Available via license: CC BY-NC
Content may be subject to copyright.
Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України
360
УДК 159.996.3:81’233-053.5
К. О. Тичина
k.tychyna@kubg.edu.ua
Особливості міжособистісних
стосунків у сім’ях, які виховують дітей
старшого дошкільного віку з тяжкими
порушеннями мовлення
Tychyna K. O. Specifics of the interpersonal relationships in families parenting
children of senior preschool age with severe speech disorders / K. O. Tychyna //
Problems of Modern Psychology : Collection of research papers of Kamianets-Podilskyi
National Ivan Ohiienko University, G. S. Kostiuk Institute of Psychology of the National
Academy of Educational Sciences of Ukraine / scientific editing by S. D. Maksymenko,
L. A. Onufriieva. – Issue 41. – Kamianets-Podilskyi : Aksioma, 2018. – Р. 360–370.
K. O. Tychyna. Specifics of the interpersonal relationships in families
parenting children of senior preschool age with severe speech disorders.
The theoretical analysis of the problem on interpersonal family relation-
ships is made in the article. The definition of «interpersonal family relation-
ships» is proposed and its indexes of formation are distinguished. They are
united into the following components: cognitive, emotional and beha vioral.
It is focused the importance of the interconnection of the components of
the system of interpersonal relations in the families parenting children
with severe speech disorders. It is determined that the purposeful studies
of the cognitive, emotional and behavioral components of the system of in-
terpersonal relationships in families parenting children with severe speech
disorders from the standpoint of both parents and children are left out of
the focus of the specialists. The diagnostic methods of interpersonal rela-
tions in families parenting the children of the senior preschool age with se-
rious speech disorders are proposed. The generalization of the peculiarities
of all indicators of the system of interpersonal family relationships gave
grounds to establish that, the factors of the positive social assessment and
traumatization from the situation of the birth and upbringing of the child
with speech development disorders significantly influences on mothers of
children with severe speech disorders. It has been established that parents
of children with severe speech disorders have a higher degree of dissatis-
faction with marital and child-parent relationships and a high tendency to
underestimate their awareness concerning the peculiarities of their child.
It is expressed in the unstable perceptions of children with severe speech
disorders concerning the hierarchy and the family roles of interpersonal
family relationships and the imbalance of harmonious emotional family re-
lationships. It is stated that the presence of positive family interaction does
© К. О. Тичина
DOI10.32626/2227-6246.2018-41.360-370
http://problemps.kpnu.edu.ua/en/ Проблеми сучасної психології. 2018. Випуск 41
361
not meet the needs of the child with severe speech disorders of communica-
tions and joint activities, which is significantly influenced by diffe rences
in parents’ position on interaction with the child. It is concluded that the
qualitative and quantitative characteristics of the cognitive, emotional
and behavioral components of all stages of the analysis of the confirmatory
study represent a close interconnection of all the results, which became a
generalized characteristic of the sphere of interpersonal relationships in
families parenting children with severe speech disorders.
Key words: family, interpersonal family relationships, child-parent-
ing relationships, preschool age, severe speech disorders, components of
the system of interpersonal family relationships, psychological diagnos-
tics, projective techniques.
К. О. Тичина. Особливості міжособистісних стосунків у сім’ях, які
виховують дітей старшого дошкільного віку з тяжкими порушеннями
мовлення. У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми міжособис-
тісних сімейних стосунків. Запропоновано визначення поняття «міжо-
собистісні сімейні стосунки» та виокремлено його показники сформова-
ності, об’єднані у компоненти: когнітивний, емоційний і поведінковий.
