Content uploaded by Vadym Maniuk
Author content
All content in this area was uploaded by Vadym Maniuk on Sep 21, 2018
Content may be subject to copyright.
55
БІОЛОГІЧНІ НАУКИ
УДК 502.4:502.75:556
© 2013
СУЧАСНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ
СТАН БАСЕЙНУ РІЧКИ
ОРІЛЬ У КОНТЕКСТІ
СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО
ПРИРОДНОГО ПАРКУ
“ПРИОРІЛЬСЬКИЙ”
Б.О. БАРАНОВСЬКИЙ,
В.В. МАНЮК,
кандидат біологічних наук
В.В. ДЕМ’ЯНОВ,
головний інженер
П.Т. ЧЕГОРКА,
старший науковий співробітник
Ю.І. ГРИЦАН,
доктор біологічних наук
ДНУ імені Олеся Гончара–
Державний регіональний проектно-
вишукувальний інститут
“Дніпроводгосп”–ІСГСЗ НААН
України–Дніпропетровський
державний аграрний університет
Надається узагальнене біологічне обґрунтування необхідності створення в басейні
р. Оріль національного природного парку з урахуванням багатства ландшафтів
Приорілля. Наявність парку відповідатиме довгостроковій державній політиці з
розбудови екологічної мережі регіону. Підкреслюється, що сучасний стан екосистем
Приорілля характеризується значним біорізноманіттям, яке є складовою частиною
раритетного заплавно-терасового фітокомплексу.
Річка Оріль через віддаленість від про-
мислових центрів є однією з найменш транс-
формованих річок Степової зони України.
Басейн річки розташований на території Дні-
пропетровської, Полтавської та Харківської
областей. Річка протікає по території При-
дніпровської низовини, яка складена потуж-
ним шаром осадових порід, тому її басейн
має розвинену гідрографічну мережу, яка на-
лічує 127 приток різного порядку (довжиною
більше 10 км), а також велику кількість озер і
стариць (лише у долині Орілі понад 100 озер
з власною назвою) і боліт [9].
Найбільші притоки річки – Чаплинка,
Стара Оріль, Прядівка, Журавка, Мокра Ма-
ячка, Заплавка, Мокра Лип’янка, Орчик, Бе-
рестова, Багатенька, Багата, Вошівка, Оріль-
ка. Басейн Орілі розташований у межах двох
географічних зон України – Степової і лісо-
степової. Усе це обумовлює велике різнома-
ніття флори та фауни в долині річки. Однак
унаслідок багаторічного антропогенного
впливу річка Оріль та її долина все-таки за-
знали значної трансформації природних еко-
систем. Великі лісові масиви в долині Орілі
та на міжріччях поступово були знищені. На
думку відомого дослідника лісів С.А. Генсі-
рука [8], на межі І тисячоліття н. е. вся те-
риторія Орільсько-Самарського межиріччя
була вкрита лісами.
До будівництва Дніпродзержинського во-
досховища (1964 р.) Оріль впадала у Дніпро
біля с. Шульгівка Царичанського району, те-
пер її старе гирло відсічене дамбою водосхо-
вища, і річка направлена по новому штучно-
му руслу (каналу). Її нове гирло знаходиться
біля с. Кіровське в передмісті Дніпропетров-
ська. У 1970–1981 рр. уздовж р. Оріль збу-
довано канал Дніпро-Донбас, який значно
змінив її гідрологію [9]. Між селами Гупа-
56
БІОЛОГІЧНІ НАУКИ
Сучасний екологічний стан басейну річки Оріль
у контексті створення національного природного парку
“Приорільський”
лівка та Нехвороща річка змінила напрямок
течії. Від 133,5 км вона протікає спочатку по
своїй лівій притоці Грякова (1,1 км), далі по
штучному руслу дренажного каналу вздовж
каналу Дніпро-Донбас (2,9 км) і впадає у
ліву притоку р. Заплавка, по якій тече 8,4 км,
потім знову впадає у своє русло – на 118,2
км. Останніми роками (2009–2013) ведуться
роботи з відновлення течії ріки на даній ді-
лянці по старому руслу.
