Actual Problems of Employment of Internally Displaced Persons: Regional Aspect

Full text

171
ISSN 2072-9480. Демографія та соціальна економіка, 2016, № 3 (28): 171–185
ПРОБЛЕМИ
ЗАЙНЯТОСТІ
doi: 10.15407/dse2016.03.171
УДК 314.72:331.522:332.1(477)
JEL Classification: J230; J60; R230
© САДОВА У.Я., РИНДЗАК О.Т., АНДРУСИШИН Н.І., 2016
У.Я. САДОВА
д-р. екон. наук, проф., зав. від.
Державна установа «Інститут регіональних досліджень
імені М.І. Долішнього НАН України»
79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4
E-mail: sadlu2004@gmail.com
О.Т. РИНДЗАК
канд. екон. наук., старш. наук. співроб.
Державна установа «Інститут регіональних досліджень
імені М.І. Долішнього НАН України»
79026, м. Львів, вул. Козелецька, 4
E-mail: olichkar@yahoo.com
Н.І. АНДРУСИШИН
канд. екон. наук, старш. наук. співроб.
Державна установа «Інститут регіональних досліджень
імені М.І. Долішнього НАН України»
79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4
E-mail: andnat@ukr.net
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗАЙНЯТОСТІ ВНУТРІШНЬО
ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ
Статтю присвячено проблемам зайнятості внутрішньо переміщених осіб у регіонах, що їх прийма-
ють. Результати авторського соціологічного обстеження засвідчили вкрай низький рівень зайнятос-
ті досліджуваної групи індивідів. Якщо до зміни місця проживання більшість із них були забезпечені
роботою, то після переїзду – лише кожен шостий учасник дослідження. При цьому, половина з них
працювали не за фахом, або ж із нижчим доходом, ніж за попереднім місцем праці. Найвищу частку
зайнятих внутрішньо переміщених осіб зафіксовано у Волинській і Харківській областях, а найнижчу –
у Запорізькій області. Загалом, опитані продемонстрували активну позицію щодо вирішення проблеми
власного працевлаштування. З огляду на те, що майже половина респондентів висловила готовність
до зміни спеціальності, виду діяльності, проходження спеціальних курсів, налагодження ефективної
системи професійної підготовки і перепідготовки робочої сили повинно стати одним із дієвих способів
вирішення проблеми їх безробіття. Насамперед це актуально для тих областей, де виявлено найвищий
рівень професійної мобільності переселенців (Івано-Франківська, Волинська обл.).
Запропоновано диференційований підхід до вирішення проблем працевлаштування внутрішньо
переміщених осіб залежно від їх налаштованості щодо місця майбутнього проживання. З’ясовано, що
чим далі від зони конфлікту, тим більшою є частка осіб, котрі прагнуть залишитись у регіоні тимча-
сового проживання. У західних областях, де відсоток таких осіб є найбільшим, доцільним вбачається
надання пільг працедавцям за працевлаштування вимушено переміщених осіб, а також створення
сприятливих умов для їх самозайнятості та підприємницької діяльності. Підтримка підприємництва
є особливо актуальною для Львівської області, де кожен четвертий респондент висловив готовність

ІSSN 2072-9480. Demography and Social Economy, 2016, № 3 (28)
172
САДОВА У.Я., РИНДЗАК О.Т., АНДРУСИШИН Н.І.
до відкриття власної справи. У регіонах, де переважає частка переселенців з чітким прагненням по-
вернення на малу батьківщину (Донецька, Запорізька, Харківська області), доцільним є заохочення
тимчасової зайнятості, активізація залучення переселенців до громадських робіт. Враховуючи, що у
структурі вимушено переміщених осіб є значна частка жінок з дітьми, які потребують догляду, необ-
хідним є стимулювання гнучких форм зайнятості (надомна праця, гнучкий графік робочого часу, робота
за викликом тощо). Першочергово це стосується Запорізької і Київської областей, де спостережено
найвищу частку матерів, котрі перебувають вдома по догляду за дітьми. Загалом, результати до-
слідження дають підстави зробити висновок про те, що до західних областей України перемістились
особи з вищим рівнем трудової мобільності та міграційної налаштованості, ніж до східних.
Ключові слова: внутрішньо переміщені особи (ВПО), регіон, адаптація, зайнятість, працевлаштування,
міграційна налаштованість.
У.Я. Садова
д-р. экон. наук, проф., зав. отд.
ГУ «Институт региональных исследований
имени М.И. Долишнего НАН Украины»
79026, г. Львов, ул. Козельницкая, 4,
E-mail: sadlu2004@gmail.com
О.Т. Риндзак
канд.экон.наук, старш. научн. сотрудн.
ГУ «Институт региональных исследований
имени М.И. Долишнего НАН Украины»
79026, г. Львов, ул. Козельницкая, 4
E-mail: olichkar@yahoo.com
Н.И. Андрусышин
канд. экон. наук, старш. научн. сотруд.
ГУ «Институт региональных исследований
имени М.И. Долишнего НАН Украины»
79026, г. Львов, ул. Козельницкая, 4
E-mail: andnat@ukr.net
АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ЗАНЯТОСТИ ВНУТРЕННЕ ПЕРЕМЕЩЕННЫХ ЛИЦ:
РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ
Статья посвящена проблемам занятости внутренне перемещенных лиц (ВПЛ) в принимающих регионах
Украины. Результаты авторского социологического опроса показали крайне низкий уровень занято-
сти исследуемой группы лиц. Если до смены места жительства большинство из них были обеспечены
работой, то после переезда – только каждый шестой участник исследования. При этом, половина из
них работали не по специальности, или же с более низким доходом, чем на предыдущем месте работы.
Самый высокий уровень занятости зафиксирован в Волынской и Харьковской областях, а самый низкий –
в Запорожской области. В общем, опрошенные выразили активную позицию в отношении решения
проблемы собственного трудоустройства. Учитывая, что почти половина опрошенных высказали
готовность к смене специальности, вида деятельности, прохождения специальных курсов, построение
эффективной системы профессиональной подготовки и переподготовки рабочей силы должно стать
одним из важных способов решения проблемы их трудоустройства. Прежде всего это актуально для
тех областей, где обнаружен высокий уровень профессиональной мобильности переселенцев (Ивано-
Франковская, Волынская обл.).
Предложен дифференцированный подход к решению проблем трудоустройства вынужденно пере-
мещенных лиц в зависимости от их настроя относительно места будущего проживания. Установлено,
что, чем дальше от зоны конфликта, тем больше доля лиц, стремящихся остаться в принимающем
регионе. В западных областях, где доля таких лиц наиболее высока, целесообразно предоставить вре-
менные льготы работодателям за трудоустройство вынужденно перемещенных лиц, а также создать
благоприятные условия для их самозанятости и предпринимательской деятельности. Поддержка
предпринимательства особенно актуальна для Львовской области, где каждый четвертый респондент

