No full-text available
To read the full-text of this research,
you can request a copy directly from the author.
Neither Dualism nor Monism: Holism and the Relationship between Municipal and International Human Rights Law
Abstract
This article proposes an alternative to the dualism-monism controversy in international legal theory, specifically in the context of human rights law. It begins by discussing the meaning of both dualism and monism as they pertain to the interrelationship between international and municipal law, and then charts the historical evolution of the debate between their respective proponents. In light of the inadequacies of both it proposes the theory of holism as a viable alternative. Holism is defined with reference to the work of Jan Christaan Smuts, and its relevance to the interrelationship between municipal and international law is discussed by distinguishing between the 'legislative' and 'adjudicative' processes inherent in the interrelationship. The normative superiority of the holist theory is outlined, followed by an analysis of its superior empirical accuracy to both dualism and monism. Finally, the issue of whether the natural rights foundation of human rights favours the monist theory over holism is examined.
... Водночас у сутнісно-змістовному ракурсі подібна природа зазвичай обумовлюється тим фактом, що вона, певною мірою, умовно, знаходиться у площині «перетину» національного та міжнародного права 2 й включає в себе достатньо широкий спектр дискусійних питань, серед яких чільне місце нині й досі посідають проблеми «взаємовідносин» і ««взаємозв'язку» між міжнародним та національним правом 3 , «співвідношення» й «взаємодії» міжнародного та національного правопорядків 4 , а також особливостей застосування міжнародного права в національному праві 1 , що, у свою чергу, слугують в якості своєрідного загального контексту для аналогічних роздумів та знаходять свою подальшу більш докладну деталізацію у дослідженнях, як правило, присвячених специфіці впливу міжнародного права на національне право 2 , дедалі частіше, -міжнародних угод на національне законодавство, зокрема, і міжнародного права на національні конституції 3 , нюансам т. зв. «національного» застосування міжнародних угод 4 і використання міжнародного права в національних судах 5 , а також складнощам, що виникають у зв'язку із дотриманням 6 , недотриманням та порушенням міжнародних угод 7 й зобов'язань, що випливають із міжнародних договорів в межах національного права 8 . ...
В сучасних умовах триваючого в Україні процесу правової реформи суттєвого значення сьогодні набувають питання щодо пошуку оптимальних шляхів вдосконалення чинного національного законодавства, а також способів приведення його у відповідність до міжнародних стандартів, що, у свою чергу, призводить до появи низки надактуальних питань, пов’язаних із особливостями реалізації міжнародних зобов’язань, взятих на себе державою, та специфікою використання позитивного досвіду провідних зарубіжних країн. З огляду на це, авторами дослідження здійснюється певна спроба у напрямку окреслення як загального контексту відповідної проблематики, так і виявлення існуючих ключових проблем, що наразі перебувають в ньому. Особлива увага акцентується на складнощах у співвідношенні міжнародного та національного права, а також низці доступних державі засобів впровадження положень, спрямованих на виконання міжнародних зобов’язань та зарубіжного досвіду у національне законодавство.
In modern conditions of the ongoing process of legal reform in Ukraine, the issues of finding optimal ways to improve the current national legislation, as well as the means to bring it in line with international standards, are of significant importance today, which, in turn, leads to the emergence of a number of over-pressing questions related to the peculiar features of the realization of international obligations undertaken by the state, and the specifics of using the positive experience of leading foreign countries. Taking this into account, the authors of the study are making a certain attempt towards outlining both the general context of the relevant issue, and identifying the existing key problems that are present therein. Particular attention is focused on the difficulties in the relationship between international and national law, along with the variety of means available to the state for the implementation of provisions aimed at fulfilling international obligations and foreign experience into national legislation.
