Content uploaded by Serhii Kozlovskyi
Author content
All content in this area was uploaded by Serhii Kozlovskyi on Apr 05, 2019
Content may be subject to copyright.
С.В. Козловський
ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ЯК БАЗОВИЙ ЕЛЕМЕНТ
МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ФАКТОРАМИ РОЗВИТКУ
СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
У статті досліджено сутність економічної політики як базового еле-
менту загального механізму управління розвитком сучасної економічної сис-
теми. Досліджено принципи формування економічної політики. Запропонова-
но використовувати центри стратегічного розвитку для економічних систем
всіх рівнів, основним завданням якого є формування оптимальної економічної
політики, що дозволяє вирішити ряд проблем, притаманних економічній сис-
темі України. Вдосконалено визначення поняття „економічна політика”. За-
пропоновано етапи формування і реалізації економічної політики, а також
опис її складових.
Ключові слова: Економічна політика, управління, економічна система.
Рис. 1. Літ. 8.
С.В. Козловский
ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ПОЛИТИКА КАК БАЗОВЫЙ ЭЛЕМЕНТ
МЕХАНИЗМА УПРАВЛЕНИЯ ФАКТОРАМИ РАЗВИТИЯ
СОВРЕМЕННЫХ ЭКОНОМИЧЕСКИХ СИСТЕМ
В статье исследованы сущность экономической политики как базового
элемента общего механизма управления развитием современной экономиче-
ской системы. Исследованы принципы формирования экономической полити-
ки. Предложено использовать центры стратегического развития для эконо-
мических систем всех уровней, основной задачей которого являются форми-
рования оптимальной экономической политики, что позволит решить ряд
проблем, присущих экономической системе Украины. Усовершенствовано
определение понятия „экономическая политика”. Предложены этапы фор-
мирования и реализации экономической политики, а также описание ее со-
ставляющих.
Ключевые слова: Экономическая политика, управление, экономическая система.
S.V. Kozlovskiy
ECONOMIC POLICY AS THE BASE ELEMENT
THE MECHANISM OF MANAGEMENT OF FACTORS OF
DEVELOPMENT MODERN ECONOMIC SYSTEMS
The article are investigated essence of economic policy as base element of the
general mechanism of management by development of modern economic system.
Principles of formation of economic policy are investigated. It is offered to use the
centers of strategic development for economic systems of all levels which primary
goal are formations of optimum economic policy that will allow to solve a line of the
problems inherent in economic system of Ukraine. Definition of concept "economic
policy" is advanced. Stages of formation and realization of economic policy, and also
the description of its components are offered.
Key words: Economic policy, management, economic system.
Постановка проблеми. Механізм управляння факторами розвитку сучас-
них економічних систем, представлений сукупністю рішень, мір і дій органів
управління, що відповідають за розробку економічної політики суб'єктів економі-
чної діяльності. Економічна політика забезпечує узгодження цілей, завдань, рі-
шень і дій всіх мікро-, мезо- і макроекономічних систем (елементів, підсистем),
що є суб'єктами економічної діяльності в глобальному і локальному економіч-
ному просторі, яка направлена на створення матеріальних і духовних благ у від-
повідність з потребами соціальних систем.
В якості ідеальної мети економічної політики доцільно вибрати мету розви-
тку сучасних економічних систем – забезпечення соціальної справедливості та
гуманізації економічної діяльності як основи стабільності економічної системи в
умовах постійної зміни глобального економічного простору за рахунок збережен-
ня та оптимального використання економічних ресурсів і підвищення стратегіч-
ного економічного потенціалу та стійкості.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню теоретичних і
практичних аспектів розвитку економічних систем присвячені праці багатьох вче-
них-економістів (К. Маркс [4], Дж.М. Кейнс [2], К.Охмае [5]). Методологія теорії
управління економічними системами була розроблена А.Г. Мазуром [3], А.Д. Че-
рнявським [7], питання стратегічного управління О.С. Виханським [1], З.Є. Шер-
шньовою [8], регулюванню розвитку економіки Б.Я. Панасюком [6].
Мета дослідження. Метою даної роботи є теоретичне дослідження і аналіз
проблем формування і реалізації економічної політики щодо забезпечення розви-
тку сучасних економічних систем.
