration);

Спільна заява Комісії Україна-НАТО (Joint Statement

of the NATO-Ukraine Commission);

Декларація щодо Афганістану (Declaration on

Afghanistan).

Варто згадати головну частину Декларації

Уельського саміту, де вперше з часів Холодної війни

Росія була визнана агресором: «Ми, глави держав

і урядів країн – членів Північноатлантичного

альянсу, зібралися в Уельсі в переломний момент

у євроатлантичній безпеці. Агресивні дії Росії

проти України ґрунтовно змінюють наше бачення

щодо всієї Європи, вільної і мирної. Зростаюча

нестабільність на нашій південній окраїні, від

Близького Сходу до Північної Африки, а також

транснаціональні і багатовимірні загрози, також

є викликом нашій безпеці. Усі вони можуть мати

довгострокові наслідки для світу і безпеки в

євроатлантичному регіоні і стабільності у всьому

світі [11].

Про збільшення військового потенціалу НАТО

йдеться у 7 та 8 статті Декларації:

«7. Заходи щодо забезпечення захисту

передбачають постійну присутність на ротаційній

основі у повітрі, на землі та на морі, а також значну

військову активність у східній частині Альянсу.

Вони гарантуватимуть дотримання основної

базової вимоги для забезпечення і стримування та є

гнучкими і масштабними відповідно до безпекової



ситуації, що складається…» [12].

«8. Заходи адаптації містять компоненти,

необхідні для того, щоб Альянс міг повною мірою

розв’язувати проблеми безпеки, з якими він може

зіткнутися. Ми значно підвищимо оперативність

Сил реагування НАТО (NRF), розвиваючи сили та

засоби, які здатні швидко пересуватися і реагувати

на потенційні виклики і загрози. У цьому контексті

ми створимо Об’єднані сили підвищеної готовності

(VJTF), новий об’єднаний підрозділ, спроможний

до розгортання протягом декількох днів з метою

врегулювання викликів, які виникають, зокрема на

віддаленій території НАТО…» [13].

Також, важливі рішення були прийняті під час

Варшавського саміту 2016 року. У фінальній

Декларації мова йшла про нове безпекове

середовище євроатлантичної зони. А саме: «Вздовж

периферії НАТО і за її межами утворилася дуга

небезпеки та нестабільності. Перед Альянсом

постала ціла низка викликів та загроз, що походять

як зі сходу, так і з півдня; як від державних, так і

недержавних суб’єктів; від військових сил та від

терористів, від кібернападів чи гібридних атак.

      

    

    

    

     

   

     

     

    

 [

    



Через збільшення напруженості в регіоні,

генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг

заявив про можливість збільшення військового

потенціалу Альянсу в регіоні Чорного моря. Країни

НАТО заявили про свою готовність посилити

свої контингенти в Балтійському регіоні і Східній

Європі.

Великобританія, Німеччина і США заявили

про свої плани відправити у Східну Європу і

Балтійський регіон військові батальйони для

запобігання можливому «вторгненню» зі сторони

РФ. Як було зазначено в газеті «The Telegraph»,

в Болгарію, Латвію, Литву, Польщу, Румунію

та Естонію можуть бути відправлені 500-1000

військовослужбовців для демонстрації Росії, що

будь-яке втручання за «українським сценарієм»

отримає відповідь з боку НАТО. Йдеться про сили

спеціальних операцій, озброєні зенітно-ракетними

комплексами, гелікоптерами і штурмовиками [15].

Під час зустрічі міністрів оборони НАТО в

Брюсселі, Генеральний секретар НАТО Єнс

Столтенберг наголошував на необхідності

посилення можливостей військових сил

альянсу в Чорноморському регіоні, «включаючи

військово-морські сили та можливості розвідки та

перекидання підкріплення», а також висловлювався

про плани стримування «гібридних загроз» у

Східній Європі «малими силами». «НАТО вже

посилила морську присутність у Чорному морі,

включаючи військово-морські сили та розвідку

літаками, обладнаними системами спостереження

AWACS, що дислокуються в Румунії, Болгарії і

Туреччині. Ми постійно контролюємо ситуацію в

Чорному морі та збільшуємо військовий потенціал

і можливості проведення розвідки та перекидання

підкріплення в регіон». Як зазначав генеральний

секретар, було проведено найбільш важливе

посилення колективної безпеки з часів Холодної

війни [16].





З огляду на зростання напруженості в регіоні,

Сили реагування НАТО були збільшені втричі, до

40 тис. військовослужбовців [17]. В свою чергу,

за Адміністрації Б. Обами, Білий дім анонсував

виділення суми у розмірі $4 млрд. на попередження

«російської агресії» та надання підтримки

європейським союзникам: «Бюджет складає

$4,4 млрд. на проведення заходів політичної,

економічної та публічної дипломатії, а також

надання військової підтримки, з метою мінімізації

можливостей застосування Росією агресії проти

союзників НАТО в Європі, Євразії та Центральній

Азії» [18].

Навіть до початку української кризи, в рамках

реалізації військової морської концепції

“Sea Power 21” на період з 2005 по 2010 роки, США

головним чином збільшували військову присутність

в західній частині Чорного моря шляхом розгортання

військових баз в Румунії та Болгарії. Румунія (у

грудні 2005 року) та Болгарія (у квітні 2006 року)

підписали із США домовленості щодо співпраці

в сфері оборони, що гарантували розгортання на

території цих країн американських військових баз,

для використання в якості транзитних точок на

шляху з Європи до Афганістану та Іраку (в період

розгортання американських підрозділів в цих

країнах).

Румунські військові об’єкти поблизу м. Констанца



(аеродром і полігон) практично стали базою

США і НАТО. На аеродромі дислокувалися

винищувачі F-15 і F-16, а також штурмовик ВПС

США А-10. За деякими даними, там дислокувався

американський контингент чисельністю 2 500

солдат [19]. Американський контингент також

активно використовував полігони Чинку (Chinku)

і Смардан (Smardan). До складу військового

контингенту входили підрозділи морської піхоти,

авіації, технічний підрозділ як складова частина

Південно-європейських сил НАТО.

У Болгарії, до підписання угоди, США могли

використовувати базу ВПС в Сарафово і порт

Бургас на узбережжі Чорного моря. Відповідно до

угоди, американські військові бази були розгорнуті

на полігоні «Ново Село» (Novo Selo), на аеродромі

Безмер (обидва об’єкти розташовані поблизу

кордону з Туреччиною) і Граф-Ігнатьєво (поблизу

м.Пловдив). На цих об’єктах дислокувалися

підрозділи ЗС США і Болгарії. Дислокація зброї

масового ураження на військових базах США в

Румунії та Болгарії виключається.

До початку Кримської кризи, американські

підрозділи дислокувалися на постійній основі в

Туреччині (наприклад, авіабаза Інджирлік) та Греції

(авіабаза Іракліон).

У 2010 році Вашингтон розпочав імплементацію

програми військових навчань «Ротаційні сили

Чорного моря» (Black Sea Rotational Forces, BSRF),

в якій мали брати участь близько 250 морських

піхотинців, «чиїм завданням стало встановлення

доброзичливих відносин з дружніми країнами,

посилення стабільності в регіоні, покращення

взаємодії для надання оперативної реакції на кризу

в регіоні Чорного моря, Балкан і Кавказу». Окрім

сил BSRF, для проведення операцій з перекидання

США розмістили 500 військовослужбовців в

Румунії на авіабазі «Міхаїл-Когелнічану ». В

Україні західні держави вжили заходів з підтримки

Києва під час кризи на Донбасі. У квітні 2015 року

США відправили на захід України 290 військових

радників (операція «Безстрашний охоронець») на

шість місяців [20].

Канада відправила в Україну 200 військових на

період до березня 2017 року [21], Великобританія

відправила в м. Миколаїв 35 радників для надання

консультацій українським військовим. Крім того,

Вашингтон прийняв рішення надати Україні 1

200 одиниць техніки, в тому числі 250 танків M1-

A2, бойові машини «Bradley», а також броньовані

гаубиці для їх дислокації в прифронтових регіонах

[22].

Частина цих бойових одиниць можуть бути

розміщені в Румунії чи Болгарії. США та інші

члени НАТО були представлені в Чорному морі на

непостійній основі з березня 2014 року і періодично

проводять міжнародні морські навчання, зокрема

«Sea Breeze» (вересень 2015 року). У Грузії

американські війська не дислокуються на постійній

основі, однак, проводяться спільні грузино-

американські військові маневри: в травні 2015

року 600 американських солдатів брали участь в

навчаннях «Шляхетний партнер» [23].



На додаток до військової присутності, з метою

подальшого поширення демократії та західних

демократичних цінностей, гарантування безпеки в

зоні Чорного моря, НАТО і західне демократичне

суспільство має забезпечити:

- максимальну підтримку в реалізації

демократичних реформ та сприяння інтеграції в

західне демократичне суспільство тим державам,

чия зовнішня політика і пріоритети національної

безпеки спрямовані на встановлення більш тісних

відносин із Заходом. Зокрема, важливо дійти

консенсусу щодо вступу Грузії і України в НАТО,

подальшої інтеграції цих держав до європейських

структур;

- трансформацію НАТО та ЄС в організації з більш

глобальними функціями. Розширення демократії

вимагає гарантування безпеки в різних регіонах

світу. У зв’язку з цим, слід згадати про роль НАТО

і ЄС в цьому процесі. Слід пам’ятати, що обидві

організації є не лише, в першу чергу, військово-

політичними, безпековими (у випадку з НАТО)

та економічними (у випадку з ЄС) організаціями,

а міжнародними регіональними спільнотами

демократичних держав, в основі яких закладені

одній й ті ж самі принципи верховенства права,

поваги і захисту основних прав людини. НАТО

та ЄС представляють велике значення з огляду

на обмежені ресурси ООН і проблеми (як

згадувалося вище) пов’язані з прийняттям рішень

в рамках Організації Об’єднаних Націй в питаннях

забезпечення миру і безпеки, зростання ролі,

розширення повноважень та географічної території;

- проведення інформаційної кампанії в країнах-

партнерах Чорноморського регіону для підвищення

обізнаності громадськості щодо НАТО та ЄС, їх

позитивної ролі в процесі становлення економічного

процвітання, миру та безпеки.

В контексті відкриття нових військових об’єктів на

території держав-членів і партнерів НАТО в регіоні



Чорного моря, доцільним вважається посилення

Альянсом своєї присутності на морському

просторі Чорного моря, шляхом проведення

антитерористичних операцій аналогічних програмі

«Активні зусилля» в Середземномор’ї. У зв’язку

з цим, слід брати до уваги основні принципи

Конвенції Монтре, що була підписана у 1936 році

і регулює обмеження в мирний період проходу

через протоки Босфор та Дарданелли військових

суден, які не належать країнам регіону Чорного

моря, зокрема обмеження класу кораблів та

загального тоннажу з моменту їх наближення до

морської зони складає 15 000 тон. Більше того,

встановлено обмеження на одночасну присутність

в Чорному морі – загальний тоннаж до 30 000

тон для всіх нечорноморських країн, при цьому

максимальний показник не повинен перевищувати

45 000 тон. Також накладається обмеження на

тривалість перебування в морській зоні – три тижні.

Неприбережним країнам Чорного моря у низці

випадків дозволяється проводити через протоки

свої субмарини та великі кораблі без обмеження

тоннажу за умови дотримання спеціальних вимог

конвенції» [24].

Відповідно, країни-члени НАТО мають створити

солідне підґрунтя для співпраці між членами

Альянсу та Туреччиною, яка в свою чергу має

забезпечити прохід військових кораблів через

протоки, розташовані в її прибережних водах.

Збільшення військової присутності в регіоні

Чорного моря, створить засади більш безпечної

імплементації економічних та енергетичних

проектів в регіоні, подальшого соціально-

економічного розвитку та довгострокового

врегулювання конфліктів мирними засобами.



1. Игорь Деланоэ. Соотношение вооруженных сил

в Черноморском Регионе. Российский совет по

международным деламю 2016 http://russiancouncil.

ru/blackseamilitary.

2. Andrew Richter. Sharing the burden? U.S. allies,

defense spending, and the future of NATO. Journal

Comparative Strategy. Volume 35, 2016 - Issue 4.

3. Russia’s defense spending and the economic decline.

Journal of Eurasian Studies

Volume 7, Issue 1, January 2016, Pages 60–70. http://

dx.doi.org/10.1016/j.euras.2015.06.001.

4. Александр Храмчихин. Политика, Оборона.

Южный округ: противники на Кавказе России не

страшны. / 07 октября 2013.

5. NEWS FROM TURKISH ARMED FOR-

CES». Turkish Armed Forces. tsk.tr. Retrieved

February 2017.

6. Hans M. Kristensen. «NRDC: U.S. Nuclear Weapons

in Europe» (PDF). Natural Resources Defense Council,

2005. Retrieved 4 February 2017.

7.https://www.mod.bg/en/doc/misc/20110207_AFDP_

ENG.pdf.

8. Ministry of National Defence. Press conference.

9. Romania’s budget for 2017 is “too optimistic

and overvalued”, says president Iohannis.

By Finance January 31, 2017 http://www.business-

review.eu/news/romanias-budget-for-2017-is-

too-optimistic-and-overvalued-says-president-

iohannis-129383.

10. Kim Hjelmgaard. NATO summit ‘most important’

since fall of Berlin Wall, USA TODAYPublished 9:12

a.m. ET Aug. 31, 2014.

11.http://www.europarl.europa.eu/

meetdocs/2014_2019/documents/sede/dv/

sede240914walessummit_/sede240914walessummit_

en.pdf.

12.http://www.europarl.europa.eu/

meetdocs/2014_2019/documents/sede/dv/

sede240914walessummit_/sede240914walessummit_

en.pdf.

13.http://www.europarl.europa.eu/

meetdocs/2014_2019/documents/sede/dv/

sede240914walessummit_/sede240914walessummit_

en.pdf.

14.http://www.nato.int/cps/en/natohq/official_

texts_133169.htm.

15. https://www.gazeta.ru/army/2016/02/10/8067131.

shtml.

16. http://www.strategic-culture.org/news/2016/11/01/

nato-pushing-for-military-buildup-in-black-sea.html.

17. By Pierre Meilhan and Steve Almasy, CNN.

NATO to triple size of reaction force. Updated 0045

GMT (0845 HKT) June 25, 2015. http://edition.cnn.

com/2015/06/24/world/nato-troops/.

18. https://www.gazeta.ru/army/2016/02/10/8067131.

shtml.

19. Военно-политическая активность США и НАТО

в Черноморско-Каспийском регионе после августа

2008 года. 25.03.10. http://ot.com/nowadays/

concept/opposite/caspian_activities.htm.

20. https://www.theguardian.com/world/2015/apr/20/

us-paratroopers-begin-training-national-guard-units-

in-ukraine.

21.http://www.cbc.ca/news/politics/ukraine-





crisis-canada-sending-200-trainers-for-ukraine-

military-1.3031806.

22.https://www.youtube.com/watch?v=ssAs

FJvHC2M.

23. http://www.eur.army.mil/noblepartner/.

24. Montreux Convention (1936).» The Companion to

British History, Routledge. 2001.



      



An emboldened and opportunistic Russia has

unilaterally changed the security architecture

in the Black Sea region. With its aggression

in Georgia, support for separatists in Donbas,

and the annexation of Crimea Moscow has

demonstrated that it considers Western inuence

as a threat to its own security. It has attempted to

match the soft power of the EU and NATO with

hard power. Russia has demonstrated that it views

international relations through realist lenses. Its

actions have led to an old-fashioned security

dilemma in the Black Sea. To best understand

Russia, we must also turn to the realist school of

thought and to history. This article attempts to do

just that by offering an analysis of post-Cold War

Russia from a realist perspective and identifying

how from a liberal 1990s we are faced with

realpolitik once again.

На рубежі століття і політичних діячів і прості люди,

як правило, оптимістично дивились на майбутній

розвиток міжнародних відносин. Радянський Союз

мирно зник в 1990-х роках, Кремль видавався

доступним і готовим до співпраці із Заходом, навіть

із своїм колишнім ворогом - НАТО. Для Європи

це був мирний і спокійний час для економічного

зростання, інновацій та інтеграції. Холодна війна

і похмурі реалії «реальної політики» ()

виявилися справою минулого, і дехто навіть був

досить сповнений надії, щоб припустити, що люди

стали свідками кінця історії.

Однак, ситуація різко погіршилася за останні 10

років. У той час, як багато країн Європи досягли своєї

давньої мети стати членами НАТО і ЄС, особливо

країни з колишньої радянської сфери впливу, інші

були суворо  за такі устремління. Якщо

на початку 21-го століття здавалося, що не буде

ніяких географічних кордонів для розширення

ЄС, то сьогодні вони існують, і найпомітніше - у

Чорноморському регіоні.

Опортуністична і експансіоністська Росія взяла

на себе місію відновити свою колишню сферу

впливу. Зрозуміло, що це було досить важко

передбачити після закінчення холодної війни.

Слабкий і заборгований Кремль потребував нових

ринків і союзників і міг би знайти їх тільки на

Заході. Проте, зростаючі ціни на газ у 2000-х роках

і опортуністично налаштований новий президент

зробили країну більш про-активною, важкою для

співпраці і незацікавленою у вестернізації. Крім

того, відповідна фінансова стабільність дозволила

Москві терпляче планувати свій шлях становлення

великої держави на світовій арені і регіонального

гегемона.

Очевидно, що в розумінні Москвою міжнародної

системи єдиним способом зробити політику є

взаємодія з сильними державами, в той час як малі і

слабкі держави можуть лише мати відносні вигоди

і бути примушеними виконувати чиюсь волю. Це

ключова відмінність в тому, як Росія і ЄС бачать

Чорноморський регіон у більш широкому сенсі.

Євросоюз бачить його як своє , де, поряд

з його нинішніми членами, знаходяться можливості

для співпраці; Росія, навпаки, бачить його в якості

передпокою і не допускає туди ніяких .

Більш того, міжнародна система переважно

формується у спосіб, в якому держави сприймають

й інтерпретують дії одна одної. У цій невизначеній

сфері спотворене сприйняття може бути дуже

шкідливим для держави. Саме тому актори, як

правило, дещо скептичні і песимістичні. Таким

чином, їх плани і стратегії базуються на гірших

сценаріях.

Тому для того, щоб правильно зрозуміти, як

Росія бачить міжнародну політику, необхідно

робити це через призму реалізму. Це, очевидно,

вимагає визначення системи, в якій Москва

розглядає і розуміє глобальні події. Отже, важливо















сформулювати деякі основні зауваження про те, як

реалізм сприймає міжнародну сферу.

Школа реалізму була домінуючою протягом усього

двадцятого століття і може згадуватись ще в працях

Фукідіда у 4-му столітті до н.е. у Греції. Одним

з основних вимог реалізму є те, що міжнародна

система анархічна. Слід підкреслити, проте, що

це не обов’язково означає, що міжнародна арена

хаотична або керується безпорядком. Швидше

вчені-реалісти використовують це поняття як

принцип упорядкування, який передбачає, що

міжнародна арена складається з незалежних

політичних одиниць, держав, які не мають

центральної влади над собою [1]. Олександр Вендт

припустив, що «анархія є тим, що держави роблять

з нею» [2]. Мабуть, вони, як правило, роблять з

цього дилему безпеки. Це, звичайно, певною мірою

логічно на невизначеній і небезпечній міжнародній

арені, де жодна кількість установ не може повністю

послабити загрозу війни і насильства.

Крім того, ця відсутність вищого органу робить

держави головними дійовими особами в системі,

а також означає, що міжнародні організації

мають обмежену владу над державами або, як

визначає Міршеймер, вони утримують неправдиву

перспективу. Наприклад, в обох випадках України

і Грузії ефективність, або перспектива якщо ви

бажаєте, організацій, таких як ООН, НАТО або

ЄС, може бути поставлена під сумнів. Ця сумна

реальність примушує країни іноді зануритись в

дилему безпеки.

Цей термін був вперше представлений Джоном

Херцом в роботі «Ідеалістичний інтернаціоналізм і

Дилема безпеки» [3]. Вчений припускає, що дилема

випливає з дуалістичного характеру соціального

життя людини, який поєднує страх і залежність. Герц

сформував своє припущення з теорії, що людина

подолала свою особисту небезпеку, формуючи в

групи, що призводить до ідеї колективної безпеки.

Однак, оскільки групи діють подібним чином,

недовіра і невпевненість починають тліти. Ці

питання змушують групи до нарощування свого

військового потенціалу в прагненні до безпеки. Це

дійсне прагнення, однак, може легко розглядатися

іншими групами як підготовка до ворожих дій.

Коли ми говоримо про дилему безпеки в Чорному

морі, ми повинні розуміти, що інтереси Росії

в регіоні не є історичним прецедентом. Чорне

море має історично важливе значення для

Кремля, починаючи ще із 18-го століття. Кючук-

Кайнарджійський мирний договір у 1774 році не

тільки закінчив 6-річну війну між Російською

та Османською імперіями, але й надав Москві

прямий доступ до Чорного моря. Крім того, царська

Росія отримала владу над Кримським ханством.

Незалежно від регіонального невдоволення владою

Москви півострів був анексований у 1783 році і

Росія утвердилася в якості домінуючої морської

держави.

Крім того, падіння Османської імперії підживило

російські амбіції взяти контроль над Босфором

і Дарданеллами. Якби вони перейшли під владу

Кремля, Чорне море у більшому чи меншому

ступені стало б внутрішнім морем Імперії. Ця мета

була причиною російсько - турецької війни 1877

- 1878 років і рішення Царя вступити у І Світову

війну. Напруженість між Туреччиною і Росією

продовжувала зростати й після Другої світової

війни, що позначилось тиском Москви на Анкару

щоб переглянути Конвенцію Монро 1936 року і

поступитися контролем над Босфором. Під час

кризи Турецьких проток 1946 року Радянський

Союз різко збільшив свою військову присутність і

зажадав, щоб Туреччина погодилась на радянську

військову базу на своїй території. Це, в свою чергу,

змусило Туреччину шукати підтримку з боку

Сполучених Штатів, що згодом привело до вступу

Туреччини і Греції в НАТО у 1952 році.

Ця крихка рівновага тривала до кінця Холодної

війни. Після розпаду СРСР зменшилося стратегічне

значення Чорного моря для Заходу. Але не для Росії.

На момент розпаду СРСР там було 100 000 осіб

російського персоналу, 60 000 військовослужбовців

і 835 суден, дислокованих в Криму [4]. Севастополь

залишився ключовим для інтересів Росії у Чорному

морі. Більш того, Кремль на сьогоднішній день

продовжує вважати помилкою рішення Хрущова

передати Крим в якості  України у 1954

році, і в такий спосіб він намагається виправдати

свої дії з точки зору міжнародних договорів, які він

свого часу підписав, а тепер порушив.