173
ISSN 2072-9480. Демографія та соціальна економіка, 2016, № 3 (28)
Актуальні проблеми зайнятості внутрішньо переміщених осіб: регіональний аспект
выразил готовность к открытию собственного дела. В регионах, где преобладает доля ВПЛ с четким
стремлением возвращения на малую родину (Донецкая, Запорожская, Харьковская области), актуально
поощрение временной занятости, активизация привлечения переселенцев к общественным работам.
Учитывая, что в структуре вынужденно перемещенных лиц обнаружена значительная доля женщин
с детьми, нуждающимися в уходе, необходимо стимулировать гибкие формы занятости (надомный
труд, гибкий график рабочего времени, работа по вызову и т. д.). Прежде всего это касается Запо-
рожской и Киевской областей, где обнаружена самая большая доля матерей, находящихся дома по
уходу за детьми. В целом, результаты исследования позволяют сделать вывод о том, что в западные
области Украины переместились лица с болле высоким уровнем трудовой мобильности и миграционных
установок, чем в восточные.
Ключевые слова: внутренне перемещенные лица (ВПЛ), регион, адаптация, занятость, трудоустрой-
ство, миграционные установки.
U.Y. Sadova
Dr. Sc. (Economics), Prof.
State Institution «Institute of Regional Research named
after M.I. Dolishniy of the NAS of Ukraine»
79026, Ukraine, Lviv, Kozelnitska str., 4
E-mail: sadlu2004@gmail.com
O.T. Ryndzak
PhD (Economics), Senior Researcher
State Institution «Institute of Regional Research named
after M.I. Dolishniy of the NAS of Ukraine»
79026, Ukraine, Lviv, Kozelnitska str., 4
E-mail: olichkar@yahoo.com
N.I. Andrusyshyn
PhD (Economics), Senior Researcher
State Institution «Institute of Regional Research named
after M.I. Dolishniy of the NAS of Ukraine»
79026, Ukraine, Lviv, Kozelnitska str., 4
E-mail: andnat@ukr.net
ACTUAL PROBLEMS OF EMPLOYMENT OF INTERNALLY DISPLACED PERSONS:
REGIONAL ASPECT
The article is devoted to the problems of employment of internally displaced persons (IDPs) in host regions of
Ukraine. The results of the sociological survey showed extremely low level of employment of forced internal mi-
grants. Only every sixth participant in the study was provided with work. Thus, half of them did not work by their
specialty or had a lower income than on the previous place of work. The highest employment rate was recorded in
Volyn and Kharkiv regions, the lowest – in Zaporizhia region. Overall, respondents expressed an active position
according their own employment. Given the fact that almost half of them expressed a willingness to change of
profession or activity, to pass special courses, setting up an effective system of training and retraining of the work-
force must be one of the important ways to solve the problem of employment. First of all it is actual for those areas
where the highest level of professional mobility of immigrants was found (Ivano-Frankivsk, Volyn region.).
A differentiated approach was proposed to solving the problems of unemployment of internally displaced
persons, depending on their disposition on the future place of residence. It was found that the farther away from
the conflict zone, the greater is the proportion of people who tend to stay in the host region. In the western regions,
where the percentage of such people is the largest, it is advisable to provide benefits to employers for employing
internally displaced persons and to create favorable conditions for their self-employment and entrepreneurship.
Supporting of entrepreneurship is particularly important for the Lviv region, where a quarter of respondents ex-
pressed willingness to start their own business. In areas where the predominant share of internal migrants with a
clear desire to return to their home (Donetsk, Zaporizhia, Kharkiv region) it is important to stimulate temporary
employment, to activate attracting of immigrants to public works. Given that in the structure of internally dis-

ІSSN 2072-9480. Demography and Social Economy, 2016, № 3 (28)
174
САДОВА У.Я., РИНДЗАК О.Т., АНДРУСИШИН Н.І.
placed persons there is a significant proportion of women with children it is important to encourage flexible forms
of employment (home work, flexible working hours, work on call, etc.). This concerns mainly Donetsk and Kyiv
regions where the highest proportion of mothers who stay at home to care for children was observed. Overall, the
results of the sociological survey give grounds to conclude that persons who relocated to the western regions of
Ukraine have higher levels of labor mobility and migration readiness than those, who relocated to the east.
Keywords: internally displaced persons (IDPs), region, adaptation, employment, job placement, migration
disposition.
Постановка проблеми. Україна всупереч сподіванням зіткнулася з проблемою вну-
трішньої вимушеної міграції населення з окремих територій Донецької, Луганської
областей та АР Крим до інших регіонів. За даними Міністерства соціальної політики
України, станом на червень 2016 року в нашій державі було зареєстровано 1,8 млн
внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Це дев’яте місце у світі за даним показником.
Масштабне вимушене переселення супроводжується низкою соціально-економічних
проблем, пов’язаних із навантаженням на соціальну інфраструктуру регіонів-реципі-
єнтів (забезпечення житлом, доступу до освітніх закладів, медичного обслуговування
тощо), а також зі зростанням напруги на локальних ринках праці.
Актуальність обраної теми. Зайнятість для ВПО працездатного віку – це не лише
основний спосіб виживання, задоволення нагальних матеріальних потреб, а й пер-
ший і необхідний крок до адаптації на новому місці проживання. Тому вивчення і
вирішення проблем їхньої зайнятості має важливе значення для економіки, держави,
суспільства. Сучасні дослідження свідчать, що у місцях прибуття працедавці часто
сприймають переселенців з Донбасу як тимчасових працівників. Це призводить до
дискримінації ВПО на регіональних ринках праці [1, с. 32] шляхом відмови у пра-
цевлаштуванні, заниженої зарплати тощо. Сказане актуалізує потребу виконання
наукових досліджень у сфері зайнятості ВПО, розробки пропозицій щодо шляхів
вирішення наявних проблем.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Гострота й актуальність проблем, пов’я-
заних із ВПО, зумовили значний інтерес до неї науковців з цілого світу. Зокрема,
питанням ВПО, моделям інтеграції мігрантів у соціум, який приймає, аналізу мі-
граційної політики присвячено праці таких зарубіжних вчених: К. Бран (K. Brun),
П. Качмарчик (P. Kaczmarczyk), К. Кєльдстадлі (K. Kjeldstadli), Е. Муні (E. Mooney),
К. Фионг (K. Phuong) [2–6] та ін.
Останнім часом українські науковці провели низку досліджень, конференцій,
круглих столів, присвячених проблемам ВПО. Зокрема, на засіданні Президії НАН
України (жовтень 2014 р.) Е.М. Лібанова (E. Libanova) представила наукову допо-
відь, у якій було здійснено оцінку масштабів переселення та настроїв переселенців;
охарактеризовано основні загрози, спричинені масовим переселенням; розроблено
пропозиції щодо вирішення основного кола проблем ВПО [7, с.15–24]. На основі
керівних принципів ООН щодо ВПО та ґрунтовного аналізу зарубіжного досвіду
О.А. Малиновська (O. Malynovska) запропонувала основні шляхи вирішення їхніх
проблем [8]. Соціальному захисту ВПО, соціокультурним виявам міграції та про-
блемам рееміграції присвячено праці У.Я. Садової (U. Sadova) [9, 10]. Попри вагомий
доробок зарубіжних і українських науковців, подальшого дослідження потребують
проблеми зайнятості ВПО для пошуку оптимальних шляхів їх вирішення.
Метою статті є ідентифікація актуальних проблем зайнятості внутрішньо перемі-
щених осіб у регіонах, що їх приймають, за результатами авторського соціологічного
обстеження, а також розробка на цій основі рекомендацій щодо шляхів вирішення