Основні результати дослідження. Функціональною метою економічної
політики є надбання і підтримка економічної стійкості системи, як на макро- так і
мікро- рівні. Досягнення поставленої мети забезпечується вирішенням наступних
задач: підвищення економічної активності; підвищення економічної адаптивності;
підвищення ефективності економічної діяльності; підвищення стратегічного еко-
номічного потенціалу (СЕП); диверсифікація ризиків.
Ефективна економічна політика повинна задовольняти ряду критеріїв:
- узгодженості економічної політики із загальною стратегією розвитку;
- внутрішньої і зовнішньої узгодженості економічної політики (узгодженість і
збалансованість окремих напрямків економічної політики між собою; систе-
ма задач економічної політики повинна бути побудована таким чином, щоб
реалізація однієї з них забезпечувала успішну реалізацію інших;
- відповідності економічної політики прогнозованим змінам соціальної систе-
ми, внутрішніх і зовнішніх факторів розвитку;
- реалізації економічної політики з урахуванням наявного СЕП (відповідність
потенційних можливостей системи відтворення власним економічним ресур-
сам і можливостям залучення зовнішніх для реалізації розробленої економіч-
ної політики);
- прийнятності рівня ризику, пов'язаного з економічною політикою (відповід-
ність прогнозованих рівнів ризиків внаслідок впливу зовнішніх і внутрішніх
факторів розвитку, їх можливих наслідків для системи з передбаченими
компенсаційними заходами).
Узгодженість економічної політики з зовнішніми та внутрішніми факторами
та її реалізації з СЕП, багато в чому визначається адаптивністю системи. Адапти-
вність розглядається як свого роду компенсаційний механізм, що дозволяє системі
адаптуватись до дестабілізуючого впливу факторів розвитку, в процесі досягнен-
ня своїх цілей; дозволяє ефективно «працювати» в рамках займаної економічної
ніші або забезпечувати перехід в більш ефективну нішу.
Дотримання основних принципів формування економічної політики ство-
рює передумови для ефективного досягнення поставленої мети та вирішення за-
дач розвитку і економічної, і соціальної системи, а також знижує негативні ре-
зультати при реалізації управлінських рішень. В якості основних принципів фор-
мування економічної політики нами виділені принципи: єдності; участі; безперер-
вності; гнучкості; точності:
- Принцип єдності передбачає, що формування економічної політики повинно
мати системний характер. Поняття «система» у даному випадку означає існу-
вання не просто сукупності елементів, а виникнення нових властивостей, не
властивих кожному елементу окремо. При цьому повинний забезпечуватися
єдиний напрямок розвитку економічної системи (держави, регіону, галузі, пі-
дприємства), орієнтування на стратегію і цілі розвитку. При наявності альте-
рнативних управлінських рішень їх вибір повинен бути заснований на систе-
мі критеріїв, що визначають саме стратегією розвитку.
- Принцип участі тісно взаємопов'язаний з принципом єдності і означає, що
процес розробки та реалізації управлінських рішень має залучати до себе всі
структурні елементи системи, які він безпосередньо торкається.
- Принцип безперервності передбачає коректування очікувань системи щодо
зовнішніх і внутрішніх факторів у зв'язку з їх невизначеністю і можливістю
непередбачених змін факторів, відповідних виправлень та уточнень стратегій
і програм розвитку. При цьому змінюються не тільки фактичні передумови,
але і представлення системи про свої внутрішні потреби і можливості.
- Принцип гнучкості, полягає в наданні процесу формування економічної полі-
тики здатності змінювати свою спрямованість у зв'язку з цілями розвитку со-
ціальної системи, впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. Найефективніші
управлінські рішення в області економічної діяльності, розроблені і реалізо-
вані економічною системою в попередньому періоді, не можуть далі надати
такий самий ефективний результат унаслідок високої динаміки зовнішніх
чинників, постійних змін внутрішніх.
- Принцип точності передбачає конкретизацію і деталізацію управлінських рі-
шень в тій мірі, в якій дозволяють прогнози та передбачення можливих змін
зовнішніх і внутрішніх факторів економічного розвитку. Якщо прогнозовані
параметри зовнішніх і внутрішніх факторів виявляються відносно стабільни-
ми, система має можливість більшою мірою деталізувати управлінські рі-
шення, в тому випадку, якщо прогнозовані зовнішні і внутрішні чинники ха-
рактеризуються нестабільністю основних параметрів, управлінські рішення
повинні носити більш гнучкий характер.