Ще більш серйозні зміни починаються
біля с. Личково і вище, до гирла р. Орілька,
де канал Дніпро-Донбас 20 разів перетнув
русло Орілі. Відсічені лівобережні частини
русла загальною довжиною 53,9 км перетво-
рилися на стариці, а замість них прокладено
10 спрямляючих каналів довжиною 24,3 км.
Довжина ріки зменшилася на 29,6 км. Спрям-
ляючі русла являють собою канали-перекати
невеличкої ширини і глибини. Для відведен-
ня поверхневого стоку з відсіченої частини
річкової заплави вздовж каналу Дніпро-
Донбас прокладено дренажні канали та збу-
довано водопропускні споруди – дюкери і
акведуки. Це призвело до значних змін площ
басейнів лівобережних приток, перерозпо-
ділу поверхневого стоку, об’єднання декіль-
кох і утворення нових приток. По каналу
Дніпро-Донбас вода із Дніпродзержинського
водосховища надходила до Орільківського
водосховища (у гирлі р. Орілька). Нині канал
не виконує своєї водопостачальної функції.
Через замулення русла і підпір води в Орілі
її заплава місцями підтоплена, заболочена і
являє собою луки і очеретяні болота. Ус е це
вплинуло і на гідрохімічний режим річки, зо-
крема на підвищення мінералізації, яка в де-
яких протоках сягає 4 г/дм3.
Рослинність Приорілля як об’єкт науко-
вого аналізу привернула увагу вчених ще в
середині 30-х років минулого століття. Тут
пролягали експедиційні маршрути корифея
степового лісознавства О.Л. Бельгарда зі
співробітниками. Класичні роботи дніпро-
петровських ботаніків та гідробіологів вра-
жають глибиною досліджень і обсягом по-
льових робіт, вони є унікальним науковим
матеріалом для розуміння генезису флори і
рослинності всього регіону [4, 5, 10].
Дослідження проводили за загальноприй-
нятими методами [11, 14, 17].
Сучасний стан рослинного покриву При-
орілля характеризується високим рівнем
флористичного та ценотичного різноманіття.
Флора і рослинність території Приорілля ха-
рактеризуються в цілому як репрезентативні
для природних угруповань Лівобережного
Степу [14]. Зональна вододільна рослинність
збереглася незначно, і нині в основному за-
мінена агроценозами. Цінність р. Орілі по-
лягає у збереженні в її долині унікального
заплавно-терасового фітоценокомплексу.
Долина річки виступає як осередок при-
родної азональної та інтразональної рос-
линності: у заплаві – заплавні діброви, луки,
водно-болотний комплекс; на піщаній терасі
– соснові ліси і піщані степи, березові гай-
ки, болітця бореального типу тощо. І лише
схили високого правого берега долини та не-
чисельні балки є притулками для залишків
степової рослинності, що панувала тут ко-
лись. На більш давніх терасах, так само, як
і на широких виположених ділянках заплави,
широко розповсюджена галофільно-лучна і
галофільно-болотна рослинність, у комплек-
сі з великими мілководними озерами (лима-
нами) [5].
Незважаючи на досить високу щільність
населених пунктів у Приоріллі, природний
рослинний покрив займає значні площі – до
30–60 % від всієї території (на різних ділян-
ках долини) і складений з окремих дискрет-
них осередків, зв’язаних між собою річкою
Оріль, котра є основним екологічним коридо-
ром Орільського природно-територіального
комплексу.
Домінуючою природною лісовою форма-
цією є дубові ліси, котрі представлені широ-
ким спектром асоціацій. Соснові ліси мають
переважно штучне походження, а за площею
займають друге місце після короткозаплав-
них дібров. Формації вільхи чорної, берези
пухнастої, тополі чорної, білої, осики займа-
ють невеликі площі, але мають велике зна-
чення з точки зору біорізноманіття.
