Content uploaded by Anatoliy Bogdanenko
Author content
All content in this area was uploaded by Anatoliy Bogdanenko on Nov 26, 2019
Content may be subject to copyright.
Київ
ДП “Видавничий дім “Персонал”
2019
МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
ГО “ВСЕУКРАЇНСЬКА АСАМБЛЕЯ ДОКТОРІВ НАУК
З ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ”
МІЖНАРОДНА КАДРОВА АКАДЕМІЯ
UNIVERSIDAD CENTRAL DEL ECUADOR
UNIVERSIDAD TECNOLOGICA ISRAEL (REPÚBLICA DE ECUADOR)
“ANANIA SHIRAKATSI” UNIVERSITY OF INTERNATIONAL RELATION (ARMENIA)
ПРОБЛЕМИ
МОДЕРНІЗАЦІЇ УКРАЇНИ
Випуск 8
Матеріали
Міжнародної науково-практичної конференції
присвяченої 30-річчю МАУП
“Актуальні проблеми модернізації
недержавного сектору освіти в Україні
у контексті світових тенденцій і національної практики”
м. Київ, МАУП, 11 квітня 2019 р.
© Міжрегіональна Академія управ лін ня
персоналом (МАУП), 2019
© ДП “Видавничий дім “Персонал”, 2019
ББК 63.3(4УКР)я43
С76
Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом
(протокол № 3 від 27.03.19)
Редакційна колегія:
М. Н. Курко (голова), д-р юрид. наук, проф.;
Є. О. Романенко (заступник голови), д-р наук з держ. упр., проф.;
А. А. Ігнатченко (відповідальний редактор), канд. техн. наук;
І. П. Бідзюра, д-р політ. наук, проф.;
В. М. Воронін, д-р іст. наук;
М. Ф. Головатий, д-р політ. наук, проф.;
А. М. Кислий, д-р юрид. наук., проф.;
О. Л. Фещенко, канд. екон. наук, доц.;
Л. В. Янюк (виконавчий редактор)
Матеріали подано в авторській редакції.
Відповідальність за зміст та орфографію матеріалів несуть автори.
Проблеми модернізації України : [зб. наук. пр.] / МАУП. — К.: ДП
“Видавничий дім “Персонал”, 2008 —
Вип. 8: Матеріали Міжнар. наук. конф. “Актуальні проблеми модерніза-
ції недержавного сектору освіти в Україні у контексті світових тенденцій і
націо нальної практики”, 11 квітня 2019 р. / редкол. : М. Н. Курко (голова)
[та ін.]. — 2019. — 458 с. : іл. — Бібліогр. у кінці ст.
У пропонованому збірнику подано тези учасників науково-практичних
конференцій з проблематики широкого кола аспектів процесу системної модерніза-
ції України.
Для науковців, громадсько-політичних діячів, студентів, а також усіх, хто
цікавиться розвитком Української держави і світовим досвідом проведення модер-
нізаційних процесів.
ББК 63.3(4УКР)я43+67.9(4УКР)301я43
С76
223
А. І. БОГДАНЕНКО
докт. наук в гал. екон., аспірант, МАУП
ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ АЛЬТЕРНАТИВНОСТІ СИСТЕМИ
ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ, ЗАСНОВАНИХ
НА НЕДЕРЖАВНІЙ ФОРМІ ВЛАСНОСТІ
Україна має значний освітньо-кваліфікаційний потенціал інноваційного розвит-
ку, що підтверджує значний внесок освітньої складової у високі рейтингові позиції
України за індексом людського розвитку.
Основу формування в Україні інноваційного типу розвитку, який базується на
інтелектуальних та інформаційних технологіях виробництва, становить розвиток
людського капіталу.
Пошук стратегічних напрямів модернізації державного управління на користь
людині потребує визначення глибинних причин внутрішнього і зовнішнього харак-
теру, які перешкоджають збереженню якісного та кількісного складу людського по-
тенціалу. Вплив глобальної культури є неминучим процесом, який потребує значної
уваги з боку системи управління, щоб через систему регулювання суспільними від-
носинами зберегти національні цінності, традиції, кращі риси ментальності, націо-
нальну ідентичність.
Розвиток інтелектуального потенціалу є першочерговим завданням для держави,
адже в теперішніх умовах ні багатства надр, ні родючі землі, ні ідеальний клімат, ні
туристична принадність не в змозі зрівнятися ні за могутністю, ні за суспільною зна-
чущістю з потенціалом людського розуму.
Інтелектуальний потенціал є сукупністю здібностей, творчих обдарувань, навичок,
мотивацій індивідів, їхнім освітнім і кваліфікаційним, морально-етичним та культур-
ним рівнями, які дають змогу, використовуючи уречевлені інтелектуальні засоби, за-
своїти й творити нові знання, доцільні для застосування у тій чи іншій сфері суспіль-
ного відтворення, сприяють зростанню продуктивності й ефективності виробництва
і тим впливають на зростання доходів певного індивідууму в майбутньому [1, c. 292].
Недержавна освіта є прикладом успішного підприємництва в інтелектуальній
сфері України. Вона удосконалюється та займає гідне місце в сучасному суспільстві.
Значну роль у підготовці національної інтелектуальної еліти відіграє недержавна
вища освіта, а недержавні заклади освіти складають суттєву конкуренцію держав-
ним ВНЗ [2, с. 27].