В современных условиях продолжающегося в Украине процесса правовой реформы существенного значения сегодня приобретают вопросы поиска оптимальных путей совершенствования действующего национального законодательства, а также способов приведения его в соответствие с международными стандартами, что, в свою очередь, приводит к появлению ряда сверхактуальных вопросов, связанных с особенностями реализации международных обязательств, взятых на себя государством, и спецификой использования положительного опыта ведущих зарубежных стран. Учитывая это, авторами исследования осуществляется определенная попытка в направлении очерчивания как общего контекста соответствующей проблематики, так и выявление существующих ключевых проблем, которые сейчас находятся в нем. Особое внимание акцентируется на сложностях в соотношении международного и национального права, а также разнообразии доступных государству средств внедрения положений, направленных на выполнение международных обязательств и зарубежного опыта в национальное законодательство.
The Emergency Medical Services (EMS) are emergency services generally been designed to provide urgent treatment of patients with life-threatening conditions outside medical facilities. Even though the EMS belongs to the category of socio-economic rights, it nevertheless has great significance in safeguarding one of the most fundamental human rights, the right to life. In fact, international humanitarian law has recognised this important connection by establishing explicit legal rules that oblige states to ensure urgent medical care for the wounded and sick. International human rights law, on the other hand, has no such expressed provisions. However, the problem is not the lack of legal rules applicable to the EMS as such but rather the challenges in human rights perception, which hinder the EMS being perceived as a valuable human right. Therefore, this article essentially argues that international human rights law does not recognise the EMS as a human right sufficiently and that more thorough actions are required from the UN Committee of Economic, Social and Cultural Rights (CESCR) in this regard.
It is a commonplace observation that the world arena today exhibits a number of systems of public order, each demanding and embodying the values of human dignity in very different degree. Yet the problems connected with the identification of public order systems, and their appraisal in terms of impact upon the values of human dignity, have received so little systematic attention that scholars of many nations, in no sense exclusive of the United States, continue inadvertently to contribute to the confusions of everyday life manifest in the whole world community and all its component regions. The consequences of continued confusion are to impede the continuing efforts that are indispensable to the building of the new institutions of which there is such desperate need. Among traditional legal scholars it has long been customary to give unquestioning verbal deference to the proposition that if there is any international law at all, it is a universal law, embracing the organized governments of the world community as a whole, or at least all those bodies politic admitted to the ever-enlarging European "family of nations." The existence of regional diversities in the interpretation of allegedly universal prescriptions, and in the fundamental policies about the allocation of power and other values sought by such interpretation, has been cloaked in the shadows of "decent mystery" by hopeful insistence that such divergent interpretations are but occasional aberrations which will disappear when the real universality of the relevant concepts is appropriately understood.
The best philosophical account of human rights regards them as protections of the values we attach to human agency. The international law of human rights is embodied in a large number of declarations, conventions, covenants, charters, and judicial decisions. There are many discrepancies between the lists of human rights that emerge from these two authoritative sources. This lecture explores the significance of these discrepancies.
The Universal Declaration was, of course, the first of the three global international human rights instruments which have collectively come to be known as the International Bill of Rights. Very often, however, this latter term appears within quotation marks or is prefaced by the qualifying phrase, ‘so-called’, signalling that there are serious, although mostly unexplored, questions about the validity of the implied comparison with domestic bills of rights. In this article, I treat the anniversary as an occasion to take stock by exploring these questions and making the comparison express. I do so by considering the two parts of the term separately. First, regarding ‘bill of rights’, what are the similarities and differences between the UDHR, ICCPR, and ICESCR on the one hand and domestic bills of rights on the other? In particular, to what extent or in what sense, if any, has international human rights law become constitutionalized and, thereby, similar and closer to most domestic bills of rights? Secondly, regarding ‘international’, do the major international human rights instruments simply duplicate domestic bills of rights or provide a generally inferior substitute for them where unavailable – as a certain strand of human rights scepticism suggests? Or do they perform any distinctive functions over and above domestic bills of rights that make a novel and unique contribution to the development of constitutionalism?
Hong Kong and the International Protection of Human rights
- Nihal Jayawickrama
- Shearer