У статті розкрито соціально-психологічні основи розвитку конфліктологічної компетентності фахівців медичної галузі в умовах професійної взаємодії. Проведено теоретико-методологічний аналіз системного, субʼєктно-діяльнісного, особистісно-компетентнісного, інтегративного підходів до вивчення проблеми конфліктологічної компетентності фахівців медичної галузі в умовах професійної взаємодії, у контексті яких така компетентність розглядається з точки зору цілісності, структурності, ієрархічності, динамічності і гуманістичності. Враховуючі зазначені підходи та узагальнене визначення поняття компетентності у науковому психологічному просторі, конфліктологічну компетентність фахівців медичної галузі в умовах професійної взаємодії розглянуто як регулятивну підструктуру їх професіоналізму і професійної діяльності, як інтегральну якість особистості і інтегральну когнітивну здатність, яка визначає темп формування та напрямки розвитку ситуації конфлікту, форми поведінки у конфліктній взаємодії і результати конфлікту, та має взаємозв’язок із соціально-перцептивною, ауто-психологічною, соціально-психологічною, адміністративно-правовою компетентностями, формування кожної з яких сприяє розвитку конфліктологічної компетентності фахівця-медика загалом. Розроблено інтегровану соціально-психологічну програму розвитку конфліктологічної компетентності фахівців медичної галузі в умовах професійної взаємодії, яка включала інформаційний блок (настановний та активізуючий модулі) щодо надання інформації про конфлікти, конфліктні форми взаємодії та ефективні стратегії поведінки у конфлікті в умовах професійної взаємодії фахівців-медиків; рефлексивний блок (практичний та асоціативний модулі) щодо актуалізації рефлексивних процесів у проблемно-конфліктних ситуаціях професійної медичної взаємодії, моделювання конфліктних ситуацій і групових рефлексивних процедур з метою накопичення метакогнітивного досвіду; розвивальний блок (стратегічний та моніторинговий модулі) щодо підвищення конфліктостійкості, формування навичок довільної саморегуляції психоемоційного і функціонального станів фахівців-медиків в умовах професійної взаємодії та оцінки ефективності програмних заходів. Дієвість розробленої програми доведена статистично значущим зростанням показників саморегуляції і самоконтролю, планування і прогнозування, мобілізації та адаптації у конфлікті; покращенням психоемоційного та функціонального станів; орієнтації на пошук ресурсів саморозвитку у вирішенні проблеми, особистісної зрілості, соціального інтересу та самодетермінації, рефлексивності та емпатії. Підвищилась конфліктостійкість фахівців-медиків, що сприяло розширенню просторово-часових меж сприйняття конфліктної проблеми в умовах професійної взаємодії, умінню ефективно використовувати конструктивні технології та стратегії запобігання конфлікту та його вирішення. Ключові слова:фахівці медичної галузі, професійна взаємодія, конфлікт, конфліктологічна компетентість,розвиток конфліктологічної компетентності.