Створена в Україні “альтернативна” система вищих навчальних закладів, які за-
сновані на недержавній формі власності, суттєво розширює можливості молоді здо-
бути вищу освіту за спеціальностями різного профілю з урахуванням потреб ринко-
вої економіки. Але слід зазначити, що альтернативність вбачається в оплаті навчання,
коли елементи оплати все більше впроваджуються в життя державних ВНЗ. Мова не
тільки про контрактні умови, коли абітурієнт, котрий не пройшов за конкурсом, за-
раховується за платним контрактом. Існують й інші платні послуги державних ВНЗ:
може обговорюватись плата за повторне складання іспитів, додаткові заняття, які
треба проводити з вини студентів тощо. У багатьох державних ВНЗ створені платні
факультети. В той же час є недержавні ЗВО, в яких введені дуже жорсткі правила:
224
додаткова оплата за пропущені (без поважних причин) учбові заняття, за повторне
складання іспитів. Разом з тим деякі недержавні ЗВО допомагають студентам, які
добре вчаться, але не мають грошей, знайти спонсора або знімають частину оплати
чи навіть надають право безоплатного навчання студентам-відмінникам. Отже, аль-
тернативність не може бути зведена до проблеми платності.
Альтернативність має полягати в наявності навчальних дисциплін, які не чита-
ються в інших закладах, у залученні до приватного закладу вищої освіти найбільш
кваліфікованих викладачів. До того ж, недержавні ЗВО неможливі без орієнтації на
індивідуальні форми навчання. В таких закладах неприйнятні групи по 30 осіб та
лекційні потоки по 150 студентів. І, нарешті, в недержавних ЗВО більш ніж де по-
трібна висока вимогливість як під час набору, так і під час навчання. Треба врахову-
вати досить поширену психологічну установку студентів приватного ЗВО, мовляв,
я заплатив, чого ще від мене можна вимагати? Тому прийом в такі ЗВО без іспитів,
тільки за результатами співбесіди є недоцільним, і вже багато приватних ЗВО пере-
йшли до відбору абітурієнтів на конкурсних засадах.
Без виконання цих умов недержавні ЗВО не тільки не стануть елітарними, чого
вони, безумовно, прагнуть, але й не зможуть конкурувати з державними.
І ще одна ознака альтернативності, яка стосується як приватних, так і державних
учбових закладів - це право студента вибирати як дисципліну, так і викладача, тобто
широке впровадження так званих курсів за вибором. Тільки так можуть і державні, і
недержавні учбові заклади перетворитися на дійсно елітні заклади освіти.
Досягненням у розвитку вищої недержавної освіти в Україні є створення широкої
мережі навчальних закладів, яка розширила доступ молоді до освіти, можливості її
професійного вибору. Це, безперечно, напрацювання значного науково-методичного
досвіду шляхом оновлення вітчизняних методик та програм, вивчення зарубіжного
досвіду та адаптації його в Україні; створення нових навчальних посібників виклада-
чами та науковцями недержавних ЗВО. Сюди ж треба віднести й набуття досвіду у
менеджменті освіти за ринкових соціально-економічних умов, й залучення значних
коштів вітчизняних та іноземних громадян до розвитку освіти.
Розвиток недержавної освіти сприяє мобілізації наявного інтелектуального по-
тенціалу суспільства на вирішення проблеми його збереження та розвитку. Це мож-
ливо завдяки створенню широкого поля для реалізації творчого наукового та педа-
гогічного потенціалу професорсько-викладацького складу.
Зрештою, утвердження навчальних закладів недержавної форми власності є ви-
явом демократизації суспільного буття в Україні, подолання монополії держави у
сфері освіти.
Офіційне визнання недержавної освіти виявляється не тільки в законодавчих та
нормативних документах, але і в тому, що до управління вітчизняною освітою все
частіше залучаються досвідчені представники небюджетної форми освіти, що, безу-
мовно, посприяє удосконаленню всієї системи національної освіти в Україні.
У практиці навчальних закладів, зокрема недержавних, накопичений значний
досвід різноманітних змін, перетворень, нововведень і ініціатив, які в сукупнос-
ті призводять до глобальних змін у сфері освіти і трансформації її змісту і якості.
Останнім часом активно формуються основи недержавної системи освіти, зростає
її обсяг, підвищується статус, соціальна престижність, формується розвинена нор-
мативна база функціонування. В той же час, зростає конкуренція на ринку освіт-
ніх послуг, зумовлена низкою соціально-політичних,демографічних та економічних
причин. Одним із ефективних засобів забезпечення конкурентоспроможності стає
інноваційна діяльність недержавних освітніх установ [3].
225
Джерела
1. Рудь Н. Т. Інтелектуальний потенціал: фактори формування і реалізації [Електронний
ресурс] / Н. Т. Рудь, Ю. М. Гаврилюк // Економічні науки. Сер. : Економіка та ме-
неджмент. — 2011. — Вип. 8. — С. 283-297. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/
ecnem_2011_8_31
2. Романовський О. О. Феномен підприємництва в університетах світу : Монографія /
О. О. Романовський — Вінниця : Нова Книга, 2012 — 504 с. (с. 27).
3. Корчевський Д. Інноваційна діяльність навчальних закладів недержавної фор-
ми власності як педагогічна проблема [Електронний ресурс] / Д. Корчевський
// Молодь і ринок — 2012. — №11 (94). — Режим доступу: http://mr.dspu.edu.ua/
publications/2012/11_94_2012.pdf