175
ISSN 2072-9480. Демографія та соціальна економіка, 2016, № 3 (28)
Актуальні проблеми зайнятості внутрішньо переміщених осіб: регіональний аспект
зазначених проблем. Для досягнення поставленої мети необхідно: визначити статус
зайнятості ВПО у регіонах, що приймають; дослідити рівень професійної мобільності
респондентів; з’ясувати їхні плани на майбутнє; розробити пропозиції щодо осно-
вних шляхів вирішення найактуальніших проблем.
Виклад основного матеріалу. Згідно із українським законодавством, внутрішньо
переміщені особи визначені як люди, які вимушені рятуватися втечею, або покинути
місце свого постійного проживання у результаті, або з метою уникнення наслідків
збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень
прав людини, стихійних лих чи техногенних катастроф [11]. На місцях прибуття мі-
грантів ключовою стає проблема їх адаптації за новим місцем проживання. У контексті
даного дослідження під адаптацією розуміємо кількаетапний динамічний процес
взаємного пристосування ВПО і соціуму, що їх приймає. Суб’єктами адаптації з боку
такого соціуму є: органи державної влади та місцевого самоврядування, громадські
організації, різноманітні соціальні інститути, а також місцеві мешканці та представ-
ники інших груп і національних меншин. Серед відомих основних стратегій адаптації
(інтеграція, асиміляція, сегрегація/сепарація, маргіналізація) найбільш оптимальною
як для окремого індивіда, так і для цілого суспільства є модель інтеграції. Згідно з
цією моделлю, інтегрована особа (група осіб) здобуває ті самі права і обов’язки, що
і решта членів суспільства, стає його повноправним і активним суб’єктом. Успішна
реалізація інтеграційної моделі можлива лише за умови, що середовище соціуму, який
приймає, є відкритим і сприятливим для цього, з одного боку, і добровільного вибору
інтеграційної моделі, відповідного прагнення самого адаптанта – з іншого. Основою
формування такого середовища слугує інформація про основні проблеми і потреби
ВПО. Джерелом такої інформації здебільшого слугують соціологічні обстеження.
Одним із найважливіших показників інтегрованості ВПО у соціум, що приймає, є
рівень їхньої зайнятості та соціально-психологіний стан. Для висвітлення цих питань
скористаємося результатами анкетного опитування ВПО, проведеного авторами цієї
статті у складі робочої групи відділу соціально-гуманітарного розвитку регіону Держав-
ної установи «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України»
спільно з працівниками Міжнародного благодійного фонду «Карітас України» весною
2015 р. в деяких регіонах України. Анкету було розповсюджено серед повнолітніх осіб,
які покинули місця свого постійного проживання у зв’язку зі збройним конфліктом та
окупацією частини України у 2014–2015 р., і звертались по допомогу до регіональних
організацій «Карітас України» (члени багатодітних сімей, перестарілі особи, неповно-
справні громадяни або їхні опікуни тощо). Всього опрацьовано 595 анкет із різних
регіонів України (Волинська, Донецька, Запорізька, Івано-Франківська, Львівська,
Одеська, Харківська області та м. Київ). Треба зауважити, що дослідженням охоплено
як регіони із найвищою часткою ВПО у загальній чисельності населення області (напр.,
Харківська і Донецька області), так і регіони, де цей показник є найнижчим (напр.,
Львівська та Івано-Франківська області). Порівняльний аналіз результатів дослідження
контрастних регіонів підсилює їх наукову значущість.
Результати опитування підтвердили гіпотезу про те, що з окупованої території
першочергово виїжджають жінки з дітьми. Загалом, чоловіки складають лише 21 %
респондентів. Більшість респондентів – молодь (18–34 рр. – 44 %) та особи у ак-
тивному працездатному віці (44 %). Частка осіб пенсійного віку доволі невисока
(12,1 %). У віковій структурі переселенців більшу частину складають молоді осо-
би віком до 35 років у Одесі (62,5 %) та Запоріжжі (57,3 %). У Івано-Франківську
їхня частка найменша і становить 32,3 %. Максимальні частки ВПО віком від 35