Проте, на межі століття перспективи співпраці

в Чорному морі між Росією, іншими державами

регіону і Заходом не здавалися вже й такими

неможливими. Ні НАТО, ні ЄС не приділяли регіону

великого стратегічного значення, але Москва

приділяла. Хоча Кремль не мав влади над країнами

із своєї колишньої сфери впливу, він не бажав

допустити «західних порушників». Росія сприйняла

розширення ЄС і НАТО як виклик не тільки своїм

можливостям, але й безпеці. Всі країни регіону, які

прагнули до членства в ЄС разом з іншими, також

прагнули стати частиною Альянсу. Народи Грузії

і України здійснили свої кольорові революції для

того, щоб реалізувати свої прозахідні устремління.

Хоча агресія Росії в Грузії й Україні заскочили ЄС



і НАТО зненацька, в ретроспективі це має бути

оцінене належним чином. Кремль є результатом

добре продуманої і реалізованої стратегії.

Те, якою сьогодні стала Російська Федерація, є

продуктом послідовної політики, прийнятої в

середині 90-х років, коли група політтехнологів,

яка складалася із Гліба Павловського, Модеста

Колерова, Сергія Маркова, В’ячеслава Ніконова і

Владислава Суркова, запустила проект «наступник»

[5]. Мета полягала в тому, щоб знайти нового

лідера на заміну Бориса Єльцина. Вищезазначені

стратеги не тільки допомогли Володимиру

Путіну піднятися до влади, але й зробили його

домінуючою політичною фігурою в Росії, здатною

переформувати внутрішні правила і політику країни

та її міжнародну стратегію [6]. Мета, здається, була

дуже простою - знову встановити контроль над

економікою країни і суспільством, не втрачаючи

міжнародну респектабельність, яка відходить від

демократії. Таким чином, створенням чогось на

зразок суверенної демократії, президент Путін був

здатним не тільки імітувати політичний плюралізм,

але й підробити підходи Росії до глобалізації, а

також вибірково виконувати законодавство задля

політичних пріоритетів [7]. Це дозволило Путіну

приховати свої цілі перед Заходом.

Таким чином, не тільки ЄС не зміг допомогти

у формуванні демократичної і ліберальної

посткомуністичної Росії, але й ця пострадянська

держава створила величезний вплив на Євросоюз.

Кремль підписував довгострокові двосторонні

угоди з державами-членами і, таким чином,

підривав основні принципи Союзу. Тільки в

грудні 2014 року Брюссель зумів сформувати

єдину позицію щодо такої політики зі скасуванням

Південного потоку [8]. На Кавказі і в Центральній

Азії, проте, ефективні зусилля Москви відмежували

від ЄС регіон, в якому він хотів просувати політичні

реформи, врегулювання конфліктів, а також

сформувати енергетичні партнерства. [9]

Політика Росії по відношенню до Європи полягала

у принципі «  ». Москва

прагнула вивести на двосторонню основу не тільки

свої справи, але й суперечки з державами-членами,

заклавши тим самим напруження в солідарність ЄС

і відкриваючи вікна можливостей для посилення

могутності Росії та її впливу в регіоні. З великою

натяжкою можна припустити, що цей диявольський

майстер-план Москви знищить ЄС, але абсолютно

очевидним результатом є сприйняття Росії як

працюють міжнародні відносини. Росіська

Федерація, як видається, розглядає міжнародну

політику як серію тет-а-тет відносин між великими

державами. Стратегія полягає в тому, щоб підняти

привабливі наступи щоб спокусити політичних та

економічних лідерів більших держав-членів, і в

той же час тримати слабких сусідів з політичним

і економічним тиском. За словами Костянтина

Косачева в інтерв’ю для Європейської Ради

міжнародних відносин: «Ми втомилися від

боротьби з брюссельськими бюрократами. У

Німеччині, Італії, Франції ми можемо досягти

набагато більшого. ЄС не є установою, яка сприяє

нашим відносинам, але це установа, яка уповільнює

прогрес». [10]

У цій думці не важко побачити різницю підходів

Росії до сильніших і слабших європейських

держав. Кремль не ухилявся від посилення своїх

політичних відносин шляхом залучення великого

бізнесу в якості лобіста для більшої російської

справи в країнах ЄС. Російські державні компанії

побудували партнерські відносини з такими

компаніями, як Gasunie в Нідерландах, GDF і Total

у Франції, ENI в Італії, BASF і E.ON в Німеччині.

Більш того, після приходу президента Путіна до

влади Росія робила щось дуже характерне для

великих держав, які хочуть стати регіональними

гегемонами. Зовнішня політика Росії часто

обмежується її зовнішніми інтересами в колишніх

радянських державах, а також власним бажанням

Росії мати взагалі кооперативні відносини з усіма

великими державами, будучи гегемоном в рамках

Співдружності Незалежних Держав. Парадокс,

який виник, однак, полягає в тому, що чим більше

Кремль прагне до регіональної гегемонії за

допомогою військових засобів, тим важче стає

для Москви демонструвати себе відповідальним

учасником в міжнародній системі. [11]

Проте, це не означає, що вона невдала або стратегічно

помилкова тільки через парадокс у зовнішній

політиці. Навпаки, анексія Криму Росією може

привести до піку у напруженні відносин із Заходом

через майже 30 років, але, як висловився Стівен

Уолт: «Той, хто говорить, що Росія втрачає в Україні,

не розуміє, як ця гра триває» [12]. Вчений-реаліст

передбачає, що Захід вважає себе переможцем, тому

що санкції працюють, і Росія втрачає міжнародний

авторитет. Однак, це в разі, якщо країна грає у

відповідності до сучасних керівних принципів, як

таких. За правилами великодержавної політики,

Росія рішуче виграла - Україна навряд чи стане

членом ЄС найближчим часом; НАТО, безумовно,

переосмислює можливість розширення в інших

країнах колишнього СРСР; а Росії, цілком можливо,

вдалося стати регіональним гегемоном. Агресію

Москви в Грузії і в Україні можна розглядати як



сценарій компромісу для Росії: фінансові втрати

проти безпеки і відносного приросту.

Анексія Криму також поставила Болгарію у

своєрідну ситуацію. Хоча країна є одночасно

членом ЄС і НАТО, в часи Холодної війни вона

була найближчим союзником Москви, і більшість

болгар традиційно мають дуже позитивні погляди

на Росію. Крім того, з точки зору енергетики

Болгарія практично повністю залежить від Москви.

Таким чином, в той час як країна підтримує

фінансові санкції і президент Плевнелієв висловив

свою стурбованість у ряді випадків по загрозам,

що виходять з Кремля, Болгарія, як і раніше,

може вважатися найслабшою ланкою в західних

альянсах. Ці питання поставили Болгарію у власну

безпекову дилему, оскільки країна, здається, менше

турбується про можливу російську агресію, а

більше про роздратованість політиків у Кремлі

її більш тісним оборонним співробітництвом з

іншими членами НАТО. [13]

На саміті у Варшаві в 2016 році Альянс

визнав стратегічне значення Чорного моря та

необхідність зміцнення співпраці між країнами-

членами і партнерами [14]. Румунія взяла на себе

лідерство в регіоні, запропонувавши формування

Чорноморської спільної морської групи з

Болгарією і Туреччиною, яка буде знаходитися під

командуванням НАТО. У Софії ця ініціатива була

публічно підтримана міністром оборони, міністром

закордонних справ, а потім і президентом. Важко

оцінити, чи стане ця ініціатива реальністю через

сильну позицію Туреччини з цього питання. Проте,

саме Болгарія першою зірвала цей план. Тодішній

прем’єр-міністр Бойко Борисов зайняв позицію

 дилеми безпеки у Чорному морі.

Обговорюючи на вищому рівні з лідерами НАТО

прийняття декларації про трансатлантичну безпеку

з акцентом на регіон, пан Борисов запропонував

в Софії, щоб Чорне море було демілітаризованим

і «виключеним із зон конфліктів» [15]. Ця заява

була зроблена в період ескалації напруженості в

Криму, на Донбасі, в Абхазії, Південній Осетії і

Придністров’ї. Більш того, пропозиція прем’єр-

міністра навіть не адресована всім, зокрема, і важко

зрозуміти, як держави в регіоні, особливо Росія,

будуть демілітаризовані.

Крім того, в той час як Болгарія продовжує

реалізовувати політику ЄС і НАТО, були зроблені

деякі заклики до скасування санкцій, в тому числі

й від нового президента, генерала Румена Радєва.

Не тільки дуже малоймовірно, що країна візьме

на себе лідерство у вирішенні поточних питань

безпеки в регіоні, але й також може не належним

чином співпрацювати зі своїми партнерами, «коли

справа доходить до бійки». Більш того, дебати в

Болгарії в основному зосереджені на міграційній

кризі, а також труднощах і пов’язаних з ними

загрозах, які вони створюють всередині країни,

таких як радикалізація і організована злочинність.

Цей акцент на внутрішніх питаннях і небажання

об’єктивно оцінити напруженість безпеки в регіоні

може мати неприємні наслідки для країни. Болгарія

повинна активізувати співпрацю із своїми сусідами

з НАТО і ЄС та поліпшити діалог із своїми

партнерами в регіоні. Бажання ніколи не було

рішенням будь-якої дилеми, не кажучи вже про

безпекову дилему.

Дилема безпеки Чорного моря залучає кількох

акторів: НАТО, ЄС, честолюбиві гравці і особливо

Росія. Кремль, мабуть, має не тільки реалістичний

прогноз з міжнародних відносин, але й такий

підхід; і важко іншим підходам протистояти йому.

Напруженість в регіоні, швидше за все, залишиться

високою в оглядному майбутньому, оскільки

агресивний підхід Москви змінив архітектуру

безпеки в односторонньому порядку. Як вже

говорилося, Росія діяла так, як вважала за потрібне:

поєднуючи західну м’яку силу з грубою силою.

Проте, цей перебір супроводжувався ефективним

використанням гібридних методів і стратегічних

комунікацій. Це дозволило Москві посилити

військову міць і, в той же час, відігравати роль

жертви.

Поведінка Росії, як уже говорилося, це не історичний

прецедент або нове явище, а саме підручник

реалізму. Кремль сприймав всезростаючу роль

ЄС і НАТО вздовж своїх кордонів як загрозу, і це

спричинило його вжити відповідних заходів у грі

з нульовою сумою, якою є безпека. З приєднанням

країн Балтії, кордон Росії з Заходом був скорочений

до простої пари сотень кілометрів від її столиці. З

вступом Грузії до НАТО, сильна позиція Кремля у

Чорному морі, яка є його єдиним способом доступу

до Середземного моря, суттєво б зменшилася. А з

розворотом України на Захід, Москва б не просто

втратила свою домінуючу роль у Чорноморському

регіоні, але й втратила б один з найважливіших

портів, де дислокується велика частина її флоту.

Росія не може собі дозволити, щоб це відбулося,

оскільки вбачає у цьому загрозу своїм інтересам і

безпеці.

З вторгненням у Грузію, анексією Криму та

підтримкою сепаратистів на Донбасі і в Донецьку,

Росія продемонструвала, що вона готова і здатна

кинути виклик міжнародному порядку і праву.

Крім того, вона продемонструвала свої амбіції



регіональної гегемонії шляхом примушування

слабких держав, розглядаючи їх як не більше, ніж

прості відносні вигоди, і зневажаючи бажання

їхніх народів встановлювати більш тісні зв’язки із

західними організаціями.

Прагнення і методи Росії повинні служити хорошим

уроком, що ми можемо очікувати від Кремля.

Москва не залишить осторонь безконтрольний і

незрівнянний зростаючий західний вплив. Вона

розглядає безпеку і владу як гру з нульовою сумою

і буде діяти в спосіб, який вважатиме необхідним.

Своїми нерішучими заходами в 1990-х роках і НАТО,

і ЄС створили або надали можливості для Росії

встановлювати владу і вплив у Чорноморському

регіоні.

Проте, з домінуючим положенням Росії в регіоні

не слід боротися безпосередньо, а відповідати і

супроводжувати прозорим діалогом. Хоча Москва і є

агресором, мир у Чорноморському регіоні та Східній

Європі неможливий без співпраці з Кремлем. Росія

чітко вважає розширення НАТО і ЄС як загрозу і

намагається убезпечити себе шляхом створення

буферних зон. Поки неясно, яке найближче

майбутнє очікує на Чорноморський регіон. Що,

однак, очевидно, що Росія не буде відступати. Дуже

малоймовірно, що також відбудеться деескалація

триваючих конфліктів в Україні та Грузії. Швидше

за все, Росія буде продовжувати впливати на свою

колишню сферу впливу і навіть спробує розширити

його, кидаючи таким чином виклик НАТО і

ЄС. Якщо Захід здатний правильно зрозуміти і

взаємодіяти з Росією, то це дозволить йому мати

контроль над дилемою і запобігти в майбутньому

ескалації напруженості і конфліктів.



1. Mearsheimer, J. (1995) ‘The False Promise of

International Institutions’ International Security 19: 3.

2. Wendt, A. (1992) ‘Anarchy is what States make of it:

The Social Construction of Power Politics’ International

Organizations 46: 2.

3. Herz, J. (1950) ‘Idealist Internationalism and the

Security Dilemma’, World Politics, 2: 2.

4. Toucas, B. (2017) ‘The Geostrategic Importance

of the Black Sea Region: A Brief History’ Center for

Strategic and International Studies, available at https://

www.csis.org/analysis/geostrategic-importance-black-

sea-region-brief-history, last accessed 11 February

2017.

5. Leonard, M. & Popescu, M. (2007), A power Audit

of EU - Russia Relations, European Council of Foreign

Affairs.

6. Там же.

7. Ziegler, C. (1999) The History of Russia. London:

Greenwood Press.

8. Johnson, K. (2014) ‘Putin’s Pipe Dreams’ Foreign

Policy Magazine, available at http://foreignpolicy.

com/2014/12/02/putins-pipe-dreams-south-stream-

russia-turkey-natural-gas/, last accessed 8 February

2017.

9. Leonard, M. & Popescu, M. (2007), A power Audit

of EU - Russia Relations, European Council of Foreign

Affairs.

10. Там же.

11. Mankoff, J. (2009) Russian Foreign Policy. The

Return of Great Power Politics, Rowman & Littleeld:

Playmouth, UK.

12. Walt, S. (2014) ‘No-Bluff Putin’ Foreign

Policy Magazine, available at http://foreignpolicy.

com/2014/06/04/no-bluff-putin/, last accessed 6

February 2017.

13. Assenova, M. (2016) ‘Bulgaria’s Black Sea

dilemma’ Center for European Policy Analysis,

available at http://cepa.org/Bulgaria-Black-Sea-

dilemma, last accessed 12 February 2017.

14. Warsaw Summit Communique, режим доступу

-http://www.nato.int/cps/en/natohq/official_

texts_133169.htm.

15. Assenova, M. (2016) ‘Bulgaria’s Black Sea

dilemma’ Center for European Policy Analysis,

available at http://cepa.org/Bulgaria-Black-Sea-

dilemma, last accessed 12 February 2017.



     



Of the eastern ank countries, Romania is

geographically the closest to the Crimean

Peninsula (annexed by Putin) and to the Eastern

Ukraine, (destabilized by Russia). It is no

surprise, then, that for most experts the greatest

threat to security would be the emergence of

Russia in the north of the Danube Delta, in the

Odessa region, as a neighbor on NATO’s and

EU’s border. Romania alone cannot cope with this

threat, so everything depends on the temperature

of the relationship with Washington and on

maintaining the NATO and US commitments to

the wider Black Sea region.

Серед країн східного флангу, Румунія географічно

найближча до Криму (анексованого Путіним) і до

Східної України (дестабілізованої Росією). Тож не

дивно, що для більшості експертів найбільшою

загрозою для безпеки буде поява Росії на півночі

дельти Дунаю, в Одеській області, як сусідньому

прикордонному до НАТО і ЄС регіоні. Самостійно

Румунія не може впоратися з цією загрозою,

тому все залежить від температури відносин з

Вашингтоном і дотримання НАТО і США своїх

зобов’язань у Чорноморському регіоні.





В дипломатичних відносинах з Російською

Федерацією домінувало дуже складне історичне

успадкування: румунська скарбниця, яка з 1916-

1917 років зберігається в Москві і ніколи повністю

не поверталась; моральне задоволення від

засудження Пакту Молотова - Ріббентропа (1939

рік); територіальний спір щодо більшої частини

Республіки Молдови (Бессарабія) та Північної

Буковини, історичних провінцій, які були захоплені

Радянським Союзом у 1940 році. Розпад СРСР

перекинув цей спір на Україну і Молдову. Хоча ці

спірні питання офіційно не піднімались Румунією

у новому контексті, Бухарест заохочував різні типи

організацій активно діяти по темі «історичних

територій», викрадених Сталіним. Лише кілька

невеликих, але дуже демонстративних, організацій

все ще піднімають питання східних кордонів

сучасної Румунії, пропонуючи перегляд порядку

денного. У той же час, коли розвалився СРСР,

Україна і Республіка Молдова були визнані

Румунією в межах їхніх кордонів 1991 року, яка

таким чином підтвердила накреслені Сталіним

кордони.

Питання скарбниці Румунії було вирішене шляхом

листа, підписаного спільно міністрами закордонних

справ в рамках базового політичного договору,

укладеного між Румунією і Росією 4 липня

2003 року. Насправді, проблема була адресована

історикам і архівістам, які сформували комітет

для обговорення спірних питань у двосторонніх

відносинах. Комітет до цього часу провів три

зустрічі, останній раз в Синаї (Румунія) у березні

2016 року. Пакт між Гітлером і Сталіним від

серпня 1939 року був відзначений в листі міністрів

закордонних справ, поряд з антирадянською

кампанією маршала Іона Антонеску. Як не дивно,

текст листа не встановлює причинно-наслідковий

зв’язок між цими двома подіями.

























Під час послідовних президентських термінів

Бесеску відносини з Росією залишалися

напруженими і позначалися висилкою дипломатів.

Бухарест і Москва були охоплені лихоманкою

видворення дипломатів один одного і досягли

піку напруженості в двосторонніх відносинах.

Найбільша кількість видворень (травень 2009

року, серпень 2010 року) й безпрецедентна агресія

відбулися саме в період політичної відкритості

Кремля під час президентського терміну Медведєва.

Двосторонні відносини розморозились лише тоді,

коли новий уряд на чолі з Віктором Понтою, був

приведений до присяги у 2012 році. Поступове

поліпшення відносин з Москвою було одним з

пріоритетів зовнішньої політики Бухареста. Це

було в рік, коли Путін повернувся в Кремль на

третій термін. Відразу ж рівень та інтенсивність

двосторонніх контактів збільшилися. Як це не

парадоксально, в той час як відносини Росії з

країнами ЄС і США охолоджувалися, і західні

посли фізично утискались на вулицях Москви,

уряд в Бухаресті працював над відновленням

двосторонніх відносин.

До президентських виборів в листопаді 2014 року

прем’єр-міністр Понта, який вважався в той час

кандидатом з найкращим шансом на перемогу,

хотів організувати свій візит в Москву. Він був

запланований на літо 2014 року. В рамках підготовки

цього візиту Понти міністр закордонних справ Тітус

Корлецян здійснив в липні 2013 року незвично

тривалий (трьох-денний) візит в столицю Росії,

який господарі описали як «історичний». У той час

міністр Сергій Лавров оголосив про початок нової

ери в двосторонніх відносинах. В останній момент,

однак, окупація і анексія Криму, а також міжнародні

санкції, змусили уряд в Бухаресті зробити на крок

назад і слідувати політиці, визначеній її союзниками

по НАТО і ЄС. Після незначних коливань протягом

останніх кількох місяців, румунська дипломатія

приєдналася до своїх союзників, які визначили

червоними лініями анексію Криму і підтримку

санкцій проти Москви, поки Росія не поверне Крим

і не вийде з Донбасу [1].

За останні кілька років, після того, як вибухнула

криза, Румунія лише окремими штрихами

позначалась в публічних виступах президента

Путіна чи міністра закордонних справ Сергія

Лаврова. Насправді, Москва не бачить Румунію в

якості автономного гравця на міжнародній арені, з

яким Росія може вести переговори. Посилання на

неї були в основному щодо об’єктів ПРО США,

схвалених в НАТО у 2016 році у Варшаві на

зустрічі на найвищому рівні. На думку Кремля,

Румунія стала легітимною мішенню для Росії,

оскільки вона приймає елементи системи НАТО на

базі Девеселу, що може поставити під небезпеку

весь стратегічний баланс. Оскільки російсько-

американські відносини переглядаються, навіть

якщо США відмовляться від установки останньої

опори ПРО у Польщі, дуже малоймовірно, хоча і не

виключається, що Вашингтон відмовиться від вже

функціональної структури в Девеселу.

Девеселу є потенційним ресурсом торгу США по

відношенню до Росії, що підвищує стратегічне

значення Румунії, враховуючи факт розміщення

бази на її території. Девеселу є гарантією того,

що перегляд російсько-американських відносин

не залишить Румунію осторонь цього процесу, і

Бухарест має певну опору, хоча і єдину, у Вашингтоні

через Пентагон. Ніхто в Бухаресті, здається, не бере

до уваги сценарій скорочення витрат США в регіоні,

з врахуванням того, що установка протиракетного

щита в Девеселу та військові об’єкти на авіабазі

«Михайло Когалнішену» біля Констанци

вважаються довгостроковими інвестиціями.



У листопаді 2015 року Румунія і Польща

спільно провели в Бухаресті центральний саміт

Центральної та Східної Європи. Його результатом

стала відповідна заява Східного флангу про

наміри, призначена для наступної зустрічі НАТО у

Варшаві. Суттєвим мессиджем, який був поданий

Бухарестським самітом решті Альянсу, було те,

що адаптація Альянсу до безпекової ситуації

після анексії Криму повинна виходити далі рамок,

передбачених Уельським пакетом. У першу чергу,

вважалося, що якщо на останньому саміті в Уельсі

йшлося про запевнення, то на Варшавському саміті

повинно було йтися про стримування. Зокрема,

оборонна позиція НАТО повинна бути готовою

зробити крок вперед. Консенсус на Східному

фланзі підкреслив необхідність створення

«міцної, надійної і стійкої союзницької військової

присутності» у Новій Європі.

