References are the important indicator of articles` quality. How to escape an extra work.

Abstract

Each journal has it own specific format of the articles and the reference style is an important part of it. The choice of a particular publication style is based on tradition, taste and further possibility for computer processing by the search engines of scientometrics databases. There are more than 6000 journals styles which could be classified into three main categories, described in the article. Sometimes scientist need to reformat their manuscript according requirements of other journal. The easiest and fastest way to do this is to use special software — so called reference managers. The common features of such software are described. Use of reference managers reduce the number of
mechanical errors when work with bibliography. Correct references list is the key precondition
for calculations articles’ or/and journals’ scientometrics indicators that are commonly used for
evaluation of scientific achievements.

Full text

100
І.О. Тихонкова
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ НАУКОВОЇ СТАТТІ —
ВАЖЛИВИЙ ІНДИКАТОР ЯКОСТІ СТАТТІ
(ЯК НЕ МАТИ ЗАЙВОГО КЛОПОТУ З ЙОГО
ОФОРМЛЕННЯМ)
Кожен журнал має специфічний формат оформлення статей, частиною
якого є стиль оформлення списку літератури. Критерієм вибору виданням
певного стилю є традиції, смак та можливість машинної обробки отрима
них списків р\ботами пошукових систем та наукометричних баз даних. На
раховується понад 6000 форматів, які можна розділити на три категорії,
описані в статті. Інколи у науковців виникає необхідність переформатува
ти рукопис за вимогами іншого видання. Найзручнішим і найшвидшим
способом виконати таку роботу є використання спеціального програмного
забезпечення референсменеджерів, загальні риси яких описано тут. Ко
ристування такими програмами зменшує кількість механічних помилок у
списку літератури, а коректно оформлений (перевірений) список літерату
ри є запорукою можливості точно підрахувати наукометричні показники
статті і журналу, що може бути додатковим критерієм оцінки наукових здо
бутків вчених.
Ключові слова:референс менеджери, стилі оформлення літератури, doi.
Кожна наукова робота не може вважатися закінченою, доки во
на не опублікована або не впроваджена. Публікація знайомить
колег із отриманими даними і поповнює скарбницю знань. За
350 років існування наукових журналів поступово викристалізу
вався формат наукових статей, певний набір розділів: «Вступ»,
«Методи», «Результати», «Обговорення», «Список літератури».
У різних журналах розділи можуть розміщуватися в іншому по
рядку. Але всюди у «Вступі» стисло викладено дані, на які спи
рався науковець при плануванні наведеного дослідження, роз
крито актуальність роботи. В «Методах» вказують посилання на
використані методи, зміни, що було зроблено у відомих методиках,
або, якщо протокол розроблений авторами, детально описують