ІSSN 2072-9480. Demography and Social Economy, 2016, № 3 (28)
176
САДОВА У.Я., РИНДЗАК О.Т., АНДРУСИШИН Н.І.
до 59 років у Києві (56,4 %) та Івано-Франківську (51,7 %), а мінімальна – в Одесі
(25,2 %). Групи осіб передпенсійного та пенсійного віку у структурі ВПО найбільш
численними виявились у Харкові (18,3 %), Івано-Франківську (16 %), Краматорську
(13,4 %) та Одесі (12,3 %).
Дослідження показало відносно високий освітній рівень ВПО. Цікаво, що рівень
освіти респондентів виявився вищим від середнього показника тих регіонів України,
з яких вони виїхали. Так, закінчену вищу освіту має більше третини ВПО (41,2 %),
базову та неповну вищу 7,1 % і 5,8 % опитаних. Науковий ступінь здобуло лише
1,5 % респондентів і майже стільки ж навчаються чи вже закінчили аспірантуру
(1,4 %). Представники робітничих професій із наявністю професійно-технічної освіти
становлять більше чверті опитаних, особи з нижчою кваліфікацією – 17 %.
Більшість учасників опитування – це вихідці з Донбасу (93,3 %). У Донецькій
області народилися та/або провели більшу частину свого життя 70 % опитаних ВПО,
у Луганській – 24 %. Мешканці Криму у загальній структурі ВПО складають менше
одного відсотка (0,7 %) респондентів, при цьому на час опитування вони проживали
у м. Харків (0,35 %) та Львівській області (0,35 %). Менше 5 % респондентів вважає
своєю батьківщиною інші регіони України, трохи менше половини з яких тимчасово
у них і проживають.
Аналіз результатів дослідження дозволяє сформулювати основні критерії обрання
респондентами регіону тимчасового проживання, якими вони керувались під час
прийняття рішення щодо напрямку переїзду. Перш за все, це: наявність родичів чи
знайомих у регіоні-реципієнті; географічна близькість регіону переселення; органі-
зований виїзд із території проведення АТО у регіон тимчасового проживання. Інші
дослідники, окрім зазначеного вище, ще вказують на важливість такого чинника, як
«наявність роботи, чи перспектива її отримання» [1, с. 22].
Обстеження показало, що раптова, незапланована зміна місця проживання
призвела до зміни, а у більшості випадків і погіршення, соціального та професійно-
го статусу опитаних. Так, до вимушеного переселення 7,3 % респондентів займали
керівну посаду на рівні підприємства (установи) чи його підрозділу, а 2 % – були зако-
нодавцями чи вищими державними службовцями. Професіонали та фахівці складають
майже четверту частину всіх опитаних, працівники сфери торгівлі та послуг – 14 %,
представники найпростіших професій та різнороби – 7 %, технічні службовці – 5 %.
Близько третини респондентів не працювали до того, як змінили місце постійного
проживання. Це здебільшого пенсіонери (15 %) та особи, які перебували у відпустці
по догляду за дитиною (14 %).
Аналіз відповідей респондентів на запитання щодо роду їх занять до моменту
зміни місця проживання у регіональному розрізі показав, що найвищі частки зако-
нодавців та вищих державних службовців сконцентровано у Запорізькій, Київській
та Волинській областях. Найбільше працівників сфери торгівлі поїхало до Львівської,
Донецької та Волинської областей. Щодо пенсіонерів, то їх найзначніша частка спо-
стерігається у Львівській, Одеській та Донецькій областях.
Із незапланованою, вимушеною зміною місця проживання здебільшого зміню-
ється і статус зайнятості особи. Так, якщо до переїзду більшість респондентів (70 %)
були забезпечені працею, то на момент опитування – лише 16 %, а більше чверті
учасників опитування (28 %) перебували в активному пошуку роботи (табл. 1).
Порівняльний аналіз статусу зайнятості респондентів до і після переїзду по-
казав подвоєння частки осіб, котрі не працюють через догляд за дитиною (з 14 % до

177
ISSN 2072-9480. Демографія та соціальна економіка, 2016, № 3 (28)
Актуальні проблеми зайнятості внутрішньо переміщених осіб: регіональний аспект
34 %), а також незначне зростання кількості пенсіонерів (з 15 % до 18 %). Певною
мірою це можна пояснити переважанням неповних сімей у типових моделях сімей
респондентів, тобто, коли одна жінка здійснила переїзд із кількома дітьми. Крім
того, більше третини опитаних вказує на значні труднощі щодо влаштування своїх
дітей у дитячі садочки та заклади шкільної освіти. А ще варто взяти до уваги й те, що
діти переживають значний психологічний стрес у зв’язку з переїздом і необхідністю
адаптації на новому місці, а тому потребують допомоги і більшої уваги, турботи з
боку батьків і рідних.
Таблиця 1. Статус зайнятості респондентів на момент проведення дослідження, у % до опитаних 1
Варіанти
відповіді
Регіональні відділення «Карітас України», області
Частка відносно усіх
респондентів, %
Волинська
Запорізька
Івано-Франків-
ська
Київська,
м. Київ
Донецька
(м. Краматорськ)
Львівська
Одеська
Харківська
Навчається 4,3 1,1 4,5 6,3 2,3 9 6,3 7,5 4,7
Працює 31,9 7,9 13,4 12,5 12,9 17,9 12,5 20,8 16
Шукає міс-
це праці 19,1 25,8 31,3 21,9 29,2 24,4 18,8 29,2 27,5
Доглядає
дитину
(дітей)
27,7 48,3 20,9 65,6 29,2 41 37,5 20,8 33,9
Доглядає
престарі-
лого,
неповно-
справного
члена сім’ї
4,3 4,5 3 0 2,3 7,7 18,8 0,9 3,7
Не працює
і не прагне
працювати
2,1 2,2 3 0 1,2 1,3 0 0 1,3
Не шукає
роботи
через пен-
сійний вік /
інвалідність
10,6 14,6 23,9 3,1 20,5 17,9 18,8 18,9 18
Інше 2,2 6,7 3,3 0 3,7 3,8 6,3 6,6 1,4
Джерело: складено авторами на основі результатів соціологічного обстеження 2015 р.
1 Дехто з респондентів вказав більше, ніж один варіант відповіді, тому сумарний відсоток перевищує
100 %.

ІSSN 2072-9480. Demography and Social Economy, 2016, № 3 (28)
178
САДОВА У.Я., РИНДЗАК О.Т., АНДРУСИШИН Н.І.
Найвищий рівень зайнятості вимушених переселенців зафіксований у Волин-
ській (32 % респондентів цієї обл.) та Харківській (21 %) областях, а найнижчий – у
Запорізькій (8 %). Треба зазначити, що Харківська область належить до регіонів із най-
вищою часткою ВПО у структурі місцевого населення, а Волинська – із найнижчою
[7, с.16]. Тому можна припустити, що у Харківській області діють відносно ефективні
механізми вирішення проблеми працевлаштування вимушених мігрантів. Найнижчу
серед досліджуваних областей частку зайнятості ВПО у Запорізькій області, на наш
погляд, можна пояснити двома обставинами. Перш за все варто врахувати, що цей
регіон характеризується високим рівнем безробіття, що особливо ускладнює процеси
працевлаштування вразливих груп населення. Крім того, половину опитаних із цієї
області становлять особи, які доглядають дітей або неповносправного члена сім’ї.
Найбільше осіб, які доглядають дітей, переїхало до Київської області (66 %). Найви-
щі рівні економічної неактивності за причиною віку та стану здоров’я зафіксовано у
Івано-Франківській та Донецькій областях (табл. 1).
Двомірний аналіз статусу зайнятості респондентів відповідно до їхнього віку, та
часток респондентів у категоріях осіб за статусом зайнятості та віковими групами
показав, що статус зайнятості ВПО відповідає природнім життєвим циклам від-
повідно до представленої вище соціально-демографічної структури респондентів
(рисунок).
Рис. Статус зайнятості вимушених переселенців відповідно до їх вікової групи (розмір кульки
відповідає частці респондентів у категорії за статусом зайнятості)
Джерело: побудовано авторами за даними кростаблиці двомірного розподілу відповідей респондентів, 2015 р.

