Стаття присвячена дослідженню управління мотивацією персоналу в закладах вищої освіти (ЗВО), що є важливим аспектом підвищення якості освітнього процесу та досягнення успішності студентів. Автори аналізують значення мотиваційних стимулів, як фінансових, так і нефінансових, у контексті забезпечення задоволеності викладачів працею, підвищення ефективності їхньої діяльності та досягнення стратегічних цілей організації. У роботі розглянуто основні підходи до мотивації, зокрема психологічний, когнітивний, соціальний, економічний, управлінський та технічний, які дозволяють розкрити багатогранність цього явища. Методологія дослідження включає аналіз сучасних теоретичних концепцій, систематизацію емпіричних даних, а також застосування графічних і статистичних методів для вивчення впливу різних стимулів на результативність викладацької діяльності. Результати дослідження показують, що для ефективного управління мотивацією персоналу ЗВО необхідно враховувати індивідуальні пріоритети викладачів та комбінувати фінансові й нефінансові стимули. Фінансові стимули, такі як заробітна плата, премії та грошові винагороди за наукові досягнення, забезпечують базову стабільність і сприяють досягненню високих результатів у короткостроковій перспективі. У той же час, нефінансові стимули, як визнання, підтримка професійного розвитку, гнучкий графік роботи та створення сприятливої атмосфери, мають довгостроковий ефект, сприяючи підвищенню лояльності та професійного розвитку персоналу. Автори підкреслюють, що особливе значення має індивідуалізація підходів до мотивації. Орієнтація на специфічні потреби кожного працівника дозволяє максимально використовувати потенціал науково-педагогічних працівників і досягати стратегічних цілей ЗВО. Важливим є також врахування змін у зовнішньому середовищі, таких як перехід до дистанційного навчання, що впливає на мотивацію викладачів та ефективність освітнього процесу. У статті представлено практичні рекомендації для керівників ЗВО, спрямовані на вдосконалення системи управління мотивацією. Авторами наголошено на необхідності збалансованого використання різних типів стимулів залежно від віку, досвіду та пріоритетів викладачів, а також від умов стабільності або нестабільності освітнього середовища. Запропоновані заходи сприятимуть підвищенню задоволеності працівників, їхньої залученості до освітнього процесу та, відповідно, якості освіти.