процедуру, щоб її можна було відтворити в іншій лабораторії. Розділ «Ре
зультати» інколи може бути об’єднаним з «Обговоренням», їхні назви не
потребують пояснень. Інколи є додаткові окремі розділи: «Висновки», «По
дяки», «Грантова підтримка».
Список літератури дозволяє швидко оцінити, чи ознайомлений автор
із сучасною літературою, застосовує адекватні методи та може співставити
отримані дані з аналогами, а також засвідчує пріоритет і запобігає плагіату.
Саме тому, якщо в списку літератури вказані публікації лише одного ко
лективу авторів, занадто старі роботи або посилання на важкодоступні
джерела (наприклад, тези конференцій, які не мають індекса doi і,
відповідно, не гарантовано їхнє тривале розміщення в Інтернеті, дисер
таційні роботи чи автореферати або статті з журналів, які не представлені
в Інтернеті), рецензент може відхилити таку роботу, оскільки має свідчен
ня недостатньої компетентності автора або позбавлений можливості її пе
ревірити. Хоча, зважаючи на наказ Міністерства освіти і науки України від
14.07.2015 № 758 «Про оприлюднення дисертацій та відгуків офіційних
опонентів», згодом посилання на дисертацію можна буде вважати джере
лом, яке легко знайти. Інколи рецензент може попросити замінити поси
лання на статтю, яка відсутня в Інтернеті, на більш доступне аналогічне
джерело, у такий спосіб наші журнали, які не мають сайтів, можуть втра
чати цитування. Якщо в правилах для авторів зазначені певні обмеження
щодо кількості джерел, це свідчить про недостатній рівень кваліфікації ре
дакційної колегії та самого журналу і має застерегти автора від публікації
в такому виданні.
Раніше основна мета списку літератури була інформаційна: показати
список робіт, на ідеях і результатах яких ґрунтувалося конкретне дослід
ження, у форматі, який би полегшив пошук цих джерел. Для цього достатніми
даними, звісно, за умови правильного подання інформації, є назва видан
ня, рік, том, номер першої сторінки. Але для зручності читачів часто вказу
вали автора(рів) та назву процитованої статті, щоб можна було оцінити, чи
варто шукати це джерело в бібліотеках.
Логічно і зручно для читача, якщо список літератури наведений по мірі
згадування у тексті, але в докомп’ютерну епоху траплялось помилкове пов
торне наведення посилання. Перевірка наявності повторів, особливо в ог
лядах із великими списками літератури, була окремим завданням, вико
нання якого вимагало багато часу і уваги. При цьому за необхідності вне
сення в середину статті додаткових даних і посилань доводилося витрачати
час на перенумерування решти списку та заміну нумерації посилань у
тексті роботи. Тож список літератури, скомпонований в алфавітному по
рядку, здавався досить зручним інструментом і активно використовується в
багатьох виданнях.
Такі типи впорядкування списків літератури на рівних зустрічаються
майже в усіх галузях науки. Але в гуманітарних та історичних роботах часто
посилання вказують як примітки і наводять на сторінці згадування, а на
101
Список літератури наукової статті —важливий індикатор якості статті


прикінці статті дають не лише список використаної літератури, а бібліо
графію (всі роботи за даною тематикою, навіть якщо посилання в статті на
них не було).
Кожне видавництво і окремий журнал добирає варіант оформлення
списку літератури, враховуючи історичні та технічні можливості і потреби,
тому на сьогодні нараховується до 6000 форматів оформлення статей і
списків літератури, які можна поділити на три: 1) автордата; 2) нумерова
ний; 3) примітки.
Автордата — у тексті вказується прізвище першого автора та рік ви
дання. У випадку згадування кількох статей одного автора, опублікованих
протягом одного року, порядок цих посилань додатково позначено малень
кими літерами латинської абетки (a, b, c і далі). Такий список літератури
укладають за алфавітним принципом.
Нумерований — у тексті посилання вказють відповідно до порядкового
номера за згадуванням у дужках, а список формується згідно з нумерацією
в тексті.
Примітки — номер примітки подають у верхньому індексі, а самі поси
лання наводять внизу відповідної сторінки. Додатково може бути укладе
ний список усіх використаних джерел, або літератури за темою, який
розміщують після розділу або статті (табл. 1).
Здається, варіантів не так вже й багато, але навіть дотримуючись однієї
з категорій, журнал може порізному оформлювати посилання по тексту
статті (в квадратних чи круглих дужках, як індекси, порядковий номер
статті чи прізвища першого автора). 6000 стилів оформлення публікацій у
журналах з цих трьох категорій виникає також через різний порядок
розміщення інформації в посиланні в списку літератури: скільки авторів
вказано (всі, перші три, перші шість), порядок наведення ініціалів і прізви
ща авторів, наявність і тип розділових знаків між ними, назви журналу
(повна чи скорочена), варіацій позначення тому, номера сторінок (повна
102
І.О. ТИХОНКОВА

Таблица 1. Категорії оформлення посилань у статтях
Назва категорії Автордата Нумерований Примітки
Галузь науки
Оформлення поси
лання в тексті
Формування спис
ку літератури
Приклади
мистецтво, дизайн,
економіка, освіта, ін
женерія, медицина,
фармація, наука
у тексті прізвище ав
тора та дата в дужках
(Watson, 1953)
в алфавітному по
рядку (за прізвища
ми автора)
Harvard, APA, Turabian
інженерія, інформа
ційні технології, ме
дицина, фармація, на
ука
номер посилання до
дається в текст в дуж
ках [1]
нумерований, за по
рядком згадування в
тексті
Vancouver, IEEE, AIP,
ГОСТ
мистецтво, право, іс
торія
верхній індекс в тек
сті статті1,
внизу кожної сто
рінки деталі цитуван
ня
в алфавітному поряд
ку (за прізвищами ав
торів), інколи наво
дять бібліографію
Chicago, Australian
Guide to Legal Citation

