Content uploaded by Pierre Lévy
Author content
All content in this area was uploaded by Pierre Lévy on May 19, 2017
Content may be subject to copyright.
A preview of the PDF is not available
Becoming Virtual, Reality in the Digital Age
Abstract
Pierre Levy takes a fresh look at the whole idea of what is virtual. He's responding to the widespread belief, and sometimes even panic, that a digital society with emphasis on virtual interactions is necessarily depersonalizing. He takes particular exception to the notion that "virtual" and "real" are opposites. Instead, Levy argues that virtuality is one of four modes of existence, the rest of which he describes as reality, possibility, and actuality. Each is defined in terms of its relationship with its environment. In following Levy's world view, you may find that he interprets some or all of those terms in ways you're not used to, but the result is an interesting new approach to what it means to be part of an increasingly digital world. He examines the virtualization of several elements our society: the corporal body, text, the economy, language, technology, contracts, intelligence, subjects, and objects. What he finds is not a destruction of the personal so much as a transformation. Virtualization adds to, but does not replace, the real, the possible, and the actual. By understanding what virtualization means and involves, Levy believes that society will gain a greater variety of options for interaction in all areas. Becoming Virtual is a serious philosophical work, dense with ideas.
... В умовах «старіння» викладацького корпусу ця проблема досить актуальна для нас. У зарубіжних дослідженнях ця особливість отримала назву «цифрового розриву» [9], але обговорюється головно щодо технологічної некомпетентності з боку студентів. ...
... Соціальними мережами користуються люди різного віку, однак серед них найбільш схильні до ризиків використання соціальних мереж саме підлітки, переважно школярі та студенти, з огляду на їхнє соціальне становище та перехідний вік. Фахівці розглядають такі ризики як «один із наслідків «соціальних розривів» в умовах нелінійної соціокультурної динаміки, парадоксальність яких проявляється в розмиванні історичного феномену наступності» [9]. Причому рівень затребуваності соціальних мереж споживачами виявляється насамперед у показниках часу, витраченого на перебування в мережі. ...
... Desde un punto de vista académico, esta transformación supuso la renovación del viejo debate entre apocalípticos e integrados (Eco, 1993). Para algunos, nuestro cerebro biológico iba a convertirse en una inteligencia digital colectiva, interconectada globalmente mediante las tecnologías de la comunicación (Lévy, 1998). Para otros, la progresiva virtualización de la experiencia comunicativa iba a suponer la pérdida de la relación con el otro, en beneficio de un amor inmoderado por el cuerpo virtual y la presencia inmaterial y fantasmagórica (Virilio, 1997). ...
En los últimos 20 años, a medida que se ha desarrollado la sociedad de la información, también ha sido tendencia olvidar a los referentes que ayudaron a comprender la mass communication society. Se ha producido un vaciamiento conceptual que debemos enmendar para problematizar los discursos del odio, la polarización y la fractura de la experiencia entre lo real y lo virtual. Para ello, en este ensayo partimos de una recopilación bibliográfica constructivista que conecta las industrias culturales, como entidades productoras de consensos; los medios de comunicación, como instituciones de socialización colectiva; el proceso de virtualización digital, como ruptura con la experiencia no mediada; y la mediatización, como expresión de (no) participación social. El análisis nos lleva a proponer la idea de la sociedad de las turbas, la sociedad de la incomunicación, un modelo de convivencia propio de las sociedades globalizadas, caracterizado por la extrema individualización y la virtualización de la experiencia comunicativa. Como hechizados por la luz que emana de los teléfonos móviles, nos estaríamos desconectando del significado etimológico de compartir del verbo comunicar. Se estaría creando así la situación ideal para la propagación de desinformación y la radicalización. En ese sentido, se plantea la siguiente hipótesis: si el siglo XX fue el periodo de las masas, el siglo XXI será el de las turbas.
... Desde un punto de vista académico, esta transformación supuso la renovación del viejo debate entre apocalípticos e integrados (Eco, 1993). Para algunos, nuestro cerebro biológico iba a convertirse en una inteligencia digital colectiva, interconectada globalmente mediante las tecnologías de la comunicación (Lévy, 1998). Para otros, la progresiva virtualización de la experiencia comunicativa iba a suponer la pérdida de la relación con el otro, en beneficio de un amor inmoderado por el cuerpo virtual y la presencia inmaterial y fantasmagórica (Virilio, 1997). ...