179
ISSN 2072-9480. Демографія та соціальна економіка, 2016, № 3 (28)
Актуальні проблеми зайнятості внутрішньо переміщених осіб: регіональний аспект
На час опитування 80 % ВПО віком 15–18 років навчались, а 20 % – доглядали
дітей чи члена родини, який потребує опіки. Менше третини молоді (28 %) віком
19–24 роки продовжували навчання, більше третини (36 %) доглядали дитину (ді-
тей), 15 % – працювали, ще 26 % – шукали місце праці. У віковій групі 25–29 років
частки тих, хто працює, та тих, хто шукає роботу майже однакові і становлять по
20 %. Загалом, це характерно лише для цієї вікової категорії ВПО, оскільки у всіх
інших частка тих, хто шукає місце праці, перевищує частку тих, хто працює (у вікових
групах осіб старше 40 років така різниця різко зростає). Також майже однаковими є
частки тих, хто навчався, та тих, хто не шукав роботи через стан здоров’я (характерно
для ВПО віком 25–39 років). Частка тих респондентів, які навчались, дещо зростає у
віці 40–44 роки. Очевидно, що збільшення кількості осіб, які навчались, пов’язане
із перекваліфікацією, здобуттям нового фаху. При цьому необхідно звернути увагу,
що у старших вікових групах ВПО не було виявлено респондентів, які навчались на
час опитування. Можливо, люди старшого віку не розглядають навчання як один із
можливих шляхів покращення можливостей свого подальшого працевлаштування.
Найвищі частки осіб, котрі доглядали дитину (дітей) чи інших членів сім’ї, які
потребують опіки, зафіксовано серед респондентів віком 25–29 років. У структурі
працевлаштованих ВПО найбільшою є вікова група 30–39 років (25 %). Цілком ло-
гічно, що у структурі тих ВПО, що не шукали роботи через свій вік чи інвалідність,
переважають особи віком 60 років і більше. Вони ж становили 100 % у категорії пере-
селенців віком 70 років і старші.
Щодо вирішення проблеми власного працевлаштування, то третина респонден-
тів готові й надалі продовжувати пошуки роботи за спеціальністю в межах України.
Майже половина опитаних висловила готовність до зміни спеціальності, виду ді-
яльності або проходження курсу спеціальної професійної підготовки чи перепідго-
товки. Частка осіб, котрі хотіли б розпочати власну справу, становить 12 %. Виїхати
за кордон на постійне місце проживання, або на заробітки на тривалий час хотіла б
приблизно однакова кількість учасників дослідження – по 5 %, ще 3,3 % їздили би
на тимчасові заробітки в інші країни (табл. 2). Таким чином, кожен десятий із ви-
мушених переселенців є потенційним зовнішнім мігрантом.
Дослідження показало певні відмінності у способах вирішення проблеми пра-
цевлаштування, які обирали респонденти, залежно від регіону їх тимчасового про-
живання. Так, найбільша серед усіх досліджуваних регіонів налаштованість респон-
дентів на зовнішню трудову міграцію та на відкриття власної справи спостерігається
у Львівській області. Зокрема, намір виїхати за кордон на постійне місце проживання
висловило 14 % опитаних у цьому регіоні, на тривалий час – 13 %, і ще 4 % обрали
варіант тимчасових заробітків в інших країнах. Кожен четвертий учасник опитування
у Львівській області хотів би розпочати власну справу для забезпечення себе і своєї
сім’ї необхідним доходом.
Серед запропонованих в анкеті варіантів вирішення проблеми власного безробіт-
тя лише 2,4 % усіх опитаних обрали пункт «нічого не робити». Проблема зайнятості
є неактуальною для понад половини ВПО, охоплених анкетуванням у м. Одеса.
Як зазначено вище, більшість із них або економічно не активні за віком чи станом
здоров’я, або не мають можливості вийти на роботу через необхідність опікуватись
дітьми чи іншими членами сім’ї.

ІSSN 2072-9480. Demography and Social Economy, 2016, № 3 (28)
180
САДОВА У.Я., РИНДЗАК О.Т., АНДРУСИШИН Н.І.
Таблиця 2. Відповіді ВПО на запитання «Що Ви готові зробити, щоб оперативно вирішити
проблему власного працевлаштування?»
Варіанти відповіді Регіональні відділення «Карітас України», області
Частка від усіх
респондентів, %
Волинська
Запорізька
Івано-Фран-
ківська
Київська,
м. Київ
Донецька
(м. Крама-
торськ)
Львівська
Одеська
Харківська
Продовжувати ак-
тивно шукати роботу
за своєю спеціаль-
ністю в Україні
32,6 35,2 29,1 34,4 40,4 33,3 25 32,10 34,7
Отримати іншу
спеціальність
19,6 20,5 16,4 15,6 10,9 11,5 6,25 7,50 13,2
Пройти курс спеці-
альної професійної
підготовки чи пере-
підготовки
17,4 15,9 21,8 9,4 21,2 14,1 12,5 17,90 17,7
Змінити вид діяль-
ності
15,2 10,2 18,2 6,3 17,3 16,7 6,3 11,30 14
Розпочати власну
справу
4,3 12,5 12,7 18,8 9 25,6 6,3 9,40 12,3
Переїхати жити і
працювати в інший
регіон України
2,2 3,4 5,5 0 5,1 2,6 0 8,50 4,5
Їздити на тимчасові
заробітки в інші
регіони України без
зміни місця прожи-
вання
2,2 0 1,8 0 1,3 0 0 2,80 0,9
Їздити на тимчасові
заробітки в інші
країни
0 1,1 9,1 3,1 0 3,8 0 6,60 3,3
Виїхати на роботу за
кордон на тривалий
час
2,2 2,3 5,5 0 3,2 12,8 0 6,60 4,9
Виїхати за кордон на
постійне місце про-
живання
6,5 2,3 3,6 6,3 2,6 14,1 0 2,80 4,7
Нічого не робити 4,3 0 0 0 6,4 1,3 0 0,90 2,4
Не маю такої проб-
леми (працевлашто-
ваний, пенсіонер, в
декретній відпустці
тощо)
21,7 37,5 32,7 37,5 33,3 29,5 62,5 41,50 35
Інше 0 3,4 0 3,1 0,6 0 0 0,90 1
Джерело: складено авторами на основі результатів соціологічного обстеження 2015 р.