чи скорочена) та виділення окремих елементів посилання певним форма
том оформлення (курсив, жирний шрифт, написання з великих літер).
Кілька прикладів посилання на статтю в основних стилях оформлення
списків літератури наведено у табл. 2.
Зауважте, що кожне посилання містить щонайменше прізвище першо
го автора, назву статті, рік видання, назву або скорочену назву журналу, но
мер тому та сторінки.
З 1955 року, з моменту створення Інституту наукової інформації
(США) і запропонування Юджином Гарфілдом в 1975 році імпактфактора,
а також з подальшою появою інших наукометричних показників, у списків
літератури звилась ще одна роль — декларативна — вони є показником ви
знання тих статей і видань, які цитують [1].
Наукометричні бази даних (НБД), які окрім колекції даних дають мож
ливість проводити кількісну оцінку певних параметрів, ґрунтуючись на
статтях і списках літератури, розраховують наукометричні показники, що
все частіше застосовують для оцінки діяльності науковців і впливовості ви
дання.
На сьогодні загальновизнаними наукометричними базами даних є Web
of Science (Thomson Reuters) і Scopus (Elsevier). На жаль, на даний час Web of
Science не індексує кириличні видання і, відповідно, не опрацьовує списки
літератури не у романському алфавіті. Scopus індексує видання, опубліко
вані не лише англійською, в тому числі російською і українською. Однак
часто виникають проблеми з розпізнаванням кирилиці, тому рекомендова
но наводити список літератури англійською. З наукометричних баз варто
103
Список літератури наукової статті —важливий індикатор якості статті

Таблица 2. Оформлення посилання на окрему статтю в основних форматах
Назва стилю Приклад оформлення посилання на статтю
APA
Harvard
IEEE
MLA
Vancouver
Chicago
Rodnin, N. V., Tykhonkova, I. O., Kyyamova, R. G., Garifulin, O. M., Gout,
I. T., & Filonenko, V. V. (2003). Identification of tumorassociated antigens
in human thyroid papillar carcinoma. Biopolymers and Cell, 19(6), 541—547.
Rodnin, N.V. et al., 2003. Identification of tumorassociated antigens in
human thyroid papillar carcinoma. Biopolymers and Cell, 19(6), pp.541—547
N. V. Rodnin, I. O. Tykhonkova, R. G. Kyyamova, O. M. Garifulin, I. T.
Gout, and V. V. Filonenko, «Identification of tumorassociated antigens in
human thyroid papillar carcinoma,» Biopolymers and Cell, vol. 19, no. 6, pp.
541—547, Nov. 2003.
Rodnin, N. V. et al. «Identification of TumorAssociated Antigens in Human
Thyroid Papillar Carcinoma.» Biopolymers and Cell 19.6 (2003): 541—547.
Rodnin NV, Tykhonkova IO, Kyyamova RG, Garifulin OM, Gout IT,
Filonenko VV. Identification of tumorassociated antigens in human thyroid
papillar carcinoma. Biopolym. Cell; 2003 Nov 20;19(6):541—7
Rodnin, N. V., I. O. Tykhonkova, R. G. Kyyamova, O. M. Garifulin, I. T.
Gout, and V. V. Filonenko. «Identification of TumorAssociated Antigens in
Human Thyroid Papillar Carcinoma.» Biopolymers and Cell 19, no. 6 (2003):
541—547.