Наголошено на важливості взаємозв’язку компонентів системи міжосо-
бистісних стосунків у сім’ях, які виховують дітей із тяжкими порушен-
нями мовлення. Засвідчено, що цілеспрямовані дослідження когнітив-
ного, емоційного та поведінкового компонентів системи міжособистіс-
них стосунків у сім’ях, які виховують дітей із ТПМ, із позиції як батьків,
так і дітей залишилися поза увагою фахівців. Представлено діагностичні
методики міжособистісних стосунків у сім’ях, які виховують дітей стар-
шого дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення. Узагаль-
нення особливостей усіх показників системи міжособистісних сімейних
стосунків дало підстави встановити, що значний вплив на матерів дітей
із ТПМ мають чинники бажаності позитивної соціальної оцінки і трав-
матизації від ситуації народження та виховання дитини з порушення-
ми мовленнєвого розвитку. Встановлено, що батьки дітей із ТПМ мають
більший ступінь незадоволеності подружніми та дитячо-батьківськими
стосунками і високу тенденцію до низької оцінки своєї обізнаності щодо
особливостей дитини, що виражається у нестійких уявленнях дітей із
ТПМ про ієрархію та сімейні ролі міжособистісних сімейних стосунків
і дисбаланс гармонійних емоційних стосунків у сім’ї. Констатовано, що
наявність позитивної взаємодії у сім’ї не задовольняє потреби дитини
з ТПМ у сфері спілкування і спільної діяльності, на що значно впли-
ває розходження позиції батьків щодо взаємодії з дитиною. Доведено,
що народження дитини з ТПМ якісно впливає на зміну підтипу як по-
дружніх, так і, згодом, дитячо-батьківських міжособистісних сімейних
стосунків. Зроблено висновок, що якісні та кількісні характеристики
когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів на всіх етапах
аналізу констатувального дослідження репрезентують тісний взаємо-
Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України
362
зв’язок усіх результатів, що стало узагальненою характеристикою сфе-
ри міжособистісних стосунків у сім’ях, які виховують дітей із ТПМ.
Ключові слова: сім’я, міжособистісні сімейні стосунки, дитячо-
батьківські стосунки, дошкільний вік, тяжкі порушення мовлення,
психодіагностика, компоненти системи міжособистісних сімейних сто-
сунків.
Постановка проблеми. Дослідники в галузі педагогіки
(А. Макаренко, Б. Нікітін, О. Нікітіна, М. Стельмахович, В. Су-
хомлинський, К. Ушинський, Л. Фесюкова, R. Campbell, B. Spock
та ін.) і психології (В. Дружинін, М. Семаго, А. Співаковська,
В. Столін, E. Schifer та ін.) звертають особливу увагу на меха-
нізми виникнення та шляхи вирішення соціально-психологіч-
них проблем у міжособистісних стосунках різних представників
сучасного суспільства (Г. Абрамова, Г. Андрєєва, Н. Ануфрієва,
С. Духновський, Н. Єрмакова, Т. Зелінська, Є. Ільїн, М. Каган,
Н. Казарінова, О. Корнєв, А. Коваленко, В. Куніцина, М. Обо-
зов, E. Berne, J. Clark, J. Mills). Водночас, чіткого та єдиного ви-
значення міжособистісних стосунків немає, різниця пов’язана
з тим сегментом діяльності, у якому формується це поняття. В
одному випадку визначення слідує із запиту консультативної й
теоретичної практики, в іншому – із запиту експериментально-
дослідної практики. Детальний аналіз літературних джерел
дає підстави стверджувати, що вагомим середовищем форму-
вання міжособистісних стосунків виступає сім’я, тому вбачаємо
доцільним дотримуватись експериментально-дослідної практики
і розглянути більш вужче поняття «міжособистісні сімейні сто-
сунки», що є актуальним у межах нашого дослідження [1; 8; 11].
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Міжособистіс-
ні сімейні стосунки розглядаються як взаємостосунки між по-
дружжям, між батьками й дітьми та між сіблінгами з різних
позицій: з одного боку – в межах діади «батьки – дитина», а з
іншого боку – «дитина – батьки – сіблінг» (В. Дружинін, І. Рах-
маніна, М. Семаго, А. Співаковська, В. Столін, М. Ainsworth,
J. Bowlby, Е. Erikson, А. Freud, М. Klein, М. Mahler, E. Schifer,
D. Winnicott) [3; 11].
У контексті нашого дослідження вважаємо за доцільне
розглядати окреслене поняття як систему взаємовідносин, що
включають у себе подружні, дитячо-батьківські та сіблінгові
стосунки, які об’єктивно проявляються в характері та способах
взаємодії учасників у процесі комунікації й спільної діяльності в
межах мікросім’ї та середовища і мають спільну мету.