Рослинність русла Орілі найбільш різ-
номанітна серед усіх річок Степового
Придніпров’я [2]. У верхній частини річки
(від впадіння річки Берестової) рослинність
розповсюджена вздовж обох берегів по зо-
57
Сучасний екологічний стан басейну річки Оріль
у контексті створення національного природного парку
“Приорільський”
БІОЛОГІЧНІ НАУКИ
нальному типу і складається зі стрічкоподіб-
них фітоценозів очерету південного з вклю-
ченням куги озерної, куги Табернемонтана,
лепешняку великого, рогозу вузьколистого
(іноді з ярусом ряски маленької), до яких
із берега приєднуються вузькі смуги з осо-
ки берегової та бульбокомишу морського,
а від медіалі річки – комплекси асоціацій,
які складають мозаїчний тип заростання. У
складі останніх переважають угруповання
рдесника пронизанолистого середньої щіль-
ності та фітомаси, до складу яких входять
кушир занурений, рдесник гребінчастий,
водяний жовтець фенхелеподібний, ряска
триборозенчаста, частуха ланцетна, веро-
ніка струмкова, їжача голівка пряма, омег
водяний, сусак зонтичний з домішкою нит-
частих водоростей та ентероморфи. Нижче с.
Великі Бучки знайдений рідкісний для Сте-
пового Придніпров’я кушир (Сeratophyllum
pentacanthum Cham.) [2].
У середній частині на плесах рослин-
ність представлена переважно бордюрним
типом (вузькими смугами) заростання (фі-
тоценозами очерету, рогоза вузьколистого,
комишу озерного, до яких приєднуються це-
нози рдесника пронизанолистого та куширу
зануреного). На перекатах річки має місце
розсіяно-плямисте заростання угрупован-
нями повітряно-водних, занурених рослин,
рослин з плаваючим листям та повітряно-
водних рослин.
Нижня частина Орілі (від с. Царичанка)
складається з Орільського каналу і старого
русла. Рослинність старого русла відрізня-
ється переважанням лімнофільних ценозів
куширу зануреного, наяди морської, латат-
тя білого та повітряно-водяної рослиннос-
ті. Рослинність Орільського каналу подібна
рослинності плес у середній течії, але бор-
дюрний тип заростання з наближенням до
гирла (із збільшенням ширини) змінюється
зональним. Рослинність складена перерив-
частими смугами очерету, рогозу вузьколис-
того та смугами рдесників гребінчастого та
пронизанолистого.
Рослинність каналу Дніпро-Донбас має
спрощений склад і представлена бордюрним
заростанням з переважанням угруповань
очерету південного та рогоза вузьколистого
середньої густоти, до яких із глибини прими-
кають угруповання рдесників гребінчастого,
пронизанолистого, кучерявого, куширу зану-
реного, водопериці колосистої та фрагмен-
тарно водяного жовтецю.
На пригирловій плавневій ділянці (Обу-
хівські плавні) основну площу займають фі-
тоценози очерета (84 % зарослої акваторії).
Ділянки між ними займають угруповання гі-
датофітів (15 %) та плейстофітів (біля 1 %) із
переважанням фітоценозів рдесника прони-
занолистого, та доволі рідкісних угруповань
водяного жовтецю фенхелеподібного [1].
Рослинність заплавних озер у безлісих
місцях одноманітна. Рослинність лісових
озер, навпаки, різноманітніша. Тут зустрі-
чаються рідкісні угруповання пухирчатки
звичайної, нітелли (з харових водоростей),
сальвінії плаваючої [3].
Раритетна флора басейну р. Оріль налічує
117 видів. Серед них 1 вид (Sedum sexangulare
L.) занесений до Світового Червоного списку,
2 види (Senecio borysthenicus (DC.) Andrz. ex
Czern., Tragopogon ucrainicus Artemcz.) – до
Європейського Червоного списку, 22 види –
до Червоної книги України (неоцінених – 11
видів, вразливих – 11 видів), 111 видів – до
Червоного списку Дніпропетровської області
різних категорій.