згадати elibrary з РИНЦ (российский индекс научного цитирования), який
коректно опрацьовує латинські і кириличні тексти [2].
Збір і аналіз списків у НБД здійснюється автоматично програмними за
собами, які здатні розпізнавати більшість форматів оформлення але є певні
технічні обмеження. Тож журнали, які індексуються або планують подати
заявки на індексування НБД, повинні перевірити і врахувати, що описи по
силань не повинні містити символів / або //; кожен автор в межах одного
посилання вказується не більше одного разу; деякі бази даних поки що не
розпізнають кириличні шрифти; не повинно бути «літерного міксу» в мета
даних статті та списках літератури: використання в англійських текстах ки
риличних літер, кириличного написання і навпаки (А, О, С, Т, М, Е, Р, Х, В,
Н), він унеможливлює коректну індексацію публікації і підрахунок цитова
ності) [3]; список літератури має бути окремим розділом і містити всі згаду
вані посилання (варіант приміток не підходить до автоматичного розпізна
вання); Scopus рекомендує вказувати всіх авторів публікації (без et al.).
Ці правила суперечать чинному ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний
запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», тому
деякі видання наводять два списка літератури: за ДСТУ та «для Scopus». Ми
сподіваємося, що найближчим часом будуть внесені зміни до вимог до науко
вих фахових видань, затверджених наказом МОН України від 17.10.2012
№ 1111 «Про затвердження Порядку формування Переліку наукових фахових
видань України», і необхідності у подвійних списках не буде.
Оскільки на імідж журналу впливає кількість його цитувань, то варто
не втрачати їх через невірне вказування авторами джерел у списках літера
тури. Для цього кожне видання повинно розмістити на сайті щонайменше
архів резюме статей та прописувати всі необхідні вихідні дані для публікації
(автори, назва, назва видання та його скорочення, рік, том, номер сто
рінки) в зручному форматі, щоб автори, рецензенти та працівники ре
дакцій інших журналів могли перевіряти коректність даних. Журнали не
існують самі по собі, найцінніше для них — цитування іншими виданнями,
тому редакції мають перевіряти списки літератури.
Лише невелика кількість українських журналів індексується в НБД,
тож здавалося б, визначити кількість цитувань і розрахувати наукометричні
показники майже неможливо. Але необхідно пам’ятати, що журнали які
отримали індекс doi, повинні надати списки літератури в CrossRef [4]. І ма
ють можливість безкоштовно взяти участь в програмі Cited by від цієї ком
панії, тоді через doi вони можуть одержувати дані щодо цитування статей
свого журналу. Одержання doi є суто технічною роботою, і допомогу та кон
сультацію можна одержати в ПА «Укрінформнаука» [5]. Якби більшість ук
раїнських видань мала цей індекс — існувала б технічна можливість
кількісної оцінки успішності видань і науковців.
Перевірені списки літератури є важливим чинником у підрахунку
наукометричих показників, тож редакції повинні дбати про їхню перевірку.
Але надання достовірної інформації є першочерговим обов’язком автора.
104
І.О. ТИХОНКОВА


Для науковця організація власної бібліотеки наукової літератури за
певною тематикою в зручний для зберігання і використання спосіб завжди
була нетривіальною задачею, яка потребувала багато часу. Першим прог
рамним продуктом для вирішення цих потреб став Reference manager ство
рений родиною Beutler, 1982 (у подальшому був викуплений компанією
Thomson Reuters). У 1984 році Thomson Reuters запропонувало засіб EndNote,
який зараз має вже сьому версію, наприкінці 1990х рр. з’явилося ще кіль
ка аналогічних програм, а в 2000х був справжній сплеск на ринку рефе
ренсменеджерів (РМ). Зявилися Bibus, JabRef, Papers, Paperpile, ReadCube,
Referencer, Zotero, Mendeley тощо, і на сьогодні їх понад 30. У кожного РМ є
переваги та недоліки, і деякі з них є платними програмами. Тому часто на
уковці користуються кількома продуктами одночасно або починають вико
ристовувати альтернативну програму. Спільною рисою всіх РМ є мож
ливість виконувати три основні функції: збирати та зберігати інформацію;
організовувати її в зручний для користування спосіб; виводити в потрібно
му на даний час форматі.
Збірання інформації (метаданих) можливо як з сайтів бібліографічних
баз даних, сайтів видань (імпорт), так і безпосередньо з пдффайлів статті.
Один раз додавши інформацію і перевіривши, чи все розпізналося вірно,
науковець більше не буде мати потреби щоразу перенабирати цитату, що
зменшує вірогідність технічних помилок. Організація власної бази цитат
дозволяє науковцю не тільки розмістити посилання та повні тексти в певні
групи та папки, але і додатково їх маркувати, щоб їх було зручно знаходити
і використовувати в подальшому. Експортування інформації можна
розділити на три основні категорії: обмін з іншими аналогічними програм
ними продуктами, що вкрай важливо, якщо ви змінюєте програмне забез
печення; поширення інформації серед колег і можливість спільної роботи
над публікацією; оформлення статті та списку літератури за форматом пев
ного видання (і можливість легкого переформатування в інший формат).
Останнє оцінять науковці, яким хоч раз доводилося в ручну переоформлю
вати статтю в інший журнал, який дотримується іншого формату оформлення.
Необхідно відмітити, що у Вікіпедії є досить непоганий порівняльний
аналіз більшості РМ, який дозволить читачам зробити попередній вибір та
обрати програму відповідно до наявного машинного та програмного
забезпечення (https://en.wikipedia.org/wiki/Comparison_of_reference_ man
agement_software).
Час від часу публікуються порівняльні аналізи кількох продуктів [6].
Проте кожен науковець може обрати найзручніше для себе програмне за
безпечення.
Висновки
1. Для спрощення роботи з оформлення наукових публікацій науковцям
необхідно використовувати відповідне програмне забезпечення (референс
менеджери).
105
Список літератури наукової статті —важливий індикатор якості статті