При наявності такого розмаїття факторів розвитку сучасних економічних
систем управління цими факторами має бути орієнтовано на розробку власних
стратегій розвитку та розвиток комплексної інфраструктури економічної діяльно-
сті, яка передбачає створення і розвиток:
- системи науково-технічної та аналітичної інформації, що має достатньо повні
і вичерпні відомості про причини і можливі джерела зміни зовнішніх і внут-
рішніх факторів розвитку;
- системи науково-технічного, інноваційного прогнозування і програмування
здатного визначати пріоритетні напрямки розробок які відповідають стратегії
розвитку;
- системи координації досліджень і розробок на всіх напрямках;
- системи експертизи досліджень і розробок;
- системи правового забезпечення та консалтингу;
- системи інформатизації та зв'язку, які забезпечує ефективну діяльність всіх
елементів структури управління;
- системи підготовки та перепідготовки управлінських кадрів;
- системи інформатизації та зв'язку, які забезпечує ефективну діяльність всіх
елементів інфраструктури економічної діяльності.
Розвинені організаційно-інституційні мережі припускають наявність різно-
манітних зв'язків виробництва з наукою, банками, приватними фірмами для більш
ефективного використання знань та інтелектуальних здібностей найбільш квалі-
фікованих фахівців в ході розробки та реалізації економічної політики. В системі
заходів оптимізації організаційної структури управління доцільна організація вза-
ємодії між службами, створення ефективної системи економічного контролю.
Особливий вплив на результати економічної діяльності надає робота аналітико-
економічних служб. Проведений аналіз показав, що роль аналітичних служб зна-
чно впливає на стан економічних систем (на прикладі мезо-та мікроекономічних)
і в більшості систем є недостатньою. Основними причинами такого стану є: відсу-
тність чіткого виділення та розмежування функціональних обов'язків, прав і від-
повідальності між службами і відділами; слабкий зв'язок між результатами роботи
економічних служб і станом матеріального і морального стимулювання, а найго-
ловніше – практично відсутній тактичний менеджмент, не кажучи вже про страте-
гічний.
Для оптимізації організаційної структури, відповідної вимогам мети і за-
вданням формування економічної політики у відповідності із стратегією економі-
чного розвитку пропонується її виділення у окрему структурну одиницю, центр
стратегічного розвитку (ЦСР) для економічних систем всіх рівнів.
Наявність високоякісного управління є ключовою умовою формування ефе-
ктивної економічної політики, яка буде директивним керівництвом дії для всіх
елементів економічних систем. З цих позицій економічна політика не випадково
розглядається в контексті управління факторами економічного розвитку.
Процес прийняття та реалізації управлінських рішень в рамках економічної
політики є складним, оскільки приймати рішення приходиться в умовах впливу
безлічі факторів. Враховуючи значну тривалість економічної діяльності, склад-
ність зміни в часі взаємозв'язків між впливовими факторами, а також їх кількість,
необхідно відзначити високий рівень вимог, що висуваються до менеджменту
усіх рівнів в сучасних умовах.
Виділення в окрему структурну одиницю ЦСР, основним завданням якого є
формування оптимальної економічної політики, на основі глибокого аналізу фак-
торів розвитку, дозволяє вирішити ряд проблем, притаманних економічній систе-
мі України на даному етапі розвитку:
- відсутність інститутів та спеціалізованих підрозділів, що реалізують загальні
функції управління за рівнями: стратегічний, тактичний, оперативний. Орга-
нізаційна структура з виділенням ЦСР побудована під вирішення сукупності
набору задач, спрямованих на досягнення економічної стійкості і підвищення
СЕП;
- непланомірність у взаємодії та збої в діяльності інститутів та підрозділів у
зв'язку з відсутністю керуючого елементу. Вирішується проблема розбіжно-
сті в розумінні цілей і мотивації, як наслідок знімається напруга, ліквідується
можливість зіткнення інтересів різних інститутів і підрозділів, зменшується
ймовірність конфліктів;
- вирішується проблема, пов'язана з тим, що з одного боку інститути та під-
розділи дублюють один одного;
- вирішується проблема недостатньо ефективної процедури аналізу, коли по-
милки, що виникають у процесі економічної діяльності, не виправляються,
внаслідок чого знову повторюються і таким чином мають хронічний харак-
тер;
- налагоджується належне виконання такої функції управління як контроль.
Грамотно поставлені задачі, у багатьох випадках не призводять до заданого
результату через відсутність контролю за їх виконанням з боку менеджменту
на всіх його рівнях.