До літа 2016 року, коли стало очевидно, що

Балтійський регіон Північного флангу будете

в центрі уваги Альянсу щодо його посилення,

Бухарест, через свого Президента Йоганніса,

почав вимагати «збалансованого підходу» від

Балтійського до Чорного моря, в тому сенсі, що «не

повинно існувати заходів, які значно більш важливі



для однієї сторони, додаючи при цьому слабкості

іншій стороні». Тема «збалансованої консолідації»

Східного флангу, яка повинна враховувати

значення як Балтійського, так і Чорного морів,

стала стратегічною мантрою румунської дипломатії

перед Варшавою. Протягом чотирьох місяців, з

лютого по травень, публічні заяви румунських

офіційних осіб показували, що основним проектом

Бухареста на Варшавському саміті було створення

спільного військово-морського об’єднання у складі

сил прибережних чорноморських країн-членів

НАТО - Болгарії, Румунії і Туреччини. Однак,

проект провалився, адже Прем’єр-міністр Болгарії

Бойко Борисов категорично відкинув пропозицію

Бухареста: «Створення флоту в тому вигляді, який

запропоновано на зустрічі з Прем’єр-міністром та

Президентом Румунії є неприйнятним - ми проти

цього». Весь цей епізод різко змінив шанси на

позитивне рішення щодо розширення присутності

НАТО в Чорному морі, що є предметом значного

інтересу Румунії через її географічну наближеність.

Ці заяви і зусилля самі по собі вельми показові

про зміну сприйняття румунськими елітами після

анексії Криму. Один показовий епізод, що стався

до Варшави, говорить про те, наскільки далеко

Бухарест зайшов у своєму сприйнятті тенденцій у

Чорному морі. До 2015 року румунські посадовці

були дуже скептично налаштованими щодо того,

що на військовому жаргоні називається системою

обмеження доступу/ блокування району (anti-access-

area denial, А2/AD), і не бажали публічно визнавати

саме існування цього питання. Але минулого року

Румунія офіційно приєдналась до клубу країн-

союзників НАТО Східного флангу, стурбованих

появою неподалік від них системи A2/AD. У

червні 2016 року у своїй промові, виголошеній на

конференції Центру аналізу європейської політики

(CEPA) в Бухаресті, румунський міністр оборони

Міхня Моток дуже чітко заявив, що розвиток подій

у Чорному морі після анексії Криму перетворює

Румунію на «прифронтову країну»: «У зв’язку

з потенційним перетворенням Чорного моря на

лінію розмежування між Росією і Заходом, потреби

сектору безпеки Румунії повинні сприйматись

як потреби прифронтової країни». І це саме в

контексті здійснення Росією заходів розгортання

системи A2/AD, що «реально змінює правила гри,

істотно змінюючи саму структуру безпекового

середовища», ставлячи під загрозу свободу

судноплавства в регіоні. З точки зору Румунії, між

Чорним і Балтійським морями з’явився чіткий

спільний знаменник, так як вони стали частинами

екосистем обмеження/блокування доступу. За

словами міністра оборони, Румунія має «ще один

Калінінград, і дуже ймовірно - Калінінград+ у своєму

районі». Таке дуже специфічне сприйняття нових

оперативних реалій змусило Румунію закликати у

Варшаві не тільки до рівноцінного рівня безпеки на

всьому Східному фланзі, але й до чітких запевнень

щодо «надійного оборонного і стримувального

позиціювання на берегах Чорного моря». В

цілому, можна зробити висновок, що обстановка

обмеження/блокування доступу в Чорному морі

стала одним з основних компонентів, що формують

сприйняття керівництва системою національної

безпеки Румунії. Такий діагноз відображається

на сторінках минулорічної Військової стратегії

Румунії, де підкреслюється, що хоча російська

військова агресія в Європі є малоймовірною, однак

наявні можливості для такої агресії, підкріплені

розбудовою системи A2/AD у Чорному морі,

складають головну загрозу національній безпеці

Румунії та інших держав регіональної екосистеми.

Це було саме тією причиною для розширення

присутності НАТО в Чорному морі за рахунок

заходів на противагу зростаючому простору

системи A2/AD. Навіть президент згадав в одній

зі своїх головних зовнішньополітичних промов,

що нестабільність у Чорноморській екосистемі

спричинюється російськими спробами «створення

зон обмеження/блокування доступу». Як наслідок,

російські можливості зі створення заборонних

та виключних зон, що також може вплинути на

більш значні регіональні засади, такі як свобода

судноплавства, сприймаються як найбільша загроза.

На думку експертів, системи А2/AD з Криму можуть

перешкоджати здатності НАТО щодо проекції сили

і посилення своїх союзників, як у повітряному, так

і морському просторі, створюючи зону охоплення,

яка буде поступово розширюватися на Туреччину

та Румунію.

Результати минулорічного Варшавського саміту

показують появу нової реальності. Фокус уваги

цього саміту НАТО був на північній частині Східного

флангу. Чотири багатонаціональні батальйони

– під керівництвом Німеччини, Великобританії,

Канади і США як рамкових націй – будуть

розгорнуті у країнах Балтії та Польщі. У рамках

Європейської ініціативи із забезпечення безпеки

(European Reassurance Initiative, ERI), розробленої

Адміністрацією Обами (і схваленої Адміністрацією

Трампа), 1000 американських військовослужбовців

будуть дислоковані в Польщі. Крім цього, у Польщі

будуть також розташовані підрозділи нової танкової



бригади США (близько 4000 осіб) з частинами,

які будуть на ротаційний основі дислокуватись на

Східному фланзі, в тому числі - в Румунії. У цілому,

акцент робився на бойових групах і стримуванні.

НАТО продемонструвало набагато більше

розуміння щодо виправлення початкової помилки

з 1990 років, коли перше розширення Альянсу

залишило Схід уразливим.

У той же час, на Півдні картина є тривожно

скромнішою. У той час як на Півночі Альянс

надсилає сигнал солідарності, Чорноморський

регіон демонструє фрагментацію і виглядає тим

простором, час якого ще не настав. Болгарія та

Польща заявили про свої наміри взяти участь

у наповненні багатонаціональної бригади під

командуванням Румунії, що змусило Президента

Йоганніса зробити висновок, що ми зіткнулися

із «сенсаційним» досягненням. Але, загалом,

насправді необхідно було б стимулювати

зобов’язання та присутність представників «Старої

Європи», а не тільки заповнення регіональної

порожнечі південними сусідами, саме тими, які

торпедували відому морську ініціативу. Чи це є

відображенням «збалансованої» архітектури між

Північчю (суттєві заходи стримування) і Півднем (де

акцент залишається на тренуваннях і навчаннях)? І

який мессидж надішле Москві таке позиціювання,

яке стосується регіону, який після 2008 року став

оперативним театром її ревізіоністських поривів?

Але одна річ дуже зрозуміла. Результат був дуже

далекий від адекватного «надійного оборонного

і стримувального позиціонування на берегах

Чорного моря», якого Румунія хотіла досягти до

Варшави. Далекий від нього. А що ж до ініціативи,

якій Бухарест приділив весь свій час і зусилля,

а саме щодо створення додаткової військово-

морської присутності у Чорному морі, висновок

напрошується сам собою: «між союзниками все

ще немає єдиної позиції». Іншими словами, немає

загального сприйняття загрози.

Наразі Бухарест все ще сподівається залучити

союзників до тих же ініціатив шляхом розробки

«діючої концепції, яка зробить Чорне море

безпечнішим». Але для Європи 2017 рік є чутливим

виборчим роком з деякими потенційними «чорними

лебедями» на горизонті. Наприклад, ми можемо

бачити масштабний перерозподіл на користь тих,

хто хоче «розрядки» і «зближення» з допомогою

будь-яких засобів. Це зовсім не немислимо буде

побачити появу критичної маси союзників, які

будуть заявляти, що прийшов кінець конфронтації

з Москвою. Є країни і політичні лідери, які

вважають, що Альянс зайшов занадто далеко в

плані заходів із забезпечення та стримування. Ця

тенденція була помітна навіть під час Варшавського

саміту, коли президент Олланд хотів уточнити

відразу ж, що для Франції Росія є не ворогом чи

загрозою, а «партнером». Для деяких східних

союзників французи були найбільшою перешкодою

щодо «всього процесу посилення, намагаючись

розбавити всі його аспекти».

І ще належить з’ясувати, що 2017 рік принесе для

румунського проекту «більше НАТО» у Чорному

морі, і чи буде він відповідати очікуванням

забезпечити «відповідну передову присутність

уздовж усього необхідного нам оперативного

простору», як хотіли румунські посадовці у

Варшаві. Зрештою, дискусія щодо ефективної

протидії в регіоні зони обмеження/блокування

доступу стосується, врешті-решт, реальних

можливостей, укладених у мережу можливостей

у повітрі/ на морі/ на суші, здатних стримати або

знешкодити їх. Для забезпечення противаги Росії у

Чорному морі необхідно значно більше, ніж просто

спільні навчання. Сфера докладання зусиль повинна

бути більш широкою, і включати спільну доктрину

комплексних повітряних і морських операцій, а

також поступовий розвиток власних систем A2/AD,

які повинні захищати найбільш вразливі території

Румунії та Туреччини.



В останні кілька років політичні відносини з Росією

залишалися майже на автопілоті. Вони були зведені

до виявлення поховань румунських солдатів,

загиблих в часи Другої світової війни, відповідно

до угоди про правовий статус військових поховань,

підписаної 8 листопада 2005 року. Політичний діалог

був обмежений до рівня політичного директора

міністерства закордонних справ: остання зустріч

відбулась у травні 2015 року, в той час, як остання

зустріч румунсько-російської Міжурядової комісії

відбулася в квітні 2013 року в Бухаресті. Соціально-

демократична партія (СДП) та її молодший партнер

з правлячої коаліції – Ліберально-демократичний

альянс, не мають планів просуватися далі.

В їх керівній платформі йдеться про те, що

стабільність на Сході є фундаментальною для того,

щоб попередити перетворення Румунії на країну –

безпосереднього сусіда Росії. Щодо двосторонніх

відносин, то в платформі йдеться про необхідність

встановлення «прагматичних та передбачуваних»



зв’язків із Росією, інтенсивність яких має залежати

як від позиції Росії у вирішенні українського

конфлікту, так і у «відновленні стратегічного

балансу в регіоні Східного сусідства», «дотримання

міжнародних зобов’язань Росії», як «абсолютної

необхідної умови для зміцнення діалогу». В

світлі економічних відносин - нав’язливої ідеї для

більшості румунських урядів після грудня 1989

року - це може бути досягнуто шляхом виконання

«режиму санкцій, введених ЄС, що повинен

тривати до тих пір, поки не буде досягнуто рішення

по вирішенню кризи в Україні». Що стосується

Кримського півострова, Бухарест запевняє Київ,

що Румунія не визнає анексію Криму Росією.

В ході слухань експертного комітету в Парламенті,

новопризначений міністр закордонних справ Теодор

Мелескану згадав про ремілітаризацію Криму як

«процес, що змінив правила гри» та значно змістив

стратегічний баланс в регіоні Чорного моря. В цілому

керуюча платформа підтверджує необхідність

надання уваги Бухарестом розширеному регіону

Чорного моря з 2005 року. Ефект доміно російської

агресії проти України - «зміна державних кордонів,

конкретних проявів гібридної війни, наявність

заморожених конфліктів в розширеному регіоні

Чорного моря» - згенерував зону нестабільності на

східному фланзі НАТО та ЄС. В цьому контексті,

румунський уряд намагається ініціювати більше

залучення НАТО та ЄС до розв’язання проблем

регіону. Зокрема, «Чорне море повинне залишатися

у фокусі уваги НАТО, як область стратегічного

значення і актуальності для присутності організації

в регіоні зі складним безпековим балансом».

В контексті Східного партнерства, Молдові були

надані гарантії всебічної підтримки Румунією

в її намаганні зблизитися із Заходом. Бухарест

залишається завзятим прихильником політики

«відкритих дверей» як в НАТО, так і в ЄС. В

Європейському Союзі, Румунія націлена на

«підтримку та надання гнучкості програмі

Східного партнерства, як важливого інструменту

проектування стабільності демократичного

суспільства та безпеки в регіоні Східного сусідства».

В межах НАТО Румунія буде активно підтримувати

заходи на посилення «розбудови обороноздатності

Східних партнерів, зокрема Молдови, України та

Грузії».



Зміцнення євроатлантичного напрямку на східному

фланзі у відповідь на захоплення Криму і російську

агресію на Сході Україні є необхідним кроком в

правильному напрямку. Уельський і Варшавський

саміти повинні сприйматися як повернення до

закономірної даності, на фоні спізнілого процесу

запровадження гарантій безпеки альянсом в регіоні

у 1990-х роках, за яким так і не прослідувало

розгортання військової інфраструктури. Можна

стверджувати, що ця ідея мала сенс тоді, коли

однополярний Захід міг проектувати свою

експедиційну силу, задля підтримки безпеки на

вразливих флангах. Проте сьогодні, такий світ більше

не існує.Висновки, які відображають однополярне

бачення світу вже не можуть бути прийняті як

самі собою зрозумілі. У військовому відношенні

операційне середовище НАТО змінилося.

Військова міць і технології зараз розподіляються

більш рівномірно. Протягом багатьох років Росія

концентрувалась на унікальних порівняльних

перевагах США, зокрема в області високоточної

зброї, і зараз Москва здобула здатність гальмувати

і навіть унеможливити процес посилення НАТО

своїх найбільш вразливих союзників. Здебільшого,

системи обмеження доступу/ блокування району

(A2/AD), розгорнуті в Калінінграді та Криму,

можуть не лише позбавити доступу до Балтійського

та Чорного морів, а й завадити посиленню східних

союзників. В цьому контексті багато має бути

зроблено на східному фланзі для досягнення

реального ефекту стримування.

Один з аспектів зачіпає конкретні можливості, які

будуть розгорнуті разом з новими вдосконаленими

силами наступу: «Ми повинні очікувати, що Москва

буде уважно спостерігати за можливостями, які

будуть супроводжувати підвищену передову

присутність НАТО. Батальйони - це незначні

елементи в протиставлені Західному військовому

округу Росії, яка має численні високомобільні

підрозділи, здатні швидко розгортатись і озброєні,

з урахуванням потреб ведення бою високої

інтенсивності. «Якщо ці елементи рівня батальйону

покликані бути ефективним стримуючим

фактором, вони повинні мати певний рівень

живучості, здатність завдавати шкоди противнику

та впевненість, що НАТО зможе швидко посилити

їх у висококонкурентному військовому середовищі

A2/AD», - зазначав Іан Безинський, колишній

заступник помічника міністра оборони США з

питань Європи та політики НАТО на початку 2000-

х років. [2]

Другий аспект стосується демонстративної

здатності ефективно діяти в середовищі з

обмеженим доступом в Балтійському та Чорному

морі: «Альянс в разі конфлікту повинен мати реальну



та відпрацьовану здатність здійснити прорив через

спроможності системи A2/AD». Як тільки у нас це

вдасться і ми будемо працювати в цьому напрямку,

ми зможемо серйозно говорити про перешкоджання

процесу військового планування Росії та мати

ефективну стримуючу позицію в регіон» [3]. Для

цього союзники НАТО, особливо на передньому

фланзі, мають змінити свої моделі придбання й

інвестувати в ці можливості, які потенційно можуть

стримати розгортання російських систем A2/AD:

це означає більше інвестувати в розбудову засобів

протиповітряної, протиракетної, протичовнової

оборони та високоточної зброї. [4]

В той час, як вся увага сфокусована на північній

частині Східного флангу, розширений регіон

Чорного моря може швидко перетворитися та модель

регіонального випробування застосування системи

A2/AD. В останні кілька років російський флот у

Чорному морі був значно посилений. З точки зору

систем A2/AD, розгортання Росією сил та засобів в

Криму створило новий Калінінград на півдні. Якщо

у спірних водах Китай будує «велику пісочну стіну»,

Росія розбудовує всеохоплюючий віртуальний

архіпелаг A2/AD уздовж східного флангу НАТО з

ефективною опорною точкою в Сирії, з якої можна

вразити Східне Середземномор’я. Складова A2/

AD лише формується як всеохоплюючий захід, що

може поєднати екосистеми Балтійського і Чорного

морів та надати інструменти випередження

багатосторонньої стратегії НАТО для зміщення

балансу в умовах нової розстановки сил.



1. Armand Gosu, “The Future of Romanian-Russian

Relations in the Trump Era”, in “Studia Politica.

Romanian Political Science Review”, vol. XVI, nr. 4,

2016, passim.

2. Interview with Ian Brzezinski, “What would make

the Warsaw Summit a Success?”, in Defence Matters,

18 august 2016, http://defencematters.org/news/make-

warsaw-summit-success/1033/.

3. Unpublished interview with Andrew A. Michta, dean

of the College of International and Security Studies at

the George C. Marshall European Center for Security

Studies, summer 2016.

4. Ambassador Alexander Vershbow, “U.S. Security

Strategy and Policy in Europe”, statement before the

Senate Armed Services Committee, March 21, 2017.





        



Russia’s annexation of the Crimea and its policy

have changed the Black Sea Region in the way

of worsening problems of security and dramatic

militarization of the entire Caspian-Black Sea

area. Previsions of strengthening of the Russian

pressure and fears of repetition of the events that

took place in Ukraine and other countries of the

region created preconditions for enhancing their

defense capabilities. This radically changes the

context of interaction in the region in the new

conditions. Security problems in the Caspian-

Black Sea Region attract more and more attention

from the international community that requires

not only understanding but also developing

effective measures to stabilize the situation.

Анексія Росією Криму і політика, що проводиться

нею, змінила Чорноморський регіон, як вважають

багато - назавжди, і призвела до загострення

проблем безпеки, що спричинило різку

мілітаризацію всього Каспійсько-Чорноморського

простору. Прогнози щодо посилення російського

тиску і побоювання щодо повторення тих подій,

які мали місце в Україні та в інших країнах регіону,

створили передумови для підвищення ними своєї

обороноздатності. Це кардинально змінює контекст

взаємодії держав регіону, які прагнуть розвинути та

зміцнити обороноздатність і актуалізувати стратегії

регіональної безпеки відповідно до нових умов.

По суті, можна говорити про різке руйнування не так

давно вироблених перспектив подальшого розвитку

багатостороннього регіонального співробітництва

країн Чорноморського басейну, разом з тим,

загальні проблеми, які були характерні для всього

Каспійсько-Чорноморського регіону, залишаються

невирішеними і посилюють проблематику безпеки.

Йдеться про міжетнічні конфлікти, територіальні

претензії, сепаратизм, енергетичну безпеку,

інтереси так званих зовнішніх гравців, які не

збігаються один з одним. На тлі всього цього

відбувається мілітаризація регіону, що не може не

викликати побоювання щодо майбутнього розвитку

подій і наслідків, які стали результатом дій з боку

Російської Федерації.

Республіка Молдова, як країна, що входить до

Чорноморського регіону, не може залишатися

осторонь від подій, так само як Україна і Грузія,

які визначилися з вектором зовнішньополітичного

розвитку на користь європейської інтеграції.

Ці три країни Східного партнерства роблять

послідовні кроки в цьому напрямку. Зокрема, ними

було підписано Угоди про Асоціацію з ЄС, що є

досить переконливою констатацією прихильності

зовнішньополітичного вибору. Слід зауважити,

що така визначеність дій цих країн була вироблена

після демонстрації Росією політики агресії, тобто,

фактично її дії спонукали ці держави до посилення

своїх прагнень щодо ЄС. У той же час, серед країн

Східного партнерства, Вірменія, Азербайджан та

Білорусь залишаються не залученими до процесу

європейської інтеграції.

Розуміння Республікою Молдова важливості

змін, що відбуваються у Чорноморському регіоні,

частиною якого вона є, не може не привертати її

увагу до політики прикаспійських держав і третіх

країн, які все більше посилюють демонстрацію

свого інтересу щодо Каспійсько-Чорноморського

регіону. З огляду на це, погляд з Республіки Молдова

має особливий інтерес з точки зору сприйняття

ситуації, що складається в регіоні, та політики, яку

здійснює наша країна, виходячи зі змін взаємодії

держав Чорноморського басейну.





















Події, що відбуваються у Чорноморському регіоні,

як вважають деякі західні експерти, обумовлені

ходом самої історії [1]. Спадщина Холодної війни

продовжує залишатися актуальною, насамперед,

це питання про Чорне море, щодо якого Росія і

Захід так і не зуміли прийти до згоди. Мабуть, у

той період часу жодна зі сторін не допускала, що

Грузія, Україна та Республіка Молдова можуть

коли-небудь проявити готовність приєднатися до

Західних структур. Разом з тим, проблематика в

межах Чорноморського регіону наростала. Війна

у Грузії у 2008 році, і в Україні у 2014, породили

ще більше розбіжностей про можливі варіанти

врегулювання ситуації.

Нинішня ситуація стає все більш напруженою.

Росія і Україна стрімко нарощують свою військову

потужність у регіоні. НАТО прийняло рішення про

розширення своєї військово-морської присутності

у Чорноморському басейні і розміщення своїх

додаткових сил у Румунії. Туреччина, разом з

іншими суб’єктами регіону, також намагається

зберегти тут своє привілейоване становище. До

того ж, розширення російської військової ролі

в Сирії посилює важливість чорноморських

військово-морських шляхів. Ситуація все більше

дестабілізується і стає важко передбачуваною.

Не можна залишити без уваги той факт, що

Республіка Молдова у 2014 році була вперше

запрошена на Саміт НАТО в Уельсі. У липні 2016

року, в рамках минулого Варшавського саміту

НАТО, була прийнята підсумкова декларація, до

якої був включений окремий пункт про необхідність

надання допомоги Республіці Молдові для

посилення її обороноздатності [2]. Саме питанням

безпеки, зміцненню оборонного потенціалу,

мілітаризації відводиться особлива увага в нових

умовах, що складаються у Чорноморському регіоні.

Це підтверджує і нещодавнє рішення, прийняте 16

лютого 2017 року Північноатлантичною Радою на

рівні міністрів оборони, про посилення присутності

НАТО у Чорноморському регіоні та зміцнення

співробітництва, яке буде відбуватися на базі

розгортання в Румунії багатонаціональної бригади

оперативного реагування Альянсу. НАТО планує

розширити професійну підготовку, підвищити

обізнаність про ситуацію та координацію сил на

морі. [3]

Таким чином, можна констатувати факт

розміщення військової інфраструктури вздовж

усіх східних кордонів країн-членів альянсу, аж до

розгортання натовських сил постійної готовності

у Прибалтійських державах, Польщі та Румунії. У

цьому контексті Дністровсько-Прутський регіон

знаходиться під пильною увагою. Питання щодо

реінтеграції Придністров’я до складу Республіки

Молдова і згортання оперативної групи військ

Російської Федерації у Придністровському регіоні з

метою ліквідації російської військової присутності

на цій території все більше актуалізується.

Це дозволяє говорити про розширення стримування

агресивних дій з боку РФ і зміцнення оборонного

потенціалу держав Чорноморського регіону

за допомогою зусиль країн-членів НАТО [4].