En los últimos 20 años, a medida que se ha desarrollado la sociedad de la información, también ha sido tendencia olvidar a los referentes que ayudaron a comprender la mass communication society. Se ha producido un vaciamiento conceptual que debemos enmendar para problematizar los discursos del odio, la polarización y la fractura de la experiencia entre lo real y lo virtual. Para ello, en este ensayo partimos de una recopilación bibliográfica constructivista que conecta las industrias culturales, como entidades productoras de consensos; los medios de comunicación, como instituciones de socialización colectiva; el proceso de virtualización digital, como ruptura con la experiencia no mediada; y la mediatización, como expresión de (no) participación social. El análisis nos lleva a proponer la idea de la sociedad de las turbas, la sociedad de la incomunicación, un modelo de convivencia propio de las sociedades globalizadas, caracterizado por la extrema individualización y la virtualización de la experiencia comunicativa. Como hechizados por la luz que emana de los teléfonos móviles, nos estaríamos desconectando del significado etimológico de compartir del verbo comunicar. Se estaría creando así la situación ideal para la propagación de des- información y la radicalización. En ese sentido, se plantea la siguiente hipótesis: si el siglo XX fue el periodo de las masas, el siglo XXI será el de las turbas.
Academics generally present the acquisition of academic proficiency as a learning process dedicated to specializing in an area of expertise. During their careers, scholars are expected to develop their academic profile by progressively building on their knowledge and their professional networks in their chosen specialty. However, prompted by reflections on their own experiences and by exploratory conversations with colleagues, the authors find that this portrayal of streamlined professionalization in academia hides playful deviations from the primary path into new intellectual and social spaces. They introduce the notion of a Spielwiese [literally: playing meadow] to describe these spaces, how they emerge, and how academics engage with them. The authors conclude by laying the groundwork for a typology and outline a research agenda for Spielwiesen in academia, whose utilizers should consider national career systems, disciplinary contexts, and different cohorts and career stages.
The large-scale pandemic caused by Covid-19 forced long vacations and the unstable situation in the country has raised one of the global problems of education - quality educational content.
Formulation of the problem. World culture of the XXI century exists in a dynamic environment that is rapidly evolving in all areas of human activity. Information and communication technologies have a significant impact on socio-cultural processes. At the same time, the concept of «virtuality» is firmly in the context of culture, education, and business. One of the important innovations that have taken a significant place in cultural life is a phenomenon such as a virtual museum.
Materials and methods. We used the following methods to achieve the goal of the study: systematic and comparative analysis of pedagogical, psychological, philosophical, sociological works, methodological and specialized literature; analysis of the pedagogical experience of using virtual museums of the education in general secondary education institutions; questioning teachers about their experience of using virtual museum in the educational process, identifying problems for the creation of special webinars and courses to develop digital competence of teacher; interpretation of research results.
Results. The use of virtual museums in the educational process makes it possible to effectively solve the following basic didactic tasks: ensuring the scientific nature for students'education mastery of scientific knowledge and promoting the formation of a democratic worldview in them that based on credible scientific facts and corresponds to the dynamics of of relevant scientific knowledge development; strengthening the clarity of learning as a principle of didactics, due to the nature of the process of cognition, which begins with sensory perception, moves to abstract thinking, and from it to practice; development of student’s cognitive interests and abilities as a principle of didactics, which determines the most important motives for student learning (formation of cognitive interests occurs through two ways: through the material that constitutes the content of learning and organization of students cognitive activity); the use of virtual museums can affect students' visual and auditory memory; accelerating the pace of learning and memorizing learning material, which contributes to the strength of knowledge, expanding the cognitive interests of students; the intensification of students' independent work; the connection between theory and practice, which necessitates the reflection of two inextricably linked aspects of a single education process; individualization of learning.
Conclusions. The virtual museum makes it possible to significantly supplement, expand, and deepen the content of the material studied in the curriculum. Using virtual museums, the teacher can best select educational material. Virtual museums allow in the simplest, most intelligible, and emotional way to transfer educational material, significantly enhance the mental activity of students, expand their worldview, and arouse special interest in a particular field of knowledge. For the use of virtual museums in the educational process to promote the development and formation of cognitive interests of students, the teacher must: select information to be presented with the help of virtual museum, by content and compose it in a composition so that it corresponds to the purpose, age, knowledge, and interests of students; the use heuristic methods in teaching educational material with the help of virtual museum; to organize by the specific interests of students various forms of independent work with the use of virtual museum (preferably in the form of educational projects).