http://problemps.kpnu.edu.ua/en/ Проблеми сучасної психології. 2018. Випуск 41
363
Вищезазначене містить такі показники: подібність сімейних
цінностей і традицій, ціннісно-орієнтаційна єдність і гнучкість;
сімейні функції відповідають ролям, відсутність конфліктів між
роллю й особистістю; структура сім’ї є ієрархічно побудованою,
де відповідальність беруть на себе батьки, а діти підпорядкову-
ються їм; реалізується здійснення очікувань членів сім’ї віднос-
но один одного; здатність до вирішення конфліктів; відновлен-
ня соціально-психологічного клімату сім’ї після перебування в
кризовому середовищі; прагнення зберегти комфортні емоційні
сімейні стосунки; протистояння сімейним проблемам відкрито
та всіма членами сім’ї; позитивне емоційне ставлення всіх чле-
нів родини відносно один одного; бажання прислухатися один до
одного, допомагати один одному; адекватна ситуації реакція на
поведінку й емоції один одного; позитивний емоційний супровід
процесу взаємодії та спілкування між учасниками; ефективні
стилі й типи виховання дитини у сім’ї; спрямованість на обізна-
ність про життя один одного. Зв’язок між ними здійснюється
через когнітивну, емоційну та поведінкову складові, які є психо-
логічними формами прояву міжособистісних взаємин у родині.
У межах нашого дослідження виокремлені складові виступати-
муть компонентами системи міжособистісних сімейних стосун-
ків: когнітивним, емоційним і поведінковим [1; 3; 5; 11].
Обмеженість засобів комунікативної взаємодії дітей із тяж-
кими порушеннями мовлення впливає на міжособистісні стосун-
ки з оточуючими (однолітки, сім’я), що негативно позначається
на пізнавальній сфері, емоційному стані та відображається в по-
ведінці дитини з ТПМ. Це демонструє взаємозв’язок компонен-
тів системи міжособистісних стосунків у сім’ях, які виховують
дітей із тяжкими порушеннями мовлення.
Детальний аналіз літератури засвідчив наявність науко-
вих досліджень окремих показників компонентів системи між-
особистісних стосунків у сім’ях, які виховують дітей із ТПМ:
батьківські установки (А. Співаковська), особистісні цінності
батьків (Т. Адєєва), емоційне ставлення батьків (О. Хорошева),
стани у батьків дітей із ТПМ (С. Векілова, Л. Дика, Є. Кузьмін,
А. Прохоров), подолання «батьківського стресу» (Л. Пастухова),
емоційний контакт між батьками та дитиною (В. Кисличенко,
С. Конопляста, Л. Харькова), вплив особливих психічних станів
батьків на дитину з ТПМ (В. Кондратенко), труднощі в комуніка-
ції та взаємодії всіх членів родини (Т. Кожанова, С. Конопляста,
Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України
364
І. Мартиненко, І. Марченко, В. Тарасун, В. Тищенко, М. Шере-
мет) [6; 7; 9; 10; 13].
Аналіз спеціальної психолого-педагогічної літератури дає
змогу зробити висновок, що цілеспрямовані дослідження когні-
тивного, емоційного та поведінкового компонентів системи між-
особистісних стосунків у сім’ях, які виховують дітей із ТПМ, із
позиції як батьків, так і дітей залишилися поза увагою фахівців.
Цей факт спонукав нас до подальшої експериментальної перевір-
ки висунутих положень.
Мета дослідження – з’ясувати особливості міжособистісних
стосунків у сім’ях, які виховують дітей старшого дошкільного
віку з тяжкими порушеннями мовлення з позиції компонентів
системи міжособистісних сімейних стосунків.
Відповідно до мети були визначені такі завдання: з’ясувати
особливості ієрархії міжособистісних стосунків у сім’ях, які ви-
ховують дітей старшого дошкільного віку з ТПМ; уточнити уяв-
лення дітей старшого дошкільного віку з ТПМ та їхніх батьків
про роль і значення кожного з членів сім’ї; вивчити взаємне емо-
ційне ставлення дітей старшого дошкільного віку з ТПМ та їхніх
батьків; визначити форми, способи міжособистісного спілкуван-
ня у сім’ях, які виховують дітей із ТПМ; визначити типи міжосо-
бистісних стосунків (подружніх, дитячо-батьківських) у сім’ях,
які виховують дітей старшого дошкільного віку з ТПМ.
Виклад основного матеріалу дослідження. Відповідно до
поставленої мети і завдань дослідження було використано такі
експериментальні методики: «Сходинки» [12], «Пошта» [4], «Кі-
нетичний малюнок сім’ї» [2], анкета дослідження особливостей
емоційної сторони дитячо-батьківських взаємостосунків О. За-
харової [5], соціограма «Моя сім’я» [12], авторський опитуваль-
ник батьківського ставлення до дитини.