Спостерігається послідовність дій щодо механізмів,

які спрямовані на запобігання посилення військової

напруженості у країнах Чорноморського басейну.

Важливим вбачається стабілізація військової

обстановки в Україні. У цьому зв’язку слід також

активізувати діяльність ОБСЄ як головного форуму

для діалогу та відновлення довіри в регіоні.

Крім цього, інтереси держав всередині Каспію

розділилися, склалися дві групи держав, які по-

різному ставляться до військового співробітництва

з іншими країнами. Іран і Росія виступають проти

військової присутності третіх країн у районі

Каспію, оскільки розглядають Каспій як сферу своїх

геополітичних інтересів на стику кількох важливих

регіонів. У свою чергу, якщо для Туркменістану

каспійські нафтогазові ресурси не є пріоритетними,

то Казахстан та Азербайджан здебільшого

зосереджені на економічних вигодах, пов’язаних з

видобутком сировини [5]. Надзвичайно важливим

у цьому контексті є питання про визначення

правового статусу Каспію. У січні 2017 року в Баку

відбулося засідання робочої групи з даного питання.

Основні складності визначення правового статусу

Каспію пов’язані з визнанням його озером або

морем, розмежування яких регулюється різними

положеннями міжнародного права [6]. Прояснення

цих питань та їх правове закріплення дозволять

істотно знизити загрози і ризики безпеці в регіоні.

Прагнення держав регіону до зміцнення безпеки

змушує їх нарощувати оборонний і військовий

потенціал. Мілітаризація Чорноморського регіону

підтримується міжнародними структурами. НАТО

активізувала дії, спрямовані на посилення своєї

присутності в регіоні з метою здійснення контролю

за ситуацією, що складається в Чорномор’ї.

Це дозволить створити стримуючі умови для

припинення подальшого поширення російського

тиску на країни Чорноморського басейну. Зважаючи



на це, важливим вбачається налагодження

багатосторонньої взаємодії держав усього

Чорноморсько-Каспійського регіону, виходячи зі

сформованих у ньому умов сучасного розвитку.



Більшість країн Чорноморського басейну

неодноразово відчувала вразливість енергетичної

безпеки, в основному - через свою залежність

від поставок російського газу. Політичний

тиск і шантаж досить широко застосовувалися

Росією у цій сфері, що підривало довіру з боку

держав регіону і негативно відбилося на іміджі

Російської Федерації. Розуміючи всю складність

загострення ситуації, ЄС виробив комплекс заходів

з регулювання енергетичної політики, підвищення

її ефективності, а також пом’якшення наслідків так

званої монополістичної практики і реалізації цілей

енергопостачання у довгостроковій перспективі.

Це передбачає, в тому числі, і вироблення даними

державами послідовного плану дій, спрямованого

на подолання серйозних труднощів у процесі

вирішення першочергових завдань у цій області,

і проблем, пов’язаних зі старінням засобів

виробництва електроенергії, з низьким рівнем

транскордонних взаємозв’язків трубопроводів

та енергоносіїв. Цим державам доведеться

модернізувати національні системи виробництва,

транспортування, розподілу і використання енергії,

а також активізувати міжнародне співробітництво у

цій області [7]. Безумовно, це вимагає фінансових

ресурсів і часу, однак відкриються нові можливості

в енергетичній сфері, буде вирішена ключова

проблема енергетичної безпеки – залежність від

російських енергоресурсів, а національні системи

енерговиробництва держав Чорноморського

простору будуть адаптовані до нинішніх умов

розвитку енергосфери. Таким чином, з’являться

реальні практичні можливості для вироблення

нових постулатів енергетичної політики на

регіональному рівні.

Важливо звернути увагу на те, що 12 квітня 2017

року в Азербайджані відбудеться «Каспійський

енергетичний форум Баку 2017» за підтримки

Каспійського Енергетичного Клубу. У заході

візьмуть участь керівники державних структур

Азербайджану і країн Чорноморського та

Балтійського регіонів, представники дипломатичних

і міжнародних місій, а також керівники великих

міжнародних компаній. До порядку денного

включені питання, що стосуються: енергетичної

інтеграції країн Каспійсько-Чорноморського та

Балтійського регіонів у світові енергетичні ринки;

ролі держав в енергетичних, транспортних та

інфраструктурних проектах; розгляд проектів

Південного коридору і ресурсний потенціал Каспію

та інші [8]. По суті, форум дозволить зосередитися

на обговоренні найбільш актуальних проблем у

сфері енергетики.

Енергетична інтеграція країн Чорноморського

регіону у світові ринки має особливу важливість,

у першу чергу, для енергетичної безпеки регіону.

Це змусило ЄС активізувати свої зусилля в цьому

напрямку. Проект «Південний газовий коридор»

є стратегічною ініціативою з транспортування

газових ресурсів Каспійського регіону на

європейські ринки. У цьому зв’язку ЄС активізує

зусилля, спрямовані на відкриття ринків Південно-

Східної Європи для Південного газового коридору.

Найважливішим завданням є забезпечення кожної

держави-члена в регіоні доступом як мінімум до

трьох різних джерел газу. ЄС вдалося досягти

прогресу з реалізації ключових проектів в межах

Південного газового коридору. Серед них особлива

увага відводиться розробці азербайджанського

газового родовища «Шах-Деніз»; розширенню

Південнокавказького трубопроводу; будівництву

Трансанатолійського трубопроводу. Завершення

цих проектів, згідно з наміченими цілями,

дозволить почати реалізацію газових поставок до

Туреччини вже до 2019 року і до 2020 - до країн

ЄС. Цей коридор є одним з пріоритетних для

ЄС проектів, що передбачає транспортування

азербайджанського газу з Каспійського регіону

через Грецію і Туреччину в Європу. [9]

У майбутньому очікується підключення нових

країн до проекту. Планується, що до кінця 2019

року буде готовий інтерконнектор Греція –

Болгарія. По цьому сполучному трубопроводу газ

буде поставлятися в Болгарію, яка не є прямим

учасником проекту Південний газовий коридор.

Враховуючи, що Болгарія має з’єднувальний

трубопровід з Румунією, можна говорити про нові

перспективи даного проекту, тобто фактично про

багатостороннє співробітництво із залученням

інших держав регіону в контексті реалізації проекту

«Південний газовий коридор».



Стає все більш очевидною потреба у нових

інноваційних та нестандартних форматах



співпраці. Грузія, Україна та Республіка Молдова

потребують підтримки з боку Польщі, Румунії і

Туреччини і посилення їх взаємодії. Певні кроки

в цьому напрямку вже були зроблені. Перш за все,

були створені механізми регулярних консультацій

з питань безпеки, вироблені на рівні міністрів

закордонних справ Польщі, Румунії і Туреччини,

які зачіпають Чорноморський регіон і пов’язані з

розширенням НАТО, замороженими конфліктами

та станом системи звичайних озброєнь в Європі в

майбутньому. Однак, і в цьому форматі взаємодії

є деякі розбіжності сторін. Так, Польща і Румунія

виступили проти російської агресії в Україні, тоді

як Туреччина не підтримала санкції ЄС, накладені

на Росію. Не зважаючи на це, Туреччина значним

чином посилила взаємодію з Грузією, Україною і

Республікою Молдова після анексії Криму. У 2014

році Туреччина підписала з Республікою Молдова

угоду про зону вільної торгівлі. Ці дії значною мірою

сприяють поглибленню співпраці з Туреччиною

у Чорноморському регіоні. Разом з тим, не слід

забувати про кризу у відносинах між Туреччиною

та ЄС. Що стосується Румунії та Польщі, то вони

є досить послідовними прихильниками зближення

Грузії, України та Республіки Молдова з ЄС [10]. Все

це дозволяє сформулювати думку про можливості

розвитку багатостороннього формату взаємодії у

Чорноморському регіоні та зміцнення співпраці

між ЄС та країнами Східного партнерства.

Крім цього, поглиблення регіональної економічної

взаємодії вбачається необхідним і в рамках діючих

структур, зокрема, Організації Чорноморського

економічного співробітництва. Це стосується

розвитку торговельно-економічних відносин,

транспортної інфраструктури, охорони здоров’я,

а також просування інформаційних технологій,

розвитку культури і туризму. [11]

Республіка Молдова, розуміючи, що відбувається

переосмислення та зміна динаміки транспортних

комунікацій у Каспійсько-Чорноморському

регіоні в цілому, виступає за створення потужної

транспортної інфраструктури та відкриття

нових транспортних коридорів. Це буде сприяти

економічному розвитку, зростанню інвестицій,

переформатуванню вантажопотоків, що бачиться

вкрай важливим, оскільки період 2015 - 2016 рр.

можна назвати переломним у розвитку торговельно-

економічних відносин. Російська Федерація не

дозволяє здійснювати транзит українських товарів

своєю територією. В результаті чого відбулося значне

зниження торгівлі між Україною і країнами Каспію

(Азербайджаном, Казахстаном, Туркменістаном),

за підсумками 2015 року товарообіг знизився на

46% у порівнянні з 2014 роком. Виняток становить

лише Іран, який продовжує залишатися основним

покупцем української продукції. Зважаючи на це,

була актуалізована проблематика створення нових

транспортних коридорів.

Республіка Молдова не може залишати без уваги

проект «Нового Шовкового шляху». Передбачається,

що Транскаспійський транспортний коридор

з’єднає Європу та Азію, оскільки його маршрут

пролягає територією Казахстану, Росії, Білорусі і

далі через Польщу і Західну Європу. Не зважаючи

на існуючу думку про те, що є цілий ряд перешкод,

які роблять малоймовірним масштабне входження

України в даний проект, стає очевидним, що Україна

може стати його частиною і це істотно підвищить її

економічний потенціал і збільшить роль у регіоні.

В цілому, залізничні перевезення з Китаю до країн

Західної Європи дозволять значно скоротити

терміни постачання китайських товарів за рахунок

освоєння європейських транспортних коридорів.

Що ж стосується аргументів про те, що Україна,

на відміну від Болгарії та Румунії, не є членом

ЄС, у зв’язку з чим суттєво ускладнена процедура

проходження кордону. Крім цього, для України

характерний непрозорий і тривалий механізм

оформлення митних вантажів, що на фоні високої

вартості суднозаходів та відсутності якісних доріг

автосполучення з ЄС, робить її менш привабливою

у порівнянні з іншими країнами ЄС [12]. Всі ці

питання повинні бути враховані Україною та

вироблені відповідні заходи, це істотно підвищить

сприйняття даної країни, як потенційного учасника

проекту. Слід ще раз підкреслити, що Україна не

претендує на масштабну роль у проекті, проте стати

його невід’ємною частиною вона цілком може і це

дуже перспективний напрямок.

Важливо звернути увагу, що для Росії реалізація

даного проекту має особливе значення. Це

відкриває для неї нові можливості в регіоні, у тому

числі - інвестиції у залізничну структуру, розвиток

транспортних комунікацій, економічні вигоди, нові

робочі місця і т. д.

У свою чергу, Польща висловилася проти

трансєвразійского залізничного коридору, хоча її

географічне положення досить вигідно з точки зору

сполучної ланки Китаю і Європи. Так, зокрема,

міністр оборони Польщі А. Мачеревич визнав

проект Нового шовкового шляху і експансію Китаю

в Європу «посяганням на геополітичну суб’єктність

Польщі» і назвав його «новою соціалістичною



імперією, яка об’єднує Німеччину, Росію і Китай»

[13]. По суті, даний проект - це домовленість

Західної Європи з Росією і Китаєм з виключення з

євразійського простору впливу США, проте такий

варіант розвитку подій не влаштовує Польщу. При

збереженні впливу США в Євразії Польща отримує

їх підтримку, що є для неї найбільш вигідним, ніж

більш очевидна перспектива виходу Німеччини

і Росії на перший план у процесі реалізації

проекту. Тому можна зробити висновок, що якщо

в питаннях безпеки спостерігається тенденція до

вироблення заходів, спрямованих на ослаблення

російської силової політики, то щодо розвитку

транспортних комунікацій і інфраструктури,

збільшення торговельно-економічного обороту, йде

об’єднання зусиль ЄС, Росії і Китаю на противагу

впливу США в регіоні. Це створює передумови

для вироблення ефективних форм взаємодії між

державами в контексті реалізації проекту «Нового

шовкового шляху» не тільки на регіональному, але

і на міжнародному рівні.



Проблеми безпеки в Каспійсько-Чорноморському

регіоні звертають на себе все більшу увагу з боку

міжнародного співтовариства, що вимагає не тільки

осмислення, а й вироблення ефективних заходів з

метою стабілізації обстановки. У цьому зв’язку

своєчасними бачаться наступні рекомендації:

- В умовах загострення проблем безпеки в

Чорноморсько-Каспійському регіоні слід вкрай

обережно ставитися до факту мілітаризації даного

регіону. Двоїстий характер цієї проблематики

здатний негативно позначитися на регіональній

безпеці, особливо враховуючи наявність конфліктів,

сепаратизм та інші деструктивні явища. Зважаючи

на це, необхідне налагодження конструктивного

діалогу між державами Чорноморського басейну і

вироблення нової регіональної стратегії безпеки.

- Особливої значущості набуває залучення

міжнародних структур до процесу моніторингу та

координації дій, що мають місце в Чорноморському

регіоні. НАТО, ЄС, ОБСЄ здатні запобігти

наростаючим загрозам безпеці і налагодити

багатосторонню взаємодію держав Чорномор’я.

Для цього, зокрема, ОБСЄ слід активізувати

зусилля, спрямовані на стабілізацію ситуації у

країнах Чорноморського басейну і, в першу чергу,

в Україні.

- Слід вирішити проблеми, пов’язані з правовою

регламентацією статусу Каспію і досягти

домовленостей про Чорне море. Це дозволить

апелювати нормами міжнародного права у разі

виникнення будь-яких спірних питань.

- Потрібним бачиться впровадження інноваційних

форматів взаємодії Грузії, України і Республіки

Молдова, які засновані на підтримці цих країн

Польщею, Румунією і Туреччиною у сфері безпеки,

розширення співробітництва в Чорноморському

регіоні та поступальне зближення з ЄС.

- Країнам Чорноморського басейну рекомендується

зосередити зусилля на модернізації систем

транскордонних взаємозв’язків і енергоносіїв, що

дозволить посилити ефективність використання

енергоресурсів, запобігти залежності держав

регіону від РФ в енергетичній сфері і створити

нові умови для реалізації енергетичної політики на

регіональному рівні.

- Республіці Молдова слід активізувати зусилля

щодо реінтеграції Придністров’я і виробити

ефективні заходи мирного характеру, які дозволять

досягти поставлених цілей, у тому числі,

домогтися виведення російських військ з території

Придністров’я.



1. Miller C. Why the Black Sea? Black Sea Strategy

Papers. January 23. 2017 // http://www.fpri.org/

article/2017/01/why-the-black-sea/.

2. Гурская З. НАТО и Молдова: поддержки больше

сторонников меньше // https://www.ukrinform.ru/

rubric-world/2058750-nato-i-moldova-podderzki-

bolse-storonnikov-mense.html.

3. Press conference by NATO Secretary General

Jens Stoltenberg following the meeting of the North

Atlantic Council at the level of Defense Ministers //

http://www.nato.int/cps/en/natohq/opinions_141340.

htm?utm_source=twitter&utm_medium=press&utm_

campaign=170216-presser1.

4. Durkalec J. NATO policy towards Russia after the

Crimea annexation: more deterrence and farewell

to partnership // Bulletin. The Polish Institute of

International Affairs. 2014. №39 (634). – p.2.

5. Сатпаев Д. «Черные лебеди» Каспия // http://www.

caspiania.org/2017/01/17/chyornye-lebedi-kaspiya/

6. Правовой статус Каспия может быть определен на





очередном саммите Прикаспийских стран – МИД

Азербайджана // http://interfax.az/view/694074.

7. Emerging energy security challenges // Why the

Black sea matters. Policy paper. New strategy center.

June 2016. – p.10.

8. Caspian Energy Forum. 12 April 2017, Baku // http://

www.caspianenergyforum.com/index.php/ru/.

9. «Южный газовый коридор» является

стратегической инициативой - Еврокомиссия //

http://www.trend.az/business/energy/2553902.html.

10. Балсер А. Польско-румынско-турецкий

треугольник и Черноморский регион – новая

движущая сила региональной интеграции? //

Neighborhood policy paper. July 2015.№11. – С. 3-4.

11. Молдова за развитие транспорта вокруг

Чёрного моря // https://www.ukrinform.ru/rubric-

economix/1929658-moldova-za-razvitie-transporta-

vokrug-chernogo-morya.html.

12. Новый Шелковый путь и Украина: пять

ключевых вопросов // http://cfts.org.ua/spetsproekty/

novyy_shelkovyy_put_i_ukraina_5_klyuchevykh_

voprosov.

13. Польша встала поперек нового шелкового пути

//https://news-front.info/2017/01/15/polsha-vstala-

poperyok-novogo-shyolkovogo-puti/.



       



The Black Sea was an Ottoman lake from the

Middle Ages to the 18th century. The Russian

Empire emerged as a rival in the Black Sea

after the annexation of Crimea in 1783, and

the destruction of the Crimean Khanate, the

independent state of the Crimean Tatars.

After the collapse of the Ottoman Empire, the

new Republic of Turkey, with the Montreux

Convention (1937) regained the control of the

Straits, hence improved its position in the Black

Sea. During the Cold War, the Black Sea was

divided between the Warsaw Pact countries and

NATO, represented by Turkey. In fact, Turkey

became a NATO member as a result of Stalin’s

harassment of Turkey for the control of the

Straits. In the post-Cold War era, Black Sea, for

the rst time in history, had a chance to develop

a regional identity.

Чорне море в Середньовіччя і аж до XVIII ст.

вважалось Османським озером. Російська імперія

перетворилась на суперника в Чорному морі

після анексії Криму у 1783 році та руйнування

Кримського ханства – незалежної держави

кримських татар. Після розпаду Османської імперії,

із прийняттям Конвенції Монтре (1937 року), нова

Турецька республіка знов отримала контроль за

протоками, і таким чином посилила свої позиції

в Чорному морі. В період холодної війни, Чорне

море було розділене на сфери впливу між країнами

Варшавського пакту та НАТО, представником якого

виступала Туреччина. По суті, вступ Туреччини

до НАТО був спровокований ворожими актами

Сталіна по відношенню до Туреччини, з метою

здобуття контролю над протоками. В період після

завершення холодної війни, регіон Чорного моря

вперше за свою історію отримав шанс розвивати

регіональну ідентичність.

На думку автора, всупереч статусу Туреччини як

регіональної сили, інтерес до регіону Чорного

моря в турецькій зовнішній політиці відображений

недостатньо. Хоча Туреччина ігнорує російський

наступ в Чорному морі, фокусуючись на розвитку

торгівельних відносин із Росією, турецька

частина Чорного моря та інші інтереси зазнають

значної загрози з боку Росії. Туреччина має

приділяти більше уваги північному регіону і

підтримувати курс на геополітично далекоглядну

зовнішню політику, ніж політику ідеологічного

короткострокового прагматизму. В даній статті,

автор аналізує турецьку політику в Чорному морі

з періоду завершення холодної війни кінця 1980-х

рр. і до сьогодні. Перш за все, у 1990-х Туреччина

ініціювала створення Організаціі Чорноморського

економічного співробітництва (ОЧЕС), з метою

прискорення переходу до ринкової економіки

в регіоні та посилення регіональних торгових

зв’язків. Окрім того, Туреччина запровадила

регіональні рамкові програми безпеки, задля

заохочення принципу багатосторонніх відносин

та подолання суперництва, притаманного періоду

холодної війни. У 2000-х роках Туреччина суттєво

трансформувалась, з огляду на формування

мажоритарної більшості в уряді «мусульмансько-

демократичною» Партією справедливості та

розвитку (далі ПСР, тур. Adalet ve Kalkınma Partisi -

AKP), коли впливу армії на політику настав кінець.

Ці процеси знайшли відображення у незалежній

зовнішній політиці, балансуванні інтересів Заходу

та Росії в регіоні Чорного моря, а також посиленні

економічних відносин між зростаючою економікою

Туреччини та багатою на ресурси Росією. У 2010-

х роках зовнішня політика Туреччини зазнала

значного впливу ідеології євразійства, економічних

інтересів та інтересів внутрішньої політики. Після

















спроби державного перевороту, зростає критичне

відношення до Заходу президента Р. Таїпа Ердогана,

який відчув загрозу турбулентних політичних подій

останніх років, що дистанціювали Туреччину від її

західних союзників та підштовхнули до співпраці

з Росією. Проте, останнє може бути тимчасовим

кроком, допоки Ердоган не консолідує сили,

задля переходу до «президентської системи». Тим

не менше, такий крок несе серйозні ризики для

безпеки Туреччини.

    



Наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років

Туреччина політично лібералізувалась і турецька

економіка більше інтегрувалась до глобальної

економіки. Кемалістська лінія у зовнішній політиці

зіткнулась із викликом правоцентристського уряду

Тургут Озала і наступних урядів. Т. Озал намагався

розвивати торговельні зв’язки з Радянським Союзом

навіть у 1980-х рр [1]. У 1990-х роках Туреччина

почала проводити проактивну політику, в першу

чергу по відношенню до тюркомовних республік

Центральної Азії, фокусуючись на розвитку

культурних, лінгвістичних та історичних зв’язків

[2]. Туреччину жваво критикували в цей період за

намагання грати в патріотичного «старшого брата».

[3]

Завершення холодної війни стало революційною

подією в регіоні Чорного моря, який зрештою отримав

шанс стати справжнім регіоном, а чорноморські

країни вперше змогли б розвивати торговельні

відносини, комунікації, транспортні, культурні

зв’язки та інше, що могло б сприяти регіональній

ідентичності. Туреччина дуже рано запровадила

дві головні ініціативи, спрямовані на посилення

безпеки та принципу багатосторонніх відносин

в Чорному морі. Найголовнішими ініціативами

стали Організація Чорноморського економічного

співробітництва (ОЧЕС), Чорноморська військово-

морська група оперативної взаємодії «Блексіфор».

ГУАМ (Грузія-Україна-Азербайджан-Молдова) і

Чорноморський Форум з партнерства і діалогу стали

іншими регіональними ініціативами підтриманими

Туреччиною. Туреччина запрошувала Росію до

своїх регіональних ініціатив, з метою заохочення до

нормалізації відносин у період після холодної війни.

Туреччина сподівалась, що посилені торговельні

відносини, розвиток у напрямку митного союзу

гарантуватимуть мир та стабільність, і країна зможе

перетворитися на регіонального лідера, спонукаючи

колишні комуністичні країни трансформуватися у

капіталістичні економіки. [4]

Дані регіональні організації і рамкові програми

від свого початку були організовані невдало, і

більшою мірою фокусувались на економічній

співпраці, тому що чорноморські країни приймали

участь у кількох політичних конфліктах [5].