З усіх видів рідкісних рослин 50 зу-
стрічаються і в Природному заповіднику
“Дніпровсько-Орільський”, 29 – на іншій те-
риторії басейну Орілі, 37 видів є спільними
для обох територій.
Склад планктонних та бентичних угрупо-
вань р. Оріль достатньо різноманітний [3, 10].
У фітопланктоні верхньої частини переважа-
ють зелені, синьо-зелені і діатомові водорос-
ті, у середній і нижній течії планктон поміт-
но багатший – тут відмічено також ряд видів
золотистих, пірофітових і жовто-зелених во-
доростей, при цьому загальна кількість форм
понад 150. У зоопланктоні висока видова різ-
номанітність спостерігається в середній течії
річки. Всього зареєстровано: коловерток –
більше 50, гіллястовусих – 30, веслоногих –
більше 10 видів.
Водойми Приорілля репрезентують до-
сить багатий склад бентосних і пелаго-
бентосних організмів усіх систематичних
58
БІОЛОГІЧНІ НАУКИ
Сучасний екологічний стан басейну річки Оріль
у контексті створення національного природного парку
“Приорільський”
груп: олігохети, хірономіди, немертини, гі-
дри, молюски, п’явки, водні комахи та їх ли-
чинки [10].
У складі іхтіофауни Орілі встановлено 31
вид риб з 9 родин [12]. Домінуючою роди-
ною є коропові (17 видів), в’юнові, окуневі,
бичкові налічують по три види, інші родини
представлені по одному виду. За походжен-
ням іхтіоценоз складається з представників
7 фауністичних комплексів: бореальний рів-
нинний (10 видів), понтокаспійський прісно-
водний (9), понтокаспійський морський (6).
Представники інших комплексів налічують
1–2 види. У цілому іхтіоценоз Орілі не за-
знав катастрофічних сукцесійних змін. Річка
є важливим резерватом генофонду рідкісних
видів риб (в’язя, пічкура, карася золотого,
гольця, минька). Найбільш оптимальними
параметрами для життєдіяльності риб та
максимальним рівнем видового різноманіт-
тя, чисельності та біомаси відрізняються біо-
топи середньої течії річки. Тут знайдена по-
пуляція руської бистрянки, яку не відзначали
у складі іхтіофауни Орілі понад 50 років.
У Приоріллі мешкає 10 видів амфібій (75
% фауни земноводних степової зони): тритон
звичайний, ропуха звичайна і зелена, кумка
червоночерева, квакша звичайна, жаба го-
строморда, ставкова, озерна і їстівна, часнич-
ниця звичайна [6].
Із 17 видів плазунів, поширених в Степо-
вій зоні України, у долині Орелі зустрічаєть-
ся 8 видів: черепаха болотяна, ящірка прудка,
ящірка живородна, ящірка різнобарвна, вуж
звичайний і водяний, гадюка степова, мідян-
ка звичайна. До Червоної книги України за-
несено степову гадюку і звичайну мідянку.
Високе видове різноманіття герпетофауни за-
безпечується загальним станом збереженості
природних біотопів, наявністю відкритих
пісків з псамофітно-степовою рослинністю
та пограничних контактів степових ділянок з
водоймами, відносною близькістю південної
границі лісостепової зони. Останнє сприяло
збереженню в середній течії Орелі популяції
ящірки живородної.
