Content uploaded by Adam Possamai
Author content
All content in this area was uploaded by Adam Possamai on Jan 17, 2018
Content may be subject to copyright.
A preview of the PDF is not available
Religion and Popular Culture: A Hyper-Real Testament
Abstract
Popular culture can no longer be exclusively seen as a source of escapism. It can amuse, entertain, instruct, and relax people, but what if it provides inspiration for religion? The Church of All Worlds, the Church of Satan and Jediism from the Star Wars series are but three examples of new religious groups that have been greatly inspired by popular culture to (re)create a religious message. These are hyper-real religions, that is a simulacrum of a religion partly created out of popular culture which provides inspiration for believers/consumers. These postmodern expressions of religion are likely to be consumed and individualised, and thus have more relevance to the self than to a community and/or congregation. On the other hand, religious fundamentalist groups tend, at times, to resist this synergy between popular culture and religion, and at other times, re-appropriate popular culture to promote their own religion. Examples of this re-appropriation are Christian super-hero comics and role playing games, Biblebased PC games, and ‘White Metal’ music. To explore these new phenomena, this book views itself as the ‘hyper-real testament’ of these new religious phenomena by addressing the theories, among many others, of Baudrillard, Jameson and Lipovetsky, and by exploring the use of fictions such as those from Harry Potter, The Matrix, Star Trek, Buffy and The Lord of the Rings.
Supplementary resource (1)
... The desire to escape the fate of mortality is a hallmark of the human condition (Becker, 1973;Burke et al., 2010;Pyszczynski, 2019;Pyszczyski et al., 2015); religions, and philosophical traditions have developed and grown over time to promise adherents a chance at either an afterlife or sometimes even eternal life. However, as traditional religious structures break down in the 21st century, new movements have developed out of pop culture to satiate the morality salience of the masses (Possamai 2003(Possamai , 2005Possamai & Lee, 2011). While some movements have been described as "hyper-real religions," which derive their devotion directly from popular media (e.g., Star Wars), other have taken the form of a more holistic philosophical projects, which draw inspiration from these media and technological advances to create a vision for humanity's future (e.g., transhumanism). ...
... Hyper-real religious systems are metaphysical belief systems that emerge from popular culture and either supplant traditional religious structures (e.g., pagans who use the works of H. P. Lovecraft as occult canon; Steadman, 2015) or influence them (e.g., Christians who are influenced by The Da Vinci Code; Possamai 2003;Possamai, 2005;Possamai & Lee, 2011). One example of a particularly well developed hyper-real religion has emerged from the Star Wars fandom-Jediism. ...
Transhumanism is a school of thought that promotes the enhancement of humanity through technological intervention (e.g., cloning, gene therapies, uploading one’s mind to a computer, nanotechnology). Due to its aims of altering evolutionary processes (Bostrom, 2005), transhumanism is highly controversial (Sinicki, 2015). The ideology finds support from younger men, as well as those engaged in science-fiction literature (Gangadharbatla, 2020; Koverola et al., 2022). The present study aimed to investigate the role of gender and specific science fiction fan identities as predictors of transhumanism in three different samples of fandoms affiliated with science-fiction (e.g., anime fans, furries, and Star Wars fans) as well as in a control sample of college students. Participants (N = 6840) responded to a novel measure of transhumanist orientation in either an online or in-person survey. The findings indicated that men were the most likely to endorse transhumanism, as were fans of Star Wars and furries. Overall, the present study supports theorizing that transhumanism may be an influential motif in the science-fiction genre, as well as an appealing ideology for men.
... Men zoekt, met andere woorden, naar een diepere waarheid dan die men aantreft in de afgevlakte instituties en tradities. Dit is niet zozeer een postmoderne neiging naar oppervlakkigheid (Jameson, 1991;Possamai, 2005), maar veeleer een zoektocht naar een 'diepere', 'echte', 'authentieke' werkelijkheid die er echt toe doet. Het mag zo zijn dat jonge new-agers, evangelicalen en moslims de eisen van specifieke religieuze tradities en instituties niet langer legitiem vinden, met als gevolg dat deze niet bepalend zijn voor hun handelen; het is niet zo dat religie tout court haar invloed verloren heeft. ...
Er bestaat een opvallende overeenkomst tussen jonge new-agers, evangelicalen en moslims: kritiek op de in hun ogen ‘geperverteerde’ en ‘onechte’ religieuze tradities en instituties brengt hen tot een zoektocht naar de zuivere, authentieke kern van religie. Het anti-institutionalistische sentiment onder deze jongeren leidt hen dus niet tot een seculiere positie (de secularisatiethese van Berger), noch tot een geprivatiseerde en oppervlakkige religiositeit (de privatiseringsthese van Luckmann). De zoektocht onder jongeren naar authentieke religiositeit die er ‘echt toe doet’ wijst eerder op een proces van purificatie.