В той час стало зрозумілим, що ці ініціативи

не можуть привести до вирішення конфліктів

та задовольнити миротворчі потреби регіону,

таким чином, в Чорному морі утворився «вакуум

безпеки» [6]. Розпад Радянського Союзу спричинив

розморожування кількох заморожених конфліктів в

регіоні, зокрема Нагірного Карабаху, Придністров’я

в Молдові, Абхазії та Південної Осетії в Грузії.

Більше того, Росія не підтримувала принципу

багатосторонніх відносин в Чорному морі, і шукала

нагоди повернути собі статус регіонального

гегемона. Отже, Росія здійснювала втручання

та сприяла загостренню кількох заморожених

конфліктів. Окрім того, РФ перешкоджала приходу

ЄС в регіон Чорного моря через реалізацію

Європейським Союзом програм розширення та

Східного партнерства і зближення з Грузією та

Україною, що висловили бажання інтегруватися до

західних інституцій, задля послаблення російської

гегемонії [7]. Слід зазначити, що розширення ЄС

в регіоні Чорного моря відтіснило на другий план

його регіоналізм. Після завершення холодної війни

США розвивали нове бачення односторонньої

безпеки, де американці воліли бути присутніми як

в Середземномор’ї, так і в Чорному морі, з метою

експансії НАТО. [8]

В цілому у 1990-х роках Туреччині бракувало

політичної та економічної спроможності через

екстраполювання проактивної зовнішньої політики

сприяти або вести за собою колишні радянські

держави на шляху їх переходу до ринкової

економіки та демократії.

    



У 2000-х роках, в Туреччині правлячою партією

була Партія справедливості та розвитку (ПСР), і

це була епоха, коли закінчився контроль армії над

цивільним урядом в рамках реформ щодо вступу

в ЄС. Користуючись відносним процвітанням

глобальної економіки, турецька економіка

виросла до рівня шістнадцятою за величиною

економіки в світі. Прямі іноземні інвестиції

збільшилися, рівень інфляції знизився до однієї

цифри після десятиліття гіперінфляції. Відбувся



різкий підйом у сферах будівництва, побутової

електроніки, машинобудуванні, нерухомості,

туризмі і фінансовому секторі. ВВП збільшився

і середній клас розширився. Туреччина стала в

змозі економічно підтримувати активну зовнішню

політику, і почала шукати нові ринки, а також

джерела енергії.

Уряд ПСР переглянув попередньо зафіксовані

позиції: реактивну кемалістичну політику військово-

бюрократичної еліти і прозахідну зовнішню

політику Туреччини, оголосивши, що країна

відтепер буде проводити самостійну зовнішню

політику. Туреччина налагодила стосунки зі всіма

сусідніми країнами, з якими раніше мала проблеми,

і досягла прориву в кіпрському конфлікті, політиці

щодо Вірменії і курдському питанні. Крім того,

Туреччина досягла статусу кандидата в ЄС шляхом

проведення ґрунтовних реформ. Туреччина все

частіше використовувала інструменти soft power,

включаючи, різні посередницькі ролі в міжнародній

дипломатії, і намагаючись розвивати двосторонні

відносини і торгівлю з усіма країнами світу.[9]

Вперше наступною трансформацією зовнішньої

політики став розвиток близькосхідної і євразійської

орієнтацій. Ахмет Давутоглу, архітектор турецької

зовнішньої політики в цей період, вніс питання

ідентичності Туреччини до порядку денного

зовнішньої політики. Він стверджував, що

Туреччина стане більш потужною державою, якщо

залишиться вірною своєму «цивілізаційному я»

(цивілізаційне самосприйняття з точки зору її

османського і ісламського минулого). Практичним

застосуванням цієї теоретичної точки зору стало

те, що Туреччина, як країна розташована між

Європою і Азією, націлилась розвивати міцні

відносини з одного боку із західними, а з іншого -

з близькосхідними та євразійськими країнами [10].

Туреччина намагалась практикувати м’яку силу,

презентуючи себе в якості країни, що виступає

за «альянс цивілізацій» замість «зіткнення

цивілізацій». [11]

Тиск США, з метою використання території

Туреччини для вторгнення до Іраку, і відмова

останньої надавати свою територію, а також

відмова ЄС від її кандидатури, попри турецьку

конструктивну політику щодо Кіпру та внутрішні

реформи, спонукали Туреччину шукати нові союзи

поза межами Заходу. Зберігаючи свої позиції в

НАТО і статус кандидата на вступ до ЄС, Туреччина

встановила нові партнерські відносини з Близьким

Сходом і країнами Євразії. Наприклад, Туреччина

стала активно брати участь в Організації ісламського

співробітництва, а також під час Арабської весни,

презентувала свій політичний устрій як модель,

що об’єднала іслам і демократію. Що стосується

Євразії, Туреччина стала партнером по діалогу

в Шанхайській організації співробітництва,

встановила прагматичні відносини з державами

Центральної Азії. Такі підходи були більш дієвими,

ніж емоційні заклики 1990-х років [12]. Туреччина

також поглибила економічні відносини з Іраном,

Росією і Китаєм.

В регіоні Чорного моря, в той час як двосторонні

відносини Туреччини з Україною, Грузією і

Азербайджаном процвітали, турецька зовнішня

політика в цілому була не дуже активною. В її

зовнішньополітичному дискурсі навіть боснійці

і палестинці знайшли більше відображення, ніж

кримські татари, чеченці та черкеси – північні

тюркські та мусульманські брати. Зовнішня

політика Туреччини в Чорному морі більшою мірою

формувалась зважаючи на традиційний інтерес

до гарантування морської безпеки і суверенітету

на протоках, а також на зростаючі енергетичні

потреби.

Для підтримки Конвенції Монтре, Туреччина

намагалась обмежити вхід зовнішніх сил в Чорне

море. Проте, після 11 вересня 2001 року, Чорне море

набуло стратегічного значення в регіоні, зважаючи

на прилеглість до Близького Сходу і Афганістану.

Політика США щодо регіону включала розгортання

ПРО в Східній Європі і розширення НАТО, через

прийняття Румунії і Болгарії та пропозиції Україні

і Грузії перспектив майбутнього членства. У 2007

році економічно посилена Росія підкреслила, що

вона не схвалює намагання Заходу розширити свою

гегемонію в її «ближньому зарубіжжі». Першою

спробою Росії кинути виклик пострадянській

європейській структурі безпеки була Грузинська

війна (2008). В період Грузинської війни

Туреччина дотримувалась делікатної політики

балансування між Росією та США. Туреччина

підтримувала територіальну цілісність Грузії,

проте не дозволила американським кораблям

увійти в Чорне море, окрім тих, що доставляли

гуманітарну допомогу Грузії через протоки. В

свою чергу, це знов продемонструвало наскільки

Туреччина переймалася дотриманням Конвенції

Монтре. Такий крок, в цілому був схвалений

Росією, а Туреччина підтримала позицію Росії по

виключенню США з мирних переговорів щодо

врегулювання грузинського конфлікту, і відповідно

з чорноморського регіону.



Іншим питанням, що поєднало інтереси Туреччини

та Росії в Чорному морі стало суттєве збільшення

турецько-російських економічних відносини

до такої міри, що Росія стала другим торговим

партнером Туреччини. Остання стала залежною від

Росії з точки зору енергетики. РФ стала найбільшим

ринком для турецьких міжнародних підрядних

послуг [13]. Відбулось різке зростання кількості

туристів з Росії до Туреччини. У відповідь, половина

імпорту енергоресурсів Туреччини надходила

з Росії. Владімір Путін і Таїп Ердоган в ході

численних «стратегічних переговорів» високого

рівня дійшли згоди, що економічні відносини не

будуть зазнавати впливу конфліктуючих інтересів

їхніх держав в інших сферах, зокрема стратегічній,

геополітичній, історичній, етнічній, релігійній та

політичній, а отже, вирішили застосувати принцип

«компартменталізації» двосторонніх відносини.

Всупереч демонстративному економічному

співробітництву, глибинне суперництво між

Росією та Туреччиною в енергетичній сфері

продовжувалось. В той час, як Росія намагалась

перетворитися на головне джерело та шлях

постачання нафти та газу, Туреччина намагалась

розвивати альтернативні шляхи постачання

вуглеводнів з Центральної Азії та Кавказа в Європу

і стати хабом, а не лише транзитною країною. У

2006 році за підтримки США, Туреччина, Грузія та

Азербайджан спроміглись збудувати трубопровід

Баку-Тбілісі-Шейхан в обхід Росії. Подальше

розширення цього трубопроводу через реалізацію

проекту NABUCCO в Європу провалилось через

превентивні дії Росією щодо Туркменістану, з

метою недопущення участі останнього в проекті в

якості країни-постачальника. [14]

    

     



У 2010-х рр. не лише чорноморська політика

Туреччини, але й загальна зовнішня політика була

бездіяльною по відношенню до наступів Росії

в Чорному морі, на Близькому Сході та в інших

регіонах.

Перш за все, Росія окупувала Крим та ініціювала

гібридну війну на Сході України. З окупацією Криму,

Туреччина втратила значні стратегічні позиції в

Чорному морі. Росія розмістила ядерні боєголовки

на півострові [15]. Розширення російського флоту

до розмірів турецького заплановане на 2020 рік, і

навіть ракети комплексу Іскандер, що за деякими

твердженнями вже дислокується в Криму, можуть

дістатися турецьких берегів [16]. Російські

реактивні літаки продовжують порушувати

повітряний простір Туреччини в Чорному морі та

на Близькому Сході, з метою перевірки турецьких

спроможностей [17]. Можливо, що Росія розпочне

переговорний процес щодо перегляду Конвенції

Монтре.

Після окупації Криму Росія почала проводити

жорстку політику по відношенню до кримських

татар, найближчої спорідненої групи до турків.

Меджліс, демократичний парламент кримських

татар, був заборонений. Легендарному лідеру

кримських татар та правозахиснику Мустафі

Джемілєву та лідерам меджлісу був заборонений

в’їзд до Криму. Багатьох кримських татар було

викрадено, замордовано, їх піддавали тортурам та

неправомірним звинуваченням. Ісламські книги

були заборонені, а кримськотатарські ЗМІ закрились.

Люди бояться розмовляти кримськотатарською

мовою на вулицях [18]. Кримськотатарська діаспора

занепокоєна російською політикою по відношенню

до представників своєї етнічної групи і звернулась

до Туреччини з проханням підтримати санкції

проти Росії.

За час перебування А. Давутоглу на посаді

прем’єр-міністра, Туреччина без вагань підтримала

територіальну цілісність України та виступила

проти анексії Криму Росією. А. Давутоглу після

Євромайдану здійснив невідкладний візит до

України [19]. Туреччина також виступила проти

порушення прав кримських татар та надіслала

неофіційну моніторингову місію в Крим [20].

Однак, реакція Туреччини на анексію Криму Росією

та підтримка кримських татар були недостатніми,

адже Туреччина не підтримала економічні санкції

проти РФ.

По-друге, Росія суттєво втрутилась в Сирійську

війну, і нанесла шкоди в першу чергу інтересам

Туреччини. Росія послабила Вільну Армію Сирії

(Free Syria Army), навчання якої проводили

США і Туреччина, замість того, щоб послабити

ІГІЛ, і підтримала Б. Асада та Загони народної

оборони (курд. Yekîneyên Parastina Gel, YPG) і

Партію «Демократичний союз» (курд. Partiya

Yekîtiya Demokrat, PYD), яким протистояла

Туреччина. Росія не визнала Робітничу партію

Курдистану (курд. Partiya Karkeren Kurdistan -

PKK), курдських сепаратистів на південному сході



Туреччини терористичною організацією [21].

Ескалація кризи Росією після збиття російського

літака та майже повне розірвання відносин,

застосування економічних санкцій до Туреччини

продемонстрували, що Росія піддає сумніву

відносини з даною країною, всупереч десятиліттям

співпраці [22]. Росія також продемонструвала, що

вона із легкістю може не враховувати принцип

«компартменталізації».

По-третє, у 2010-х роках Росія почала протиставляти

свої інтереси турецьким у всіх сферах. Росія

підтримала фашистські та праворадикальні партії в

Європі, які виступали проти мусульман та вступу

Туреччини до ЄС. Росія загрожує Туреччині

ракетами на Каспії, у Вірменії, Сирії і на Кіпрі. У

той час як турецькі інтереси полягали у підтримці

миру і стабільності в регіоні Чорного моря, Росія

продовжувала активізувати заморожені конфлікти

в Нагірному Карабаху, Молдові, і, врешті-решт,

створила новий заморожений конфлікт в Україні.

В такому випадку, чому Ердоган представляє

Росію як стратегічного партнера? Згодом Росія і

Туреччина є членами організацій з колективної

безпеки (ОДКБ-НАТО), що покликані протистояти

одна одній, і майже не підтримують військову

співпрацю. Оскільки А. Давутоглу, який мав

ґрунтовне історичне бачення російсько-турецьких

відносин також наразі послабив оберти у відповідь

на погіршення відносин із Заходом, схоже, що

лідери ПСР, обмірковують сценарій євразійства.

Турецьке євразійство було поширене деякими

лідерами суспільної думки протягом деякого

часу в Туреччині, за підтримки російського лобі

і пропагандистської машини. Турецькі євразійці

представляють собою червоно-коричневий союз

турецьких ультра-націоналістів і лівих кемалістів,

які займають антиамериканську позицію і вважають,

що турецько-російський союз врівноважує

сили Заходу. Проте, проблема з «євразійським»

сценарієм представляє собою величезну кількість

суперечливих інтересів Росії і Туреччини, а також

нерівне співвідношення сил між двома країнами

[23]. Таким чином, будь-який «євразійський

союз» між Росією і Туреччиною буде відбуватися

на російських умовах. Дійсно, відповідно до

російського «євразійства», Росія буде гегемоном

над євразійськими країнами [24]. Наприклад,

незрозуміло як саме недавно запропонований

газопровід «Турецький потік» і перша в Туреччині

АЕС Аккую, яка буде побудована і власником

якої буде виступати Росія, буде дійсно служити

турецьким стратегічним інтересам, якщо зробить

Туреччину більш залежною від РФ.

Іншим важливим фактором турецько-російського

зближення є сильне лобі будівництва, туризму і

сільського господарства. Зокрема, будівельний

сектор, має міцні зв’язки з правлячою партією [25].

Турецьке економічне зростання сповільнилося в

2010-х роках, і тому турецько-російські торговельні

відносини стали більш окресленими.

Все ще занадто рано, робити остаточні висновки,

але можна виявити тенденцію на зближення з

Росією, особливо після спроби перевороту 2016

року. На відміну від західних лідерів, Росія стала

першою країною, яка чітко висловила свою

підтримку турецькому уряду під час здійснення

спроби державного перевороту. Західні лідери

не завжди приховують, що вони хотіли б

відставки Ердогана, і не схвалюють референдуму

покликаного для трансформації в президентську

систему, що могла б пролонгувати більш ніж на

десять років його перебування при владі. Лідери

ПСР також зневірились у США, які надали

притулок Фетхуллаху Ґюлену і у європейських

країнах, що не екстрадували його послідовників.

Західні країни не підтримують інтерпретацію

ПСР спроби державного перевороту, і критикують

процес очищення армії та влади. Отже, поточна

турецька зовнішня політика зазнає значного впливу

турецької внутрішньої політики.

:

Після завершення холодної війни чорноморська

політика Туреччини була зосереджена на

пошуку регіоналізму та впровадженні принципу

багатосторонніх відносин. Пізніше, у 2000-х роках

з формуванням політики супердержав в Чорному

морі, чорноморський регіоналізм був послаблений.

Незважаючи на трансформацію в турецькій

зовнішній політиці в період після закінчення

холодної війни, ідеологія залишилась суттєвим

детермінантом політики. Турецька євразійська

орієнтація, що відображається у турецько-

російському альянсі, ігнорує геополітичний

конфлікт інтересів між Росією і Туреччиною.

Настав час проводити зовнішню політику

засновану на геополітиці, а не ідеології, будь-то

кемалізм, неоосманізм чи євразійство. Туреччина

має розвивати багатовимірну зовнішню політику,

приділяючи достатньо уваги Європі, Близькому

Сходу, Чорному та Каспійському морю. Настав час

відкрити «північний вимір» зовнішньої політики



Туреччини. Дана держава не повинна більше

сприймати Чорне море як належне, як зону лише

власної безпеки, а й дбати про безпеку своїх

етнічних та релігійно споріднених груп, зокрема

кримських татар.

У зовнішній політиці Туреччини прослідковується

тенденція до деградації торгівельних відносин

із стратегічним альянсом. Настав час змінити

короткостроковий прагматизм на далекоглядну

політику. Регіоналізм розширеного регіону Чорного

моря, включно зі Східною Європою та Балтикою

має бути розвинений в якості далекоглядного

стратегічного концепту на противагу євразійству,

яке за своєю суттю є лише неогегемонічним

проектом Росії. Туреччина має відновити

регіоналізм в Чорному морі як довгострокову ціль,

яка може нівелювати конфронтацію супердержав в

регіоні.



1. Öniş, Z. & Ş. Yılmaz (2016).Turkey and Russia

in a shifting global order: cooperation, conict and

asymmetric interdependence in a turbulent region,

Third World Quarterly 37, р.5.

2. Там же, р.6.

3. Aydın, M. (2004) “Foucault’s Pendulum: Turkey in

Central Asia and the Caucasus”. Turkish Studies 5 (2),

p.7.

4. Mustafa Aydin (2012) Contending Agendas for the

Black Sea Region, Demokratizatsiya 20 (1), p.53.

5. Mustafa Aydin (2012) Contending Agendas for the

Black Sea Region, Demokratizatsiya 20 (1), p.53.

6. Çelikpala, M. (2010). Security in the Black Sea

Region Policy Report II, Commission on the Black

Sea: Bertelsmann Stiftung, Gütersloh, Germany,

p.5. Retrieved from https://www.les.ethz.ch/

isn/115942/2010_PolicyReport-2.pdf.

7. Там же, p.8.

8. Mustafa Aydin (2012) Contending Agendas for the

Black Sea Region, Demokratizatsiya 20 (1), p.48.

9. Aras, B. (2014). Davutoglu Era in Turkish Foreign

Policy Revisited. Journal of Balkan and Near Eastern

Studies, 16 (4), 404–418.

10. Dalacoura, K. (2017). A New Phase in Turkish

Foreign Policy: Expediency and AKP Survival , Future

Notes 4. Retrieved from http://www.iai.it/sites/default/

les/menara_fn_4.pdf.

11. Alliance of Civilizations Initiative, (2011).

Retrieved from http://www.mfa.gov.tr/the-alliance-of-

civilizations-initiative.en.mfa.

12. Öniş, Z. & Ş. Yılmaz (2016).Turkey and Russia

in a shifting global order: cooperation, conict and

asymmetric interdependence in a turbulent region,

Third World Quarterly 37, р.6-7.

13.http://www.eic-federation.eu/media/uploads/

newsletter/2012_01_march/tca_mc.pdf

14. François , R. (2009). “Turkmenistan: Gas Under

Pressure”. European Strategic Analysis and Security

Center. Retrieved from http://www.esisc.org/upload/

publications/analyses/turkmenistan-gas-under-

pressure/1.%20TURKMENISTAN%20GAS%20

UNDER%20PRESSURE%2021-12-09.pdf.

15. “Dzhemilev: Russia brought six nuclear warheads to

the Crimea”. (2016,12,07).Uawire. http://www.uawire.

org/news/mustafa-dzhemilev-invaders-brought-six-

nuclear-warheads-to-the-crimea.

16. “Kırım’da korkutan nükleer hareketlilik”

[Alarming nuclear activity in Crimea ] (2016, 02,

15) Kırım Haber Ajansı. Retrieved from http://qha.

com.ua/tr/yasam-olaylar/kirim-da-korkutan-nukleer-

hareketlilik/142751/.

17. “Havada ‘Türkiye Rusya’ gerilimi!” [‘Turkish-

Russian’ tension in the air] (2015, 10, 06) Milliyet.

Retrieved from http://www.milliyet.com.tr/havada-

turkiye-rusya-gerilimi--gundem-2127530/.

18. Ostapchuk, V. , İ. İzmirli, A. Riedlmayer and M.

Sonevytsky. (2014) “Statement of Concerned Scholars

on the Current Predicament of the Crimean Tatars,”

(30 May 2014) Retrieved from http://scholarsforqirim.

com/in-english.

19. “Davutoğlu, Kiev’de muhalif lider Kliçko ile

görüştü” [Davutoglu met with opposition leader

Kilchko in Kiev ] (2014, 03, 01) Hürriyet.

20. Aydıngün, A. (2015). “On the Report Prepared by

the Unofcial Turkish Delegation on the Situation of

the Crimean Tatars Since the Annexation of Crimea by

the Russian Federation” Retrieved from http://www.

osce.org/odihr/188441?download=true.

21. “Syria’s Kurds to open rst European ofce in

Moscow”. (2016, 07, 02). Rudaw, Retrieved from http://

www.rudaw.net/english/middleeast/syria/070220161.

22. “Russia Expands Sanctions Against Turkey After

the Downing of Jet” (2015, 12, 30). New York Times.

Retrieved from https://www.nytimes.com/2015/12/31/

world/europe/russia-putin-turkey-sanctions.html?_

r=0.

23. Öniş, Z. & Ş. Yılmaz (2016).Turkey and Russia

in a shifting global order: cooperation, conict and





asymmetric interdependence in a turbulent region,

Third World Quarterly 37, р.4.

24. Bassin, M. , S. Glebov and M Laurelle. (2015).

Between Europe and Asia: The origins, theories, and

legacies of Russian Eurasianism. Pittsburgh: University

of Pittsburgh.

25. Sönmez, M. “The political gain of the construction

boom.” (2015, 01, 19) Hürriyet Daily News.

26. Aydın, F. T. (2014). Crimean Tatars and Russia’s

Annexation of Crimea. Turkish Policy Quarterly 13 (3).

27. Aktürk, Ş. (2015). “The Fourth Style of Politics:

Eurasianism as a Pro-Russian Rethinking of Turkey’s

Geopolitical Identity” Turkish Studies 16(1).

28. Alliance of Civilizations Initiative, (2011).

Retrieved from http://www.mfa.gov.tr/the-alliance-of-

civilizations-initiative.en.mfa.

29. Aras, B. (2014). Davutoglu Era in Turkish Foreign

Policy Revisited. Journal of Balkan and Near Eastern

Studies, 16 (4), 404–418.

30. http://www.hurriyet.com.tr/davutoglu-kievde-mu-

halif-lider-klicko-ile-gorustu-25921143.