181
ISSN 2072-9480. Демографія та соціальна економіка, 2016, № 3 (28)
Актуальні проблеми зайнятості внутрішньо переміщених осіб: регіональний аспект
Найбільш частим варіантом вирішення проблеми власного працевлаштування
ВПО вважають зміну своєї спеціальності, виду діяльності. Це не стосується лише тих,
хто до переїзду перебував у відпустці по догляду за дитиною (вірогідно, вони і не на-
магаються знайти місце праці ближчим часом) та зараховували себе до професіоналів
(лише через їх дещо вищий рівень зайнятості на території тимчасового проживання).
Найбільш схильними до відкриття власної справи є колишні підприємці, керівники
(підприємств, підрозділів, заступники керівників підприємств), законодавці та вищі
державні службовці. Цікаво, що кожен п’ятий з колишніх законодавців (вищих дер-
жавних службовців) готовий виїхати за кордон, при цьому лише на тривалий термін,
але намірів щодо виїзду туди на постійне місце проживання вони не мають.
Для розробки заходів для вирішення найактуальніших проблем ВПО, і проблем
їхньої зайнятості зокрема, ключове значення мають їхні плани на майбутнє. Адже різні
моделі поведінки внутрішніх мігрантів вимагають відповідних методів регулювання.
Так, результати дослідження показали, що більше третини респондентів прагнуть по-
вернутися на малу батьківщину, а менше третини не визначились зі своїми планами на
найближче майбутнє. Понад чверть усіх опитаних вирішили залишитись у регіоні свого
тимчасового перебування. Лише 3 % респондентів мають намір виїхати за кордон. Серед
інших варіантів учасники дослідження дописували: «хочу жити в Україні», «повернуся
додому при умові повернення відповідних територій до складу України».
Регіональний розподіл відповідей респондентів на запитання щодо планів на
майбутнє показав, що найвища частка осіб, котрі хочуть залишитись у регіоні свого
поточного перебування, виявилась у Київській та Івано-Франківській областях.
Вона становить майже половину опитаних у цих областях. Таку ситуацію у Київській
області можна пояснити кращими можливостями щодо отримання житла і роботи,
порівняно з іншими регіонами України. Щодо Івано-Франківської, то туди переїхала
значна кількість осіб передпенсійного і пенсійного віку, очевидно заздалегідь маючи
намір там залишитись.
Результати дослідження показали, що найвища частка осіб, які мають на-
мір повернутись на малу батьківщину, зафіксована у Донецькій (м. Краматорськ,
52 %), Запорізькій (43 %) та Харківській (41 %) областях. Природньо, що більшість
людей, які не мали жодного бажання змінювати місце свого проживання, рятуючи
своє життя, переїздили у безпечніші територіально суміжні, близькі регіони, щоб за
першої ж можливості повернутись додому.
Намір виїхати за кордон найбільше респондентів висловило у Харківській
(9,4 % опитаних у цій області), Львівській (6,4 %) та Одеській (6,3 %) областях. Геогра-
фічне розташування Одеської та Львівської областей дає змогу зробити припущення,
що переселенці розглядають їх як певний трамплін для еміграції за кордон. Щодо
Харківської області, то тут, можливо, деяка частка респондентів планує виїхати до
Росії. Однак, світоглядні орієнтації опитаних у цій області показують, що більшість
із них мають чітку «проукраїнську» позицію, що дає підстави для висновку про зо-
всім незначну кількість потенційних емігрантів до РФ. Крім того, аналіз динаміки
середньомісячної зарплатні за останніх п’ять років (2010–2014 р.) показав, що у До-
нецькій області рівень оплати праці завжди був вищий, ніж у середньому в Україні,
тоді як у Харківській, Одеській і Львівській областях – навпаки, нижчий [12, с. 164].
Тому, очевидно, що у цих областях частина ВПО не можуть досягти бажаного рівня
доходу і сподіваються на заробітки (а то й виїзд) за межами України.
У програмі соціологічного обстеження було висунуто гіпотезу про існування
зв’язку між статусом зайнятості респондентів та їхніми планами на майбутнє. Зо-

ІSSN 2072-9480. Demography and Social Economy, 2016, № 3 (28)
182
САДОВА У.Я., РИНДЗАК О.Т., АНДРУСИШИН Н.І.
крема, очікувалось, що більшість осіб, які працювали на момент опитування, бу-
дуть прагнути залишитись у регіоні свого поточного перебування. Але двомірний
розподіл та статистичний аналіз відповідей респондентів на питання щодо планів
на майбутнє залежно від їх статусу зайнятості показав помірну силу такого зв’язку
(коефіцієнт спряженості – 0,35). Зокрема, третина з забезпечених роботою зазна-
чили, що залишаться у цьому регіоні, а більше третини – ще не визначились. Кожен
четвертий із цієї групи опитаних буде прагнути повернутись на малу батьківщину.
Таку ситуацію частково можна пояснити тим, що на момент опитування майже
половина зайнятих респондентів (48 %) працювали не за тим фахом, який мали до
вимушеного переселення, 45 % – за таким самим фахом, але з нижчим доходом і
лише 7 % знайшли роботу відповідно до свого фаху та ще й з вищим доходом, ніж
був за місцем постійного проживання. Натомість, у інших двох групах існує помітна
статистично значима відмінність у відповідях на аналізоване питання. Так, більшість
тих, хто доглядає перестарілого / неповносправного члена сім’ї (70 %) та осіб, котрі
не шукають роботи через пенсійний вік або інвалідність (56 %), висловили своє
прагнення повернутися на малу батьківщину.
Результати опитування показали, що рішення ВПО щодо місця майбутнього
проживання здебільшого залежить від встановлення миру в Україні (78 %). Крім
того, важливе значення для учасників опитування має наявність житла як у регіоні
їх теперішнього перебування (17 %), так і у вимушено покинутому ними регіоні
(11 %). Власне це і пояснює, чому третина респондентів не визначилась зі своїми
планами на майбутнє. Очевидно, якраз серед цієї групи опитаних більшість хотіли б
повернутись додому, та не бачать довгоочікуваного миру у найближчій перспективі.
Підтвердженням цієї тези слугує регіональний розподіл відповідей на дане запи-
тання. Так, у регіонах, де зафіксована найвища частка переселенців, які прагнуть
повернутись на малу батьківщину, а це Запорізька, Донецька і Харківська області,
найбільше з опитаних зазначили, що їх рішення залежить від встановлення миру в
Україні – відповідно 87, 84 і 84 % респондентів у кожній області. Водночас, у регіонах,
де зафіксовано найвищу частку респондентів, які висловили бажання там залиши-
тись, найменшою виявилась частота вибору варіанту відповіді, що їх рішення щодо
майбутнього місця проживання залежить від встановлення миру в Україні. Зокрема,
в Івано-Франківській області вона становить 58 %, а у Київській – 61 %. Натомість, у
цих областях порівняно високою є частка осіб, для яких важливою є наявність житла
у регіоні їх теперішнього перебування. Цей варіант відповіді обрало 42 % опитаних
у Київській і 38 % – у Івано-Франківській області. Крім того, у цих регіонах по-
рівняно вищою є частка осіб, для яких важливою є наявність місця праці у регіоні
їх теперішнього перебування. Так, якщо у цілому для всіх опитаних вона становить
8 %, то у Івано-Франківській області – 15 %, а у Київській – 13 %.
На допомогу від держави щодо облаштування житла і побуту у регіоні їх теперіш-
нього перебування сподівається кожен десятий опитаний. Найменше такі очікування
висловлюють у Харківській (5 %) і Запорізькій (6 %) областях. Найбільше надій на
державу покладають респонденти у Івано-Франківській (21 %) і Одеській (19 %)
областях. Як зазначено раніше, у двох останніх областях найвищою є частка осіб
передпенсійного і пенсійного віку, що частково пояснює встановлені міжрегіональні
відмінності у відповідях на це запитання.
Висновки. Результати авторського соціологічного дослідження засвідчили вкрай
низький рівень зайнятості ВПО в Україні. Якщо до зміни місця проживання більшість