У дослідженні взяли участь 70 сімей, які виховують дітей
із ТПМ, та 67 сімей, які виховують дітей із НМР старшого до-
шкільного віку.
Аналіз результатів психодіагностики міжособистісних сі-
мейних стосунків у сім’ях, які виховують дітей із ТПМ та НМР,
дає підстави зробити такі висновки про особливості функціону-
вання сім’ї як системи з точки зору кожного компонента: ког-
нітивного, емоційного й поведінкового з позиції оцінки дитини,
матері та батька.
Когнітивний компонент системи міжособистісних сімейних
стосунків має такі характеристики показників: діти з ТПМ ха-
http://problemps.kpnu.edu.ua/en/ Проблеми сучасної психології. 2018. Випуск 41
365
рактеризуються нестійкими уявленнями про ієрархію міжосо-
бистісних сімейних стосунків і виразною суперечністю цих уяв-
лень, ніж діти з НМР. Це проявляється у виборах дітей із ТПМ
матері та батька як значущих фігур і на високому, і на низькому
рівнях, що не спостерігається у дітей із НМР. Уявлення дітей
із ТПМ про сімейні ролі також має виразно більший ступінь
неадекватності порівняно з дітьми з НМР.
Із позиції матерів характеристика когнітивного компонен-
та системи міжособистісних сімейних стосунків виглядає так:
матері дітей із ТПМ демонструють свою реалізацію рольової
функції у подружжі з більшим ступенем суперечності та
категоричності в оцінках, ніж матері дітей із НМР. Реалізація
рольової функції у дитячо-батьківських стосунках матерів дітей
із ТПМ характеризується більшою кількістю оцінок за середнім
рівнем (41,4%), а матерів дітей із НМР – за низьким (38,8%).
Така ситуація може відображати більше прагнення матерів
дітей із ТПМ ефективніше реалізовувати себе у ролі матері.
Матері дітей із ТПМ демонструють більший ступінь активності у
формуванні міжособистісних подружніх стосунків (68,6%), ніж
матері дітей із НМР (59,7%). Водночас результати засвідчують,
що значний відсоток матерів дітей із ТПМ (12,8%) незадоволені
ступенем успішності міжособистісних подружніх стосунків та
оцінюють їх на низькому рівні, що розкриває суперечливість в
оцінках матерів дітей із НМР (9%). Динаміка міжособистісних
дитячо-батьківських стосунків оцінена матерями дітей із ТПМ з
виразно більшою позитивною тенденцією. Серед матерів дітей із
ТПМ не виявлено низьких оцінок себе за показником «ступінь
обізнаності в інтересах і потребах дитини», що може свідчити
про категоричність материнської позиції та прагнення заперечи-
ти власну некомпетентність як матері.
У свою чергу, батьки дітей із ТПМ оцінюють реалізацію ро-
льової функції у подружжі з більшою частотою на середньому
(40%) та низькому (11,4%) рівнях і з меншою частотою на висо-
кому рівні (48,6%), ніж батьки дітей із НМР (високий рівень –
64,2%, середній – 26,9%, низький – 9%). Реалізація рольової
функції у дитячо-батьківських стосунках батьків дітей із ТПМ
характеризується більшою оцінкою за низьким рівнем (32,9%),
ніж батьків дітей із НМР (25,4%). Така ситуація відображає
більший ступінь незадоволеності батьками дітей із ТПМ між-
особистісними стосунками у подружжі та з дітьми. Батьки ді-
тей із ТПМ та НМР демонструють наближено однаковий ступінь
Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України
366
активності у формуванні міжособистісних подружніх стосунків.
Динаміка міжособистісних дитячо-батьківських стосунків оці-
нена батьками дітей із ТПМ у більшості випадків на середньому
(34,3%) і низькому рівнях (38,6%), у батьків дітей із НМР пе-
реважає високий – 43,3%. Така ситуація засвідчує наявність се-
ред батьків дітей із ТПМ виразної тенденції до незадоволеності
динамікою міжособистісних подружніх і дитячо-батьківських
стосунків. Ступінь обізнаності батьків дітей із ТПМ з інтересами
та потребами дитини характеризується високою тенденцією до
самооцінки на нижчому рівні (високий рівень – 58,6%, середній
–38,6%, низький – 2,8%), ніж у батьків дітей із НМР (високий
рівень – 70,1%, середній – 29,9%).
У структурі емоційного компонента системи міжособистісних
сімейних стосунків установлено таку специфіку показників.