Найбільшими за кількістю в складі орніто-
фауни, який налічує 190 видів, представлені
ряди горобиних (90 видів), соколоподібних
(19), гусеподібних (13), куликів (13). Терито-
рію площею 12000 га в межах Магдалинів-
ського району Дніпропетровської області і
Зачепилівського району Харківської області
(гирлова частина р. Берестової) включено до
списку територій, важливих для збереження
видового різноманіття та кількісного багатства
птахів (ІВА-території) [13]. У долині Орілі за-
реєстровано на гніздуванні (або перебуван-
ні в гніздовий період) 10 “червонокнижних”
видів птахів: орлан-білохвіст, орел-карлик,
кулик-довгоніг, кулик-сорока, лунь польовий,
лунь степовий, скопа, пісочник морський, по-
ручайник, балабан, ще 4 “червонокнижних”
види зустрічаються у період міграцій і на зи-
мівлі: лелека чорний, гоголь, журавель сірий,
сорокопуд сірий. Тут гніздяться чисельні по-
пуляції чаплевих, значно поширений білий
лелека, потужними темпами зростає місцева
популяція сірої гуски.
Видове багатство теріофауни складає 51
вид: комахоїдні – 7, кажани – 9, гризуни – 20,
хижі – 11, зайцеподібні – 1, парнокопитні – 3.
Кажани – найвразливіша група серед ссавців і
наземних хребетних в цілому. У приорільських
заплавних дібровах знаходять собі притулок 9
видів цих тварин, занесених до Червоної кни-
ги України. В окремих місцях (Шагарівський
ліс у Магдалинівському районі, Могилівський
ліс у Царичанському районі) має місце значна
рясність їх поселень, обумовлена наявністю
природних сховищ, оптимальними умовами
харчування тощо [7].
Ряд хижих представлено 11 видами, серед
яких 3 види з родини куницевих занесені до
Червоної книги України: горностай, степо-
вий тхір, річкова видра. Сучасний стан їх по-
пуляцій свідчить про реальність збереження
за умови обмеження браконьєрського пресу.
Заслуговує на увагу, перевірку повідомлень
про спостереження в середній течії річки
перегузні, відносно якої останнім часом кон-
статується зникнення з території України.
Археологічними роботами в долині річки
Оріль лише в межах Дніпропетровської об-
ласті виявлено більш 100 місцезнаходжень
різних археологічних епох. Найбільш давні
відносяться до епохи пізнього палеоліту. Тут
широко представлені пам’ятки епохи мезо-
літу, неоліту. До епохи енеоліту відносять-
ся унікальна кам’яна антропоморфна стела,
59
Сучасний екологічний стан басейну річки Оріль
у контексті створення національного природного парку
“Приорільський”
БІОЛОГІЧНІ НАУКИ
випадково знайдена в 1973 році, напевне на
місці зруйнованого кургану, що знаходився
біля с. Керносівка Новомосковського райо-
ну. “Керносівський ідол” – поза сумнівом, є
найяскравішою і чудовішою археологічною
знахідкою, зробленою на території, приле-
глій до річки Оріль. Вона представляє одно-
го з верховних божеств древньоарійських
племен III тис. до н.е. “Керносівський ідол”
відомий далеко за межами України [18]. Він
кілька разів експонувався на міжнародних
виставках в Німеччині та Італії. Більшість
археологічних пам’яток долини р. Оріль від-
носяться до епохи бронзи. Досліджені також
пам’ятки ранньослов’янського часу зі збере-
женим культурним шаром.
Багатство природних ландшафтів є над-
банням українського народу, його природ-
ною спадщиною і має слугувати нинішньому
та майбутнім поколінням, як це проголоше-
но в Конституції України. Розширення ме-
режі природно-заповідного фонду є одним з
найважливіших пріоритетів довгострокової
державної політики в галузі охорони навко-
лишнього природного середовища. Важливі
складові такої мережі – національні природ-
ні парки, тобто території, створення яких
переслідує подвійну мету: охорону природи
в поєднанні з рекреацією, тобто організова-
ний і суворо контрольований відпочинок та
туризм. Згідно з Резолюцією X Генеральної
асамблеї Міжнародного союзу охорони при-
роди і природних ресурсів (Делі, 1969), на-
ціональний природний парк – це “...віднос-
но велика територія: 1) де одна чи декілька
екосистем не змінені суттєво господарською
діяльністю, де є види тварин і рослин, гео-
морфологічні об’єкти і місця існування спе-
ціального наукового, просвітнього чи рекре-
аційного значення або мальовничі ландшаф-
ти; 2) де центральна державна влада ухвалила
заходи щодо попередження або виключення
можливості господарської діяльності в усьо-
му районі та ефективно впроваджує у життя
заходи зі збереження екологічних, геоморфо-
логічних та естетичних рис, що призвели до
його виділення; 3) куди відвідувачам дозво-
лено вхід за спеціальними умовами для на-
тхнення, освіти, відпочинку і в культурних
цілях”.