183
ISSN 2072-9480. Демографія та соціальна економіка, 2016, № 3 (28)
Актуальні проблеми зайнятості внутрішньо переміщених осіб: регіональний аспект
із них були забезпечені роботою, то після переїзду – лише кожен шостий учасник
опитування. Виявлено, що статус зайнятості ВПО відповідає природнім життєвим
циклам людини (наприклад, більшість респондентів віком 15–18 років навчались,
а у 25–29 – доглядали дітей і т. п.). Тому частковим поясненням міжрегіональних
відмінностей статусу зайнятості переселенців може слугувати нерівномірний роз-
поділ переселенців за віковими групами по регіонах. Так, у Запорізькій області, де
виявлено найнижчий серед досліджуваних областей відсоток зайнятих ВПО, по-
ловину опитаних становлять молоді матері, які доглядають дітей. У Харківській та
Волинській областях, де відсоток забезпечених роботою найвищий, спостерігається
більш-менш рівномірний розподіл респондентів по кожній віковій групі. Крім того,
важливе значення має рід занять ВПО до того, як вони покинули місце постійного
проживання. Зокрема, третина опитаних до переїзду у Харківську область були фа-
хівцями, професіоналами та керівниками, які виявились конкурентоздатними на
регіональному ринку праці.
Під час розробки моделей вирішення найактуальніших проблем ВПО принципо-
ве значення мають їхні наміри і настрої щодо майбутнього місця проживання. Опи-
тування показало, що більшість із них прагнуть повернутись до рідних домівок, або
ж ще не визначились, і тільки четверта частина респондентів має намір залишитись
у регіоні свого поточного перебування. При цьому, частка переселенців, які бажають
залишитись, зростає зі збільшенням відстані від зони конфлікту. У західних областях
України, де частка таких осіб є найвищою, першочергового вирішення потребує про-
блема раціонального розселення ВПО та забезпечення їх постійним житлом. Щодо
працевлаштування таких осіб, то у цих регіонах доцільним є: надання тимчасових
пільг працедавцям за працевлаштування переселенців; створення сприятливих
умов для самозайнятості та підприємницької діяльності цієї групи осіб; створення
єдиної бази вакансій та шукачів роботи; покращення поінформованості ВПО щодо
можливості працевлаштування в окремих регіонах України та за кордоном. З огляду
на те, що майже половина опитаних висловили готовність до зміни спеціальності,
виду діяльності, проходження спеціальних курсів, налагодження ефективної системи
професійної підготовки і перепідготовки робочої сили може стати дієвим способом
покращення можливостей працевлаштування вимушених переселенців.
В областях, де переважає частка ВПО з чітким прагненням повернення на малу
батьківщину (Донецька, Запорізька, Харківська області), актуальним є заохочення
тимчасової зайнятості, активізація залучення переселенців до громадських робіт.
Враховуючи, що у структурі ВПО є значна частка жінок з дітьми, які потребують до-
гляду, необхідним є стимулювання гнучких форм зайнятості (надомна праця, гнучкий
графік робочого часу, робота за викликом тощо).
Найбільша частка осіб, які хочуть залишитись у регіоні свого нового перебу-
вання, виявилась серед забезпечених роботою. Однак вона не настільки значна, як
очікувалось. Це частково можна пояснити тим, що половина осіб, зайнятих трудовою
діяльністю на момент опитування, або працювали не за фахом, або мали нижчий
рівень заробітної плати, ніж за попереднім місцем праці.
Насамкінець, важливо зауважити, що ключовою умовою повернення ВПО до
своїх домівок та вирішення їх найгостріших проблем є встановлення миру і терито-
ріальної цілісності України. Для досягнення цієї надважливої мети держава повинна
повною мірою виконувати свої соціальні функції, а українські громадяни – згурту-
ватись у самовідданій праці, взаємопідтримці та протидії зовнішнім загрозам.