Діти з ТПМ характеризуються нестійким, амбівалентним сприй-
манням ставлення членів родини та виразною суперечністю цьо-
го сприймання. Це проявляється у виборах дітей із ТПМ матері
та бабусі як значущих фігур і на високому, і на низькому рівнях,
а також у протиставленні сприймання позитивного ставлення
матері та батька – негативному.
Емоційне тло взаємодії представлене в різних конструктив-
них і деструктивних характеристиках: діти з ТПМ надають силь-
ну емоційну значущість батьку, що проявляється у протиріччях
переваги негативного емоційного тла взаємодії над позитивним;
натомість емоційна значущість матері проявляється у перевазі
позитивного тла взаємодії над негативним.
Показник «емоційна складова близькості у родині» прояв-
ляється так: у дітей із НМР переважають гармонійні емоційні
стосунки, що підтверджено високим рівнем прояву сприятливої
сімейної ситуації та низьким – ворожості, тривожності й непо-
вноцінності в сімейних стосунках; натомість у дітей із ТПМ спо-
стерігається дисбаланс між цими показниками.
Суперечливі якісні характеристики батьків дітей із ТПМ ре-
презентовано за показником «здатність розпізнавати емоційні
стани дитини»: матері дітей із ТПМ демонструють більшу дезо-
рієнтацію в розпізнаванні емоційного стану (сер. знач. 4,14), ніж
матері дітей із НМР (сер. знач. 4,21), але все одно краще, ніж
чоловіки. Варто зазначити, що батьки дітей із ТПМ (сер. знач.
3,95), на відміну від батьків дітей із НМР (сер. знач. 3,82), де-
монструють більшу готовність до сприймання емоційного стану
дитини без розуміння причин цього стану.
http://problemps.kpnu.edu.ua/en/ Проблеми сучасної психології. 2018. Випуск 41
367
Протиріччя характеристик здатності приймати і співпере-
живати своїй дитині у матерів виражається психологічним дис-
комфортом, а саме внутрішнім конфліктом між безумовним при-
йняттям порушення дитини (сер. знач. 4,11) порівняно з матеря-
ми дітей із НМР (сер. знач. 3,91), і вмінням адекватно проявляти
почуття (матері дітей із ТПМ – сер. знач. 4,10; матері дітей із
НМР – сер. знач. 5,13), у тому числі співпереживання, стосовно
особливостей її розвитку. Батьки дітей із ТПМ більшою мірою
демонструють співпереживання (сер. знач. 4,18), ніж батьки ді-
тей із НМР (сер. знач. 4,02).
Якісна характеристика батьківського ставлення до дитини
тісно пов’язана з умінням приймати і співпереживати їй: готов-
ність до безумовного прийняття особливостей дитини демонстру-
ють матері та батьки дітей із ТПМ, однак аналіз результатів їхніх
анкет репрезентує якісно нижчий рівень усвідомлення свого став-
лення до дітей із ТПМ (високий рівень – 21,4%, середній – 63,6%,
низький – 15%), на відміну від матерів і батьків дітей із НМР (ви-
сокий рівень – 41,8%, середній – 54,5%, низький – 3,7%).
Характеристики поведінкового компонента системи міжосо-
бистісних сімейних стосунків можна представити таким чином.
Діти з ТПМ демонструють амбівалентні показники взаємодії з
членами родини: ігнорування з боку батьків і матерів, на відміну
від тісної взаємодії з сіблінгами; при цьому наявність позитив-
ної взаємодії не задовольняє потреби дитини з ТПМ у сфері спіл-
кування і спільної діяльності. Вищезазначене посилює чинник
конфліктності міжособистісної взаємодії у сім’ї, що призводить
до труднощів у спілкуванні з різним ступенем прояву.
Поведінковий компонент системи міжособистісних сімей-
них стосунків із позиції матерів і батьків дітей із ТПМ та НМР
має такі якісні особливості: розходження позиції батьків щодо
взаємодії з дитиною, де матері дітей із ТПМ прискіпливіше став-
ляться до своєї взаємодії з нею (високий рівень – 78,6%, серед-
ній – 21,4%), на відміну від чоловіків, які є менш вимогливими
до цієї взаємодії (високий рівень – 84,3%, середній – 15,7%). Од-
нак вагомим є недостатній тілесний контакт матері та дитини з
ТПМ, що є важливим параметром оцінки взаємодії як показника
поведінкового компонента.
