Content uploaded by Don Fleming
Author content
All content in this area was uploaded by Don Fleming
Content may be subject to copyright.
A preview of the PDF is not available
Legal aid and human rights
Дана стаття присвячена розкриттю теоретико-прикладних питань, які пов’язані із реалізацією однієї із основних гарантій професійної діяльності адвоката, а саме забезпечення конфіденційності його спілкування зі своїй клієнтом.
В рамках даного дослідження було розкрито різні підходи науковців, а також позиції законодавця щодо практичного забезпечення права підозрюваного (обвинуваченого) на конфіденційне спілкування зі своїм захисником насамперед у випадках затримання такої особи. Аналізуються також міжнародні стандарти та практика Європейського суду з прав людини в аспекті реалізації заборони втручання у приватне спілкування адвоката із його клієнтом. Аргументується позиція, згідно з якою існування безсумнівної довіри до професійної діяльності адвоката, як квінтесенція здійснення адвокатської діяльності, можливе лише за умови неухильного дотримання принципу конфіденційності, що забезпечується в тому числі, й забороною втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом.
Для досягнення поставленої мети, автором були застосовані характерні для правової науки методи. Дослідження проводилося із застосуванням діалектичного методу пізнання правової дійсності, що надав можливість проаналізувати сутність гарантії щодо заборони втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом, тоді як використання системно-структурного методу надало можливість визначити загальну структуру роботи, що сприяло належному розкриттю завдань дослідження.
На підставі проведеного дослідження, автор доходить висновку, що українське законодавство приділяє значну увагу гарантії забезпечення конфіденційності спілкування адвоката зі своїм клієнтом, яке в цілому відповідає міжнародним засадам у цій сфері та спрямоване на створення належних умов забезпечення дотримання принципу конфіденційності та адвокатської таємниці як необхідних умов здійснення адвокатської діяльності.
Дана стаття присвячена дослідженню питання реалізації основоположного права особи на професійну
правову допомогу крізь вектори впливу інституту адвокатури, ролі правозахисного інституту в механізмі
реалізації такого права та його місця в суспільному житті.
Ефективна система здійснення правосуддя передбачає не лише незалежну та неупереджену судову си-
стему, а й незалежну юридичну професію. Адвокати відіграють важливу роль у забезпеченні доступу до
правосуддя. Вони сприяють взаємодії між фізичними та юридичними особами та судовою владою, надаючи
юридичні поради своїм клієнтам та представляючи їх перед судовими органами. Без допомоги адвоката пра-
во на справедливий судовий розгляд та право на ефективний засіб захисту були б безповоротно порушені.
Так, адвокатура в механізмі захисту прав і свобод особи та громадянина є одним із засобів самообме-
ження державної влади шляхом створення та активного функціонування незалежної правозахисної устано-
ви, яка є активним суб’єктом процесу реалізації основоположних прав громадян. Основна конституційна
функція держави полягає в реалізації та захисті прав і свобод людини та громадянина, а конституцій-
но-правовий статус адвокатської професії дозволяє їй активно забезпечувати права усього громадського
суспільства в цілому а не тільки окремо взятої особи. Ефективно реалізовувати правозахисну функцію
держави завдяки забезпеченню належної взаємодії у діяльності органів влади та громадянського суспіль-
ства, будучи при цьому активним учасником правоохоронного механізму та займаючи незалежне місце в
системі правосуддя.
Так, діяльність адвокатів є складним проявом інтересу як державного, так і суспільного. Адже саме через
адвокатську діяльність і завдяки їй правова держава реалізує можливість забезпечення прав та свобод своїх
громадян. Адвокатська діяльність, з одного боку, має конституційно визначений державний характер, а з
іншого боку, адвокати повинні бути максимально незалежними від держави з метою ефективного захисту
громадян та юридичних осіб від адміністративного свавілля. Отже, адвокатура виступає унікальним юри-
дичним явищем, яке виконує державну (публічно-правову) функцію, залишаючись при цьому незалежним,
недержавним самоврядним інститутом.
Empirical Research on Legal aid services in Delhi- 11 District Courts and Delhi High Court
Purpose
The purpose of this paper is to provide an overview of major mechanisms instituted in Australia to ameliorate the experience of vulnerability arising as a corollary of involvement in Australian criminal courts as defendants, victims or witnesses of crime or family members/friends of such people.
Design/methodology/approach
The paper begins by providing an overview of two major categories of vulnerability within the criminal justice system – generally experienced vulnerability arising as a corollary of involvement in Australian criminal courts and attribute-based vulnerability. It focusses on the former locating it within a human rights framework. It then outlines dominant responses to this form of vulnerability. Finally it considers the potential for the Court Network program to achieve a more integrated approach to ameliorating this form of vulnerability.
Findings
The paper takes the view that major responses to systemic vulnerability in the criminal justice system fall short of adequately managing this form of vulnerability. It suggests that the Court Network model has the potential to address some lacunae in other responses and importantly to provide a gateway to them.
Originality/value
It explores an aspect of vulnerability that is now infrequently addressed and considers one option to supply lacunae in other major responses that has not yet been brought into the scholarly discussion in any significant way.
The Convention on the Rights of Persons with Disabilities entered into force on 3 May 2008. Article 13 of the convention requires states to ensure effective access to justice for persons with disabilities on an equal basis with others. This article examines the parameters of this right, in particular in relation to a right to legal aid; examines the international position in respect of rights to legal aid; and, using Australia as a case study, canvasses the extent to which this right to access to justice is upheld by current arrangements for access to legal representation for people with disabilities.
Approximately 50% of the United States can be classed as subhumid or drier. Most of this area lies in the 17 States west of the 96th meridian of longitude. Over much of it, the ever-present problem of meager soil moisture is complicated by strong, drying winds that steal water from surface layers and erode light soils.
In international law, as in any other legal system, respect and protection of human rights can be guaranteed only by the availability of effective judicial remedies. When a right is violated or damage is caused, access to justice is of fundamental importance for the injured individual and it is an essential component of the rule of law. Yet, access to justice as a human right remains problematic in international law. First, because individual access to international justice remains exceptional and based on specific treaty arrangements, rather than on general principles of international law; second, because even when such a right is guaranteed as a matter of treaty obligation, other norms or doctrines of international law may effectively impede its exercise, as in the case of sovereign immunity or non-reviewability of UN Security Council measures directly affecting individuals. Further, even access to domestic legal remedies is suffering because of the constraints, put by security threats such as terrorism, on the full protection of freedom and human rights. This collection of chapters offers seven distinct perspectives on the present status of access to justice: its development in customary international law, the stress put on it in times of emergency, its problematic exercise in the case of violations of the law of war, its application to torture victims, its development in the case law of the UN Human Rights Committee and of the European Court of Human Rights, its application to the emerging field of environmental justice, and finally access to justice as part of fundamental rights in European law.