Згідно з наведеним вище визначенням, економічна політика визначається
автором як сукупність управлінських рішень, заходів та дій, спрямованих на залу-
чення та ефективне перерозподілення економічних ресурсів, організацію економі-
чної діяльності щодо створення матеріальних і духовних благ у відповідності з ці-
лями та завданнями розвитку соціальних систем.
Дослідження природи факторів розвитку обумовило розробку структурно-
логічної моделі формування економічної політики. Розроблена модель формуван-
ня економічної політики включає шість етапів, які наведені на рисунку 1.
1. На першому етапі здійснюється вибір і обгрунтування варіанту (стратегії)
розвитку сучасної економічної системи. В рамках даного етапу оцінюються пріо-
ритети розвитку в короткостроковій, середньостроковій і довгостроковий перспе-
ктиві, визначається місткість стратегії, формується мета і завдання економічної
політики, а також виконується попередня оцінка цілей і завдань розвитку.
Загальна спрямованість економічної системи на підвищення її СЕП і досяг-
нення стійкості описується шляхом формулювання певних цільових установок.
1 етап Вибір і обґрунтування стратегії розвитку, постановка цілей і завдань економічної
політики економічної системи
6 етап Оцінка результатів реалізації економічної політики
5 етап Реалізація економічної програми й оцінка ефективності
4 етап Розробка економічної програми
3 етап Аналіз і оцінка поточного стану і можливих змін внутрішніх факторів
2 етап Аналіз і оцінка поточного стану і можливих змін факторів розвитку
Ціль
Досягнення і
підтримка стану
економічної
стабільності
Завдання
Підвищення економічної активності
Підвищення економічної адаптивності
Підвищення ефективності економічної діяльності
Формування стратегічного економічного потенціалу
Диверсифікованість економічних ризиків
Зовнішні фактори-умови непрямого впливу
Економічні; Політичні; Соціокультурні;
Демографічні; Науково-технічні;
Екологічні.
Зовнішні фактори-умови прямого впливу
Інноваційний процес;
Економічні цикли;
Спадкоємність;
Конкурентний відбір.
Внутрішні
фактори
Мета, завдання
Структура
Технології
Культура і люди
Комплексний аналіз і оцінка
Економічна
активність
Стратегічний еконо-
мічний потенціал
Економічні
ризики
Економічна
адаптивність
Ефективність
економічної
діяльності
Темп, швидкість розвитку (років)
Ріст/приріст економічних ресурсів (%)
Структура економічних ресурсів (%)
Накопичені економічні ресурси (грн.)
Економічна ніша (грн.)
Економічні проекти
Економічний проект i
Економічний проект i...1
Ефекти
Фінансово-економічний, виробничий, соціаль-
но-управлінський, інноваційний
Рис. 1. Етапи формування і реалізація економічної політики
Режим діяльності системи може бути представлений деяким набором показ-
ників. З кожним конкретним режимом можна зіставити визначені значення показ-
ників або, з урахуванням вимоги зіставності і необхідності включення елементів
динаміки, темпи зростання, приросту показників економічного розвитку. Викори-
стовуючи ранжирування показників по темпах зростання, можна побудувати та-
кий порядок, який здатний виразити вимоги до оптимального режиму економічної
діяльності і може виступати в ролі еталона. Такий порядок носить назву нормати-
вної системи показників, впорядкованих по темпах і швидкості процесу розвитку
так, що підтримка цього порядку на тривалому інтервалі часу забезпечує якнайк-
ращий режим функціонування системи. Нормативна система показників є модел-
лю еталонного режиму функціонування системи.
Цільові установки системи можуть бути виражені шляхом впорядкування
двох і більш показників стану і результатів діяльності системи, а мета полягатиме
в підтриманні цього порядку. Свідомо конструюючи і контролюючи динаміку по-
казників, можна не тільки визначити напрям руху економічних ресурсів системи,
але і управляти цим рухом для досягнення поставленої мети розвитку.
2. На другому етапі здійснюється аналіз і оцінка поточного стану і можли-
вих змін зовнішніх чинників непрямої і прямої дії з використанням методу деком-
позиції.
3. На третьому етапі здійснюється аналіз і оцінка поточного стану і можли-
вих змін внутрішніх чинників і СЕП, економічної ніші і лага інвестування еконо-
мічних ресурсів.