Питання про необхідність створення в
долині Орілі природно-заповідного об’єкта
високого рангу неодноразово обговорювали
науковці і громадські організації Дніпропе-
тровщини і Харківщини. Особливо актуаль-
ним воно є в контексті розвитку національної
екомережі, складовою частиною якої (еко-
коридор високого регіонального рангу) і по-
винен стати Національний природний парк
“Приорільський”. На користь створення парку
свідчить весь комплекс природних, історико-
культурних і соціальних чинників. Розвиток
подій, спрямованих на реалізацію цієї ідеї,
яка законодавчо підтримана Ука зом Прези-
дента України № 1129 від 1 грудня 2008 року,
детально висвітлено в публікаціях [15, 16].
Висновки
Згідно з обґрунтуванням, розробленим гро-
мадською організацією Еколого-туристичне
об’єднання “Орлан” ще у 2000 році, пропо-
нувалося створити Національний природний
парк “Орільський” у межах трьох областей
України – Дніпропетровської, Харківської та
Полтавської. Загальна площа парку 82,8 тис.
га, у тому числі: в Дніпропетровській облас-
ті – 55,6 тис. га, у Харківській – 17,0 тис.
га, у Полтавській – 10,2 тис. га. Його те-
риторія мала охопити заплаву річки в серед-
ній і ніжній течії та вздовж усієї довжини
р. Стара Оріль з частковим включенням до
його складу і лівобережних, і правобережних
схилів долин. Повторюючи вигини річок та
відповідні елементи долин, територія парку
повинна була являти собою дугоподібну сму-
гу шириною 1–12 км і загальною довжиною
168 км.
Створення Національного природного
парку в долині Орелі сприятиме відновлен-
ню і охороні біорізноманіття, формуванню
обґрунтованої системи сталого розвит-
ку природно-територіального комплексу
з максимальним урахуванням соціально-
економічних інтересів населення.
60
БІОЛОГІЧНІ НАУКИ
Сучасний екологічний стан басейну річки Оріль
у контексті створення національного природного парку
“Приорільський”
Бібліографія
Рецензент – доктор біологічних наук,
професор І.Х. Узбек
1. Барановский Б.А. Растительность русло-
вого равнинного водохранилища / Б.А. Бара-
новский. – Днепропетровск, 2000. – 172 с.
2. Барановський Б.О. Вища водяна рослин-
ність русла ріки Оріль / Б.О Барановський // Ві-
сник Полтавського педінстітуту. Полтава: Вид-
во ППІ, 2002. – С. 40–45. – (Серія: Екологія.
Біологічні науки).
3. Барановский Б.А. Современная гидро-
биологическая характеристика реки Орель /
Б.А. Барановский, Л.В. Бондаренко, Т.В. Ми-
колайчук // Проблеми створення Орільського
національного природного парку: матеріали
науково-практ. семінару (м. Дніпродзержинськ,
16 листопада 2000 р.). – Дніпропетровськ–
Дніпродзержинськ, 2000. – С. 25–28.
4. Бельгард А.Л. Леса долины р. Орели / А.Л.
Бельгард, Т.Ф. Кириченко // Сб. работ биофака
ДГУ. – Днепропетровск, 1940. – Вып. 3.
5. Бельгард А.Л. Лесная растительность
юго-востока Украинской ССР / А.Л. Бельгард.