Суперечності між учасниками міжособистісних сімейних
стосунків продемонстровано під час аналізу типів подружніх і
дитячо-батьківських стосунків, які репрезентували суттєві змі-
ни до і після народження дитини з ТПМ. Так, до народження ди-
Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України
368
тини з ТПМ з боку матері переважає партнерський тип подруж-
ніх стосунків, який залишається незмінним, але змінює якісну
характеристику подружніх стосунків у зміні їхнього підтипу, а
дитячо-батьківських – на дисгармонію за рахунок порушення сі-
мейної ієрархії (батьки підпорядковуються дитині). З боку бать-
ка подружні стосунки до народження дитини з ТПМ характери-
зуються переважанням партнерського і симбіотичного типів, що
трансформуються у дисгармонію сімейної ієрархії дитячо-бать-
ківських стосунків після народження дитини означеної ка тегорії.
Висновки. Узагальнення особливостей усіх показників сис-
теми міжособистісних сімейних стосунків засвідчує значний
вплив на матерів дітей із ТПМ чинників бажаності позитивної
соціальної оцінки й травматизації від ситуації народження та
виховання дитини з порушеннями мовленнєвого розвитку; за
оцінкою батьків дітей із ТПМ – більший ступінь незадоволеності
подружніми та дитячо-батьківськими стосунками й високу тен-
денцію до низької оцінки своєї обізнаності щодо особливостей
дитини. Вищезазначене виражається у нестійких уявленнях ді-
тей із ТПМ про ієрархію та сімейні ролі міжособистісних сімей-
них стосунків і дисбаланс гармонійних емоційних стосунків у
сім’ї. Наявність позитивної взаємодії у сім’ї не задовольняє по-
треби дитини з ТПМ у сфері спілкування і спільної діяльності, на
що значно впливає розходження позиції батьків щодо взаємодії з
дитиною. У свою чергу, народження дитини з ТПМ якісно впли-
ває на зміну підтипу як подружніх, так і, згодом, дитячо-бать-
ківських міжособистісних сімейних стосунків.
Отже, якісні та кількісні характеристики когнітивного,
емоційного та поведінкового компонентів на всіх етапах ана-
лізу констатувального дослідження репрезентували тісний
взаємозв’язок усіх результатів, що стало узагальненою характе-
ристикою сфери міжособистісних стосунків у сім’ях, які вихову-
ють дітей із ТПМ.
Перспективою подальших розвідок цієї проблеми є розробка
програми формування гармонійних міжособистісних стосунків у
сім’ях, що виховують дітей із тяжкими порушеннями мовлення.
Список використаних джерел
1. Андреева Г. В. Семейная психология : учеб. пособие /
Г. В. Андреева. – СПб. : Речь, 2004. – 244 c.
2. Бернс Р. С. Кинетический рисунок семьи: введение в по-
нимание детей через кинетические рисунки / Р. С. Бернс,
С. Х. Кауфман. – Москва : Смысл, 2000. – 146 с.
http://problemps.kpnu.edu.ua/en/ Проблеми сучасної психології. 2018. Випуск 41
369
3. Боулби Дж. Детям – любовь и заботу / Дж. Боулби // Пси-
хология развития. Хрестоматия. – СПб. : Питер, 2001. –
С. 127–139.
4. Венгер А. Л. Психологические рисуночные тесты / А. Л. Вен-
гер. – Москва : Владос-Пресс, 2003. – 160 с.
5. Захарова Г. И. Психология семейных отношений : учеб. посо-
бие / Г. И. Захарова. – Челябинск : Изд-во ЮУрГУ, 2009. – 63 с.
6. Кисличенко В. А. Логопедичний супровід сім’ї, в якій вихову-
ється дитина з порушеннями мовлення : автореф. дис. … канд.
пед. наук : 13.00.03 / В. А. Кисличенко. – К., 2011. – 20 с.
7. Кондратенко В. Заїкання: феноменологія та основні напря-
ми реабілітації : посіб. для вищих навч. закладів / В. Конд-
ратенко, В. Ломоносов. – Київ, 2006. – 70 с.
8. Куницына В. Н. Межличностное общение / В. Н. Куницына,
Н. В. Казаринова, В. М. Погольша. – СПб. : Питер, 2001. –
544 с.
9. Мартиненко І. В. Особливості комунікативної діяльності ді-
тей старшого дошкільного віку із системними порушеннями
мовлення : монографія / І. В. Мартиненко. – К. : ДІА, 2016. –
308 с.