Аналітики, експерти аналітичних центрів з різних

регіонів часто звертаються протягом останнього

часу до питання безпеки Чорноморського регіону

на фоні подій, які відбуваються у чорноморських

країнах та басейні Чорного моря. Викладаємо окре-

мі позиції деяких з них.









http://cepa.org/les/?id_plik=2096

У стратегічному контексті, панування Росії на Чор-

ному морі стає критично важливим для відновлен-

ня її східноєвропейського і євразійського пануван-

ня, а також проектування сили на Середземномор’я

і Близький Схід. Її наступальні дії в районі Чорно-

го моря є частиною більш широкої антинатівської

стратегії, в якій військово-морські сили відіграють

важливу й дедалі зростаючу роль. Росія викорис-

товує Чорне море як більш виграшний спосіб для

ревізіонізму, ніж численні земельні завоювання.

Контроль портів і морських шляхів забезпечує де-

кілька переваг:

• пережкоджання НАТО забезпеченню до-

статнього рівня безпеки для своїх членів з чор-

номорського регіону;

• стримування прибережних держав від втру-

чання в інтересах вразливих сусідів;

• загрожує придушенням торговельних і

енергетичних маршрутів країн, які суперечать

національним амбіціям Росії;

• надає Москві широких можливостей для

розробки енергоресурсів на морі.

Реалізація стратегії на Чорному морі також може

передбачати перешкоджання або створення загроз

поставкам енергоносіїв трубопроводами з Каспій-

ського басейну до Європи, і відкинути спроби ЄС

досягнути диверсифікації джерел постачання енер-

горесурсів. Це буде сприяти подальшому обмежен-

ню зв’язків США і Європи з країнами Центральної

Азії і зниження перспектив поставок природного

газу з Туркменістану та Азербайджану до Європи.

Нехтування Чорноморського флангу безпеки з боку

Заходу і успішне захоплення або нейтралізація Мо-

сквою північного і східного узбережжя зробить Ру-

мунію і Болгарію ще більш вразливими до тиску

Москви.

* * *

      







https://cepa.ecms.pl/les/?id_plik=2684

Російська військово-політична агресивність у Чор-

номорському регіоні породжує невизначеність і не-

впевненість серед всіх прибережних держав. Зухвалі

дії Москви будуть мати серйозні наслідки для май-

бутнього НАТО, будучи тестом політичної єдності

Альянсу, стратегічного бачення, лідерства США,

можливості розгортання сил, проведення операцій,

інституційної волі і військового потенціалу.

Ключовим чинником, що сприяє загрожуючій пози-

ції Москви, є неефективна безпекова структура на

Чорному морі через недостатню присутність НАТО

на східному фланзі.

Хоча на саміті НАТО у Варшаві, що відбувся 8-9

липня 2016 року, було прийнято рішення розши-

рити присутність альянсу в Чорному морі, союз-

ники ще повинні розробити ефективні плани для

південного сектору свого східного флангу, що до-

зволить забезпечити тут достатнє стримування,

співставне з північним сектором, до якого входять

Польща і три прибалтійські країни. Хоча безпека

вздовж всього фронту оголошується рівноцінною,

посилення лише однієї з частин східного флангу

збільшить ризики для всього Балтійсько– Чорно-

морського флангу.

Запланований Росією військово-морський потенці-

ал може перешкодити експедиційним силам НАТО

надавати допомогу передовим країнам-членам у

разі нападу або пропонувати допомогу іншим су-

сіднім державам, яким загрожує Москва чи інші

агресори. Це також створює пряму загрозу для баз

США, зокрема, в районі румунського порту Кон-

станца. Крім того, Чорне море стало більш важли-

вим у військовому відношенні через невизначеність

відносин між Росією і Туреччиною, тривалу кризу

на Близькому Сході і збільшенням участі Росії у

громадянській війні в Сирії.

Росія продовжує наполегливо проводити свою про-







граму мілітаризації в Чорному морі, у якій Крим-

ський півострів, насильно анексований, слугує

базою для ескалації. Хоча державні фонди скоро-

чуються, Москва, як і раніше, продовжує надавати

пріоритету мілітаризації і експансії, і планує роз-

вивати Чорноморський флот, який перевершить ту-

рецький протягом найближчих років, і стане біль-

шим і більш ефективним, ніж об’єднані сили всіх

прибережних держав.

Країни НАТО уздовж європейського східного флан-

гу стикаються зі спільними викликами безпеки і

повинні виробляти спільні плани у сфері безпеки.

НАТО не передбачає того ж рівня оборонних захо-

дів у Чорноморському регіоні, і основний тягар тут

покладається на можливості прибережних держав,

які підтримуються союзниками з- за меж регіону.

Країнам Чорного моря досі не вдалося об’єднати

свої зусилля щодо створення спільної оборони. Го-

ловною перешкодою для регіонального співробіт-

ництва є їх різні історії, рівень сусідських відносин,

особисті інтереси, обмеженість бюджетних коштів

та двосторонні відносини з Росією.

* * *

 

      







https://cepa.ecms.pl/les/?id_plik=3088

Чорноморський регіон, критична лінія фронту для

західної безпеки, все частіше стає предметом для

потрясінь і загроз. Стабільний східний фланг НАТО

дозволяє Сполученим Штатам просувати і захища-

ти свої інтереси у кількох сусідніх регіонах — від

Центральної Європи до Близького Сходу. І навпа-

ки, нестабільний Чорноморський регіон послаблює

Альянс і підриває досягнення західних інтересів.

Відроджені наміри Москви контролювати Чорне

море не тільки підривають незалежність і територі-

альну цілісність України, Молдови та Грузії, але й

напряму кидають виклик безпеці Румунії, Болгарії

і Туреччини.

Довгостроковою метою Москви є витіснення

НАТО, щоб Чорне море стало майже повністю ро-

сійським володінням, або володінням, розділеним

між Росією і Туреччиною, але в якому Анкара по-

ступається Кремлівській імперській розбудові.

Після закінчення холодної війни, Чорноморський

регіон став своєрідним полігоном для застосуван-

ня Росією своєї “тіньової війни” проти західних ін-

тересів і перетягування до себе прибережних дер-

жав. Московська невійськова стратегія передбачає

застосування різноманітних “м’яких заходів” для

проникнення, в тому числі, до спецслужб, поліції

та військових структур. Кремль отримує вигоди від

сприйнятливого інформаційного простору, корум-

пованого чиновництва і неадекватної національної

оборони. Він зондує і заохочує етнічні, релігійні та

територіальні претензії і користується політичною

нестабільністю, соціальними потрясіннями і кра-

хом держав. Точки тиску Москви також включають

економічні інструменти, такі як торгові обмеження,

право власності на ключові об’єкти інфраструктури

та енергопостачання.

Росія нарощує збройні сили в Чорноморському ре-

гіоні з метою демонстрації сили і політичного за-

лякування. При повному розгортанні ці сили — в

тому числі ракетні, військово-морська авіація,

дальні бомбардувальники — можуть ізолювати

Чорноморський басейн і членів НАТО у ньому від

решти Альянсу.

Чорне море утворює зону вразливості для східного

флангу Альянсу. НАТО не може дозволити, щоб за-

надто амбіційний противник загрожував прибереж-

ним державам-членам (Румунії, Болгарії і Туреч-

чині), інакше альянс може втратити свій авторитет

як безпекова організація. Захід також має великий

економічний інтерес у диверсифікації джерел енер-

гопостачання та у підтримці маршрутів з Каспій-

ського басейну, де Чорноморський регіон входить

до мережі поставок енергоресурсів і трубопроводів

до Європи поза контролем Росії.

У НАТО не розроблена ефективна чорноморська

архітектура безпеки, яка могла б стримувати Ро-

сійську агресію. Чорне море не є пріоритетом для

Вашингтона, в той час як Туреччина — давній ре-

гіональний союзник по НАТО — утримується від

залучення прибережних держав до питань морської

безпеки.

Стратегічне партнерство Туреччини з Росією зі-

грало вирішальну роль у небажанні Анкари щодо

більш істотного залучення НАТО до Чорного моря.

Умовою нещодавнього зближення Путіна з Ердога-

ном, яку Кремль міг вимагати, могло бути, щоб Ту-

реччина не входила до будь-яких структур безпеки

у Чорному морі під егідою НАТО.

Політика Росії - це випробування морської компо-

ненти колективної оборони, стримування та кри-

зового управління НАТО. За керівництва Путіна,

головною метою Москви було скасування змін, що

відбулись після закінчення холодної війни. Її стра-

тегічна поведінка відповідала цій меті: стримання,

протидія і припинення впливу НАТО у всій Схід-

ній Європі. Чорне море стало одним з ключових у



цій діяльності. В результаті вторгнення до Криму у

2014 році і наступної кампанії на Донбасі, Москва

тепер може застосовувати заходи як жорсткого, так

і м’якого тиску вздовж північного узбережжя Чор-

ного моря.

* * *





   



http://www.harvard-bssp.org/static/files/446/

DIMITRIOS%20TRIANTAPHYLLOU.pdf

У той час, коли Росія стала більш агресивною в пи-

танні створення виклику основі міжнародного по-

рядку, який вона допомогла встановити у 1945 році,

а Туреччина прагне зберегти статус-кво у сфері

морської безпеки, Європейський Союз намагається

визначити свої зовнішньополітичні цілі та пріори-

тети щодо Східного сусідства, і тим самим показа-

ти свою багатозначність. Через це, Чорноморський

регіон стає більше розділеним, нестабільним і не

впевненим у своєму майбутньому, так як регіональ-

ні суб’єкти, такі як Україна і Грузія, здійснили свій

вибір у напрямку повороту в ЄС і НАТО з негатив-

ними територіальними наслідками. Таким чином,

мінливість міжнародного порядку викликає сумні-

ви у тому, чи є регіоналізм реальною перспективою

в цьому регіоні, чи він повинен бути замінений на

іншу модель регіонального управління.

Змінний характер регіональних рамок у Чорному

морі відображає обмеженість Європейського інте-

граційного проекту, який завжди сприймається як

оптимальна модель регіоналізму, що має бути від-

творена повсюди, зокрема, навколо своїх кордонів.

Наближення Європейського Союзу до Чорномор-

ського регіону і їх поступове злиття з точки зору ба-

гатогранної ідентичності деяких країн, так як вони

входять як до ЄС, так і до Чорноморського регіону,

має значний ефект для Чорноморського регіоналіз-

му.

ЄС не вдалося переконати ні Росію, ні Туреччину,

що він є регіональним гравцем відповідно до своїх

прав. Вперте небажання Туреччини від’єднати пер-

спективи свого членства від підходу “Turkey First”

у Чорноморському регіоні послаблює роль ЄС у

пріоритизації регіонального співробітництва.

Хоча регіоналізм, як і раніше, займає значне місце у

зовнішній політиці ЄС, на практиці його досягненя

у Чорноморському регіоні дуже обмежені.

* * *







http://www.rand.org/blog/2016/07/the-growing-

importance-of-black-sea-security.html

Росія, з незаконною анексією Криму, рішуче зміни-

ла на свою користь військовий баланс у Чорному

морі і значно розширила свою стратегічну присут-

ність. На додаток до отримання повного контролю

над Севастополем, найкращою природною гаван-

ню на Чорному морі, Росія отримала контроль над

трьома іншими колишніми українськими військо-

во-морськими базами у Криму.

Чорноморський регіон рясніє потенційними осе-

редками небезпеки, які загрожують регіональній

безпеці. Ситуація в Україні викликає особливу

тривогу. У той час як загроза російської військової

інтервенції відступила на даний момент, небезпека

конфлікту між Росією і Україною зберігається.

Напруженість між Туреччиною і Росією є ще однієї

витаючою загрозою для регіональної безпеки. Дво-

сторонні відносини залишаються напруженими че-

рез військову інтервенцію Росії в Сирії, підтримку

Асада і політичну і військову підтримку Курдських

сепаратистів.

Туреччина не єдина, яка відчуває, що питанням без-

пеки у Чорному морі слід приділяти більше уваги.

Союзники по НАТО на західному узбережжі Чор-

ного моря - Румунія і Болгарія - також висловлю-

ють заклопотаність з приводу заходів Москви щодо

посилення свого політичного і економічного впли-

ву у їх країнах. Обидва уряди позитивно сприйняли

військову присутність США і навчання в регіоні, як

і завершення першої діючої наземної бази проти-

ракетної оборони НАТО в Румунії.

* * *



    



http://cepa.org/Bulgaria-Black-Sea-dilemma

Для країни, чий східний кордон знаходиться в зоні

ризику посилення мілітаризації Росією Чорного

моря, Болгарія виглядає менше стурбованою тим,

як захистити себе від потенційної Російської агре-

сії, ніж тим, щоб не розлютити Москву приєднан-

ням до оборонних намірів інших членів НАТО. Так

як НАТО приділяє оновлену увагу питанням стри-



мування і оборонного співробітництва, Софія, воче-

видь, боїться, що розширення військово-морського

співробітництва у Чорному морі може сприйматися

як частина “антиросійського фронту”. Це перешко-

джає реалізації пропозиції Румунії щодо формуван-

ня об’єднаної чорноморської військово-морської

групи під командуванням НАТО.

Проблема в тому, що впливовий прем’єр-міністр

Болгарії Бойко Борисов хоче, щоб проблема безпе-

ки Чорноморського басейну просто зникла сама по

собі. Так як лідери НАТО прийняли 9 липня 2016

року у Варшаві декларацію з трансатлантичної

безпеки, зобов’язавшись посилити свою військо-

ву присутність у Східній Європі та поглиблювати

співпрацю з чорноморськими партнерами, Борисов

запропонував у Софії, щоб Чорне море було оголо-

шено демілітаризованою зоною і “виключеною із

зони конфліктів”.

Борисов побоюється, що Москва може помститися,

якщо Софія приєднається до сил разом з Бухарес-

том і Анкарою, щоб створити більш ефективну вій-

ськово-морську оборону для протистояння можли-

вій Російській агресії.

Це прекрасно служить інтересам Росії, тому що, як

сказав Борисов: “ніхто не збирається знищувати їх ко-

раблі, у мене немає ілюзій, що Росія виведе свій флот,

але якщо це можливо, ми повинні припинити подаль-

ше нарощування військової потужності з усіх сторін”.

Це означає, що Росія буде продовжувати утримувати

свій вже розширений флот у Криму, а НАТО буде за-

боронено нарощувати свою присутність у Чорному

морі, де знаходяться три держави-члени.

Трьом країнам навіть вдалося переконати НАТО по-

ставити питання Чорноморської безпеки на перший

план Варшавського саміту, продемонструвавши на

деякий час незвичайну єдність — схожу на єдність

Прибалтики і Польщі у питанні безпеки Балтій-

ського моря. В результаті учасники саміту визнали

зростаючі ризики у сфері безпеки для своїх Чорно-

морських членів і домовилися здійснити конкретні

заходи в жовтні.

* * *



   



https://www.cacianalyst.org/publications/analytical-

articles/item/13393-a-new-balance-of-power-in-the-

black-sea?.html

Незважаючи на тривожні заяви прибережних дер-

жав-членів, НАТО протягом останніх двох років

не вдалося створити достатню архітектуру безпеки

в басейні Чорного моря. Після останнього саміту

НАТО у Варшаві очікувалось, що Альянс перейде

від запевнень до реальних заходів зі стримування

або оборони від Росії для посилення східного флан-

гу НАТО, до якого також входить Чорноморський

регіон. Союзники вирішили розгорнути під румун-

ським керівництвом багатонаціональну рамкову

бригаду НАТО в Румунії, НАТО в подальшому об-

говорить повітряні і морські варіанти розширення

своєї колективної присутності в Чорноморському

регіоні під час міністерських зустрічей після завер-

шення саміту.

У підсумковому комюніке саміту відзначається, що

НАТО робить своїм пріоритетом посилення північ-

ного сектору східного флангу (регіон Балтійського

моря), а не його південно-східну частину (в Чор-

номорському регіоні). Заходи, запропоновані для

останнього, більш обмежені за обсягом і потенціа-

лом, ніж ті, які передбачені для Балтійського моря.

Незбалансованість заходів, запропонованих для

відповідних східних прикордонних ділянок, може

бути пояснено відсутністю скоординованих зу-

силь держав-членів НАТО Чорноморського регіону

щодо привернення уваги до безпеки в регіоні. Три

причорноморські країни-члени НАТО не змогли ви-

робити спільну позицію звернення уваги до потреб

забезпечення безпеки регіону. У цьому напрямку

Румунія була найактивнішою і запропонувала кіль-

ка ініціатив. Болгарія поділяє стурбованість Руму-

нії у сфері безпеки, але не хоче дратувати Москву,

вказуючи на Росію як головну загрозу безпеці в ре-

гіоні і стурбована подальшою мілітаризацією Чор-

ного моря.

Напередодні саміту, Туреччина висловила занепо-

коєння з приводу зростаючої агресивної позиції

Росії в Чорному морі, але Анкара не підтримує

жодних пропозицій Румунії. Анкара традиційно не

бажає створювати механізми колективної оборони

НАТО в регіоні.

Рішення, прийняті на Варшавському саміті НАТО є

важливими кроками, але не приведуть до суттєвих

змін в існуючому дисбалансі сил з Росією в Чор-

номорському регіоні. Запропоновані НАТО колек-

тивні дії в регіоні не відповідають зростаючій вій-

ськовій позиції Росії, вони також не корелюються з

рівнем стримувальних і оборонних заходів, перед-

бачених для регіону Балтійського моря. Крім цього,

НАТО не вдалося сформулювати реальну пропози-

цію для своїх прибережних держав-партнерів, та-

ких як Грузія, яка давно прагне оновити свої парт-

нерські відносини з альянсом.

* * *





    



http://gfsis.org/les/library/opinion-papers/72-expert-

opinion-eng.pdf

Демократичний розвиток країн у регіоні, а також їх

тісне військове співробітництво з державами-чле-

нами НАТО, в корені суперечать інтересам Росії.

Розвиток альтернативних проектів транспортуван-

ня нафти і газу до Європи через регіон не менш

неприйнятний для Росії. Відповідно, для того, щоб

посилити свій вплив на країни в регіоні і перешко-

дити їх зближенню з Заходом, Росія створює і під-

тримує контроль над конфліктами в цьому регіоні.

Три чорноморські держави-члени НАТО (Туреч-

чина, Румунія, Болгарія) і два важливі стратегічні

партнери Альянсу (Україна, Грузія) погоджуються

з тим, що Росія являє собою виклик для безпеки в

регіоні і в окремих країнах. Однак, слід підкресли-

ти, що у багатьох випадках, навіть у разі спільних

інтересів, чорноморські держави виступають за різ-

ні підходи в плані подолання існуючих проблем та

застосування тактики стримування.

Події, що розвиваються в Чорноморському регіоні

в останні роки, показали, що поточні регіональні

обставини безпосередньо впливають на Євроатлан-

тичну безпеку. В силу свого геополітичного розта-

шування, Чорноморський регіон сприяє поєднанню

загроз з різних напрямків - з півдня і російської за-

грози, і цей накопичувальний ефект ще більше за-

грожує регіональній безпеці.

Також очевидно, що нинішній статус-кво в Чорно-

морському регіоні є, перш за все, в інтересах Росії,

так як вона більше або менше контролює безпекову

обстановку в усьому регіоні і може загострити її в

будь-який момент. До Варшавського саміту, НАТО

не мало проактивного стратегічного бачення з точ-

ки зору ролі Альянсу у формуванні безпечного се-

редовища в Чорному морі.

* * *

    







https://www.csis.org/analysis/nato-and-russia-black-

sea-new-confrontation

Кремль шляхом мілітаризації Криму та викорис-

тання наявних протиріч між країнами регіону у

питанні посилення військової присутності НАТО,

намагається забезпечити собі комфортне викорис-

тання Чорного моря та в подальшому — східного

Середземномор’я.

Для Росії геостратегічні пріоритети в Чорномор-

ському регіону не змінилися. НАТО та Сполучені

Штати розглядаються в якості основних геопо-

літичних конкурентів, Крим - військовим дже-

релом та базою, Туреччина - стрижнем безпеки в

регіоні, а турецькі Босфор та Дарданелли — стра-

тегічними протоками, використання яких є клю-

чем російської військової присутності в Східному

Середземномор’ї.

Незважаючи на те, що НАТО вже давно публічно

оголосив, що Чорноморський регіон має «важливе

значення для євроатлантичної безпеки», де-факто,

до липня 2016 року, він не був у епіцентрі уваги

керівництва Альянсу. Лише після саміту НАТО у

Варшаві були взяті зобов’язання збільшити присут-

ність Альянсу в регіоні шляхом організації передо-

вої присутності - Tailored Forward Presence (TFP).

Пізніше, під час зустрічі 15-16 лютого 2017 року на

рівні міністрів оборони країн-членів НАТО, було

узгоджено порядок координації між Постійно ді-

ючими військово-морськими силами НАТО (NATO

Standing Naval Forces) та союзниками по НАТО в

регіоні Чорного моря.

Першим важливим продуктивним кроком, що про-

демонстрував єдність Альянсу у протидії можли-

вим агресивним діям стали навчання Sea Shield

(Морський щит), які відбулися 1-11 лютого 2017

року в східній частині Чорного моря, у яких брали

участь вісім кораблів з Румунії, два з Туреччини, і

по одному з Канади, Болгарії, Іспанії і Сполучених

Штатів.

Присутність сил альянсу в регіоні Чорного моря

ґрунтуватиметься, поки що, на трьох ключових

компонентах - повітряному, наземному та морсько-

му. Однак всі вони базуватимуться переважно на

території Румунії. Наземний компонент - у місті

Крайова (Румунія), морський компонент буде скла-

датися з союзницьких візитів до румунських та

болгарських портів кораблів країн НАТО в рамках

навчань. Повітряний мав бути символічним, од-

нак в жовтні 2016 року Великобританія оголосила

про свій намір розгорнути 4 літаки Typhoon на АБ

Михайло Когелнічану в 2017 році, які мають на па-

трульній основі забезпечувати безпеку східних кор-

донів НАТО.

Альянс у поточних умовах має дещо обмежені мож-

ливості у тому, щоб максимально адекватно відпо-

вісти на виклики та загрози для Альянсу, що мають



місце в регіоні Чорного моря. Поки головною ме-

тою залишається вибір максимально економічно

доцільного та з військової точки зору ефективного

способу забезпечення безпеки в регіоні, який би

дозволяв продемонструвати згуртованість НАТО

та забезпечував би утримання Росії від подальших

агресивних дій в регіоні. Помірне військове будів-

ництво в регіоні є адекватною відповіддю на поточ-

ну ситуацію.