У статті досліджено процес діджиталізації вищої освіти, узагальнено основні пріоритети у цій сфері та окреслено завдання. Наголошено, що діджиталізація стає невід’ємним елементом розвитку всіх сфер життя суспільства, у тому числі системи освіти. Розвиток цифрового вищого навчального закладу обов’язково має супроводжуватись моніторингом потреб сучасного ринку, впровадженням та актуалізацією освітніх програм усіх рівнів відповідно до ключових компетенцій діджиталізації, забезпечення їх наступності. Діджиталізація суспільства має соціокультурну основу. Поява Інтернету і мобільних пристроїв, можливість постійної комунікації членів суспільства один з одним визначають розвиток діджиталізації суспільства загалом. Діджиталізація також виступає складовою частиною сучасного антропологічного простору. Метою даного дослідження є аналіз тенденцій розвитку діджиталізації у сучасному вищому навчальному закладі, перспективи їхньої взаємодії, взаємовпливу. У статті застосовано діалектичний метод, інструментальний та функціональний підходи. Авторами зроблено висновок, що в Україні, згідно з сучасними потребами, запитами та інтересами населення, йде якісний процес розвитку цифровізації та діджиталізації вищої освіти. Результати дослідження сконцентровані в таких узагальненнях та висновках: обґрунтовано, що цифрові технології – унікальний механізм для різнобічного розвитку сучасного вищого навчального закладу. Наразі створено можливість швидкого обміну досвідом та знаннями, адаптації онлайн-навчання, розвитку цифрових бібліотек та цифрових кампусів, розширюється коло суб’єктів, які отримують унікальну інформацію, яка раніше була доступна лише для вузького кола експертів та вчених. Завдяки цифровим технологіям ми з упевненістю можемо говорити про глобалізацію наукового світу та активний розвиток академічної мобільності.
Contemporary virtual reality is often discussed in terms of popular consumer hardware. Yet the virtual we increasingly experience comes in many forms and is often more complex than wearable signifiers.This three-volume collection of essays examines the virtual beyond the headset. Virtual Interiorities offers multiple, sometimes unexpected entry points to virtuality—theme parks, video games, gyms, pilgrimage sites, theater, art installations, screens, drones, film, and even national identity. What all these virtual interiorities share are compelling cultural perspectives on distinct moments of environmental collision and collusion, liminality, and shifting modes of inhabitation, which challenge more conventional architectural conceptions of space.
Senses of Place and Space steps beyond environments to look more closely at inhabitation, time, non-space, and placelessness. Each piece gathered in this final volume touches on how we exist—or might exist—in emerging virtual constructs, as well as how those constructs shift our perceptions through fluidity, pervasiveness, and altered vantages.
purchase the paperback or epub at: https://press.etc.cmu.edu/books/virtual-interiorities/3
The study addresses the issue of the depiction of homosexual partnerships and family relationships in contemporary Czech prose with LBGT+ themes. The introductory part defines the subject of interest. The family is defined as a union based not exclusively on genetic kinship, but also on other ties of social character (adoption, guardianship), while a long-term union of persons without children of their own is equally considered a family. The matter of cultivation theory in the field of fiction is discussed. Although fiction is an effective medium, it cannot perform a cultivation and awareness-raising function between the minority and the majority society, as minority LGBT+ literature is read nearly exclusively by the minority. In the analytical part, the paper focuses on the analysis of titles of contemporary Czech literature for adult readers referring to lesbian relationships (Zuzana Brabcová Rok perel and Renáta Petříková Druhá šance) and titles intended mainly for children audiences which thematize family constellations in LGBT+ families with children. The article concludes that in contemporary Czech LGBT+ prose, fundamentally different narratives coexist, oscillating between a self-liberating or therapeutic function: texts dealing with the problem of coming out and coming to terms with one’s own identity – and free, joyful writing about the pleasant life of non-heteronormative individuals in the contemporary world. The basic defining characteristic of this kind of literature, then, is its inherent variety.
ResearchGate has not been able to resolve any references for this publication.