Мета – оцінити ефективність застосування когнітивно-моторного тренінгу як частини розробленої програми реабілітації за динамікою показників, які характеризують моторику кисті, когнітивний та психоемоційний стан жінок похилого віку з деменцією з наслідками остеопоротичного перелому дистального метаепіфізу променевої кістки у постіммобілізаційному періоді. Методи. Обстежено 82 жінки похилого віку. Контрольну групу становили 23 нетравмовані жінки. Групу порівняння становили жінки з переломом променевої кістки, без ознак деменції, які отримували реабілітацію згідно з відповідним протоколом. Основну групу 1 становили жінки з аналогічним переломом, деменцією, які отримували реабілітацію згідно з відповідним протоколом. Основну групу 2 становили жінки з переломом, деменцією, які отримували реабілітацію за розробленою програмою (терапевтичні вправи, функціональне тренування, «MAPS THERAPY»; PNF; мобілізація променево-зап’ясткового суглоба; масаж верхньої кінцівки; кінезіологічне тейпування; тренування у додатку «ReHand», стратегії компенсаторного та відновного когнітивного тренінгу) тривалістю 2 місяці. Ефективність оцінювали за Box and Block Test, Montreal Assessment Cognitive Rating Scale, Digit Span, Тrailmaking test, Benton test, Symbol Digit Modalities Test, Geriatric Depression Scale, Multidimensional Fatigue Inventory, Life-Satisfaction Questionnaire-11. Результати. У обстежених травмованих жінок з деменцією виявлено порушення дрібної моторики та спритності травмованої верхньої кінцівки (за Box and Block Test), зниження когнітивних функцій (за Montreal Assessment Cognitive Rating Scale), погіршення вербальної короткострокової пам’яті (за пробою «Digit Span»), погіршену гнучкість мислення та швидкість переробки інформації (з Тrailmaking test), порушення зорової пам’яті та відтворення (за тестом Benton), зниження швидкості розумових процесів (за Symbol Digit Modalities Test). Психоемоційний стан жінок характеризувався психоемоційним пригніченням (за Geriatric Depression Scale), фізичною та психічною астенією, зниженням мотивації (за Multidimensional Fatigue Inventory, МFI-20), погіршенням задоволеністю життям (за Life-Satisfaction Questionnaire-11). Моторний, когнітивний та психоемоційний стан жінок з деменцією був статистично значущо гіршим за досліджуваними показниками, ніж з нормальним розумовим статусом (р<0,05). Застосування програми реабілітації, розробленої із використанням когнітивно-моторного тренінгу та сучасних методів фізичної терапії, продемонструвало статистично значуще кращий результат за всіма досліджуваними параметрами моторики кисті, нейропсихологічного та психоемоційного стану (р<0,05) порівняно з групою, яка займалась за загальними рекомендаціями клінічного протоколу лікування перелому кісток передпліччя. Висновки. Застосування програми реабілітації для жінок похилого віку з наслідками перелому променевої кістки та деменцією, що створена з урахуванням наявності когнітивного дефекту та його корекції засобами когнітивно-моторного тренінгу, виявила свою ефективність у вигляді значущого покращення стосовно вихідного результату досліджуваних показників та результатів стандартної програми реабілітації.