* * *









http://www.newsweek.com/putin-dream-black-sea-

russian-lake-476321

Вторгнувшись в Україну і анексувавши Крим, пре-

зидент Росії Володимир Путін трансформував без-

пекову ситуацію в Чорному морі.

Після захоплення цих територій, Москва, не втрача-

ючи часу, захопила українські енергетичні об’єкти

у Чорному морі і прискорила модернізацію сво-

їх військ у регіоні. У результаті, Москва створила

об’єднане угрупування із сухопутних, морських,

повітряних і радіоелектронних сил, які, за оцінка-

ми керівництва НАТО, цілком здатні заблокувати

доступ сил НАТО, які намагатимуться під час кон-

флікту увійти в Чорне море.

Таким чином, як зазначив президент Туреччини

Реджеп Таїп Ердоган, Росія знаходиться на шляху

до того, щоб перетворити Чорне море на російське

озеро, що загрожує безпеці всіх держав уздовж

морського узбережжя. Багатовіковий історичний

досвід свідчить про те, що подібні загрози будуть

тривати, як і посилення зусиль із залякування при-

бережних держав.

Румунія, наприклад, особливо стурбована загро-

зами своїм енергетичним платформам у Чорному

морі, а також свободі судноплавства в цьому райо-

ні і контролю гирла Дунаю. Порт, що залишився в

Україні - Одеса — знаходиться в постійній небез-

пеці. Туреччина тепер оточена з півночі, півдня і

сходу російськими військами в Криму, в інших ре-

гіонах України, Сирії і на Кавказі.

Крім цього, Путін вже заявив, що, оскільки в Руму-

нії і Польщі дислокуються елементи американської

системи ПРО, вони стануть цілями для Росії. І хоча

такі заяви - це звична тактика, вони відображають

рішучість Москви загрожувати своїм сусідам і зро-

блені з вірою в те, що Росія дійсно має потенціал,

щоб залякати ці уряди.

Коли НАТО збереться у Варшаві 8 і 9 липня, не-

обхідно припинити ігнорування значення Чорного

моря, так як наразі відбувається. Останні події по-

казують, що Росія розглядає Чорне море як Mare

Nostrum («наше море») і буде блокувати будь-які

зусилля щодо забезпечення законного захисту чле-

нів НАТО, не кажучи вже про Грузію на східному

узбережжі.

У НАТО може виникнути спокуса зробити Балти-

ку фокусом уваги і пріоритетом, але така реакція,

хоча і є зрозумілою, є обмеженою. Історія показує,

що російське панування у Чорному морі немину-

че призводить до тиску вздовж усього східного

Середземномор’я. Сирія є лише останнім прикла-

дом.

Дуже багато може і повинно бути зроблено для за-

побігання залякування Росією причорноморських

держав і занепаду життєво важливого проекту єв-

ропейської інтеграції у цьому регіоні.

Європа і США мають ресурси для підтримки тих

людей, які хочуть залишатися вільними від росій-

ського імперіалізму. Питання, однак, залишається

- чи є у них воля і бачення щодо реалізації цих ре-

сурсів?

* * *

    





http://www.atlanticcouncil.org/blogs/new-atlanticist/

nato-should-stand-up-black-sea-command-before-it-s-

too-late

Альянс має сфокусуватися на виробленні заходів

щодо посилення протидії наступальній позиції Ро-

сії в чорноморському регіоні, а також захистити

своїх союзників.

У 2015 році старий Чорноморський флот РФ був

посилений тридцятьма кораблями, в тому чис-

лі трьома дизельними підводними човнами класу

, суднами, здатними запускати крилаті

ракети дальнього радіусу дії класу – такими

ж ракетами було завдано удару по Сирії з Каспій-

ського моря та Середземного.

Запуск Росією ракет по Сирії, а також розгортання

російської авіації і проведення силами РФ воєнних

операцій на території цієї країни продемонструва-



ли, наскільки незахищеною виявилася Туреччина

– ключовий союзник НАТО в чорноморському ре-

гіоні.

НАТО володіє економічною й технологічною пе-

ревагою над Росією, проте в цьому регіоні воно не

має військової переваги, а це вкрай важливо для

стримування Москви. Альянсу не вистачає відпо-

відної політики, структури сил, координації, а та-

кож системи командування і контролю в регіоні

Чорного моря.

Чорне море – чутливий, життєво важливий і деякою

мірою ігнорований регіон, де Росія намагається до-

мінувати з кінця 18 століття, коли Катерина Друга

і Григорій Потьомкін контролювали його північні

береги і окупували Крим.

Сьогодні НАТО може не допустити домінування

Росії в Чорному морі. Однак для цього варто зро-

бити необхідні кроки зі створення спільної команд-

ної структури та розгортання критично важливих

об’єктів стримування та потужностей. Альянс також

має розробити стратегію стримування Росії. Тільки

в цьому випадку організація зможе захистити своїх

союзників і забезпечити спокій у Чорному морі.









http://cimsec.org/role-black-sea-russias-strategic-

calculus/31805

В одному із своїх останніх указів 2015 року, від 31

грудня, президент Росії Володимир Путін фактично

схвалив нову стратегію національної безпеки країни.

У документі, що відображає погіршення відносин із

Заходом після кризи в Україні, США і їх союзни-

ки звинувачуються в намірах домінувати в світі, а

НАТО постає головною загрозою безпеки [1]. Якщо

аналізувати цей указ разом із Військовою доктриною

РФ, схваленою роком раніше, 25 грудня 2014 року,

вони разом дозволяють судити про стратегічну стур-

бованість Кремля і його довготермінові цілі. В обох

документах описується загроза з боку НАТО, а та-

кож зниження впливу Москви на колишні республі-

ки СРСР. Наголошується на необхідності відновити

колишню велич і лідерство серед країн-сусідів, а та-

кож запобігти експансії НАТО на схід. [2]

Для досягнення цих цілей лідерство Росії в Чорно-

морському регіоні вкрай важливо, тому що в проти-

стоянні з Заходом регіон надає безліч геополітич-

них переваг. Щоб забезпечити лідерство в регіоні,

Кремль робить ряд кроків. По-перше, він намага-

ється послабити зв’язок НАТО з державами в регіо-

ні, створюючи перешкоди для розвитку їх відносин,

та, якщо необхідно, застосовуючи силу для зупин-

ки експансії Альянсу. По-друге, в регіоні Росія на-

рощує свою військову присутність, змагаючись з

НАТО за панування в Чорному морі.



Чорне море має особливе значення в стратегічних

розрахунках Росії за декількох причин. По-перше,

це важливе «перехрестя» і стратегічне роздоріжжя

для усього регіону. Доступ до Чорного моря жит-

тєво необхідний прибережним і сусіднім державам

та потужно посилює проекцію сили на деякі су-

сідні регіони. В дійсності, домінування в Чорному

морі дозволить Росії проектувати силу на Східне

Середземномор’я, на північ Близького Сходу, За-

кавказзя і на решту континентальної Європи [3].

Наприклад, російські військові операції в Сирії під-

тримувались російською морською присутністю в

Східному Середземномор’ї, у тому числі й із залу-

ченням кораблів Чорноморського флоту. [4]

По-друге, регіон представляє собою важливий

транзитний коридор для товарів і енергоресурсів.

Контроль над портами і морськими шляхами в ре-

гіоні дозволить Росії перекривати ці торговельні й

енергетичні маршрути та схиляти країни до співп-

раці. Москва також може використовувати свою

силу і плив у Чорному морі, щоб створювати труд-

нощі або перекривати постачання енергоресурсів

по трубопроводам із родовищ басейну Каспійсько-

го моря до Європи. Подібні дії можуть поставити

під загрозу доставку енергоресурсів із таких країн,

як Азербайджан і Туркменістан і, що особливо важ-

ливо, підривають зусилля Євросоюзу диверсифіку-

вати енергопостачання за межами орбіти Росії.

По-третє, Чорне море - Ахіллесова п’ята НАТО

на східному фланзі альянсу. У регіоні дуже багато

культурне та етнічне розмаїття, при цьому через

близьке географічне сусідство у країн історично

склалися тісні зв’язки з Росією [6]. Історичні не-

вдоволення та етнічні протиріччя можуть бути

використані Москвою як привід для втручання у

справи сусідів і схиляння уряди країн регіону на

свою сторону. «Переманивши» членів НАТО з регі-

ону, Москва може суттєво послабити згуртованість

Альянсу і підірвати довіру. [7]



Незважаючи на стратегічне значення Чорного моря,

Росії спочатку не вистачало політичної, економіч-

ної та військової могутності, щоб ефективно утвер-



дитися в регіоні. Це почало змінюватися на початку

2000-х років, після серйозних зрушень в регіональ-

ному політичному оточенні [8]. У Грузії (2003-

2004рр. - Революція троянд) і Україні (2004-2005рр.

- Помаранчева революція) лідери, які були більш

сприйнятливі до російського впливу, були витіснені

і замінені прозахідними урядами [9]. Приблизно в

цей же час, у 2004 році, Болгарія і Румунія успішно

отримали членство в НАТО - крок, який Росія ви-

явилася нездатною попередити. З шести чорномор-

ських прибережних держав, три - Румунія, Болгарія

та Туреччина – з того часу стали членами НАТО, а

інший дві -Україна і Грузія - тісно співпрацювали

з Альянсом [10]. Стривожена таким поворотом по-

дій, Росія прагнула зупинити розширення НАТО в

Чорному морі шляхом гарантування того, що Укра-

їна і Грузія ніколи не підніметься до рівня Альянсу.

У той же час, вона проводить політику, спрямовану

на зміцнення свого впливу серед інших держав і по-

слаблення їх відносини з NATO. [11]

Вторгнення в Грузію в серпні 2008 року продемон-

струвало рішучість Росії стримувати НАТО в Чор-

ному морі. На Бухарестському саміті раніше того

року, Альянс був серйозно розглядав заявку Грузії

на членство, що в значній мірі викликало стурбова-

ність Кремля [12]. Таким чином, коли Грузія праг-

нула повернути свої два сепаратистські регіони

Абхазію і Південну Осетію того літа, Росія вловила

свою можливість. Її військові сили негайно виру-

шили на підтримку сепаратистів і відтіснили гру-

зинських військових. Після своєї перемоги Москва

погодилась на припинення вогню. Вторгнення за-

вадило реінкорпорації Грузії, зберігаючи її в осла-

бленому і розділеному стані [13]. Більш важливо,

що Росія зберегла значну військову присутність в

Абхазії і Південній Осетії, становлячи постійну за-

грозу стабільності і територіальній цілісності Гру-

зії, щоб ефективно зупинити її просування до член-

ства в НАТО. [14]

Політика Росії по відношенню до України була так

само агресивна. У 2006 і 2009 роках Росія викорис-

товувала експорт своїх енергоресурсів як інстру-

мент залякування і впливу, за рахунок тимчасового

припинення постачання природного газу в Євро-

пу через Україну і підвищення його енергетичної

вартості [15]. Двосторонні відносини покращи-

лись, коли про-російський лідер Віктор Янукович

став президентом України у 2010 році. Але це не

тривало довго. У лютому 2014 році зіткнувшись із

масовими демонстраціями, які закликали до його

відставки, Віктор Янукович покинув країну. Новий

уряд було категорично проти Росії і мав явні пре-

ференції на користь західних інституцій, таких як

НАТО і ЄС [16]. Хоча це були тривожні новини самі

по собі, але, що насправді турбувало Москву, так

це статус військово-морської бази у Севастополі в

Криму. Офіційно у власності України, база пере-

бувала в оренді росіян і була домівкою для Чорно-

морського флоту РФ. Севастополь мав велике стра-

тегічне значення, будучи єдиною тепловодною вій-

ськово-морською базою Росії і важливим центром

для проектування своєї військово-морської потуж-

ності назовні [17]. Отже, для того, щоб забезпечити

необмежений доступ до Севастополя, Росія вдалася

до застосування сили й анексувала Крим у березні

2014 року [18]. Одночасно з цим, вона постачала

зброю і надавала підтримку проросійським сепара-

тистам на сході України, допомагаючи їм розпочати

війну проти нового уряду в Києві [19]. Підштовху-

ючи країну до громадянської війни, Росія вдавалась

до дестабілізації України і перешкоджала їй стати

Західної фортецею на своєму порозі.

Політика Росії по відношенню до інших держав ре-

гіону, у порівнянні з Грузією і Україною, була від-

носно стриманою. Враховуючи їхній статус членів

НАТО, Москва була обережна, щоб не перейти межі

гарантій безпеки Альянсу. Замість цього вона вда-

лась до інших засобів, щоб зміцнити свій вплив. У

випадку Туреччини, Росія використовувала дрейф

уряду Ердогана до авторитаризму [20]. На відміну

від більшості країн Заходу, які розкритикували уряд

Ердогана за його очевидні порушення прав люди-

ни, керівництво Росії залишилося прихильним до

Анкари, чим заслужило похвалу і подяку від само-

го Ердогана [21]. Крім того, намагання роз’єднати

зв’язки Туреччини в НАТО і підтримка дружніх

відносин з Анкарою несе ще одну стратегічну мету

для Москви. Туреччина контролює Босфор і Дар-

данелли - життєво важливий прохід між Чорним

і Середземним морями. Якщо Анкара одного дня

вирішить закрити протоки, то це може закупорити

Чорноморський флот і серйозно обмежити можли-

вості Росії для подальшого проектування сили на-

зовні. [22]

У випадку Болгарії і Румунії, Москва прагнула піді-

рвати й ослабити антиросійські опозиції в рамках їх

урядів. З цією метою, стверджувалося, що Кремль

налагодив потужні зв’язки з місцевими бізнесами

і забезпечує підтримку проросійських політичних

лідерів і партій в обох країнах [23]. Цей підхід

був широко успішним в Болгарії, що проявилось

у зростаючій підтримці серед місцевої політичної

еліти припинити санкції ЄС проти Росії [24]. Ру-

мунія, однак, залишилась великою проблемою для



РФ. Незважаючи на те, що вона підтримує діалог

з Росією, вона також наполягає на більшій присут-

ності НАТО в регіоні. Вона взяла на себе провідну

роль у Бухарестському форматі - багатостороннє

угруповання з дев’яти членів НАТО, створене для

виконання зобов’язань НАТО [25]. На сьогодні кра-

їна також розмістила елементи американської ПРО,

що призвело до проголошення їх Кремлем своєю

«явною загрозою». [26]



Другим зусиллям Росії є зміцнення своєї військової

присутності у Чорному морі. З цією метою, Росія

реалізує довгострокову програму переозброєння

для створення зони обмеженого доступу і заборони

(A2/AD) або «захисного куполу» над регіоном [27].

Концепція зосереджена на розгортанні сил, перш за

все, для того, щоб перешкодити появі інших сил в

регіоні, і, по-друге, обмежити свободу дій і маневру

супротивника в оперативному районі [28]. В рам-

ках «захисного куполу» можуть розгортатись засо-

би дальнього радіусу дії для нанесення ударів по

наземних цілях, перешкоджання морському трафі-

ку та встановлення зон, заборонених для польотів

[29]. Під час конфлікту така стратегія суттєво під-

вищує ризик втрат серед будь-яких сил, які намага-

ються проникнути під «захисний купол». Зусиллям

НАТО можуть бути створені перешкоди у вигляді

збільшення ціни співпраці в регіоні, перешкоджан-

ня його здатності забезпечити колективну оборону

і послабити здатність Альянсу до стримування [30].

Більш того, бездіяльність НАТО може підняти пре-

стиж Росії, демонструючи її здатність змагатися із

Заходом.

У Чорноморському регіоні Крим стане головною

платформою для створення “захисного купола”. На

півострові розміщуються такі системи, як протико-

рабельні ракетні комплекси «Бастіон-П», оснащені

крилатими ракетами П-800 «Онікс» та зенітно-ра-

кетними комплексами С-300в4 і С-400 «Тріумф»

[31]. Програма оновлення передбачає переоблад-

нання старих радянських бункерів, модернізацію

радіолокаційних систем і установку нового елек-

тронного обладнання [32]. Разом з російськими

ракетними системами у Вірменії, Краснодарі і Ла-

такії, «захисний купол» поширюється на головні

райони регіону і покриває велику частину Чорного

моря, а також частини Грузії, Туреччини й України.

Чорноморський флот реалізує велику програму мо-

дернізації. До 2020 року Москва планує витратити

2,4 млрд дол. США для оснащення флоту озброєн-

ням, підводними човнами і системами ППО наступ-

ного покоління. Формується до вісімнадцяти нових

підрозділів, і багато з них будуть оснащені versa-

tile ракетними системами “Калібр-НК” [33]. До них

будуть додані нові літаки, такі як винищувачі мор-

ської авіації Су-30М та інші наземні і повітряні ви-

нищувачі та гелікоптери. Нарощування цих можли-

востей передбачає трансформацію Чорноморського

флоту в силу, здатну перешкодити доступ НАТО до

Чорного моря і проектувати силу назовні, загрожу-

ючи інтересам НАТО в Середземномор’ї і на Близь-

кому Сході. [34]

Російські можливості “захисного куполу” також

будуть посилені передислокацією літаків Ту-22М3

в регіон. Бомбардувальники далекого радіусу дії

здатні нести ракети Х-15 і Х-22, призначені для

знищення систем ППО [35]. Сили бомбардуваль-

ників будуть захищені російськими винищувачами

типу Су-24, які можуть контролювати переважну

частину чорноморського повітряного простору і

суттєво розширюють коридори патрулювання для

російської стратегічної авіації в регіоні [36]. В роз-

гортанні цих різних можливостей у їх поєднанні,

Росія може бути здатною сформувати багаторівневу

і взаємопов’язану оборонну мережу, яка може за-

грожувати або перешкоджати будь-якій силі всере-

дині “захисного куполу”.



Незважаючи на агресивні заходи, яких вживає Ро-

сія, її домінування у Чорному морі продовжує сти-

катись з триваючими викликами. Туреччина, на-

приклад, тримає доступ Росії з Чорного моря у Се-

редземне море під своїм контролем, але їхнє повне

співробітництво не може завжди бути гарантова-

ним. Фундаментальні незгоди стосуються конфлік-

ту в Сирії, оскільки Росія підтримує режим Асса-

да, а Туреччина протистоїть цьому [37]. Зростання

напруги після збиття російського бойового літака

турецькими ВПС у листопаді 2015 року також про-

демонструвало ненадійність їхніх відносин [38].

По відношенню до кризи, пріоритетом Москви має

бути гарантування, що Туреччина переважно зали-

шатиметься нейтральною, дозволяючи Росії про-

довжити підтримку своїх сил у Середземномор’ї.

Варто відверто ворожій Туреччині перекрити про-

токи, і Росія отримає свої сили у Середземномор’ї

під великою загрозою. Маючи другу за потужністю

військову силу в регіоні, Туреччина володіє насту-

пальними можливостями, здатними загрожувати

ізольовані сили Росії [39]. Поразка може завдати

потужного удару по престижу Росії і її статусу як

військової сили. Тому Москва змушена продовжу-



вати комунікувати з Анкарою, посилюючи двосто-

ронні зв’язки, одночасно шукаючи шляхи для пев-

них компромісів стосовно протиріч.

Румунія є іншим турбулентним для Росії сусідом.

Хоча її військові можливості не дають їй стати ве-

ликою силою, але її завзяття стимулювати присут-

ність НАТО у Чорному морі напряму протиречить

довготерміновим цілям Москви. Обидві країни ма-

ють низку неврегульованих спорів, таких як виве-

зення румунських скарбів під час ІІ Світової війни

і відмова Росії денонсувати Пакт Молотова-Ріббен-

тропа [40]. Це може частково сприяти прагненню

румунського керівництва активно підтримувати

членство в Альянсі і загальній недовірі до росій-

ських намірів. Щоб нейтралізувати Румунію Росія

може підтримувати пан-націоналістичні ідеї, такі

як концепція “Великої Румунії”. Це підживлює ре-

гіональні протиріччя між Румунією та її сусідами

- Україною і Молдовою. Росія також може роздути

полум’я, диригуючи демонстрації, засилаючи сабо-

тажників і підтримуючи сепаратистські активності

[41]. Росія може також перешкодити Румунії видо-

бувати природні ресурси у Чорному морі, висунув-

ши претензії на території поблизу Криму [42]. Ці

заходи можуть підштовхнути Румунію до співпраці

з Росією або, як мінімум, утримувати її від погли-

блення зв’язків в НАТО.

Прагнення Росії створити «захисний купол» в Чор-

ному морі також може зіткнутись з викликами. Ма-

сивні програми переозброєння вимагають істотних

витрат. Державні доходи Росії, однак, були сильно

виснажені в результаті падіння світових цін на на-

фту і триваючих економічних санкцій [43]. Крім

того, суднобудівна промисловість Росії в даний час

стикається з браком суднових двигунів після того,

як Україна зупинила продажі через анексію Криму

[44]. Ці проблеми ставлять під питання, наскільки

плани модернізації Росії фактично будуть реалі-

зовані. Стратегія «захисного куполу» передбачає

економічно ефективні заходи протидії переважній

морській силі НАТО. Якщо Росія не зможе досягти

повного потенціалу своїх планів, то це може сер-

йозно підірвати ефективність і стримуюче значення

«захисного куполу».



Як описано в цій статті, Росія проводила досить

агресивну політику з тим, щоб забезпечити своє

панування над регіоном Чорного моря. Що Москва

повинна мати на увазі, так це те, що контроль над

регіоном не є самоціллю, а засобом для досягнення

більшої мети - не допустити посилення НАТО. У

зв’язку з цим, заходи Росії мають певний зворот-

ний ефект. Будучи стурбованим зростаючою во-

йовничістю Росії, НАТО на Варшавському саміті

зобов’язалося збільшити союзницьку військову

присутність в регіоні. Крім зміцнення можливос-

тей союзників в повітрі, на суші і на морі, будуть

збільшені союзницькі візити до румунських і бол-

гарських портів і розширені тренування і навчання

в НАТО. Хоча можна стверджувати, що це всього

лише символічні заходи, вони можуть сигналізу-

вати початок поступового нарощування НАТО на-

вколо Чорного моря. Можливо, головний виклик

Росії зараз - знайти спосіб домінувати в регіоні,

не викликаючи занепокоєння серед прибережних

держав, оскільки це, в свою чергу, може викликати

збільшення присутності НАТО. Зрештою, це стало

б іронією, якщо зусилля Росії не допускати НАТО

стане чинником, що сприятиме дедалі більшій при-

сутності союзників.



1. BBC News, “Russia security paper designates Nato as

threat,” 31 December 2015, accessed March 15, 2017,

http://www.bbc.com/news/world-europe-35208636

2. Olga Oliker, “Unpacking Russia’s New National

Security Strategy,”    

, January 7, 2017, accessed March

18, 2017, https://www.csis.org/analysis/unpacking-

russias-new-national-security-strategy

3. Janusz Bugajski and Peter B. Doran, “Black Sea

Rising: Russia’s Strategy in Southeast Europe,” 

       

(2016): 2.