10. Марченко І. С. Особливості логопедичної роботи з дітьми
дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення /
І. С. Марченко // Логопедія: Науково-методичний журнал. –
2013. – № 3. – С. 52–56.
11. Спиваковская А. С. Обоснование психологической коррек-
ции неадекватных родительских позиций / А. С. Спиваков-
ская // Семья и формирование личности / под ред. А. А. Бо-
далева. – М., 1981. – С. 38–45.
12. Ткачева В. В. Технологии психологического изучения семей,
воспитывающих детей с отклонениями в развитии [Электрон-
ный ресурс] / В. В. Ткачева // УМК «Психология». – 2006. –
Режим доступа : http://sdo.mgaps.ru/books/K17/M13/p2/1.
pdf.
13. Хорошева Е. В. Сравнительное исследование семей, име-
ющих ребенка с нормативным и нарушенным развитием /
Е. В. Хорошева // Психологическая наука и образование. –
2010. – № 5. – C. 52–59.
Spysok vykorystanyh dzherel
1. Andreeva G. V. Semejnaja psihologija : ucheb. posobie /
G. V. And reeva. – SPb. : Rech’, 2004. – 244 c.
Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України
370
2. Berns R. S. Kineticheskij risunok sem’i: vvedenie v ponimanie
detej cherez kineticheskie risunki / R. S. Berns, S. H. Kauf-
man. – Moskva : Smysl, 2000. – 146 s.
3. Boulbi Dzh. Detjam – ljubov’ i zabotu / Dzh. Boulbi // Psiho lo-
gija razvitija. Hrestomatija. – SPb. : Piter, 2001. – S. 127–139.
4. Venger A. L. Psihologicheskie risunochnye testy / A. L. Ven-
ger. – Moskva : Vlados-Press, 2003. – 160 s.
5. Zaharova G. I. Psihologija semejnyh otnoshenij : ucheb. poso-
bie / G. I. Zaharova. – Cheljabinsk : Izd-vo JuUrGU, 2009. – 63 s.
6. Kyslychenko V. A. Logopedychnyj suprovid sim’i’, v jakij
vyho vujet’sja dytyna z porushennjamy movlennja : avtoref.
dys. … kand. ped. nauk : 13.00.03 / V. A. Kyslychenko. – K.,
2011. – 20 s.
7. Kondratenko V. Zai’kannja: fenomenologija ta osnovni naprja-
my reabilitacii’ : posib. dlja vyshhyh navch. zakladiv / V. Kon-
dratenko, V. Lomonosov. – Kyiv, 2006. – 70 s.
8. Kunicyna V. N. Mezhlichnostnoe obshhenie / V. N. Kunicyna,
N. V. Kazarinova, V. M. Pogol’sha. – SPb. : Piter, 2001. – 544 s.
9. Martynenko I. V. Osoblyvosti komunikatyvnoi’ dijal’nosti
ditej starshogo doshkil’nogo viku iz systemnymy porushen-
njamy movlennja : monografija / I. V. Martynenko. – K. : DIA,
2016. – 308 s.
10. Marchenko I. S. Osoblyvosti logopedychnoi’ roboty z dit’my
doshkil’nogo viku z tjazhkymy porushennjamy movlennja /
I. S. Marchenko // Logopedija: Naukovo-metodychnyi zhur-
nal. – 2013. – № 3. – S. 52–56.
11. Spivakovskaya A. S. Obosnovanie psihologicheskoj korrekcii
neadekvatnyh roditel’skih pozicij // Sem’ya i formirovanie
lich nosti / pod red. A. A. Bodaleva. – M., 1981. – S. 38–45.
12. Tkacheva V. V. Tehnologii psihologicheskogo izuchenija semej,
vospityvajushhih detej s otklonenijami v razvitii [Jelekt ronnyj
resurs] / V. V. Tkacheva // UMK «Psihologiya». – 2006. –
Rezhym dostupa : http://sdo.mgaps.ru/books/K17/M13/
p2/1.pdf.
13. Horosheva E. V. Sravnitel’noe issledovanie semej, imejushhih
rebenka s normativnym i narushennym razvitiem / E. V. Horo-
sheva // Psihologicheskaja nauka i obrazovanie. – 2010. –
№ 5.– C. 52–59.
Received February 27, 2018
Revised March 20, 2018
Accepted April 12, 2018