ІSSN 2072-9480. Demography and Social Economy, 2016, № 3 (28)
184
САДОВА У.Я., РИНДЗАК О.Т., АНДРУСИШИН Н.І.
ЛІТЕРАТУРА
1. Міхеєва О. Сучасні українські внутрішньо переміщені особи: основні причини, стратегії пере-
селення та проблеми адаптації / О. Міхеєва, В. Середа // Стратегії трансформації і превенції
прикордонних конфліктів в Україні. Збірка аналітичних матеріалів. – Львів : Галицька видавнича
спілка, 2015. – С. 9–49.
2. Brun K. Local Citizens or Internally Displaced Persons? Dilemmas of Long Term Displacement in Sri
Lanka / Cathrine Brun // Journal of Refugee Studies. – 2003. – 16, Is. 4. – P. 376–397.
3. Polityka migracyjna jako instrument promocji zatrudnienia i ograniczania bezrobocia / pod red.
P. Kaczmarczyka i M. Okolskiego. – Warszawa, 2008. – 141 p.
4. Kjeldstadli K. Sammensatte samfunn. Innvandring og inkludering / Knut Kjeldstadli. – Oslo : Pax Forlag,
2008. – 294 s.
5. Mooney E. The concept of internal displacement and the case for internally displaced persons as a
category of concern [Electronic resource] / Erin Mooney // Refugee Survey Quarterly. – 2005. – 24,
Is. 3. – P. 9–26. – Acccessed mode: http://www.brookings.edu/~/media/research/files/articles/
2005/9/fall-humanrights-mooney/9.pdf
6. Phuong K. The international protection of internally displaced persons / Katherine Phuong. – UK :
Cambridge University Press, 2004. – 299 p.
7. Лібанова Е.М. Вимушене переселення з Донбасу: масштаби та виклики для України (за мате-
ріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 8 жовтня 2014 р.) / Е.М. Лібано-
ва // Вісник Національної академії наук України. – 2014. – № 12. – С. 15–24.
8. Малиновська О.А. Шляхи вирішення проблеми внутрішньо переміщених осіб: деякі уроки із
зарубіжного досвіду [Електронний ресурс] / О.А. Малиновська / Аналітична записка: Інститут
стратегічних досліджень, Серія «Соціальна політика». – 2015. – № 9. – Режим доступу: http://
www.niss.gov.ua/content/articles/files/migrac_probl-a598d.pdf
9. Садова У.Я. Інтереси внутрішньо переміщених осіб в епіцентрі інституційних зусиль україн-
ської держави / У. Я. Садова, Н. І. Андрусишин // Регіональна економіка. – 2016. – № 1. –
С. 196–198.
10. Методичні рекомендації щодо проведення регіонального обстеження внутрішньо-переміщених
осіб-громадян України [Текст] / [редкол. д-р екон. наук, проф. Садова У.Я., канд. екон. наук,
проф. Матковський С.О., канд. екон. наук Гринькевич О.С.] НАН України; ДУ «Інститут ре-
гіональних досліджень імені М.І. Долішнього». – Львів, 2014. – 40 с.
11. Закон України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо пере-
міщених осіб» [електронний ресурс] / Верховна рада України. – Режим доступу: http://zakon5.
rada.gov.ua/laws/show/1706-18
12. Праця України у 2014 році. Статистичний збірник / Державна служба статистики України, відп.
за випуск І.В. Сеник. – К. : Консультант, 2015. – 280 с.
REFERENCES
1. Mikheieva, O. & Sereda, V. (2015). Suchasni ukrains’ki vnutrishn’o peremischeni osoby: osnovni pryc-
hyny, stratehii pereselennia ta problemy adaptatsii [Modern Ukrainian internally displaced persons: the
main reason resettlement strategies and problems of adaptation]. Strategy of prevention and transformation
of border conflicts in Ukraine. L’viv: Halyts’ka vydavnycha spilka [in Ukrainian].
2. Brun, K. (2003). Local Citizens or Internally Displaced Persons? Dilemmas of Long Term Displacement
in Sri Lanka. Journal of Refugee Studies, Vol.16, 4, 376-397 [in English].
3. Kaczmarczyk, P. & Okolskiego, M. (Eds.). (2008). Polityka migracyjna jako instrument promocji zatrud-
nienia i ograniczania bezrobocia [Migration policy as an instrument for promoting employment and reducing
unemployment]. Warszawa [in Polish].
4. Kjeldstadli, K. (2008). Sammensatte samfunn. Innvandring og inkludering [Complex societies. Immigration
and inclusion]. Oslo: Pax Forlag [in Norwegian].
5. Mooney, E. (2005). The concept of internal displacement and the case for internally displaced persons as
a category of concern. Refugee Survey Quarterly, Vol. 24, 3, 9-26. Retrieved from http://www.brookings.
edu/~/media/research/files/articles/2005/9/fall-humanrights-mooney/9.pdf [in English].

185
ISSN 2072-9480. Демографія та соціальна економіка, 2016, № 3 (28)
Актуальні проблеми зайнятості внутрішньо переміщених осіб: регіональний аспект
6. Phuong, K. (2004). The international protection of internally displaced persons. UK: Cambridge University
Press [in English].
7. Libanova, E.M. (2014) Vymushene pereselennia z Donbasu: masshtaby ta vyklyky dlia Ukrainy [Forced
resettlement of Donbass: the scale and challenges for Ukraine]. Visnyk Natsional’noi akademii nauk
Ukrainy - Bulletin of the National Academy of Sciences of Ukraine, 12, 15-24 [in Ukrainian].
8. Malynovs’ka, O. A. (2015). Shliakhy vyrishennia problemy vnutrishn’o peremischenykh osib: deiaki
uroky iz zarubizhnoho dosvidu [Solutions to the problem of internally displaced persons: Some lessons
from foreign experience]. Strategic Studies Institute, Series «Social Policy», 9. Retrieved from: http://www.
niss.gov.ua/content/articles/files/migrac_probl-a598d.pdf [in Ukrainian].
9. Sadova, U.Ya. & Andrusyshyn, N.I. (2016). Interesy vnutrishn’o peremischenykh osib v epitsentri in-
stytutsijnykh zusyl’ ukrains’koi derzhavy [The interests of internally displaced persons in the epicenter
of institutional efforts Ukrainian state]. Rehional’na ekonomika - Regional economy, 1, 196-198 [in
Ukrainian].
10. Sadova, U.Ya., Matkovs’kyj, S.O. & Hryn’kevych, O.S. (Eds.). (2014). Metodychni rekomendatsii schodo
provedennia rehional’noho obstezhennia vnutrishn’o-peremischenykh osib-hromadian Ukrainy [Methodical
recommendations for conducting a regional survey of internally displaced persons, citizens of Ukraine]. L’viv:
DU «Instytut rehional’nykh doslidzhen’ imeni M.I. Dolishn’oho» [in Ukrainian].
11. Zakon Ukrainy vid 20.10.2014 №1706-VII «Pro zabezpechennia prav i svobod vnutrishn’o peremisch-
enykh osib» [The Law of Ukraine of 20.10.2014 №1706-VII «On the rights and freedoms of internally
displaced persons»]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1706-18
[in Ukrainian].
12. Pratsia Ukrainy u 2014 rotsi [Labor Ukraine in 2014]. State Statistics Office of Ukraine. K.: TOV
Vydavnytstvo «Konsul’tant» [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції журналу 27.09.2016.