4. На четвертому етапі здійснюється розробка економічної програми систе-
ми. Якщо відношення обсягу економічної ніші до її ємності перевищує, або дорі-
внює одиниці, це свідчить про те, що вся поточна потреба системи в економічних
ресурсах може бути задоволена. Отже, розроблена на третьому етапі базова еко-
номічна програма, може не піддаватися коригування в частині обсягу необхідних
економічних ресурсів. Якщо вказане співвідношення менше одиниці, відповідно,
необхідне коректування економічної програми.
Для полегшення процесу коригування економічних програм доцільним
представляється визначення в базовій програмі максимальних і мінімальних обся-
гів економічних ресурсів. При цьому максимальний об'єкт економічних ресурсів
являє собою сукупний обсяг коштів, необхідних для проведення повного компле-
ксу робіт на всіх необхідних напрямах, і є орієнтиром для керівництва в проведені
економічної політики на перспективу. Мінімальний обсяг економічних ресурсів
прямо взаємопов'язаний з фактичним обсягом економічної ніші і характеризує на-
гальні потреби системи. Таким чином, в залежності від обсягу економічної ніші
формується економічна програма, що передбачає оптимальну на даному етапі фу-
нкціонування системи величину економічних ресурсів.
При цьому доцільно використовувати принцип наступності економічних
програм. Суть цього принципу полягає в тому, що основу економічної потреби на
наступний період складає величина незадоволених потреб попереднього періоду.
Така форма адаптації системи до існуючих ризиків є найбільш життєздатною в
умовах нестабільного зовнішнього середовища.
5. На п'ятому етапі здійснюється безпосередня реалізація економічної про-
грами, а в її складі – проекту. В тому, разі якщо прогноз по об'ємам збільшення
ємності економічної ніші системи та моменту настання даної події, що здійсню-
ється при прогнозної оцінки лага інвестування економічних ресурсів не виправдо-
вується, відбувається повторне здійснення третього та четвертого етапів форму-
вання економічної політики, до тих пір, поки шукана подія не наступає, що відпо-
відно збільшує лаг інвестування.
6. На шостому етапі здійснюється оцінка результатів реалізації економічної
політики, розробляється система коригуючих заходів. Представлена вище на ри-
сунку 1 схема представляє завершений цикл формування економічної політики як
базового елементу механізму управління факторами розвитку сучасних економіч-
них систем.
Висновки. Запропонована модель формування економічної політики дозво-
ляє звести до мінімуму ймовірність розробки неефективних економічних програм
і проектів, оптимізувати тривалість процесу інвестування економічних ресурсів, а
також вирішити ряд проблем, властивих діяльності сучасної економічної системи
України (також як і її підсистем і елементів): визначення початкових зовнішніх і
внутрішніх факторів і обмежень; визначення області припустимих рішень, вибору
кращих альтернативних варіантів реалізації стратегічних економічних програм;
використання нових форм і методів планування, контролю, регулювання економі-
чної діяльності; оцінці проміжних і кінцевих результатів реалізації економічної
політики; визначення динаміки зовнішніх і внутрішніх факторів, їх взаємозв'язку
з чинниками, що визначають економічну стійкість системи.
1. Виханський О.С. Стратегическое управление: Учебник. – М.: Гардарика, 2003. – 296 с.
2. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег /Под ред. Куранова Л.П. – М.:
Гелиос, 1999.
3. Мазур А.Г. Управління в регіональних економічних системах: теорія, методологія,
практика. – Вінниця: ТОВ „Консоль”, 2003. – 408 с.
4. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. – М.: Политиздат, 1988.
5. Ohmae K. The Invisible Continent. Four Strategic Imperatives of the New Economy. N.Y.,
2001. 6. Панасюк Б.Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки.- К.: Поліграфкнига,
1998. – 304 с.
7. Чернявський А.Д. Методологічні підходи до створення організаційних форм управлін-
ня // Економіка та держава. – 2006. - №8. – С.23-25.
8. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч. посібник. – К.: КНЕУ,
1999. – 384 с.
9. Козловський С.В. Концептуальна модель механізму управління факторами економіч-
ного розвитку сучасних економічних систем // Журнал „Економіка і регіон” / Науковий вісник
Полтавського національного технічного університету імені Ю.Кондратюка. – №2(21) – 2009. –
С. 98-103.
10. Геєць В.М. Перехідна економіка: монографія / В.М. Геєць, Е.Г. Панченко, Е.М. Ліба-
новата ін. – Вища школа, 2003, 591 с.