У статті досліджено феномен появи та функціонування штучної релігії матрицизму, що виникла у фан-спільноті фільму «Матриця», розглянуто постмодерний «текучий» спосіб буття цієї релігії та досліджено паралелі з джедайством. Але коли джедайство було адаптацією до реальності штучної релігії, вигаданої для сюжету фільму «Зоряні війни», та поширилося у великих фан-спільнотах, то матрицизм натомість уникає масовізації. Проаналізовано догматику матрицизму – першої штучної релігії на основі кінематографічного сюжету, яка спробувала стати езотеричною і якій, схоже, це вдалося, навіть враховуючи складності для приховування своєї діяльності у сучасному мережевому суспільстві. Першою з релігій, що постали з популярного кінематографу, матрицизм проголошує таїнством вживання психоделіків, які подосі зостаються забороненими в більшості країн, і вже цим суттєво вирізняється серед штучних релігій. Висунуто гіпотезу про створення матрицизму дискордіанцями, чи, принаймні, людьми, які добре знають цю релігію, оскільки глибше порівняння цих двох штучних релігій показує багато спільних рис, постулатів, збіжність аксіологічних настанов. Серед іншого, відзначено попит на якісно розроблені та максимально реалістичні релігії з боку кінематографу, що, на нашу думку, призведе до створення подібних продуманих і якісних релігій у майбутньому. У матрицизмі виразно простежується зв’язок з важливими буддистськими, індуїстськими ідеями, зокрема з концепцією майї як ілюзії, яка стає на заваді пізнанню реальності, яка, в суто постмодерністському баченні сприймається як багатошарова. У філософсько-релігійний синтез матрицизму увійшли ідеї гностицизму, зокрема його бачення Творця як обмеженого та недосконалого, та віри бахаї, у якій матрицисти знаходять першу згадку концепції матриці. В сюжетах фільмів «Матриці» для увиразнення цієї концепції використано потужні можливості, які з’явилися в комп’ютерну епоху, досягнення технокультури. Мотив самопізнання тут також має буддистсько-гностичне підґрунтя. Як і більшість шкіл буддизму, матрицизм не прагне поширювати своє вчення, та претендує на езотеричність. Функціонування штучної релігії кінематографічного, тобто поп-культурного походження, яка прокламує езотеричну онтологію є новим для релігій такого походження. Наголошено деякі теоретичні проблеми, які цей рух, як і ряд подібних, постулюють для релігієзнавства вже самим фактом свого існування. Зокрема, важливо розуміти підстави, з огляду на які дискримінують подібні феномени. Складною є і проблема рецепції таких явищ дослідниками-релігієзнавцями. Адже тут кінофільм, явище масової культури, жанр переважно розважальний, використовується як сакральний текст. Для пояснення феномену варто залучати концепцію гіперреальності та гіпертексту, тим більш що сама релігія має виразно текстове походження. Очевидним видається вплив філософії, аксіології та естетики постмодернізму з його релятивізмом та відмовою від ієрархізації й пошуку єдино правильної абсолютної істини. Для матрицизму має значення саме прагнення до трансценденції та пошуку вищих смислів. Матрицизм підтверджує розвиток явища, яке пов’язували насамперед із джедайством: штучні релігії, створені кінематографом, можуть продовжувати функціонувати у реальному світі. Тож секуляризація може інтерпретуватися не як зникнення релігій, а як видозміна виявів релігійності у світі, де різношаровість і відносність реальності має все більше значення. Для всебічного осмислення таких процесів потрібна співпраця релігієзнавців із культурологами та мистецтвознавцями.
The present article addresses the question of the legitimacy of recent demands to treat the so-called invented religions on an equal footing with traditionally recognized religions, and – in consequence – as enjoying protection under the legal provisions on freedom of thought, conscience and religion (Article 9 of the European Convention of Human Rights in particular). The term “invented religions” refers to the phenomena in which the status of authoritative sources is granted to narratives that are not only intentionally fictional, but also rather openly presented as products of human imagination (e.g., Church of the Flying Spaghetti Monster). A point of reference in the article is the case-law of the European Court of Human Rights in pastafarian cases (De Wilde v. The Netherlands, Alm v. Austria, Sager and Others v. Austria) as well as opinions of religious studies scholars who deal with invented religions in their research (Carole M. Cusack, Markus Altena Davidsen). Taking into consideration also the view on the necessary protection of an individual’s integrity (Cécile Laborde), it is argued that the demands to treat invented religions as true religious phenomena have no justifications in their real nature. The protection regarding freedom of thought, conscience and religion should only cover beliefs that are deeply and sincerely held.
There is no denying that compared to the heydays of the 1950's, traditional Christian religion has meanwhile declined significantly and lost much of its former dominance, appeal and legitimacy, particularly in Western-Europe. Secularization theorists show convincing explanations for this downward trend, but however useful and valuable these explanations have been for the sociology of religion, this dissertation argues that the discipline's traditional obsession with secularization theory also has a massive downside. By placing this theory on a pedestal, it has been overshadowing (or obfuscating) other important developments that have meanwhile been taking place in the religious landscape of the West. Noteworthy are the increase in spiritual self-identifications as well as the expansion of a post-Christian 'New Age' spirituality. This dissertation argues that secularization theory's ascendancy in the sociology of religion has thwarted - intentionally or not - the social-scientific study of these two developments, thereby limiting the discipline's progress. Specifically, this unwanted situation has resulted in four neglected key issues which are explicated in the dissertation's introduction. The first problem is directly tackled in that first chapter. The other three issues are addressed as best as possible in the subsequent four empirical chapters.
The first key issue concerns the commonly held misconception that post-Christian 'New Age' spirituality is culturally incoherent (i.e., those concerned do not share a particular worldview) and socially and publicly insignificant (i.e., it has no influence whatsoever beyond the private domain). The dissertation's introduction explicates and critically evaluates both of these claims in the light of both recent and older scholarly works (both theoretical and empirical) originating from a more specialized literature on post-Christian 'New Age' spirituality. A thorough examination of the latter in fact reveals 1) a solid set of logically interrelated ideas that are central to the worldview of post-Christian 'New Age' spirituality (thereby defusing the first claim), and 2) that this type of spirituality is both socially transmissible and present in the public sphere (thereby defusing the second claim).
ResearchGate has not been able to resolve any references for this publication.