2. Редакції наукових видань повинні дотримуватися принципів оформ
лення посилань, прийнятих у відповідній галузі науки. Обраний формат не
повинен унеможливлювати автоматичне розпізнавання посилань робота
ми наукометричних баз даних.
3. Списки літератури повинні бути перевірені працівниками редакцій і
містити джерела, доступні науковій спільноті.
4. У публікаціях не повинно бути «літерного міксу» (літер подібного
написання з латинських та кириличних шрифтів в одному слові).
5. Лише коректне наведення інформації в переліку посилань і метада
них статті може бути запорукою точного підрахунку цитувань.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Garfield E. Citation indexes for science: a new dimension in documentation through asso
ciation of ideas. Science. 1955; 122( 3159): Р. 108—111
2. Торгало Є, Вакал С, Остапченко Л. Наукометричні бази даних та інтеграція
української біологічної періодики у міжнародний інформаційний простір. Вісник
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. (серія біологія).
2014;. 3(68): 5—11
3. Тихонкова ИА. DOI (Digital object Identifier) для научных журналов. Практические
советы небольшим издательствам. Наука України у світовому інформаційному
просторі. 2014; 10, 29—40
4. Тихонкова ИА. DОІ (digital object identifier) — обязательный элемент современного
научного издания / Наука України у світовому інформаційному просторі. 2013; 8:
68—75.
5. Радченко АІ, Яцків ТМ. Упровадження системи цифрових ідентифікаторів doi:
поступ і досвід. Наука України у світовому інформаційному просторі. 2014; 10: 41—
46
6. Gilmour R, CobusKuo L. Ithaca college reference management software: a comparative
analysis of four products. Issues in Science & Technology Librarianship 2001; 66
Tykhonkova I.O.
REFERENCES ARE THE IMPORTANT INDICATOR
OF ARTICLES` QUALITY. HOW TO ESCAPE AN EXTRA WORK.
Institute of Molecular Biology and Genetics NAS of Ukraine Each journal has it own specific
format of the articles and the reference style is an important part of it. The choice of a particu
lar publication style is based on tradition, taste and further possibility for computer processing
by the search engines of scientometrics databases. There are more than 6000 journals styles
which could be classified into three main categories, described in the article. Sometimes scien
tist need to reformat their manuscript according requirements of other journal. The easiest and
fastest way to do this is to use special software — socalled reference managers. The common
features of such software are described. Use of reference managers reduce the number of
mechanical errors when work with bibliography. Correct references list is the key precondition
for calculations articles’ or/and journals’ scientometrics indicators that are commonly used for
evaluation of scientific achievements.
Key words: Reference manager software, reference style, doi.
106
І.О. ТИХОНКОВА