– К. : КГУ, 1950. – 264 с.
6. Булахов В.Л. Біологічне різноманіття
України. Дніпропетровська область. Земновод-
ні та плазуни (Amphubia et Reptilia) / Булахов
В.Л., Гассо В.Я., Пахомов О.Є. – Дніпропет-
ровськ : Вид-во ДГУ, 2007. – 420 с.
7. Булахов В.Л. Сучасний стан фауни кажанів
Дніпропетровщини / В.Л. Булахов, П.Т. Чегорка //
Європейська ніч кажанів '98 в Україні (Праці Тері-
ологічної Школи. – К., 1998. – Вип. 1. – С. 56–60.
8. Генсирук С.А. Леса Украины / С.А. Ген-
сирук. – М. : Лесная промышленность, 1975. –
280 с.
9. Дем’янов В.В. Cучасний стан гідрологічної
мережі басейну річки / В.В. Дем’янов // Пробле-
ми створення Орільського національного при-
родного парку: матеріали науково-практ. семі-
нару (м. Дніпродзержинськ, 16 листопада 2000
року). – Дніпропетровськ–Дніпродзержинськ,
2000. – С. 12–14.
10. Загубиженко Н.И. Моллюски р. Орели /
Н.И. Загубиженко // Моллюски. Основные ре-
зультаты их изучения. – Л. : Наука, 1979. – VIІ.
– С. 190–191.
11. Катанская В.М. Высшая водная расти-
тельность континентальных водоемов СССР /
В.М. Катанская. – Л. : Наука, 1981. – 185 с.
12. Кочет В.М. Ретроспективний аналіз і
сучасний стан іхтіофауни р. Оріль / В.М. Ко-
чет, С.М. Тарасенко // Проблеми створення
Орільського національного природного парку:
матеріали науково-практ. семінару (м. Дні-
продзержинськ, 16 листопада 2000 року). –
Дніпропетровськ–Дніпродзержинськ, 2000. –
С. 29–32.
13. Микитюк О. ІВА території України: те-
риторії важливі для збереження видового різ-
номаніття та кількості багатства птахів / О. Ми-
китюк. – К. : СофтАРТ, 1999. – 324 с.
14. Тарасов В.В. Флора Дніпропетровської
та Запорізької областей. Судинні рослини.
Біолого-екологічна характеристика видів: мо-
нографія / В.В. Тарасов. – Дніпропетровськ :
Вид-во ДНУ, 2005. – 276 с.
15. До проекту створення Орільського наці-
онального природного парку (екологічні чинни-
ки) / П.Т. Чегорка, В.В. Манюк, В.В. Дем’янов,
В.О. Барсов, В.І. Кочет, В.І. Домрачев // Націо-
нальні природні парки: проблеми становлення
та розвитку: матеріали міжнародн. науково-
практ. конференції, присвяченої 20-річчю Кар-
патського національного природного парку (м.
Яремче, 14–17 вересня 2000 року).– Яремча,
2000.– С. 351–357.
16. Методи, зміст і підсумки роботи Еколого-
туристичного об’єднання “Орлан” в долині
річки Оріль / П.Т. Чегорка, В.І. Домрачев, В.В.
Манюк, В.В. Дем’янов // Участь громадськості
у збереженні малих річок України. – К., 2003.
– С. 56–57.
17. Челинцев Н.Г. Расчет плотности населе-
ния птиц по радиальным расстояниям и углам
обнаружения на маршруте / Н.Г. Челинцев //
Экология и поведение птиц. – М. : Наука, 1988.
– С. 198–207.
18. Чурілова Л.М. Керносівський ідол з
Приорілля – археологічна знахідка світового
значення / Л.М. Чурілова // Проблеми ство-
рення Орільського національного природного
парку: матеріали науково-практ. семінару (м.
Дніпродзержинськ, 16 листопада 2000 року).
– Дніпропетровськ–Дніпродзержинськ, 2000. –
С. 42–45.