4. ibid., 3.

5. ibid., 2, 3.

6. Chris Miller, “Why the Black Sea?” 

, January 23, 2017, accessed March

17, 2017, http://www.fpri.org/article/2017/01/why-the-

black-sea/

7. Bugajski and Doran, “Black Sea Rising,” 3.

8. Corentin Laguerre, “Russia’s Self-Inicted Security

Dilemma,”    





, December 12, 2016, accessed March 15,

2017, http://cimsec.org/russias-self-inicted-security-

dilemma/29977

9. Boris Toucas, “The Geostrategic Importance of

the Black Sea Region: A Brief History,” 

   , February 2, 2017,

accessed March 15, 2017, https://www.csis.org/

analysis/geostrategic-importance-black-sea-region-

brief-history

10. ibid.

11. Bugajski and Doran, “Black Sea Rising,” 5.

12. John J. Mearsheimer, “Why the Ukraine Crisis

is the West’s Fault,”  , September/

October 2014, accessed March 15, 2017, https://www.

foreignaffairs.com/articles/russia-fsu/2014-08-18/

why-ukraine-crisis-west-s-fault

13. ibid.

14. Bugajski and Doran, “Black Sea Rising,” 5.

15. Toucas, “The Geostrategic Importance of the Black

Sea Region.”

16. Mearsheimer, “Why the Ukraine Crisis is the West’s

Fault.”

17. Jason Chuma, “The Mediterranean: Driving

Russia’s Strategic Decisions since 1676,”

   , December 15,

2016, accessed March 15, 2017, http://cimsec.org/

mediterranean-driving-russias-strategic-decisions-

since-1676/30070

18. ibid.

19. Alexander J. Motyl, “Kiev Should Give Up on the

Donbass,” , February 2, 2017, accessed

March 15, 2017, http://foreignpolicy.com/2017/02/02/

ukraine-will-lose-its-war-by-winning-it/

20. Daniel Dombey, “Turkey’s Erdogan Lurches

toward Authoritarianism,”  , May 6,

2014, accessed March 15, 2017, https://www.ft.com/

content/e89e8d74-cfc1-11e3-a2b7-00144feabdc0

21. Christian Caryl, “New Model Dictator: Why

Vladimir Putin Is the Leader Other Autocrats Wish They

Could Be,” , February 13, 2015, accessed

March 16, 2017, http://foreignpolicy.com/2015/02/13/

new-model-dictator-putin-sisi-erdogan/

22. Jonathan Altman, “Russian A2/AD in the Eastern

Mediterranean,”  69, no. 1

(2016): 74.

23. Dimitar Bechev, “Russia’s Inuence in

Bulgaria,”      

 , May 12, 2015, accessed March

17, 2017, http://europeanreform.org/les/ND-report-

RussiasInuenceInBulgaria-preview-lo-res_FV.pdf

24. Slav Okov, “Ending Russia Sanctions Among

Goals for Bulgarian Kingmaker,” , March

14, 2017, accessed March 17, 2017, https://www.

bloomberg.com/news/articles/2017-03-14/ending-

eu-s-russia-sanctions-among-goals-for-bulgarian-

kingmaker

25. Toucas, “The Geostrategic Importance of the Black

Sea Region.”

26. Samuel Osborne, “Russia calls Romania a ‘clear

threat’ and Nato outpost for hosting US missile

shield,” , February 9, 2017, accessed March

17, 2017, http://www.independent.co.uk/news/world/

europe/russia-romania-clear-threat-nato-outpost-us-

anti-missile-shield-putin-tensions-a7571031.html

27. Bugajski and Doran, “Black Sea Rising,” 10.

28. Guillaume Lasconjarias and Alessandro Marrone,

“How To Respond to Anti-Access/Area-Denial (A2/

AD)? Towards a NATO Counter A2/AD Strategy,” 

 February 2016, accessed

March 17, 2017, http://www.ndc.nato.int/download/

downloads.php?icode=480

29. Bugajski and Doran, “Black Sea Rising,” 11.

30. ibid., 9,10.

31. Loic Burton, “Bubble Trouble: Russia’s A2/

AD Capabilities,”   ,

October 25, 2016, accessed, March 17, 2017, http://

foreignpolicyblogs.com/2016/10/25/bubble-trouble-

russia-a2-ad/

32. Bleda Kurtdarcan and Barın Kayaoğlu, “Russia,

Turkey and the Black Sea A2/AD Arms Race,” 

, March 5, 2017, accessed March 17, 2017,

http://nationalinterest.org/feature/russia-turkey-the-

black-sea-a2-ad-arms-race-19673

33. Bugajski and Doran, “Black Sea Rising,” 12.

34. ibid.

35. Burton, “Bubble Trouble.”

36. Bugajski and Doran, “Black Sea Rising,” 12.

37. Altman, “Russian A2/AD in the Eastern

Mediterranean,” 79.

38. Toucas, “The Geostrategic Importance of the Black

Sea Region.”



39. Altman, “Russian A2/AD in the Eastern

Mediterranean,” 76.

40. Henry F. Carey,    

, (Maryland: Lexington Books,

2004), 21.

41. Bugajski and Doran, “Black Sea Rising,” 9.

42. ibid.

43. ibid., 10.

44. Steve Micallef, “The Ambitions and Challenges

of Russia’s Naval Modernization Program,”

   , December 13,

2016, accessed March 17, 2017, http://cimsec.org/

ambitions-challenges-russias-naval-modernization-

program/30008

45. Boris Toucas, ” NATO and Russia in the Black

Sea: A New Confrontation?”    

, March 6, 2017, accessed March

15, 2017, https://www.csis.org/analysis/nato-and-

russia-black-sea-new-confrontation





Центр глобалістики «Стратегія ХХІ» завершив ро-

боту над підготовкою до друку книги «Енергофор-

ми війни-ХХІ: полігібресія Росії». Робота викону-

валась в рамках проекту «Антарес» – вивчення не-

воєнних складових війни нового покоління.

Проект було започатковано у 2014 році оглядом

«Гібридна війна в Східній Європі. Невоєнний ви-

мір. Енергетичний компонент». В 2015 році була

підготовлена доповідь та випущена брошура «En-

ergy Component of New Generation Warfare», а 2016-

го – «Гибрессия Путина. Невоенные аспекты войн

нового поколения». Предтечею досліджень став

проект Центру 2010 року «Енергетичні ресурси та

інфраструктура їх постачання: потенціал для не-

профільного застосування в Європі» за підтримки

Офісу зв’язку НАТО в Україні.

В рамках проекту запропоновано енергоцентрич-

ний підхід до пояснення феномену війни, її форм

через призму зіткнення потенціалів. Також вико-

нано дослідження використання енергоресурсів та

енергетичної інфраструктури як інструменту ве-

дення прихованої війни (крипто-війни).

Книга дає можливість відтворити картину появи

феномену війни нового покоління у вигляді агре-

сії гібридного типу РФ проти України, що знайшло

своє відображення в роботі «Гібресія Путіна». Ін-

шим виміром мультифронтальної крипто-війни Ро-

сії проти Заходу є полігібресія, як множинний ва-

ріант сучасної російської неоімперської експансії з

використанням невоєнного та воєнного інструмен-

тарію задля досягнення глобальної мети – «Великої

Євразії».

Видання підготовлено за сприяння МФ «Відро-

дження». Призначено для широкого кола експер-

тів та науковців, що зорієнтовані на осмислення

проблематики війн нового покоління та вивчення

сучасної Росії, а також напрацювання механізмів

протидії гібресивній поведінці. Епіграфом для кни-

ги стали слова Едмунда Бьорка: «Для тріумфу зла

потрібна тільки одна умова - бездіяльність добрих

людей»



      



Центр дослідження безпекового середовища

«Прометей» підготував практичний довідник для

тих, хто збирається вивчати війну на Донбасі. Це

досить компактне (100 сторінок) видання, на-

сичене оригінальними фотографіями, картами,

інфографікою, таблицями та списками довідкового

характеру.

Путівник розповідає читачеві про походження і зна-

чення поняття «Донбас», його просторові виміри та

географічні особливості. Вже до війни цей регіон

привертав увагу дослідників, публічних людей та

звичайних користувачів Інтернету як Україні та і за

її межами. Що знали про Донбас і як змінилися про

нього уявлення після 2014 року? Про це детально

йдеться у виданні. Щоб збагнути характер війни,

необхідно прослідкувати її передумови. Протисто-

яння на Сході України не має глибокого історичного

коріння, сторони конфлікту не розділені чітко

етнічним походженням або релігією. Цим випа-

док Донбасу відрізняється від того, що можна

спостерігати в Північній Ірландії, Нагорному Кара-

баху, або в Боснії. На жаль, окремі коментатори при-

ступають до висвітлення ситуації на Донбасі саме

з лекалами етнополітичного конфлікту. Путівник

торкається питань історії та економіки регіону, на-

водить соціологічний портрет місцевого жителя

Донбасу, характеризує його ментальні риси. Почи-

наючи з 1991 року Донбас «був почутий» у Києві

і формував загальнонаціональний порядок денний

навіть більшою мірою, ніж інші регіони. Отже по-

чаток війни пов’язаний передусім із зовнішніми, а

не внутрішніми чинниками. Детальніше – читайте

у путівнику.

Окремий розділ видання коротко описує перебіг

збройного конфлікту. Це має нагадати читачеві

динаміку бойових дій до того, як утворилася

стабільна лінія зіткнення. Протягом літа 2014-го

Збройні сили України досягли суттєвих успіхів,

однак ситуацію змінило безпосереднє втор-

гнення батальйонно-тактичних груп Російської

Федерації. Тоді, а також та на зламі 2014/2015

років, військовослужбовці РФ практично відкрито

воювали на боці бойовиків. Розділ про життя в умо-

вах війни підготує читача до того, що можна поба-

чити у зоні АТО нині. На окрему увагу заслугову-

ють практичні поради з функціонування транспор-

ту на Донбасі – це стане у нагоді для планування

відрядження.

Останні два розділи путівника дають чітку відповідь

на питання, чому цей конфлікт неофіційно на-

зивають «російсько-українською війною». За-

соби масової інформації РФ фактично стали

повноцінним фактором збройного протистояння.

Вони відповідальні за нагнітання антиукраїнського

психозу у своїй країні і водночас за введення в

оману міжнародної аудиторії. По-суті російський

інформаційний продукт набув всіх ознак про-

паганди воєнного часу. Але не лише мікрофон

слугує зброєю Кремля. Для тих, хто шукає

доказів російської агресії, путівник наводить дані

ідентифікованих на Донбасі військовослужбовців

збройних сил РФ, а також російського озброєння та

військової техніки, яка ніколи не постачалася для

потреб української армії. Ці дані передані укладачам

видання міжнародною волонтерською спільнотою

InformNapalm. До речі, основні тези путівника

супроводжуються QR-кодами, що відсилають до

більш розлогих матеріалів на відповідних веб-

ресурсах. Корисними у практичному сенсі є також

додатки про міжнародно-правову кваліфікацію

ролі РФ на Донбасі, аналіз лексики війни та список

декомунізованих назв населених пунктів і районів у

Донецькій та Луганській областях.

Інформація з видання «Донбас в огні. Путівник

зоною конфлікту», напевно, не стане сюрпризом

для тих, хто тривалий час професійно займається

дослідженням теми. Однак, широкий загал в

Україні та світі не є достатньо поінформованим.

Часто ситуацію коментують (і навіть ухвалю-

ють важливі рішення!) люди, лише поверхнево

ознайомлені з реаліями. Саме вони – журналісти,

дипломати, члени спостережних місій – є основною

цільовою аудиторією видання. Щоб бути макси-

мально доступним, путівник виданий українською,

російською, англійською, німецькою та французь-

кою мовами і доступний для вільного завантажен-

ня у форматі PDF на сайті ЦДБС «Прометей». За-

вдяки фінансуванню Канадського фонду підтримки

місцевих ініціатив, друкований наклад видання

розповсюджується безкоштовно.



The time of the oligarch. Relations between Romania and the Republic of Moldova (2009-2018)

Article

Full-text available

Jan 2018

Armand Gosu

This article aims to present the evolution of relations between Romania and the Republic of Moldova over the last decade, in the period between “the Twitter revolution” and the summer of 2018, the moment when there was a dramatic cooling of relations between the European Union, the United States, the International Monetary Fund, and the World Bank, on the one hand, and Moldova on the other. In this article we also analyze the way in which Romania has reacted to Moldova's side skids and try to make sense of the extent to which the government in Bucharest may be considered responsible for the transformation of Moldova from the success story of the Eastern Partnership into a captive state, as it is considered today.

Crimean Tatar Diaspora: Who They Are and What They Mean for Ukraine

Article

Full-text available

May 2021

Filiz Tutku Aydin

The Crimean Tatar diaspora has supported Ukrainian sovereignty since 1991 and contributed to conflict resolution among Crimean Tatars and Ukraine and homeland Crimean Tatars ‘ well-being. They also advocated for the Turkish strategic alliance with Ukraine due to their traumatic historical experiences with Russia. In this article, we investigate the relations between the Crimean Tatar diaspora and Ukraine, based on our long-term comparative historical analysis of Crimean Tatar historical transnationalism and by drawing up some comparisons with Ukrainian and other diaspora communities. We suggest that Ukraine cannot take the Crimean Tatar diaspora for granted and must engage with it as it constitutes its political and legal diaspora. Ukraine does not sufficiently ‘tap ‘ or ’embrace ‘ its diasporas, but more importantly, it needs to develop an approach of ‘governance ‘ in which Crimean Tatar home and diaspora organizations, nation-state institutions of Ukraine, and host-states such as Turkey and Romania and international organizations take part.

Özçelik, Sezai. “Jeostratejik İntihar mı? Jeopolitik Açılım mı?: Kanal İstanbul ve Orta Asya Türk Cumhuriyeti”, Yeni Türkiye, İş’te Birlik Özel Sayı-I, sayı 120, cilt 1, ss. 369-378. ISSN: 1300-4174. https://yeniturkiye.com/iste-birlik-ozel-sayisi/

Article

Full-text available

Dec 2021

Sezai Ozcelik

“85 yıldır herkes Montrö’den memnun, ABD hariç!” şeklinde ifade Karadeniz’e kıyıdaş devletler için doğru mu? 1923 yılında imzalanan Lozan Boğazlar Sözleşmesi 143 maddeden oluşan Lozan Antlaşması’nın bölümlerinden biriydi. 1936 yılında uluslararası hukukun iki ilkesinin Türk tarafınca ileri sürülmesi ile 1936 yılında Montrö Boğazlar Sözleşmesi’nin imzalanmasıyla birlikte hükmü sona ermiştir. II. Dünya Savaşı’na giden süreçte Türkiye Devleti, Uti Possidetis ve Rebus sic stantibus ilkelerini ileri sürerek o dönemde istediği değişikliği gerçekleştirmiştir. Peki günümüzde yine bu iki ilkeyi ileri sürerek Karadeniz’e kıyıdaş devletler, Montrö Boğazlar Sözleşmesi’nin iptal edilmesine yol açabilir mi? Ya da Kanal İstanbul projesinin hayata geçirilmesi Montrö’ye yönelik tartışmaların su yüzüne çıkmasına neden olur mu? Bu iki belgenin tartışılması bir nevi Türkiye Cumhuriyeti Devleti’nin tapusunun yani egemenlik ve bağımsızlığının uluslararası toplum tarafından tartışılmasına yol açar mı? anlamına gelir mi? Boğazlardan gemi geçiş rejimi kamuoyu gündemine gelmesi Karadeniz güvenliği ve Türkiye’nin ulusal çıkarlarını nasıl etkiler? Kanal İstanbul ile Türkiye Rusya’ya karşı Batı ve ABD’nin bölgede etkisini arttırma ihtimalini koz ve pazarlık unsuru olarak kullanabilir mi? Bu yazıda bu sorularının cevaplarını arayacağız.

CRIMEAN TATARS AND RUSSIA'S ANNEXATION OF CRIMEA

Article

Full-text available

Jan 2020

Filiz Tutku Aydin

Throughout history, the Crimean Tatars have challenged Russian aggression by utilizing two main strategies: engaging and confronting. Since its annexation of Crimea in March 2014, Russia has left no room for engagement and has demanded the complete submission of the Crimean Tatar population. This article argues that the Crimean Tatars should not yield to Russian demands, but rather pursue an integrated policy aimed at rallying potential allies such as Turkey, Ukraine, and the EU around their cause, lobbying through their diaspora organizations, and advocating for their human rights through non-violent means. In addressing Turkey's conflicting allegiances to the EU and the Crimean Tatars on the one hand and a burgeoning strategic and economic partnership with Russia on the other, the author argues that Turkey has the capacity to address this challenge creatively, rather than reacting to involved actors.

The future of Romanian-Russian relations in the trump era

Article

Full-text available

Jan 2016

Armand Gosu

The present article is an analysis of Romanian-Russian relations from December 1989 to now. The author’s conclusion is that Romania’s initiatives have always been in counterstep with all the other states in the region in relation to Russia. Donald Trump’s presidency, as it hints at a possible radical change in Washington’s relationship to Russia, forces Romania to rethink its bilateral relationship with Russia, depending on future developments. The author analyzes the factors that will influence decisions made by Bucharest in relation to Moscow over the next several years.

A NEW PHASE IN TURKISH FOREIGN POLICY: EXPEDIENCY AND AKP SURVIVAL

Article

Full-text available

Feb 2017

Katerina Dalacoura

Contending agendas for the Black Sea region

Article

Full-text available

Jan 2012

Mustafa Aydin

The Black Sea has been a site of conflictual relations for centuries, though changes since the end of the Cold War have allowed for the emergence of a cooperative environment. Because of the region's strategic location, controlling it represents an exceptional geopolitical value, which attracts international attention and interests in the region's future. This paper argues that the increased attention to, and various policies toward, the region by the US, the EU, and the Russian Federation have not always attested to prosperity; instead, they have at times induced the emergence of conflictual situations, threatening regional and international stability. Alternative approaches, based more upon a regional outlook than upon global calculations, may have better values to offer.

Foucault's Pendulum: Turkey in Central Asia and the Caucasus1

Article

Full-text available

Jun 2004

Mustafa Aydin

The emergence of eight independent states in Central Asia and the Caucasus after the end of the Cold War presented challenges to Turkey, while enlarging its role in the world. The collapse of the Soviet Union removed the century‐old Soviet/Russian threat to Turkey's security, while at the same time created a potentially risky power vacuum on Turkey's borders and threats to regional security. In this environment, Turkey is considered an important stabilizing actor because of its strong historical, cultural, ethnic and linguistic bonds with the newly independent states. While Turkey had traditionally avoided involvement in regional politics, it has since been unavoidably drawn into the volatile new politics of the region. After ten years, despite various setbacks, Turkey has become one of the important players in a region where it previously had only a marginal influence and no active involvement. Although economic and political conditions in the region are unlikely to stabilize for some years, it is without doubt that Turkish policymakers will continue with their efforts to create new networks of interdependency between Ankara and the regional capitals.

Anarchy is What States Make of It: The Social Construction of Power Politics

Article

Full-text available

Mar 1992
INT ORGAN

Alexander Wendt

In this article, contrary to "neo-realist" and "neo-liberal" arguments that identify identites and interest as given in the system, the author porposes an alternative system perception based on the hypotheses of "constuctivist" theory focusing on the processes. This constructivist explanation that the author defends questions the main consensus in the literature by emphasizing the proceses and provides alternative explanations. In the first part, the author presents the way main stream theories explain the system and as alternative to them he explores how social proceses create and transform identites and interests. In the second part, the author explains how inter-state relations are formed and transformed with the examples from different types of states and emphasize that this relationship system is a process. In the third part, the author discusses the dynamics that define the structure of international relations by exploring concepts like security and sovereignty. In the conclusion, the author argues that the social dynamics are important in creation of the international system and that these dynamics can transform the system into different structures and that these alternative explanations should be explored more in the literature.

The false promise of international institutions

Article

Jan 1995

J.J. Mearsheimer

Why the Ukraine Crisis is the West's Fault

Article

Jan 2014
FOREIGN AFF

J.J. Mearsheimer

The Fourth Style of Politics: Eurasianism as a Pro-Russian Rethinking of Turkey's Geopolitical Identity

Article

Apr 2015

Sener Akturk

This article discusses the political origins, present-day significance, and implications of the intellectual movement known as “Eurasianism” in Turkey, a movement with Euroskeptic, anti-American, Russophile, neo-nationalist, secularist, and authoritarian tendencies, and including among its ranks socialists, nationalists, Kemalists, and Maoists. Since the turn of the twenty-first century, Eurasianism emerged as a major intellectual movement in Turkey, competing against Pan-Islamism, Pan-Turkism, and Westernism. Aspiration for a pro-Russian orientation in foreign policy, and a socialist–nationalist, Left-Kemalist government at home are the international and domestic faces of Turkish Eurasianism, which distinguish this movement from others. These orientations and their origins are situated within the history of intellectual movements in Turkey, going back to the Kadro and Yön movements in the 1930s and the 1960s, respectively. Similarities and actual links between Russian and Turkish Eurasianism are also discussed.

Idealist Internationalism and the Security Dilemma

Article

Jan 1950
WORLD POLIT

John H. Herz

The heartbreaking plight in which a bipolarized and atom bomb-blessed world finds itself today is but the extreme manifestation of a dilemma with which human societies have had to grapple since the dawn of history. For it stems from a fundamental social constellation, one where a plurality of otherwise interconnected groups constitute ultimate units of political life, that is, where groups live alongside each other without being organized into a higher unity. Wherever such anarchic society has existed—and it has existed in most periods of known history on some level—there has arisen what may be called the ‘security dilemma’ of men, or groups, or their leaders. Groups or individuals living in such a constellation must be, and usually are, concerned about their security from being attacked, subjected, dominated, or annihilated by other groups and individuals. Striving to attain security from such attack, they are driven to acquire more and more power in order to escape the impact of the power of others. This, in turn, renders the others more insecure and compels them to prepare for the worst. Since none can ever feel entirely secure in such a world of competing units, power competition ensues, and the vicious circle of security and power accumulation is on.

Turkey's Black Sea Policy: A Balancing Act or Russian Roulette?

Abstract

Recommended publications

Changing Naval Balances in the Eastern Mediterranean: Implications for Turkey

Turkey's Black Sea Policy

Crimean Tatar Community in Turkey (1908–): From Émigré to Diaspora Nationalism

Crimean Tatar Diaspora: Who They Are and What They Mean for Ukraine

Turkish Policy towards the Wider Black Sea and the EU Connection